Угода про розподіл всієї власності колишнього Союзу РСР за кордоном

визнаючи, що припинення існування Союзу РСР як держави-суб'єкта міжнародного права диктує необхідність термінового урегулювання комплексу питань, пов'язаних з майном колишнього Союзу РСР за кордоном, між державами-правонаступниками в особі Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Респубіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан і України,

підтверджуючи право кожної Сторони на володіння, користування і розпорядження справедливою фіксованою часткою майна колишнього Союзу РСР за кордоном, що належить їй, при дотриманні прав і інтересів інших Сторін, а також законів держав, на території яких знаходиться майно,

прагнучи до створення належних умов для здійснення практичних завдань зовнішньої політики,

відмічаючи виключне значення дотримання вищезазначених умов для гарантованого виконання Сторонами міжнародних зобов'язань, що випливають для них з договорів і угод колишнього Союзу РСР, як це зафіксовано в Договорі про правонаступництво щодо колишнього державного боргу і активів Союзу РСР від 4 грудня 1991 року, і на розвиток Угоди глав держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав "Про власність за кордоном" від 30 грудня 1991 року,

домовилися про нижченаведене:

Предметом розгляду цієї Угоди є рухома і нерухома власність колишнього Союзу РСР за межами його території і інвестиції, що знаходяться за кордоном, які були на момент правонаступництва у володінні, користуванні і розпорядженні колишнього Союзу РСР, його державних органів та інших структур загальносоюзного значення, що знаходились під його юрисдикцією або контролем.

Вищезазначена власність підлягає поділу і переходить до Сторін у відповідності з наступною шкалою фіксованих часток в активах колишнього Союзу РСР на підставі агрегованого показника:

Ця шкала підлягає терміновій реалізації у практичній політиці Сторін. При цьому Сторони виходять з взаємозалежності, яка існує між зобов'язанням приймати участь у погашенні та нести витрати за обслуговування державного зовнішнього боргу колишнього Союзу РСР у частках, встановлених у приведеній вище шкалі, і можливістю реалізації права власності кожної з Сторін на частку всієї власності колишнього Союзу РСР за кордоном, що зараховується їй.

Частка кожної Сторони у власності колишнього Союзу РСР за кордоном виражається у відсотках до загального обсягу всієї цієї власності у кожній конкретній державі.

Активи колишнього Союзу РСР, крім зазначених в першій частині цієї статті, не є предметом цієї Угоди, підлягає розподілу на підставі окремої Угоди.

Питання про оцінку і розподіл Алмазного фонду СРСР повинно регулюватися спеціальною Угодою.

Розподіл власності стосовно нерухомості, що використовується дипломатичними, консульськими та іншими представництвами колишнього Союзу РСР, а також нерухомості, пов'язаної з обслуговуванням цих представництв здійснюється у пріоритетному порядку.

Застосування фіксованих часток, наведених в статті 1 цієї Угоди, відноситься також:

до всіх видів інфраструктур, що належать колишньому Союзу РСР за кордоном, і прибутку від їх експлуатації;

до прибутків від реалізації всіх видів власності, що належать колишньому Союзу РСР за кордоном;

до власності і прибутку від діяльності колишнього Союзу РСР, а також юридичних осіб, що знаходяться під його юрисдикцією або контролем, включаючи радзакордонбанки;

до власності колишнього Союзу РСР, загальносоюзних відомств, а також всіх недержавних організацій, що мали загальносоюзний статус і виконували загальнодержавні функції;

до прибутку, отриманого від виконання всіх видів контрактних та інших робіт у відповідності з двосторонніми та багатосторонніми угодами колишнього Союзу РСР, включаючи міжурядові і міжвідомчі;

до космічних, повітряних, морських, наземних та інших систем та їх інфраструктур, а також прибутку, отриманого від їх експлуатації з урахуванням діючих або таких, що можуть бути укладеними стосовно цієї власності, угод і специфіки самого майна.

Ця шкала застосовується також до всіх інших видів власності колишнього Союзу РСР за кордоном, не згаданих вище, стосовно яких виникне необхідність розгляду.

Кожна Сторона має право на самостійне володіння, користування і розпорядження приналежної або такої, що відійшла до них, фіксованої частки від всієї власності колишнього Союзу РСР, а також правом на її виділення в натурі. Можливість розділу в натурі майна колишнього Союзу РСР за кордоном повинна здійснюватися з належним врахуванням нормального функціонування об'єктів власності.

Виділення в натурі приналежної або такої, що відійшла до кожної Сторони, частки власності колишнього Союзу РСР за кордоном для самостійного володіння, користування і розпорядження здійснюється на підставі окремих угод між заінтересованими Сторонами.

З метою забезпечення наступності міжнародних зв'язків, що встановилися, і створення умов для їх найбільш сприятливого розвитку Сторони укладають між собою двосторонні і багатосторонні угоди, що регулюють порядок акумулювання частки кожної Сторони в іноземній державі, різних форм компенсацій за долю, що належить, або спільного використання власності.

Урегулювання всіх питань, пов'язаних з реалізацією цієї Угоди, покладається на Комісію з правонаступництва щодо договорів, що представляють взаємний інтерес, державних архівів, державної власності, боргів і активів колишнього Союзу РСР, створену у відповідності з Рішенням Ради глав держав Співдружності від 20 березня 1992 року.

При оцінці вартості майна колишнього Союзу РСР за кордоном залучати міжнародні аудиторські організації.

Суперечки між Сторонами про тлумачення або застосування цієї Угоди, по можливості, будуть вирішуватися шляхом переговорів між урядами всіх Сторін.

Якщо суперечка не може бути врегульована таким шляхом, то на вимогу однієї з Сторін вона передається на вирішення третейському суду, діючого у відповідності з Віденською конвенцією 1965 року.

ВЧИНЕНО в місті Москві 6 липня 1992 року в одному дійсному примірнику російською мовою. Дійсний примірник зберігається в архіві Уряду Республіки Білорусь, який направить державам, що підписали цю Угоду, його завірену копію.