Обсяг частки пісень державною мовою або іноземними мовами, які є офіційними мовами Європейського Союзу, визначається в програмній концепції радіомовника".
7. Положення частини четвертої статті 40 цього Закону в частині обсягів програм державною мовою набирають чинності з 1 січня 2024 року. До 1 січня 2024 року частина четверта статті 40 цього Закону діє в такій редакції:
"4. Тижневий обсяг програм новин державною мовою телемовника або радіомовника, який є ліцензіатом або реєстрантом, має становити не менше 75 відсотків загальної тривалості всіх програм новин, поширених таким мовником у кожному проміжку часу між 7 годиною та 18 годиною і між 18 годиною та 22 годиною".
8. Пункт 7 частини восьмої статті 40 цього Закону набирає чинності з 17 липня 2024 року. До 17 липня 2024 року пункт 7 частини восьмої статті 40 цього Закону діє в такій редакції:
"7) у виступах, інтерв’ю, коментарях, поясненнях, запитаннях тощо осіб, які беруть участь у програмі (крім, ведучих (дикторів) програми), або в окремих репліках ведучих (дикторів) програми в обсязі, обумовленому творчим задумом програми".
( Пункт 8 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" із змінами, внесеними згідно із Законом № 3136-IX від 30.05.2023 )
9. Положення частини дванадцятої статті 40 цього Закону в частині розміру частки програм, виконаних державною мовою, набирають чинності через три роки з дня набрання чинності цим Законом. Через один рік з дня набрання чинності цим Законом частка програм, передбачених частиною дванадцятою статті 40 цього Закону, має становити 10 відсотків, через два роки з дня набрання чинності цим Законом - 15 відсотків.
10. Положення частини чотирнадцятої статті 40 цього Закону в частині обсягу частки телеканалів та радіоканалів державною мовою у пакетах, доступ до яких надається користувачам провайдерами аудіовізуальних сервісів, набирають чинності через три роки з дня набрання чинності цим Законом. Через рік з дня набрання чинності цим Законом обсяг частки телеканалів та радіоканалів державною мовою у пакетах, доступ до яких надається користувачам провайдерами аудіовізуальних сервісів, має становити не менше ніж 30 відсотків, через два роки - не менше ніж 45 відсотків.
11. Частина друга статті 42 цього Закону набирає чинності через рік з дня набрання чинності цим Законом. Впродовж року з дня набрання чинності цим Законом частина друга статті 42 цього Закону діє в такій редакції:
"2. Фільми, які містять інформацію, що може завдати шкоди фізичному, психічному або моральному розвитку дітей, можуть поширюватися лінійними медіа з урахуванням обмежень щодо часу показу залежно від індексу глядацької аудиторії ("16" - показ можливий у будь-який ефірний час; "18" - показ можливий з 22 години до 6 години)".
Впродовж року з дня набрання чинності частиною другою статті 42 цього Закону порушення, передбачені пунктом 12 частини третьої статті 110, пунктом 11 частини десятої статті 110, які спричинено помилковим визначенням суб’єктами у сфері аудіовізуальних медіа вікової категорії аудиторії, на яку розраховані програми (в тому числі фільми), відносяться до незначних, і отримані за такі порушення приписи не враховуються при застосуванні Національною радою заходів реагування, передбачених пунктом 2 частини першої статті 116 цього Закону.
12. Пункт 4 частини третьої статті 22, частина п’ята статті 26, частина восьма статті 51, частина четверта статті 52, частина четверта статті 58, частини друга і чотирнадцята статті 59, частини перша та сімнадцята статті 60, частина сьома статті 63, частини п’ята та дев’ята статті 64, частина третя статті 66, частина третя статті 122 цього Закону в частині подання інформації, документів та заяв через електронний кабінет набирають чинності з дня ухвалення рішення Національної ради про введення в експлуатацію електронного кабінету. До введення в експлуатацію електронного кабінету відповідні інформація, документи та заяви подаються до Національної ради у письмовій формі або в інший визначений Національною радою спосіб.
Електронний кабінет суб’єкта у сфері медіа (електронний кабінет) забезпечує захист даних (у тому числі персональних даних) від несанкціонованого доступу із застосуванням комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю, яка є сукупністю організаційних та інженерно-технічних заходів, спрямованих на унеможливлення витоку, перехоплення, втрати, знищення, модифікації та блокування інформації.
Підтвердження відповідності здійснюється за результатами державної експертизи з отриманням атестата відповідності в установленому законодавством порядку.
12-1. Пункт 1 частини третьої статті 110 цього Закону набирає чинності з 1 червня 2024 року. До 1 червня 2024 року пункт 1 частини третьої статті 110 діє в такій редакції:
"1) поширення висловлювань, що підбурюють до дискримінації чи утисків стосовно окремих осіб чи груп осіб за ознакою етнічного чи соціального походження, громадянства, раси, релігії та вірувань, віку, статі, сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності, інвалідності або за іншими ознаками".
( Розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 12-1 згідно із Законом № 3136-IX від 30.05.2023 )
12-2. Пункт 2 частини четвертої статті 110 цього Закону набирає чинності з 1 червня 2024 року. До 1 червня 2024 року пункт 2 частини четвертої статті 110 діє в такій редакції:
"2) поширення висловлювань, що розпалюють ненависть, ворожнечу чи жорстокість до окремих осіб чи груп осіб за національною, расовою чи релігійною ознакою".
( Розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 12-2 згідно із Законом № 3136-IX від 30.05.2023 )
12-3. Пункт 1 частини десятої статті 110 цього Закону набирає чинності з 1 червня 2024 року. До 1 червня 2024 року пункт 1 частини десятої статті 110 діє в такій редакції:
"1) поширення висловлювань, що підбурюють до дискримінації чи утисків стосовно окремих осіб чи груп осіб за ознакою етнічного чи соціального походження, громадянства, раси, релігії та вірувань, віку, статі, сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності, інвалідності або за іншими ознаками".
( Розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 12-3 згідно із Законом № 3136-IX від 30.05.2023 )
12-4. Пункт 2 частини одинадцятої статті 110 цього Закону набирає чинності з 1 червня 2024 року. До 1 червня 2024 року пункт 2 частини одинадцятої статті 110 діє в такій редакції:
"2) поширення висловлювань, що розпалюють ненависть, ворожнечу чи жорстокість до окремих осіб чи груп осіб за національною, расовою чи релігійною ознакою".
( Розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 12-4 згідно із Законом № 3136-IX від 30.05.2023 )
12-5. Пункт 1 частини третьої статті 111 цього Закону набирає чинності з 1 червня 2024 року. До 1 червня 2024 року пункт 1 частини третьої статті 111 діє в такій редакції:
"1) поширення висловлювань, що підбурюють до дискримінації чи утисків стосовно окремих осіб чи груп осіб за ознакою етнічного чи соціального походження, громадянства, раси, релігії та вірувань, віку, статі, сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності, інвалідності або за іншими ознаками".
( Розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 12-5 згідно із Законом № 3136-IX від 30.05.2023 )
12-6. Пункт 3 частини четвертої статті 111 цього Закону набирає чинності з 1 червня 2024 року. До 1 червня 2024 року пункт 3 частини четвертої статті 111 діє в такій редакції:
"3) поширення висловлювань, що розпалюють ненависть, ворожнечу чи жорстокість до окремих осіб чи груп осіб за національною, расовою чи релігійною ознакою".
( Розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 12-6 згідно із Законом № 3136-IX від 30.05.2023 )
12-7. Пункт 1 частини третьої статті 112 цього Закону набирає чинності з 1 червня 2024 року. До 1 червня 2024 року пункт 1 частини третьої статті 112 діє в такій редакції:
"1) поширення висловлювань, що підбурюють до дискримінації чи утисків стосовно окремих осіб чи груп осіб за ознакою етнічного та соціального походження, громадянства, раси, релігії та вірувань, віку, статі, сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності, інвалідності або за іншими ознаками".
( Розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 12-7 згідно із Законом № 3136-IX від 30.05.2023 )
12-8. Пункт 3 частини четвертої статті 112 цього Закону набирає чинності з 1 червня 2024 року. До 1 червня 2024 року пункт 3 частини четвертої статті 112 діє в такій редакції:
"3) поширення висловлювань, що розпалюють ненависть, ворожнечу чи жорстокість до окремих осіб чи груп осіб за національною, расовою чи релігійною ознакою".
( Розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 12-8 згідно із Законом № 3136-IX від 30.05.2023 )
13. Національна рада притягує суб’єктів у сфері медіа до відповідальності за порушення, передбачені пунктом 20 частини третьої статті 110, пунктом 18 частини десятої статті 110, пунктом 15 частини третьої статті 112 цього Закону, після затвердження Кабінетом Міністрів України порядку надання державними органами впродовж п’яти робочих днів на запит суб’єктів у сфері медіа інформації щодо громадянства (в тому числі у будь-який період після 1991 року) співака (співачки) з метою забезпечення виконання вимог частини другої статті 15 Закону України "Про культуру".
14. Положення частин десятої - сімнадцятої статті 116 цього Закону в частині застосування відповідальності за вчинення суб’єктами у сфері онлайн-медіа незначних, значних та грубих порушень, визначених пунктами 1-5 частини четвертої статті 112, набирають чинності через рік з дня набрання чинності цим Законом. До набрання чинності зазначеними положеннями Національна рада застосовує припис як захід реагування на вчинення суб’єктами у сфері онлайн-медіа незначних, значних та грубих порушень, крім грубих порушень, визначених пунктами 6-8 частини четвертої статті 112 цього Закону. Положення частин чотирнадцятої - шістнадцятої статті 116 цього Закону в частині застосування відповідальності за вчинення суб’єктами у сфері онлайн-медіа грубих порушень, передбачених пунктами 6-8 частини четвертої статті 112 цього Закону, набирають чинності з дня набрання чинності цим Законом.
15. До затвердження Національною радою Стратегії діяльності Національної ради, передбаченої статтею 8 цього Закону, на 2024-2026 роки та Плану реалізації Стратегії, передбаченого статтею 9 цього Закону, на 2024 рік державне регулювання національного телерадіоінформаційного простору здійснюється відповідно до Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору, затвердженого Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, який діє на момент набрання чинності цим Законом.
16. До затвердження Національною радою методики обліку кількості користувачів медіа-сервісів провайдерів аудіовізуальних сервісів та порядку подання цієї інформації Національній раді провайдери аудіовізуальних сервісів подають інформацію щодо кількості користувачів медіа-сервісів, передбачену пунктом 4 частини третьої статті 22 цього Закону, у довільній формі.
17. Впродовж шести місяців з дня набрання чинності цим Законом суб’єкти у сфері медіа, структура власності яких не відповідає вимогам цього Закону, зобов’язані привести структуру власності у відповідність із вимогами цього Закону.
18. За винятком випадку, передбаченого пунктом 17 цього розділу, ліцензії, які передбачають мовлення з використанням радіочастотного спектра (наземне ефірне мовлення), видані Національною радою до введення в дію цього Закону, діють до закінчення визначеного в них строку дії.
Для ліцензіата, який отримав ліцензію до дня набрання чинності цим Законом, умовами такої ліцензії є формат (якщо формат був умовою конкурсу, за яким отримано ліцензію) або вимоги до обсягів інформаційних, освітніх та дитячих програм (якщо вони передбачені в ліцензії на день набрання чинності цим Законом).
Після закінчення строку дії такої ліцензії суб’єкт має право здійснювати відповідну діяльність після проходження процедури продовження строку дії ліцензії у порядку, встановленому цим Законом. При продовженні строку дії ліцензії, що була отримана до дня набрання чинності цим Законом, кількість застосованих до суб’єкта заходів реагування обраховується з урахуванням такого:
1) застосовані до ліцензіата санкції у вигляді попередження за порушення, які згідно з цим Законом кваліфікуються як незначні, прирівнюються до заходів реагування у вигляді припису;
2) застосовані до ліцензіата санкції у вигляді попередження за порушення, які згідно з цим Законом кваліфікуються як значні, прирівнюються до заходів реагування у вигляді штрафу за вчинення значних порушень;
3) застосовані до ліцензіата санкції у вигляді штрафу за порушення, які згідно з цим Законом кваліфікуються як значні, прирівнюються до заходів реагування у вигляді штрафу за вчинення значних порушень;
4) застосовані до ліцензіата санкції у вигляді штрафу за порушення, які згідно з цим Законом кваліфікуються як грубі, прирівнюються до заходів реагування у вигляді штрафу за вчинення грубих порушень.
Суб’єкти, які згідно з цим Законом підлягають реєстрації та які на день набрання чинності цим Законом мають ліцензії, видані Національною радою, з дня набрання чинності цим Законом вважаються реєстрантами та зобов’язані протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом підтвердити дані про себе шляхом проходження процедури реєстрації у передбаченому законодавством порядку. Реєстраційний збір за таку реєстрацію не сплачується.
Ліцензії таких суб’єктів втрачають чинність після реєстрації або після спливу одного року з дня набрання чинності цим Законом.
Ліцензії юридичної особи, засновником (учасником) якої є Міністерство оборони України відповідно до частини першої статті 125 цього Закону, видані Національною радою до дня набрання чинності цим Законом, анулюються Національною радою одночасно з прийняттям рішень про видачу дозволів на тимчасове мовлення одного лінійного аудіовізуального медіа і одного лінійного аудіального медіа, а в разі анулювання ліцензій на мовлення, яке здійснюється без використання радіочастотного спектра, - з одночасною реєстрацією юридичної особи як суб’єкта у сфері медіа відповідно до статті 63 цього Закону. Дозволи на тимчасове мовлення повинні надавати можливість здійснення мовлення на території не меншій, ніж визначено ліцензіями, що анулюються.
( Пункт 18 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" в редакції Закону № 3136-IX від 30.05.2023 )
18-1. Дозволи на тимчасове мовлення, видані Національною радою до введення в дію цього Закону, діють до закінчення визначеного в них строку дії.
( Розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 18-1 згідно із Законом № 3136-IX від 30.05.2023 )
19. Упродовж десяти місяців з дня набрання чинності цим Законом суб’єкти, які на день набрання чинності цим Законом мали ліцензію (ліцензії) провайдера програмної послуги багатоканальної телемережі у стандарті DVB-T/DVB-T2, зобов’язані подати заяву з дотриманням вимог, визначених статтею 52 цього Закону. Національна рада, за умови надання всієї необхідної інформації та документів, визначених статтею 52 цього Закону, невідкладно, але не пізніше 59 днів з дня отримання заяви, видає такому суб’єкту ліцензію на постачання послуг для потреб мовлення на позаконкурсних засадах без стягнення ліцензійного збору.
У разі якщо на момент набрання чинності цим Законом строк дії ліцензії провайдера програмної послуги багатоканальної телемережі у стандарті DVB-T/DVB-T2 не сплив, проте останній день дії ліцензії спливає раніше однорічного строку з дня набрання чинності цим Законом, дія такої ліцензії вважається автоматично продовженою на 364 календарні дні, що обраховуються від дати набрання чинності цим Законом.
Дія ліцензії провайдера програмної послуги багатоканальної телемережі у стандарті DVB-T/DVB-T2 припиняється одночасно з видачею відповідної ліцензії на постачання послуг для потреб мовлення або у випадку, якщо на час закінчення року з дня набрання чинності цим Законом суб’єкт не подав відповідної заяви.
20. Упродовж року з дня набрання чинності цим Законом суб’єкти у сфері нелінійних аудіовізуальних медіа, що діють на день набрання чинності цим Законом, проходять реєстрацію з дотриманням вимог статті 63 цього Закону. Плата за таку реєстрацію не стягується.
21. Упродовж року з дня набрання чинності цим Законом та з урахуванням дії в часі розділу IX цього Закону суб’єкти у сфері друкованих медіа, що діють на день набрання чинності цим Законом на підставі свідоцтва про реєстрацію друкованого засобу масової інформації, проходять реєстрацію з дотриманням вимог статті 63 цього Закону. Плата за таку реєстрацію не стягується. Після спливу цього строку свідоцтва про реєстрацію друкованих засобів масової інформації втрачають чинність.
22. Упродовж року з дня набрання чинності цим Законом інформаційні агентства, що діють на день набрання чинності цим Законом на підставі свідоцтв про державну реєстрацію інформаційного агентства як суб’єкта інформаційної діяльності, можуть пройти реєстрацію як суб’єкти у сфері медіа з дотриманням вимог статті 63 цього Закону. Плата за таку реєстрацію не стягується. Після спливу цього строку свідоцтва про державну реєстрацію інформаційного агентства як суб’єкта інформаційної діяльності втрачають чинність.
23. Протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом провайдери аудіовізуальних сервісів чи інші особи, уповноважені іноземними лінійними медіа, зобов’язані подати до Національної ради заяви про реєстрацію іноземних лінійних медіа в порядку, передбаченому цим Законом. Протягом цього строку провайдери аудіовізуальних сервісів мають право включати до пакетів телеканалів та радіоканалів іноземні лінійні медіа, включені рішеннями Національної ради до дня набрання чинності цим Законом до Переліку програм іноземних телерадіоорганізацій, що ретранслюються, а також іноземні лінійні медіа, які походять з держав - членів Європейського Союзу.
( Пункт 23 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" в редакції Закону № 3136-IX від 30.05.2023 )
24. Інформація про суб’єктів у сфері медіа, створена та внесена до набрання чинності цим Законом до реєстрів Національної ради, створених за законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, підлягає перенесенню Національною радою до Реєстру суб’єктів у сфері медіа, створеного відповідно до вимог цього Закону, в обсязі відповідно до цього Закону.
Упродовж трьох місяців з дня перенесення такої інформації до Реєстру та отримання суб’єктом у сфері медіа доступу до електронного кабінету в порядку, визначеному Національною радою, суб’єкти у сфері медіа мають самостійно оновити відомості щодо місцезнаходження, контактних даних (телефону, адреси, електронної пошти) суб’єкта у сфері медіа, керівника суб’єкта у сфері медіа, формату (для лінійних медіа та якщо формат не був умовою конкурсу, за яким було отримано ліцензію), переліку телеканалів та радіоканалів, що плануються до розповсюдження (для провайдерів аудіовізуальних сервісів).
25. Набрання чинності цим Законом не є підставою для припинення повноважень членів Національної ради. Члени Національної ради, що виконують повноваження на день набрання чинності цим Законом, продовжують їх виконувати до закінчення строку, на який вони були призначені.
26. У разі якщо положення цього Закону передбачають затвердження Національною радою після розробки спільно з органом спільного регулювання певних вимог та критеріїв, до їх затвердження Національна рада при застосуванні відповідних положень має керуватися виключно нормами цього Закону з урахуванням попередньої практики застосування аналогічних норм законодавства.
27. Звернення про створення органу спільного регулювання, передбачене частинами другою та третьою статті 93 цього Закону, може бути подане не раніше, ніж через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом. Звернення, які надійдуть до Національної ради до спливу цього строку, Національна рада залишає без розгляду.
28. У разі якщо впродовж одного року з дня набрання чинності цим Законом орган спільного регулювання у сфері онлайн-медіа не буде створений або не визначить критерії віднесення осіб до суб’єктів у сфері онлайн-медіа відповідно до частини одинадцятої статті 2 цього Закону, Національна рада має право затвердити такі критерії власним рішенням. Затверджені Національною радою критерії втрачають чинність з моменту набрання чинності відповідними критеріями, визначеними органом спільного регулювання у сфері онлайн-медіа.
29. Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, що станом на дату набрання чинності цим Законом переданий центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, до апарату Ради національної безпеки і оборони України і оприлюднений на офіційному веб-сайті Ради національної безпеки і оборони України, зберігає чинність до моменту оприлюднення цього Переліку у повному обсязі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, впродовж одного місяця з дня набрання чинності цим Законом:
1) забезпечує приймання від апарату Ради національної безпеки і оборони України Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, який складений і є чинним станом на дату набрання чинності цим Законом, на підставі відповідного спільного акта, який засвідчує передачу;
2) забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті прийнятого від апарату Ради національної безпеки і оборони України Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, у повному обсязі.
Особи, внесені до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, до дня набрання чинності цим Законом, залишаються в Переліку, інформація про цих осіб і підстави їх внесення в Перелік не потребують оновлення чи доповнення.
30. Упродовж двох років з дня набрання чинності цим Законом:
1) суб’єкти у сфері нелінійних аудіовізуальних медіа зобов’язані подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, заяви про внесення фільмів, включених до їх каталогів програм, до Державного реєстру фільмів. Упродовж цього строку суб’єкти у сфері нелінійних аудіовізуальних медіа звільняються від відповідальності за демонстрування фільмів, не внесених до Державного реєстру фільмів;
2) суб’єкти у сфері нелінійних аудіовізуальних медіа звільняються від сплати зборів або інших платежів за внесення фільмів до Державного реєстру фільмів.
31. Упродовж одного року з дня набрання чинності цим Законом державні посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, чинні на момент набрання чинності цим Законом, вважаються документами, що підтверджують право на розповсюдження і демонстрування відповідних фільмів та визначають умови їх розповсюдження і демонстрування.
32. Визнати такими, що втратили чинність:
1) Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами);
2) Закон України "Про телебачення і радіомовлення" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 10, ст. 43 із наступними змінами);
3) Закон України "Про інформаційні агентства" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 13, ст. 83 із наступними змінами);
4) Закон України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 48, ст. 296 із наступними змінами);
5) Закон України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 49, ст. 299 із наступними змінами);
6) Закон України "Про захист суспільної моралі" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 14, ст. 192 із наступними змінами);
7) Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 1, ст. 2);
8) Постанову Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 10, ст. 44 із наступними змінами);
9) Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про інформаційні агентства" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 13, ст. 84).
33. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у тексті Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
2) у Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27):
частину другу статті 92 доповнити пунктом "ж" такого змісту:
"ж) акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України", утворене відповідно до Закону України "Про суспільні медіа України";
у тексті Кодексу слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
3) у частині третій статті 112 Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 18-22, ст. 144) слова "засобів масової інформації" замінити словами "суб’єктів у сфері медіа (з урахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про медіа")";
4) у тексті Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
5) у тексті Кримінально-виконавчого кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., №№ 3-4, ст. 21) слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
6) у тексті Цивільного процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
7) у Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436):
частину першу статті 19 доповнити пунктом 16 такого змісту:
"16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа";
абзац четвертий пункту 2 частини першої статті 20 викласти в такій редакції:
"оскарження дій чи бездіяльності суб’єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб’єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум";
у статті 272:
частину другу після цифр "280-288" доповнити цифрами "289-4";
частину четверту викласти в такій редакції:
"4. Судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 та 289-4 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції";
у статті 275:
назву та частину першу викласти в такій редакції:
"Стаття 275. Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб’єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб’єктів у сфері медіа, які порушують законодавство про вибори та референдум
1. Право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб’єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб’єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум, мають виборча комісія, кандидат, партія (блок), місцева організація партії, які є суб’єктами відповідного виборчого процесу, комісія з референдуму, ініціативна група референдуму, інші суб’єкти ініціювання референдуму";
друге речення частини третьої викласти в такій редакції: "Позовна заява щодо дій чи бездіяльності суб’єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб’єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум, подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за їх місцезнаходженням";
частину шосту викласти в такій редакції:
"6. У разі встановлення судом при розгляді виборчого спору факту порушення суб’єктом у сфері медіа вимог закону про вибори суд невідкладно повідомляє про це Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення, Центральну виборчу комісію, відповідну територіальну (окружну) виборчу комісію";
параграф 2 глави 11 розділу II доповнити статтею 289-4 такого змісту:
"Стаття 289-4. Особливості провадження у справах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа
1. Справи щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа розглядаються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
2. Питання про відкриття провадження в адміністративній справі суд вирішує не пізніше наступного дня після надходження позовної заяви. Про подання позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі суд повідомляє відповідача за допомогою кур’єра, телефону, факсу, електронної пошти чи іншого технічного засобу зв’язку не пізніше наступного дня після відкриття провадження у справі.
3. Адміністративні справи, визначені цією статтею, розглядаються судом впродовж шістдесяти днів з дня подання позовної заяви.
4. У разі реальної загрози інтересам національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення та за наявності обґрунтованих підстав і відповідного клопотання в адміністративному позові (заяві) органу, який здійснює державне регулювання у сфері медіа, суд розглядає адміністративну справу протягом двох днів з дня подання позовної заяви.
5. Апеляційні та касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом двадцяти днів з дня проголошення відповідних рішень.
6. Суд апеляційної, касаційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне, касаційне оскарження з повідомленням учасників справи.
7. Рішення суду в адміністративних справах, визначених цією статтею, складається і підписується в день його ухвалення згідно з правилами, передбаченими статтями 243, 250 цього Кодексу, без права суду відкласти складання повного рішення.
Копії повного рішення видаються особам, які брали участь у справі, невідкладно після проголошення такого рішення.
8. У разі якщо ідентифікувати особу, яка порушує законодавство у сфері медіа неможливо, суд за заявою органу, що здійснює державне регулювання у сфері медіа, за наявності підстав встановлює факт порушення та вживає заходів, передбачених законодавством. Така заява розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України у порядку, визначеному цією статтею, в тому числі за відсутності особи, яка порушує законодавство у сфері медіа і яку неможливо ідентифікувати";
роздiл VII "Перехідні положення" доповнити пунктом 5 такого змісту:
"5. Справи щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа, провадження в яких відкрито до набрання чинності Законом України "Про медіа", розглядаються за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом";
у тексті Кодексу слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
8) у частині другій статті 96 Повітряного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 48-49, ст. 536) слова "засобах масової інформації" замінити словом "медіа";
9) у тексті Кодексу цивільного захисту України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 34-35, ст. 458) слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
10) статтю 57 Виборчого кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2020 р., №№ 7-9, ст. 48) доповнити частиною дев’ятнадцятою такого змісту:
"19. Суб’єкти у сфері медіа не несуть відповідальності за зміст передвиборної агітації, яка була розміщена відповідно до договору із замовником, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті";
11) у текстах законів України:
"Про господарські товариства" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 49, ст. 682 із наступними змінами);
"Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 30, ст. 274 із наступними змінами);
"Про оперативно-розшукову діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 22, ст. 303 із наступними змінами);
"Про Службу безпеки України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 27, ст. 382 із наступними змінами);
"Про військовий обов’язок і військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 38, ст. 324 із наступними змінами);
"Про ветеринарну медицину" (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 5-6, ст. 53 із наступними змінами);
"Про національні меншини в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 36, ст. 529 із наступними змінами);
"Про державну статистику" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 43, ст. 362 із наступними змінами)
слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
12) у Законі України "Про інформацію" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 32, ст. 313 із наступними змінами):
частину другу статті 22 виключити;
у частині першій статті 24 слова "засобу масової інформації" замінити словами "суб’єкта у сфері медіа";
у статті 25:
у частині четвертій слова "засобу масової інформації" замінити словами "суб’єкта у сфері медіа";
частину сьому викласти в такій редакції:
"7. Права та обов’язки журналіста, працівника суб’єкта у сфері медіа, визначені цим Законом, поширюються на зарубіжних журналістів, працівників зарубіжних суб’єктів у сфері медіа, які працюють в Україні";
статтю 26 викласти в такій редакції:
"Стаття 26. Акредитація журналістів
1. З метою створення сприятливих умов для здійснення журналістами професійної діяльності суб’єкт владних повноважень може здійснювати їх акредитацію.
Усі дії, пов’язані з акредитацією, мають ґрунтуватися на принципах відкритості, рівності, справедливості з метою забезпечення права громадськості на одержання інформації через медіа. Відсутність акредитації не може бути підставою для відмови у допуску журналіста на відкриті заходи, що проводить суб’єкт владних повноважень.
2. Акредитація журналіста здійснюється безоплатно на підставі його заяви або подання суб’єкта у сфері медіа.
У заяві, поданій журналістом, зазначаються його прізвище, ім’я та по батькові, адреса, номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти (за наявності). До заяви додаються копії документів, що посвідчують особу та засвідчують її професійну належність.
У поданні суб’єкта у сфері медіа зазначаються його повне найменування, вид медіа, його ідентифікатор у Реєстрі суб’єктів у сфері медіа, адреса, адреса електронної пошти (за наявності), номер засобу зв’язку, прізвище, ім’я та по батькові журналіста, стосовно якого вноситься подання. До подання додаються копії документів, що посвідчують особу.
В акредитації не може бути відмовлено в разі подання усіх документів, передбачених цією частиною.
Суб’єкт владних повноважень може встановлювати спрощений порядок акредитації.
3. Порядок акредитації, визначений суб’єктом владних повноважень, підлягає оприлюдненню.
4. Суб’єкти владних повноважень, що здійснили акредитацію журналістів, зобов’язані сприяти провадженню ними професійної діяльності; завчасно сповіщати їх про місце і час проведення сесій, засідань, нарад, брифінгів та інших публічних заходів; надавати їм інформацію, призначену для медіа; а також сприяти створенню умов для здійснення запису і передачі інформації, проведення інтерв’ю, отримання коментарів посадових осіб.
5. У разі якщо захід проводиться відповідно до міжнародних або інших спеціальних протоколів, можуть встановлюватися особливі умови допуску журналістів. Такі особливі умови оприлюднюються на офіційному веб-сайті відповідного суб’єкта владних повноважень до проведення заходу.
6. Журналіст зобов’язаний дотримуватися встановлених суб’єктом владних повноважень правил внутрішнього трудового розпорядку, не перешкоджати діяльності його службових та посадових осіб.
7. Суб’єкти владних повноважень, що акредитували журналіста, приймають рішення про припинення акредитації у разі:
подання ним відповідної заяви;
неодноразового грубого порушення ним обов’язків, визначених цією статтею;
звернення суб’єкта у сфері медіа, за поданням якого здійснена акредитація.
8. У рішенні про припинення акредитації зазначаються посадова особа чи службова особа (суб’єкт владних повноважень), яка прийняла відповідне рішення, дата прийняття рішення, підстава для прийняття рішення та порядок його оскарження. Письмове повідомлення про припинення акредитації видається або надсилається суб’єкту у сфері медіа або журналісту впродовж п’яти робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.
9. Рішення про припинення акредитації може бути оскаржено до суду в установленому порядку.
10. Передбачений цією статтею порядок акредитації журналістів поширюється також на інших працівників суб’єктів у сфері медіа, які професійно збирають, одержують, створюють, редагують, поширюють і займаються підготовкою інформації для медіа";
у статті 30:
в абзаці другому частини другої слова "у тому самому засобі масової інформації" замінити словами "у тому самому медіа";
частину четверту викласти в такій редакції:
"4. Додаткові підстави звільнення від відповідальності медіа та журналістів встановлюються Законом України "Про медіа" та іншими законами України";
у тексті Закону слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
13) у текстах законів України:
"Про охорону праці" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 2, ст. 10 із наступними змінами);
"Про основи містобудування" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 52, ст. 683 із наступними змінами);
"Про дорожній рух" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 31, ст. 338 із наступними змінами);
"Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 35, ст. 358 із наступними змінами);
"Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 16, ст. 255 із наступними змінами)
слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
14) у Законі України "Про Антимонопольний комітет України" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 50, ст. 472 із наступними змінами):
пункт 11 частини першої статті 7 викласти в такій редакції:
"11) проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку (у сфері медіа - за методиками, погодженими з Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення), а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб’єктів господарювання на відповідному ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження)";
слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
15) у Законі України "Про авторське право і суміжні права" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 43, ст. 214 із наступними змінами):
частину третю статті 13 виключити;
частину першу статті 21 доповнити пунктом 12 такого змісту:
"12) відтворення засобами малювання, фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або публічний показ творів архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва, скульптури, що постійно розташовані у громадських (доступних для широкої публіки) місцях, відкритих для вільного відвідування, за умови, що відтворене зображення використовуватиметься з інформаційною метою і не буде окремо використовуватися в комерційних цілях";
у тексті Закону слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
16) у текстах законів України:
"Про фізичну культуру і спорт" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 7, ст. 50 із наступними змінами);
"Про державну таємницю" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 49, ст. 93 із наступними змінами);
"Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами);
"Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 6, ст. 35 із наступними змінами);
"Про наукову і науково-технічну експертизу" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 9, ст. 56 із наступними змінами);
"Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 10, ст. 62 із наступними змінами);
"Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 12, ст. 81 із наступними змінами);
"Про комітети Верховної Ради України" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 17, ст. 146 із наступними змінами);
( Абзац десятий підпункту 16 пункту 33 розділу X втратив чинність на підставі Закону № 1909-IX від 18.11.2021 )
"Про звернення громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 47, ст. 256 із наступними змінами)
слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
17) у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170 із наступними змінами):
пункт 8 частини першої статті 26 викласти в такій редакції:
"8) заснування місцевих публічних аудіовізуальних медіа у порядку, визначеному Законом України "Про медіа";
пункт 7 частини першої статті 43 викласти в такій редакції:
"7) заснування місцевих публічних аудіовізуальних медіа у порядку, визначеному Законом України "Про медіа";
у тексті Закону слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
18) у Законі України "Про видавничу справу" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 32, ст. 206 із наступними змінами):
у статті 4 слова "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" замінити словами " Про забезпечення функціонування української мови як державної";
у частині третій статті 27 слова "засобах масової інформації" замінити словом "медіа";
19) у Законі України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 50, ст. 302 із наступними змінами):
назву викласти в такій редакції:
"Закон України
Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста ";
у частині першій статті 1:
в абзаці другому слова "засобів масової інформації" замінити словами "суб’єктів у сфері медіа";
абзаци третій - п’ятий, сьомий і дев’ятий виключити;
абзаци десятий і одинадцятий викласти в такій редакції:
"журналіст - творчий працівник суб’єкта у сфері медіа, який професійно збирає, одержує, створює, редагує, поширює і забезпечує підготовку інформації для медіа. Статус журналіста підтверджується документом, виданим суб’єктом у сфері медіа, професійною чи творчою спілкою журналістів. Документ, що підтверджує статус журналіста, має містити найменування та вид медіа, його ідентифікатор у Реєстрі суб’єктів у сфері медіа або найменування професійної чи творчої спілки, фото, прізвище, ім’я та по батькові журналіста, номер документа, дату видачі і строк його дії, підпис особи, яка видала документ;
медіа рекламного характеру - медіа, в якому реклама перевищує 40 відсотків обсягу одного номера друкованого медіа або 15 відсотків загального обсягу мовлення телеканалу або радіоканалу";
в абзаці дванадцятому слова "засіб масової інформації" замінити словом "медіа";