Стаття 34. Вимоги до передачі фінансових активів та договору про передачу у стандартизованій транзакції із традиційної сек’юритизації
1. Передача пулу сек’юритизованих активів на користь СПФ у рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації здійснюється на підставі договору про передачу, який має відповідати вимогам статті 13 цього Закону з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.
2. Фінансові активи, включені до пулу сек’юритизованих активів у рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації, не підлягають поверненню відчужувачу у разі його неплатоспроможності виключно з технічних підстав, зокрема у зв’язку з укладенням договору про передачу протягом визначеного строку, що передує настанню неплатоспроможності відчужувача, та/або обізнаністю набувача таких фінансових активів про неплатоспроможність відчужувача станом на час укладення договору про передачу.
Такі обставини, як надання переваг одному кредитору (одним кредиторам) перед іншим (іншими) не вважаються технічними підставами для повернення фінансових активів для цілей цієї частини.
3. Якщо оригінатор придбаває фінансові активи у третіх осіб, вимоги частин першої і другої цієї статті застосовуються також до правочинів, за якими оригінатор придбаває фінансові активи безпосередньо у первинного кредитора або у третіх осіб, та до всіх правочинів, за якими відповідні фінансові активи могли передаватися від первинного кредитора до оригінатора.
4. Пул сек’юритизованих активів у рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації передається на користь СПФ у найкоротший розумний строк після здійснення відбору фінансових активів.
5. Якщо до початку розміщення сек’юритизаційних облігацій у рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації не були здійснені реєстрація та/або внесення змін до відповідних записів у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та/або інші дії, необхідні для забезпечення чинності передачі фінансових активів у відносинах між оригінатором та СПФ та у відносинах з третіми особами, така реєстрація, внесення змін до записів та/або інші дії здійснюються у найкоротший розумний строк, але в будь-якому разі не пізніше трьох робочих днів з дати настання будь-якої з таких обставин (що має бути передбачено договором про передачу):
1) суттєвого погіршення фінансового стану оригінатора;
2) неплатоспроможності оригінатора;
3) триваючого порушення оригінатором своїх зобов’язань за договором про передачу.
6. Оригінатор надає запевнення про відсутність обтяжень щодо фінансових активів, включених до пулу сек’юритизованих активів, та інших обставин, які можуть спричинити недійсність договору про передачу, укладеного в рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації. Такі запевнення надаються оригінатором на підставі інформації, яка наявна або має бути наявною у нього.
Стаття 35. Вимоги до фінансових активів у стандартизованій транзакції із традиційної сек’юритизації
1. Договір про передачу, укладений у рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації, має встановлювати чіткі та належним чином визначені критерії для включення фінансових активів до пулу сек’юритизованих активів. Фінансові активи, що передаються оригінатором на користь СПФ після початку розміщення сек’юритизаційних облігацій у рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації, мають відповідати критеріям для включення фінансових активів до пулу сек’юритизованих активів, що застосовуються до фінансових активів, переданих оригінатором на користь СПФ станом на початок розміщення сек’юритизаційних облігацій.
2. Фінансові активи в рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації повинні мати однорідні характеристики, включаючи умови договорів, кредитний ризик та права на дострокове погашення.
3. Грошові та інші істотні зобов’язання боржників за пулом сек’юритизованих активів у рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації мають бути чинними та надавати кредитору право вимоги на повну суму відповідного грошового зобов’язання до боржників за основним та забезпечувальними зобов’язаннями (за наявності).
4. Умови фінансових активів у рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації повинні передбачати здійснення боржниками періодичних платежів.
5. До пулу сек’юритизованих активів при стандартизованій транзакції із традиційної сек’юритизації не включаються:
1) цінні папери, крім корпоративних облігацій, які не допущені до торгів на організованому ринку;
2) позиції сек’юритизації;
3) деривативні контракти та деривативні цінні папери;
4) права вимоги за кредитами (позиками), забезпеченими іпотекою житлової нерухомості, під час надання яких позичальнику або посереднику було або повинно було бути відомо, що інформація, надана позичальником та/або іпотекодавцем для цілей отримання такого кредиту (позики), не підлягає обов’язковій перевірці на достовірність;
5) фінансові активи, за якими на час їхнього відбору оригінатором відбувся дефолт боржника;
6) фінансові активи, боржник (боржники) за якими має (мають) незадовільну платоспроможність (фінансовий стан незадовільний та/або критичний);
7) фінансові активи, боржник (боржники) за якими не здійснив (не здійснили) жодного платежу станом на час передачі таких фінансових активів на користь СПФ.
Заборона, встановлена цим пунктом, не застосовується до стандартизованої транзакції із револьверної сек’юритизації, пул сек’юритизованих активів за якою утворений фінансовими активами, що передбачають погашення одноразовим платежем та/або мають строк погашення до одного року.
6. При стандартизованій транзакції із традиційної сек’юритизації фінансовий актив включається до пулу сек’юритизованих активів, якщо при наданні кредиту (позики) або здійсненні іншої операції, яка є підставою виникнення такого фінансового активу, були дотримані всі такі умови:
1) були застосовані принаймні такі самі критерії, як і до кредитів (позик) або інших операцій, права вимоги за якими не включаються до пулу сек’юритизованих активів, і такі критерії та будь-які істотні зміни до них невідкладно розкриваються потенційним інвесторам у сек’юритизаційні облігації;
2) оригінатор (або інший первинний кредитор) здійснив перевірку кредитоспроможності боржника за фінансовим активом та наявності забезпечення відповідно до вимог законодавства.
7. Оригінатор (або інший первинний кредитор) у рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації повинен мати належний досвід у наданні кредитів (позик) або здійсненні інших операцій, які є підставою виникнення фінансових активів, подібних до тих, що включаються до пулу сек’юритизованих активів.
8. Нормативно-правовими актами Комісії визначаються також інші, крім вимог, передбачених частинами першою – сьомою і дев’ятою цієї статті, вимоги щодо пулу сек’юритизованих активів при стандартизованій транзакції із традиційної сек’юритизації, зокрема щодо:
1) однорідності фінансових активів у складі пулу сек’юритизованих активів;
2) платоспроможності боржників, права вимоги до яких включаються до пулу сек’юритизованих активів;
3) операцій з фінансовими активами у складі пулу сек’юритизованих активів;
4) досвіду оригінатора (або іншого первинного кредитора) – з метою включення відповідних фінансових активів до пулу сек’юритизованих активів.
9. У разі якщо оригінатором є банк або інша фінансова установа, регулювання та нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк України, Національний банк України:
1) за погодженням з Комісією встановлює інші, ніж передбачені частинами першою – восьмою цієї статті, вимоги щодо пулу сек’юритизованих активів при стандартизованій транзакції із традиційної сек’юритизації, зокрема вимоги щодо:
а) однорідності фінансових активів у складі пулу сек’юритизованих активів;
б) платоспроможності боржників, права вимоги до яких включаються до пулу сек’юритизованих активів;
в) операцій з фінансовими активами у складі пулу сек’юритизованих активів;
г) досвіду оригінатора (або іншого первинного кредитора) – з метою включення відповідних фінансових активів до пулу сек’юритизованих активів;
2) встановлює додаткові вимоги щодо:
а) звітності щодо фінансових активів у складі пулу сек’юритизованих активів;
б) дотримання законодавства у сфері захисту прав споживачів за договорами про споживчий кредит, що складають пул сек’юритизованих активів або активи покриття;
в) подання інформації про кредитні операції, права вимоги за якими включені до пулу сек’юритизованих активів або пулу покриття, до Кредитного реєстру Національного банку України;
г) обміну інформацією щодо фінансових активів у складі пулу сек’юритизованих активів з бюро кредитних історій.
Стаття 36. Вимоги до джерел погашення сек’юритизаційних облігацій у рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації
1. Основним джерелом погашення сек’юритизаційних облігацій, емісія яких здійснена в рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації, не можуть бути кошти, виручені від продажу предмета застави, іпотеки або іншого забезпечення за фінансовими активами, включеними до пулу сек’юритизованих активів.
При цьому не забороняється:
1) заміна або рефінансування фінансових активів;
2) надання продавцем майна, що є предметом забезпечення, чи іншою особою зобов’язання придбати таке майно чи компенсувати його вартість у інший спосіб.
2. Національний банк України за погодженням з Комісією розробляє, затверджує та публікує на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України методичні рекомендації щодо виконання вимог, визначених цією статтею.
Стаття 37. Вимоги до управління ризиками у рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації
1. Оригінатор, спонсор або первинний кредитор у рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації повинен виконувати вимоги статті 26 цього Закону щодо збереження частки економічного інтересу в пулі сек’юритизованих активів.
2. Умови стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації повинні передбачати належні заходи щодо мінімізації процентного та валютного ризику за нею. Вимоги до таких заходів встановлюються нормативно-правовими актами Комісії.
3. У рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації СПФ має право укладати деривативні контракти та/або набувати деривативні цінні папери виключно з метою мінімізації процентного та валютного ризику за нею. Вимоги до таких фінансових інструментів встановлюються нормативно-правовими актами Комісії.
4. Інформація про заходи щодо мінімізації процентного та кредитного ризиків за стандартизованою транзакцією із традиційної сек’юритизації має бути розкрита відповідно до вимог щодо розкриття інформації, передбачених цим Законом.
5. Якщо умовами фінансових активів, включених до пулу сек’юритизованих активів у рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації, та/або умовами сек’юритизаційних облігацій, емісія яких здійснена у рамках такої транзакції, передбачені платежі, що залежать від процентної ставки іншого фінансового інструмента або індексу (орієнтир ставки), така процентна ставка або індекс мають ґрунтуватися на загальноприйнятих об’єктивних фінансових індикаторах, що дають змогу визначити ринкову вартість кредитних ресурсів та не можуть посилатися на складні формули і деривативні контракти.
Стаття 38. Вимоги до платежів за сек’юритизаційними облігаціями у рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації
1. У разі настання випадку дострокового погашення за фінансовими активами, включеними до пулу сек’юритизованих активів у рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації:
1) кошти, отримані СПФ, спрямовуються для виплат, передбачених транзакцією, згідно із встановленою пріоритетністю платежів;
2) при цьому СПФ може утримувати такі кошти в розмірі, що необхідний для забезпечення функціонування СПФ та належного виконання нею своїх грошових зобов’язань відповідно до умов сек’юритизаційних облігацій;
3) у виключних обставинах СПФ може утримувати такі кошти для використання в інтересах власників сек’юритизаційних облігацій з метою здійснення витрат, спрямованих на уникнення погіршення кредитної якості пулу сек’юритизованих активів;
4) надходження від повернення основної суми за фінансовими активами спрямовуються для здійснення викупу чи дострокового погашення сек’юритизаційних облігацій у порядку черговості траншів кредитного ризику, яка при цьому не підлягає зміні;
5) умови транзакції не можуть передбачати обов’язковий продаж відповідних фінансових активів за ринковою ціною.
2. Якщо умови сек’юритизаційних облігацій, емісія яких здійснена в рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації, передбачають здійснення платежів іншим чином, ніж у порядку черговості траншів кредитного ризику, такі умови повинні передбачати обставини, за настання яких платежі за сек’юритизаційними облігаціями мають обов’язково здійснюватися в порядку черговості траншів кредитного ризику.
3. Національний банк України за погодженням з Комісією розробляє, затверджує та публікує на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України методичні рекомендації щодо виконання вимог, визначених цією статтею.
Стаття 39. Вимоги до надавачів послуг у рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації
1. Договори та інші правочини, що укладаються (вчиняються) у рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації, повинні належним чином визначати:
1) обов’язки та відповідальність управителя фінансовими активами та надавачів інших допоміжних послуг у рамках транзакції;
2) обов’язки та відповідальність адміністратора за випуском сек’юритизаційних облігацій та інших осіб, які зобов’язані діяти в інтересах власників облігацій;
3) процедуру та відповідальних сторін для забезпечення того, що у разі порушення своїх обов’язків управителем фінансовими активами або його неплатоспроможності здійснення управління фінансовими активами не буде перервано, зокрема щодо своєчасної заміни управителя фінансовими активами у таких випадках;
4) процедуру та відповідальних осіб для забезпечення заміни надавачів інших допоміжних послуг, зокрема сторін деривативних контрактів, надавачів підтримки ліквідності, зокрема кредитора за договором щодо підтримки ліквідності, обслуговуючого банку тощо, у разі порушення ними своїх обов’язків, їх неплатоспроможності та в інших випадках, встановлених умовами таких договорів (правочинів) (за наявності).
2. Управитель фінансовими активами за стандартизованою транзакцією із традиційної сек’юритизації повинен мати належну кваліфікацію та досвід у здійсненні управління фінансовими активами з характеристиками, подібними до включених до пулу сек’юритизованих активів. Такий управитель фінансовими активами повинен мати належним чином задокументовані внутрішні політики та процедури щодо управління зазначеними фінансовими активами та механізми управління ризиками.
3. Управління фінансовими активами в рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації не може передбачати здійснення активного управління такими активами на дискреційній основі.
4. Нормативно-правові акти Комісії визначають:
1) вимоги до договорів та інших правочинів у частині визначення умов, передбачених частиною першою цієї статті;
2) вимоги до кваліфікації та досвіду управителя фінансовими активами, його внутрішніх політик і процедур щодо управління фінансовими активами, механізмів управління ризиками, а також порядок та строки подання таких політик і процедур до Комісії або розкриття інформації про них;
3) орієнтовний невиключний перелік операцій, які не становлять активне управління на дискреційній основі.
Стаття 40. Додаткові вимоги до документації за стандартизованою транзакцією із традиційної сек’юритизації
1. Договори та інші правочини, що укладаються (вчиняються) в рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації, мають чітко передбачати:
1) визначення, порядок та умови застосування заходів захисту прав кредитора та вчинення інших дій щодо порушення боржниками своїх зобов’язань за фінансовими активами, включеними до пулу сек’юритизованих активів, реструктуризації, надання їм відстрочок, прощення їхнього боргу, списання заборгованості, звернення стягнення на майно боржників тощо;
2) пріоритетність платежів за сек’юритизаційними облігаціями та іншими договорами (правочинами), укладеними (вчиненими) в рамках транзакції, обставини, які спричиняють зміну такої пріоритетності платежів, а також обов’язок повідомляти про настання таких обставин (за наявності);
3) заходи щодо своєчасного вирішення конфліктів між власниками сек’юритизаційних облігацій різних класів, а також порядок здійснення ними права голосу на зборах власників таких облігацій.
2. Особа, відповідальна за розкриття інформації у рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації, забезпечує невідкладне розкриття інформації власникам сек’юритизаційних облігацій про будь-які зміни у пріоритетності платежів за сек’юритизаційними облігаціями та іншими договорами (правочинами) у рамках транзакції, якщо вони матимуть істотний негативний вплив на здійснення платежів за сек’юритизаційними облігаціями.
3. Документація щодо стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації револьверних фінансових активів має передбачати підстави здійснення викупу або часткового дострокового погашення позицій сек’юритизації, включаючи щонайменше підстави, визначені пунктами 1, 3–5 частини першої статті 50 цього Закону.
4. Документація стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації має визначати порядок отримання, зарахування та розподілу регулярних платежів, платежів у зв’язку з достроковим погашенням та інших надходжень за фінансовими активами, включеними до пулу сек’юритизованих активів, а також порядок здійснення платежів за сек’юритизаційними облігаціями та іншими зобов’язаннями СПФ відповідно до встановленої черговості платежів.
5. Якщо до пулу сек’юритизованих активів включаються права вимоги за фінансовими активами, умови яких передбачають право боржника на дострокове погашення або дострокове виконання грошового зобов’язання, документація стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації має визначати порядок управління ризиком дострокового погашення, у тому числі порядок спрямування відповідних надходжень, умови їх використання для погашення або викупу сек’юритизаційних облігацій, а також обставини, за настання яких платежі за сек’юритизаційними облігаціями здійснюються у порядку послідовної амортизації.
6. Документація стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації може передбачати право оригінатора, спонсора або іншої особи, визначеної такою документацією, здійснити достроковий викуп залишку фінансових активів або забезпечити дострокове погашення сек’юритизаційних облігацій у разі зменшення непогашеної вартості пулу сек’юритизованих активів або непогашеної номінальної вартості сек’юритизаційних облігацій нижче рівня, визначеного документацією транзакції.
Така документація має визначати порядок реалізації зазначеного права, порядок визначення ціни викупу, порядок повідомлення власників сек’юритизаційних облігацій та інші умови, необхідні для захисту їхніх прав та інтересів. Реалізація такого права не може порушувати встановлену черговість задоволення вимог власників сек’юритизаційних облігацій або вимоги цього Закону щодо збереження мінімальної частки економічного інтересу.
7. Умови стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації не можуть передбачати заміну фінансових активів, які були достроково погашені, новими фінансовими активами, крім випадків, якщо така транзакція є револьверною сек’юритизацією та відповідає вимогам статті 50 цього Закону.
Стаття 41. Додаткові вимоги до розкриття інформації у рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації
1. До початку розміщення сек’юритизаційних облігацій, емісія яких здійснюється у рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації, оригінатор та/або спонсор забезпечують:
1) розкриття потенційним інвесторам у сек’юритизаційні облігації статистичної інформації та інформації щодо обслуговування боржниками фінансових активів, прострочення платежів та рівня втрат щодо фінансових активів, які є істотною мірою подібними за характеристиками до тих, що включаються до пулу сек’юритизованих активів, щонайменше за п’ять попередніх років, а також інформації про джерела такої інформації та підстави визначення подібних фінансових активів;
2) здійснення зовнішньої незалежної перевірки репрезентативної вибірки фінансових активів, що включаються до пулу сек’юритизованих активів, а також правильності та точності інформації, що надається потенційним інвесторам щодо фінансових активів компетентною особою (зокрема аудитором або аудиторською фірмою, крім тих, які надають послуги, пов’язані з транзакцією із сек’юритизації, оригінатору та/або спонсору);
3) перед встановленням ціни у межах сек’юритизації розкриття потенційним інвесторам у сек’юритизаційні облігації інформації про структуру платежів у межах транзакції із сек’юритизації з урахуванням інформації, передбаченої частинами другою і третьою статті 28 цього Закону, в тому числі опису договірного зв’язку між фінансовими активами, що включаються до пулу сек’юритизованих активів, та платежами між оригінатором, спонсором, власниками сек’юритизаційних облігацій, СПФ та іншими особами, які беруть участь у відповідній транзакції.
2. Інформація, зазначена в пункті 3 частини першої цієї статті, має залишатися доступною власникам відповідних сек’юритизаційних облігацій на постійній основі згідно з вимогами глави 7 цього Закону та розкриватися потенційним інвесторам у сек’юритизаційні облігації за їхнім запитом.
3. Оригінатор та спонсор за стандартизованою транзакцією із традиційної сек’юритизації несуть відповідальність за дотримання вимог цього Закону щодо розкриття інформації з урахуванням таких особливостей:
1) інформація, визначена пунктом 1 частини першої статті 32 цього Закону, розкривається потенційним інвесторам у сек’юритизаційні облігації, емісія яких здійснюється у рамках такої транзакції, на їхню вимогу до початку розміщення сек’юритизаційних облігацій;
2) інформація, визначена пунктами 2–4 частини першої статті 32 цього Закону, розкривається до початку розміщення сек’юритизаційних облігацій, емісія яких здійснюється у рамках такої транзакції, щонайменше у формі проектів, а остаточні версії такої інформації розкриваються не пізніше ніж через 15 днів з дати початку розміщення;
3) у разі якщо пул сек’юритизованих активів за стандартизованою транзакцією із сек’юритизації складається з прав вимоги за кредитами (позиками) на придбання житла, автомобілів та/або за договорами лізингу (оренди) автомобілів, оригінатор та спонсор забезпечують розкриття наявної інформації щодо впливу відповідного майна (предмета іпотеки (застави), об’єкта лізингу) на стан довкілля у складі регулярної інформації емітента згідно із статтею 31 цього Закону.
Глава 9. Вимоги до стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації
Стаття 42. Вимоги до учасників стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації
1. Оригінатором у рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації може бути виключно банк або інша фінансова установа.
2. Оригінатором, спонсором та СПФ у рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації можуть бути виключно юридичні особи, які не відповідають жодному з критеріїв, визначених пунктами 1–9 частини першої статті 3 цього Закону, створені за законодавством України та з місцезнаходженням в Україні або за законодавством держав – членів Європейського Союзу та з місцезнаходженням у державах – членах Європейського Союзу.
Стаття 43. Вимоги до інструмента кредитного захисту у стандартизованій транзакції із синтетичної сек’юритизації
1. Інструмент кредитного захисту залежно від необхідності залучення забезпечення може бути забезпеченим та незабезпеченим.
Забезпечений інструмент кредитного захисту – це правочин щодо передачі кредитного ризику, пов’язаного з фінансовими активами, який передбачає емісію кредитних нот оригінатором або укладення деривативного контракту із залученням забезпечення, або надання забезпеченого гарантійного зобов’язання.
Незабезпечений інструмент кредитного захисту – це правочин щодо передачі кредитного ризику, пов’язаного з фінансовими активами, який передбачає надання незабезпеченого гарантійного зобов’язання (гарантійного зобов’язання гаранта публічного сектору чи гарантійного зобов’язання, забезпеченого гарантійним зобов’язанням гаранта публічного сектору).
2. Забезпечене гарантійне зобов’язання – це зобов’язання СПФ перед оригінатором, що передбачає покриття СПФ збитків, додаткових втрат або недоотриманих запланованих доходів унаслідок невиконання відповідним боржником (відповідними боржниками) своїх зобов’язань за пулом сек’юритизованих активів за одним чи кількома траншами кредитного ризику транзакції із сек’юритизації, забезпечене активами, що мають відповідати вимогам цього Закону та нормативно-правових актів Комісії.
У разі якщо оригінатором є банк або інша фінансова установа, регулювання та нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк України, такі активи мають відповідати вимогам цього Закону та нормативно-правових актів Комісії, погоджених з Національним банком України.
Гарантійне зобов’язання, передбачене цією частиною, не вважається гарантією в розумінні статті 560 Цивільного кодексу України.
3. Гарантійне зобов’язання гаранта публічного сектору – це зобов’язання гаранта публічного сектору перед оригінатором, що передбачає покриття гарантом публічного сектору збитків, додаткових втрат або недоотриманих запланованих доходів унаслідок невиконання відповідним боржником (відповідними боржниками) своїх зобов’язань за пулом сек’юритизованих активів за одним чи кількома траншами кредитного ризику транзакції із сек’юритизації. Гарантійне зобов’язання гаранта публічного сектору має відповідати вимогам щодо кредитного захисту, встановленим нормативно-правовими актами Комісії.
Гарантом публічного сектору може бути:
1) держава в особі уповноваженого органу або її центральний банк;
2) багатосторонній банк розвитку або міжнародна організація;
3) регіональний уряд, орган місцевого самоврядування або юридична особа публічного права іноземної держави;
4) орган місцевого самоврядування України або юридична особа публічного права України.
Значення ваги ризику фінансових активів щодо гаранта публічного сектору має відповідати 0 відсотків ваги ризику, визначеної в порядку, встановленому Національним банком України.
Гарантійне зобов’язання гаранта публічного сектору у формі державної або місцевої гарантії надається у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
4. Гарантійне зобов’язання, забезпечене гарантійним зобов’язанням гаранта публічного сектору, – це зобов’язання гаранта перед оригінатором, що передбачає покриття гарантом збитків, додаткових втрат або недоотриманих запланованих доходів унаслідок невиконання відповідним боржником (відповідними боржниками) своїх зобов’язань за пулом сек’юритизованих активів за одним чи кількома траншами кредитного ризику транзакції із сек’юритизації, забезпечене гарантійним зобов’язанням гаранта публічного сектору.
Гарантійне зобов’язання, забезпечене гарантійним зобов’язанням гаранта публічного сектору, має відповідати вимогам до кредитного захисту, встановленим нормативно-правовими актами Комісії.
Гарант публічного сектору повинен відповідати вимогам абзаців третього і четвертого частини третьої цієї статті.
5. Інструмент кредитного захисту має бути дійсний та чинний, зокрема в частині права інвестора у позицію сек’юритизації вимагати сплати належних платежів від оригінатора за надання кредитного захисту та права оригінатора вимагати належних виплат від інвестора у разі настання кредитної обставини.
Забезпечений інструмент кредитного захисту має бути дійсний та чинний, зокрема у частині:
1) права оригінатора скористатися забезпеченням, наданим інвестором у позицію сек’юритизації, з метою погашення належних йому виплат;
2) права інвестора у позицію сек’юритизації вимагати повернення наданого забезпечення, яке не було використано з метою, зазначеною у пункті 1 цієї частини, зокрема при викупі або погашенні відповідних кредитних нот згідно з умовами проспекту (рішення про емісію).
6. Інструмент кредитного захисту в рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації має передбачати:
1) розмір та порядок здійснення платежів на користь інвестора у позицію сек’юритизації за надання кредитного захисту;
2) порядок розрахунку грошових зобов’язань інвестора у позицію сек’юритизації на користь оригінатора у разі настання кредитної обставини;
3) порядок здійснення виплат на користь оригінатора, включаючи здійснення проміжних виплат, та механізм їх коригування;
4) додатковий строк після припинення інструмента кредитного захисту для стягнення заборгованості за фінансовими активами, за якими відбулася кредитна обставина, або врегулювання заборгованості іншим чином;
5) у разі забезпеченого інструмента кредитного захисту – вимоги щодо надання забезпечення інвестором у позицію сек’юритизації;
6) підстави для дострокового припинення інструмента кредитного захисту в односторонньому порядку;
7) порядок дій інвестора у позицію сек’юритизації у разі невиконання оригінатором своїх зобов’язань за інструментом кредитного захисту чи настання інших підстав для його припинення.
Додаткові вимоги до інструмента кредитного захисту у формі фінансового інструмента можуть встановлюватися Комісією, а в іншій формі, ніж фінансовий інструмент, – Національним банком України.
7. Платежі на користь інвестора у позицію сек’юритизації за надання кредитного захисту за інструментом кредитного захисту в рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації розраховуються та здійснюються в такому порядку:
1) розмір платежів визначається залежно від розміру поточної заборгованості за пулом сек’юритизованих активів та з урахуванням співвідношення розміру заборгованості, що підлягає захисту від кредитного ризику, до номінального розміру відповідного фінансового активу;
2) не дозволяється застосування структури платежів, у результаті якої суми, сплачені оригінатором, компенсуються йому в будь-якій частині.
8. Виплати на користь оригінатора за інструментом кредитного захисту в рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації розраховуються та здійснюються у такому порядку:
1) розмір виплат розраховується, виходячи з фактичних втрат оригінатора або іншого первинного кредитора за відповідним фінансовим активом;
2) проміжна виплата здійснюється не пізніше ніж протягом шести місяців з дня настання відповідної кредитної обставини;
3) розмір виплати коригується за результатами стягнення заборгованості за відповідним фінансовим активом або врегулювання заборгованості іншим чином;
4) таке врегулювання має бути завершене протягом строку чинності інструмента кредитного захисту або протягом додаткового строку, встановленого інструментом кредитного захисту, що не може перевищувати двох років;
5) до завершення такого врегулювання розмір кредитного захисту має щонайменше дорівнювати номінальному розміру відповідної заборгованості, за вирахуванням суми будь-якої проміжної виплати;
6) при визначенні розміру виплат враховується співвідношення розміру заборгованості, що підлягає захисту від кредитного ризику, до номінального розміру відповідного фінансового активу;
7) розрахунок виплат здійснюється щодо кожного фінансового активу окремо.
9. До забезпечення за інструментом кредитного захисту в рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації застосовуються такі вимоги:
1) валюта забезпечення не може відрізнятися від валюти грошових зобов’язань інвестора у позицію сек’юритизації у разі настання кредитної обставини;
2) у разі емісії кредитних нот розмір забезпечення зменшується пропорційно до здійснення викупу та/або часткового дострокового погашення кредитних нот, емісія яких здійснена в рамках транзакції;
3) після припинення інструмента кредитного захисту забезпечення (або його залишок – у разі здійснення виплат на користь оригінатора згідно з умовами інструмента кредитного захисту) повертається інвестору у позицію сек’юритизації;
4) якщо забезпечення надається у вигляді цінних паперів, транзакційна документація має передбачати відповідні вимоги до таких цінних паперів та до їх зберігання.
10. Інструмент кредитного захисту в рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації може передбачати дострокове припинення за ініціативою оригінатора виключно з таких підстав:
1) неплатоспроможність інвестора у позицію сек’юритизації;
2) порушення інвестора у позицію сек’юритизації зобов’язань щодо здійснення будь-яких виплат за інструментом кредитного захисту на користь оригінатора;
3) порушення інвестором у позицію сек’юритизації будь-якого іншого істотного зобов’язання;
4) якщо інвестор у позицію сек’юритизації не відповідає вимогам до гаранта публічного сектору відповідно до абзаців третього і четвертого частини третьої цієї статті;
5) якщо зміни у законодавстві, його офіційному тлумаченні чи застосуванні призводять до неочікуваного істотного зниження економічної ефективності транзакції порівняно з датою укладення відповідного договору або датою рішення про емісію відповідного фінансового інструмента;
6) якщо в результаті виконання умов інструмента кредитного захисту оригінатор чи його відповідна особа, до якої застосовуються вимоги щодо консолідації з оригінатором відповідно до законодавства про нагляд на консолідованій основі та/або яка включена до консолідованої фінансової звітності, складеної відповідно до застосовних стандартів фінансової звітності, не досягли передачі кредитного ризику відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України чи іншого регулятора;
7) в інших випадках, визначених нормативно-правовими актами Комісії.
11. Інструмент кредитного захисту в рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації може передбачати дострокове припинення за ініціативою інвестора у позицію сек’юритизації виключно у разі порушення оригінатором свого зобов’язання із здійснення будь-яких платежів за надання кредитного захисту або будь-якого іншого істотного зобов’язання.
12. Умови інструмента кредитного захисту мають визначати кредитні обставини, у разі настання яких здійснюється виконання зобов’язань за таким інструментом. До таких кредитних обставин мають належати щонайменше дефолт боржника та реструктуризація заборгованості, зумовлена погіршенням фінансового стану боржника.
Застосування до фінансового активу заходів реструктуризації, відстрочення, розстрочення, зміни процентної ставки, прощення частини боргу або інших поступок боржнику, зумовлених погіршенням його фінансового стану, не перешкоджає настанню кредитної обставини.
Стаття 44. Вимоги до фінансових активів у стандартизованій транзакції із синтетичної сек’юритизації
1. Договірна документація за стандартизованою транзакцією із синтетичної сек’юритизації має встановлювати чіткі та належним чином визначені критерії для включення фінансових активів до пулу сек’юритизованих активів.
Фінансові активи, що включаються до пулу сек’юритизованих активів після укладення інструмента кредитного захисту (або у разі емісії кредитних нот – після початку розміщення кредитних нот у рамках транзакції), мають відповідати критеріям для включення фінансових активів до пулу сек’юритизованих активів.
2. Фінансові активи, з яких формується пул сек’юритизованих активів у рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації, мають бути такими, що виникли в ході основної діяльності оригінатора.
Якщо фінансові активи, з яких формується пул сек’юритизованих активів, придбані оригінатором у третьої особи, він повинен застосовувати до таких фінансових активів принаймні такі самі підходи щодо видачі кредитів, стягнення і реструктуризації заборгованості та управління активами, які він застосовує до подібних фінансових активів, що не були придбані у третьої особи.
Оригінатор (або інший первинний кредитор) у рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації повинен мати належний досвід у наданні кредитів або здійсненні інших операцій, які є підставою виникнення фінансових активів, подібних до тих, що включаються до пулу сек’юритизованих активів.
Критерії, що були застосовані при наданні кредиту або здійсненні іншої операції, яка є підставою виникнення фінансового активу, що включається до пулу сек’юритизованих активів при стандартизованій транзакції із синтетичної сек’юритизації, та будь-які істотні зміни до них невідкладно розкриваються потенційним інвесторам у позиції сек’юритизації.
Фінансовий актив включається до пулу сек’юритизованих активів при стандартизованій транзакції із синтетичної сек’юритизації, якщо до прийняття рішень щодо надання кредиту або здійснення іншої операції, яка є підставою виникнення відповідного фінансового активу, не залучалися жодні треті особи.
3. Станом на момент укладення інструмента кредитного захисту (або у разі емісії кредитних нот – на початок розміщення кредитних нот), фінансові активи, включені до пулу сек’юритизованих активів, мають знаходитися на балансі оригінатора або його відповідної особи, до якої застосовуються вимоги щодо консолідації з оригінатором відповідно до законодавства про нагляд на консолідованій основі та/або яка включена до консолідованої фінансової звітності, складеної відповідно до застосовних стандартів фінансової звітності.
4. Фінансові активи в рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації повинні мати однорідні характеристики, включаючи умови договорів, кредитний ризик та право на дострокове погашення.
5. Грошові та інші істотні зобов’язання боржників за фінансовими активами в рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації мають бути чинними та надавати кредитору право вимоги на повну суму відповідного грошового зобов’язання до боржників за основним та забезпечувальними зобов’язаннями (за наявності).
6. Умови фінансових активів у рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації мають передбачати здійснення боржниками періодичних платежів.
7. До пулу сек’юритизованих активів при стандартизованій транзакції із синтетичної сек’юритизації не включаються:
1) цінні папери, крім корпоративних облігацій, не допущених до торгів на організованому ринку;
2) позиції сек’юритизації;
3) деривативні контракти та деривативні цінні папери;
4) права вимоги за кредитами, забезпеченими іпотекою житлової нерухомості, під час надання яких позичальнику або посереднику було або мало бути відомо, що інформація, надана позичальником та/або іпотекодавцем для цілей отримання такого кредиту, не підлягає обов’язковій перевірці на достовірність;
5) фінансові активи, за якими на час їхнього відбору оригінатором відбувся дефолт боржника;
6) фінансові активи, боржник (боржники) за якими має (мають) незадовільну платоспроможність (фінансовий стан незадовільний та/або критичний);
7) фінансові активи, боржник (боржники) за якими не здійснив (здійснили) жодного платежу станом на момент включення таких фінансових активів до пулу сек’юритизованих активів.
8. Вимога, передбачена пунктом 7 частини сьомої цієї статті, не застосовується до фінансового активу, який:
1) виник у результаті рефінансування фінансового активу, вже включеного до пулу сек’юритизованих активів, за умови що такий фінансовий актив відповідає критеріям включення до пулу сек’юритизованих активів, визначеним документацією відповідної транзакції, та іншим вимогам цієї статті;
2) включений до пулу сек’юритизованих активів у рамках стандартизованої транзакції із револьверної сек’юритизації, що відповідає вимогам статті 50 цього Закону, якщо такий фінансовий актив передбачає погашення одноразовим платежем або має строк погашення до одного року.
Положення цієї частини не звільняють від дотримання інших вимог цієї статті, зокрема вимог щодо відсутності дефолту боржника, належної кредитоспроможності боржника та відповідності фінансових активів критеріям відбору, визначеним документацією відповідної транзакції.
9. Оригінатор за стандартизованою транзакцією із синтетичної сек’юритизації надає запевнення щодо того, що:
1) він або його відповідна особа, до якої застосовуються вимоги щодо консолідації з оригінатором відповідно до законодавства про нагляд на консолідованій основі та/або яка включена до консолідованої фінансової звітності, складеної відповідно до застосовних стандартів фінансової звітності, є власником фінансових активів, що включаються до пулу сек’юритизованих активів, та володіє всіма пов’язаними з ними правами;
2) фінансові активи, що включаються до пулу сек’юритизованих активів, відповідають вимогам, встановленим документацією за такою транзакцією;
3) як йому відомо, договори, інші правочини, фінансові інструменти, за якими виникають фінансові активи, що включаються до пулу сек’юритизованих активів, є чинними та дійсними, зокрема в частині грошових зобов’язань боржників;
4) при формуванні фінансових активів, що включаються до пулу сек’юритизованих активів, були застосовані принаймні такі самі критерії, як і до кредитів або інших операцій, права вимоги за якими не включаються до пулу сек’юритизованих активів;
5) станом на дату відбору відповідного фінансового активу до пулу сек’юритизованих активів йому не відомо про істотне порушення боржником своїх зобов’язань за таким фінансовим активом;
6) як йому відомо, інформація про фінансові активи, що включаються до пулу сек’юритизованих активів, відображена в договорах та інших правочинах за транзакцією, є повністю достовірною;
7) станом на початок розміщення кредитних нот, емісія яких здійснюється у рамках транзакції у разі емісії кредитних нот, або на момент укладення інструмента кредитного захисту (у разі укладення деривативного контракту чи надання незабезпеченого гарантійного зобов’язання), або станом на дату включення фінансового активу до пулу сек’юритизованих активів до відповідного договору з боржником або іншого правочину, який є підставою виникнення фінансового активу, умов відповідного фінансового інструмента не вносилися зміни, які можуть вплинути на перспективи стягнення відповідної заборгованості.
10. Фінансові активи можуть бути виключені з пулу сек’юритизованих активів після укладення інструмента кредитного захисту (у разі емісії кредитних нот – після початку розміщення кредитних нот) у таких випадках:
1) заборгованість за фінансовим активом повністю погашена або зобов’язання за ним припинені іншим чином;
2) оригінатор здійснив відчуження фінансового активу під час своєї звичайної діяльності;
3) до договору, за яким виникає фінансовий актив, вносяться зміни щодо питань, не пов’язаних з кредитоспроможністю боржника;
4) встановлено факт невідповідності фінансового активу критеріям для його включення до пулу сек’юритизованих активів.
11. Нормативно-правовими актами Комісії визначаються інші, крім вимог, передбачених частинами першою – десятою, дванадцятою і тринадцятою цієї статті, вимоги щодо фінансових активів, що включаються до пулу сек’юритизованих активів при стандартизованій транзакції із синтетичної сек’юритизації, зокрема вимоги щодо:
1) однорідності фінансових активів у складі пулу сек’юритизованих активів;
2) кредитоспроможності боржників, права вимоги до яких включаються до пулу сек’юритизованих активів;
3) операцій з фінансовими активами у складі пулу сек’юритизованих активів;
4) досвіду оригінатора (або іншого первинного кредитора) з метою включення відповідних фінансових активів до пулу сек’юритизованих активів.
12. Фінансові активи мають відповідати попередньо визначеним, чітким і задокументованим критеріям прийнятності, які не дозволяють активне управління портфелем таких активів на дискреційній основі. Заміна активів, що не відповідають таким критеріям, або якщо сек’юритизація передбачає період поповнення та додавання активів, що відповідають визначеним умовам поповнення, не вважається активним управлінням портфелем.
13. У разі якщо оригінатором є банк або інша фінансова установа, регулювання та нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк України, Національний банк України:
1) за погодженням з Комісією встановлює інші, ніж передбачені частинами першою – дванадцятою цієї статті, вимоги щодо фінансових активів, що включаються до пулу сек’юритизованих активів при стандартизованій транзакції із синтетичної сек’юритизації, зокрема вимоги щодо:
а) однорідності фінансових активів у складі пулу сек’юритизованих активів;
б) кредитоспроможності боржників, права вимоги до яких включаються до пулу сек’юритизованих активів;
в) операцій з фінансовими активами у складі пулу сек’юритизованих активів;
г) досвіду оригінатора (або іншого первинного кредитора) з метою включення відповідних фінансових активів до пулу сек’юритизованих активів;
2) встановлює додаткові вимоги щодо:
а) звітності щодо фінансових активів у складі пулу сек’юритизованих активів;
б) дотримання законодавства у сфері захисту прав споживачів за договорами про споживчий кредит, що складають пул сек’юритизованих активів або активи покриття;
в) подання інформації про кредитні операції, права вимоги за якими включені до пулу сек’юритизованих активів або пулу покриття, до Кредитного реєстру Національного банку України;
г) обміну інформацією щодо фінансових активів у складі пулу сек’юритизованих активів з бюро кредитних історій.
Стаття 45. Вимоги до кредитних нот у рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації
1. Кредитні ноти, емісія яких здійснюється в рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації, мають відповідати вимогам закону та нормативно-правових актів Комісії, включаючи право власників кредитних нот на виплату доходу, повернення номінальної вартості кредитних нот та здійснення їх викупу на умовах та в порядку, встановлених проспектом (рішенням про емісію).
2. Проспект (рішення про емісію) кредитних нот, емісія яких здійснюється в рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації, має містити:
1) порядок викупу та/або дострокового погашення кредитних нот пропорційно до зменшення номінальної вартості фінансових активів, включених до пулу сек’юритизованих активів за такою транзакцією, в ході виконання боржниками своїх зобов’язань за ними;
2) підстави дострокового погашення кредитних нот за ініціативою емітента або власників кредитних нот;
3) порядок дій власників кредитних нот у разі невиконання емітентом своїх зобов’язань за ними.
3. Кошти, отримані від розміщення кредитних нот, емісія яких здійснюється в рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації, використовуються згідно з умовами відповідного проспекту (рішення про емісію).
У разі емісії кредитних нот оригінатором кошти, отримані від їх розміщення, використовуються оригінатором для покриття втрат за пулом сек’юритизованих активів у разі настання кредитної обставини. Розмір втрат за пулом сек’юритизованих активів розраховується в такому порядку:
1) враховуються фактичні втрати оригінатора або іншого первинного кредитора за відповідним фінансовим активом;
2) проміжний розрахунок втрат здійснюється не пізніше ніж протягом шести місяців з дня настання відповідної кредитної обставини;
3) розрахунковий розмір втрат може бути скоригований за результатами стягнення заборгованості за відповідним фінансовим активом або врегулювання заборгованості іншим чином, але не пізніше завершення строку обігу відповідних кредитних нот;
4) при здійсненні розрахунку враховується співвідношення розміру заборгованості, що підлягає захисту від кредитного ризику, до номінального розміру відповідного фінансового активу;
5) розрахунок втрат здійснюється щодо кожного фінансового активу окремо.
4. У порядку розрахунку відсоткових доходів за кредитними нотами, емісія яких здійснюється в рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації, враховуються такі вимоги:
1) у разі емісії кредитних нот СПФ розмір таких відсоткових доходів станом на кожну дату платежу не може перевищувати сукупний розмір надходжень СПФ від оригінатора та за переданим у забезпечення майном;
2) при розрахунку відсоткових доходів номінальна вартість кредитних нот зменшується на розмір втрат за пулом сек’юритизованих активів;
3) вимоги частини сьомої статті 43 цього Закону.
5. У разі погашення кредитних нот, емісія яких здійснена в рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації, номінальна вартість таких кредитних нот зменшується на розмір втрат за пулом сек’юритизованих активів у порядку черговості траншів кредитного ризику (від більш ризикового до менш ризикового).
6. У разі емісії кредитних нот оригінатором у рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації дострокове погашення кредитних нот за ініціативою емітента дозволяється виключно з таких підстав:
1) якщо зміни в законодавстві, його офіційному тлумаченні чи застосуванні призводять до неочікуваного істотного зниження економічної ефективності транзакції порівняно з датою рішення про емісію відповідних кредитних нот;
2) якщо в результаті транзакції оригінатор чи його відповідна особа, до якої застосовуються вимоги щодо консолідації з оригінатором відповідно до законодавства про нагляд на консолідованій основі та/або яка включена до консолідованої фінансової звітності, складеної відповідно до застосовних стандартів фінансової звітності, не досягли передачі кредитного ризику відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України чи іншого регулятора;
3) в інших випадках, визначених нормативно-правовими актами Комісії.
У разі емісії кредитних нот оригінатором у рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації дострокове погашення кредитних нот за ініціативою власників кредитних нот дозволяється виключно у разі порушення емітентом своїх зобов’язань із здійснення будь-яких платежів за кредитними нотами або будь-якого іншого істотного зобов’язання.
