ЗАКОН УКРАЇНИ
Про сек’юритизацію та облігації з покриттям
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1. Основні положення
Стаття 1. Сфера застосування Закону
1. Цей Закон є частиною профільного законодавства про ринки капіталу та визначає правові засади здійснення сек’юритизації активів (далі – сек’юритизація) та емісії облігацій з покриттям, вимоги до пулу сек’юритизованих активів та пулу покриття, а також особливості здійснення державного регулювання та нагляду за сек’юритизацією та емісією облігацій з покриттям.
Стаття 2. Визначення термінів
1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
1) агент з верифікації стандартизованої сек’юритизації (далі – агент з верифікації) – юридична особа, яка отримала авторизацію на здійснення діяльності з верифікації стандартизованої сек’юритизації відповідно до статті 52 цього Закону;
2) активи забезпечення – майно, що є предметом обтяження, яким забезпечуються активи покриття;
3) активи заміщення – активи покриття, інші, ніж основні активи покриття, які відповідають вимогам цього Закону та включаються до пулу покриття з метою дотримання вимог цього Закону, встановлених до пулу покриття, у тому числі активи, з яких складається буфер ліквідності, та права вимоги за деривативними фінансовими інструментами у складі пулу покриття;
4) активи покриття – майно, включене до складу пулу покриття;
5) буфер ліквідності – частина активів заміщення у складі пулу покриття, що складається з ліквідних активів, які відповідають вимогам статті 77 цього Закону та забезпечують покриття чистого відтоку ліквідності;
6) відокремлення активів покриття – відокремлення активів покриття від іншого майна емітента шляхом їх:
а) передачі спеціалізованій платформі фінансування відповідно до положень цього Закону; або
б) внесення до реєстру активів покриття відповідно до статті 70 цього Закону без їх передачі спеціалізованій платформі фінансування;
7) відокремлення пулу сек’юритизованих активів – відокремлення фінансових активів, що включаються до пулу сек’юритизованих активів при здійсненні транзакції із традиційної сек’юритизації, від іншого майна оригінатора шляхом передачі таких фінансових активів спеціалізованій платформі фінансування відповідно до положень цього Закону;
8) дефолт боржника – подія, яка вважається такою, що настала за активом покриття чи іншим фінансовим активом, за наявності однієї з таких підстав:
а) боржник:
який є банком або емітентом цінних паперів, прострочив погашення боргу за таким активом більше ніж на 30 днів;
інший, ніж банк або боржник-емітент, прострочив виконання зобов’язання за таким активом покриття чи іншим фінансовим активом більше ніж на 90 днів;
б) боржник не спроможний забезпечити в повному обсязі виконання зобов’язань у строк, установлений договором (договорами), без застосування процедури звернення стягнення на активи забезпечення (за наявності);
9) договір про передачу – договір купівлі-продажу або інший договір, відповідно до якого спеціалізованій платформі фінансування відступаються активи покриття (зокрема права вимоги за такими активами) або фінансові активи, що включаються до пулу сек’юритизованих активів;
10) договір щодо підтримки ліквідності – договір, що передбачає надання коштів та/або забезпечення, чи договір страхування, що укладається з метою забезпечення вчасного виконання зобов’язань на користь інвесторів у позиції сек’юритизації;
11) економічний інтерес – сукупність сек’юритизованих активів та/або траншів чи окремий транш у рамках відповідної транзакції із сек’юритизації, що утримується оригінатором, спонсором, первинним кредитором та/або управителем фінансовими активами у випадках, обсягах та відповідно до вимог, визначених цим Законом, з урахуванням кредитного ризику, зумовленого таким утриманням;
12) інструмент кредитного захисту – договір, укладений у рамках транзакції із синтетичної сек’юритизації між оригінатором та спеціалізованою платформою фінансування або інвестором у позицію сек’юритизації у формі забезпеченого чи незабезпеченого гарантійного зобов’язання або деривативного фінансового інструмента з метою передачі інвестору у позицію сек’юритизації кредитного ризику за одним чи кількома траншами кредитного ризику;
13) клас сек’юритизаційних цінних паперів – випуск сек’юритизаційних цінних паперів, який згідно з проспектом (рішенням про емісію) пов’язується з певним траншем кредитного ризику за відповідним пулом сек’юритизованих активів;
14) комерційні цінні папери (далі – комерційні папери) – сек’юритизаційні облігації із строком обігу до одного року;
15) кредитна обставина – визначена інструментом кредитного захисту обставина (подія), пов’язана з платоспроможністю боржника за фінансовим активом;
16) майбутній фінансовий актив – фінансовий актив, що виникне (може виникнути) у майбутньому, зокрема такий, що відповідає будь-якій з таких ознак:
а) виникнення фінансового активу залежить від настання терміну або події у майбутньому;
б) підстави виникнення фінансового активу не існує на момент вчинення правочину щодо такого фінансового активу або здійснення емісії сек’юритизаційного цінного папера;
в) особа боржника за фінансовим активом невідома на момент вчинення правочину щодо такого фінансового активу або здійснення емісії відповідного цінного папера;
17) майно забезпечення – річ, яка є предметом забезпечувального обтяження, що забезпечує виконання зобов’язань боржника за активом покриття;
18) надлишкове забезпечення – обов’язкове надлишкове забезпечення та необов’язкове надлишкове забезпечення;
19) необов’язкове надлишкове забезпечення – відсоткове вираження суми перевищення вартості активів покриття над вартістю зобов’язань, пов’язаних з облігаціями з покриттям, без урахування обов’язкового надлишкового забезпечення;
20) неплатоспроможність особи – стан, за якого особа не здатна своєчасно та в повному обсязі виконати свої зобов’язання перед кредиторами внаслідок настання однієї з таких подій:
а) щодо банку або іншої фінансової установи – прийняття Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку або Національним банком України відповідно рішення про:
заміну керівника та/або призначення тимчасового керівника, або запровадження тимчасової адміністрації, та/або призначення тимчасового адміністратора, та/або відсторонення керівництва, за умови що будь-яке з таких рішень має наслідком обмеження чи відтермінування можливості здійснення передачі активів або переказу коштів;
відкликання (припинення дії) ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг та/або ліквідацію, за умови що будь-яке з таких рішень має наслідком обмеження або відтермінування можливості здійснення передачі активів або переказу коштів;
віднесення банку до категорії неплатоспроможних;
б) щодо іншої особи, крім зазначених у підпункті "а" цього пункту, – набрання законної сили ухвалою господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність);
21) непрацюючий фінансовий актив – фінансовий актив, що відповідає одній із таких умов:
а) фінансовий актив має ознаки високої ймовірності невиконання за ним грошового зобов’язання, визначені Національним банком України;
б) за фінансовим активом настав дефолт боржника;
в) фінансовий актив визнаний знеціненим відповідно до застосовної концептуальної основи фінансової звітності;
г) фінансовий актив, який після застосування заходів з реструктуризації був перекласифікований як працюючий, перебуває у випробувальному періоді та щодо нього застосовано додаткові заходи з реструктуризації або прострочення виконання грошового зобов’язання за ним перевищило 30 календарних днів;
22) облігації з покриттям – облігації, емітентом яких є кредитна установа (крім кредитної спілки) та які відповідають іншим критеріям, визначеним статтею 56 цього Закону;
23) обов’язкове надлишкове забезпечення – відсоткове вираження суми перевищення вартості активів покриття над вартістю зобов’язань, пов’язаних з облігаціями з покриттям, що розраховується відповідно до статті 76 цього Закону;
24) основні активи покриття – активи покриття, які відповідають вимогам цього Закону та становлять переважну частину пулу покриття і визначають його вид;
25) первинний кредитор – особа, яка уклала (як кредитор за фінансовим активом) договір або вчинила інший правочин, на підставі якого існує фінансовий актив, що включається до пулу сек’юритизованих активів;
26) позиція сек’юритизації – права та/або обов’язки особи, що виникають у рамках транзакції із сек’юритизації внаслідок прийняття такою особою кредитного ризику за одним або кількома траншами кредитного ризику, зокрема права за сек’юритизаційним цінним папером, права та/або обов’язки особи, якій передається кредитний ризик у рамках транзакції із синтетичної сек’юритизації, права та/або обов’язки кредитора (кредитодавця, позикодавця, страховика, поручителя тощо) за договором щодо підтримки ліквідності.
Не є позицією сек’юритизації права та обов’язки спеціалізованої платформи фінансування, що виникають у рамках транзакції із сек’юритизації, для здійснення якої використовується така спеціалізована платформа фінансування;
27) програма облігацій з покриттям – умови одного або кількох випусків облігацій з покриттям, встановлені договорами та/або іншими правочинами, укладеними (вчиненими) в рамках здійснення емісії облігацій з покриттям з дотриманням вимог цього Закону;
28) програма сек’юритизації забезпечених активами комерційних паперів (далі – програма сек’юритизації ЗАКП) – програма сек’юритизації, що передбачає емісію комерційних паперів;
29) програма сек’юритизації ЗАКП з повною підтримкою – програма сек’юритизації ЗАКП, спонсор якої укладає із спеціалізованою платформою фінансування договір (договори) щодо підтримки ліквідності, за яким (якими) бере на себе обов’язок надати спеціалізованій платформі фінансування кошти, забезпечення в обсязі, необхідному для повного виконання спеціалізованою платформою фінансування як емітентом комерційних паперів у рамках такої програми зобов’язань за такими паперами, незалежно від надходжень (показників виконання) за фінансовими активами, включеними до відповідного пулу сек’юритизованих активів, чи неплатоспроможності такого емітента комерційних паперів, та/або укласти договір страхування, що покриватиме усі ризики ліквідності та кредитні ризики за такою програмою, суттєві ризики зменшення розміру грошових вимог за фінансовими активами, включеними до пулу сек’юритизованих активів, а також інші можливі витрати в межах такої програми та в рамках транзакцій із сек’юритизації в її складі;
30) пул покриття – сукупність активів, які відповідно до вимог цього Закону забезпечують грошові зобов’язання за облігаціями з покриттям та відокремлені від іншого майна емітента таких облігацій;
31) пул сек’юритизованих активів – сукупність фінансових активів;
32) револьверний фінансовий актив – фінансовий актив, за яким розмір заборгованості боржника може змінюватися у межах, визначених договором, залежно від виконання таким боржником своїх зобов’язань або запозичення додаткових коштів;
33) ресек’юритизація – сек’юритизація, до пулу сек’юритизованих активів якої включена щонайменше одна позиція сек’юритизації;
34) сек’юритизаційні облігації – облігації, емісію яких здійснює спеціалізована платформа фінансування відповідно до умов транзакції із традиційної сек’юритизації, зокрема з метою фінансування виконання своїх грошових зобов’язань у рамках такої транзакції;
35) сек’юритизаційні цінні папери – сек’юритизаційні облігації, у тому числі комерційні папери, або кредитні ноти, емісія яких здійснюється в рамках транзакції із сек’юритизації;
36) синтетичний надлишковий спред – сума, визначена в договірному порядку в рамках транзакції із синтетичної сек’юритизації для покриття збитків за пулом сек’юритизованих активів;
37) спонсор сек’юритизації (далі – спонсор) – кредитна установа (крім кредитної спілки) або інвестиційна фірма, відмінна від оригінатора, яка:
а) реєструє програму сек’юритизації ЗАКП чи здійснює транзакцію із сек’юритизації, що передбачає придбання фінансових активів у третіх осіб;
б) виступає управителем фінансовими активами за такою програмою сек’юритизації ЗАКП чи транзакцією із сек’юритизації або залучає з цією метою іншу особу, яка відповідає вимогам законодавства;
38) строк транзакції із сек’юритизації – період з моменту виникнення першої позиції (перших позицій) сек’юритизації в рамках транзакції із сек’юритизації до моменту припинення останньої позиції (останніх позицій) сек’юритизації за такою транзакцією;
39) суб’єкт господарювання державного сектору економіки – юридична особа, єдиним учасником (засновником) якої є держава, або юридична особа, у статутному капіталі якої більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі чи частка держави становить розмір, що забезпечує їй право вирішального впливу на діяльність такої юридичної особи;
40) суб’єкт господарювання комунального сектору економіки – юридична особа, єдиним учасником (засновником) якої є територіальна громада, або юридична особа, у статутному капіталі якої більше 50 відсотків акцій (часток) належать територіальній громаді чи частка територіальної громади становить розмір, що забезпечує їй право вирішального впливу на діяльність такої юридичної особи;
41) суспільно значущі послуги – послуги, спрямовані на забезпечення суспільних інтересів та потреб, що надаються необмеженому колу користувачів (споживачів) та/або надання яких зазвичай забезпечують органи державної влади, органи місцевого самоврядування або суб’єкти господарювання державного чи комунального секторів економіки;
42) транзакція – сукупність пов’язаних операцій та/або правочинів щодо фінансових активів, фінансових інструментів, коштів та/або інших прав чи іншого майна, що здійснюються (вчиняються) в рамках сек’юритизації відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів;
43) транш з найвищим ризиком – транш кредитного ризику, що має найвищу ймовірність виникнення збитків чи додаткових втрат або недоотримання запланованих доходів унаслідок невиконання боржниками за пулом сек’юритизованих активів своїх зобов’язань порівняно з іншими траншами кредитного ризику за тим самим пулом сек’юритизованих активів;
44) транш кредитного ризику – сегмент кредитного ризику за фінансовим активом (фінансовими активами) або пулом сек’юритизованих активів, визначений у договірному порядку в рамках транзакції із сек’юритизації, що передбачає вищу або нижчу порівняно з іншими сегментами ймовірність виникнення збитків чи додаткових втрат або недоотримання запланованих доходів унаслідок невиконання відповідним боржником (відповідними боржниками) своїх зобов’язань за таким активом (такими активами);
45) фінансовий актив – право грошової вимоги чи частка права грошової вимоги (зокрема права за цінними паперами), які виникли або виникнуть (можуть виникнути) у майбутньому на підставі договору, іншого правочину або на іншій підставі, передбаченій законодавством;
46) чистий відтік ліквідності – різниця між сумою всіх платежів за програмою облігацій з покриттям (у тому числі погашення номінальної вартості облігацій з покриттям, виплати відсоткового доходу та виплати за деривативними фінансовими інструментами), які підлягають сплаті за певний період, та сумою всіх платежів, що підлягають отриманню за активами покриття за такий період. Чистий відтік ліквідності за певний період має додатне значення, якщо протягом такого періоду платежі перевищують надходження, або від’ємне значення, якщо надходження перевищують платежі.
2. Інші терміни вживаються в цьому Законі у таких значеннях:
терміни "афілійована особа", "контролер", "контроль", "пов’язана особа", "фінансова група", "фінансова установа" – у значеннях, наведених у Законі України "Про фінансові послуги та фінансові компанії";
терміни "банк", "учасники банківської групи" – у значеннях, наведених у Законі України "Про банки і банківську діяльність";
термін "валютні цінності" – у значенні, наведеному в Законі України "Про валюту і валютні операції";
термін "грошові кошти (кошти)" – у значенні, наведеному в Законі України "Про платіжні послуги";
термін "компанія з управління активами" – у значенні, наведеному в Законі України "Про інститути спільного інвестування";
терміни "дочірня компанія", "інвестиційна фірма", "інституційні інвестори", "кредитна установа", "материнська компанія", "некваліфіковані інвестори", "особа, яка здійснює управлінські функції", "проспект цінних паперів" (далі – проспект), "репозиторій даних сек’юритизації", "рішення про емісію цінних паперів" (далі – рішення про емісію) – у значеннях, наведених у Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки";
терміни "керівник", "річний оборот", "профільне законодавство" – у значеннях, наведених у Законі України "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків";
терміни "колекторська компанія", "споживач", "споживчий кредит" – у значеннях, наведених у Законі України "Про споживче кредитування";
термін "суб’єкт оціночної діяльності" – у значенні, наведеному в Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні";
термін "група" – у значенні, наведеному в Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
Стаття 3. Заборони щодо участі у правовідносинах у сфері сек’юритизації та облігацій з покриттям
1. Агентом з верифікації, адміністратором за випуском сек’юритизаційних цінних паперів або облігацій з покриттям, боржником, емітентом, інвестором у позицію сек’юритизації, кредитором, первинним кредитором, оригінатором, спеціалізованою платформою фінансування (у тому числі іноземною), спонсором, управителем фінансовими активами або іншою особою, яка відповідно до цього Закону бере участь у правовідносинах у сфері сек’юритизації та облігацій з покриттям, засновником, акціонером (учасником, членом) та/або керівником зазначених осіб не може бути особа, яка відповідає принаймні одному з таких критеріїв:
1) фізична особа, яка має громадянство держави, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України" (далі – держава-агресор), або місцем постійного проживання (перебування, реєстрації та/або здійснення основної діяльності) якої є територія держави-агресора, або яка є податковим резидентом держави-агресора.
Положення цього пункту не поширюються на фізичних осіб, які проживають на території України на законних підставах та/або яким надано статус учасника бойових дій після 14 квітня 2014 року;
2) юридична особа (її філія, представництво), яка створена та/або зареєстрована відповідно до законодавства держави-агресора та/або місцезнаходженням та/або місцем здійснення основної діяльності якої (філії, представництва якої) є територія держави-агресора, та/або яка є податковим резидентом держави-агресора;
3) юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства України чи іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником якої є особа, зазначена у пункті 1 цієї частини, та/або засновником, членом чи учасником (акціонером) якої є держава-агресор та/або особа, зазначена у пункті 1 чи пункті 2 цієї частини;
4) юридична особа, зареєстрована на території, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованої Російською Федерацією, перелік яких ведеться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Положення цього пункту не поширюються на території, щодо яких відповідно до зазначеного переліку визначено завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації;
5) особа, до якої застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції";
6) особа, включена до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції;
7) юридична особа, інформація про всіх кінцевих бенефіціарних власників якої не розкрита, що зареєстрована в державі (на території), віднесеній Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон;
8) юридична особа, інформація про кінцевих бенефіціарних власників якої не розкрита відповідно до вимог законів України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань" та "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення";
9) юридична особа, зареєстрована відповідно до законодавства держави (юрисдикції), включеної до публічного переліку ("чорного списку") держав (юрисдикцій), визначених Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) такими, що мають серйозні стратегічні недоліки у системах протидії відмиванню коштів, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та щодо яких застосовано заклики до вжиття посилених заходів контролю та захисту та/або контрзаходів, а також юридична особа, 50 і більше відсотків статутного капіталу якої прямо або опосередковано належать такій особі.
2. Майно, що знаходиться (зареєстроване) на території держави-агресора або на інших територіях, зазначених у пунктах 4, 7 чи 9 частини першої цієї статті, та/або належить особі, яка відповідає принаймні одному з критеріїв, визначених пунктами 1–9 частини першої цієї статті, не може бути забезпеченням, пов’язаним із фінансовим активом, або активом забезпечення.
Глава 2. Спеціалізована платформа фінансування
Стаття 4. Статус спеціалізованої платформи фінансування
1. Спеціалізована платформа фінансування (далі – СПФ) є юридичною особою приватного права, що створена за законодавством України з метою здійснення сек’юритизації або з метою відокремлення активів покриття у процесі емісії облігацій з покриттям та відповідає вимогам, встановленим законом та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі – Комісія).
2. СПФ є окремою організаційно-правовою формою непідприємницьких товариств.
3. У статуті СПФ обов’язково зазначається, що вона є спеціалізованою платформою фінансування, та вказується мета її створення (виключно здійснення сек’юритизації або відокремлення активів покриття у процесі емісії облігацій з покриттям).
4. Найменування СПФ має містити словосполучення "спеціалізована платформа фінансування".
5. Словосполучення "спеціалізована платформа фінансування" та похідні від нього дозволено використовувати у назві лише тим юридичним особам, які відповідають вимогам цього Закону та нормативно-правових актів Комісії.
6. СПФ не має права провадити іншу діяльність, крім діяльності, пов’язаної із сек’юритизацією або емісією облігацій з покриттям, що здійснюється СПФ відповідно до цього Закону, є виключним видом її діяльності, що не може поєднуватися з іншою діяльністю та не потребує отримання будь-яких ліцензій, дозволів та/або проходження будь-якої авторизації.
7. СПФ не є фінансовою установою та не має права здійснювати діяльність із надання фінансових послуг.
СПФ може надавати забезпечені гарантійні зобов’язання оригінатору в межах транзакції із синтетичної сек’юритизації, що не є діяльністю з надання гарантій як фінансової послуги у розумінні Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".
8. З метою здійснення сек’юритизації або з метою відокремлення активів покриття у процесі емісії облігацій з покриттям може використовуватися юридична особа (інший суб’єкт), створена (створений) за законодавством іноземної держави (далі – іноземна СПФ).
Вимоги цієї глави, крім вимог, зазначених у статті 11 цього Закону, не застосовуються до іноземної СПФ та її діяльності.
9. СПФ у порядку та відповідно до вимог, визначених Комісією, забезпечує зберігання документів, що підтверджують права вимоги, забезпечення виконання зобов’язань, результати перевірок, фінансову звітність та інші документи щодо кожної транзакції із сек’юритизації або програми облігацій з покриттям протягом усього строку обігу сек’юритизаційних цінних паперів або облігацій з покриттям та не менше п’яти років з дня їх погашення чи припинення їхнього обігу з інших підстав.
10. СПФ веде окремий облік щодо кожної транзакції із сек’юритизації.
11. СПФ щороку забезпечує проведення незалежного аудиту фінансової звітності та перевірки дотримання вимог цього Закону. Аудитор не може бути пов’язаною особою оригінатора, агента з верифікації, контролера пулу покриття, власників сек’юритизаційних цінних паперів.
Стаття 5. Засновники спеціалізованої платформи фінансування
1. Засновником СПФ може бути фізична або юридична особа, у тому числі оригінатор, та не може бути особа, яка відповідає принаймні одному з критеріїв, визначених пунктами 1–9 частини першої статті 3 цього Закону.
Суб’єкт господарювання державного сектору економіки (крім банку) може бути засновником СПФ, за умови прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення щодо можливості такого суб’єкта здійснювати сек’юритизацію.
2. Кількість засновників СПФ не обмежується.
3. Інші вимоги та обмеження щодо засновників СПФ можуть бути встановлені законом та нормативно-правовими актами Комісії.
4. Створення СПФ здійснюється за рішенням засновника (засновників).
5. Порядок створення СПФ встановлюється законом та нормативно-правовими актами Комісії.
6. Для цілей цього Закону СПФ не вважається особою, пов’язаною та афілійованою з її засновником (засновниками).
7. Для цілей цього Закону СПФ, створена з метою здійснення сек’юритизації, вважається такою, що не має контролерів і не входить до складу фінансової холдингової компанії, банківської чи небанківської фінансової групи.
Положення абзацу першого цієї частини не поширюються на СПФ, створену з метою відокремлення активів покриття у процесі емісії облігацій з покриттям, до якої застосовуються вимоги законодавства щодо визначення контролю, складання консолідованої фінансової звітності та здійснення консолідованого нагляду, включаючи вимоги, що випливають із застосування міжнародних стандартів фінансової звітності та пруденційних вимог.
8. Статутний капітал СПФ не формується. Після завершення процедури створення СПФ у її засновника (засновників) не виникає корпоративних прав чи інших прав або вимог у зв’язку із створенням СПФ, крім тих, що прямо визначені законом або нормативно-правовими актами Комісії.
9. Засновник (засновники) СПФ може (можуть) здійснювати платежі на користь такої СПФ з метою покриття витрат на її створення та/або операційних видатків.
Стаття 6. Статут спеціалізованої платформи фінансування
1. Статут спеціалізованої платформи фінансування (далі – статут СПФ) є установчим документом СПФ.
2. Перша редакція статуту СПФ підписується засновником (засновниками) такої СПФ.
Після призначення одноосібного або колегіального виконавчого органу СПФ зміни до статуту СПФ підписуються відповідно одноосібним виконавчим органом або головою колегіального виконавчого органу СПФ.
Стаття 7. Обмеження щодо прийняття рішень органом управління або посадовою особою спеціалізованої платформи фінансування
1. Орган управління або посадова особа СПФ не може приймати рішення, яке суперечить положенням закону, нормативно-правових актів Комісії та/або умовам договорів та/або інших правочинів, укладених (вчинених) у рамках транзакції із сек’юритизації або здійснення емісії облігацій з покриттям.
2. Якщо положення закону, нормативно-правових актів Комісії та/або умови договорів та/або інших правочинів, укладених (вчинених) у рамках транзакції із сек’юритизації або здійснення емісії облігацій з покриттям, передбачають отримання попередньої згоди будь-якої особи або виконання іншої умови (настання обставини) для прийняття рішення органом управління або посадовою особою СПФ, таке рішення може бути прийнято у разі отримання такої згоди або виконання відповідної умови (настання відповідної обставини).
Стаття 8. Особливості призначення на посади та припинення повноважень посадових осіб спеціалізованої платформи фінансування
1. Призначення одноосібного виконавчого органу СПФ, його заступника або голови та членів колегіального виконавчого органу СПФ здійснюється відповідно до статуту СПФ з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормативно-правовими актами Комісії.
2. Призначення та припинення повноважень одноосібного виконавчого органу СПФ, його заступника або голови та членів колегіального виконавчого органу СПФ, встановлення розміру їхньої винагороди здійснюються за рішенням:
1) загальних зборів засновників СПФ – до моменту набуття повноважень адміністратором за відповідним випуском сек’юритизаційних цінних паперів або облігацій з покриттям; або
2) адміністратора за відповідним випуском сек’юритизаційних цінних паперів або облігацій з покриттям – з моменту набуття ним повноважень адміністратора.
3. Повноваження одноосібного виконавчого органу СПФ, його заступника, голови або члена виконавчого колегіального органу СПФ припиняються у разі:
1) подання ним заяви про припинення своїх повноважень за власним бажанням;
2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
3) визнання його судом недієздатним, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім або оголошення померлим;
4) смерті;
5) призову або прийняття на військову службу;
6) встановлення Комісією факту його невідповідності вимогам цього Закону або нормативно-правових актів Комісії, якщо така невідповідність унеможливлює подальше перебування такої особи на посаді;
7) прийняття відповідного рішення, передбаченого частиною другою цієї статті.
4. У разі якщо СПФ здійснила емісію більше одного випуску сек’юритизаційних цінних паперів або надає забезпечення за більше ніж одним випуском облігацій з покриттям та за такими випусками призначено двох або більше адміністраторів, рішення, передбачене пунктом 2 частини другої цієї статті, приймається такими адміністраторами колегіально та одностайно.
Стаття 9. Обов’язки та відповідальність посадових осіб спеціалізованої платформи фінансування
1. Одноосібний виконавчий орган СПФ, його заступник або голова та члени колегіального виконавчого органу СПФ повинні у межах повноважень, наданих їм статутом СПФ та законодавством, діяти добросовісно і розумно в інтересах СПФ та загалом власників відповідних сек’юритизаційних цінних паперів або облігацій з покриттям у такий спосіб, який, на їхнє добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності СПФ.
2. Одноосібний виконавчий орган СПФ, його заступник або голова та члени колегіального виконавчого органу СПФ несуть відповідальність перед СПФ та власниками відповідних сек’юритизаційних цінних паперів або облігацій з покриттям за збитки та шкоду, завдані СПФ та власникам таких сек’юритизаційних цінних паперів або облігацій з покриттям їхніми винними рішеннями, діями або бездіяльністю.
3. Цивільна відповідальність одноосібного виконавчого органу СПФ, його заступника, голови, членів колегіального виконавчого органу СПФ за збитки та шкоду, завдані СПФ та/або власникам сек’юритизаційних цінних паперів, облігацій з покриттям, може бути застрахована у випадках, передбачених статутом СПФ.
4. Посадова особа СПФ не несе відповідальності за збитки, завдані СПФ власникам сек’юритизаційних цінних паперів, власникам облігацій з покриттям або іншим особам, якщо така посадова особа діяла добросовісно, розумно, у межах своїх повноважень, відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Комісії, статуту СПФ, документації відповідної транзакції із сек’юритизації або програми облігацій з покриттям, а також договорів та інших правочинів, укладених у межах такої транзакції або програми.
Положення абзацу першого цієї частини не поширюються на випадки умисних дій або бездіяльності посадової особи СПФ, грубої необережності, перевищення повноважень, порушення вимог щодо конфлікту інтересів або вчинення дій в інтересах засновника СПФ, оригінатора, спонсора, емітента облігацій з покриттям чи пов’язаних з ними осіб на шкоду СПФ або власникам сек’юритизаційних цінних паперів чи облігацій з покриттям.
Посадова особа СПФ не несе відповідальності за погіршення якості, зменшення вартості або невиконання фінансових активів, включених до пулу сек’юритизованих активів або пулу покриття, якщо такі наслідки не були спричинені порушенням такою посадовою особою вимог цього Закону, статуту СПФ або документації відповідної транзакції із сек’юритизації чи програми облігацій з покриттям.
5. Керівники та члени органів управління СПФ повинні відповідати вимогам щодо професійної придатності, ділової репутації та незалежності, встановленим нормативно-правовими актами Комісії. Комісія встановлює критерії оцінювання відповідності зазначеним вимогам, порядок їх підтвердження та підстави втрати такої відповідності.
Стаття 10. Органи управління спеціалізованої платформи фінансування
1. Органом управління СПФ є виконавчий орган.
Загальні збори засновників є органом управління у випадках, визначених цим Законом.
2. Під час створення СПФ її засновник (засновники) приймає (приймають) рішення про:
1) створення СПФ;
2) затвердження статуту СПФ;
3) обрання та призначення одноосібного виконавчого органу, його заступника або голови та членів колегіального виконавчого органу, встановлення розміру їхньої винагороди;
4) обрання особи, уповноваженої для здійснення державної реєстрації СПФ в органах державної реєстрації.
3. До моменту набуття повноважень адміністратором за відповідним випуском сек’юритизаційних цінних паперів або облігацій з покриттям засновник (засновники) СПФ може (можуть) приймати рішення, визначені частиною другою статті 8 цього Закону.
4. Порядок скликання загальних зборів засновників визначається статутом СПФ.
5. Рішення загальних зборів засновників приймаються простою більшістю голосів присутніх засновників.
6. У СПФ, що має одного засновника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів засновників, приймаються таким засновником одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого засновника.
7. Виконавчий орган СПФ може складатися з однієї особи (одноосібний виконавчий орган) з обов’язковим призначенням її заступника або з двох та більше осіб (колегіальний виконавчий орган).
8. Назвою одноосібного виконавчого органу СПФ є "директор", якщо статутом СПФ не передбачена інша назва.
9. Назвою колегіального виконавчого органу СПФ є "дирекція", його голови – "генеральний директор", а інших членів – "директори", якщо статутом СПФ не передбачені інші назви.
10. Одноосібним виконавчим органом СПФ, його заступником, головою або членом колегіального виконавчого органу СПФ повинна бути фізична особа, яка має повну дієздатність та відповідає вимогам, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Комісії, зокрема щодо ділової репутації та професійної придатності.
11. До повноважень виконавчого органу СПФ належить вирішення всіх питань, пов’язаних з діяльністю СПФ, з урахуванням обмежень, визначених законом та нормативно-правовими актами Комісії.
12. Рішення колегіального виконавчого органу СПФ приймаються простою більшістю голосів присутніх голови та членів такого органу, якщо більша кількість голосів не передбачена статутом СПФ.
13. Одноосібний виконавчий орган СПФ або голова колегіального виконавчого органу СПФ може діяти від імені СПФ без довіреності.
Статут СПФ може передбачати можливість заступника одноосібного виконавчого органу СПФ, кожного або окремих членів колегіального виконавчого органу СПФ діяти від імені СПФ без довіреності або можливість усіх чи окремих членів колегіального виконавчого органу СПФ виключно спільно вчиняти дії від імені СПФ без довіреності.
Стаття 11. Обмеження щодо іноземної спеціалізованої платформи фінансування
1. Засновником (акціонером, учасником, членом) та/або керівником іноземної СПФ не може бути особа, яка відповідає принаймні одному з критеріїв, визначених пунктами 1–9 частини першої статті 3 цього Закону.
2. Іноземна СПФ не може бути створена на території та/або відповідно до законодавства:
1) держави-агресора;
2) іншої держави (території), зазначеної у пункті 7 чи пункті 9 частини першої статті 3 цього Закону;
3) держави (території), включеної до затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України.
3. Інші вимоги та обмеження щодо іноземної СПФ, крім передбачених частинами першою і другою цієї статті, можуть визначатися законом та нормативно-правовими актами Комісії.
Стаття 12. Припинення спеціалізованої платформи фінансування
1. СПФ припиняється виключно шляхом ліквідації в порядку, встановленому нормативно-правовим актом Комісії.
2. СПФ ліквідується за рішенням виконавчого органу СПФ у разі відсутності невиконаних зобов’язань у рамках відповідної транзакції із сек’юритизації або за відповідними облігаціями з покриттям, зокрема після повного виконання таких зобов’язань або їх припинення в інший спосіб відповідно до закону та/або проспекту (рішення про емісію).
3. Ліквідація СПФ до повного виконання зобов’язань у рамках відповідної транзакції із сек’юритизації або за відповідними облігаціями з покриттям чи до припинення таких зобов’язань в інший спосіб відповідно до закону та/або проспекту (рішення про емісію) може здійснюватися за рішенням суду або за умови отримання згоди власників відповідних непогашених цінних паперів та інших кредиторів СПФ у порядку, встановленому цим Законом, проспектом (рішенням про емісію) відповідних цінних паперів та документацією відповідної транзакції або програми.
Згода власників непогашених цінних паперів вважається отриманою, у разі якщо рішення про ліквідацію СПФ прийнято зборами власників відповідних цінних паперів більшістю голосів, визначеною проспектом (рішенням про емісію) таких цінних паперів, але не менше ніж трьома чвертями голосів власників цінних паперів, які беруть участь у голосуванні.
Якщо в рамках однієї транзакції або програми здійснено емісію кількох класів чи випусків цінних паперів, права за якими можуть бути порушені ліквідацією СПФ, згода власників таких цінних паперів отримується окремо за кожним класом або випуском, якщо інше не передбачено проспектом (рішенням про емісію) відповідних цінних паперів та не погіршує становище власників таких цінних паперів відповідного класу чи випуску.
Ліквідація СПФ до повного виконання зобов’язань не допускається, якщо така ліквідація порушуватиме права кредиторів СПФ, які не надали на неї згоди, крім випадків ліквідації за рішенням суду.
4. У разі ліквідації СПФ до початку розміщення сек’юритизаційних цінних паперів або облігацій з покриттям невикористані кошти, що залишилися після задоволення вимог кредиторів СПФ та сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів, повертаються засновникам СПФ на їхню вимогу пропорційно до платежів, здійснених ними згідно з частиною дев’ятою статті 5 цього Закону.
5. В інших випадках, крім передбачених частиною четвертою цієї статті, кошти СПФ, що залишилися після задоволення вимог кредиторів СПФ, перераховуються на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України, який веде Національний банк України, а в разі припинення ведення такого рахунку Національним банком України – до державного бюджету.
Глава 3. Передача пулу сек’юритизованих активів та активів покриття
Стаття 13. Договір про передачу пулу сек’юритизованих активів або активів покриття
1. Передача пулу сек’юритизованих активів на користь СПФ у рамках транзакції із традиційної сек’юритизації здійснюється на підставі договору про передачу пулу сек’юритизованих активів або активів покриття (далі – договір про передачу).
Передача активів покриття на користь СПФ здійснюється на підставі договору про передачу виключно у разі обрання такого способу відокремлення активів покриття відповідно до цього Закону, проспекту (рішення про емісію) та програми облігацій з покриттям.
Відокремлення активів покриття може здійснюватися без їх передачі на користь СПФ шляхом внесення таких активів до реєстру активів покриття відповідно до статті 70 цього Закону.
2. Договір про передачу не є договором факторингу.
3. Договір про передачу повинен передбачати опис пулу сек’юритизованих активів або активів покриття, достатній для їхньої ідентифікації.
4. Сторони можуть укладати декілька пов’язаних договорів про передачу щодо окремих частин пулу сек’юритизованих активів або пулу покриття.
5. Права за фінансовими активами переходять до СПФ з моменту набрання чинності договором про передачу активів, якщо інше не передбачено таким договором.
6. Передача прав вимоги, що входять до складу пулу сек’юритизованих активів або активів покриття, не потребує отримання згоди боржника за такою вимогою, якщо інше не встановлено законом або договором, укладеним до моменту такої передачі.
7. Повідомлення боржників про передачу прав вимоги здійснюється у порядку, визначеному законом або договором про передачу, та має містити інформацію, достатню для ідентифікації переданих прав вимоги та нового кредитора.
Неповідомлення боржника не впливає на дійсність передачі між сторонами договору про передачу.
8. Договір про передачу, укладений відповідно до цього Закону та на виконання документації відповідної транзакції із сек’юритизації або програми облігацій з покриттям, не може вважатися нікчемним та/або бути визнаний недійсним, розірваним чи припиненим, а передані за ним активи не можуть бути повернуті відчужувачу, витребувані на його користь або включені до його майна чи ліквідаційної маси виключно з підстав, якщо щодо відчужувача:
1) відкрито або проводиться процедура превентивної реструктуризації;
2) здійснюється провадження у справі про банкрутство;
3) провадиться процедура виведення з ринку, ліквідації чи інша подібна процедура.
Підстави, зазначені у пунктах 1–3 цієї частини, поширюються на випадки, якщо договір про передачу було укладено протягом строку, що передував відкриттю відповідної процедури, та/або набувачу було відомо чи повинно було бути відомо про неплатоспроможність або загрозу неплатоспроможності відчужувача.
9. Положення частини восьмої цієї статті застосовуються також до:
1) правочинів, за якими фінансові активи, включені до пулу сек’юритизованих активів, були набуті оригінатором безпосередньо у первинного кредитора або в інших осіб;
2) попередніх правочинів, за якими такі фінансові активи передавалися від первинного кредитора до оригінатора.
10. Передача фінансових активів або активів покриття на користь СПФ не може бути перекваліфікована як забезпечувальний правочин або інший правочин, що не передбачає переходу відповідних прав до СПФ, виключно з підстав наявності в документації транзакції або програми умов щодо обслуговування активів відчужувачем чи іншою особою, збереження мінімальної частки економічного інтересу, надання підтримки ліквідності або кредитного покращення, права зворотного викупу у випадках, передбачених законом або документацією транзакції, чи інших структурних елементів сек’юритизації або програми облігацій з покриттям.
11. Положення частин восьмої – десятої цієї статті не застосовуються, у разі якщо в судовому порядку шляхом оспорювання правочину доведено, що такий правочин було вчинено:
1) з метою шахрайства, умисного завдання шкоди кредиторам, неправомірного надання переваги одному кредитору перед іншими; або
2) з порушенням вимог законодавства щодо правочинів із пов’язаними або заінтересованими особами або внаслідок змови сторін; або
3) з порушенням загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Наявність обставин, зазначених у частині восьмій цієї статті, не є достатньою підставою для оспорювання, передбаченого цією частиною.
Стаття 14. Обмеження щодо відступлення прав вимоги, що складають пул сек’юритизованих активів або активи покриття
1. Заборона або інші обмеження щодо відступлення прав вимоги, встановлені умовами договорів, інших правочинів та/або фінансових інструментів, що є підставою виникнення фінансових активів, які включаються до складу пулу сек’юритизованих активів або активів покриття, не впливають на дійсність відступлення прав вимоги, що складають відповідні фінансові активи або активи покриття.
2. Оригінатор або емітент облігацій з покриттям не звільняється від зобов’язань або відповідальності за порушення умови про заборону або іншого обмеження щодо відступлення відповідних прав вимоги.
3. Оригінатор (у разі транзакції із сек’юритизації) або емітент (у разі емісії облігацій з покриттям) несе відповідальність перед власниками відповідних цінних паперів за невиконання вимог законодавства, пов’язаних із передачею (відступленням) прав вимоги, що складають пул сек’юритизованих активів або активи покриття, на користь СПФ.
У разі відступлення прав вимоги за договорами про споживчий кредит, що складають пул сек’юритизованих активів або активи покриття, на користь СПФ, оригінатор (управитель фінансовими активами) або емітент облігацій з покриттям (спеціальний адміністратор – у разі його призначення) продовжує виконувати обов’язки кредитора щодо обслуговування договорів про споживчий кредит (у тому числі щодо інформування споживачів про відступлення прав вимоги), передбачені Законом України "Про споживче кредитування", та повинен дотримуватися інших вимог законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг.
4. Обмеження щодо відступлення прав вимоги за договором про надання фінансової послуги, передбачені Законом України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", обмеження щодо відступлення прав вимоги за договором про споживчий кредит, передбачені Законом України "Про споживче кредитування", не поширюються на випадки відступлення прав вимоги на користь СПФ за договорами про надання фінансової послуги або за договорами про споживчий кредит, що складають пул сек’юритизованих активів або активи покриття.
Передача (відступлення) прав вимоги за договором про споживчий кредит, що включені до складу пулу сек’юритизованих активів або активів покриття, на користь СПФ за договором про передачу не призводить до нікчемності такого договору.
5. Під час врегулювання простроченої заборгованості за договором про споживчий кредит, включеним до складу пулу сек’юритизованих активів або активів покриття, застосовуються всі вимоги законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України щодо етичної поведінки та взаємодії зі споживачем, які застосовувалися б до кредитодавця або нового кредитора у разі, якби не відбулося відступлення права вимоги на користь СПФ.
СПФ не має права самостійно врегульовувати прострочену заборгованість споживачів та повинна залучити до врегулювання простроченої заборгованості споживачів колекторську компанію.
6. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит на користь СПФ не може бути підставою для обмеження обсягу прав споживача або способів захисту таких прав.
Споживач має право подавати оригінатору (управителю фінансовими активами) або емітенту облігацій з покриттям (спеціальному адміністратору – у разі його призначення) заяви, звернення, вимоги та скарги, пов’язані з виконанням, зміною або припиненням договору про споживчий кредит. Подання такого звернення оригінатору (управителю фінансовими активами) або емітенту облігацій з покриттям (спеціальному адміністратору – у разі призначення) вважається його поданням новому кредитору.
Право, визначене абзацом другим цієї частини, не обмежує право споживача звертатися до Національного банку України та/або до суду у випадках, передбачених законом.
Стаття 15. Недійсність повторного відступлення
1. З моменту переходу до СПФ прав вимоги, що складають пул сек’юритизованих активів або активи покриття, оригінатор або емітент облігацій з покриттям не має права повторно відступати такі права вимоги іншій особі, а будь-який правочин оригінатора або емітента облігацій з покриттям, спрямований на наступне відступлення ним таких прав вимоги на користь іншої особи, є недійсним.
Положення абзацу першого цієї частини не поширюються на випадки заміни активів покриття, якщо така заміна здійснюється відповідно до вимог законодавства або умов емісії облігацій з покриттям для забезпечення відповідності активів покриття встановленим вимогам чи підтримання якості пулу активів покриття.
2. У разі відокремлення активів покриття шляхом їх внесення до реєстру активів покриття відповідно до статті 70 цього Закону без їх передачі СПФ з моменту внесення таких активів покриття до реєстру активів покриття будь-який правочин емітента облігацій з покриттям, спрямований на відступлення ним таких прав вимоги, є недійсним, крім випадків, передбачених абзацом другим частини першої цієї статті.
Стаття 16. Відокремлення пулу сек’юритизованих активів або активів покриття
1. Фінансові активи, включені до складу пулу сек’юритизованих активів, або активи покриття повинні бути належним чином:
1) ідентифіковані протягом всього строку обігу сек’юритизаційних цінних паперів або облігацій з покриттям;
2) відокремлені від іншого майна оригінатора (в разі традиційної сек’юритизації) або іншого майна емітента облігацій з покриттям, а в разі якщо фінансові активи виникнуть або можуть виникнути у майбутньому, такі фінансові активи відокремлюються з моменту виникнення.
2. У разі традиційної сек’юритизації або емісії облігацій з покриттям фінансові активи, що включаються до складу пулу сек’юритизованих активів, або активи покриття мають бути захищені від вимог третіх осіб та не включатися до ліквідаційної маси оригінатора або емітента облігацій з покриттям.
