Створити єдину інформаційно-обчислювальну систему Державного казначейства на базі діючої системи електронної пошти Національного банку України, що є необхідною умовою для впровадження попереднього контролю за ефективним витрачанням коштів державного бюджету, шляхом застосування механізму єдиного казначейського рахунку. За цих умов органи Державного казначейства здійснюватимуть платежі безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, які надали послуги та виконали роботи незалежно від суми надходжень до державного бюджету на даній території.
Перевести протягом 1997 - 1998 років систему бухгалтерського обліку Державного казначейства на банківську, забезпечивши щоденне складання балансу.
Включити до складу бюджетів всі позабюджетні фонди із збереженням їх цільового призначення. Фінансування витрат з цих фондів здійснювати з рахунків державного казначейства.
Забезпечити протягом 1996 - 1997 років поетапний перехід на здійснення видатків державного бюджету та цільових позабюджетних фондів шляхом оплати рахунків, що сприятиме посиленню попереднього контролю за їх витрачанням.
17. Активізувати роботу та поліпшити координацію діяльності контролюючих органів з метою забезпечення належного контролю за цільовим і раціональним використанням державних коштів.
Внести зміни і доповнення до законодавчих і нормативних актів щодо посилення персональної відповідальності керівників і посадових осіб органів виконавчої влади, керівників підприємств, установ і організацій за використання бюджетних коштів не за цільовим призначенням, а також забезпечення згідно з рішеннями відповідних контролюючих органів обов'язкового відшкодування протягом місяця бюджетних коштів, використаних не за цільовим призначенням, та доходів, отриманих за рахунок їх використання.
Підвищити ефективність роботи державної контрольно-ревізійної служби, розширити її права щодо посилення контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, дотриманням фінансової дисципліни. Внести зміни до статті 32 Закону України "Про підприємство" в частині законодавчого врегулювання прав міністерств і відомств щодо здійснення фінансового контролю за діяльністю державних підприємств і організацій, які належать до сфери їх управління.
18. Запровадити протягом 1997 року нову структуру бюджетної класифікації, яка забезпечувала б загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних даних, створення єдиної інформаційної системи зведених державних доходів і витрат на всіх рівнях управління.
19. Забезпечити прийняття Закону "Про бухгалтерський облік"; внести зміни до обліку і звітності згідно з заходами щодо реформування податкової та інвестиційної політики; створити інтегрований із системою національних рахунків план рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності підприємств, змінити порядок обчислення і обліку валових доходів і витрат, запровадити єдину систему рахунків фінансового обліку та окрему систему аналітичного обліку.
20. Забезпечити реальне розмежування фінансів підприємств і держави шляхом прискорення процесів корпоратизації, акціонування, приватизації з метою залучення в оборот коштів підприємств-партнерів, підвищення ефективності використання виробничих потужностей та матеріальних і фінансових ресурсів, вишукання додаткових недержавних коштів.
3. Реформування податкової системи, зменшення податкового тиску
Подальше здійснення економічних реформ, необхідність структурної перебудови, зміщення її на рівень конкретних підприємств з метою відновлення економічного зростання на основі підвищення ефективності виробництва і залучення інвестицій потребує внесення істотних змін до діючої податкової системи.
Основні напрями податкової реформи передбачають:
зниження податкового тиску і спрощення податкової системи, забезпечення її стабільності і ліквідацію існуючих недоліків і перекосів. З цією метою у проекті зведеного бюджету на 1997 рік передбачається зниження рівня перерозподілу валового внутрішнього продукту через бюджет до 42,4 відсотка проти 46 відсотків, запланованих на 1996 рік, а без доходів цільових бюджетних фондів (Пенсійного фонду, Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, інших загальнодержавних фондів) - 28,6 відсотка проти запланованих на 1996 рік 33,6 відсотка;
розширення бази оподаткування за рахунок зведення до мінімуму або скасування діючих пільг, завершення роботи, пов'язаної з прийняттям законопроектів та внесенням змін і доповнень до законодавчих та нормативних актів з питань оподаткування, залучення до оподаткування неофіційного "тіньового" сектора економіки, вишукування на цій основі додаткових джерел доходів бюджету і збільшення складу платників податків, що забезпечуватиме встановлення єдиного для всіх платників податкового порядку. Загальна сума пільг тільки щодо податку на добавлену вартість і прибуткового податку з громадян становить 4,5 млрд. гривень;
здійснення заходів щодо забезпечення своєчасності і повноти збору податків, посилення ролі та відповідальності Державної податкової адміністрації та місцевих державних податкових адміністрацій. На 1 вересня 1996 р. заборгованість підприємств бюджету, включаючи внески до Пенсійного фонду, збільшилась з 1,1 млрд. гривень на початок року до 2,7 млрд. гривень, тобто майже у 2,5 раза. За січень-серпень 1996 року податковими органами встановлено заниження та приховування належних до бюджету платежів майже на кожному другому перевіреному підприємстві чи в організації (48,1 відсотка), додатково до сум, визначених платником, донараховано 1,6 млрд. гривень податків та зборів (з урахуванням штрафних санкцій).
З цією метою Кабінет Міністрів України передбачає:
1. Завершити протягом 1996 - 1997 років розроблення та прийняття Податкового кодексу України як єдиного нормативного акта, що регулюватиме усі питання податкових відносин, у тому числі права, обов'язки і відповідальність їх учасників, взаємовідносини держави і платників податків. До прийняття зазначеного кодексу вдосконалення чинного законодавства з питань оподаткування здійснювати шляхом внесення змін та доповнень або прийняття нових законів.
2. Врегулювати питання віднесення на витрати амортизаційних відрахувань та збитків минулих періодів, застосування прискореної амортизації.
3. Скасувати авансові платежі щодо податку на прибуток та перейти до щомісячної його сплати з фактично отриманого оподатковуваного прибутку за звітний місяць з поданням державним податковим адміністраціям декларацій про прибуток та розрахунку суми податку на прибуток. Запровадити нарахування податку на прибуток як різниці між валовими доходами і валовими витратами.
4. Внести зміни до законодавства про податок на добавлену вартість, передбачивши впровадження механізму гарантованого відшкодування з бюджету перевищення сум податку на добавлену вартість (дебетове сальдо), сплачених підприємствами, над сумами податків, отриманих ними під час реалізації продукції (робіт, послуг), що має особливе значення у сільськогосподарському секторі економіки, для продукції з довготривалим циклом виробництва та продукції, що експортується.
З метою гарантування дії механізму повернення платникам зазначених сум перевищення щодо податку на добавлену вартість (дебетового сальдо) перейти з 1997 року на повне зарахування цього податку до державного бюджету з одночасним закріпленням за місцевими бюджетами надходжень від інших податків.
5. Упорядкувати механізм безспірного стягнення податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджету.
6. Враховуючи важливість стабільності податкової системи, забезпечити випереджувальне внесення змін до податкового законодавства, що давало б можливість платникам податків ураховувати такі зміни під час планування своєї фінансово-господарської діяльності.
7. Запровадити починаючи з 1997 року оподаткування нерухомого майна.
8. Удосконалити оподаткування імпортних товарів шляхом зменшення ставок ввізного мита на продукцію, яка імпортується для потреб національного виробництва. Запровадити державний збір, який підлягає сплаті під час здійснення бартерних (товарообмінних) операцій в галузі зовнішньоекономічної діяльності.
9. Завершити роботу, спрямовану на удосконалення законодавства про акцизний збір, зокрема щодо оподаткування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та продукції, виробленої з давальницької сировини. Розширити коло підакцизних товарів непершочергового вжитку та переглянути існуючі податкові пільги. Уточнити порядок обчислення, сплати та зарахування до бюджету сум акцизного збору з імпортних товарів, які ввозяться на територію України.
10. Упорядкувати пільги щодо податку на добавлену вартість, в тому числі у частині оподаткування імпортних товарів (робіт, послуг), щодо прибуткового податку з громадян, податку на власників транспортних засобів, плати за землю та інших податків.
Переглянути неоподатковуваний мінімум товарів, які ввозяться на митну територію України фізичними особами.
Перейти до оподаткування податком на добавлену вартість торгівельних, заготівельних, оптових, постачальницько-збутових та інших підприємств, що надають торгівельно-посередницькі послуги на загальних підставах.
11. Переглянути законодавство про місцеві податки і збори. Розширити коло об'єктів оподаткування, права місцевих органів влади щодо впровадження цих податків. Установити перелік місцевих податків, обов'язкових для сплати на всій території України.
12. Завершити роботу, пов'язану із залученням до оподаткування доходів роздрібної торгівлі, обмінних валютних пунктів та грального бізнесу, а також доходів, одержуваних від надання послуг за готівку, шляхом повсюдного запровадження електронно-касових апаратів. Поширити практику упереджувального оподаткування в окремих секторах економіки шляхом встановлення мінімальних норм сплати податків.
13. Активізувати роботу щодо приведення норм внутрішнього податкового законодавства до загальноприйнятих міжнародних стандартів та укладення угод з метою усунення подвійного оподаткування.
14. Забезпечити створення:
до кінця 1996 року автоматизованої системи бази даних юридичних осіб та запровадити ефективні форми і методи, які унеможливлювали б ухилення від сплати податків, у тому числі "тіньового" сектора економіки;
інформаційної бази платників податків на основі запровадження ідентифікаційних номерів фізичних осіб. Запровадити декларування доходів і нерухомого майна громадян;
протягом 1997 року багаторівневої телекомунікаційної мережі для накопичення та обміну інформацією в Державному реєстрі фізичних осіб з базою даних юридичних осіб про одержані доходи, стан сплати податків та інших обов'язкових платежів.
15. Внести до законодавства зміни стосовно підвищення відповідальності керівників підприємств, організацій, фізичних осіб за повноту і своєчасність сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету. Зокрема, внести до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України відповідні зміни і доповнення в частині відповідальності за невідображення у звітних даних (приховування) підприємницької діяльності та отриманих доходів, втрату, фальсифікацію документів і знищення первинних бухгалтерських документів раніше встановленого згідно з законодавством строку їх зберігання, навмисне невиконання зобов'язань щодо стягнення та перерахування податків, за ухилення від подання необхідних звітних документів до податкових органів.
4. Вдосконалення грошово-кредитної та валютної політики
Кабінет Міністрів України разом з Національним банком України здійснять комплекс заходів щодо подальшого підпорядкування грошово-кредитної та валютної політики цілям пожвавлення інвестиційної діяльності, фінансового забезпечення структурних перетворень та економічного зростання. З цією метою пропонується:
1. У кредитній політиці Національного банку України підтримку короткострокової ліквідності комерційних банків здійснювати виключно через проведення операцій на валютному та фондовому ринках, ломбардне кредитування та кредитні аукціони.
2. Запровадити механізми переорієнтації кредитної діяльності на:
формування фінансових ресурсів для довгострокових інвестицій в економіку шляхом нарощування грошової частки власного капіталу та залучення довгострокових депозитів;
спрямування кредитних ресурсів насамперед на кредитування виробництв та підприємств, які мають ефективні програми виходу з кризового стану, здійснюють перепрофілювання і переорієнтацію виробництва на випуск конкурентоспроможної продукції, збільшення експортного потенціалу та скорочення імпорту.
3. Започаткувати і розвивати консорціональне кредитування проектів великої вартості шляхом об'єднання кредитних ресурсів декількох комерційних банків на умовах солідарної відповідальності.
4. Створити умови для зростання грошових заощаджень, в тому числі населення, з метою збільшення інвестицій в економіку. Забезпечити позитивні відсоткові ставки та запровадити реальний механізм захисту вкладів населення шляхом страхування вкладів. Завершити підготовку проекту Закону України "Про фонд страхування вкладів фізичних осіб".
5. З метою подальшого зменшення обсягів готівки поза касами банків:
посилити контроль за проведенням суб'єктами господарювання операцій з готівкою та її цільовим витрачанням, за своєчасністю і повнотою здавання до кас банків готівки підприємствами і організаціями, які мають постійний грошовий виторг;
розширити безготівкові операції на основі розроблення і впровадження системи електронних розрахунків фізичних та юридичних осіб у сфері готівкових платежів за товари та послуги;
завершити розроблення комплексної програми автоматизованої обробки готівки та забезпечити її практичне застосування для проведення розрахункових готівкових операцій з урахуванням впровадження нової національної грошової одиниці.
6. Забезпечити нарощування статутних капіталів комерційних банків, не допускаючи їх фіктивного приросту, довести до банків нормативні співвідношення власних капіталів і кредитних операцій, до інших фінансових установ - норми регулювання ліквідності. Налагодити жорстке дотримання банківських "норм безпеки" (надійності), не допускати ризикових операцій, організувати в комерційних банках підрозділи з управління кредитними ризиками (кредитні комітети або інші підрозділи). Переорієнтувати діяльність банків на розширення видів банківських послуг.
7. Здійснити реструктуризацію слабких комерційних банків, у тому числі шляхом переведення їх у розряд фінансових компаній або приєднання до сильніших банків.
8. Вжити заходів щодо подальшого розвитку внутрішнього аудиту банків. Внести кардинальні зміни в управління підрозділами банків, їх філій, запровадити прогнозування і планування залучення та розміщення ресурсів.
9. Створити умови для виходу найбільших і стабільних банків України на міжнародні фінансово-кредитні ринки.
Сприяти створенню комерційних банків за участю іноземного капіталу відповідно до вимог Національного банку України.
10. Розробити ефективні механізми залучення приватного капіталу для інвестування у національну економіку, встановити економічні нормативи інвестиційної діяльності комерційних банків, розширити функції комерційних банків у здійсненні довірчих операцій та операцій з цінними паперами.
11. Забезпечити умови для нарощування валютних резервів з метою підтримки стабільності гривні.
12. Забезпечити ефективний контроль за валютними операціями, рухом капіталів, міжнародними розрахунками, створенням і ліквідацією зарубіжних активів у країні та національних активів за кордоном.
13. Здійснювати декларування валютних цінностей резидентів, регламентацію термінів та умов повернення валютної виручки, купівлі валюти для імпорту.
14. Продовжити подальшу децентралізацію та лібералізацію валютного ринку з метою формування конкурентного середовища і зменшення витрат на фінансове посередництво, розвиток та вдосконалення системи курсоутворення відповідно до структурних змін в економіці, скасувати норму обов'язкового продажу іноземної валюти.
15. Удосконалити міжнародні розрахунки та сприяти різноманітним формам фінансової інтеграції.
5. Усунення причин та пом'якшення наслідків платіжної кризи
Платіжна криза залишається однією з найскладніших нерозв'язаних проблем національної економіки. В її основі лежить високий рівень затратності виробництва, значне скорочення його обсягів, розбалансованість державних фінансів, хронічна несплата споживачами за отриману продукцію (роботу, послуги), особливо за енергоносії, а головне - відставання структурних реформ в економіці.
Подолання кризи платежів здійснюватиметься шляхом послідовного розв'язання проблем як на макрорівні, так і з одночасним активним зміщенням акцентів на рівень конкретних підприємств.
З цією метою Кабінет Міністрів України передбачає:
1. Забезпечити безумовне виконання розпорядження Президента України від 22 травня 1995 р. N 88 та постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1996 р. N 537 "Про результати реалізації законодавчих та інших нормативних актів, прийнятих на виконання розпорядження Президента України від 22 травня 1995 р. N 88, та додаткові заходи, спрямовані на подолання платіжної кризи і зниження рівня інфляції".
2. Забезпечити стабільність у реалізації бюджетної та податкової політики. Планувати видаткову частину бюджету виходячи з наявних його можливостей, запобігаючи недофінансуванню першочергових витрат держави, що стало однією із головних причин кризи платежів у 1995 - 1996 роках. Не допускати внесення змін до порядку оподаткування у строки, які не дають змоги платникам податків своєчасно врахувати їх у своїй фінансово-господарській діяльності.
3. Підготувати пропозиції щодо розширення самостійності підприємств, установ та організацій всіх форм власності щодо визначення ними черговості і напрямів використання коштів з власних банківських рахунків.
4. Створити умови для збільшення обігових коштів підприємств шляхом:
скасування авансової сплати податку на прибуток, гарантованого відшкодування дебетового сальдо податку на добавлену вартість;
надання підприємствам всіх форм власності права відносити на витрати реальну величину амортизації, включаючи прискорену амортизацію, а також зменшувати оподатковуваний прибуток на суму збитків минулих періодів;
забезпечення протягом 1997 - 1998 років в межах наявних бюджетних коштів передачі соціальної сфери підприємств на баланс місцевих органів влади.
5. Розширити фінансові можливості підприємств за рахунок віднесення амортизації на витрати виробництва та запровадження порядку її нарахування з моменту придбання основних фондів. Надати підприємствам право відносити на витрати виробництва вартість ремонту основних фондів у межах 5 відсотків.
6. Вивести із складу собівартості частину непрямих витрат (шляхом скасування відрахувань до різних фондів та інших зборів) з метою збільшення обсягу прибутку підприємств та стимулювання інвесторів до придбання акцій підприємств за рахунок збільшення дивідендів, що по них виплачуються. Розширити за рахунок цього можливості підприємств щодо залучення необхідних інвестиційних ресурсів шляхом випуску цінних паперів.
7. Забезпечити проведення послідовної роботи, спрямованої на реструктуризацію та перепрофілювання підприємств, які випускають неконкурентоспроможну продукцію. З цією метою розробити у кожній галузі плани реструктуризації підприємств на 1996 - 1998 роки (з поквартальною та помісячною розбивкою) з визначенням об'єктів, строків та конкретних умов їх здійснення. Встановити жорсткий контроль та відповідальність керівників міністерств і відомств за їх виконання.
8. Активізувати роботу щодо здійснення процедури банкрутства підприємств і організацій, що мають прострочену заборгованість по заробітній платі працівникам цих підприємств і організацій, за продукцію (роботи, послуги), насамперед енергоносії, а також по платежах до державного і місцевих бюджетів.
Розглянути питання про відповідність керівників підприємств і організацій, що мають високий виробничий та ринковий потенціал і опинилися в кризовому фінансовому становищі, посадам, які вони займають, і доцільність заміни цих керівників.
Внести зміни до Арбітражного процесуального кодексу стосовно спрощення процедури розгляду справ за опротестованими векселями, що забезпечить швидке і безумовне стягнення вексельного боргу.
9. Прискорити оборотність коштів і розрахунків між підприємствами, установами і організаціями, для чого вивчити можливість обмеження безакцептного списання коштів з банківських рахунків суб'єктів господарювання.
10. Внести до законодавчих і нормативних актів зміни і доповнення щодо скасування безакцептного списання заборгованості з рахунків підприємств, за винятком обов'язкових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів та випадків, передбачених згодою сторін, а також зменшення розміру пені за несвоєчасну сплату заборгованості підприємством-боржником на користь кредитора.
11. Внести зміни і доповнення до законодавчих актів у частині встановлення відповідальності керівників підприємств і організацій за достовірність бухгалтерської звітності, яка подається в органи виконавчої влади.
12. Запровадити у складі бухгалтерської і статистичної звітності показники щодо простроченої понад 3 місяці дебіторської та кредиторської заборгованості підприємств і організацій.
13. Запровадити з IV кварталу 1996 р. для підприємств усіх форм власності щоквартальні обов'язкові для виконання ліміти питомої ваги бартерних (товарообмінних) операцій.
Обмежити бартерні операції під час здійснення розрахунків за електроенергію, вугілля шляхом запровадження для підприємств усіх форм власності обов'язкового мінімального розміру оплати у грошовій формі (на першому етапі не менш як 50 відсотків від загальної суми платежів). Поступово розширити зазначені вимоги на інші види поставок.
14. Упорядкувати структуру грошового обігу шляхом збільшення його безготівкової частки та розширення внаслідок цього можливостей кредитування народного господарства.
15. Врегулювати здійснення іноземними суб'єктами господарської діяльності операцій з продукцією українського виробництва на території України без вивезення її з митної території.
6. Подолання "тінізації" економіки
"Тіньова" економіка набула такого поширення, що почала істотно впливати на всі сторони економічної діяльності, політичне і суспільне життя в Україні. Її негативними наслідками є значне зростання "тіньового" капіталу, вивезення його в інші держави, порушення грошового обігу, скорочення податкових надходжень, неможливість забезпечити збалансованість державного бюджету, розвиток інфляційних процесів, неконтрольоване розшарування населення за рівнем доходів.
Недооцінка "тіньової" економіки призводить до значних неточностей у визначенні макроекономічних показників, економічних і фінансових пропорцій та прийнятті рішень щодо реалізації економічної політики на всіх рівнях владних структур.
Накопичення значних капіталів у "тіньовій" економіці дає можливість певним групам людей монополізувати окремі види діяльності в сфері підприємництва, впливати на державні, регіональні владні структури, депутатів, політичні партії, засоби масової інформації тощо, призводить до криміналізації суспільства, боротьби за перерозподіл власності, встановлення контролю за каналами незаконного збагачення, поділу сфер впливу.
"Тіньова" економіка є також економічною базою для антидержавних, антиконституційних дій, корупції.
Разом з тим нині практично немає достовірної, надійної і повної інформації про реальні обсяги "тіньової" економіки, "тіньових" капіталів і фінансових ресурсів, які її обслуговують. Не запроваджено систему статистичних обстежень та досліджень "тіньового" сектора економіки та його доходів.
Основними чинниками, що сприяли розвиткові "тіньової" економіки в Україні, були і залишаються:
недосконалість діючої законодавчої бази, існування в законодавчих актах значної кількості необгрунтованих правових норм і обмежень щодо економічної та іншої діяльності в усіх сферах і галузях економіки;
недосконалість податкового законодавства, його нестабільність, недостатній контроль за повнотою збирання податків;
правовий нігілізм багатьох підприємницьких структур і населення як реакція на неповне, нестабільне і недосконале законодавство в державі;
відсутність інвестиційних альтернатив "тіньовим" капіталам та заінтересованості у їх вкладанні в офіційний сектор економіки, відставання процесів приватизації;
втрата історичних традицій, моральних і етичних норм, що лежать в основі поваги до приватної власності та підприємницької діяльності.
Вжиття лише заходів обмежувального характеру з метою локалізації "тіньової" економіки не дало позитивних результатів. Суттєво звузити сферу "тіньової" економіки можливо шляхом послідовного і комплексного реформування соціально-економічних відносин, вдосконалення чинного законодавства, перш за все усунення численних суперечностей в ньому, зменшення норм заборонного та дозвільного характеру. Водночас посилити кримінальну відповідальність, насамперед за приховування доходів та несплату податків.
Кабінет Міністрів України вважає, що проведення прозорої неконфіскаційної грошової реформи - це перший реальний крок до легалізації "тіньового" капіталу, який породжує довіру до політики Уряду в його подальшій активній роботі, спрямованій на створення сприятливих умов для діяльності товаровиробників в офіційній економіці.
Виходячи з масштабів "тінізації" економіки, Кабінет Міністрів України передбачає:
1. Запровадити систему показників та розробити методи оцінки обсягів "тіньової" економіки в Україні.
2. Здійснювати постійний моніторинг обсягів, динаміки і структурних змін "тіньової" економіки, її впливу на соціально-економічну ситуацію, різні сторони суспільного життя. Створити зведений банк даних для обліку економічних злочинів і механізмів їх здійснення.
3. Створити умови для повернення в Україну вивезених капіталів та їх інвестування в економіку країни з гарантіями недоторканності та недопущення експропріації капіталів некримінального походження. Внести до Верховної Ради України відповідні проекти законодавчих актів.
4. Законодавчо визначити умови податкової та валютної амністії за добровільне декларування прихованих від оподаткування доходів та повернення в Україну валютних цінностей із-за кордону; розробити механізм легалізації "тіньових" капіталів некримінального походження, а також забезпечити умови для їх інвестування в економіку.
5. Визначити можливі умови легалізації окремих сфер отримання громадянами неформальних доходів. Прийняти відповідні законодавчі рішення і збільшити за рахунок цього надходження до бюджету.
6. Удосконалити систему бухгалтерського обліку, бухгалтерської, податкової звітності та встановлених форм взаємних розрахунків.
7. Реалізувати спеціальні заходи, що враховуватимуть особливості та ступінь загрози для національної безпеки України різних видів "тіньової" економічної діяльності, зокрема таких, як нелегальне виробництво товарів та надання послуг, кримінальний промисел тощо.
8. Підготувати доповнення до Кримінального кодексу України, спрямовані на посилення відповідальності за ухилення від сплати податків та їх несплату, корупцію, кримінальний промисел, шахрайство.
Внести відповідні зміни до законодавства щодо віднесення таких дій, як приховування доходів, ухилення від оподаткування тощо, до категорії найтяжчих злочинів проти держави з адекватним рівнем відповідальності.
9. Внести відповідні зміни та доповнення до чинного економічного, фінансового, митного, податкового та кримінального законодавства, інших законодавчих та нормативних актів, які сприяли б звуженню "тіньової" сфери, а також забезпечували б ефективну боротьбу правоохоронних та контролюючих органів з кримінальними проявами в економічній сфері.
10. Удосконалити механізм взаємодії правоохоронних і контролюючих органів, насамперед шляхом створення єдиного інформаційного банку даних щодо проведення великих фінансових операцій суб'єктами господарської діяльності, а також спеціальних міжвідомчих інформаційно-аналітичних систем та налагодження ефективного обміну інформацією з питань протидії злочинам, які загрожують економічній безпеці держави.
11. Забезпечити більш повне застосування міжнародно-правових угод та програм щодо посилення боротьби з економічною злочинністю, передусім з її організованими формами.
12. Переглянути порядок функціонування комерційних структур, що створюються при державних підприємствах, на предмет доцільності їх існування.
7. Створення і підтримання сприятливого інвестиційного клімату
Стан справ в інвестиційній сфері залишається складним і напруженим. За останні роки значно скоротились обсяги фінансування та освоєння капітальних вкладень, незадовільно виконується програма введення в дію важливих виробничих потужностей та об'єктів соціальної сфери, погіршились показники технологічної та відтворювальної структури капітальних вкладень, зростають обсяги незавершеного будівництва. Це є наслідком зменшення інвестиційних можливостей переважної більшості суб'єктів господарювання, бюджетів усіх рівнів, недостатньо розвинутих ринкових механізмів акумулювання капіталів, зростання вартості будівництва та послаблення уваги з боку міністерств і відомств-замовників до підвищення ефективності капітального будівництва.
Кабінет Міністрів України вживатиме заходів для пожвавлення інвестиційного процесу відповідно до Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки. Для цього планується:
1. Збільшити обсяги власних інвестиційних ресурсів суб'єктів господарювання. З цією метою запровадити до кінця 1996 року новий порядок визначення амортизації та нові норми амортизаційних відрахувань відповідно до Указу Президента від 18 липня 1996 р. "Про заходи щодо реформування інвестиційної політики" з одночасним запровадженням індексації амортизаційних відрахувань у розмірах, що відповідають рівню інфляції. Це дасть змогу в 1997 році акумулювати у народному господарстві 15 млрд. гривень амортизаційних коштів, що в 2,5 раза більше, ніж у поточному році.
2. Забезпечити стабільний обсяг централізованих капітальних вкладень шляхом оптимізації структури видаткової частини державного бюджету. Посилити вимоги до ефективності використання державних інвестицій, запровадивши порядок укладення контрактів на спорудження об'єктів тільки за результатами конкурсів (тендерів).
Запровадити відповідальність за порушення умов контракту (договору підряду) на будівництво об'єктів, що здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
З метою раціонального використання централізованих капіталовкладень, посилення контролю за своєчасним введенням у дію потужностей та об'єктів запровадити з 1997 року титульні списки будов.
3. Здійснювати державний контроль за достовірністю визначеної вартості будівництва і договірних цін на об'єктах, що споруджуються із залученням бюджетних коштів. Запровадити систему санкцій за безпідставне завищення вартості будівництва.
4. Перейти від безповоротного бюджетного фінансування інвестицій у виробничій сфері до їх кредитування.
5. Розробити і разом з Національним банком України запровадити механізм посилення заінтересованості комерційних банків у збільшенні обсягів інвестицій, перш за все шляхом довгострокового їх кредитування. При цьому передбачити гнучкий порядок встановлення резервних вимог Національного банку України щодо коштів, які спрямовуються комерційними банками на довгострокове кредитування.
6. Здійснити заходи щодо врегулювання законодавчих і нормативних актів, які забороняють інвестиційну діяльність страховиків як потенційних інвесторів.
7. Вжити заходів для забезпечення ефективності дії прийнятих законодавчих актів з питань регулювання процесу залучення іноземних інвестицій шляхом внесення відповідних змін і доповнень до Закону України "Про господарські товариства", передбачивши спрощення процедури створення та державної реєстрації суб'єктів господарської діяльності за участю іноземних інвесторів.
8. Забезпечити спрямування іноземних кредитів, які надаються під гарантії Кабінету Міністрів України, насамперед на придбання новітніх технологій, "ноу-хау", що підвищують конкурентоспроможність української продукції та послуг.
Розширити сферу залучення іноземних кредитів під обігові кошти в частині проектів, якими передбачається нарощування експорту українських товарів та послуг.
Надавати гарантії Кабінету Міністрів України тільки стосовно кредитних проектів, що здійснюються на умовах валютної самоокупності шляхом експорту продукції та імпортозаміни (за винятком централізованої закупівлі лікарських засобів та забезпечення протиепідемічних заходів у тваринництві).
9. Забезпечити перевагу в наданні урядових гарантій іноземним кредитам на середньо- та довгостроковій основі з пільговим періодом погашення та помірною відсотковою ставкою для фінансування потреб перспективного розвитку галузей економіки за визначеними пріоритетами.
10. Запровадити з 1997 року механізм захисту суб'єктів підприємницької діяльності від ризиків некомерційного характеру. Опрацювати питання створення страхових компаній за участю великих іноземних страхових компаній.
11. Розвивати інфраструктуру інвестиційної діяльності шляхом створення двосторонніх агентств і організацій та впровадження з їх допомогою програм сприяння портфельним та прямим іноземним інвестиціям.
Розвивати інвестиційно-клірингові відносини при здійсненні проектів за участю іноземного капіталу. Опрацювати питання створення інвестиційно-клірингового комітету.
12. Створити у складі комісій з питань торгівельно-економічного співробітництва робочі групи з питань інвестиційного співробітництва, насамперед з країнами - найбільшими інвесторами: США, Росією, Канадою, ФРН, Нідерландами, Бельгією тощо.
13. Підготувати і затвердити рішенням Кабінету Міністрів України (на основі проведення інвестиційних конкурсів) індикативний перелік пріоритетних інвестиційних проектів, які пропонуються для фінансування за рахунок прямих іноземних інвестицій або комерційних кредитів.
14. Розробити конкретні заходи щодо підвищення надійності страхування фінансових ризиків іноземних інвесторів. У рамках програм міжнародної допомоги Україні провести із залученням зарубіжних експертів комплексне навчання та перепідготовку страховиків з метою підвищення їх професійного рівня.
Провести роботу, спрямовану на забезпечення активного виходу на міжнародні страхові (перестрахувальні) ринки для страхування ризиків некомерційного характеру, страхування іноземних інвестицій. Опрацювати питання доцільності створення за участю держави страхової організації або представництва в одному із визнаних світових (перестрахувальних) центрів.
15. Прискорити завершення формування нормативної та інституційної бази розвитку фондового ринку з метою цивілізованого перерозподілу акцій на користь інвестора. Продовжити формування цілісного механізму функціонування ринку цінних паперів, який забезпечує захист прав інвесторів, сприяє вкладенню коштів у цінні папери підприємств, посилює дисципліну суб'єктів господарювання і орієнтує їх на підвищення ефективності роботи. Для цього забезпечити:
концентрацію торгівлі цінними паперами на організованих ринках цінних паперів (фондових біржах та позабіржових торгових системах);
надання емітентами і посередниками необхідної інформації та сприяння інформаційній прозорості ринку;
підвищення рівня капіталізації фінансових посередників, встановлення стандартів і нормативів їхньої діяльності, підвищення рівня контролю і регулювання;
розвиток інфраструктури ринку (систем реєстрації власників, незалежних реєстраторів, депозитарного обліку, розрахунково-клірингових механізмів, інвестиційного консультування).
16. Діяльність фондового ринку спрямовувати на розвиток і мобілізацію внутрішніх інвестиційних ресурсів, створення сприятливих умов для портфельних інвестицій. Проводити виважену політику щодо іноземних інвесторів на фондовому ринку з урахуванням міжнародних стандартів фінансових ринків та конкурентоспроможності вітчизняних інвесторів і фінансових посередників.
Шляхом упорядкування і підтримки діяльності інвестиційних фондів забезпечити поєднання ефекту власника і концентрації дрібних інвестицій.
17. Забезпечити збільшення інвестиційних ресурсів держави за рахунок її активної діяльності на фондовому ринку. Для цього:
випускати в обіг середньо- і довгострокові державні цінні папери;
спрямувати політику держави, як емітента на ринку цінних паперів, на покриття дефіциту державного бюджету в частині обслуговування державного боргу та фінансування цільових програм і проектів;
підпорядкувати заходи регулювання фондового ринку розвиткові спільного інвестування, стимулюванню конкуренції іноземних інвесторів на внутрішньому фондовому ринку, створенню умов для виходу українських емітентів на закордонні фінансові ринки;
Намічені Кабінетом Міністрів України заходи сприятимуть створенню привабливого інвестиційного клімату в Україні. Передбачається, що за рахунок цього обсяг іноземних інвестицій збільшиться від 832 млн. гривень в 1996 році до 1470 млн. гривень в 1999 році.
Поступово обсяг зовнішніх запозичень зменшуватиметься з 2,5 млрд. гривень в 1996 році до 2,1 млрд. гривень в 1999 році, що пов'язано з необхідністю забезпечення рівноваги між витратами та доходами. Передбачається посилення в інвестиційному процесі ролі внутрішніх джерел фінансування, обсяг яких становитиме в 1996 році 13,3 млрд. гривень, а в 1999 році - 29,5 млрд. гривень.
8. Новий етап приватизації
За час здійснення приватизації понад 40 тисяч державних підприємств змінили організаційну форму господарювання. Частка основних фондів, що належить державі, зменшилась з 96 до 49 відсотків. В основному завершено масову малу приватизацію. Збільшується корпоративний сектор економіки.
Результатом масової сертифікатної приватизації стало виникнення значної кількості власників акцій приватизованих підприємств, що створює умови для подальшої концентрації власності та формування ефективного власника за допомогою вторинного ринку цінних паперів. Перетворення державних підприємств у приватні робить їх більш привабливими для інвесторів.
Разом з тим багато проблем залишається ще нерозв'язаними. Сертифікатна приватизація та нерозвинутість національного фондового ринку не забезпечили створення широкого прошарку ефективного власника і залучення інвестицій на розвиток виробництва. До цього часу не створена національна система реєстрації прав власності.
Кабінет Міністрів України вбачає головною метою своєї діяльності у цій сфері забезпечення інвестиційної орієнтації при продажу державного майна, створення умов для виникнення ефективних приватних власників, які мають довгострокові інтереси в розвитку приватизованих підприємств та здійснюють ефективне управління ними, забезпечують істотне підвищення віддачі недержавного сектора економіки. Для досягнення цієї мети будуть запроваджені відповідні правові, організаційні та економічні механізми:
1. Внести до Верховної Ради України пропозиції щодо суттєвого скорочення переліку об`єктів, що не підлягають приватизації.
2. Внести корективи у процеси приватизації відповідно до положень нової Конституції України. З цією метою у 1996 році доопрацювати і подати до Верховної Ради України пакет законодавчих актів з цих питань.
3. Розпочати створення Національного реєстру прав власності на нерухоме майно.
4. До кінця 1996 року переглянути плани приватизації підприємств, визначених Кабінетом Міністрів України для продажу на некомерційних конкурсах під інвестиційні зобов'язання, та тих акціонерних товариств, що мають значний пакет акцій, зарезервований за державою, з метою формування великих пакетів акцій для продажу на пілотних конкурсах. Доопрацювати механізми проведення таких конкурсів та умови і процедуру контролю за реалізацією інвестиційних програм.
5. До кінця 1996 року розробити і подати до Верховної Ради України зміни до законодавства про приватизацію та проект Програми приватизації на 1997 рік, в яких передбачити:
завершення виконання державою зобов'язань перед громадянами щодо передачі їм у власність частки державного майна. Завершити продаж 100 відсотків акцій акціонерних товариств, створених на першому етапі приватизації, з метою створення умов для залучення на ці підприємства недержавних інвестицій та кредитів;
розширення сфери приватизації за рахунок продажу всіх об'єктів, утримання яких не є для держави необхідним;
широке застосування продажу на некомерційних конкурсах під інвестиційні зобов'язання, комерційних конкурсах та аукціонах великих пакетів акцій за кошти з метою забезпечення для інвесторів можливості придбання контрольного пакета акцій в ході їх первинного розміщення; продаж на некомерційних конкурсах під інвестиційні зобов'язання пакетів акцій без обмеження їх максимального розміру;
тимчасове резервування контрольних пакетів акцій у власності держави виключно для тих підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки України; визначити та обгрунтувати перелік таких об'єктів;
скорочення пільг, передбачених на першому етапі приватизації, щодо додаткового продажу за компенсаційні сертифікати акцій керівникам підприємств, надання розстрочки платежу керівникам (адміністрації) на придбання додаткових 5 відсотків акцій за кошти за номінальною вартістю;
забезпечення підтримки грошової приватизації з боку трудових колективів шляхом створення спеціальних умов для придбання акцій працівниками підприємств, що приватизуються, які б заохочували їх до придбання акцій за кошти;
приватизацію об'єктів соціальної сфери, які неспроможні утримувати ні держава, ні суб'єкти приватизації;
використання мережі центрів сертифікатних аукціонів для проведення грошової приватизації;
забезпечення чіткої та своєчасної реєстрації прав власності покупців, набутих ними в процесі приватизації, та їх захисту;
сприяння розвиткові та функціонуванню вторинного ринку цінних паперів.
6. Розробити спрощений механізм приватизації об`єктів АПК.
7. Здійснити реформування центрів сертифікатних аукціонів з метою їх використання у проведенні аукціонів за кошти, ведення реєстрів акціонерів.
8. Переглянути і затвердити в 1996 році нове положення про Фонд державного майна України, в якому передбачити посилення його відповідальності за реформування державної власності, координацію процесів приватизації майна.
9. Опрацювати і впровадити механізм використання житлових чеків громадян, що не можуть бути використані на приватизацію житла, для реалізації державних житлових програм.
10. Забезпечити до кінця 1996 року:
перетворення у відкриті акціонерні товариства до 8000 великих та середніх підприємств;
продаж не менш як 70 відсотків акцій понад 5000 відкритих акціонерних товариств.
9. Розвиток малого підприємництва
Стратегічним напрямом соціально-економічної політики Кабінету Міністрів України, спрямованої на зростання добробуту народу, є створення середнього класу суспільства як опори політичної стабільності та демократичного розвитку країни. Його формування залежатиме від ходу приватизації, яка сприяє появі нових власників і розвиткові малого підприємництва.
Середній клас суспільства є основою багатства та добробуту нації, а мале підприємництво - одним з дійових важелів швидкого насичення ринку товарами та послугами, ослаблення монополізму і розвитку конкуренції, створення нових робочих місць та забезпечення зайнятості значної частини населення, зміцнення економічної бази регіонів.
Водночас мале підприємництво ще не займає належного місця в національній економіці, його розвиток наштовхується на великі труднощі. Кризове становище у виробничих галузях, нерозвинутість інфраструктури, тиск з боку підприємств-монополістів, ускладнення процедури реєстрації та ліцензування, недобросовісна поведінка суб'єктів господарювання - все це негативно впливає на розвиток малого підприємництва як одну з передумов формування середнього класу.
З метою створення правових, організаційно-економічних умов для перетворення малого підприємництва в динамічний сектор національної економіки, що сприяє формуванню середнього класу власників, Кабінет Міністрів України передбачає:
1. Удосконалити правову базу розвитку малого підприємництва з метою встановлення чітких правових гарантій, які забезпечували б свободу і захист підприємницької діяльності, подолання правових суперечностей, скасування положень, які гальмують розвиток приватної ініціативи та підприємництва.
2. Удосконалити систему реєстрації суб'єктів підприємництва та ліцензування видів підприємницької діяльності шляхом створення вже в 1996 році єдиної системи реєстрації суб'єктів підприємництва. Розпочати створення єдиної комп'ютерної мережі реєстрації та ліцензування, обмежити перелік видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню.
3. Розробити і впровадити механізм передачі виробничих площ та виробничих потужностей суб'єктам малого підприємництва, в тому числі тих, які вивільняються в процесі ліквідації або реорганізації підприємств-банкрутів, а також під час перепрофілювання виробництв.
4. Розвивати нові організаційні елементи інфраструктури малого підприємництва, зокрема такі, як бізнес-центри, технопарки і технополіси, інформаційно-консультативні центри, спільні міжнародні центри та фонди підтримки малого і середнього підприємництва. Для фінансування таких структур залучати міжнародну технічну та фінансову допомогу Світового банку, Європейського банку реконструкції і розвитку, інших міжнародних фінансових організацій.
5. Розробити та реалізувати цільові програми підтримки малого підприємництва, завершити створення мережі регіональних відділень Українського фонду підтримки підприємництва, що забезпечить істотне зростання кількості малих підприємств та значний приріст нових робочих місць, дасть змогу збільшити питому вагу малих підприємств в обсягах виробництва продукції.
6. Ініціювати фінансово-кредитні та інвестиційні механізми підтримки малого підприємництва. Створити сприятливий режим оподаткування, розробити механізм стимулювання комерційних банків, які надають кредити малим підприємствам, створити умови для розвитку товариств взаємного кредитування та страхування. Запровадити нові форми фінансування суб'єктів малого підприємництва, у тому числі лізингу.
7. Вирішити питання щодо інформаційного, науково-консультативного та кадрового забезпечення малого підприємництва. Для цього розробити та впровадити спрощену систему обліку та звітності малих підприємств, організувати підготовку та перепідготовку кадрів для малого бізнесу, передбачити в навчальних програмах вищих і середніх навчальних закладів дисципліни з вивчення основ підприємницької діяльності та організації малого підприємництва, підприємницького права тощо. Проводити необхідну пропагандистську роботу, спрямовану на формування сприятливої громадської думки щодо підприємницької діяльності.
10. Конкурентна політика
Відродження вітчизняного виробництва, поглиблене реформування економічних відносин багато в чому залежать від чітко визначеної антимонопольної політики держави, спрямованої на захист законних інтересів вітчизняних підприємців і споживачів, підвищення конкурентоспроможності товаровиробника на внутрішньому та зовнішньому ринках. Це потребує разом з проведенням демонополізації економіки та розв'язанням проблем обмеження монополізму поступового перенесення акцентів у реалізації антимонопольної політики на розвиток, підтримку і захист конкуренції. Для цього необхідно:
1. До кінця 1997 року завершити формування нормативної бази конкурентної політики, забезпечивши прийняття Законів України "Про захист економічної конкуренції" та "Про природні монополії". Створити і запровадити механізми реалізації зазначених законів.
2. Провести до кінця 1996 року аналіз штучних адміністративних бар'єрів, встановлених рішеннями центральних та місцевих органів виконавчої влади, які заважають розвиткові конкуренції, вільному руху товарів на загальнодержавних та регіональних ринках. За результатами аналізу забезпечити приведення рішень міністерств, відомств, органів місцевої виконавчої влади у відповідність з вимогами антимонопольного законодавства.
3. Здійснити заходи протидії посиленню монопольного становища існуючих монопольних утворень та створенню нових. Удосконалити механізм контролю за економічною концентрацією шляхом законодавчого закріплення критеріїв надання згоди на концентрацію господарюючих суб'єктів, зокрема якщо її запровадження вигідне для суспільних інтересів. Поширити механізм контролю за економічною концентрацією господарюючих суб'єктів на випадок банкрутства підприємств.
4. Запобігати укладенню неправомірних антиконкурентних угод між господарюючими суб'єктами, а також між господарюючими суб'єктами і органами виконавчої влади шляхом проведення попередньої експертизи та надання дозволу на укладення тих угод, які сприяють підвищенню ефективності виробництва, прискоренню технічного розвитку, збалансованості експорту - імпорту товарів тощо.
5. Починаючи з 1997 року розміщення державного замовлення, державних централізованих вкладень, квот тощо здійснювати виключно на конкурсних засадах. З цією метою міністерствам, відомствам, державним адміністраціям визначити сфери обов'язкового застосування та забезпечити впровадження цих механізмів.
6. Впровадити конкурсні засади у наданні відповідних послуг населенню у сферах пасажирського автотранспорту, обслуговування та експлуатації житлового фонду, доставки пенсій, збору житлово-комунальних платежів, технічної інвентаризації тощо.
7. Завершити ліквідацію (реорганізацію) державних організаційних структур монопольного типу. Не допускати в подальшому створення нових організаційних структур монопольного типу, зокрема концернів, корпорацій, інших об'єднань тощо, які підміняють своєю діяльністю державні органи управління. Привести структуру монопольних утворень "Укрпошта", "Укрзалізниця" до форми, яка забезпечувала б надання якісних і доступних за цінами послуг населенню.
8. Завершити поділ не менш як 150 монопольних утворень, до складу яких входять технологічно не пов'язані виробництва, що випускають аналогічну або взаємозамінну продукцію. При цьому забезпечити збереження цілісних технологічних комплексів за умови, що вони визначають розвиток експортного потенціалу України і вихід її на світовий ринок, підвищення конкурентоспроможності продукції та ефективності функціонування господарюючого суб'єкта на відповідному ринку.
9. Підпорядкувати цінову політику створенню умов для стабілізації і зростання виробництва, підвищення конкурентоспроможності товаровиробника, для чого передбачається:
посилити ефективність контролю за недопущенням проявів застосування монопольних і дискримінаційних цін;
не допускати штучного адміністративного стримування цін, яке спотворює цінові пропорції, ускладнює фінансовий стан підприємств і призводить до різкого зростання вартості товарів та послуг;