Договір про правонаступництво щодо зовнішнього державного боргу та активів Союзу РСР (укр/рос)

Держави, які є чи були суб'єктами Союзу Радянських Соціалістичних Республік, безвідносно до їхнього теперішнього статусу, і Союз РСР, як держава-попередник,

поважаючи проголошений суверенітет, закріплений в актах, прийнятих вищими законодавчими органами держав,

враховуючи необхідність кардинального перегляду всього комплексу відносин між державами, що входили до складу СРСР,

усвідомлюючи, що гарантія обслуговування й погашення зовнішнього боргу СРСР є обов'язковою умовою подальшого входження у світове господарство,

враховуючи неможливість гарантій погашення зовнішнього боргу СРСР без вирішення питань з розподілу активів СРСР,

вважаючи, що питання правонаступництва державних боргових зобов'язань мають першочергове значення,

беручи до уваги принципи міжнародного права й положення Віденської (1983 р.) конвенції "Про правонаступництво держав стосовно державної власності, державних архівів та державних боргів",

укладають цей Договір про правонаступництво щодо зовнішнього державного боргу й активів Союзу РСР.

Стаття 1. Для цілей цього Договору:

а) державний зовнішній борг СРСР означає будь-яке фінансове зобов'язання, взяте СРСР чи іншими законним чином уповноваженими на це СРСР особами, по відношенню до іншої держави, міжнародної організації чи будь-якого іноземного кредитора;

б) активи СРСР - це нерухома й рухома державна власність СРСР за межами його території, золотовалютні фонди та резерви СРСР, інвестиції за кордоном, будь-які фінансові зобов'язання стосовно СРСР іншої держави, міжнародної організації чи будь-якого іншого іноземного дебітора.

Питання про оцінку й поділ алмазного фонду буде регулюватися спеціальною угодою;

в) правонаступництво держав означає зміну однієї держави іншою у несенні відповідальності за міжнародні відносини будь-якої території;

г) держава-попередниця означає державу, яка була змінена іншою державою у випадку правонаступництва держав;

д) держава-наступниця означає державу, яка змінила іншу державу у випадку правонаступництва держав;

е) момент правонаступництва держав означає дату зміни державою-наступницею держави-попередниці у несенні відповідальності за міжнародні відносини стосовно території, що є об'єктом правонаступництва держав;

є) третя держава означає будь-яку державу, що не є ні державою-попередницею, ні державою-наступницею.

Положення цієї статті, які стосуються використання термінів у даному Договорі, не торкаються використання цих термінів або значень, що можуть бути їм надані у внутрішньому праві будь-якої держави.

Стаття 2. Сторонами цього Договору є держави-наступниці СРСР, далі "Сторони", а саме:

Стаття 3. Сторони беруть на себе зобов'язання брати участь у погашенні та нести витрати з обслуговування державного зовнішнього боргу СРСР (далі - Борг) у частках, узгоджених Сторонами, і за умови виконання вищезазначеного зобов'язання беруть на себе зобов'язання гарантувати право власності кожної зі Сторін на належну їй частку активів СРСР (далі - Активи).

Частка кожної зі Сторін у заборгованості за Боргом на 1 січня 1991 р. і Активах на момент правонаступництва визначається на підставі узгодженого Сторонами єдиного агрегованого показника. Розподіл боргу СРСР, що виник у 1991 році щодо продтоварів і товарів народного споживання, здійснюється за фактичним використанням державами-правонаступницями отриманих кредитів, решта - за агрегованим показником.

Кожна зі Сторін несе роздільну відповідальність щодо інших Сторін з виплати належної їй частки Боргу. Сторони взаємно гарантують, що після повного погашення якою-небудь із Сторін суми Боргу, належної цій Стороні, вони не будуть пред'являти до цієї Сторони ніяких претензій щодо частини Боргу, яка залишатиметься непогашеною.

Попередня структура Боргу й Активів, визначених на момент правонаступництва, наведена у Додатку N 1. Сторони погодились продовжити спільну роботу з виявлення, оцінки та розподілу боргів і активів СРСР для реалізації цілей цього Договору.

Ніякі з положень цієї статті не перешкоджають будь-якій із Сторін взяти на себе солідарну відповідальність з виплати своїх часток Боргу на основі угоди між ними, якщо це не порушує цього Договору.

Стаття 4. Сторони погодились на те, що частки суб'єктів колишнього Союзу РСР у загальній сумі Боргу й Активах, визначені на основі єдиного агрегованого показника, складають:

Механізм погашення часток Боргу держав, колишніх суб'єктів СРСР, які не підписали цей Договір, є предметом окремої угоди держав, що підписали цей Договір.

Стаття 5. Сторони не несуть відповідальності за зобов'язаннями окремих суверенних держав, республік, що були суб'єктами Союзу РСР, окремих підприємств, об'єднань і організацій незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості, гарантованими ними самими, а не СРСР чи уповноваженими ним на те державними органами до підписання цього Договору, а також за зобов'язаннями СРСР у разі їх оформлення після підписання цього Договору, якщо інше не передбачено угодою Сторін.

Стаття 6. Сторони домовились, що моментом правонаступництва згідно з цим Договором є 1 грудня 1991 р.

Сторони домовились про те, що абсолютне вираження часток Сторін в Активах станом на 1 грудня 1991 р. буде визначено не пізніше 20 грудня 1991 р.

Стаття 7. Для врегулювання всіх питань, пов'язаних із реалізацією цього Договору, Сторони домовились утворити Міждержавну раду з нагляду за обслуговуванням боргу і використанням активів (далі - Міждержавна рада), що складається з повноважних представників Сторін.

Сторони уповноважують Зовнішекономбанк СРСР на обслуговування Боргу і доручають Міждержавній раді провести реорганізацію Зовнішекономбанку СРСР (далі - Уповноважений банк) без завдання шкоди укладеним кредитним угодам.

Статут Міждержавної ради приймається Сторонами не пізніше одного місяця з дати підписання цього Договору і є його невід'ємною частиною.

Стаття 8. Сторони відкривають в Уповноваженому банку рахунки для здійснення операцій, що проводяться згідно з цим Договором.

Гарантія своєчасності платежів по зовнішньому боргу СРСР забезпечується підкріпленням рахунків (авансові перекази за узгодженим графіком платежів на наступний період) і створенням страхових фондів на спецрахунках Сторін в Уповноваженому банку.

Страховий фонд кожної зі Сторін є її виключною власністю. Уповноважений банк має право списання коштів Страхового фонду на погашення заборгованості Сторони у разі, якщо ця Сторона не забезпечила своєчасне підкріплення рахунків.

Механізм погашення й обслуговування Боргу, а також своєчасного поповнення страхового фонду в разі його використання визначено у додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Стаття 9. Наступні додаткові угоди, протоколи та інші документи є невід'ємною і складовою частиною цього Договору:

Структура Боргу й Активів, визначених на момент правонаступництва;

Протокол про методику визначення часток держав у Боргу й Активах та їхні абсолютні величини;

Угода про механізм погашення часток Боргу держав - колишніх суб'єктів СРСР, які не підписали цей Договір;

Угода про процедуру поділу золотовалютних фондів і резервів СРСР, інвестицій та нерухомості СРСР за кордоном;

Статут Міждержавної ради;

Угода про механізм погашення й обслуговування заборгованості (зобов'язань) СРСР в іноземній валюті, а також своєчасного поповнення страхового фонду;

Угода про врегулювання відносин щодо погашення Боргу між Сторонами, солідарно відповідальними за виплату Боргу, та іншими Сторонами.

Стаття 10. Положення цього Договору обов'язкові для виконання всіма міністерствами, відомствами й організаціями СРСР, у віданні яких до його підписання було вирішення питань, пов'язаних з предметом цього Договору, а також їхніми правонаступниками.

Стаття 11. Сторони мають право самостійно укладати договори про зовнішні позики й кредити з усіма зобов'язаннями щодо їхнього обслуговування і погашення, що випливають з цього.

При цьому жодна із Сторін не несе відповідальності щодо зобов'язань іншої Сторони.

Стаття 12. Сторони домовились про те, що валютне регулювання на територіях кожної із Сторін здійснюється згідно із законодавством відповідної Сторони.

Стаття 13. Сторони погодились, що поділ державної власності Союзу РСР, яка не є предметом поділу за цим Договором, має проводитись на основі норм міжнародного права про правонаступництво держав і регулюватися відповідною угодою Сторін.

Стаття 14. За невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з міжнародним правом.

Сторони беруть на себе зобов'язання не здійснювати не узгоджених всіма Сторонами односторонніх чи колективних дій, в результаті яких настають наслідки, що позбавляють цей Договір предмета, цілей або іншим чином порушують цей Договір.

Стаття 15. Усі спори між двома чи декількома Сторонами з виконання і тлумачення цього Договору будуть вирішуватись шляхом переговорів або консультацій на основі подання відповідної письмової претензії.

Якщо спір не було вирішено протягом 21 дня з моменту заяви претензії, кожна із Сторін у спорі має право звернутись до міжнародних погоджувальних процедур і міжнародних судових органів.

Без шкоди для положень частин 1 та 2 цієї статті Сторони в спорі зобов'язуються виконувати свої зобов'язання з обслуговування Боргу, маючи на увазі подальше урегулювання взаємних претензій.

Стаття 16. Договір набуває чинності з моменту його підписання не менше ніж двома державами-правонаступницями.

Дія Договору припиняється після урегулювання всіх платежів і розрахунків, які визначені його статтями та додатковими угодами і протоколами.

Стаття 17. Положення цього Договору є неподільними. Застереження до цього Договору не допускаються.

Цей Договір укладено 4 грудня 1991 р. в м. Москві російською мовою в 16 автентичних примірниках, кожний з яких має рівну юридичну силу.