Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року

Верховна Рада України постановляє:

1. Затвердити Загальнодержавну програму розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року (далі - Програма) (додається).

2. Кабінету Міністрів України:

забезпечити виконання Програми;

під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік передбачати виділення коштів для здійснення заходів, визначених Програмою, виходячи з фінансових можливостей державного бюджету.

3. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Одним із вагомих чинників сталого та ефективного розвитку національної економіки, основою розвитку видобувної та переробної галузей промисловості є потужний вітчизняний мінерально-сировинний комплекс, що формується на мінерально-сировинній базі України.

Мінерально-сировинна база України - це сукупність родовищ корисних копалин, у тому числі техногенних, а також відходів від видобування та переробки корисних копалин, придатних для промислового використання. Мінерально-сировинна база України формується шляхом проведення комплексу геолого-зйомочних, пошукових та розвідувальних робіт. За їхніми результатами в надрах України розвідано близько 8,8 тис. родовищ промислового значення з майже 100 видами корисних копалин. За обсягами розвіданих запасів вугілля, залізних, марганцевих і титано-цирконієвих руд, граніту, каоліну, калійних солей, сірки, вогнетривких глин, облицювального каменю, скляного піску та інших корисних копалин Україна посідає одне з провідних місць у світі. З видобутком та використанням корисних копалин пов’язано близько половини промислового потенціалу України та до 20 відсотків її трудових ресурсів. За рахунок експорту корисних копалин та продуктів їх переробки Україна отримує близько 60 відсотків загальної суми експортних надходжень. При цьому надра України ще мають значний потенціал для нарощування її мінерально-сировинної бази.

За промислово-економічним значенням передбачається розподіл видів корисних копалин загальнодержавного значення як складової мінерально-сировинної бази України на такі категорії:

категорія А - види корисних копалин, що інтенсивно видобуваються в Україні, характеризуються значними розвіданими запасами, при цьому відповідна мінеральна сировина та (або) продукція її переробки використовуються у промисловості на території України або є (чи може бути) предметом експорту з метою забезпечення у стислі строки надходжень до державного бюджету;

категорія Б - види корисних копалин, що видобуваються в Україні в обмежених обсягах, собівартість їх видобутку забезпечує граничний економічно вигідний рівень рентабельності, але їх розробка ускладнена екологічними проблемами, розвідані запаси родовищ невеликі або виснажені, нові родовища недостатньо вивчені, водночас потреба в таких видах корисних копалин зумовлена розвитком промисловості. Недостатність таких видів корисних копалин покривається за рахунок імпорту;

категорія В - види корисних копалин, родовища яких наявні в Україні, їх запаси (у тому числі значні) розвідані, але видобуваються в обмежених обсягах або не видобуваються взагалі. На даний час, згідно з техніко-економічними розрахунками, такі корисні копалини за існуючих економічних умов в Україні не є конкурентоспроможними порівняно з імпортними і не можуть бути рентабельно перероблені на вітчизняних підприємствах із застосуванням наявних технологій. Разом з тим потреба в таких корисних копалинах може зростати внаслідок впровадження новітніх технологій збагачення або попередньої переробки відповідних руд;

категорія Г - види корисних копалин, родовища яких на даний час в Україні не розробляються і недостатньо вивчені, але в перспективі можуть стати важливими для національної економіки, враховуючи потреби інших галузей промисловості.

Перспективними для геологічного вивчення та подальших геологічних робіт є також корисні копалини та їх компоненти: магній, миш’як, сурма, ванадій, вісмут, галій, індій, стронцій, телур та цезій.

Сучасні темпи розвитку стратегічних технологій, що лежать в основі зеленого переходу і цифрової трансформації України та інших держав її стратегічного партнерства, подолання наявних викликів щодо необхідності підвищення обороноздатності України, особливості інноваційних технологій, побудованих, зокрема, на використанні корисних копалин, у тому числі після збагачення та (або) переробки, зумовили потребу держав у виокремленні корисних копалин що є стратегічно та критично важливими для побудови сталої економіки держав або їх союзів. Пропозиція таких корисних копалин або відповідної сировини на світовому ринку, як правило, характеризується потенційно значним розривом від прогнозованого попиту, зокрема через тривалість реалізації нових проектів з видобування (промислової розробки) родовищ таких корисних копалин, та (або) відсутністю заміни такої сировини за існуючих умов та при цьому має місце високий ризик перебоїв у постачанні такої продукції.

В Україні у липні 2021 року схвалений перелік металічних руд та неметалічних корисних копалин, які мають стратегічне значення для сталого розвитку економіки та обороноздатності держави (пункт 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про стимулювання пошуку, видобутку та збагачення корисних копалин, які мають стратегічне значення для сталого розвитку економіки та обороноздатності держави", введеного в дію Указом Президента України від 23 липня 2021 року № 306/2021), як перший крок до законодавчого врегулювання цього питання.

Беручи до уваги обмеженість запасів відповідних корисних копалин, а також їхнє географічне розташування на території різних держав, крім національних переліків корисних копалин та компонентів стратегічного та (або) критичного значення, держави, а в окремих випадках - об’єднання держав, формують стратегічні партнерства у сфері стратегічної та критичної мінеральної сировини з метою диверсифікації джерел та убезпечення шляхів постачання мінеральної сировини.

Зокрема, прийнятий Європейським парламентом Регламент Critical Raw Materials Act, що набрав чинності у квітні 2024 року, засвідчує нагальну потребу зменшення залежності та підвищення стійкості важливих ланцюгів постачання мінеральної сировини та продукції її переробки в Європейському Союзі, збільшення циркулярності критичної сировини, диверсифікації джерел та убезпечення шляхів її постачання, зокрема шляхом посилення зовнішнього партнерства.

Україною вже укладені Меморандум про взаєморозуміння між Європейським Союзом та Україною щодо стратегічного партнерства у сфері мінеральної сировини, а також Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки щодо співробітництва з метою посилення ланцюгів постачання у секторі критичних мінеральних ресурсів для енергетики, національної безпеки та економічного розвитку.

За таких умов на глобальному ринку, враховуючи ресурсний потенціал України, наша держава має великі можливості для нарощування власних промислових потужностей, що функціонують на основі стратегічної і критичної мінеральної сировини, та стимулювання економічного зростання шляхом впровадження сучасних технологій та інтеграції у глобальні ланцюги постачання критичних матеріалів і продукції на їх основі, приділяючи особливу увагу збагаченню та (або) переробці таких корисних копалин, включаючи рециклінг, як основу інтеграції України у глобальні ланцюги створення доданої вартості.

Слід зазначити, що протягом останніх десятиліть, зокрема внаслідок значного скорочення видатків державного бюджету на геологорозвідувальні роботи для розвитку мінерально-сировинної бази, а також збройної агресії Російської Федерації проти України, тимчасової окупації територій України, спостерігаються такі негативні тенденції: скорочуються обсяги видобування корисних копалин, приріст запасів і ресурсів більшості корисних копалин стратегічного значення не компенсує обсяги їх видобутку, зростає імпорт корисних копалин, темпи відтворення мінерально-сировинної бази не відповідають потребам держави. Крім того, наявна інформація про родовища та рудопрояви втрачає актуальність, первинна геологічна інформація втрачається, що призводить до втрат доказової бази наявності родовищ, а це, у свою чергу, унеможливлює залучення інвестицій у їх розроблення. Крім цього, переважна частина родовищ не має оцінки ресурсів та запасів відповідно до міжнародних стандартів, зокрема Рамкової класифікації ООН викопних енергетичних і мінеральних запасів та ресурсів (United Nations Framework Classification for Fossil Energy and Mineral Reserves and Resources 2009 - UNFC-2009), класифікації Комітету з міжнародних стандартів звітності по запасах твердих корисних копалин (Committee for Mineral Reserves International Reporting Standards - CRIRSCO), Системи управління вуглеводневими ресурсами (Petroleum Resources Management System - PRMS).

Подальше зволікання із вжиттям дієвих заходів щодо розвитку мінерально-сировинної бази становить ризик нестачі низки видів корисних копалин, родовища яких розвідані або потенційно можуть бути розвідані в Україні, що загрожує економічній та політичній незалежності України, а також призведе до гальмування її інтеграції у глобальні ланцюги постачання.

Одним із ключових заходів використання мінерально-сировинного комплексу України для сталого та ефективного розвитку національної економіки є виконання цієї Програми.

Метою Програми є забезпечення потреб національної економіки в мінеральних ресурсах за рахунок власного видобутку, зменшення залежності України від імпорту мінеральних ресурсів та нарощування експортного потенціалу нашої держави за рахунок видобутку корисних копалин, що мають великий попит на світовому ринку. Мета Програми повною мірою відповідає сучасним європейським принципам сталого розвитку та найкращим світовим практикам.

Досягнення зазначеної мети передбачається за рахунок концентрації зусиль на удосконаленні структури запасів і перспективних ресурсів корисних копалин стратегічного та критичного значення в умовах обмежених фінансових ресурсів, а також на активізації геологічного вивчення надр із застосуванням сучасних пошуково-розвідувальних та інформаційних технологій, впровадженні науково обґрунтованих підходів та забезпеченні сталої державної підтримки розвитку мінерально-сировинної бази.

Реалізація Програми створить можливості для швидкого та прозорого залучення інвестицій, у тому числі з метою освоєння виявлених перспективних ділянок для геологорозвідувальних та видобувних робіт, промислової розробки корисних копалин стратегічного та критичного значення, а також оперативного регулювання пріоритетів розвитку мінерально-сировинної бази залежно від кон’юнктури світового ринку та потреб національної економіки.

Досягнення мети Програми та забезпечення відповідного розвитку мінерально-сировинного комплексу як одного з основних чинників зростання національної економіки потребує зваженого системного підходу, оптимальним варіантом якого є збалансоване використання ресурсів держави і приватного бізнесу та запровадження інноваційно-інвестиційного механізму надрокористування. Це дасть змогу підвищити ефективність впливу держави на розвиток геологічної галузі, забезпечити впровадження сучасних ефективних форм господарювання, створити додаткові робочі місця на підприємствах мінерально-сировинного комплексу та збільшити його внесок у розвиток національної економіки, зменшити її залежність від імпорту окремих видів корисних копалин та зміцнити експортний потенціал нашої держави.

Визначених цілей передбачається досягти шляхом:

концентрації зусиль, у тому числі фінансових ресурсів, на пріоритетних напрямах розвитку мінерально-сировинної бази, пошуку та розвідки родовищ корисних копалин, насамперед стратегічного та критичного значення;

активізації робіт щодо геологічного вивчення надр з використанням сучасних засобів накопичення, систематизації та обробки геологічної інформації, впровадження нових методів і технологій пошуку та розвідки родовищ корисних копалин;

оновлення основних фондів державних геологічних компаній та забезпечення стабільного фінансування функцій держави, не притаманних бізнесу, зокрема щодо проведення перевірок раціонального використання надр, здійснення моніторингу геологічного середовища, у тому числі моніторингу якісних та кількісних параметрів підземних вод і небезпечних екзогенних процесів, моніторингу стану ресурсної бази та ведення державного балансу запасів корисних копалин України, геологічного картування території України, науково-інформаційного забезпечення геологорозвідувальних робіт, продовження оцифрування геологічної інформації та забезпечення доступу до неї онлайн;

диференційного підходу до оцінки запасів перспективних корисних копалин, впровадження раціональних способів розробки комплексних родовищ і вилучення супутніх компонентів, відтворення ресурсного потенціалу регіонів з інтенсивним видобутком корисних копалин;

активізації міжнародного співробітництва з питань геологічного вивчення, раціонального використання і охорони надр.

Значну частину коштів, передбачених для реалізації Програми, планується компенсувати ще під час її реалізації за рахунок коштів бюджетної програми розвитку мінерально-сировинної бази (державного компенсаційного фонду в геологічній сфері), а також від продажу геологічної інформації, створеної при виконанні Програми.

Основне завдання Програми - стале забезпечення зростаючих потреб національної економіки в корисних копалинах. Україна володіє потужною мінерально-сировинною базою з багатьох видів корисних копалин, її надра мають значний потенціал для подальшого розвитку мінерально-сировинної бази і нарощування запасів корисних копалин шляхом запровадження сучасних методів геолого-економічної оцінки нових перспективних ділянок та переоцінки наявних, збільшення видобутку корисних копалин стратегічного та критичного значення.

З урахуванням загальних положень сформовано завдання Програми з нарощування запасів і перспективних ресурсів з окремих видів корисних копалин та визначено заходи для їх практичної реалізації. Програма передбачає використання бюджетних асигнувань для стимулювання результативності робіт з геолого-економічної оцінки за рахунок їх прискорення та підвищення якості. Метою є не просто виявлення, а подальше швидке освоєння промислових об’єктів корисних копалин стратегічного та критичного значення, ресурсна база яких недостатня, але результати раніше проведених робіт свідчать про їх наявність.

У додатку 2 до Програми окремі види корисних копалин стратегічного та критичного значення, а також напрями геологорозвідувальних робіт об’єднані в групи із загальним фінансуванням для можливості оперативного управління пріоритетними напрямами розвитку мінерально-сировинної бази.

Цей вид сировини належить до категорії А. У межах території України виділяються три нафтогазоносні райони: Східний (Дніпровсько-Донецька западина і північно-західна частина Донбасу), Західний (Волино-Подільська плита, Прикарпаття, Карпати і Закарпаття) і Південний (Причорномор'я, Крим та шельф у межах виключної (морської) економічної зони Чорного та Азовського морів).

Держава зацікавлена в максимальному заміщенні імпорту вуглеводнів, що матиме значний позитивний ефект для економічного зростання України та гарантуватиме її стале енергозабезпечення. Інвестиції в розвиток вітчизняного видобутку нафти і газу та їх переробки забезпечать створення нових робочих місць і розширення податкової бази на всьому ланцюзі задіяних послуг і товарів у суміжних галузях.

Державним балансом запасів корисних копалин враховано запаси нафти, газу і газового конденсату за 426 родовищами, з них 50 законсервованими.

Основна їх кількість - 253 - зосереджена у Східному регіоні, 116 - у Західному, 42 - у Південному, 15 з них перебувають на континентальному шельфі України.

У Східному регіоні початкові сумарні ресурси вуглеводнів, станом на 2019 рік, обліковані у 5319,0 млн тонн умовного палива, у тому числі природний газ (вільний та розчинний) - 4545,8 млрд куб. метрів, нафта і конденсат - 773,2 млн тонн.

Станом на 2019 рік використано близько 59 відсотків початкових сумарних ресурсів за сумарним обсягом усіх вуглеводнів. Нерозвідана частка початкових сумарних ресурсів у кількісному відношенні за сумарним обсягом вуглеводнів становила 2193,0 млн тонн умовного палива.

Таким чином, у Східному регіоні залишається значний потенціал для нарощування обсягів видобутку нафти і газу.

Початкові сумарні ресурси Західного регіону, станом на 2019 рік, обліковані у 1440 млн тонн умовного палива, у тому числі природний газ - 970 млрд куб. метрів, нафта і конденсат - 470 млн тонн. Ступінь реалізації початкових сумарних ресурсів вуглеводнів становить 42 відсотки. Нерозвідана (залишкова) частина - близько 850 млн тонн умовного палива. У Західному регіоні також є значні перспективи для нарощування запасів вуглеводнів та їх видобутку.

У Південному регіоні (Причорномор’я, Крим та континентальний шельф України) реалізовано лише 4 відсотки початкових сумарних ресурсів, що в цілому становить 2100 млн тонн вуглеводнів, з яких газ - 1900 млрд куб. метрів, нафта і конденсат - 200 млн тонн. Потенціал цього регіону для приросту запасів є максимальним. У зв’язку з тимчасовою окупацією значної частини території Південного регіону прогнозні ресурси економічної зони України зменшуються на обсяг до 270 млн тонн умовного палива, у тому числі в Чорному морі - на 160 млн тонн, в Азовському морі - на 110 млн тонн.

За оцінками Системи управління вуглеводневими ресурсами (PRMS), станом на 2018 рік, комерційно видобувними запасами нафти і газу вважалися приблизно 500 млн тонн нафтового еквіваленту (22 роки споживання), а ресурси з невизначеною імовірністю комерціалізації - 166 млн тонн нафтового еквіваленту.

Більше 70 відсотків перспективних ресурсів, які є першочерговими для проведення розвідувальних робіт та пошукового буріння, зосереджені на глибині понад 3 кілометри, значна частина цих ресурсів також залягає на надглибоких горизонтах - понад 5 кілометрів. Крім того, понад 92 відсотки родовищ мають запаси менше 5 млрд куб. метрів і 5 млн тонн та вважаються дрібними і дуже дрібними. На частку великих і середніх родовищ припадає половина запасів та видобутку України, однак вони перебувають на завершальній стадії розробки та виснажені на більш як 70 відсотків.

Отже, в нафтогазоносних надрах залишаються нерозвіданими близько половини наявних ресурсів вуглеводнів. Разом з тим їх переважна більшість - дрібні, глибокозалягаючі або низькорентабельні об’єкти, освоєння яких є проблемним і не забезпечить необхідного приросту розвіданих запасів та його перевищення над обсягом нафтогазовидобутку.

Значне збільшення видобутку вуглеводнів у перспективі неможливе без значного нарощування ресурсної бази та покращення її якості шляхом розвідки та підготовки нових об’єктів, що може здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету, коштів суб’єктів господарювання різних форм власності та з інших джерел, не заборонених законом.

Цей напрям нарощування ресурсної бази корисних копалин належить до пріоритетних.

Вагомим резервом для повного забезпечення економіки України газом власного видобутку є наявні в українських надрах нетрадиційні вуглеводні.

Цей вид корисних копалин належить до категорій В і Г. До нетрадиційних вуглеводнів належать: газ центрально-басейнового типу, газ сланцевих товщ, газ (метан) вугільних родовищ та газ-метан із газогідратів.

Ресурси таких різновидів природного газу відносять до альтернативних джерел вуглеводнів. Вони присутні в українських надрах та характеризуються різними (як правило, складними) гірничо-геологічними умовами залягання та формування, а відтак потребують спеціальних методів та методик їх пошуку, розвідки та видобування і, відповідно, значних витрат на їх освоєння. Усі зазначені різновиди газу характеризуються додатковою капіталомісткістю та підвищеною складністю видобування, але їх ресурси значно перевищують ресурси традиційного природного газу. Запаси нетрадиційних вуглеводнів почали офіційно обліковуватися в державному балансі запасів корисних копалин України лише з 2020 року.

Цей тип природного газу пов’язаний з низькопористими та низькопроникними колекторами, які залягають на великих глибинах (5-8 кілометрів) переважно у центральній та південно-східній частинах Дніпровсько-Донецької западини. Крім низьких фільтраційно-ємнісних властивостей, для них характерні, як правило, низька продуктивність свердловин, що вимагає їх постійного буріння у великій кількості, необхідність застосування стимуляції (гідророзрив пласта) та горизонтального буріння, коротка тривалість життя свердловин та швидке падіння їх дебіту (наполовину - у перший рік). Пошуки, розвідка та видобуток таких скупчень газу має свої специфічні особливості, через що він виділений в окремий тип. Його ресурси та запаси раніше не обліковувалися, у 2020 році вперше обліковані в державному балансі запасів корисних копалин України 98,3 млн куб. метрів перспективних ресурсів Святогірського родовища.

За попередніми оцінками, ресурси газу центрально-басейнового типу в Україні значно перевищують ресурси звичайного природного газу. Зокрема, лише по Східному регіону, за підрахунками Українського державного геологорозвідувального інституту (далі - УкрДГРІ), його ресурси до глибини 4500 метрів за п’ятьма продуктивними комплексами сягають 32 трлн куб. метрів, а видобувні - 8,5 трлн куб. метрів при коефіцієнті вилучення 0,28 відсотка.

Для оцінки можливості видобування газу центрально-басейнового типу необхідно:

провести сучасну інтерпретацію наявних геолого-геофізичних матеріалів та виконати наукове обґрунтування найбільш перспективних ділянок можливих скупчень такого газу;

виконати комплекс геофізичних досліджень, включаючи сейсмічне 3D-моделювання, визначити пастки та місця закладання параметричних свердловин;

виконати буріння параметричних свердловин з повним відбором керна у перспективній частині розрізу, а також сучасні комплексні петрофізичні дослідження керна для створення інтерпретаційних моделей;

провести геолого-економічну оцінку першочергових нафтогазоперспективних об’єктів і підготувати їх для надання у користування;

впровадити необхідне технічне регулювання та економічні стимули на загальнодержавному рівні для залучення інвесторів до пошуку таких ресурсів.

Повне виконання зазначених завдань дасть змогу приростити ресурсну базу природного газу, у тому числі за рахунок залучення суб’єктів господарювання різних форм власності.

Газ сланцевих товщ (який вміщують глинисті сланці та аргіліти) - це горючий природний газ, що міститься в низькопористих та низькопроникних газоносних сланцевих товщах. У пластових умовах він перебуває практично в нерухомому стані і може видобуватися через штучно утворені проникні зони та резервуари в навколосвердловинному просторі, створені з використанням технології гідророзриву або інших технологій розущільнення газоносної сланцевої товщі. Вмісними породами газу сланцевих товщ є осадові породи з переважанням глинистої складової (до 50 відсотків), сланцюватої (шаруватої) текстури, збагачені розсіяною органічною речовиною (РОР) від 1 до 25 відсотків, що за ступенем катагенетичних перетворень здатна генерувати та акумулювати гази вуглеводневого складу. Цілеспрямовані теоретичні дослідження щодо можливостей видобування природного газу зі сланцевих товщ в Україні почали проводитися трохи більше ніж десять років тому, практика його видобування відсутня.

У Дніпровсько-Донецькій западині високоперспективними вважаються чорносланцеві товщі девону та карбону, які залягають у прибортових частинах западини на глибинах 2000-4000 метрів. Серед першочергових об’єктів для пошуку - ділянка надр Олеська та аргіліти силуру Волино-Поділля у Західному регіоні, Руденківське родовище в Дніпровсько-Донецькій западині та Кальміус-Торецька западина північно-західної частини Донецького прогину. За попередньою оцінкою, видобувні ресурси сланцевого газу в Дніпровсько-Донецькій западині сягають 2,2 трлн куб. метрів, у Західному регіоні - до 1,5 трлн куб. метрів.

З метою практичної реалізації завдань Програми щодо пошуку сланцевого газу необхідні:

проведення фундаментальних та прикладних науково-дослідних і тематичних досліджень, вивчення світового досвіду з наукового прогнозування та обґрунтування перспективних зон розвитку сланців із високим вмістом органічної речовини, з якими пов’язуються перспективи видобутку газу в усіх нафтогазоносних надрах;

здійснення оцінки прогнозних і перспективних ресурсів газу сланцевих товщ нафтогазоносних надр;

розроблення цільової програми з техніко-економічним обґрунтуванням проведення пошуково-розвідувальних робіт, включаючи буріння опорно-параметричних свердловин;

виявлення та підготовка об’єктів для першочергового проведення геологорозвідувальних робіт з метою відкриття родовищ сланцевого газу;

розроблення технологій досліджень сланцевого газу;

впровадження необхідного технічного регулювання та економічних стимулів для заохочення бізнесу до пошуку та розробки таких ресурсів;

практична реалізація проектів з пошуку, розвідки та видобутку сланцевого газу на першочергових об’єктах.

У результаті практичної реалізації цього напряму очікується приріст ресурсів газу, в тому числі за рахунок залучення суб’єктів господарювання різних форм власності.

Газогідрати - це сполуки води та газу, які є стійкими при низьких температурах та підвищеному тиску. Найпоширенішими газогідратами є гідрати метану - сполуки води та метану, поклади яких у донних осадових породах морів та океанів є досить значними в різних частинах світу і які в перспективі можуть стати альтернативним джерелом природного газу. Газ-метан із газогідратів є перспективною складовою нетрадиційних вуглеводнів.

Наявність газогідратних скупчень у північно-західній частині континентального шельфу України підтверджена результатами комплексних геофізичних досліджень, виконаних Інститутом геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України у 2010-2013 роках. За попередніми оцінками, обсяги метану цієї ділянки становлять близько 1,2 трлн куб. метрів. Крім того, ознаки наявності газогідратів виявлено і на інших ділянках Чорного моря.

Пошуково-розвідувальні роботи з виявлення та оцінки скупчень газогідратів повинні передбачати, зокрема, розроблення, освоєння та впровадження технологій вилучення та видобутку метану з газогідратів, із подальшим проведенням аналізу та узагальненням результатів вітчизняних та іноземних досліджень і робіт з пошуку та проведення дослідно-промислової експлуатації розвіданих газогідратних об’єктів.

У межах Програми за кошти державного бюджету може передбачатися лише проведення наукових досліджень.

Цей вид корисних копалин належить до категорії В. Це важливий додатковий ресурсний потенціал вуглеводнів, пов’язаний із покладами родовищ Донецького та Львівсько-Волинського кам’яновугільних басейнів.

За попередніми оцінками, ресурсна база Донецького кам’яновугільного басейну сягає 6-10 трлн куб. метрів, Львівсько-Волинського - 10 млрд куб. метрів.

Запаси газу (метану) вугільних родовищ у державному балансі запасів корисних копалин України становлять понад 300 млрд куб. метрів.

Для розвитку цього напряму необхідно завершити оцінку промислових запасів газу (метану) вугільних родовищ та провести геологорозвідувальні роботи з оцінкою запасів і ресурсів газу (метану) вугільних родовищ окремих ділянок.

Практична реалізація зазначених заходів передбачається за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом.

Цей тип сировини належить до категорії А. Вугілля в Україні - єдина енергетична сировина, запасів якої потенційно достатньо для забезпечення енергетичної безпеки держави. Видобуток вугілля і його переробка в готову вугільну продукцію на прогнозований період залишається одним з основних джерел забезпечення потреб України в енергоносіях.

Необхідність залучення зовнішніх джерел для забезпечення потреб економіки у вугіллі зумовлена недостатніми обсягами власного видобутку коксівного вугілля та високим вмістом сірки в ньому, а також дефіцитом вугілля газової групи для потреб українських теплоелектростанцій.

Загальні запаси і ресурси кам’яного вугілля України (балансові, позабалансові, прогнозні) перевищують 100,0 млрд тонн, з них розвідані запаси - понад 50 млрд тонн.

Разом з тим вугільні родовища України характеризуються дуже складними природними умовами їх розробки, а наявний шахтний фонд - високою зношеністю і низьким технічним рівнем, унаслідок чого вітчизняна вугільна промисловість є збитковою.

Тенденції розвитку металургії, електроенергетики, інших галузей матеріального виробництва та соціальної сфери зумовлюють достатньо постійний попит на коксівне і зростаючий високими темпами попит на енергетичне вугілля. Роботи щодо цих видів кам’яного вугілля виконуватимуться за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом.

У зв’язку з протиправною діяльністю незаконних збройних формувань у Донецькій і Луганській областях, збройною агресією Російської Федерації проти України та тимчасовою окупацією українських територій чимало вугільних шахт виведено з експлуатації. Нарощування мінерально-сировинної бази Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну можливе за рахунок будівництва та експлуатації гірничодобувних комплексів.

Запаси і ресурси кам’яного вугілля в районі оцінюються в більш як 1600,0 млн тонн. Запаси коксівного вугілля становлять 31 відсоток всіх запасів кам’яного вугілля в Україні.

Для вирішення проблеми передбачається проведення переоцінки наявного резерву ділянок шахтного будівництва з визначенням високоперспективних для освоєння об’єктів та підготовка їх до подальшого інвестування, а також пошук нових об’єктів, зокрема в регіонах, перспективних до розширення площ промислової вугленосності.

Цей тип корисних копалин належить до категорії А. Буре вугілля в Україні, як і кам’яне, - єдина енергетична корисна копалина, запасів якої потенційно достатньо для забезпечення енергетичної безпеки держави. Видобуток бурого вугілля і його глибока переробка в готову продукцію може стати одним з основних джерел забезпечення потреб України в енергоносіях.

Буре вугілля, крім традиційного напряму використання як енергетичної сировини, може мати велике значення для отримання рідкого та газоподібного палива шляхом глибокої його переробки. Загальні ресурси бурого вугілля, згідно з державним балансом запасів корисних копалин України, становлять близько 2,9 млрд тонн.

Основними завданнями цього напряму на період до 2030 року є проведення переоцінки наявного резерву ділянок шахтного будівництва з визначенням високоперспективних для освоєння об’єктів, з позицій нових технологій переробки, та підготовка їх до подальшого інвестування, а також проведення пошуково-оцінювальних робіт, підготовка до інвестування та промислового освоєння перспективних до розробки родовищ.

Роботи виконуватимуться за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом.

Цей вид корисних копалин належить до категорії Б. Найбільші ресурси торфу зосереджені у Волинській, Рівненській, Сумській, Чернігівській і Житомирській областях, на території яких розвідано понад 1000 родовищ.

В Україні близько 500 родовищ торфу зараховані до групи експлуатованих. Близько 80 відсотків добутого торфу використовується як паливо, 20 відсотків - для виробництва добрив.

Розвіданість торф’яних родовищ дає змогу значно збільшити видобуток торфу. Роботи виконуватимуться за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом.

Введення в розробку нових торф’яних родовищ потребує осушення і відпрацювання, що призводить до погіршення чи припинення виконання притаманних торфовищам біосферних функцій, що може негативно вплинути на екологічну безпеку регіону.

Внаслідок висушування торфовища перестають бути сховищем вуглецю і перетворюються на потужне джерело викидів парникових газів, спричиняючи негативні наслідки у глобальному масштабі.

Технології видобутку торфу спричиняють негативний антропогенний вплив на навколишнє середовище, порушення біорізноманіття ділянки та прилеглих територій, при розробці торфу має місце механічний вплив на верхній шар ґрунту, видалення ґрунтово-рослинного покриву.

Зазначені негативні наслідки видобування торфу вимагають узгодження подальшої діяльності з розвідки та розробки нових родовищ торфу з державною кліматичною політикою та державною політикою у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Цей вид корисних копалин належить до категорії А. Він є корисною копалиною стратегічного значення, оскільки забезпечує виробництво понад 50 відсотків загального обсягу електроенергії в Україні.

Потреба атомних електростанцій України у природному урані для перевантаження діючих енергоблоків становить 2,5 тис. тонн на рік та, зважаючи на тенденції розвитку атомної енергетики України, може зрости до 3,5 тис. тонн на рік. Можливість розвитку вітчизняного уранового виробництва обумовлена наявністю в Україні значних покладів уранових руд та кон’юнктурою світового ринку концентрату природного урану. Загальний стан уранової мінерально-сировинної бази оцінюється як задовільний. За ресурсами і підтвердженими запасами урану Україна входить до першої десятки країн світу і є провідною в Європі.

Основні поклади урану зосереджені в межах Українського кристалічного щита, на якому вирізняються дві основні металогенічні області - Кіровоградська (з Центральноукраїнським урановорудним районом) та Придніпровська (з Криворізько-Кременчуцькою та Західно-Інгулецькою металогенічними зонами). У межах Центральноукраїнського урановорудного району розміщені великі за запасами родовища, уранові руди яких за якістю належать до рядових і бідних.

Метою розвитку урановидобувного виробництва є задоволення в повному обсязі потреб атомних електростанцій України у природному урані.

З цією метою передбачаються такі заходи для залучення інвестицій у розвиток видобутку урану та покращення структури запасів:

за рахунок вищого вмісту урану - проводити пошуки багатого зруденіння в зоні рифейської структурної незгоди та в межах вулкано-тектонічних западин;

за рахунок менших витрат на видобуток - проводити пошуки, розвідку, дорозвідку та підготовку до промислового освоєння родовищ, придатних для відпрацювання відкритим способом, способом підземного вилуговування з комплексуванням бурової розвідки цього типу родовищ із дослідно-промисловою розробкою;

з метою зменшення впливу на навколишнє природне середовище - проводити роботи з удосконаленням реагентів, що застосовуються при вилуговуванні.

Цей напрям нарощування ресурсної бази належить до пріоритетних, який потребує сприяння держави у залученні внутрішніх та зовнішніх інвестицій.

Зважаючи на сучасний стан паливно-енергетичних ресурсів України, практична реалізація завдань і заходів Програми забезпечить потреби національної економіки на довгострокову перспективу за рахунок власного видобутку.

Уран є стратегічно важливим для економіки держави, тому стратегічні дослідження надр як засіб наукової обґрунтованості пошуку і відкриття родовищ, проведення регіональних досліджень повинні забезпечувати економічну та енергетичну безпеку держави, стабільність розвитку національної економіки шляхом залучення необхідних ресурсів у розвиток галузі, зокрема шляхом залучення необхідних ресурсів для роботи державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", зокрема, шляхом його вертикальної інтеграції з іншими державними концернами, а також залучення суб’єктів господарювання приватної форми власності, у тому числі залучення приватних інвестицій у нові проекти з видобування (промислової розробки) урану. Це зумовлено і необхідністю повного забезпечення потреб атомних електростанцій України, і перспективою експорту концентрату природного урану.

Цей вид сировини належить до категорії Г. Водень природного походження, так званий "білий" водень, позбавлений всіх недоліків, характерних для промислового виробництва, потрібно розглядати як новий напрям розвитку водневої енергетики.

Родовища вільного природного водню у чистому вигляді у природі зустрічаються рідко.

Для розвитку пошуку вільного природного водню необхідно:

проведення поглибленого вивчення питання генерації водню в мантії Землі та його міграції в вищезалягаючі шари земної кори для виявлення кільцевих структур на поверхні землі (циркументи), які формуються виходами водню;

виявлення полів концентрації водню та гелію в підземних водах під гідравлічним екраном пов’язаних з глибинним потоком водню на родовищах вуглеводневих газів шляхом проведення регіонального прогнозування за даними раніше проведених геологічних та геофізичних досліджень, локального прогнозування за даними аерокосмічного та аерогеофізичного зондування, сейсморозвідки та наземних геологічних зйомок;

вивчення світового досвіду щодо проблем та наявних технологій пошуку та видобутку вільного природного водню;

підготовка та реалізація (на основі проведених науково-дослідних та геологорозвідувальних робіт) пілотного проекту з пошуку, розвідки та видобутку вільного природного водню на найбільш перспективному об’єкті.

Роботи виконуватимуться за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом.

Цей вид корисних копалин належить до категорії А. В Україні залізні руди і залізисті кварцити видобуваються на родовищах Криворізького, Кременчуцького та Білозірського залізорудних басейнів. Загалом налічується 54 родовища залізних руд, з яких 22 перебувають в експлуатації. Розвідані запаси становлять 28 млрд тонн, майже в такому ж обсязі оцінюються перспективні та прогнозні ресурси.

Однак, незважаючи на значні запаси та ресурси, в Україні існують проблеми із забезпеченням гірничодобувних підприємств якісними залізними рудами. Ресурси багатих руд у межах рудних полів діючих гірничодобувних підприємств Криворізького залізорудного басейну на прийнятних глибинах (800-1000 метрів) обмежені. Економічна доцільність розробки багатих руд на більших глибинах не визначена. Безліч покладів залізистих кварцитів із вмістом Fe-магнетитового менше 30-35 відсотків потребують оцінки з позицій ринкової економіки. Актуальною є переоцінка існуючих запасів і ресурсів відповідно до сучасних технологічних процесів металургії, зокрема прямого відновлення заліза.

Для нарощування мінерально-сировинної бази залізних руд передбачаються:

проведення дорозвідки в межах родовищ багатих залізних руд;

проведення пошукових, пошуково-оцінювальних робіт з метою виявлення багатих руд і легкозбагачуваних магнетитових кварцитів в межах існуючих рудних районів;

розроблення, апробація та впровадження сучасних раціональних технологій комплексного дослідження залізних руд для забезпечення об’єктивної оцінки їх якості, обґрунтованого нарощування запасів та оперативного супроводу видобутку і переробки із забезпеченням ліквідності кінцевого товарного продукту.

Реалізація цих заходів передбачається за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом.

Цей вид корисних копалин належить до категорії А. Основні запаси та ресурси марганцевих руд залягають у Нікопольському марганцеворудному басейні.

Україна, маючи розвинену чорну металургію та значні поклади марганцевих руд, посідає провідне місце у світі за споживанням та виробництвом марганцевої продукції. Проте існуюча структура запасів і технологія збагачення марганцевих руд не забезпечують зростаючі потреби чорної металургії у вищих сортах марганцевих концентратів, передусім низькофосфористих.

У Побузькому рудному районі, в корах вивітрювання кристалічних порід докембрію, виявлено 14 проявів залізо-марганцевих і марганцевистих залізних руд, що можуть слугувати резервом для марганцеворудної промисловості. Ці руди, як правило, окислені та легко піддаються збагаченню, що робить їх рентабельними для переробки.

Для нарощування мінерально-сировинної бази марганцевих руд передбачаються:

проведення геологорозвідувальних робіт на флангах існуючих родовищ;

проведення пошукових та пошуково-оцінювальних робіт з метою оцінки оксидних марганцевих руд у межах існуючих рудних районів;

проведення пошукових робіт щодо залізо-марганцевих руд у корах вивітрювання кристалічних порід докембрію у Побузькому рудному районі;

розроблення технологічних схем переробки важкозбагачуваних карбонатних та змішаних типів руд.

Роботи виконуватимуться за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом.

Цей вид корисних копалин належить до категорії Г. Основні споживачі хрому - металургійна промисловість, виробництво ферохрому і вогнетривів, хімічна промисловість.

Україна має дев’ять проявів власної мінерально-сировинної бази хрому. Перспективні та прогнозні ресурси цього виду корисної копалини оцінені в Побузькому рудному районі, в межах Капітанівського рудного поля, в якому, крім корінних руд, останніми роками відкрито новий геолого-промисловий тип: комплексні хром-нікелеві руди в корах вивітрювання та мінералізація металевого ренію. Крім того, відомо, що ультрабазити супроводжуються золото-платиноїдною мінералізацією, результатом вивчення якої може стати виявлення нових типів родовищ.

Для нарощування мінерально-сировинної бази хромових руд передбачається проведення пошукових та пошуково-оцінювальних робіт на найбільш перспективних об’єктах Капітанівського рудного поля.

Роботи виконуватимуться за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом.