ЗАКОН УКРАЇНИ
Про туризм
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 31, ст.241)( Вводиться в дію Постановою ВР № 325/95-ВР від 15.09.95, ВВР, 1995, № 31, ст.242 )( Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2470-III від 29.05.2001, ВВР, 2001, № 32, ст.172 )( В редакції Закону № 1282-IV від 18.11.2003, ВВР, 2004, № 13, ст.180 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1276-VI від 16.04.2009, ВВР, 2009, № 38, ст.535 № 2468-VI від 08.07.2010, ВВР, 2010, № 49, ст.567 № 2608-VI від 19.10.2010, ВВР, 2011, № 11, ст.69 № 3679-VI від 08.07.2011, ВВР, 2012, № 14, ст.89 № 4385-VI від 09.02.2012, ВВР, 2012, № 40, ст.477 № 5316-VI від 02.10.2012, ВВР, 2013, № 38, ст.502 № 639-VII від 10.10.2013, ВВР, 2014, № 22, ст.770 № 1193-VII від 09.04.2014, ВВР, 2014, № 23, ст.873 № 124-VIII від 15.01.2015, ВВР, 2015, № 14, ст.96 № 2581-VIII від 02.10.2018, ВВР, 2018, № 46, ст.371 № 124-IX від 20.09.2019, ВВР, 2019, № 46, ст.295 № 768-IX від 14.07.2020 № 1441-IX від 29.04.2021, ВВР, 2021, № 31, ст.248 № 1909-IX від 18.11.2021 № 4017-IX від 10.10.2024 )
( У тексті Закону слова "центральний орган виконавчої влади в галузі туризму" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері туризму та курортів" у відповідному відмінку згідно із Законом № 1193-VII від 09.04.2014 )
Цей Закон визначає загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей. Він встановлює засади раціонального використання туристичних ресурсів та регулює відносини, пов'язані з організацією і здійсненням туризму на території України.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
туризм - тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від'їжджає;
( Абзац другий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1276-VI від 16.04.2009 )
турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін;
туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо);
супутні туристичні послуги та товари - послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких несуттєво скоротиться без їх реалізації туристам;
характерні туристичні послуги та товари - послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких суттєво скоротиться без їх реалізації туристам;
просування туристичного продукту - комплекс заходів, спрямованих на створення та підготовку до реалізації туристичного продукту чи туристичних послуг (організація рекламно-ознайомлювальних подорожей, участь у спеціалізованих виставках, ярмарках, видання каталогів, буклетів тощо);
місце продажу (реалізації) туристичних послуг - країна, в якій зареєстровано відповідний суб'єкт господарювання, що реалізує туристичний продукт;
місце надання туристичних послуг - країна, на території якої безпосередньо надаються туристичні послуги;
засіб тимчасового розміщення - єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення діяльності з надання послуг з тимчасового розміщення;
( Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1441-IX від 29.04.2021 )
послуга з тимчасового розміщення - дії (операції) суб’єкта господарювання з тимчасового розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового розміщення, а також інші послуги, безпосередньо пов’язані з тимчасовим розміщенням;
( Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1441-IX від 29.04.2021 )
готель - засіб тимчасового розміщення, що складається з шести і більше номерів та в якому суб’єктом господарювання надаються готельні послуги. Види готелів визначаються Кабінетом Міністрів України;
( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом № 2468-VI від 08.07.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом № 768-IX від 14.07.2020; в редакції Закону № 1441-IX від 29.04.2021 )
готельна послуга - дії (операції) суб’єкта господарювання з тимчасового розміщення споживача шляхом надання номера (місця) в готелі, а також додаткові послуги, що надаються споживачу відповідно до категорії готелю.
( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом № 2468-VI від 08.07.2010; в редакції Закону № 1441-IX від 29.04.2021 )( Абзац чотирнадцятий статті 1 виключено на підставі Закону № 1441-IX від 29.04.2021 )
Стаття 2. Законодавство України про туризм
Законодавство України про туризм складається з Конституції України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до них.
Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері туризму регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
( Статтю 2 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024 )
Майнові відносини в галузі туризму, засновані на рівності, автономії волі і майновій самостійності їх учасників, регулюються Цивільним та Господарським кодексами України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачені інші правила, ніж ті, що встановлені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 3. Туристичні ресурси України
Туристичними ресурсами України є пропоновані або такі, що можуть пропонуватися, туристичні пропозиції на основі та з використанням об'єктів державної, комунальної чи приватної власності.
Напрями освоєння і розвитку туристичних ресурсів України визначаються органами державної влади, органами місцевого самоврядування відповідно до програм розвитку туризму.
Класифікація та оцінка туристичних ресурсів України, режим їх охорони, порядок використання з обліком гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля, порядок збереження цілісності туристичних ресурсів України, заходи для їх відновлення визначаються відповідно до закону.
Унікальні туристичні ресурси можуть знаходитися на особливому режимі охорони, що обмежує доступ до них. Обмеження доступу до туристичних ресурсів визначається їх реальною пропускною спроможністю, рівнем припустимого антропогенного навантаження, сезонними та іншими умовами.
Під час містобудівного планування, проектування, розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів містобудування на територіях рекреаційних зон відповідні органи виконавчої влади, власники об'єктів містобудування повинні передбачати максимальну інтеграцію споруджуваних об'єктів до місцевого соціально-економічного, природного та історико-культурного середовища.
Стаття 4. Організаційні форми та види туризму
Організаційними формами туризму є міжнародний і внутрішній туризм.
До міжнародного туризму належать: в'їзний туризм - подорожі в межах України осіб, які постійно не проживають на її території, та виїзний туризм - подорожі громадян України та осіб, які постійно проживають на території України, до іншої країни.
Внутрішнім туризмом є подорожі в межах території України громадян України та осіб, які постійно проживають на її території.
Залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі (поїздки, відвідування), їх цілей, об'єктів, що використовуються або відвідуються, чи інших ознак існують такі види туризму:
дитячий;
молодіжний;
сімейний;
для осіб похилого віку;
для осіб з інвалідністю;
( Абзац шостий частини четвертої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2581-VIII від 02.10.2018 )
культурно-пізнавальний;
лікувально-оздоровчий;
спортивний;
релігійний;
екологічний (зелений);
сільський;
підводний;
гірський;
пригодницький;
мисливський;
автомобільний;
самодіяльний тощо.
Особливості здійснення окремих видів туризму встановлюються законом.
Стаття 5. Учасники відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності
Учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.
( Частина перша статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1276-VI від 16.04.2009 )
Суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб'єкти туристичної діяльності), є:
туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність;
туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг;
( Абзац третій частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2608-VI від 19.10.2010 )
інші суб’єкти господарювання, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг;
( Абзац четвертий частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1441-IX від 29.04.2021 )
гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристичного супроводу - фізичні особи, які проводять діяльність, пов'язану з туристичним супроводом, крім осіб, які працюють на відповідних посадах підприємств, установ, організацій, яким належать чи які обслуговують об'єкти відвідування;
( Абзац п'ятий частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1193-VII від 09.04.2014 )
фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності та надають послуги з проживання, харчування тощо.
( Абзац шостий частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1441-IX від 29.04.2021 )
Перелік посад фахівців туристичного супроводу та кваліфікаційні вимоги до них визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері туризму та курортів, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.
( Частина третя статті 5 в редакції Закону № 1193-VII від 09.04.2014 )
Розділ II
ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ТА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ
Стаття 6. Основні способи та цілі державного регулювання в галузі туризму. Основні пріоритетні напрями державної політики в галузі туризму
Держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки та культури і створює умови для туристичної діяльності.
Реалізація державної політики в галузі туризму здійснюється шляхом:
визначення і реалізації основних напрямів державної політики в галузі туризму, пріоритетних напрямів розвитку туризму;
визначення порядку класифікації та оцінки туристичних ресурсів України, їх використання та охорони;
спрямування бюджетних коштів на розробку і реалізацію програм розвитку туризму;
визначення основ безпеки туризму;
нормативного регулювання відносин у галузі туризму (туристичного, готельного, екскурсійного та інших видів обслуговування громадян);
ліцензування в галузі туризму, визначення кваліфікаційних вимог до посад фахівців туристичного супроводу;
( Абзац сьомий частини другої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1193-VII від 09.04.2014, № 124-VIII від 15.01.2015, № 124-IX від 20.09.2019 )
встановлення системи статистичного обліку і звітності в галузі туризму та курортно-рекреаційного комплексу;
організації і здійснення державного контролю за дотриманням законодавства в галузі туризму;
визначення пріоритетних напрямів і координації наукових досліджень та підготовки кадрів у галузі туризму;
участі в розробці та реалізації міжнародних програм з розвитку туризму.
Державне регулювання в галузі туризму здійснюється іншими способами, визначеними законом.
Основними цілями державного регулювання в галузі туризму є:
забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав;
безпека туризму, захист прав та законних інтересів туристів, інших суб'єктів туристичної діяльності та їх об'єднань, прав та законних інтересів власників або користувачів земельних ділянок, будівель та споруд;
збереження цілісності туристичних ресурсів України, їх раціональне використання, охорона культурної спадщини та довкілля, врахування державних і громадських інтересів при плануванні та забудові територій;
створення сприятливих умов для розвитку індустрії туризму, підтримка пріоритетних напрямів туристичної діяльності.
Основними пріоритетними напрямами державної політики в галузі туризму є:
удосконалення правових засад регулювання відносин у галузі туризму;
забезпечення становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, заохочення національних та іноземних інвестицій у розвиток індустрії туризму, створення нових робочих місць;
розвиток в'їзного та внутрішнього туризму, сільського, екологічного (зеленого) туризму;
розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристичному ринку;
створення сприятливих для розвитку туризму умов шляхом спрощення та гармонізації податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів регулювання;
забезпечення доступності туризму та екскурсійних відвідувань для дітей, молоді, людей похилого віку, осіб з інвалідністю та малозабезпечених громадян шляхом запровадження пільг стосовно цих категорій осіб.
( Абзац сьомий частини п'ятої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2581- VIII від 02.10.2018 )
Стаття 7. Органи, що здійснюють регулювання в галузі туризму
Регулювання в галузі туризму здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері туризму та курортів, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також іншими органами в межах їх компетенції.
Стаття 8. Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування в галузі туризму
1. До виключних повноважень Верховної Ради України в галузі туризму належать:
визначення основних напрямів державної політики в галузі туризму;
визначення правових засад регулювання відносин у галузі туризму, їх удосконалення та адаптація із загальновизнаними нормами міжнародного права;
визначення в законі про Державний бюджет України обсягу фінансового забезпечення туристичної галузі.
Верховна Рада України відповідно до Конституції України може брати до свого розгляду й інші питання, що стосуються туризму.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні і районні ради відповідно до їх повноважень:
затверджують регіональні програми розвитку туризму, що фінансуються з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів;
визначають кошти бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів для фінансового забезпечення регіональних програм розвитку туризму;
контролюють фінансування регіональних програм розвитку туризму за кошти бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів.
2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим відповідно до Конституції та законів України здійснює інше нормативне регулювання з питань туризму, історико-культурних заповідників, музеїв, інших закладів культури, вирішує питання щодо організації і розвитку курортно-рекреаційної сфери і туризму тощо.
3. Представницькі органи місцевого самоврядування - сільські, селищні, міські ради відповідно до їх повноважень:
затверджують місцеві програми розвитку туризму;
визначають кошти місцевих бюджетів для фінансового забезпечення місцевих програм розвитку туризму;
доручають своїм виконавчим органам фінансування місцевих програм розвитку туризму за рахунок коштів місцевого бюджету;
вживають заходів для стимулювання суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність з надання туристичних послуг.
Стаття 9. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі туризму
Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України:
здійснює державне управління та забезпечує реалізацію державної політики в галузі туризму;
розробляє та затверджує програми розвитку туризму в Україні і фінансує їх виконання відповідно до бюджетного законодавства;
приймає нормативно-правові акти, що регулюють відносини в галузі туристичної діяльності;
забезпечує раціональне використання туристичних ресурсів і вжиття заходів для їх збереження;
сприяє розвитку туристичної індустрії та створенню ефективної туристичної інфраструктури;
вживає заходів щодо забезпечення безпеки туристів, захисту їх прав, інтересів і власності;
організовує та забезпечує реалізацію державної інвестиційної політики в галузі туристичної діяльності;
готує та подає на розгляд Верховної Ради України як складову частину проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік пропозиції щодо обсягів бюджетних коштів для фінансової підтримки проектів і програм з розвитку туризму;
інформує Верховну Раду України про виконання програми розвитку туризму в Україні;
визначає порядок організації рятувальних команд і порядок вжиття рятувальних заходів;
створює державну систему наукового забезпечення в галузі туристичної діяльності;
здійснює міжнародне співробітництво в галузі туризму;
вирішує інші питання, віднесені Конституцією та законами України до його повноважень.
Стаття 10. Повноваження центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сфері туризму та курортів
1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері туризму та курортів:
організує та забезпечує реалізацію державної політики в галузі туризму, виконання цього Закону та інших нормативно-правових актів;
бере участь у підготовці проектів нормативно-правових актів у галузі туризму, у межах своєї компетенції розробляє і затверджує нормативно-правові акти, узагальнює практику застосування законодавства в галузі туризму, курортно-рекреаційної сфери, вносить пропозиції щодо його удосконалення;
забезпечує реалізацію програм розвитку туризму в Україні;
організує облік туристичних ресурсів України, забезпечує їх раціональне використання та охорону;
( Абзац шостий частини першої статті 10 виключено на підставі Закону № 124-VIII від 15.01.2015 )
організує здійснення контролю за якістю наданих туристичних послуг;
реалізує державну інвестиційну політику в галузі туризму та курортно-рекреаційній сфері;
бере участь у розробці програм облаштування транспортних магістралей об'єктами туристичної інфраструктури;
бере участь у підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації кадрів, визначенні пріоритетних напрямів наукових досліджень у галузі туризму та проведенні науково-дослідних робіт у цій галузі;
проводить дослідження туристичного ринку, готує і поширює інформацію про Україну і її туристичні можливості на міжнародному туристичному ринку та всередині держави;
у межах своєї компетенції розробляє, укладає і виконує міжнародні договори в галузі туристичної діяльності, представляє країну у міжнародних туристських організаціях і на міжнародних заходах щодо туризму;
вживає заходів щодо розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристичному ринку;
сприяє координації діяльності органів виконавчої влади, суб'єктів підприємницької діяльності, їх об'єднань, що здійснюють діяльність у галузі туризму;
надає суб'єктам туристичної діяльності методичну, консультативну та іншу допомогу;
пропонує для спільного використання юридичними особами та громадянами-підприємцями, які надають туристичні послуги, знаки для товарів і послуг;
поширює соціальну рекламу в галузі туризму;
для забезпечення реалізації своїх повноважень, узгодження та врахування інтересів суб'єктів туристичної діяльності утворює координаційно-дорадчий орган.
2. Інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень:
забезпечують реалізацію державної політики в галузі туризму;
здійснюють підготовку пропозицій щодо реалізації державної політики в галузі туризму;
беруть участь у створенні організаційно-правових та економічних механізмів реалізації державної політики в галузі туризму.
Стаття 11. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевого самоврядування в галузі туризму
1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень:
здійснюють виконавчі та організаційно-розпорядчі функції щодо організації і розвитку курортно-рекреаційної сфери і туризму;
розробляють проекти регіональних програм розвитку туризму і подають їх для затвердження відповідно Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним і районним радам;
вживають заходів щодо виконання регіональних програм розвитку туризму;
сприяють туристичній діяльності у своєму регіоні і створенню сучасної туристичної інфраструктури;
розробляють і впроваджують заходи для захисту місцевих туристичних ресурсів;
( Абзац сьомий частини першої статті 11 виключено на підставі Закону № 1193-VII від 09.04.2014 )
аналізують ринок туристичних послуг у межах адміністративно-територіальних одиниць, представляють центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері туризму та курортів, необхідні відомості про розвиток туризму в адміністративно-територіальних одиницях;
здійснюють соціальну рекламу туристичних ресурсів, утворюють відповідні інформаційні центри;
сприяють дитячому та молодіжному туризму;
беруть участь у підготовці, перепідготовці і підвищенні кваліфікації кадрів у галузі туристичної діяльності, що фінансуються за рахунок коштів місцевого бюджету;
надають суб'єктам туристичної діяльності методичну і консультативну допомогу щодо організації їх діяльності;
залучають підприємства, установи і організації, розташовані на підпорядкованій їм території, до розв'язання проблем розвитку туризму в регіонах;
подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері туризму та курортів, пропозиції стосовно включення заходів з регіональних програм розвитку туризму до відповідних програм;
вносять у встановленому порядку до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері туризму та курортів, пропозиції про припинення дії відповідної ліцензії;
( Абзац п’ятнадцятий частини першої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024 )
здійснюють іншу діяльність у галузі туризму відповідно до законодавства.
2. Виконавчі органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень:
розробляють проекти місцевих програм розвитку туризму і подають їх для затвердження відповідним місцевим радам;
вживають заходів щодо виконання місцевих програм розвитку туризму;
залучають на договірних засадах підприємства, установи і організації, розташовані на відповідній території, до розв'язання проблем розвитку місцевого туризму та підтримки туристичних ресурсів;
організують проведення інвентаризації туристичних ресурсів місцевого значення;
сприяють охороні і збереженню туристичних ресурсів;
залучають місцеве населення до туристичної діяльності, створюючи нові робочі місця;
сприяють розвитку на відповідній території різних видів туризму.
Стаття 12. Програми розвитку туризму в Україні
Для забезпечення охорони туристичних ресурсів України, їх збереження та відновлення, раціонального використання, забезпечення безпеки туризму, конституційних прав громадян на відпочинок та інших прав громадян, патріотичного виховання органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень затверджуються державні цільові, регіональні та інші програми розвитку туризму.
Програми розвитку туризму затверджуються з метою реалізації довгострокових пріоритетів країни в галузі туризму і становлять комплекс взаємопов'язаних правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на реалізацію конституційних прав громадян, розвиток туристичної галузі.
Державні цільові, регіональні та інші програми розвитку туризму повинні передбачати заходи щодо забезпечення безпеки в галузі туризму.
Порядок формування, фінансування і реалізації регіональних та місцевих програм розвитку туризму визначається законом.
Розділ III
БЕЗПЕКА ТУРИЗМУ
Стаття 13. Безпека в галузі туризму
Безпека в галузі туризму - сукупність факторів, що характеризують соціальний, економічний, правовий та інший стан забезпечення прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави в галузі туризму.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи в межах своїх повноважень вживають заходів, спрямованих на:
забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля при здійсненні туристичних подорожей, захист громадян України за її межами;
забезпечення особистої безпеки туристів, збереженість їх майна, незавдання шкоди довкіллю;
інформування суб'єктів туристичної діяльності про загрозу безпеці туристів у країні (місці) тимчасового перебування;
надання необхідної допомоги туристам, які опинилися у надзвичайній ситуації;
забезпечення туристам (екскурсантам) можливості безперешкодного одержання медичної, правової та інших видів невідкладної допомоги, доступу до засобів зв'язку;
заборонення використання туризму з метою незаконної міграції, сексуальної, трудової та інших видів експлуатації громадян;
охорону туристичних ресурсів України, встановлення гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля;
забезпечення безпеки об'єктів туристичних відвідувань з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій тощо.
З метою забезпечення безпеки туристів суб'єкти туристичної діяльності, здійснюючи відповідний вид діяльності, зобов'язані:
інформувати туристів про можливі небезпеки під час подорожі, необхідність виконання загальнообов'язкових вимог та запобіжних чи попереджувальних заходів (медичних щеплень тощо);
створювати безпечні умови в місцях надання туристичних послуг, забезпечувати належне облаштування трас походів, прогулянок, екскурсій тощо;
забезпечувати спеціальні вимоги безпеки під час надання туристичних послуг з підвищеним ризиком (автомобільний, гірський, лижний, велосипедний, водний, мотоциклетний, пішохідний туризм, спелеотуризм тощо);
забезпечувати туристів кваліфікованими фахівцями туристичного супроводу, спеціальним спорядженням та інвентарем;
забезпечувати навчання туристів засобам профілактики і захисту від травм, попередження нещасних випадків та надання першої медичної допомоги;
забезпечувати надання оперативної допомоги особам, які постраждали під час подорожі, транспортування потерпілих;
оперативно інформувати органи місцевої влади та відповідальних осіб про надзвичайні ситуації, в яких опинилися туристи, подавати відомості про зниклих осіб.
Особи, які організовують експлуатацію туристичних ресурсів, зобов'язані забезпечувати виконання вимог щодо охорони довкілля та охорони культурної спадщини, а також вживати заходів щодо забезпечення мінімізації або припинення шкідливого впливу на довкілля і соціально-культурне середовище та компенсувати завдані їм при цьому збитки.
Надання необхідної допомоги туристам, які опинилися у надзвичайній ситуації в межах території України, здійснюється спеціалізованими державними, комунальними та приватними службами, а також рятувальними командами, що утворюються відповідно до законодавства.
Організація рятувальних команд і порядок здійснення рятувальних заходів визначаються Кабінетом Міністрів України.
Держава забезпечує захист законних прав та інтересів іноземних туристів відповідно до законодавства та міжнародних договорів України.
Стаття 14. Захист інтересів українських туристів за межами України
Держава гарантує захист законних прав та інтересів громадян України, які здійснюють туристичні подорожі за кордон.
У разі виникнення надзвичайних ситуацій держава вживає заходів щодо захисту інтересів українських туристів за межами України, у тому числі заходів для їх евакуації з країни тимчасового перебування.
Стаття 15. Фінансове забезпечення відповідальності туроператора та турагента
З метою забезпечення прав та законних інтересів громадян - споживачів туристичних послуг туроператор та турагент зобов'язані здійснити фінансове забезпечення своєї цивільної відповідальності (гарантією банку або іншої кредитної установи) перед туристами.
Туроператор для покриття своєї відповідальності за збитки, що можуть бути заподіяні туристу в разі виникнення обставин його неплатоспроможності чи внаслідок порушення процесу про визнання його банкрутом, які пов'язані з необхідністю покриття витрат туриста з його повернення в місце проживання (перебування), відшкодування вартості ненаданих послуг, передбачених договором, повинен надати підтвердження фінансового забезпечення своєї відповідальності (гарантію банку або іншої кредитної установи) перед туристом, в установленому порядку.
( Частина друга статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1276-VI від 16.04.2009 )
Турагент для покриття своєї відповідальності за збитки, що можуть бути заподіяні туристу в разі виникнення обставин його неплатоспроможності чи внаслідок порушення процесу про визнання його банкрутом, та які пов'язані з необхідністю відшкодування вартості ненаданих послуг, передбачених договором, повинен надати підтвердження фінансового забезпечення своєї відповідальності (гарантію банку або іншої кредитної установи) перед туристом, в установленому порядку.
Мінімальний розмір фінансового забезпечення туроператора має становити суму, еквівалентну не менше ніж 20000 євро. Розмір фінансового забезпечення туроператора, який надає послуги виключно з внутрішнього та в'їзного туризму, має становити суму, еквівалентну не менше ніж 10000 євро. Мінімальний розмір фінансового забезпечення турагента має становити суму, еквівалентну не менше ніж 2000 євро.
Будь-які суми, надання яких гарантується фінансовим забезпеченням цивільної відповідальності туроператора, використовуються виключно для задоволення вимог, що висуваються на підставі та за наявності обставин, зазначених у цій статті.
Відшкодування збитків, заподіяних туристу в разі виникнення обставин неплатоспроможності туроператора (турагента) чи внаслідок порушення процесу про визнання його банкрутом, здійснюється відповідною кредитною установою на підставі заяви туриста, договору на туристичне обслуговування (ваучера) та документів, що підтверджують невиконання туроператором (турагентом) договірних зобов'язань.
Стаття 16. Страхування туристів при здійсненні туристичних поїздок
Суб’єкти туристичної діяльності на основі договорів із страховиками зобов’язані забезпечити страхування життя та здоров’я туристів (медичне та від нещасного випадку) за класами страхування 1 і 2, визначеними статтею 4 Закону України "Про страхування". Туристи вправі самостійно укладати договори такого страхування. У такому разі вони зобов’язані завчасно підтвердити туроператору чи турагенту наявність належним чином укладеного договору страхування.
Договір страхування туриста повинен передбачати надання йому медичної допомоги і відшкодування його витрат у разі настання страхового випадку безпосередньо в країні (місці) тимчасового перебування.
Інформація про умови страхування туристів має бути доведена до відома туриста до укладення договору на туристичне обслуговування.
Страхування туриста (медичне та від нещасного випадку) здійснюється один раз на весь період туристичної поїздки.
За вимогою туриста туроператор чи турагент забезпечують страхування також інших ризиків, пов’язаних із здійсненням туристичної поїздки.
За бажанням туриста з ним може бути укладено договір страхування для покриття витрат, пов’язаних з анулюванням договору на туристичне обслуговування з ініціативи туриста, або договір про страхування для покриття витрат, пов’язаних з передчасним поверненням до місця проживання у разі настання нещасного випадку або хвороби.
( Стаття 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1276-VI від 16.04.2009; в редакції Закону № 1909-IX від 18.11.2021 )
Розділ IV
ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 17. Ліцензування туристичної діяльності
З метою створення рівних можливостей суб'єктам туристичної діяльності на ринку туристичних послуг та забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян, захисту навколишнього природного середовища, підвищення рівня туристичного обслуговування здійснюється ліцензування туроператорської діяльності.
( Частина перша статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2608-VI від 19.10.2010 )
Суб'єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію на туроператорську діяльність, має виключне право на надання послуг з оформлення документів для виїзду за межі України. Туроператор може здійснювати також і турагентську діяльність.
( Частина друга статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2608-VI від 19.10.2010 )
Загальний розмір частки туроператора в статутних фондах інших туроператорів України не може перевищувати 20 відсотків їх статутних фондів.
Суб'єкт господарювання не має права у своїй назві використовувати слово "туроператор" без отримання ним ліцензії на здійснення туроператорської діяльності.
( Частина четверта статті 17 в редакції Закону № 2608-VI від 19.10.2010 )
Не може бути видана ліцензія на туроператорську діяльність суб'єкту підприємницької діяльності із назвою, тотожною назві іншого суб'єкта підприємницької діяльності, якому ліцензія видана раніше і інформація про нього внесена до відповідного реєстру.
( Частина п'ята статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2608-VI від 19.10.2010 )( Статтю 18 виключено на підставі Закону № 124-IX від 20.09.2019 )
Стаття 19. Встановлення категорій об'єктів туристичної інфраструктури
З метою підвищення рівня туристичного обслуговування, сприяння споживачам у свідомому виборі туристичних послуг, забезпечення рівних можливостей суб'єктам туристичної діяльності на ринку туристичних послуг, забезпечення захисту прав і законних інтересів, життя, здоров'я та майна громадян, підвищення рівня екологічної безпеки об'єктам туристичної інфраструктури присвоюються категорії якості та рівня обслуговування.
Встановлення об’єктам туристичної інфраструктури (готелям, іншим засобам тимчасового розміщення, закладам харчування, курортним закладам тощо) відповідної категорії, перегляд встановленої категорії здійснюється за заявою суб’єктів господарювання, що надають відповідні послуги. Категорія готелю встановлюється на п’ять років.
( Частина друга статті 19 в редакції Закону № 1441-IX від 29.04.2021 )
Види категорій об'єктів туристичної інфраструктури, порядок їх встановлення та зміни, а також порядок доведення до споживачів інформації про вид об'єкта туристичної інфраструктури та про вид його категорії визначаються Кабінетом Міністрів України.
( Частина третя статті 19 в редакції Закону № 3679-VI від 08.07.2011 )
Встановлення категорії об’єктів туристичної інфраструктури (готелів, інших засобів тимчасового розміщення, закладів харчування, курортних закладів тощо) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері туризму та курортів, а об’єктів туристичної інфраструктури, розташованих на території Автономної Республіки Крим, - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань туризму.
( Статтю 19 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 639-VII від 10.10.2013; в редакції Закону № 1441-IX від 29.04.2021 )
Забороняється надавати послуги з тимчасового розміщення без наявності свідоцтва про встановлення відповідної категорії.
( Статтю 19 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 639-VII від 10.10.2013; в редакції Закону № 1441-IX від 29.04.2021 )
Стаття 19-1. Інформування споживачів про умови надання туристичних послуг
Будь-яка інформація, надана туроператором (турагентом), повинна містити достовірні відомості про умови договору на туристичне обслуговування.
Інформація про умови надання туристичних послуг, яку туроператор (турагент) поширює до укладення договору на туристичне обслуговування, має доводитися у доступній, наочній формі, бути розбірливою, зрозумілою та містити відомості про:
1) місце надання туристичних послуг, програму туристичного обслуговування;
2) характеристику транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорію;
3) характеристику готелів та інших засобів тимчасового розміщення, у тому числі місце їх розташування, категорію, строки і порядок оплати готельного обслуговування;
( Пункт 3 частини другої статті 19-1 із змінами, внесеними згідно із Законами № 124-VIII від 15.01.2015, № 1441-IX від 29.04.2021 )
4) види і способи забезпечення харчування під час туристичної подорожі;
5) мінімальну кількість туристів у групі, а також інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи, не пізніше ніж за три дні до початку туристичної подорожі;
6) ціну туристичних послуг.
Туроператор (турагент) зобов'язаний додержуватися умов надання комплексу туристичних послуг, про які був поінформований споживач до укладення договору на туристичне обслуговування, крім випадків, коли про зміну таких умов повідомлено споживача до укладення договору або якщо зміни внесено на підставі угоди, укладеної між сторонами договору.
До укладення договору на туристичне обслуговування споживачеві туристичного продукту надається інформація про:
1) основні вимоги до оформлення в'їзних/виїзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в'їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), у тому числі строк їх оформлення;
2) медичні застереження стосовно здійснення туристичної подорожі, зокрема протипоказання через певні захворювання, особливості фізичного стану (фізичні недоліки) і вік туристів, а також умови безпеки туристів у країні (місці) тимчасового перебування;
3) туроператора (турагента), його місцезнаходження, поштові реквізити, контактний телефон, наявність ліцензії на провадження туристичної діяльності та інші відомості відповідно до законодавства про захист прав споживачів;
( Пункт 3 частини четвертої статті 19-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 124-VIII від 15.01.2015 )
4) керівника групи та засоби зв'язку з ним у разі здійснення туристичної подорожі за кордон чи перебування за кордоном неповнолітньої та/або малолітньої особи з метою встановлення законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи прямого зв'язку з нею;
5) час та місце проміжних зупинок і транспортних сполучень та категорію місця, яке споживач займатиме в певному виді транспортного засобу;
6) види і тематику екскурсійного обслуговування, порядок здійснення зустрічей і проводів, супроводу туристів;
7) стан навколишнього природного середовища, санітарного та епідеміологічного благополуччя;
8) назву, адресу та контактний телефон представництв туроператора або організації (організацій), уповноваженої туроператором на прийняття скарг і претензій туристів, а також адреси і телефони дипломатичних установ України у країні (місці) тимчасового перебування або місцевих служб, до яких можна звернутися у разі виникнення труднощів під час туристичної подорожі;
9) порядок забезпечення туроператором страхування туристів та умови такого страхування;
( Пункт 9 частини четвертої статті 19-1 в редакції Закону № 1909-IX від 18.11.2021 )
10) розмір фінансового забезпечення туроператора (турагента) на випадок його неплатоспроможності (банкрутства) та кредитну установу, яка надала таке забезпечення
( Закон доповнено статтею 19-1 згідно із Законом № 4385-VI від 09.02.2012 )
Стаття 20. Договір на туристичне обслуговування
За договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов’язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його.
До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.
Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.
У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору:
1) строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування;
2) характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту);
3) готелі та інші засоби тимчасового розміщення, їх місце розташування, категорія, а також строк і порядок оплати готельного обслуговування;
( Пункт 3 частини четвертої статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 124-VIII від 15.01.2015; в редакції Закону № 1441-IX від 29.04.2021 )