Про основні засади житлової політики

4. Інформація про житлово-будівельні (житлові) кооперативи, членів таких кооперативів, а також про будинки таких кооперативів вноситься до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

5. До державної підтримки для реалізації права на житло, що надається членам житлово-будівельних (житлових) кооперативів, застосовуються вимоги статті 27 цього Закону.

6. Грошові кошти житлово-будівельних (житлових) кооперативів використовуються для будівництва, реконструкції, ремонту, утримання такого житла або будівництва нового житла, а також на інші витрати, передбачені статутом кооперативу та законодавством.

1. Особи, які можуть скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло, інформація про яких внесена до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи, можуть побудувати житло, придбати його у власність або набути в користування за підтримки держави або органу місцевого самоврядування шляхом використання фінансово-кредитних механізмів підтримки будівництва, придбання та оренди житла.

2. Фінансово-кредитні механізми підтримки будівництва, придбання та оренди житла реалізуються за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджету, коштів міжнародної технічної допомоги, інших джерел, не заборонених законом, та передбачають:

1) надання пільгового довгострокового кредиту на нове будівництво, реконструкцію або придбання житла у власність з державною підтримкою;

2) сплату частини вартості житла, виплату компенсації за належне для отримання житлове приміщення;

3) сплату частини пайового внеску члена житлово-будівельного (житлового) кооперативу, надання пільгового довгострокового кредиту або виплату компенсації частини відсотків за кредитом на сплату такого внеску;

4) забезпечення житлом на умовах фінансового лізингу;

5) передачу житла за договором оренди, у тому числі з правом викупу.

Законодавством можуть встановлюватися й інші механізми підтримки будівництва, придбання та оренди житла.

3. Розмір підтримки, що надається в межах реалізації фінансово-кредитних механізмів підтримки будівництва, придбання та оренди житла, розраховується з урахуванням кількості членів сім’ї, домогосподарства та інших нормативів, що визначаються в порядку реалізації відповідного механізму, який у разі залучення коштів державного бюджету затверджується Кабінетом Міністрів України, а в разі залучення коштів місцевого бюджету - відповідним органом місцевого самоврядування.

4. Державна підтримка для реалізації права на житло з використанням фінансово-кредитних механізмів підтримки будівництва, придбання та оренди житла надається особі на будівництво або придбання житла лише один раз, якщо інше не передбачено законодавством.

Право на отримання державної підтримки для реалізації права на житло вважається використаним з моменту набуття особою права власності на таке житло.

5. Договір оренди з правом викупу житла (крім соціального) з державного житлового фонду та житлового фонду територіальних громад може укладатися особами, які проживають у такому житлі не менше 10 років.

Викуп такого житла за зниженою ціною не допускається та здійснюється за вартістю, що не може бути меншою за вартість новозбудованого житла для його заміни.

Надходження від оренди з правом викупу житла (крім соціального) зараховуються до відповідного револьверного фонду, видатки з якого спрямовуються виключно на нове будівництво житла для надання його в оренду, здійснення утримання такого житла.

Облік доходів від такого житла здійснюється окремо та підлягає аудиту відповідно до частини шостої статті 25 цього Закону.

1. Державною підтримкою для реалізації права на житло можуть скористатися особи, які не мають доступу до житла, що відповідає загальним вимогам до споживчої якості житла, особи, які потребують соціального захисту, та інші категорії осіб, визначені цим Законом та іншими законами України.

Особами, які не мають доступу до житла, вважаються особи, які не мають у власності, користуванні або на інших підставах житла, що відповідає загальним вимогам до споживчої якості житла, або які не мають фактичної можливості користуватися або розпоряджатися таким житлом унаслідок:

1) знищення або пошкодження житла внаслідок воєнних дій, терористичних актів, надзвичайних ситуацій, тимчасової окупації території, на якій розташоване житло;

2) недопуску до житла з боку третіх осіб, що перешкоджають законному володінню, користуванню чи розпоряджанню житлом;

3) інших обставин, що унеможливлюють проживання у житлі, підтверджених відповідними документами.

2. Інформація про осіб, які можуть скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло, вноситься до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

3. Критерії віднесення осіб до категорії осіб, які можуть скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло, затверджуються Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону та інших законів України.

1. Особам, які потребують соціального захисту, іншим категоріям осіб, визначеним законом, надається соціальне житло. Таке житло має відповідати вимогам до споживчої якості житла.

2. Соціальне житло з державного житлового фонду або житлового фонду територіальної громади надається особам за договором оренди соціального житла на підставі рішення відповідно органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Держава сприяє розвитку оренди соціального житла.

3. Плата за соціальне житло включає плату за оренду соціального житла та житлово-комунальні послуги.

4. Розмір плати за оренду соціального житла встановлюється з урахуванням пільг і гарантій, визначених законом, виплати соціальної допомоги, на які особа (сім’я), домогосподарство має право відповідно до законодавства, та залежно від рівня доходу та майна особи (сім’ї), домогосподарства.

Розмір плати за оренду соціального житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей встановлюється з урахуванням Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно із законодавством особам може надаватися субсидія для оплати оренди соціального житла з урахуванням критеріїв оцінки фінансово-майнового стану особи (сім’ї), домогосподарства у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

5. Особи, які користуються соціальним житлом на підставі договору оренди, оплачують житлово-комунальні послуги відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Надання пільг і субсидій для оплати житлово-комунальних послуг здійснюється відповідно до законодавства.

6. Платежі за оренду соціального житла, які вносяться оператору соціального житла, використовуються ним для досягнення основної мети діяльності (набуття, розпоряджання та управління соціальним житлом, а також надання такого житла в оренду).

7. Забезпечення осіб соціальним житлом може здійснюватися шляхом укладення особою договору оренди соціального житла з приватного житлового фонду. У такому разі сплата платежів за оренду соціального житла з приватного житлового фонду залежно від рівня доходу особи (сім’ї), домогосподарства та з урахуванням пільг і гарантій, визначених законом, здійснюється на підставі договору оренди соціального житла відповідно до закону.

8. Інформація про соціальне житло державного житлового фонду та житлового фонду територіальних громад, а також про житло приватного житлового фонду, власники якого мають намір укласти договір оренди соціального житла, вноситься до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

9. Інформація про осіб, які можуть скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло та відповідно до закону мають право на отримання соціального житла, вноситься до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

10. Надання соціального житла здійснюється з урахуванням кількості членів сім’ї чи домогосподарства орендаря, з дотриманням вимог до споживчої якості житла.

11. Забезпечення осіб соціальним житлом та надання субсидії для оплати оренди соціального житла здійснюються відповідно до законодавства.

12. Порядок надання соціального житла, порядок розрахунку плати за соціальне житло і типовий договір оренди соціального житла затверджуються Кабінетом Міністрів України.

13. Юридична особа може набути статус оператора соціального житла у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з внесенням інформації про неї до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

Відносини, пов’язані з діяльністю операторів соціального житла, що виникають під час організації будівництва (придбання) соціального житла та здійснення розпоряджання і управління таким житлом, у тому числі щодо його набуття, утримання, експлуатації, ремонту, обслуговування, збереження та розвитку, регулюються законом.

14. Держава створює умови для здешевлення вартості соціального житла. За рішенням органу місцевого самоврядування земельні ділянки для будівництва соціального житла надаються операторам соціального житла у порядку, визначеному Земельним кодексом України. Оператори соціального житла у порядку, визначеному законодавством, мають право на отримання пільгових довгострокових кредитів, грантів та компенсацій за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, коштів міжнародної технічної допомоги, інших джерел, не заборонених законодавством, на отримання державних та місцевих гарантій для забезпечення виконання частини боргових зобов’язань за кредитами (позиками), що залучаються для фінансування будівництва соціального житла та здійснення управління таким житлом.

Законодавством можуть встановлюватися й інші пільги і гарантії операторам соціального житла.

15. Не допускається зміна цільового призначення соціального житла державної та комунальної власності, а також соціального житла, що належить на праві власності оператору соціального житла.

При відчуженні соціального житла цільове призначення такого житла зберігається.

Забороняється відчуження соціального житла державної та комунальної власності, а також соціального житла, що належить на праві власності оператору соціального житла, на користь суб’єктів інших, ніж держава, територіальна громада або оператор соціального житла.

1. Службове житло, що належить до державного житлового фонду або житлового фонду територіальної громади, надається особам у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

2. Службове житло з державного житлового фонду надається особам на підставі рішення відповідного органу державної влади або уповноваженого ним суб’єкта.

Службове житло з житлового фонду територіальної громади надається особам на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування або уповноваженого ним суб’єкта.

Службове житло надається безоплатно військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та членам їхніх сімей відповідно до Кодексу цивільного захисту України, законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про Національну поліцію" в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

3. Рішення, прийняті відповідно до частини другої цієї статті, є підставою для укладення договору оренди службового житла.

Примірна форма договору оренди службового житла з державного житлового фонду та з житлового фонду територіальної громади затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. Особи, які відповідно до договору оренди службового житла з державного житлового фонду або з житлового фонду територіальної громади проживають у службовому житлі, самостійно вносять плату за оренду такого житла, якщо інше не передбачено законодавством, а також оплачують житлово-комунальні послуги відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Порядок визначення розміру плати за оренду службового житла затверджується Кабінетом Міністрів України.

5. Припинення трудових відносин з особою (крім осіб з інвалідністю, які одержали ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням ними службових обов’язків під час здійснення трудових відносин чи проходженням служби у суб’єкта надання службового житла, та деяких інших категорій осіб, передбачених законом) є підставою для припинення права користування службовим житлом та виселення з такого житла відповідно до законодавства у порядку, передбаченому договором оренди.

6. Перелік категорій осіб, яким може надаватися службове житло з державного житлового фонду, визначається Кабінетом Міністрів України.

Перелік категорій осіб, яким може надаватися службове житло з житлового фонду територіальної громади, визначається відповідним органом місцевого самоврядування.

7. Інформація про житло державного житлового фонду та житлового фонду територіальних громад, яке може бути надано за договором оренди службового житла, вноситься до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

8. Юридичні особи приватної форми власності можуть забезпечувати своїх працівників службовим житлом у порядку та на умовах, визначених такими юридичними особами відповідно до законодавства, а також вносити відомості про можливість забезпечення службовим житлом до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

9. Проживання у службовому житлі не позбавляє особу права на використання інших механізмів державної підтримки для реалізації права на житло.

10. Перелік категорій осіб, які не можуть бути виселені із службового житла без надання іншого житла, визначається Кабінетом Міністрів України.

11. Особливості надання та користування службовим житлом, виселення із службового житла військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та членів їхніх сімей визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до Кодексу цивільного захисту України, законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про Національну поліцію".

12. Законодавством можуть встановлюватися особливості надання службового житла й іншим категоріям осіб.

1. Житло приватного житлового фонду, житлового фонду територіальних громад та державного житлового фонду підлягає обов’язковому обліку шляхом внесення відомостей про житло до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи. Перелік таких відомостей визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Джерелами інформації Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи є відомості, що вносяться користувачами, адміністратором або отримуються в порядку електронної (технічної та інформаційної) взаємодії з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва, іншими інформаційно-комунікаційними системами державної форми власності.

3. Облік житла здійснюється щодо:

1) приватного житлового фонду - власниками житла або уповноваженими ними особами;

2) житлового фонду територіальних громад - органами місцевого самоврядування або уповноваженими ними суб’єктами;

3) державного житлового фонду - органами державної влади, іншими суб’єктами управління об’єктами державної власності, визначеними законом, або уповноваженими ними суб’єктами.

4. Організацію обліку на території територіальної громади житла державного житлового фонду, житлового фонду територіальної громади та приватного житлового фонду, що використовується органом місцевого самоврядування чи уповноваженим ним органом, а також в інших випадках, встановлених законодавством, забезпечує виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

1. Єдина інформаційно-аналітична житлова система створюється з метою забезпечення реалізації особами права на житло, сталого та ефективного використання житлового фонду, дотримання інтересів органів державної влади, прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, територіальних громад та органів місцевого самоврядування у сфері житлової політики шляхом забезпечення повною, достовірною та актуальною інформацією про житловий фонд України та про осіб, які можуть скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло.

Єдина інформаційно-аналітична житлова система створюється для забезпечення збирання, накопичення, обліку, оброблення, зберігання та захисту інформації та документів про:

1) осіб, які можуть скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло, стан реалізації такого права;

2) механізми державної підтримки для реалізації права на житло, зокрема про умови місцевих, регіональних, державних цільових та інших програм, що передбачають фінансово-кредитні механізми підтримки будівництва, придбання та оренди житла;

3) житло (у тому числі перелік житлово-комунальних послуг, які надаються в будинку, та ціни (тарифи) на них, інформування споживачів про намір щодо зміни цін (тарифів) на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, відомості про регламентні роботи та роботи з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем та конструктивних елементів, споживання енергоносіїв);

4) операторів доступного житла, операторів соціального житла;

5) житлово-будівельні (житлові) кооперативи, членів таких кооперативів, а також про будинки таких кооперативів;

6) фінансові установи;

7) місця обліку (проживання або перебування) бездомних осіб.

В Єдиній інформаційно-аналітичній житловій системі забезпечується збирання, накопичення, облік, оброблення, зберігання та захист також іншої інформації та документів, визначених Кабінетом Міністрів України у порядку ведення Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

Інформація про житловий фонд, призначений для забезпечення житлом військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та членів їхніх сімей, та відомості про осіб, які є військовослужбовцями Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, розвідувальних органів України та Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, обробляються в Єдиній інформаційно-аналітичній житловій системі у спосіб, що унеможливлює розкриття призначення такого житлового фонду, належності таких осіб до відповідних державних органів чи військових формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Внесення до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи інформації стосовно осіб, які належать до кадрового складу розвідувальних органів України та/або обіймають посади, перебування на яких пов’язане з державною таємницею у зв’язку з безпосереднім здійсненням такими особами оперативно-розшукової, контррозвідувальної, розвідувальної діяльності, організовується і здійснюється у спосіб, що унеможливлює розкриття належності таких осіб до відповідних державних органів чи військових формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Відомості Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи використовуються з метою:

1) отримання інформації для планування і прогнозування розвитку житлових відносин в Україні, затвердження та виконання документів стратегічного планування і реалізації житлової політики, місцевих, регіональних та державних цільових та інших програм з питань реалізації права на житло, визначення житлових потреб та розподілу коштів для реалізації особами права на житло;

2) прийняття органами державної влади та органами місцевого самоврядування рішень щодо реалізації особами права на житло, сталого та ефективного використання житлового фонду;

3) забезпечення відкритого доступу до інформації про житло, у тому числі відомостей про надання житла особам на умовах, визначених цим Законом та іншими законами України;

4) пошуку особами, які можуть скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло, наявного на території відповідної територіальної громади житла, яке може бути надано на умовах, визначених цим Законом та іншими законами України;

5) здійснення контролю за дотриманням вимог житлового законодавства;

6) виконання інших дій та надання послуг, пов’язаних з реалізацією особами права на житло, визначених порядком ведення Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

3. Власником Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи та володільцем інформації в цій системі є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну житлову політику.

4. Адміністратором Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа державної форми власності, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах відкритих даних, публічних електронних реєстрів, розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності, яка:

1) здійснює адміністрування Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи;

2) забезпечує технічну взаємодію Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи з іншими державними електронними інформаційними системами;

3) забезпечує доступ до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи суб’єктів, право доступу яких визначено законодавством;

4) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

5. Користувачами Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи (далі - користувачі) є виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну житлову політику, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, Фонд державного майна України, Служба безпеки України та інші правоохоронні органи, фінансові установи, місцеві державні адміністрації (військові адміністрації населених пунктів, військово-цивільні адміністрації населених пунктів), центри надання адміністративних послуг, органи соціального захисту населення, нотаріуси, оператори доступного житла, оператори соціального житла, державні реєстратори речових прав на нерухоме майно, виконавці комунальних послуг, об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, управителі багатоквартирних будинків, гуртожитків, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, які забезпечують утримання відповідних будинків, власники житла, особи, які можуть скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло, інші фізичні та юридичні особи, визначені порядком ведення Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

Користувачі та/або їхні уповноважені посадові особи отримують доступ до електронного кабінету користувача Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи після проходження процедури електронної ідентифікації та автентифікації з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації.

6. Доступ користувачів до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи здійснюється через електронний кабінет користувача Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи або через іншу інформаційно-комунікаційну систему державної форми власності, інтегровану з Єдиною інформаційно-аналітичною житловою системою.

7. Єдина інформаційно-аналітична житлова система створюється з використанням програмного забезпечення, що забезпечує його сумісність і електронну інформаційну взаємодію з інформаційно-комунікаційними системами державної форми власності, у тому числі Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва, Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Державним земельним кадастром, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Єдиним державним реєстром ветеранів війни, Єдиною інформаційною системою соціальної сфери, Єдиним державним реєстром транспортних засобів, Єдиним державним демографічним реєстром, Державним реєстром актів цивільного стану громадян, Державним реєстром фізичних осіб - платників податків, Єдиним державним реєстром судових рішень, інформаційно-аналітичною платформою електронної верифікації та моніторингу, іншими публічними електронними реєстрами та інформаційно-комунікаційними системами, визначеними порядком ведення Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи. Правоохоронні органи мають право безпосереднього автоматизованого доступу до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

Електронна інформаційна взаємодія Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи з публічними електронними реєстрами та інформаційно-комунікаційними системами державної форми власності здійснюється з використанням системи електронної взаємодії електронних ресурсів відповідно до порядку ведення Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

8. Інформація, внесена до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи, є відкритою і загальнодоступною, крім відомостей про реєстраційні номери облікових карток платників податків, реквізити документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус, місце проживання особи, інших персональних даних та іншої інформації, перелік якої визначається порядком ведення Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, внесених до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи, визначається умовами згоди суб’єкта персональних даних на їх обробку. Доступ третіх осіб до персональних даних здійснюється за запитом щодо такого доступу в межах і обсязі, необхідних для виконання визначених законом завдань, пов’язаних із реалізацією особами права на житло.

Інформація, відомості або інші персональні дані про особу, що містяться в Єдиній інформаційно-аналітичній житловій системі, використовуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, в обсязі, визначеному Законом України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат", для верифікації та моніторингу державних виплат.

9. Порядок ведення, структура, обсяг інформації, що вноситься до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи, порядок її взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, порядок підключення користувачів, надання, блокування, відновлення та анулювання доступу користувачів до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи, порядок та обсяги користування інформацією, отриманою в порядку електронної інформаційної взаємодії між Єдиною інформаційно-аналітичною житловою системою та іншими інформаційно-комунікаційними системами державної форми власності, перелік адміністративних послуг та сервісів, які надаються з використанням Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи, обсяг прав користувачів, визначених частиною п’ятою цієї статті, визначаються порядком ведення Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

10. Створення програмно-технічних засобів Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а також міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги міжнародних організацій.

11. Програмне забезпечення Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи є об’єктом права державної власності. Майнові права на програмне забезпечення належать державі в особі власника Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

12. До Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи вносяться такі персональні дані осіб, які можуть скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло:

1) прізвище, власне ім’я та по батькові (за наявності);

2) реквізити документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, та документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус;

3) місце проживання (для бездомних осіб - місце обліку);

4) сімейний, майновий стан, доходи, склад домогосподарства.

Оброблення та захист персональних, інших даних та інформації в Єдиній інформаційно-аналітичній житловій системі здійснюються відповідно до законів України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", "Про захист персональних даних" та інших актів законодавства про захист інформації в системах.

13. Програмне забезпечення Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи має забезпечувати окреме зберігання даних про метадані документів та відомостей, що внесені до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи, з метою підтвердження їх походження, забезпечення цілісності та достовірності.

14. На підставі даних Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи може формуватися аналітична та статистична інформація (документація).

15. За підключення та доступ до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи, внесення відомостей і користування Єдиною інформаційно-аналітичною житловою системою плата не стягується.

За формування аналітичної інформації (документації), витягів, довідок з Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи стягується плата в порядку, визначеному порядком ведення Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

1. Держава гарантує кожному право на житло відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Реалізація механізмів підтримки будівництва (придбання) доступного житла здійснюється в межах наявного фінансування відповідно до Бюджетного кодексу України та з урахуванням завдань, визначених Державною стратегією житлової політики.

2. Ніхто не може бути виселений із займаного житла або обмежений у праві користування житлом інакше, ніж за рішенням суду та з підстав і в порядку, встановлених законом.

Забороняються виселення, переселення та відселення осіб, на яких поширюється дія цього Закону, яким відповідно до законодавства було надано житло з державного житлового фонду або житлового фонду територіальної громади і які фактично проживають у такому житлі, якщо зберігаються обставини, які були підставою для надання їм такого житла, та/або вони не втратили право на користування таким житлом, а у встановлених законом випадках - право на безоплатне отримання житла для постійного проживання або у власність, без попереднього надання таким особам (їхнім сім’ям) суб’єктами, що здійснюють виселення, переселення чи відселення, іншого житла, придатного для проживання, крім випадків, якщо виселення проводиться добровільно або на підставі рішення суду.

Виселення, переселення та відселення осіб з житла приватного житлового фонду здійснюються не інакше, ніж за рішенням суду та з підстав і в порядку, встановлених законом.

Забороняються виселення, переселення та відселення осіб, які є стороною спору про підстави їх виселення та/або їх проживання у житлі, та/або виселення з житла, - до вирішення такого спору в досудовому або судовому порядку відповідно до закону, крім визначених законом випадків відселення у зв’язку з ліквідацією наслідків аварій, пожеж, інших надзвичайних ситуацій, збройної агресії.

3. Виселення з житла державного житлового фонду або житлового фонду територіальної громади з наданням іншого житла у порядку, визначеному відповідним договором оренди, здійснюється з таких підстав:

1) реконструкція, реставрація або капітальний ремонт житла, якщо відповідні роботи не можуть бути проведені без виселення орендаря (користувача);

2) знесення житла за результатами обстеження стану житлових будинків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України;

3) аварійний стан житла, що створює безпосередню загрозу обвалу або становить небезпеку для життя і здоров’я мешканців, що підтверджено результатами технічного обстеження, проведеного відповідно до законодавства;

4) переведення житлового приміщення у нежитлове у зв’язку з його технічним станом, реконструкцією або іншими обставинами, що унеможливлюють його подальше використання для проживання через фактично втрачені житлові функції;

5) визнання житла непридатним для проживання у встановленому законодавством порядку;

6) з інших підстав, визначених законом.

У разі відмови орендаря (користувача) від переселення в інше житло на підставі рішення суду здійснюється його примусове виселення.

1. Держава забезпечує особам належні та рівні умови для захисту права на житло в порядку і спосіб, визначені законом.

2. Власник або користувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на житло відповідно до закону.

3. Захист права на житло здійснюється особами у спосіб, визначений законодавством.

1. Особи, житло яких належало їм на праві власності та було пошкоджено або знищено (зруйновано) внаслідок збройної агресії, терористичних актів, бойових дій, диверсій, внутрішніх або міжнародних конфліктів, надзвичайних ситуацій, мають право на поновлення порушених майнових прав шляхом відновлення житла в рамках реалізації відповідних програм або надання компенсації.

2. Механізми поновлення порушених майнових прав осіб, житло яких було пошкоджено або знищено (зруйновано) внаслідок збройної агресії, терористичних актів, бойових дій, диверсій, внутрішніх або міжнародних конфліктів, надзвичайних ситуацій, та порядок поновлення порушених майнових прав осіб, які є власниками житла, визначаються законодавством.

Такий порядок має передбачати механізми та вимоги щодо обстеження пошкодженого або зруйнованого житла, визначення розміру компенсації, джерел фінансування, критерії пріоритетності надання компенсації або відновлення житла, строки та форми поновлення майнових прав.

3. Держава забезпечує доступ до реалізації механізмів поновлення порушених майнових прав осіб, житло яких було пошкоджено або знищено (зруйновано) внаслідок збройної агресії, терористичних актів, бойових дій, диверсій, внутрішніх або міжнародних конфліктів, надзвичайних ситуацій.

1. Житло вважається самовільно зайнятим, якщо особа вселилася до житла без належних правових підстав, відпали обставини, що були підставою для надання їй такого житла, та/або особа втратила право користування таким житлом.

2. Вселення до житла без належних правових підстав забороняється.

3. Самовільно зайняте житло підлягає негайному поверненню його власнику або особі, яка користується житлом на законних підставах.

4. Фізична або юридична особа, яка самовільно зайняла житло, зобов’язана привести його у придатний для використання стан і відшкодувати завдані збитки власнику або користувачу житла.

1. Контроль за дотриманням вимог житлового законодавства здійснюється з метою створення умов, за яких кожна особа має можливість реалізувати своє право на житло, та спрямований на забезпечення дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог житлового законодавства, запобігання, виявлення порушень житлового законодавства і вжиття заходів для їх усунення.

2. Контроль за дотриманням вимог житлового законодавства здійснюється уповноваженими центральними органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в межах повноважень та в порядку, визначених законодавством.

3. Громадський контроль за дотриманням вимог житлового законодавства здійснюється громадськими об’єднаннями, фізичними та юридичними особами шляхом проведення громадських слухань, обговорень та участі в них, участі у роботі консультативно-дорадчих органів, утворених при органах державної влади, органах місцевого самоврядування, надання доступу до публічної інформації, подання індивідуальних чи колективних звернень громадян, подання позовів до суду та в інший спосіб, визначений законодавством.

1. Особи, винні у порушенні житлового законодавства, несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та іншу відповідальність згідно із законом.

2. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх службові та/або посадові особи несуть відповідальність за порушення прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб щодо житла внаслідок їхніх неправомірних рішень, дій чи бездіяльності.

3. Рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх службових та/або посадових осіб можуть бути оскаржені у порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру", та/або в судовому порядку.

1. Особи, які завдали шкоди житлу, внутрішньобудинковим системам та обладнанню, прибудинковій території, об’єктам благоустрою і зеленим насадженням на прибудинковій території, зобов’язані відшкодувати завдану шкоду та несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та іншу відповідальність згідно із законом.

1. Спори, пов’язані із захистом права на житло незалежно від форми власності, вирішуються в судовому порядку відповідно до закону.

2. Сторони можуть вжити заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю або у випадках, якщо такі заходи є обов’язковими згідно із законом.

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім підпунктів 2 і 4 пункту 2 цього розділу, які набирають чинності через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

1) Житловий кодекс України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1983 р., додаток до № 28, ст. 573), крім статей 31-42, 43-46, 47-49, 51-53, 57-60, 71, 72, 127-132-2, що продовжують діяти до дня початку функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи;

2) Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 36, ст. 524 із наступними змінами);

3) Постанову Верховної Ради Української РСР "Про введення в дію Житлового кодексу Української РСР" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1983 р., № 28, ст. 574);

4) Постанову Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 36, ст. 525).

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27):

статтю 41 викласти в такій редакції:

"Стаття 41. Земельні ділянки житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних (гаражних) кооперативів

1. Житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним (гаражним) кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування передаються в оренду земельні ділянки для житлового та гаражного будівництва в порядку, визначеному статтею 124 цього Кодексу.

2. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні (гаражні) кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

3. Використання земельної ділянки, на якій розташовано багатоквартирний будинок з належними до нього будівлями, спорудами та прибудинковою територією, а також земельної ділянки, на якій розташовано гаражний комплекс з належними до нього спорудами та землями загального користування гаражно-будівельного (гаражного) кооперативу, здійснюється за рішенням вищого органу управління відповідного житлово-будівельного (житлового), гаражно-будівельного (гаражного) кооперативу";

частину третю статті 124 викласти в такій редакції:

"3. Передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, в оренду громадянам, юридичним особам у випадках, визначених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу";

частину другу статті 134 доповнити новим абзацом такого змісту:

"передачі житлово-будівельним (житловим) кооперативам в оренду земельних ділянок для будівництва та обслуговування багатоквартирних будинків, а також належних до них будівель, споруд та прибудинкових територій з метою забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб членів таких кооперативів";

2) у Кодексі цивільного захисту України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 34-35, ст. 458):

статті 86 і 119 викласти в такій редакції:

"Стаття 86. Забезпечення житлом постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій

1. Забезпечення житлом постраждалих, житло яких стало непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації, здійснюється місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та суб’єктами господарювання шляхом:

1) надання житла для тимчасового проживання;

2) позачергового надання житла, збудованого за замовленням місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання;

3) будівництва житлових будинків для постраждалих;

4) закупівлі квартир або житлових будинків.

2. Будівництво або закупівля житлових будинків чи квартир для постраждалих здійснюється з урахуванням площі житла за рахунок державних коштів, що виділяються на зазначені цілі, та коштів з інших джерел, не заборонених законодавством, за вирахуванням коштів, отриманих постраждалим за договором страхування майна (у разі укладення такого договору).

3. Постраждалі, які проживали у приватному житловому фонді, мають право на власне будівництво житлового будинку на умовах фінансування, визначених частиною другою цієї статті, з одержанням для цього земельної ділянки.

4. Придбання шляхом централізованої закупівлі житлового будинку чи квартири для постраждалого здійснюється за бажанням одержувача.

5. Закупівля житлових будинків чи квартир для постраждалих може здійснюватися у населеному пункті, в якому проживав одержувач, або за його згодою - у будь-якому іншому населеному пункті України.

6. Якщо будівництво або закупівля квартири (житлового будинку) для постраждалих здійснюється місцевою державною адміністрацією чи органом місцевого самоврядування, суб’єктом господарювання, грошова компенсація за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) не виплачується.

7. Постраждалі, яким виплачено грошову компенсацію за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок), житлом за рахунок держави не забезпечуються.

8. Розмір грошової компенсації за зруйновану квартиру (житловий будинок) визначається на рівні не нижче вартості спорудження житла відповідної площі, розрахованої за показником опосередкованої вартості спорудження житла у відповідному регіоні України за місцезнаходженням такого майна, а за пошкоджену квартиру (житловий будинок) - виходячи з обсягів робіт, необхідних для усунення пошкоджень";

"Стаття 119. Забезпечення житлом осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, членів їхніх сімей

1. Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та члени їхніх сімей забезпечуються житлом за рахунок коштів державного бюджету.

2. Держава забезпечує осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та членів їхніх сімей, які проживають разом з ними, житлом або грошовою компенсацією за належне їм для отримання житло на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених житловим законодавством, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Житло або грошова компенсація за належне для отримання житло надається таким особам один раз протягом усього часу проходження служби.

3. Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту житло надається безоплатно з державного житлового фонду або житлового фонду територіальної громади, якщо таке житло придбане або збудоване за рахунок коштів державного бюджету та передане у комунальну власність.

4. До одержання житла особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту надається житлове приміщення в гуртожитку або службове житло в порядку і на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності в органу чи підрозділу цивільного захисту вільних житлових приміщень у гуртожитку чи вільного службового житла такий орган чи підрозділ виплачує за рахунок коштів державного бюджету особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за їхнім бажанням грошову компенсацію за піднайом (найм, оренду) житла в порядку, розмірі та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

5. Звільнення осіб рядового чи начальницького складу із служби цивільного захисту (крім осіб, які мають вислугу на службі 20 років і більше та звільнені із служби за станом здоров’я, за віком, у зв’язку із скороченням штату або проведенням інших організаційних заходів, осіб, які стали особами з інвалідністю I чи II групи, та членів їхніх сімей, а також членів сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) або пропали безвісти під час виконання службових обов’язків) є підставою для припинення права користування службовим житлом та виселення відповідно до законодавства.

6. Сім’ї загиблих (померлих) під час виконання службових обов’язків осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників органів і підрозділів цивільного захисту, які потребують поліпшення житлових умов, забезпечуються житлом у позачерговому порядку, якщо не відпала в цьому потреба.

За сім’ями осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) під час проходження служби, зберігається право на отримання житла, якщо вони потребують поліпшення житлових умов, якщо не відпала в цьому потреба.

7. Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні із служби за станом здоров’я, за віком, у зв’язку із скороченням штату або проведенням інших організаційних заходів залишаються на такому обліку в органах та підрозділах цивільного захисту до отримання житла з державного житлового фонду або грошової компенсації за належне їм для отримання житло.

У разі смерті особи, звільненої із служби цивільного захисту з підстав, передбачених абзацом першим цієї частини, що перебувала на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за членами її сім’ї зберігається право на отримання житла на загальних підставах або грошової компенсації за належне їм для отримання житло, якщо не відпала в цьому потреба, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених житловим законодавством, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

8. Особи з числа звільнених з внутрішньої служби державної пожежної охорони, з військової служби у військах цивільної оборони, які набули право на безоплатне забезпечення житлом, та члени їхніх сімей мають право на безоплатне отримання житла з державного житлового фонду або грошової компенсації за належне їм для отримання житло на умовах і в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України";

статтю 121 доповнити частинами четвертою і п’ятою такого змісту:

"4. За сім’ями рятувальників, які загинули (померли) під час виконання ними службових обов’язків, зберігається право на одержання житла, у тому числі на умовах, передбачених контрактом, укладеним з рятувальником. Засновник аварійно-рятувальної служби або аварійно-рятувальна служба, в якій працював загиблий (померлий) рятувальник, спільно з відповідною місцевою державною адміністрацією, органом місцевого самоврядування, громадською організацією вирішують питання щодо забезпечення його сім’ї житлом протягом шести місяців з дня загибелі (смерті) рятувальника.