Про медіа

7. У разі вчинення незареєстрованим суб’єктом у сфері друкованих медіа значного порушення застосовуються такі заходи реагування:

1) штраф;

2) штраф у подвійному розмірі - у випадку вчинення впродовж останнього року кожного наступного значного порушення після застосування штрафу, рішення про який не було скасовано у визначеному законом порядку;

3) заборона видання та розповсюдження друкованого медіа за рішенням суду - у випадку вчинення значного порушення, якщо впродовж останнього року до суб’єкта було застосовано п’ять штрафів за вчинення значних порушень, рішення про які не були скасовані у визначеному законом порядку.

8. У разі вчинення суб’єктом у сфері друкованих медіа грубого порушення застосовуються такі заходи реагування:

1) штраф;

2) штраф у подвійному розмірі - у випадку вчинення впродовж одного року повторного грубого порушення після застосування штрафу, рішення про який не було скасовано у визначеному законом порядку;

3) заборона видання та розповсюдження друкованого медіа за рішенням суду - у випадку вчинення грубого порушення, якщо впродовж останнього року до суб’єкта було застосовано два штрафи за вчинення грубих порушень, рішення про які не були скасовані у визначеному законом порядку.

9. Під час дії обмежень, визначених розділом IX цього Закону, скасування реєстрації друкованого медіа як захід реагування застосовується за рішенням суду і тягне за собою заборону видання та розповсюдження медіа на території України.

Національна рада на підставі рішення суду щодо заборони видання та розповсюдження друкованого медіа, а також у разі вчинення незареєстрованим суб’єктом у сфері друкованого медіа, особу якого неможливо встановити через відсутність у відповідному друкованому медіа вихідних даних, значного або грубого порушення має право звернутися до правоохоронних органів, інших державних органів та посадових осіб із заявою про вилучення тиражу друкованого медіа.

10.У разі вчинення зареєстрованим суб’єктом у сфері онлайн-медіа незначного порушення, передбаченого частиною другою статті 112 цього Закону, Національна рада застосовує такі заходи реагування:

1) припис;

2) штраф - у випадку вчинення впродовж одного місяця п’яти незначних порушень, за які було винесено приписи, рішення про які не були скасовані у визначеному законом порядку, якщо вимоги таких приписів не були виконані суб’єктом у сфері онлайн-медіа.

11. У разі вчинення незареєстрованим суб’єктом у сфері онлайн-медіа незначного порушення, передбаченого пунктами 3-5 частини другої статті 112 цього Закону, Національна рада застосовує такі заходи реагування:

1) припис;

2) штраф - у випадку вчинення впродовж одного місяця трьох і більше незначних порушень, за які було винесено приписи, рішення про які не були скасовані у визначеному законом порядку, якщо вимоги таких приписів не були виконані суб’єктом у сфері онлайн-медіа.

12. У разі вчинення зареєстрованим суб’єктом у сфері онлайн-медіа значного порушення Національна рада застосовує такі заходи реагування:

1) припис;

2) штраф - у випадку невиконання вимог, визначених у приписі Національної ради, винесеному за перше значне порушення, рішення про який не було скасовано у визначеному законом порядку; або у випадку вчинення впродовж одного місяця повторного значного порушення;

3) штраф у подвійному розмірі - у випадку вчинення впродовж одного місяця кожного наступного значного порушення після застосування штрафу, рішення про який не було скасовано у визначеному законом порядку;

4) скасування реєстрації - у випадку вчинення значного порушення, якщо впродовж одного місяця до суб’єкта було застосовано п’ять штрафів за вчинення значних порушень, рішення про які не було скасовано у визначеному законом порядку.

13.У разі вчинення незареєстрованим суб’єктом у сфері онлайн-медіа значного порушення Національна рада застосовує такі заходи реагування:

1) припис;

2) штраф - у випадку невиконання вимог припису, винесеного за перше значне порушення, рішення про який не було скасовано у визначеному законом порядку; у випадку вчинення впродовж одного місяця повторного значного порушення;

3) штраф у подвійному розмірі - у випадку вчинення впродовж одного місяця кожного наступного значного порушення після застосування штрафу, рішення про який не було скасовано у визначеному законом порядку;

4) тимчасова заборона поширення онлайн-медіа - у випадку вчинення значного порушення, якщо впродовж одного місяця до суб’єкта було застосовано п’ять штрафів за вчинення значних порушень, рішення про які не було скасовано у визначеному законом порядку. Строк тимчасової заборони становить чотирнадцять календарних днів.

14.У разі вчинення зареєстрованим суб’єктом у сфері онлайн-медіа грубого порушення застосовуються такі заходи реагування:

1) штраф;

2) штраф у подвійному розмірі - у випадку вчинення впродовж одного місяця другого або третього грубого порушення після застосування штрафу, рішення про який не було скасовано у визначеному законом порядку;

3) заборона поширення онлайн-медіа за рішенням суду - у випадку вчинення впродовж одного місяця четвертого грубого порушення, якщо за попередні грубі порушення було застосовано штрафи, рішення про які не були скасовані у визначеному законом порядку.

15. У разі вчинення незареєстрованим суб’єктом у сфері онлайн-медіа грубого порушення застосовуються такі заходи реагування:

1) штраф;

2) штраф у подвійному розмірі - у випадку вчинення впродовж одного місяця повторного грубого порушення після застосування штрафу, рішення про який не було скасовано у визначеному законом порядку;

3) заборона поширення онлайн-медіа за рішенням суду - у випадку вчинення впродовж одного місяця третього грубого порушення, якщо за попередні грубі порушення було застосовано штрафи, рішення про які не були скасовані у визначеному законом порядку.

16.У разі вчинення незареєстрованим суб’єктом у сфері онлайн-медіа, особу якого не вдалося встановити, незначного порушення, передбаченого пунктами 4-5 частини другої статті 112 цього Закону, значного або грубого порушення, Національна рада застосовує до такого суб’єкта захід реагування у вигляді припису.

Особа суб’єкта у сфері онлайн-медіа вважається такою, що неможливо встановити, у разі сукупності таких умов:

1) відсутність інформації про суб’єкта у сфері онлайн-медіа на веб-сайті онлайн-медіа;

2) відсутність інформації про особу реєстранта доменного імені у відкритому доступі;

3) неодержання інформації про особу реєстранта доменного імені на запит Національної ради до реєстратора доменного імені;

4) неодержання інформації про власника веб-сайту онлайн-медіа від реєстранта доменного імені.

У разі якщо впродовж одного місяця суб’єкт у сфері онлайн-медіа, особу якого не вдалося встановити, не виконав вимоги трьох приписів, що були винесені Національною радою за незначні або значні порушення, якщо рішення про такі приписи не були скасовані у визначеному законом порядку, Національна рада приймає рішення про заборону поширення онлайн-медіа.

У разі якщо впродовж одного місяця суб’єкт у сфері онлайн-медіа, особу якого не вдалося встановити, не виконав вимоги двох приписів, що були винесені Національною радою за грубі порушення, якщо рішення про такі приписи не були скасовані у визначеному законом порядку, Національна рада приймає рішення про заборону поширення онлайн-медіа.

17. У разі якщо за вчинення значного порушення до зареєстрованого суб’єкта у сфері онлайн-медіа застосовується захід реагування у формі скасування реєстрації, повторна заява про реєстрацію такого суб’єкта у сфері онлайн-медіа може бути подана не раніше ніж за один рік після оприлюднення рішення про скасування реєстрації онлайн-медіа.

18. У разі застосування заходу реагування у формі тимчасової заборони поширення онлайн-медіа або заборони поширення онлайн-медіа Національна рада впродовж трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення Національною радою чи з дати отримання відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, повідомляє Регулятора комунікаційних послуг про веб-сайт, що використовується для надання сервісу онлайн-медіа, доступ до якого підлягає обмеженню постачальниками електронних комунікаційних послуг.

Регулятор комунікаційних послуг впродовж трьох робочих днів з дати отримання повідомлення Національної ради про тимчасову заборону поширення онлайн-медіа, заборону поширення онлайн-медіа інформує постачальників електронних комунікаційних послуг через електронну регуляторну платформу про обов’язок обмеження доступу до веб-сайтів, визначених у повідомленні Національної ради.

Постачальники електронних комунікаційних послуг зобов’язані впродовж трьох робочих днів з дня отримання повідомлення Регулятора комунікаційних послуг обмежити доступ до відповідного веб-сайту на території України.

19. У разі вчинення провайдером платформи спільного доступу до відео значного порушення Національна рада застосовує такі заходи реагування:

1) припис;

2) штраф - у випадку невиконання вимог, визначених у приписі Національної ради, винесеному за перше значне порушення, рішення про який не було скасовано у визначеному законом порядку або у випадку вчинення впродовж одного місяця повторного значного порушення.

1. Суб’єкти у сфері медіа та їх працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, забороненої цим Законом, а також інформації, що не відповідає дійсності, порушує права і законні інтереси особи, якщо ця інформація:

1) є дослівним або у переказі без спотворення суті відтворенням матеріалів, опублікованих іншим зареєстрованим медіа, або точним за змістом відтворенням оригінальних матеріалів іноземного медіа з посиланням на них;

2) була отримана у відповідь на запит на інформацію, поданий відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", або у відповідь на звернення, подане відповідно до Закону України "Про звернення громадян";

3) містилася в офіційних повідомленнях або одержана від державних органів, органів місцевого самоврядування (в тому числі іноземних) у письмовій формі, в тому числі була оприлюднена на їхніх веб-сайтах та сторінках на платформах спільного доступу до інформації;

4) є дослівним відтворенням публічних виступів чи повідомлень юридичних осіб, державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, народних депутатів України, кандидатів на виборні посади;

5) поширювалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками відповідного суб’єкта у сфері медіа, якщо працівники такого суб’єкта вжили заходів щодо припинення порушення.

2. Суб’єкти у сфері медіа та їх працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що містить таємницю, яка спеціально охороняється законом, якщо ці відомості не було отримано незаконним шляхом.

3. Суб’єкти у сфері медіа та їх працівники не несуть відповідальності за поширення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановив, що ця інформація є суспільно необхідною (суспільно значимою).

4. Суб’єкти у сфері онлайн-медіа звільняються від відповідальності за поширення недостовірної інформації, а також інформації, заборона поширення якої передбачена статтями 36, 42 та 119 цього Закону, якщо така інформація була поширена користувачами у розділах для коментування чи розміщення користувацьких публікацій на веб-сайті чи веб-сторінці такого медіа, за умови що суб’єкт у сфері онлайн-медіа обмежив доступ до такої інформації впродовж трьох робочих днів з моменту отримання відповідної скарги чи припису Національної ради.

5. Суб’єкти у сфері медіа звільняються від відповідальності, якщо вони нададуть належні та достатні докази того, що порушення вимог закону відбулось внаслідок незаконного втручання третіх осіб в діяльність суб’єктів у сфері медіа, і поширення інформації, забороненої цим Законом, відбулося без редакційного контролю відповідного суб’єкта у сфері медіа.

6. Звільнення від відповідальності за поширення інформації може бути передбачено також іншими законами України.

1. Положення цього розділу діють з моменту визнання Верховною Радою України певної держави державою-агресором (державою-окупантом) та протягом п’яти років з дня прийняття Верховною Радою України рішення про скасування такого статусу. Протягом такого п’ятирічного строку Верховна Рада України зобов’язана щорічно переглядати необхідність застосування обмежень, передбачених цим розділом, та ухвалювати постанову про продовження дії чи скасування чинності положень цього розділу.

2. У разі виникнення правонаступництва щодо держави-агресора (держави-окупанта) передбачені цим розділом положення застосовуються до всіх суб’єктів, що визнаються правонаступниками держави-агресора (держави-окупанта).

1. Суб’єктам у сфері аудіовізуальних, друкованих та онлайн-медіа забороняється поширювати:

1) інформацію, що висвітлює збройну агресію проти України як внутрішній конфлікт, громадянський конфлікт чи громадянську війну, якщо наслідком цього є розпалювання ворожнечі чи ненависті або заклики до насильницької зміни, повалення конституційного ладу чи порушення територіальної цілісності;

2) недостовірні матеріали щодо збройної агресії та діянь держави-агресора (держави-окупанта), її посадових осіб, осіб та організацій, що контролюються державою-агресором (державою-окупантом), у разі, якщо наслідком цього є розпалювання ворожнечі чи ненависті або заклики до насильницької зміни, повалення конституційного ладу чи порушення територіальної цілісності;

3) програми та матеріали (крім інформаційних та інформаційно-аналітичних програм), одним із учасників яких є особа, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці;

4) музичні фонограми, відеограми, музичні кліпи, розповсюдження яких заборонено відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про культуру".

2. Висвітлення діяльності органів влади держави-агресора (держави-окупанта) в інформаційних та інформаційно-аналітичних програмах та/або матеріалах має супроводжуватися повідомленням про статус держави-агресора (держави-окупанта).

1. Суб’єктом у сфері медіа в Україні не може бути:

1) фізична особа, яка є громадянином держави-агресора (держави-окупанта) за виключенням осіб, що мають дозвіл на тимчасове або постійне проживання в Україні;

2) юридична особа, зареєстрована у державі-агресорі (державі-окупанті) або з місцезнаходженням в такій державі;

3) юридична особа, в якій кінцевим бенефіціарним власником, ключовим учасником чи власником істотної участі на будь-якому рівні ланцюга володіння корпоративними правами є фізична особа, яка є громадянином або резидентом держави-агресора (держави-окупанта), чи юридична особа, зареєстрована в такій державі або з місцезнаходженням в такій державі;

4) юридична особа, що отримує фінансування (кредити, займи, позики, інвестиції, внески спонсорів, благодійні внески, іншу фінансову допомогу) від фізичних осіб, що є громадянами держави-агресора (держави-окупанта), юридичних осіб, зареєстрованих в такій державі або з місцезнаходженням в такій державі.

2. Національна рада відмовляє у реєстрації та не допускає до участі у конкурсі на отримання ліцензії суб’єктів, визначених частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному цим Законом.

3. У разі якщо суб’єкти, визначені частиною першою цієї статті, є ліцензіатами та/або реєстрантами, Національна рада анульовує ліцензію, скасовує реєстрацію або звертається до суду з позовом про анулювання ліцензії у порядку, визначеному цим Законом.

4. Рішення, передбачене частиною третьою цієї статті, може бути переглянуте Національною радою у випадку надання відповідними суб’єктами відомостей про приведення структури власності та механізмів фінансування у відповідність із законодавством України.

1. Національна рада відмовляє в реєстрації іноземного лінійного медіа або скасовує її у разі виявлення однієї з таких обставин:

1) таке медіа зареєстроване (у тому числі як юридична особа) в державі-агресорі (державі-окупанті);

2) кінцевим бенефіціарним власником, ключовим учасником чи власником істотної участі на будь-якому рівні ланцюга володіння корпоративними правами такого медіа є особа, зазначена у частині першій статті 120 цього Закону;

3) виявлено ознаки, що редакційний контроль щодо такого медіа здійснюється особами, зазначеними у частині першій статті 120 цього Закону.

У разі виявлення обґрунтованої інформації, що свідчить про наявність таких обставин, Національна рада має право запитувати, а провайдер аудіовізуальних сервісів чи інша особа, уповноважена іноземним лінійним медіа, зобов’язана надати Національній раді на її запит структуру власності іноземного лінійного медіа та будь-які документальні відомості, на підставі яких можливо встановити наявність або відсутність обставин, передбачених пунктами 1-3 цієї частини.

2. Рішення про скасування реєстрації іноземного лінійного медіа ухвалюється Національною радою впродовж семи робочих днів з дня виявлення обставин, визначених частиною першою цієї статті.

3. У разі якщо щодо іноземного лінійного медіа, яке походить з держави - члена Європейського Союзу, будуть встановлені обставини, передбачені частиною першою цієї статті, Національна рада протягом семи робочих днів з дня отримання інформації, що свідчить про наявність відповідних обставин, обмежує ретрансляцію такого медіа на території України на строк, визначений частиною першою статті 118 цього Закону. У разі запровадження такого обмеження Національна рада має невідкладно повідомити причини такої невідкладності регуляторові, що має юрисдикцію над відповідним іноземним лінійним медіа, яке походить з держави - члена Європейського Союзу.

1. За умов відсутності правового режиму воєнного чи надзвичайного стану та з метою протидії інформаційній агресії Національна рада може надавати дозволи на тимчасове мовлення на територіях з особливим режимом мовлення строком на один рік на позаконкурсних засадах та безоплатній основі.

2. Національна рада визначає перелік територій з особливим режимом мовлення, затверджує порядок видачі та анулювання дозволів на тимчасове мовлення, а також встановлює умови дозволів на тимчасове мовлення.

3. Дозвіл на тимчасове мовлення, визначений частиною першою цієї статті, надає телемовнику або радіомовнику право здійснювати відповідну діяльність, у тому числі з використанням радіочастотного спектра, за умови наявності у володільців радіоелектронних засобів передбаченого законом присвоєння радіочастот.

4. У разі тимчасової окупації території Національна рада ухвалює рішення про тимчасове призупинення ліцензій всіх суб’єктів, чия адреса, за якою здійснюється редакційний контроль, знаходиться на окупованій території. Про прийняте рішення Національна рада повідомляє відповідного суб’єкта та Регулятора комунікаційних послуг.

Реєстранти у разі втрати редакційного контролю зобов’язані невідкладно повідомити про це Національну раду. На підставі отриманої заяви Національна рада ухвалює рішення про тимчасове призупинення реєстрації.

Впродовж трьох місяців після відновлення конституційного ладу України на тимчасово окупованій території (деокупації) або дня закриття кримінального провадження або винесення виправдувального вироку, які набрали законної сили, суб’єкти у сфері медіа мають право звернутися до Національної ради із заявою про поновлення дії ліцензії або реєстрації.

У разі відсутності кримінальних проваджень щодо вчинення кінцевим бенефіціарним власником та/або керівником суб’єкта у сфері медіа злочинів проти основ національної безпеки та/або обвинувальних вироків щодо вчинення такими особами відповідних злочинів Національна рада впродовж місяця з дня отримання заяви ухвалює рішення про поновлення дії ліцензії або реєстрації.

За наявності відкритого кримінального провадження щодо вчинення кінцевим бенефіціарним власником та/або керівником суб’єкта у сфері медіа злочинів проти основ національної безпеки строк зупинення ліцензії або реєстрації продовжується до прийняття рішення про закриття кримінального провадження або винесення виправдувального вироку, які набрали законної сили.

За відсутності заяви суб’єкта у сфері медіа про поновлення дії ліцензії або реєстрації впродовж трьох місяців після відновлення конституційного ладу України на відповідній тимчасово окупованій території (деокупації) Національна рада ухвалює рішення про анулювання відповідної ліцензії або реєстрації на підставі відповідно пункту 1 частини першої статті 62 чи пункту 1 частини четвертої статті 65 цього Закону.

У разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду у кримінальній справі щодо вчинення кінцевим бенефіціарним власником та/або керівником суб’єкта у сфері медіа злочину проти основ національної безпеки Національна рада ухвалює рішення про анулювання відповідної ліцензії або реєстрації.

У разі поновлення дії ліцензії строк її дії подовжується на строк, на який дія ліцензії зупинялась, а також на строк, необхідний для відновлення технічних умов мовлення.

1. На території України забороняється поширювати аудіовізуальні медіа-сервіси на замовлення та сервіси провайдерів аудіовізуальних сервісів держави-агресора, що включені до Переліку аудіовізуальних медіа-сервісів на замовлення та сервісів провайдерів аудіовізуальних сервісів держави-агресора.

2. Національна рада затверджує та оновлює Перелік аудіовізуальних медіа-сервісів на замовлення та сервісів провайдерів аудіовізуальних сервісів держави-агресора. Перелік є відкритим та підлягає оприлюдненню на веб-сайті Національної ради.

3. Національна рада затверджує Положення про перелік аудіовізуальних медіа-сервісів на замовлення та сервісів провайдерів аудіовізуальних сервісів держави-агресора, в якому відповідно до положень цієї статті Закону визначається порядок внесення сервісу до Переліку, порядок виключення сервісу з Переліку, а також порядок та критерії визначення веб-сайтів, мобільних застосунків чи спеціального програмного забезпечення для телевізійних приймачів або іншого кінцевого (термінального) обладнання, за допомогою яких надається сервіс.

4. Підставою для внесення сервісів до Переліку аудіовізуальних медіа-сервісів на замовлення та сервісів провайдерів аудіовізуальних сервісів держави-агресора є:

1) невідповідність структури власності суб’єктів у сфері медіа вимогам пунктів 1-3 частини першої статті 120 цього Закону;

2) кінцевим бенефіціарним власником, ключовим учасником чи власником істотної участі на будь-якому рівні ланцюга володіння корпоративними правами такого суб’єкта є особа, зазначена у частині першій статті 120 цього Закону;

3) повна або переважна спрямованість сервісу на територію та аудиторію держави-агресора (держави-окупанта).

5. Аудіовізуальний медіа-сервіс на замовлення або сервіс провайдера аудіовізуальних сервісів вважається повністю або переважно спрямованим на територію та аудиторію держави-агресора (держави-окупанта) у разі відповідності трьом або більше з таких критеріїв:

1) використання для надання доступу до сервісів доменних імен в географічних доменах, що вказують на державу-агресора (державу-окупанта), або в домені.su;

2) використання в якості мови інтерфейсу за замовчуванням державної мови держави-агресора (держави-окупанта);

3) включення сервісу до державних реєстрів аудіовізуальних сервісів держави-агресора (держави-окупанта);

4) правила користування та політики сервісу базуються на національному законодавстві держави-агресора (держави-окупанта);

5) можливість оплати доступу до сервісу у національній валюті або за допомогою платіжних систем держави-агресора (держави-окупанта);

6) надання доступу до щонайменше одного іноземного лінійного медіа, поширення якого на території України обмежується відповідно до вимог статті 121 цього Закону;

7) поширення чи надання доступу на території України до програм (крім інформаційних та інформаційно-аналітичних програм), одним із учасників яких є особа, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці;

8) поширення чи надання доступу на території України до фільмів, розповсюдження та демонстрування яких заборонено відповідно до Закону України "Про кінематографію";

9) розміщення рекламної інформації, спрямованої на аудиторію держави-агресора (держави-окупанта).

6. Національна рада ухвалює рішення про внесення аудіовізуального медіа-сервісу на замовлення або сервісу провайдера аудіовізуальних сервісів до Переліку аудіовізуальних медіа-сервісів на замовлення та сервісів провайдерів аудіовізуальних сервісів держави-агресора за наявності підстав, визначених частиною четвертою цієї статті, за зверненнями державних органів, юридичних та фізичних осіб, що містять належні та достатні докази наявності відповідних підстав, або з власної ініціативи. Таке рішення може бути оскаржене до суду в порядку, передбаченому законодавством України.

7. У разі виявлення відповідності зареєстрованого суб’єкта у сфері аудіовізуального медіа-сервісу на замовлення або провайдера аудіовізуальних сервісів критеріям, зазначеним в частині п’ятій цієї статті, Національна рада звертається до такого суб’єкта з вимогою припинити порушення та надати Національній раді пояснення щодо виявлених фактів у визначений Національною радою строк, але не менш як упродовж 10 робочих днів. Вимога надсилається Національною радою на електронну адресу суб’єкта, зазначену в Реєстрі, а також оприлюднюється Національною радою на її офіційному веб-сайті. Відсутність пояснень такого суб’єкта у сфері аудіовізуального медіа-сервісу на замовлення або провайдера аудіовізуальних сервісів не перешкоджає розгляду Національною радою питання про внесення такого сервісу до Переліку аудіовізуальних медіа-сервісів на замовлення та сервісів провайдерів аудіовізуальних сервісів держави-агресора та ухваленню відповідного рішення.

8. Рішення Національної ради про внесення сервісу до Переліку аудіовізуальних медіа-сервісів на замовлення та сервісів провайдерів аудіовізуальних сервісів держави-агресора має містити перелік дій, необхідних для обмеження доступу до такого сервісу, а саме:

1) у разі якщо сервіс надається за допомогою веб-сайту - повідомлення Регулятора комунікаційних послуг про перелік веб-сайтів, що використовуються для надання сервісу, доступ до яких на території України підлягає обмеженню постачальниками електронних комунікаційних послуг;

2) у разі якщо сервіс надається за допомогою мобільного застосунку - повідомлення платформ цифрової дистрибуції мобільних застосунків про заборону використання на території України відповідного мобільного застосунку;

3) у разі якщо сервіс доступний на телевізійному приймачу або кінцевому (термінальному) обладнанні за допомогою спеціального програмного забезпечення - повідомлення виробників таких пристроїв про заборону встановлення відповідного програмного забезпечення на пристрої, що поставляються в Україну, та припинення доступу до зазначених сервісів;

4) у разі якщо сервіс є платним - повідомлення міжнародних платіжних систем та Національного банку України про заборону оплати відповідного сервісу на території України.

Такі повідомлення надсилаються впродовж трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення Національною радою.

9. У разі якщо після внесення сервісу до Переліку аудіовізуальних медіа-сервісів на замовлення та сервісів провайдерів аудіовізуальних сервісів держави-агресора Національною радою будуть виявлені не зазначені у відповідному рішенні веб-сайти, мобільні застосунки чи спеціальне програмне забезпечення для телевізійних приймачів або кінцевого (термінального) обладнання, за допомогою яких надається такий сервіс, Національна рада приймає рішення про внесення змін до зазначеного вище рішення та передбачає додаткові дії для реалізації обмеження доступу до сервісу.

10. Національна рада може ухвалити рішення про виключення сервісу з Переліку аудіовізуальних медіа-сервісів на замовлення та сервісів провайдерів аудіовізуальних сервісів держави-агресора за наявності належних та достатніх доказів відсутності підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, на момент ухвалення рішення про внесення до Переліку або усунення таких підстав за зверненням державних органів, юридичних та фізичних осіб або з власної ініціативи.

11. Про виключення сервісу з Переліку аудіовізуальних медіа-сервісів на замовлення та сервісів провайдерів аудіовізуальних сервісів держави-агресора Національна рада повідомляє Регулятора комунікаційних послуг та інших суб’єктів, яким на виконання частини восьмої цієї статті направлялося повідомлення про внесення сервісу до Переліку впродовж трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення Національною радою. Таке повідомлення є підставою для припинення дій, вжитих для обмеження доступу до сервісу відповідно до частини восьмої цієї статті.

12. Регулятор комунікаційних послуг впродовж трьох робочих днів з дати отримання від Національної ради повідомлення, направленого відповідно до вимог частин восьмої та одинадцятої цієї статті, інформує постачальників електронних комунікаційних послуг через електронну регуляторну платформу про обов’язок обмеження або відновлення доступу до веб-сайтів, визначених у рішенні Національної ради.

13. Постачальники електронних комунікаційних послуг зобов’язані впродовж трьох робочих днів з дня отримання повідомлення Регулятора комунікаційних послуг обмежити або відновити доступ до відповідного веб-сайту на території України.

14. Усі рішення про внесення сервісів до Переліку аудіовізуальних медіа-сервісів на замовлення та сервісів провайдерів аудіовізуальних сервісів держави-агресора втрачають чинність після спливу строку, встановленого частиною першою статті 118 цього Закону.

1. До європейського та національного продукту не може відноситися програма, щонайменше один виробник, продюсер якої є:

1) фізичною особою, яка є громадянином держави-агресора (держави-окупанта), за виключенням осіб, що мають дозвіл на тимчасове або постійне проживання в Україні;

2) юридичною особою, зареєстрованою у державі-агресорі (державі-окупанті) чи з місцезнаходженням у такій державі; або

3) юридичною особою, в якій кінцевим бенефіціарним власником є особа, яка є громадянином або резидентом держави-агресора (держави-окупанта), чи юридична особа, зареєстрована в такій державі або з місцезнаходженням у такій державі.

2. У програмі, у тому числі фільмі, виконаних державною мовою, допускається використання інших мов без дублювання або озвучення в обсязі, що не перевищує 20 відсотків загальної тривалості програми, якщо така програма має гумористичний чи сатиричний характер та спрямована на висміювання реалій суспільно-політичного життя в державі-агресорі (державі-окупанті).

3. На час, визначений частиною першою статті 118 цього Закону, реєстрація суб’єктів у сфері друкованих медіа є обов’язковою і здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Впродовж двох місяців з дати визнання Верховною Радою України певної держави державою-агресором (державою-окупантом) суб’єкти у сфері друкованих медіа зобов’язані зареєструватися з дотриманням вимог статті 63 цього Закону. Плата за таку реєстрацію не стягується.

Видання та розповсюдження друкованих медіа без реєстрації, передбаченої абзацом першим цієї частини, забороняється. Національна рада виносить припис суб’єкту у сфері друкованих медіа, що здійснює таку діяльність, з вимогою вжити заходів для реєстрації відповідного друкованого медіа. У разі невиконання вимог припису Національна рада приймає рішення про заборону видання та розповсюдження друкованого медіа.

Національна рада має право звернутися до правоохоронних органів, інших державних органів та посадових осіб із заявою про вилучення тиражу друкованого медіа, видання та розповсюдження якого заборонено.

4. Підстава звільнення від відповідальності за поширення інформації, забороненої до поширення цим Законом, передбачена пунктом 1 частини першої статті 117, може поширюватися на випадки дослівного відтворення матеріалів суб’єктів, що відповідають вимогам пунктів 1-3 частини першої статті 120 цього Закону, винятково у разі, якщо метою такого відтворення не є підтримка, пропаганда або виправдання збройної агресії чи інших воєнних дій проти України, або маніпулювання суспільною свідомістю задля створення позитивного образу держави-агресора (держави-окупанта), органів держави-агресора (держави-окупанта), посадових осіб, працівників або службовців (у тому числі військовослужбовців) та/або представників органів держави-агресора (держави-окупанта).

5. В Україні на платформах спільного доступу до відео обмежується доступ до програм іноземних лінійних медіа, поширення яких на території України обмежується відповідно до вимог статті 121 цього Закону. Національна рада на підставі повідомлень державних органів, юридичних та фізичних осіб або з власної ініціативи звертається до платформ спільного доступу до відео з проханням обмежити доступ до таких програм на території України.

1. Протягом строку дії розділу IX цього Закону Міністерство оборони України має право самостійно або через свої установи створювати друковані та онлайн-медіа, а також бути засновником (учасником) однієї юридичної особи, що може надавати сервіси одного лінійного аудіовізуального медіа і одного лінійного аудіального медіа.

Діяльність таких лінійних медіа з використанням радіочастотного спектра (наземне ефірне мовлення) здійснюється на підставі дозволів на тимчасове мовлення, а без використання радіочастотного спектра - після реєстрації відповідно до статті 63 цього Закону. Реєстрація здійснюється та дозволи на тимчасове мовлення видаються на строк дії розділу IX цього Закону незалежно від наявності ліцензії на мовлення.

2. Інформація, що поширюється у медіа, визначених частиною першою цієї статті, має відповідати засадам достовірності, збалансованості, повноти та неупередженості. Поширення у таких медіа реклами (крім соціальної), передвиборної агітації та агітації референдуму забороняється. Фінансування діяльності медіа Міністерства оборони України здійснюється виключно за рахунок коштів державного бюджету.

3. Протягом строку дії розділу IX цього Закону на юридичних осіб, які відповідно до частини першої цієї статті надають сервіси лінійного аудіовізуального медіа, лінійного аудіального медіа, а також здійснюють редакційний контроль щодо створення або добору, організації та поширення масової інформації у формі друкованого та онлайн-медіа, не поширюються вимоги і обмеження цього Закону щодо структури власності.

Протягом шести місяців після прийняття Верховною Радою України рішення про скасування статусу держави-агресора (держави-окупанта) певної держави Міністерство оборони України зобов’язано привести структуру власності таких юридичних осіб у відповідність із вимогами цього Закону або звернутися до Національної ради із заявами про скасування реєстрації відповідних медіа та анулювання дозволів на тимчасове мовлення.

За відсутності звернень Міністерства оборони України протягом строку, визначеного абзацом другим цієї частини, і невідповідності структури власності юридичних осіб вимогам цього Закону Національна рада своїм рішенням скасовує реєстрацію медіа, визначених частиною першою цієї статті, та анулює дозволи на тимчасове мовлення.

1. Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, складає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, на підставі звернень органів державної влади з підстав, зазначених в цій статті Закону, а саме:

Ради національної безпеки і оборони України - з підстав, визначених пунктом 5 частини другої цієї статті;

Служби безпеки України - з підстав, визначених пунктами 1-4, 7-9 частини другої цієї статті;

Національної ради - з підстав, визначених пунктами 1, 2, 4, 6, 7 частини другої цієї статті.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, та забезпечує своєчасне його оновлення.

2. До Переліку включаються фізичні особи (крім осіб, які мають виключно українське громадянство), в тому числі після їх смерті або оголошення померлими, які:

1) будь-якими заявами та/або іншими діями підтримали агресію (акти агресії) проти України, окупацію українських територій державою-агресором (державою-окупантом);

2) належать до вищого керівництва збройних сил, інших збройних формувань держави-агресора (держави-окупанта), військових, воєнізованих, парамілітарних або інших силових формувань держави-агресора (держави-окупанта), їх складових або структурних підрозділів, у тому числі формувань, найменування яких не відповідають офіційним назвам, прийнятим у державі-агресорі (державі-окупанті), але які за здійснюваними функціями належать до зазначених органів чи формувань, керівництва органів, відповідальних за державну безпеку, або безпеку вищого керівництва держави-агресора (держави-окупанта), їхніх радників, інструкторів;

3) здійснили в’їзд на тимчасово окуповану територію України та/або виїзд з неї з порушенням встановленого законом порядку в’їзду та/або виїзду;

4) заперечують або ставлять під сумнів існування українського народу (нації) та/або української державності, та/або української мови, суверенітет або територіальну цілісність України, визнаний факт агресії проти України чи факти вчинення воєнних злочинів на території України службовцями збройних сил, інших органів та формувань, визначених пунктом 2 цієї частини;

5) є особами, щодо яких запроваджені персональні спеціальні економічні чи інші обмежувальні заходи, передбачені Законом України "Про санкції";

6) одноразово або неодноразово поширювали інформацію, заборонену до поширення пунктами 1-4, 10-13 частини першої статті 36, пунктами 1-2 частини першої статті 119 цього Закону, брали участь у створенні інформаційної продукції, яка містить таку інформацію;

7) брали активну участь у антиукраїнських заходах держави-агресора (держави-окупанта), спрямованих, зокрема, на виправдання та легітимізацію агресії і окупації українських територій, популяризацію вищого керівництва та органів держави-агресора, їх посадових осіб, осіб та організацій, що контролюються державою-агресором (державою-окупантом);

8) є представниками суб’єктів у сфері медіа, професійними творчими працівниками, працівниками закладів культури, фізичними особами, які провадить діяльність у сфері культури, фахівцями зі створення інформаційної продукції та іншими публічними діячами, яким було заборонено в’їзд на територію України відповідно до законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

9) засуджені судом за вчинення злочину, передбаченого статтями 109, 110, 110-2, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 161, 258-258-5, 300, 332-1, 332-2, 435-1, 436, 436-1, 436-2, 437, 442 Кримінального кодексу України.

3. За наявності підстав, визначених частиною другою цієї статті, відповідний орган державної влади приймає рішення про включення особи до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці.

У мотивувальній частині рішення про включення особи до Переліку зазначаються:

1) правова підстава для включення особи до Переліку згідно з частиною другою цієї статті Закону;

2) фактичні обставини, що стали причиною для прийняття рішення;

3) відомості, що ідентифікують особу, визначені пунктами 1-3 частини п’ятої цієї статті. За відсутності таких відомостей використовуються інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, щодо якої прийнято рішення щодо включення до Переліку;

4) обґрунтування, що будь-яка публічна діяльність такої особи, яка прямо або опосередковано регулюється цим Законом, в тому числі діяльність що проявляється при використанні будь-яких творів (фільмів, передач, музичних творів тощо), фонограм, відеограм, створених за її участю (незалежно від форми і способу такої участі), може спричинити шкоду або принаймні загрозу (як потенційну так і актуальну) національній безпеці, територіальній цілісності або громадському порядку;

5) дата прийняття рішення про включення особи до Переліку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті інформацію про включення особи до Переліку впродовж п’яти робочих днів з моменту надходження звернення щодо включення особи до Переліку.

Повний текст рішення про включення особи до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, надається такій особі або її представнику, законному представнику протягом 10 робочих днів з моменту отримання такого звернення.

4. На підставі рішення про включення особи до Переліку орган, який його прийняв, складає і надсилає до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, відповідне звернення.

У зверненні зазначаються:

1) підстава для включення особи до Переліку згідно з частиною другою цієї статті Закону;

2) відомості, що ідентифікують особу, яку пропонується включити до Переліку: ім’я, що залежно від національних традицій може складатися з прізвища, власного імені та по батькові, творчий псевдонім, дата народження, громадянство (за відсутності відомостей про громадянство - інформація про відсутність в особи громадянства України). За відсутності перерахованих відомостей використовуються інші дані, що дають змогу ідентифікувати відповідну особу;

3) вид діяльності (рід занять, за наявності);

4) обґрунтування правових підстав для включення особи до Переліку згідно з частиною другою цієї статті, а також фактичні обставини, що стали причиною прийняття такого рішення, якщо відповідно до законодавства вони можуть оприлюднюватися;

5) дата прийняття рішення про включення особи до Переліку.

У разі якщо відповідно до законодавства обґрунтування правових підстав для включення особи до Переліку згідно з частиною другою цієї статті, а також фактичні обставини, що стали причиною прийняття такого рішення, не підлягають оприлюдненню, про це зазначається у зверненні.

5. У Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, зазначається така інформація про особу:

1) ім’я, що залежно від національних традицій може складатися з прізвища, власного імені та по батькові;

2) громадянство (за відсутності відомостей про громадянство - інформація про відсутність в особи громадянства України);

3) вид діяльності (рід занять, за наявності);

4) правові підстави для включення особи до Переліку згідно з частиною другою цієї статті, а також їх обґрунтування та фактичні обставини, що стали причиною прийняття такого рішення, якщо відповідно до законодавства вони можуть оприлюднюватися;

5) дата оприлюднення відомостей про включення особи до Переліку.

6. Обмеження, пов’язані з включенням особи до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, застосовуються через місяць від дати оприлюднення відомостей про включення її до Переліку відповідно до частини першої цієї статті.

7. Особа, яка включена до Переліку, може бути виключена з Переліку за рішенням суду, яке набрало законної сили.

У випадку, встановленому пунктом 5 частини другої цієї статті, особа виключається з Переліку зі спливом строку, на який проти такої особи запроваджені санкції, за умови що дія санкцій не була продовжена та відсутні звернення інших органів державної влади з інших підстав, визначених частиною другою цієї статті.

Особа може бути виключена з Переліку достроково за зверненням органу, який прийняв рішення про її включення до Переліку, за наявності підстав, встановлених Законом.

1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім випадків, передбачених цим розділом.

1-1. Пункти 2 і 3 частини першої статті 36 цього Закону набирають чинності з 1 червня 2024 року. До 1 червня 2024 року пункти 2 і 3 частини першої статті 36 діють у такій редакції:

"2) висловлювання, що розпалюють ненависть, ворожнечу чи жорстокість до окремих осіб чи груп осіб за національною, расовою чи релігійною ознакою;

3) висловлювання, що підбурюють до дискримінації чи утисків стосовно окремих осіб та груп осіб за ознакою етнічного чи соціального походження, громадянства, раси, релігії та вірувань, віку, статі, сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності, інвалідності або за іншими ознаками".

2. Положення частини першої статті 39 цього Закону в частині обсягу європейського продукту для телеканалів набирають чинності з 1 січня 2031 року. Від дати набрання чинності цим Законом для телеканалів, крім іноземних лінійних медіа, європейський продукт має становити не менше ніж 15 відсотків загального тижневого обсягу мовлення, через три роки - не менше 25 відсотків, через п’ять років - не менше 35 відсотків.

3. Положення частини третьої статті 39 цього Закону в частині обсягу програм незалежних студій-виробників для телеканалів набирають чинності з 1 січня 2026 року. З 1 січня 2024 року до 1 січня 2026 року частина третя статті 39 цього Закону діє в такій редакції:

"Для телеканалів європейський продукт, створений незалежними студіями-виробниками, має становити не менше 5 відсотків загального тижневого обсягу мовлення, за виключенням часу, присвяченого новинам, рекламній інформації, трансляції спортивних заходів та спортивних змагань.

Не менше половини таких програм мають бути створені впродовж попередніх п’яти років".

4. Положення частини першої статті 40 цього Закону в частині обсягів програм державною мовою набирають чинності з 1 січня 2024 року. До 1 січня 2024 року пункти 1 і 2 частини першої статті 40 цього Закону діють в такій редакції:

"1) для телеканалів загальнонаціональної і регіональної категорій мовлення - не менше 75 відсотків від загальної тривалості програм (або їх частин);

2) для телеканалів місцевої категорії мовлення - не менше 60 відсотків від загальної тривалості програм (або їх частин)".

5. Положення частини другої статті 40 цього Закону в частині обсягів програм державною мовою набирають чинності з 1 січня 2024 року. До 1 січня 2024 року пункти 1 і 2 частини другої статті 40 цього Закону діють у такій редакції:

"1) для телеканалів, програми яких розповсюджуються провайдерами аудіовізуальних сервісів на території виключно однієї області, - не менше 60 відсотків від загальної тривалості програм (або їх частин);

2) для телеканалів, які не підпадають під дію пункту 1 частини другої цієї статті, - не менше 75 відсотків від загальної тривалості програм (або їх частин)".

6. Положення пункту 3 частини третьої статті 40 цього Закону в частині обсягу ведення програм державною мовою набирають чинності з 1 січня 2024 року. До 1 січня 2024 року пункт 3 частини третьої статті 40 цього Закону діє в такій редакції:

"3) забезпечувати не менше 75 відсотків добового обсягу ведення програм, у тому числі новинно-аналітичних блоків, розважальних програм (дикторами, ведучими радіопрограм) державною мовою.