Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оновлення Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року та регулювання деяких питань стосовно корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення

Сапропель. Цей вид корисної копалини належить до категорії Б. В Україні відкладення сапропелю встановлено у 351 водоймі, переважно в північних областях. Основна кількість запасів (74 відсотки) зосереджена у водоймах Волинської області, зокрема в озерах Шацької групи. Із 190 розвіданих родовищ Волині 8 належать до експлуатаційних, решта - до резервних.

У цьому напрямі передбачається здійснення прогнозно-кадастрової та сучасної геолого-економічної оцінки перспективних ділянок і родовищ сапропелю з проведенням радіаційно-гігієнічної оцінки, для введення їх

у промислову експлуатацію.

Роботи виконуватимуться за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом.

Сірка самородна. Цей вид корисних копалин належить до категорії Б. Україна протягом тривалого часу була одним із світових лідерів з видобутку самородної сірки. При цьому основний її обсяг видобувався відкритим способом. Кар’єрний видобуток сірки призвів до незворотних екологічних наслідків, а перехід на прогресивніший метод підземного виплавляння сірки - до різкого скорочення видобутку.

Усі запаси та прогнозні ресурси самородної сірки пов’язані з Прикарпатським сірчаним басейном, що є основним джерелом добування сірки для агрохімічної промисловості. Нині єдине відносно рентабельне джерело добування сірки в Україні - Язівське родовище, в якому залишкові запаси сірки становлять 17 млн тонн.

У цьому напрямі передбачається:

проведення комплексу геологорозвідувальних робіт на площах, що прилягають до рудних тіл, які перебували в експлуатації (Язівське родовище), з метою розроблення охоронних заходів;

виконання прогнозно-пошукових і тематичних робіт з переоцінки перспектив сірконосності Прикарпатського басейну в цілому;

оцінка перспективних ділянок для відпрацювання їх методом підземного виплавляння за результатами пошукових робіт;

впровадження нових вітчизняних технологій видобування сірки з нафтових родовищ України.

Роботи виконуватимуться за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом.

Барит. Цей вид корисних копалин належить до категорії В. Збагачений барит широко використовується в хімічній, лакофарбовій, електротехнічній, нафто- та газодобувній галузях промисловості.

На території України поклади бариту виявлено в Карпатській складчастій області та зоні зчленування Донецького басейну з приазовською частиною Українського кристалічного щита. Баритові руди Закарпаття містяться у двох родовищах - Берегівському та Біганському, але їх оцінені запаси є невеликими. Наявність власної мінерально-сировинної бази баритових руд набула особливого значення в останні роки.

Для нарощування мінерально-сировинної бази бариту передбачається проведення робіт з геолого-розвідувальної оцінки у межах Берегівського рудного поля.

Роботи виконуватимуться за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом.

Вапняки для цукрової промисловості. Цей вид корисних копалин належить до категорії Б. Для технологічного забезпечення цукрової промисловості використовуються міцні та хімічно чисті карбонатні породи із вмістом карбонату кальцію не менше 93 відсотків. Вапняки цього типу поширені в південній частині Волино-Подільської плити, на південно-західному схилі Українського кристалічного щита, де простежуються два рифові пасма - Подільське і Східне.

Для потреб цукрової промисловості розробляється низка родовищ, запаси яких можуть забезпечити роботу цукрових підприємств України лише на найближчу перспективу.

При цьому скорочення запасів вапняків вимагає невідкладних заходів щодо прискорення пошукових і пошуково-оцінювальних робіт щодо високосортних вапняків для цукрової промисловості у Вінницькій та Харківській областях.

Роботи виконуватимуться за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом";

після глави "Сировина для гірничо-хімічного та агропромислового комплексів" доповнити новою главою такого змісту:

Алмази. Цей вид корисних копалин належить до категорії Г. На території України встановлено три райони прояву кімберлітового і лампроїтового магматизму (корінних джерел алмазів) - північ Волино-Подільської плити, північно-західна та центральна частини Українського кристалічного щита та Приазовський масив і зона його зчленування з Донецьким басейном.

Реальні перспективи виявлення промислових алмазів пов’язані з метаморфізованими конгломератами, передовсім Білокоровицької палеозападини, де вже встановлені зерна алмазів кімберлітового генезису в класі 4+2 міліметри.

Крім зазначених районів, реальними також є перспективи виявлення промислових алмазів за комплексом геолого-геофізичних даних і на інших площах, але спеціалізовані пошукові роботи щодо виявлення цього дорогоцінного каміння потребують залучення значних обсягів інвестицій.

Для формування мінерально-сировинної бази алмазів передбачається проведення пошукових робіт на перспективних ділянках у межах Східного Приазов’я, Волино-Подільської плити та Українського кристалічного щита.

Роботи виконуватимуться за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом.

Бурштин, інше напівдорогоцінне і дорогоцінне каміння, виробна та п’єзооптична сировина. Сукупність різновидів цієї корисної копалини належить до категорії В. Об’єднує традиційні для України різновиди: бурштин, топаз, берил, гірський кришталь. Оцінені ресурси бурштину, мармурового оніксу, родоніту. Виявлені також прояви смарагду, аквамарину, рубіну, сапфіру, гранату, аметисту та різноманітного ювелірно-виробного каміння, але перспективи їх промислового освоєння не з’ясовано.

З усіх видів природного кольорового каміння України бурштин є найбільш конкурентоспроможним. Водночас, враховуючи природну специфіку ареалу розміщення цієї корисної копалини - переважно землі лісогосподарського призначення, - комплексна розробка покладів з проведенням подальшої рекультивації відпрацьованих територій вимагає визначення на державному рівні переліку порушених бурштиношукачами земель із зазначенням координат територій у Волинській, Житомирській та Рівненській областях та координації програми дій з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства. На часі також картування ареалів розповсюдження товщ, що вміщують бурштин. Зважаючи на велику площу порушених бурштиношукачами земель, необхідно надавати пріоритет у геологічній розвідці та видобутку бурштину в межах вже порушених земель з подальшою рекультивацією відповідних земельних ділянок.

Для нарощування мінерально-сировинної бази дорогоцінного і напівдорогоцінного каміння та п’єзокварцової сировини передбачається проведення:

пошукових і пошуково-оцінювальних робіт у межах Маневицької, Клесівської, Дубровицької, Барашівської і Білокоровицької бурштиноносних зон (Волинська, Рівненська та Житомирська області);

пошукових і пошуково-оцінювальних робіт з метою виявлення родовищ опалу та мармурового оніксу на території західного регіону України;

пошукових і пошуково-оцінювальних робіт щодо перспективних проявів каменесамоцвітних корисних копалин;

пошукових і пошуково-оцінювальних робіт щодо п’єзооптичної сировини в межах Володарсько-Волинського пегматитового поля.

Роботи виконуватимуться за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом";

у главі "Інша нерудна сировина":

главу "Каменесамоцвітна сировина" виключити;

главу "Первинні каоліни і опоки" викласти в такій редакції:

Первинні каоліни і опоки. Цей вид корисних копалин належить до категорії А. Каоліни поширені переважно на Українському кристалічному щиті, де виділяється одна з провідних каолінових провінцій світу, найбагатша в Європі, та простежується від Полісся до Азовського моря.

Каолін експортувався з України до десятків держав світу для виробництва найвищих сортів фарфору і паперу ще з позаминулого століття.

Як засвідчує досвід розвинутих країн, ефективний видобуток високих сортів цих корисних копалин здійснюється на малих родовищах, що залягають у простих гірничо-геологічних умовах.

Для нарощування мінерально-сировинної бази первинних каолінів і опоки передбачається проведення:

пошукових, пошуково-оцінювальних та розвідувальних робіт щодо первинних каолінів у межах перспективних районів Українського кристалічного щита;

пошукових, пошуково-оцінювальних та розвідувальних робіт на опоку в межах перспективних ділянок Харківської, Сумської, Вінницької та Хмельницької областей.

Роботи виконуватимуться за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом.

Польовий шпат. Цей вид корисних копалин належить до категорії Б. На території України, в межах Українського кристалічного щита, широко поширені польовошпатні породи архей-протерозойської ери. Пегматити 33 полів локалізації тяжіють до масивів гранітів різних комплексів, утворюють скупчення переважно жильних тіл середньою потужністю 3-8 метрів, часто диференційованої будови. Блокова і пегматитова зони таких жил становлять промисловий інтерес як польовошпатна сировина.

Мінерально-сировинний комплекс протягом багатьох років не забезпечує потреби промисловості України в польовошпатній сировині через імпортування близько 300 тис. тонн польовошпатного концентрату на рік.

Для нарощування мінерально-сировинної бази польового шпату передбачається:

проведення пошукових, пошуково-оцінювальних та розвідувальних робіт у перспективних районах Українського кристалічного щита;

впровадження вітчизняних технологій збагачення лужних каолінів.

Роботи виконуватимуться за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом.

Кварцовий пісок для виробництва скла. Цей вид корисних копалин належить до категорії А. Україна володіє значними запасами кварцового піску та експортує його. Для виробництва звичайного скла використовують кварцовий пісок різної якості, збагачений або незбагачений, кварцового скла - дуже чисті, переважно збагачені кварцові піски. Державним балансом запасів корисних копалин України враховано Гусарівське родовище кварцового піску, яке має різні сфери застосування - формувальні та абразивні піски, піски для скляної промисловості. У північно-західному районі Українського кристалічного щита, в басейні річки Тетерів, відомі Білокриницьке і Кодринське родовища алювіальних і флювіогляціальних кварцових пісків, а у Дніпровсько-Донецькій западині - Новоселівське і Берестовеньківське родовища.

З розвитком скляної промисловості постійно зростає потреба у високоякісних кварцових пісках. У зв’язку з поширенням на території України кварцових пісків різного генетичного типу - алювіальних, льодовикових, морських, озерних, еолових та інших - можливості для нарощення їх мінерально-сировинної бази існують. Для цього передбачається проведення пошукових, пошуково-оцінювальних та розвідувальних робіт щодо відповідної корисної копалини високої якості в межах перспективних ділянок Дніпровсько-Донецької западини, Українського кристалічного щита та в інших регіонах.

Роботи виконуватимуться за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом";

главу "Вапняки для цукрової промисловості" виключити;

главу "Глауконіт" викласти в такій редакції:

Глауконіт. Цей вид корисних копалин належить до категорії Г. Глауконіт використовується як важливий природний адсорбент або як комплексна агрономічна руда. Крім того, він застосовується при рекультивації ґрунтів, забруднених радіонуклідами. Глауконіт є супутнім компонентом фосфоритових руд або утворює самостійні родовища кварц-глауконітових пісків.

В Україні відклади кварц-глауконітових пісків неогенового і крейдового періодів поширені на території Волино-Подільської плити, Українського кристалічного щита та в південно-східній частині Дніпровсько-Донецької западини. Розвіданих родовищ глауконіту в Україні немає, але в низці регіонів поширені кварц-глауконітові піски із вмістом глауконіту 40-60 відсотків, які можуть бути використані як супутній вид корисних копалин при видобутку бурштину класичним кар’єрним способом.

Для нарощування мінерально-сировинної бази глауконіту передбачається проведення пошукових, пошуково-оцінювальних та розвідувальних робіт у межах Середнього і Лівобережного Придністров’я, в Криму, Донецькому регіоні та в інших осадових басейнах.

Роботи виконуватимуться за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом";

глави "Барит", "Буто-щебенева сировина", "Кварцити та кварцовий пісок для металургії та виробництва скла", "Польовий шпат" виключити;

главу "Графіт" викласти в такій редакції:

Графіт. Цей вид корисних копалин належить до категорії А. Україна посідає шосте місце у світі за запасами графітових руд (близько 6 відсотків покладів) та одинадцяте - за обсягами їх видобутку. У межах Українського кристалічного щита вирізняються Бердичівський, Побузький, Криворізький і Приазовський графітоносні райони, в межах яких встановлено 6 родовищ та близько 10 проявів кристалічного графіту. У Державному балансі запасів корисних копалин України обліковано 336,7 млн тонн графітової руди.

Станом на 2024 рік розробляється південно-східна ділянка Заваллівського родовища, готуються до розробки Заваллівське родовище (Зарічна ділянка), Балахівське родовище (південна ділянка) та Буртинське родовище (Городнявська ділянка). У Державному балансі запасів корисних копалин України обліковані також Маріупольське, Троїцьке, Петрівське родовища.

Актуальним є завдання пошуку і розвідки багатих (пухких та змішаних) графітових руд як для забезпечення власних потреб України, так і для експорту.

Для нарощування мінерально-сировинної бази графіту передбачається проведення пошукових, пошуково-оцінювальних та геологорозвідувальних робіт на перспективних ділянках Українського кристалічного щита.

Роботи виконуватимуться за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом";

главу "Інша нерудна сировина" підрозділу "Неметалічні корисні копалини" після глави "Графіт" доповнити новою главою такого змісту:

Будівельне каміння належить до категорії А. Україна є однією з найбагатших у світі країн за запасами будівельного каміння різного призначення (від монументального та облицювального до буто-щебеневого). Його родовища відомі в межах Українського кристалічного щита (магматичні та метаморфічні породи архейського і протерозойського періодів: граніти, діорити, чарнокіти, гнейси, мігматити, кварцити, мармури тощо), Волино-Подільської плити (базальти, пісковики, мармуризовані вапняки), Причорноморської западини та Степового Криму (пиляльні вапняки), Карпат (граніто-гнейси, мармури, мармуризовані вапняки, андезито-базальти, туфи), Гірського Криму (мармуризовані вапняки, вапняки-ракушняки). В Україні відомо 246 родовищ облицювального каміння, понад 900 (у тому числі комплексні об’єкти обліку) родовищ будівельного каміння та 199 родовищ пиляльного каміння.

Як корисна копалина для виготовлення цегли, черепиці та деяких керамічних виробів використовуються легкоплавкі (частково тугоплавкі) глинисті породи, що зустрічаються у природі в щільному, пухкому і пластичному стані. Серед глинистих порід виділяються такі різновиди: глини, суглинки, леси, лесоподібні суглинки, аргіліти, глинисті сланці. Глинисті породи займають значну частку у відкладах майже всіх геологічних груп практично у всіх геоструктурних регіонах України: Дніпровсько-Донецькій западині та Донецькій складчастій області, на Українському кристалічному щиті та його схилах, Волино-Подільській плиті, у Карпатській складчастій області, Причорноморській западині та Кримській складчастій системі. У Державному балансі запасів корисних копалин України враховано 1834 родовища (з них 51 комплексне). Більшість розвіданих родовищ дрібні.

Для виробництва цементу використовують карбонатні (вапняк, крейда, вапняковий туф), карбонатно-глинисті (мергель, мергелястий вапняк) та глинисті (глини, суглинки, глинисті сланці, леси і лесоподібні суглинки) породи. Як добавки використовуються породи осадового (діатоміти, трепели, опоки, спонголіти) і вулканічного (туфи, пемзи, траси, вулканічний попіл) походження. Родовища цементної сировини локалізуються в Дніпровсько-Донецькій западині, на Донецькій складчастій області, у Причорноморській западині, Кримській складчастій області, Волино-Подільській плиті, Львівському прогині та Карпатській складчастій області.

Для нарощування мінерально-сировинної бази будівельного каміння та іншої нерудної (цегельно-черепичної, керамзитової, цементної та іншої) сировини передбачається проведення в усіх геоструктурних регіонах України пошукових, пошуково-оцінювальних та геологорозвідувальних робіт з метою забезпечення цими корисними копалинами зростаючих власних потреб та для їх експорту.

Роботи виконуватимуться за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом";

главу "Техногенна сировина" доповнити абзацом восьмим такого змісту:

"Роботи виконуватимуться за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом";

д) доповнити двома новими підрозділами такого змісту:

Моніторинг підземних вод є пріоритетним напрямом діяльності геологічних служб розвинутих країн. В Україні з метою аналізу кількісного та якісного стану підземних вод, прогнозування його змін, інформаційно-аналітичної підтримки прийняття управлінських рішень у галузі охорони та раціонального використання підземних вод створено систему моніторингу підземних вод державного рівня.

В останні десятиліття через брак фінансування роботи з моніторингу підземних вод скоротилися до мінімуму. У зв’язку з необхідністю імплементації Директиви Європейського Парламенту і Ради 2000/60/ЄС від 23 жовтня 2000 року "Про встановлення рамок заходів Співтовариства в галузі водної політики" (далі - Водна рамкова директива) постала гостра потреба відновлення системи моніторингу підземних вод, її осучаснення та приведення у відповідність. Для цього необхідно здійснити:

інвентаризацію спостережних свердловин;

перезатвердження системи моніторингу підземних вод та відновлення спостережень у необхідному обсязі;

облаштування спостережних свердловин сучасними засобами вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність;

удосконалення методичного забезпечення моніторингу підземних вод для його відповідності вимогам Водної рамкової директиви;

створення ефективної інформаційно-аналітичної системи для оперативної (автоматичної) обробки та аналізу інформації, підготовки рекомендацій для прийняття управлінських рішень;

переоцінку прогнозних і перспективних ресурсів та експлуатаційних запасів підземних вод України за актуальними даними.

Моніторинг підземних вод передбачається здійснювати за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом.

Територія України відзначається складними і неоднорідними еколого-геологічними умовами. Внаслідок бурхливого розвитку промисловості у минулому столітті, нераціонального господарювання, незаконного видобування корисних копалин, а також внаслідок Чорнобильської катастрофи утворилися численні осередки забруднення компонентів геологічного середовища. На значній території породи земної кори були порушені впливом гірничих робіт, промислово-міської забудови, меліорації земель, гідротехнічного будівництва, що обумовило розвиток та активізацію небезпечних екзогенних геологічних процесів (далі - ЕГП).

Моніторинг ЕГП (вивчення їхніх видових і просторових характеристик, активності прояву) є актуальною проблемою для України, адже на її території мають розвиток понад 20 видів ЕГП як природного, так і техногенного характеру. Основними серед них є зсуви, карст, підтоплення, абразія, переробка берегів, селі, ерозія, осідання над гірничими виробками. В Україні зафіксовано близько 26 тисяч карстопроявів і 23 тисячі зсувів. Основними завданнями моніторингу ЕГП є оцінка ураженості території, активізації ЕГП, загрози їхнього впливу на населені пункти та об’єкти економіки, прогнозування розвитку ЕГП тощо.

Необхідність виконання еколого-геохімічних досліджень та моніторингу геохімічного стану ландшафтів зумовлена тим, що забруднення хімічними елементами є основним чинником зміни ландшафту в результаті техногенезу, протягом кількох десятиліть ХХ століття зміни геохімічних полів за рахунок техногенної складової набули глобального і незворотного характеру.

Еколого-геологічні проблеми багатьох регіонів істотно ускладнюються негативними наслідками закриття гірничодобувних підприємств, шахт і розрізів. На території України продовжуються накопичення побутових та промислових відходів, скиди забруднених стічних вод у водні об’єкти, забруднення атмосферного повітря викидами гірничодобувних та інших підприємств, які в окремих регіонах перевищують гранично допустимі концентрації та захисні можливості компонентів геологічного середовища.

Актуальною проблемою є наявність численних незатампонованих пошуково-розвідувальних та недіючих експлуатаційних свердловин, що становить загрозу забруднення підземних вод.

З огляду на зазначені проблеми, передбачається:

виконання еколого-геологічних досліджень з метою розроблення заходів для мінімізації негативного впливу на умови життєдіяльності в межах відповідних територій;

створення інформаційно-аналітичної системи для аналізу та прогнозування розвитку ЕГП із застосуванням сучасних комп’ютерних технологій;

широке запровадження геофізичних і дистанційних методів дослідження ЕГП;

відновлення функціонування спостережних полігонів у місцях інтенсивного розвитку ЕГП, передусім поблизу житлових масивів, об’єктів промисловості та інфраструктури;

продовження робіт з моніторингу геохімічного стану ландшафтів;

проведення ліквідаційного тампонажу свердловин для запобігання забрудненню підземних вод.

Для виконання поставлених завдань необхідне забезпечення зазначених робіт сучасним технічним обладнанням, приладами та апаратурою, що мають відповідати світовому технічному рівню. Проведення таких робіт також потребує належного науково-методичного супроводу науковими установами.

Передумовами виконання таких робіт є політична та адміністративна підтримка місцевих органів влади, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Зазначені роботи передбачається виконувати за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом.

Зважаючи на значний рівень господарського освоєння території України, підземні води є корисною копалиною, що має стратегічне значення як надійне захищене джерело забезпечення населення якісною питною водою. Нині частка підземних вод у господарсько-питному водопостачанні населення України становить менше 30 відсотків, тоді як у більшості держав Європейського Союзу - близько 70 відсотків. В Україні є значний потенціал для нарощування обсягів видобування підземних вод, адже розвіданість відповідних прогнозних ресурсів становить лише 26 відсотків.

В Україні розвідано близько 700 родовищ питних і технічних підземних вод, 250 родовищ мінеральних вод, 2 родовища теплоенергетичних вод та 2 родовища промислових вод.

Збільшення видобування підземних вод для забезпечення потреб питного водопостачання забезпечить реалізацію державної політики у сфері питної води, оскільки її принципами є наближення технологій виробництва питної води, національних нормативів до відповідних нормативів, технологій, засобів і методів, прийнятих у Європейському Союзі, та дотримання оптимального балансу використання поверхневих і підземних вод для питного водопостачання.

Збільшення видобування мінеральних вод не лише сприятиме оздоровленню населення, а й може значно підвищити інвестиційну та туристичну привабливість України.

Прогнозні ресурси підземних вод в Україні становлять 61689,2 тис. куб. метрів на добу, з них з мінералізацією до 1500 мг/дм-3 - 57499,9 тис. куб. метрів на добу. Розподілені вони по регіонах України нерівномірно: більшість ресурсів зосереджені в північних і західних областях, а ресурси південних областей обмежені. Найбільший обсяг прогнозних ресурсів підземних вод - у Чернігівській області (8326,7 тис. куб. метрів на добу), найменший - у Кіровоградській області (404,6 тис. куб. метрів на добу).

В Україні розвідано 680 родовищ питних і технічних вод. Найвищим рівнем розвіданості (понад 50 відсотків) характеризуються центральні і південні регіони України. Загальна кількість розвіданих експлуатаційних запасів підземних вод зазначених регіонів становить близько 53 відсотків загальної кількості запасів підземних вод України.

Середньорічний обсяг видобутку питних і технічних підземних вод на території України становить близько 5 відсотків від суми прогнозних ресурсів підземних вод і близько 10 відсотків розвіданих експлуатаційних запасів. За даними офіційної статистики, протягом останніх років спостерігається тенденція до зниження видобутку підземних вод та (за відсутності належного контролю за бурінням свердловин) значного погіршення якості питних вод окремих горизонтів за рахунок створення умов для водообміну з техногенно забрудненими горизонтами. Як наслідок, значна кількість розвіданих родовищ не використовуються, деякі з них вже є непридатними для експлуатації у зв’язку з порушенням умов живлення, що зумовлено забудовою територій, забрудненням водоносних горизонтів у межах меліоративних систем, на ділянках розташування фільтрувальних накопичувачів, техногенних відвалів, звалищ тощо, видобуванням гравійно-галькових відкладів карпатських річок тощо. В Україні зафіксовано понад 600 водозаборів, що працюють на розвіданих запасах підземних вод, якість підземних вод яких протягом експлуатації погіршилася з причин природного і техногенного характеру.

У більшості держав Європейського Союзу водозабезпечення населення здійснюється за рахунок саме підземних джерел водопостачання. В Україні вкрай актуальною проблемою є забезпечення якісною питною водою південних і східних регіонів держави, зокрема і гірничопромислових районів.

Ці обставини обумовлюють нагальну потребу проведення геологорозвідувальних робіт за такими напрямами:

проведення пошукових, пошуково-оцінювальних і розвідувальних робіт щодо питної води і технічних підземних вод на території України;

забезпечення автоматичного обліку обсягів видобутку підземних вод шляхом запровадження персонального кабінету водокористувача;

підтримка діяльності та, за можливості, збільшення кількості спостережних пунктів на моніторингових свердловинах за басейновим принципом;

продовження щорічного буріння артезіанських розвідувально-експлуатаційних свердловин для забезпечення населення питною водою, що відповідає екологічним нормативам якості.

Роботи в зонах стихійного лиха, у регіонах з обмеженими ресурсами питної води, після звільнення в зоні тимчасово окупованих територій передбачається виконувати за рахунок коштів державного бюджету, зокрема передбачених на розвиток інфраструктури, а також місцевих бюджетів, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом.

Корисна копалина категорії А. Україна володіє унікальним гідромінеральним потенціалом, на її території виявлено мінеральні води 15 типів із специфічними компонентами та властивостями і 4 типи - без специфічних компонентів та властивостей. За лікувальними властивостями найбільшу цінність мають мінеральні води із специфічними компонентами та властивостями. Унікальні родовища мінеральних підземних вод розташовані в Закарпатській, Львівській, Хмельницькій, Тернопільській та Донецькій областях.

В Україні експлуатаційні запаси мінеральних вод розвідані на 326 ділянках у межах понад 250 родовищ, їх загальний обсяг експлуатаційних запасів становить майже 97 тис. куб. метрів на добу. З них мінеральні лікувальні та лікувально-столові підземні води розвідані на 172 родовищах, загальний обсяг запасів яких становить майже 71 тис. куб. метрів на добу.

Середньодобовий видобуток мінеральних вод за рік становить менше 10 відсотків затверджених запасів. Однак через порушення умов формування родовищ мінеральних вод внаслідок техногенного втручання на низці родовищ спостерігаються негативні процеси виснаження і забруднення водоносних горизонтів, втрати унікальних властивостей мінеральних вод у процесі експлуатації родовищ.

Для нарощування мінерально-сировинної бази мінеральних вод передбачається:

проведення пошукових і пошуково-оцінювальних робіт на мінеральні підземні води;

виконання переоцінки прогнозних і перспективних ресурсів, а також експлуатаційних запасів мінеральних вод з оцінкою результатів експлуатації та сучасного стану родовищ мінеральних вод, у тому числі екологічного.

Роботи виконуватимуться за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом.

Корисна копалина категорії Б. В Україні розвідано лише два родовища теплоенергетичних вод, які використовуються для оздоровчо-рекреаційних потреб, їхні запаси затверджені в обсязі 971,5 куб. метрів на добу. Видобуток становить лише 25 відсотків затверджених запасів. На Закарпатті є значні ресурси для збільшення видобування теплоенергетичних вод та їх освоєння в бальнеологічних цілях. Доцільно також використовувати термальні води для тепловодопостачання.

Першочерговим завданням є переоцінка прогнозних ресурсів теплоенергетичних вод Закарпаття як для розвитку курортів, так і з метою тепловодопостачання, з урахуванням технологічних можливостей вилучення енергетичних ресурсів природних теплоносіїв.

Роботи виконуватимуться за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом.

Корисна копалина категорії Б. В Україні розвідано 13 родовищ (15 ділянок) лікувальних грязей. На 10 ділянках розвідані мулові грязі поверхневих водоймищ на півдні України (Автономна Республіка Крим та місто Севастополь, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Миколаївська та Херсонська області). Торф’яні лікувальні грязі розвідані на 3 родовищах у Львівській, Полтавській та Івано-Франківській областях. Експлуатаційні запаси лікувальних грязей становлять близько 2000 тис. куб. метрів, видобуток і використання - трохи більше 3 тис. куб. метрів. Доцільне проведення пошуково-оцінювальних робіт щодо лікувальних грязей.

Роботи виконуватимуться за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом";

е) підрозділи "Геологічні, еколого-геологічні та інші дослідження на території України" та "Геофізичні дослідження" виключити;

4) після розділу IV доповнити трьома новими розділами такого змісту:

Геологічне картування проводиться з метою вивчення геологічної будови території України і створення геологічної основи (комплекту карт різних масштабів) багатоцільового призначення, що дає можливість оцінювати перспективи розвитку мінерально-сировинної бази, забезпечувати поєднання раціонального використання надр з екологічною безпекою і створювати умови для сталого розвитку держави. Геологічні карти є основою:

пошуково-розвідувальних робіт усіх стадій щодо всіх видів корисних копалин;

вивчення геологічних особливостей територій з метою стратегічного планування розвитку регіонів, зокрема їхньої мінерально-сировинної бази;

спеціалізованих геологічних досліджень з метою наземного та підземного будівництва, у тому числі не пов’язаного з розробкою родовищ корисних копалин, визначення місць захоронення небезпечних речовин тощо;

оцінки еколого-геологічних умов і можливості виникнення надзвичайних ситуацій природного характеру в межах конкретної території та прогнозу таких явищ на майбутнє;

цільового картування інженерно-геологічних та гідрогеологічних умов з оцінкою їх змін у просторі та часі;

оцінки та прогнозування стану геологічного середовища, насамперед у межах гірничодобувних регіонів;

визначення особливостей розвитку і прогнозу небезпечних ендогенних і екзогенних геологічних процесів і явищ та виявлення активних геодинамічних зон і зон розущільнення гірських порід;

регіонального прогнозування підвищення сейсмічності під впливом змін інженерно-геологічних умов у регіонах із значним впливом господарської діяльності на геологічне середовище (гірничопромислові райони, промислово-міські агломерації, зони впливу АЕС тощо);

розвитку та раціонального використання мінерально-сировинної бази регіонів (пошук і розробка нових корисних копалин, у тому числі газогідратів акваторії Чорного моря).

Пріоритетним напрямом регіональних геологічних досліджень для вирішення зазначених проблем є проведення геологічного довивчення площ, щодо яких було раніше здійснено картування масштабу 1:200000 (ГДП-200), і створення комплекту Державної геологічної карти України масштабу 1:200000 (Держгеолкарта-200) багатоцільового призначення. Однак через недостатність фінансування з державного бюджету такими видами робіт наразі охоплено лише близько 75 відсотків території України.

Беручи до уваги те, що за детальністю відображення геологічної інформації середньомасштабні карти не відповідають сучасним вимогам, а також що в державах Європейського Союзу видаються карти геологічного змісту масштабу 1:50000 і крупніше, пріоритетними видами геологічного картування території України є:

завершення робіт з ГДП-200 для складення Держгеолкарти-200 з метою розширення фонду перспективних ділянок надр шляхом виділення нових інвестиційних об’єктів для виконання пошукових і пошуково-оцінювальних робіт;

проведення геологічної зйомки і геологічного довивчення площ масштабу 1:50000 в основних гірничорудних районах з метою створення Держгеолкарти-50 як багатоцільової основи надрокористування;

геолого-прогнозне картування масштабів 1:200000, 1:50000 і 1:25000;

видання комплектів Держгеолкарти-200 і Держгеолкарти-50, а також зведених дрібномасштабних карт геологічного змісту території України та окремих регіонів;

виконання науково-дослідних робіт, спрямованих на узагальнення всіх існуючих геологічних (геофізичних, геохімічних тощо) даних, та їх трансформація в єдину модель (сукупність моделей) еволюції структур земної кори України (Український кристалічний щит, Дніпровсько-Донецька западина, Причорноморська западина тощо), їх провідних вуглеводнево- та рудогенеруючих систем з комплексною оцінкою руд та покладів відповідних родовищ. Такі моделі повинні включати уніфіковану теоретичну та методичну основи, єдиний лабораторний базис, спеціально створені комплементарні геологічні депозитарії (речовинно-інформаційні бази даних), сумісність із світовими регіональними та глобальними аналогами, що в сукупності забезпечить їх сталий подальший розвиток та практичне використання в регіональних прогнозно-пошукових дослідженнях.

Україна як морська держава також проводить різноманітні геологічні дослідження в акваторії в межах виключної (морської) економічної зони України. Стратегія розвитку геологорозвідувальних робіт на континентальному шельфі України полягає у проведенні дрібномасштабного (масштабу 1:200000) геологічного картування дна морів з метою отримання комплексної геолого-геофізичної інформації, необхідної для вивчення і освоєння дна акваторій (берегових зон), зокрема раціонального природокористування, оцінки мінерально-сировинних ресурсів, а також всіх видів досліджень моря, для підводного будівництва, у тому числі нафто- і газопроводів, споруд для розвідки і видобування вуглеводнів, геологічного вивчення, прогнозу, пошуків і видобутку корисних копалин і для господарських потреб.

Отримання частини квот ООН для України на освоєння світового океану дасть можливість оцінити його ресурсний потенціал за низкою видів корисних копалин, що може стати інструментом для подальшого залучення інвестицій у підприємства геологічної, гірничодобувної та гірничо-переробної галузей через операції з цінними паперами.

Роботи з геологічного картування виконуються комплексно з необхідними обсягами геофізичних (які випереджають і супроводжують картування), геохімічних, аерокосмічних, лабораторно-аналітичних та інших досліджень та з обов’язковим науково-методичним супроводом.

Фінансування робіт з геологічного картування здійснюватиметься за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом.

Новим етапом вивчення Землі є континентальне буріння в наукових цілях. Результати континентального буріння дають змогу по-новому підійти до вирішення фундаментальних проблем еволюції земної кори і вирішення окремих практичних питань геомеханіки і температурного режиму порід, отримати інформацію про зміну характеристик геологічного середовища на різних глибинах і в часі, які будуть враховані під час проектування та будівництва підземних об’єктів для екологічно безпечної утилізації промислових відходів, а також для розв’язання інших теоретичних і практичних проблем геології.

Комплекс регіональних геофізичних досліджень включає методи (сейсмологічні дослідження, вивчення гравіметричного поля, магнітні спостереження тощо), що дають змогу отримувати відомості про фізичний стан літосфери та її зв’язок з тектонічною будовою регіонів поширення родовищ корисних копалин.

Метою регіональних геофізичних (і геохімічних) досліджень вздовж геотраверсів є одержання попередніх даних про тектонічну будову, структуру, поширення геологічних утворень, особливості їх внутрішньої будови

і речовинного складу, прогноз перспективних ділянок та попередні висновки щодо закономірностей розміщення корисних копалин. Зазначені дослідження також проводяться в разі пошуку родовищ корисних копалин, у тому числі вуглеводнів, а також для вирішення конкретних завдань під час прогнозно-геологічних досліджень.

Стан навколишнього природного середовища в сейсмонебезпечних районах вимагає належної оцінки та врахування ризиків, пов’язаних із сейсмічними явищами. З метою забезпечення функціонування єдиної мережі гідрогеодеформаційного моніторингу і варіацій геофізичних полів, необхідної для реалізації середньострокового і довгострокового прогнозу геодинамічного стану території України, створення банку гідрогеодеформаційних та інших геофізичних даних для оцінки ризику геодинамічних подій, підвищення безпеки діяльності промислових підприємств, у тому числі гірничодобувних, та проживання населення у сейсмонебезпечних регіонах, на період до 2030 року передбачається:

проведення режимних сейсмологічних та пов’язаних з ними геофізичних спостережень;

створення центрального банку геофізичних даних, зокрема для забезпечення міжрегіонального та міжнародного обміну геофізичною інформацією;

проведення підготовки геохімічних основ на перспективних рудоносних і нафтогазоносних ділянках з метою визначення геохімічної спеціалізації гірських порід для металогенічного аналізу і прогнозування родовищ корисних копалин.

Фінансування регіональних геофізичних і геохімічних досліджень здійснюватиметься за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом.

Регіональні дослідження, спрямовані на розбудову мінерально-сировинної бази та сталий розвиток, мають ураховувати вимоги природоохоронного законодавства, додержання встановленого законом режиму використання земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, земель водного фонду та земель лісогосподарського призначення. Зокрема, при визначенні об’єктів таких регіональних досліджень слід оцінювати вимоги природоохоронного законодавства, за яких може проводитися геологічне вивчення ділянок надр, у тому числі дослідно-промислова розробка.

Слід також враховувати, що у разі здійснення планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", може бути визначена недопустимість провадження планованої діяльності внаслідок наявності встановлених законами заборон чи обмежень, які унеможливлюють провадження планованої діяльності, виявлення того, що з урахуванням вимог зазначеного Закону, у тому числі в результаті вжиття передбачених заходів, спрямованих на запобігання, зменшення, усунення впливу на довкілля, та/або встановлення додаткових обґрунтованих екологічних умов, вплив планованої діяльності залишатиметься таким, що унеможливлює її провадження згідно з вимогами законодавства.

У зв’язку з цим важливим чинником проведення будь-яких досліджень щодо мінерально-сировинної бази, зокрема регіональних, є наявність та доступність вичерпної інформації щодо територій та об’єктів природно-заповідного фонду, інших обмежень відповідно до закону. За таких умов важливе налагодження належної взаємодії центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо обміну відповідними даними, а також узгодженості таких відомостей, що містяться у відповідних електронних реєстрах.

До того ж обсяги розробки паливно-енергетичних ресурсів мають узгоджуватися з національними та міжнародними зобов’язаннями України у сфері зміни клімату, зокрема з національно визначеним внеском України до Паризької угоди, а також кореспондуватися з довгостроковими цілями державної кліматичної політики України, що встановлені Законом України "Про основні засади державної кліматичної політики".

Підвищення ролі геологічної науки є актуальним, оскільки відкриття нових родовищ потребує залучення комплексу найсучасніших науково обґрунтованих методів пошукових робіт. Крім того, протягом останніх десятиліть гостро постали питання екологічної безпеки надрокористування, оцінки та прогнозування екологічного стану геологічного середовища. Отже, першочерговим завданням Програми є забезпечення високопрофесійного наукового супроводу всіх видів і стадій геологорозвідувальних робіт та розроблення новітніх методик, адаптованих до відповідних документів Європейського Союзу або кращим міжнародним практикам, що дасть змогу значно підвищити їхню ефективність і якість, забезпечити сталий розвиток держави.

Для науково-методичного забезпечення виконання Програми передбачається проведення науково-дослідних робіт і забезпечення науково-методичного супроводу геологорозвідувальних робіт, а саме:

наукової оцінки стану та прогнозування розвитку мінерально-сировинної бази на основі вивчення кон’юнктури внутрішнього і світового ринків та перспективних потреб промисловості;

наукових досліджень, спрямованих на нарощення мінерально-сировинної бази за рахунок нетрадиційних для України корисних копалин, передусім для енергоносіїв, окремих видів металічних корисних копалин тощо;

розроблення критеріїв і методики віднесення певних видів корисних копалин до корисних копалин стратегічного значення для сталого розвитку економіки та обороноздатності держави;

розроблення методики та запровадження моніторингу використання та охорони надр;

наукового обґрунтування пріоритетних напрямів геологорозвідувальних робіт;

розроблення та вдосконалення методик геологорозвідувальних робіт щодо всіх видів корисних копалин та їх науковий супровід;

прогнозування та моделювання родовищ корисних копалин;

розроблення та вдосконалення методик і наукового супроводу еколого-геологічних робіт, а також здійснення моніторингу підземних вод, екзогенних геологічних процесів та геохімічного стану ландшафтів;

розроблення нових та удосконалення наявних методик щодо регіонального вивчення надр, геологічного картування і картографування;

удосконалення методик створення і наукового супроводу ведення баз та банків даних геологічної інформації;

удосконалення технологій буріння та інтенсифікації видобутку корисних копалин.

Крім видів робіт, що будуть здійснені в рамках виконання Програми, необхідна координація робіт, які виконуються в рамках програм центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, та Національної академії наук України.

Досвід розвинутих країн світу свідчить, що використання сучасних інформаційних технологій гарантує надійне зберігання та ефективне використання геологічної інформації.

Постійна нестача бюджетного фінансування протягом останніх десятиліть зумовила істотне скорочення обсягів геологорозвідувальних робіт. За таких умов напрацювання геологічної галузі за попередні десятиліття є вкрай важливим джерелом інформаційного забезпечення реалізації Програми.

В Україні ведуться державний баланс запасів корисних копалин, державний кадастр родовищ та проявів корисних копалин, державний водний кадастр, каталог відомостей про геологічну інформацію, реєстри пробурених нафтогазових свердловин та їх паспортів, реєстр протоколів із затвердження запасів, створені та постійно поповнюються фонди геологічних матеріалів тощо.

Залишається проблема із збереженням геологічної інформації, передовсім кернового матеріалу. Значна частина геологічної інформації зберігається на паперових носіях, що унеможливлює її оперативне використання і з часом призводить до її фізичної втрати.

Потребує вдосконалення правове регулювання використання геологічної інформації, визначення порядку доступу до неї користувачів, налагодження оперативного інформаційного обміну.

Необхідна уніфікація структури баз даних геологічної інформації, що зберігається в геологорозвідувальних підприємствах, забезпечення їх уніфікованим програмним забезпеченням, що дасть змогу оперативно отримувати, обробляти та аналізувати геологічну інформацію. За таких умов бази даних, створені на різних підприємствах галузі, будуть взаємно сумісними і стануть частиною єдиного банку даних, створеного на основі новітніх комп’ютерних технологій, що забезпечить можливість оперативного прийняття обґрунтованих управлінських рішень у масштабах всієї держави.

Виходячи з викладеного, створення інформаційного забезпечення Програми вимагає реалізації таких заходів:

розроблення та впровадження оновленого регламенту збереження геологічної інформації;

активізації робіт з переведення геологічної інформації з паперових носіїв у цифровий формат;

подальшого ведення державного кадастру родовищ і проявів корисних копалин, державного водного кадастру та державного балансу запасів корисних копалин, поповнення фондів геологічних матеріалів;

створення банку даних геологічної інформації для її збереження і багатоцільового використання та як основи для прийняття управлінських рішень щодо розвитку мінерально-сировинної бази, підвищення ефективності геологорозвідувальних робіт, можливостей оцінки розвитку небезпечних геологічних процесів, а також для інформування щодо інвестиційно привабливих об’єктів;

розроблення та впровадження нормативно-правового забезпечення функціонування банку даних геологічної інформації, визначення порядку доступу до неї, а також методичних документів, що регламентують формування баз даних геологічної інформації та їх науковий супровід;

забезпечення підприємств геологічної галузі, що виконують роботи із створення баз даних геологічної інформації, уніфікованими програмними засобами та періодичне їх оновлення.

Важливим напрямом є також формування цільових фізичних та віртуальних дата-рум (сховищ даних) з метою безпечного та надійного зберігання геологічної інформації та ознайомлення з такою інформацією потенційних інвесторів.

Роботи виконуватимуться за рахунок коштів державного бюджету, власних коштів суб’єктів господарювання та з інших джерел, не заборонених законом.

Державний моніторинг використання та охорони надр є обов’язковою складовою Програми, адже конституційне право громадян на володіння надрами не може бути реалізовано без державного управління та регулювання ефективного і безпечного використання надр як національного надбання.

Державна система моніторингу надрокористування - це система збирання, передавання, обробки, аналізу та збереження інформації про надрокористування, розроблення на цій основі науково обґрунтованих оптимальних напрямів розвитку мінерально-сировинної бази держави, систематичного здійснення державного нагляду за процесами надрокористування та прийняття ефективних і своєчасних управлінських рішень, оперативна підготовка та коригування методичного і законодавчого забезпечення надрокористування.

Функціональною метою Державної системи моніторингу надрокористування є забезпечення раціонального використання надр, недопущення кризових явищ у забезпеченні національної економіки корисними копалинами, дотримання екологічно безпечних умов надрокористування, охорона надр як національного надбання. Створення та функціонування такої системи ґрунтується на принципах:

своєчасності та повноти збирання, отримання, аналізу та обробки інформації про стан геологічного вивчення та видобутку корисних копалин;

об’єктивності первинної аналітичної та прогнозної інформації про стан надрокористування в Україні, оперативності її доведення до виконавчої влади усіх рівнів, медіа та населення України.

Державний моніторинг надрокористування здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Практична реалізація завдань Державної системи моніторингу надрокористування включає: