Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оновлення Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року та регулювання деяких питань стосовно корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кодексі України про надра (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 36, ст. 340):

1) статтю 6 доповнити частинами другою - сьомою такого змісту:

"Металічні руди та неметалічні корисні копалини загальнодержавного значення (їх корисні компоненти) можуть бути віднесені до переліку корисних копалин та компонентів стратегічного значення та/або переліку корисних копалин та компонентів критичного значення, за рішенням Кабінету Міністрів України, за наявності умов, передбачених частинами третьою і четвертою цієї статті.

До переліку корисних копалин та компонентів стратегічного значення Кабінетом Міністрів України відносяться металічні руди та неметалічні корисні копалини загальнодержавного значення (їх корисні компоненти), родовища та прояви яких розвідані або потенційно можуть бути розвідані на території України, за наявності сукупності таких умов:

такі корисні копалини та корисні компоненти мають стратегічне значення як мінеральна сировина та/або перероблена продукція з такої мінеральної сировини для вітчизняних наявних чи перспективних промислових виробництв, що забезпечують сталий розвиток економіки, зокрема експортний потенціал, та обороноздатність держави, її економічну безпеку у довгостроковій перспективі та розвиток інноваційно-технологічного устрою, сприяючи декарбонізації галузей економіки та переходу до екологічної мобільності;

пропозиція таких корисних копалин та корисних компонентів як мінеральної сировини та/або переробленої продукції з такої мінеральної сировини на світовому ринку має або може мати потенційно значний розрив від прогнозованого попиту, що зокрема зумовлено тривалістю реалізації нових проектів з видобування (промислової розробки родовищ) таких корисних копалин.

До переліку корисних копалин та компонентів критичного значення Кабінетом Міністрів України відносяться такі корисні копалини:

металічні руди та неметалічні корисні копалини загальнодержавного значення (їх корисні компоненти), віднесені Кабінетом Міністрів України до переліку корисних копалин та компонентів стратегічного значення;

інші металічні руди та неметалічні корисні копалини загальнодержавного значення (їх корисні компоненти), які мають важливе значення як мінеральна сировина та/або перероблена продукція з такої мінеральної сировини для вітчизняних наявних чи перспективних промислових виробництв, що забезпечують сталий розвиток економіки та обороноздатність держави, щодо яких як мінеральної сировини та/або переробленої продукції з такої сировини не існує заміни (на сучасному рівні розвитку технологій) та при цьому існує високий ризик перебоїв у постачанні такої мінеральної сировини та/або переробленої продукції з такої мінеральної сировини в Україну.

Перелік корисних копалин та компонентів стратегічного значення та перелік корисних копалин та компонентів критичного значення затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, погодженим із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної економічної, цінової, інвестиційної та зовнішньоекономічної політики.

Методика віднесення металічних руд та неметалічних корисних копалин загальнодержавного значення (їх корисних компонентів) до переліку корисних копалин та компонентів стратегічного значення та переліку корисних копалин та компонентів критичного значення, а також оцінювання ступеня критичності ризику перебоїв у постачанні відповідної мінеральної сировини та/або переробленої продукції з такої мінеральної сировини, а також рекомендації щодо заходів із убезпечення виникнення такого ризику та/або заходів реагування на настання перебоїв їх постачання в Україну, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної економічної, цінової, інвестиційної та зовнішньоекономічної політики.

Перегляд переліку корисних копалин та компонентів стратегічного значення та переліку корисних копалин та компонентів критичного значення, передбачених цією статтею, здійснюється Кабінетом Міністрів України за потреби, але не менше одного разу на чотири роки, за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, погодженим із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної економічної, цінової, інвестиційної та зовнішньоекономічної політики";

2) статтю 13 доповнити частинами десятою і одинадцятою такого змісту:

"Право на користування надрами щодо ділянок надр (родовищ корисних копалин) стратегічного та (або) критичного значення, у тому числі право на користування надрами щодо ділянок надр (родовищ корисних копалин) стратегічного та (або) критичного значення на умовах угоди про розподіл продукції, мають виключно особи, що відповідають вимогам частин першої - шостої цієї статті, а також принаймні одній з таких умов:

1) є громадянином України;

2) є громадянином або фізичною особою - резидентом держави - члена Організації економічного співробітництва та розвитку, або іншої держави, з якою Україною укладено меморандум (угоду) щодо партнерства (співробітництва) у сфері корисних копалин стратегічного та (або) критичного значення;

3) є юридичною особою - резидентом України або держави - члена Організації економічного співробітництва та розвитку, або іншої держави, з якою Україною укладено меморандум (угоду) щодо партнерства (співробітництва) у сфері корисних копалин стратегічного та (або) критичного значення, за умови, що в такій юридичній особі:

істотну участь має Україна або держава - член Організації економічного співробітництва та розвитку, або інша держава, з якою Україною укладено меморандум (угоду) щодо партнерства (співробітництва) у сфері корисних копалин стратегічного та (або) критичного значення, та (або)

істотну участь мають юридичні особи, зареєстровані в Україні або державі - члені Організації економічного співробітництва та розвитку, або іншій державі, з якою Україною укладено меморандум (угоду) щодо партнерства (співробітництва) у сфері корисних копалин стратегічного та (або) критичного значення, та (або)

істотну участь мають або є кінцевими бенефіціарними власниками громадяни України, або фізичні особи - громадяни або резиденти держави - члена Організації економічного співробітництва та розвитку, або іншої держави, з якою Україною укладено меморандум (угоду) щодо партнерства (співробітництва) у сфері корисних копалин стратегічного та (або) критичного значення.

Право на користування надрами щодо ділянок надр (родовищ корисних копалин) стратегічного та (або) критичного значення на умовах угоди про розподіл продукції також можуть мати об’єднання юридичних осіб, зазначених у пункті 3 частини восьмої цієї статті";

3) статтю 16 після частини другої доповнити чотирма новими частинами такого змісту:

"Перелік ділянок надр (родовищ корисних копалин) стратегічного та (або) критичного значення, що надаватимуться у користування шляхом проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами та перелік ділянок надр (родовищ корисних копалин) стратегічного значення та (або) критичного значення, що надаватимуться у користування шляхом проведення конкурсу на укладення угоди про розподіл продукції, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. При цьому ділянка надр (родовища корисних копалин) визначається як така, що має стратегічне та (або) критичне значення, за основною корисною копалиною (її основним корисним компонентом), включеною до переліків, передбачених частиною п’ятою статті 6 цього Кодексу.

Перегляд переліків ділянок надр (родовищ корисних копалин), передбачених частиною третьою цієї статті, здійснюється Кабінетом Міністрів України за потреби, але не менше одного разу на три роки, за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Підставою для перегляду переліків ділянок надр (родовищ корисних копалин), передбачених частиною третьою цієї статті, може бути:

1) включення або виключення корисної копалини або корисного компонента з переліків, передбачених частиною п’ятою статті 6 цього Кодексу;

2) включення до державного кадастру родовищ та проявів корисних копалин нових об’єктів надрокористування, зокрема проявів та родовищ корисних копалин, що містять запаси металічних руд та неметалічних корисних копалин загальнодержавного значення (їх корисних компонентів), віднесених до переліків, визначених частиною п’ятою статті 6 цього Кодексу, та відповідних ділянок надр, що обґрунтовано (підтверджено) результатами геологічного вивчення;

3) розподіл запасів (ресурсів) між ділянками надр раніше розвіданого родовища корисних копалин, що містять запаси металічних руд та неметалічних корисних копалин загальнодержавного значення (їх корисних компонентів), віднесених до переліків, визначених частиною п’ятою статті 6 цього Кодексу;

4) оцінка запасів і ресурсів ділянок надр (родовищ корисних копалин), за результатами якої корисна копалина чи компонент стратегічного та (або) критичного значення, яка обліковувалася як супутня, оцінена відповідно як основна корисна копалина або основний корисний компонент комплексного родовища;

5) списання запасів (ресурсів) металічних руд та неметалічних корисних копалин загальнодержавного значення (їх корисних компонентів), віднесених до переліків, визначених частиною п’ятою статті 6 цього Кодексу, у межах ділянки надр (родовища корисних копалин);

6) заява особи, що має право на користування надрами щодо ділянок надр (родовищ корисних копалин) стратегічного та (або) критичного значення відповідно до статті 13 цього Кодексу, про готовність взяти участь в аукціоні (електронних торгах) з продажу спеціального дозволу на користування надрами або конкурсі на укладення угоди про розподіл продукції.

При цьому у разі оголошення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами або конкурсу на укладення угоди про розподіл продукції щодо ділянки надр (родовищ корисних копалин) стратегічного та (або) критичного значення або ділянок надр (родовищ корисних копалин) стратегічного та (або) критичного значення, включеної або включених до переліку (переліків), передбаченої (передбачених) частиною третьою цієї статті, зміни щодо відповідної ділянки надр (родовища корисних копалин) не можуть бути внесені до завершення передбачених законодавством процедур щодо визнання аукціону (електронних торгів) або конкурсу таким, що не відбувся, або до завершення встановлених законодавством строків придбання спеціального дозволу на користування надрами або укладення угоди про розподіл продукції переможцем аукціону (електронних торгів) або конкурсу на укладення угоди про розподіл продукції відповідно".

У зв’язку з цим частини третю - двадцять третю вважати відповідно частинами сьомою - двадцять сьомою;

4) частину першу статті 68 після слів "першої - шостої" доповнити словами "восьмої, дев’ятої";

5) розділ Х "Перехідні положення" доповнити пунктами 9 і 10 такого змісту:

"9. Установити, що перелік металічних руд та неметалічних корисних копалин, які мають стратегічне значення для сталого розвитку економіки та обороноздатності держави, схвалений пунктом 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про стимулювання пошуку, видобутку та збагачення корисних копалин, які мають стратегічне значення для сталого розвитку економіки та обороноздатності держави", введеного в дію Указом Президента України від 23 липня 2021 року № 306/2021 у редакції, чинній на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оновлення Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року та регулювання деяких питань стосовно корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення", вважається переліком корисних копалин та компонентів стратегічного значення до затвердження Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 6 цього Кодексу переліку корисних копалин та компонентів стратегічного значення.

10. Установити, що перелік ділянок надр (родовищ корисних копалин), які мають стратегічне значення для сталого розвитку економіки та обороноздатності держави, що надаватимуться у користування шляхом проведення конкурсів на укладення угод про розподіл продукції, та перелік ділянок надр (родовищ корисних копалин), які мають стратегічне значення для сталого розвитку економіки та обороноздатності держави, що надаватимуться у користування шляхом проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затверджені Кабінетом Міністрів України на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оновлення Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року та регулювання деяких питань стосовно корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення", є такими, що відповідають вимогам частини третьої статті 16 цього Кодексу, до затвердження Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 16 цього Кодексу переліку ділянок надр (родовищ корисних копалин) стратегічного та (або) критичного значення, що надаватимуться у користування шляхом проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами та переліку ділянок надр (родовищ корисних копалин) стратегічного та (або) критичного значення, що надаватимуться у користування шляхом проведення конкурсу на укладення угоди про розподіл продукції".

2. У Загальнодержавній програмі розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року, затвердженій Законом України "Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 44, ст. 457; 2013 р., № 15, ст. 98):

1) розділи I і II викласти в такій редакції:

Одним із вагомих чинників сталого та ефективного розвитку національної економіки, основою розвитку видобувної та переробної галузей промисловості є потужний вітчизняний мінерально-сировинний комплекс, що формується на мінерально-сировинній базі України.

Мінерально-сировинна база України - це сукупність родовищ корисних копалин, у тому числі техногенних, а також відходів від видобування та переробки корисних копалин, придатних для промислового використання. Мінерально-сировинна база України формується шляхом проведення комплексу геолого-зйомочних, пошукових та розвідувальних робіт. За їхніми результатами в надрах України розвідано близько 8,8 тис. родовищ промислового значення з майже 100 видами корисних копалин. За обсягами розвіданих запасів вугілля, залізних, марганцевих і титано-цирконієвих руд, граніту, каоліну, калійних солей, сірки, вогнетривких глин, облицювального каменю, скляного піску та інших корисних копалин Україна посідає одне з провідних місць у світі. З видобутком та використанням корисних копалин пов’язано близько половини промислового потенціалу України та до 20 відсотків її трудових ресурсів. За рахунок експорту корисних копалин та продуктів їх переробки Україна отримує близько 60 відсотків загальної суми експортних надходжень. При цьому надра України ще мають значний потенціал для нарощування її мінерально-сировинної бази.

За промислово-економічним значенням передбачається розподіл видів корисних копалин загальнодержавного значення як складової мінерально-сировинної бази України на такі категорії:

категорія А - види корисних копалин, що інтенсивно видобуваються в Україні, характеризуються значними розвіданими запасами, при цьому відповідна мінеральна сировина та (або) продукція її переробки використовуються у промисловості на території України або є (чи може бути) предметом експорту з метою забезпечення у стислі строки надходжень до державного бюджету;

категорія Б - види корисних копалин, що видобуваються в Україні в обмежених обсягах, собівартість їх видобутку забезпечує граничний економічно вигідний рівень рентабельності, але їх розробка ускладнена екологічними проблемами, розвідані запаси родовищ невеликі або виснажені, нові родовища недостатньо вивчені, водночас потреба в таких видах корисних копалин зумовлена розвитком промисловості. Недостатність таких видів корисних копалин покривається за рахунок імпорту;

категорія В - види корисних копалин, родовища яких наявні в Україні, їх запаси (у тому числі значні) розвідані, але видобуваються в обмежених обсягах або не видобуваються взагалі. На даний час, згідно з техніко-економічними розрахунками, такі корисні копалини за існуючих економічних умов в Україні не є конкурентоспроможними порівняно з імпортними і не можуть бути рентабельно перероблені на вітчизняних підприємствах із застосуванням наявних технологій. Разом з тим потреба в таких корисних копалинах може зростати внаслідок впровадження новітніх технологій збагачення або попередньої переробки відповідних руд;

категорія Г - види корисних копалин, родовища яких на даний час в Україні не розробляються і недостатньо вивчені, але в перспективі можуть стати важливими для національної економіки, враховуючи потреби інших галузей промисловості.

Перспективними для геологічного вивчення та подальших геологічних робіт є також корисні копалини та їх компоненти: магній, миш’як, сурма, ванадій, вісмут, галій, індій, стронцій, телур та цезій.

Сучасні темпи розвитку стратегічних технологій, що лежать в основі зеленого переходу і цифрової трансформації України та інших держав її стратегічного партнерства, подолання наявних викликів щодо необхідності підвищення обороноздатності України, особливості інноваційних технологій, побудованих, зокрема, на використанні корисних копалин, у тому числі після збагачення та (або) переробки, зумовили потребу держав у виокремленні корисних копалин що є стратегічно та критично важливими для побудови сталої економіки держав або їх союзів. Пропозиція таких корисних копалин або відповідної сировини на світовому ринку, як правило, характеризується потенційно значним розривом від прогнозованого попиту, зокрема через тривалість реалізації нових проектів з видобування (промислової розробки) родовищ таких корисних копалин, та (або) відсутністю заміни такої сировини за існуючих умов та при цьому має місце високий ризик перебоїв у постачанні такої продукції.

В Україні у липні 2021 року схвалений перелік металічних руд та неметалічних корисних копалин, які мають стратегічне значення для сталого розвитку економіки та обороноздатності держави (пункт 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про стимулювання пошуку, видобутку та збагачення корисних копалин, які мають стратегічне значення для сталого розвитку економіки та обороноздатності держави", введеного в дію Указом Президента України від 23 липня 2021 року № 306/2021), як перший крок до законодавчого врегулювання цього питання.

Беручи до уваги обмеженість запасів відповідних корисних копалин, а також їхнє географічне розташування на території різних держав, крім національних переліків корисних копалин та компонентів стратегічного та (або) критичного значення, держави, а в окремих випадках - об’єднання держав, формують стратегічні партнерства у сфері стратегічної та критичної мінеральної сировини з метою диверсифікації джерел та убезпечення шляхів постачання мінеральної сировини.

Зокрема, прийнятий Європейським парламентом Регламент Critical Raw Materials Act, що набрав чинності у квітні 2024 року, засвідчує нагальну потребу зменшення залежності та підвищення стійкості важливих ланцюгів постачання мінеральної сировини та продукції її переробки в Європейському Союзі, збільшення циркулярності критичної сировини, диверсифікації джерел та убезпечення шляхів її постачання, зокрема шляхом посилення зовнішнього партнерства.

Україною вже укладені Меморандум про взаєморозуміння між Європейським Союзом та Україною щодо стратегічного партнерства у сфері мінеральної сировини, а також Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки щодо співробітництва з метою посилення ланцюгів постачання у секторі критичних мінеральних ресурсів для енергетики, національної безпеки та економічного розвитку.

За таких умов на глобальному ринку, враховуючи ресурсний потенціал України, наша держава має великі можливості для нарощування власних промислових потужностей, що функціонують на основі стратегічної і критичної мінеральної сировини, та стимулювання економічного зростання шляхом впровадження сучасних технологій та інтеграції у глобальні ланцюги постачання критичних матеріалів і продукції на їх основі, приділяючи особливу увагу збагаченню та (або) переробці таких корисних копалин, включаючи рециклінг, як основу інтеграції України у глобальні ланцюги створення доданої вартості.

Слід зазначити, що протягом останніх десятиліть, зокрема внаслідок значного скорочення видатків державного бюджету на геологорозвідувальні роботи для розвитку мінерально-сировинної бази, а також збройної агресії Російської Федерації проти України, тимчасової окупації територій України, спостерігаються такі негативні тенденції: скорочуються обсяги видобування корисних копалин, приріст запасів і ресурсів більшості корисних копалин стратегічного значення не компенсує обсяги їх видобутку, зростає імпорт корисних копалин, темпи відтворення мінерально-сировинної бази не відповідають потребам держави. Крім того, наявна інформація про родовища та рудопрояви втрачає актуальність, первинна геологічна інформація втрачається, що призводить до втрат доказової бази наявності родовищ, а це, у свою чергу, унеможливлює залучення інвестицій у їх розроблення. Крім цього, переважна частина родовищ не має оцінки ресурсів та запасів відповідно до міжнародних стандартів, зокрема Рамкової класифікації ООН викопних енергетичних і мінеральних запасів та ресурсів (United Nations Framework Classification for Fossil Energy and Mineral Reserves and Resources 2009 - UNFC-2009), класифікації Комітету з міжнародних стандартів звітності по запасах твердих корисних копалин (Committee for Mineral Reserves International Reporting Standards - CRIRSCO), Системи управління вуглеводневими ресурсами (Petroleum Resources Management System - PRMS).

Подальше зволікання із вжиттям дієвих заходів щодо розвитку мінерально-сировинної бази становить ризик нестачі низки видів корисних копалин, родовища яких розвідані або потенційно можуть бути розвідані в Україні, що загрожує економічній та політичній незалежності України, а також призведе до гальмування її інтеграції у глобальні ланцюги постачання.

Одним із ключових заходів використання мінерально-сировинного комплексу України для сталого та ефективного розвитку національної економіки є виконання цієї Програми.

Метою Програми є забезпечення потреб національної економіки в мінеральних ресурсах за рахунок власного видобутку, зменшення залежності України від імпорту мінеральних ресурсів та нарощування експортного потенціалу нашої держави за рахунок видобутку корисних копалин, що мають великий попит на світовому ринку. Мета Програми повною мірою відповідає сучасним європейським принципам сталого розвитку та найкращим світовим практикам.

Досягнення зазначеної мети передбачається за рахунок концентрації зусиль на удосконаленні структури запасів і перспективних ресурсів корисних копалин стратегічного та критичного значення в умовах обмежених фінансових ресурсів, а також на активізації геологічного вивчення надр із застосуванням сучасних пошуково-розвідувальних та інформаційних технологій, впровадженні науково обґрунтованих підходів та забезпеченні сталої державної підтримки розвитку мінерально-сировинної бази.

Реалізація Програми створить можливості для швидкого та прозорого залучення інвестицій, у тому числі з метою освоєння виявлених перспективних ділянок для геологорозвідувальних та видобувних робіт, промислової розробки корисних копалин стратегічного та критичного значення, а також оперативного регулювання пріоритетів розвитку мінерально-сировинної бази залежно від кон’юнктури світового ринку та потреб національної економіки";

2) після розділу II доповнити новим розділом такого змісту:

Досягнення мети Програми та забезпечення відповідного розвитку мінерально-сировинного комплексу як одного з основних чинників зростання національної економіки потребує зваженого системного підходу, оптимальним варіантом якого є збалансоване використання ресурсів держави і приватного бізнесу та запровадження інноваційно-інвестиційного механізму надрокористування. Це дасть змогу підвищити ефективність впливу держави на розвиток геологічної галузі, забезпечити впровадження сучасних ефективних форм господарювання, створити додаткові робочі місця на підприємствах мінерально-сировинного комплексу та збільшити його внесок у розвиток національної економіки, зменшити її залежність від імпорту окремих видів корисних копалин та зміцнити експортний потенціал нашої держави.

Визначених цілей передбачається досягти шляхом:

концентрації зусиль, у тому числі фінансових ресурсів, на пріоритетних напрямах розвитку мінерально-сировинної бази, пошуку та розвідки родовищ корисних копалин, насамперед стратегічного та критичного значення;

активізації робіт щодо геологічного вивчення надр з використанням сучасних засобів накопичення, систематизації та обробки геологічної інформації, впровадження нових методів і технологій пошуку та розвідки родовищ корисних копалин;

оновлення основних фондів державних геологічних компаній та забезпечення стабільного фінансування функцій держави, не притаманних бізнесу, зокрема щодо проведення перевірок раціонального використання надр, здійснення моніторингу геологічного середовища, у тому числі моніторингу якісних та кількісних параметрів підземних вод і небезпечних екзогенних процесів, моніторингу стану ресурсної бази та ведення державного балансу запасів корисних копалин України, геологічного картування території України, науково-інформаційного забезпечення геологорозвідувальних робіт, продовження оцифрування геологічної інформації та забезпечення доступу до неї онлайн;

диференційного підходу до оцінки запасів перспективних корисних копалин, впровадження раціональних способів розробки комплексних родовищ і вилучення супутніх компонентів, відтворення ресурсного потенціалу регіонів з інтенсивним видобутком корисних копалин;

активізації міжнародного співробітництва з питань геологічного вивчення, раціонального використання і охорони надр.

Значну частину коштів, передбачених для реалізації Програми, планується компенсувати ще під час її реалізації за рахунок коштів бюджетної програми розвитку мінерально-сировинної бази (державного компенсаційного фонду в геологічній сфері), а також від продажу геологічної інформації, створеної при виконанні Програми".

У зв’язку з цим розділи III-V вважати відповідно розділами IV-VI;

3) у розділі IV:

а) у назві слово "Програми" виключити;

б) абзаци перший і другий замінити трьома новими абзацами такого змісту:

"Основне завдання Програми - стале забезпечення зростаючих потреб національної економіки в корисних копалинах. Україна володіє потужною мінерально-сировинною базою з багатьох видів корисних копалин, її надра мають значний потенціал для подальшого розвитку мінерально-сировинної бази і нарощування запасів корисних копалин шляхом запровадження сучасних методів геолого-економічної оцінки нових перспективних ділянок та переоцінки наявних, збільшення видобутку корисних копалин стратегічного та критичного значення.

З урахуванням загальних положень сформовано завдання Програми з нарощування запасів і перспективних ресурсів з окремих видів корисних копалин та визначено заходи для їх практичної реалізації. Програма передбачає використання бюджетних асигнувань для стимулювання результативності робіт з геолого-економічної оцінки за рахунок їх прискорення та підвищення якості. Метою є не просто виявлення, а подальше швидке освоєння промислових об’єктів корисних копалин стратегічного та критичного значення, ресурсна база яких недостатня, але результати раніше проведених робіт свідчать про їх наявність.

У додатку 2 до Програми окремі види корисних копалин стратегічного та критичного значення, а також напрями геологорозвідувальних робіт об’єднані в групи із загальним фінансуванням для можливості оперативного управління пріоритетними напрямами розвитку мінерально-сировинної бази";

в) у підрозділі "Паливно-енергетичні ресурси":

у главі "Природний газ, нафта, конденсат":

назву викласти в такій редакції:

"Природний газ, нафта, конденсат";

після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:

"Держава зацікавлена в максимальному заміщенні імпорту вуглеводнів, що матиме значний позитивний ефект для економічного зростання України та гарантуватиме її стале енергозабезпечення. Інвестиції в розвиток вітчизняного видобутку нафти і газу та їх переробки забезпечать створення нових робочих місць і розширення податкової бази на всьому ланцюзі задіяних послуг і товарів у суміжних галузях".

У зв’язку з цим абзаци другий - дванадцятий вважати відповідно абзацами третім - тринадцятим;

в абзаці третьому цифри і слово "381 родовищем" замінити цифрами і словами "426 родовищами, з них 50 законсервованими";

абзац четвертий викласти в такій редакції:

"Основна їх кількість - 253 - зосереджена у Східному регіоні, 116 - у Західному, 42 - у Південному, 15 з них перебувають на континентальному шельфі України";

абзац п’ятий виключити;

абзац шостий викласти в такій редакції:

"У Східному регіоні початкові сумарні ресурси вуглеводнів, станом на 2019 рік, обліковані у 5319,0 млн тонн умовного палива, у тому числі природний газ (вільний та розчинний) - 4545,8 млрд куб. метрів, нафта і конденсат - 773,2 млн тонн";

абзаци сьомий - тринадцятий замінити десятьма новими абзацами такого змісту:

"Станом на 2019 рік використано близько 59 відсотків початкових сумарних ресурсів за сумарним обсягом усіх вуглеводнів. Нерозвідана частка початкових сумарних ресурсів у кількісному відношенні за сумарним обсягом вуглеводнів становила 2193,0 млн тонн умовного палива.

Таким чином, у Східному регіоні залишається значний потенціал для нарощування обсягів видобутку нафти і газу.

Початкові сумарні ресурси Західного регіону, станом на 2019 рік, обліковані у 1440 млн тонн умовного палива, у тому числі природний газ - 970 млрд куб. метрів, нафта і конденсат - 470 млн тонн. Ступінь реалізації початкових сумарних ресурсів вуглеводнів становить 42 відсотки. Нерозвідана (залишкова) частина - близько 850 млн тонн умовного палива. У Західному регіоні також є значні перспективи для нарощування запасів вуглеводнів та їх видобутку.

У Південному регіоні (Причорномор’я, Крим та континентальний шельф України) реалізовано лише 4 відсотки початкових сумарних ресурсів, що в цілому становить 2100 млн тонн вуглеводнів, з яких газ - 1900 млрд куб. метрів, нафта і конденсат - 200 млн тонн. Потенціал цього регіону для приросту запасів є максимальним. У зв’язку з тимчасовою окупацією значної частини території Південного регіону прогнозні ресурси економічної зони України зменшуються на обсяг до 270 млн тонн умовного палива, у тому числі в Чорному морі - на 160 млн тонн, в Азовському морі - на 110 млн тонн.

За оцінками Системи управління вуглеводневими ресурсами (PRMS), станом на 2018 рік, комерційно видобувними запасами нафти і газу вважалися приблизно 500 млн тонн нафтового еквіваленту (22 роки споживання), а ресурси з невизначеною імовірністю комерціалізації - 166 млн тонн нафтового еквіваленту.

Більше 70 відсотків перспективних ресурсів, які є першочерговими для проведення розвідувальних робіт та пошукового буріння, зосереджені на глибині понад 3 кілометри, значна частина цих ресурсів також залягає на надглибоких горизонтах - понад 5 кілометрів. Крім того, понад 92 відсотки родовищ мають запаси менше 5 млрд куб. метрів і 5 млн тонн та вважаються дрібними і дуже дрібними. На частку великих і середніх родовищ припадає половина запасів та видобутку України, однак вони перебувають на завершальній стадії розробки та виснажені на більш як 70 відсотків.

Отже, в нафтогазоносних надрах залишаються нерозвіданими близько половини наявних ресурсів вуглеводнів. Разом з тим їх переважна більшість - дрібні, глибокозалягаючі або низькорентабельні об’єкти, освоєння яких є проблемним і не забезпечить необхідного приросту розвіданих запасів та його перевищення над обсягом нафтогазовидобутку.

Значне збільшення видобутку вуглеводнів у перспективі неможливе без значного нарощування ресурсної бази та покращення її якості шляхом розвідки та підготовки нових об’єктів, що може здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету, коштів суб’єктів господарювання різних форм власності та з інших джерел, не заборонених законом.

Цей напрям нарощування ресурсної бази корисних копалин належить до пріоритетних.

Вагомим резервом для повного забезпечення економіки України газом власного видобутку є наявні в українських надрах нетрадиційні вуглеводні";

після глави "Природний газ, нафта, конденсат" доповнити п’ятьма новими главами такого змісту:

Цей вид корисних копалин належить до категорій В і Г. До нетрадиційних вуглеводнів належать: газ центрально-басейнового типу, газ сланцевих товщ, газ (метан) вугільних родовищ та газ-метан із газогідратів.

Ресурси таких різновидів природного газу відносять до альтернативних джерел вуглеводнів. Вони присутні в українських надрах та характеризуються різними (як правило, складними) гірничо-геологічними умовами залягання та формування, а відтак потребують спеціальних методів та методик їх пошуку, розвідки та видобування і, відповідно, значних витрат на їх освоєння. Усі зазначені різновиди газу характеризуються додатковою капіталомісткістю та підвищеною складністю видобування, але їх ресурси значно перевищують ресурси традиційного природного газу. Запаси нетрадиційних вуглеводнів почали офіційно обліковуватися в державному балансі запасів корисних копалин України лише з 2020 року.

Цей тип природного газу пов’язаний з низькопористими та низькопроникними колекторами, які залягають на великих глибинах (5-8 кілометрів) переважно у центральній та південно-східній частинах Дніпровсько-Донецької западини. Крім низьких фільтраційно-ємнісних властивостей, для них характерні, як правило, низька продуктивність свердловин, що вимагає їх постійного буріння у великій кількості, необхідність застосування стимуляції (гідророзрив пласта) та горизонтального буріння, коротка тривалість життя свердловин та швидке падіння їх дебіту (наполовину - у перший рік). Пошуки, розвідка та видобуток таких скупчень газу має свої специфічні особливості, через що він виділений в окремий тип. Його ресурси та запаси раніше не обліковувалися, у 2020 році вперше обліковані в державному балансі запасів корисних копалин України 98,3 млн куб. метрів перспективних ресурсів Святогірського родовища.

За попередніми оцінками, ресурси газу центрально-басейнового типу в Україні значно перевищують ресурси звичайного природного газу. Зокрема, лише по Східному регіону, за підрахунками Українського державного геологорозвідувального інституту (далі - УкрДГРІ), його ресурси до глибини 4500 метрів за п’ятьма продуктивними комплексами сягають 32 трлн куб. метрів, а видобувні - 8,5 трлн куб. метрів при коефіцієнті вилучення 0,28 відсотка.

Для оцінки можливості видобування газу центрально-басейнового типу необхідно:

провести сучасну інтерпретацію наявних геолого-геофізичних матеріалів та виконати наукове обґрунтування найбільш перспективних ділянок можливих скупчень такого газу;

виконати комплекс геофізичних досліджень, включаючи сейсмічне 3D-моделювання, визначити пастки та місця закладання параметричних свердловин;

виконати буріння параметричних свердловин з повним відбором керна у перспективній частині розрізу, а також сучасні комплексні петрофізичні дослідження керна для створення інтерпретаційних моделей;

провести геолого-економічну оцінку першочергових нафтогазоперспективних об’єктів і підготувати їх для надання у користування;

впровадити необхідне технічне регулювання та економічні стимули на загальнодержавному рівні для залучення інвесторів до пошуку таких ресурсів.

Повне виконання зазначених завдань дасть змогу приростити ресурсну базу природного газу, у тому числі за рахунок залучення суб’єктів господарювання різних форм власності.

Газ сланцевих товщ (який вміщують глинисті сланці та аргіліти) - це горючий природний газ, що міститься в низькопористих та низькопроникних газоносних сланцевих товщах. У пластових умовах він перебуває практично в нерухомому стані і може видобуватися через штучно утворені проникні зони та резервуари в навколосвердловинному просторі, створені з використанням технології гідророзриву або інших технологій розущільнення газоносної сланцевої товщі. Вмісними породами газу сланцевих товщ є осадові породи з переважанням глинистої складової (до 50 відсотків), сланцюватої (шаруватої) текстури, збагачені розсіяною органічною речовиною (РОР) від 1 до 25 відсотків, що за ступенем катагенетичних перетворень здатна генерувати та акумулювати гази вуглеводневого складу. Цілеспрямовані теоретичні дослідження щодо можливостей видобування природного газу зі сланцевих товщ в Україні почали проводитися трохи більше ніж десять років тому, практика його видобування відсутня.

У Дніпровсько-Донецькій западині високоперспективними вважаються чорносланцеві товщі девону та карбону, які залягають у прибортових частинах западини на глибинах 2000-4000 метрів. Серед першочергових об’єктів для пошуку - ділянка надр Олеська та аргіліти силуру Волино-Поділля у Західному регіоні, Руденківське родовище в Дніпровсько-Донецькій западині та Кальміус-Торецька западина північно-західної частини Донецького прогину. За попередньою оцінкою, видобувні ресурси сланцевого газу в Дніпровсько-Донецькій западині сягають 2,2 трлн куб. метрів, у Західному регіоні - до 1,5 трлн куб. метрів.

З метою практичної реалізації завдань Програми щодо пошуку сланцевого газу необхідні:

проведення фундаментальних та прикладних науково-дослідних і тематичних досліджень, вивчення світового досвіду з наукового прогнозування та обґрунтування перспективних зон розвитку сланців із високим вмістом органічної речовини, з якими пов’язуються перспективи видобутку газу в усіх нафтогазоносних надрах;

здійснення оцінки прогнозних і перспективних ресурсів газу сланцевих товщ нафтогазоносних надр;

розроблення цільової програми з техніко-економічним обґрунтуванням проведення пошуково-розвідувальних робіт, включаючи буріння опорно-параметричних свердловин;

виявлення та підготовка об’єктів для першочергового проведення геологорозвідувальних робіт з метою відкриття родовищ сланцевого газу;

розроблення технологій досліджень сланцевого газу;

впровадження необхідного технічного регулювання та економічних стимулів для заохочення бізнесу до пошуку та розробки таких ресурсів;

практична реалізація проектів з пошуку, розвідки та видобутку сланцевого газу на першочергових об’єктах.

У результаті практичної реалізації цього напряму очікується приріст ресурсів газу, в тому числі за рахунок залучення суб’єктів господарювання різних форм власності.

Газогідрати - це сполуки води та газу, які є стійкими при низьких температурах та підвищеному тиску. Найпоширенішими газогідратами є гідрати метану - сполуки води та метану, поклади яких у донних осадових породах морів та океанів є досить значними в різних частинах світу і які в перспективі можуть стати альтернативним джерелом природного газу. Газ-метан із газогідратів є перспективною складовою нетрадиційних вуглеводнів.

Наявність газогідратних скупчень у північно-західній частині континентального шельфу України підтверджена результатами комплексних геофізичних досліджень, виконаних Інститутом геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України у 2010-2013 роках. За попередніми оцінками, обсяги метану цієї ділянки становлять близько 1,2 трлн куб. метрів. Крім того, ознаки наявності газогідратів виявлено і на інших ділянках Чорного моря.

Пошуково-розвідувальні роботи з виявлення та оцінки скупчень газогідратів повинні передбачати, зокрема, розроблення, освоєння та впровадження технологій вилучення та видобутку метану з газогідратів, із подальшим проведенням аналізу та узагальненням результатів вітчизняних та іноземних досліджень і робіт з пошуку та проведення дослідно-промислової експлуатації розвіданих газогідратних об’єктів.

У межах Програми за кошти державного бюджету може передбачатися лише проведення наукових досліджень.

Цей вид корисних копалин належить до категорії В. Це важливий додатковий ресурсний потенціал вуглеводнів, пов’язаний із покладами родовищ Донецького та Львівсько-Волинського кам’яновугільних басейнів.

За попередніми оцінками, ресурсна база Донецького кам’яновугільного басейну сягає 6-10 трлн куб. метрів, Львівсько-Волинського - 10 млрд куб. метрів.

Запаси газу (метану) вугільних родовищ у державному балансі запасів корисних копалин України становлять понад 300 млрд куб. метрів.

Для розвитку цього напряму необхідно завершити оцінку промислових запасів газу (метану) вугільних родовищ та провести геологорозвідувальні роботи з оцінкою запасів і ресурсів газу (метану) вугільних родовищ окремих ділянок.

Практична реалізація зазначених заходів передбачається за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом";

у главі "Вугілля":

назву викласти в такій редакції:

"Кам’яне вугілля";

в абзаці першому слова "основним джерелом" замінити словами "одним з основних джерел";

друге і третє речення абзацу другого виключити;

абзац третій викласти в такій редакції:

"Загальні запаси і ресурси кам’яного вугілля України (балансові, позабалансові, прогнозні) перевищують 100,0 млрд тонн, з них розвідані запаси - понад 50 млрд тонн";

в абзаці четвертому слова "і потребує державної підтримки" виключити;

абзац п’ятий доповнити другим реченням такого змісту: "Роботи щодо цих видів кам’яного вугілля виконуватимуться за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом";

після абзацу п’ятого доповнити двома новими абзацами такого змісту:

"У зв’язку з протиправною діяльністю незаконних збройних формувань у Донецькій і Луганській областях, збройною агресією Російської Федерації проти України та тимчасовою окупацією українських територій чимало вугільних шахт виведено з експлуатації. Нарощування мінерально-сировинної бази Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну можливе за рахунок будівництва та експлуатації гірничодобувних комплексів.

Запаси і ресурси кам’яного вугілля в районі оцінюються в більш як 1600,0 млн тонн. Запаси коксівного вугілля становлять 31 відсоток всіх запасів кам’яного вугілля в Україні".

У зв’язку з цим абзаци шостий - восьмий вважати відповідно абзацами восьмим - десятим;

абзаци восьмий - десятий замінити одним новим абзацом такого змісту:

"Для вирішення проблеми передбачається проведення переоцінки наявного резерву ділянок шахтного будівництва з визначенням високоперспективних для освоєння об’єктів та підготовка їх до подальшого інвестування, а також пошук нових об’єктів, зокрема в регіонах, перспективних до розширення площ промислової вугленосності";

після глави "Кам’яне вугілля" доповнити двома новими главами такого змісту:

Цей тип корисних копалин належить до категорії А. Буре вугілля в Україні, як і кам’яне, - єдина енергетична корисна копалина, запасів якої потенційно достатньо для забезпечення енергетичної безпеки держави. Видобуток бурого вугілля і його глибока переробка в готову продукцію може стати одним з основних джерел забезпечення потреб України в енергоносіях.

Буре вугілля, крім традиційного напряму використання як енергетичної сировини, може мати велике значення для отримання рідкого та газоподібного палива шляхом глибокої його переробки. Загальні ресурси бурого вугілля, згідно з державним балансом запасів корисних копалин України, становлять близько 2,9 млрд тонн.

Основними завданнями цього напряму на період до 2030 року є проведення переоцінки наявного резерву ділянок шахтного будівництва з визначенням високоперспективних для освоєння об’єктів, з позицій нових технологій переробки, та підготовка їх до подальшого інвестування, а також проведення пошуково-оцінювальних робіт, підготовка до інвестування та промислового освоєння перспективних до розробки родовищ.

Роботи виконуватимуться за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом.

Цей вид корисних копалин належить до категорії Б. Найбільші ресурси торфу зосереджені у Волинській, Рівненській, Сумській, Чернігівській і Житомирській областях, на території яких розвідано понад 1000 родовищ.

В Україні близько 500 родовищ торфу зараховані до групи експлуатованих. Близько 80 відсотків добутого торфу використовується як паливо, 20 відсотків - для виробництва добрив.

Розвіданість торф’яних родовищ дає змогу значно збільшити видобуток торфу. Роботи виконуватимуться за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом.

Введення в розробку нових торф’яних родовищ потребує осушення і відпрацювання, що призводить до погіршення чи припинення виконання притаманних торфовищам біосферних функцій, що може негативно вплинути на екологічну безпеку регіону.

Внаслідок висушування торфовища перестають бути сховищем вуглецю і перетворюються на потужне джерело викидів парникових газів, спричиняючи негативні наслідки у глобальному масштабі.

Технології видобутку торфу спричиняють негативний антропогенний вплив на навколишнє середовище, порушення біорізноманіття ділянки та прилеглих територій, при розробці торфу має місце механічний вплив на верхній шар ґрунту, видалення ґрунтово-рослинного покриву.

Зазначені негативні наслідки видобування торфу вимагають узгодження подальшої діяльності з розвідки та розробки нових родовищ торфу з державною кліматичною політикою та державною політикою у сфері охорони навколишнього природного середовища";

глави "Метан вугільних родовищ" та "Сланцевий газ" виключити;

главу "Уран" викласти в такій редакції:

Цей вид корисних копалин належить до категорії А. Він є корисною копалиною стратегічного значення, оскільки забезпечує виробництво понад 50 відсотків загального обсягу електроенергії в Україні.

Потреба атомних електростанцій України у природному урані для перевантаження діючих енергоблоків становить 2,5 тис. тонн на рік та, зважаючи на тенденції розвитку атомної енергетики України, може зрости до 3,5 тис. тонн на рік. Можливість розвитку вітчизняного уранового виробництва обумовлена наявністю в Україні значних покладів уранових руд та кон’юнктурою світового ринку концентрату природного урану. Загальний стан уранової мінерально-сировинної бази оцінюється як задовільний. За ресурсами і підтвердженими запасами урану Україна входить до першої десятки країн світу і є провідною в Європі.

Основні поклади урану зосереджені в межах Українського кристалічного щита, на якому вирізняються дві основні металогенічні області - Кіровоградська (з Центральноукраїнським урановорудним районом) та Придніпровська (з Криворізько-Кременчуцькою та Західно-Інгулецькою металогенічними зонами). У межах Центральноукраїнського урановорудного району розміщені великі за запасами родовища, уранові руди яких за якістю належать до рядових і бідних.

Метою розвитку урановидобувного виробництва є задоволення в повному обсязі потреб атомних електростанцій України у природному урані.

З цією метою передбачаються такі заходи для залучення інвестицій у розвиток видобутку урану та покращення структури запасів:

за рахунок вищого вмісту урану - проводити пошуки багатого зруденіння в зоні рифейської структурної незгоди та в межах вулкано-тектонічних западин;

за рахунок менших витрат на видобуток - проводити пошуки, розвідку, дорозвідку та підготовку до промислового освоєння родовищ, придатних для відпрацювання відкритим способом, способом підземного вилуговування з комплексуванням бурової розвідки цього типу родовищ із дослідно-промисловою розробкою;

з метою зменшення впливу на навколишнє природне середовище - проводити роботи з удосконаленням реагентів, що застосовуються при вилуговуванні.