Про медіа

3.Національна рада упродовж 10 робочих днів з дня отримання звернення від одного чи декількох ініціаторів або ініціативної групи (ініціативних груп) зобов’язана прийняти рішення про початок прийняття заяв про участь у робочій групі з організації та проведення установчих загальних зборів і затвердження проекту статуту органу спільного регулювання у відповідній сфері медіа.

Строк подання заяв становить 30 днів з дати оприлюднення такого рішення. Заяву про участь у робочій групі мають право подати суб’єкти у відповідній сфері медіа, які на дату подання заяви здійснюють діяльність у такій сфері не менше ніж три роки.

У заяві в довільній формі мають бути зазначені: суб’єкт у сфері медіа, дата початку діяльності у сфері медіа та кандидатура особи, яку цей суб’єкт висуває як кандидата до складу відповідної робочої групи, а для суб’єктів у сфері аудіовізуальних та аудіальних медіа - також територіальна категорія.

Національна рада відхиляє заяву про участь у робочій групі в таких випадках:

1) подання заяви із порушенням встановленого цим Законом строку;

2) подання заяви особою, яка не є ліцензіатом, реєстрантом чи об’єднанням підприємств - суб’єктів у сфері медіа;

3) подання заяви особою, яка здійснює діяльність у сфері медіа менше ніж три роки.

Якщо звернення від ініціативної групи надійде до Національної ради після прийняття рішення про початок строку прийняття заяв про участь у робочій групі, таке звернення Національна рада залишає без розгляду, а суб’єкт (суб’єкти) подання такого звернення має (мають) право подати заяву про участь у робочій групі або заяву про вступ до органу спільного регулювання в порядку, передбаченому цим Законом.

4. Робочі групи створюються у складі 12 осіб, які обираються шляхом рейтингового голосування особами, які були висунуті для участі у відповідній робочій групі.

Для формування складу робочих груп у сферах аудіовізуальних та аудіальних медіа-сервісів рейтингові голосування проводяться окремо:

1) серед кандидатів від ліцензіатів у сфері відповідно телебачення або радіомовлення загальнонаціональної територіальної категорії - для обрання чотирьох осіб; від реєстрантів - для обрання однієї особи;

2) серед кандидатів від суб’єктів у сфері відповідно телебачення або радіомовлення регіональної та місцевої територіальних категорій - для обрання п’яти осіб, не менш ніж дві з яких мають бути кандидатами від суб’єктів місцевої територіальної категорії;

3) серед кандидатів від суб’єктів відповідно аудіовізуальних або аудіальних медіа-сервісів на замовлення - для обрання двох осіб.

Рейтингове голосування для обрання складу робочих груп у сфері друкованих медіа та онлайн-медіа проводиться без поділу на категорії.

У разі висунення до складу робочої групи 12 або менше осіб рейтингове голосування не проводиться і робоча група створюється у складі всіх висунутих кандидатур за виключенням тих, заяви про висунення яких були відхилені.

У разі висунення до складу робочої групи у сфері аудіовізуальних або аудіальних медіа-сервісів в одній із категорій кількості осіб меншої, ніж передбачено цією статтею у складі робочої групи, рейтингове голосування у цій категорії не проводиться, а до складу робочої групи включаються усі висунуті особи. Якщо в одній із категорій не було отримано заяв про участь у робочій групі, склад робочої групи формується без представників такої категорії.

5. Національна рада забезпечує:

1) організацію рейтингового голосування з обрання складу робочих груп та оформлення їх результатів;

2) координацію діяльності робочих груп, надання приміщення для проведення засідань робочих груп та оприлюднює рішення робочих груп на своєму офіційному веб-сайті.

6. Робочі групи приймають рішення не менше ніж трьома чвертями голосів від свого кількісного складу.

Робоча група зобов’язана затвердити проект статуту органу спільного регулювання та провести установчі загальні збори органу спільного регулювання впродовж трьох місяців з дня проведення першого засідання робочої групи.

Суб’єкти у сфері медіа, які брали участь у робочій групі та взяли участь в установчих загальних зборах, з моменту реєстрації органу спільного регулювання набувають повноваження його засновників та членів.

У разі якщо орган спільного регулювання не зареєстрований упродовж шести місяців з дня проведення першого засідання робочої групи, Національна рада ухвалює рішення про припинення діяльності робочої групи та повідомляє на своєму офіційному веб-сайті про можливість подання нових ініціатив щодо створення органу спільного регулювання.

7. У разі припинення діяльності органу спільного регулювання Національна рада повідомляє на своєму офіційному веб-сайті про можливість звернення з новими ініціативами щодо створення органу спільного регулювання.

1. Статут органу спільного регулювання має відповідати вимогам Закону України "Про громадські об’єднання" з урахуванням вимог цієї статті.

2. Орган спільного регулювання діє на засадах:

1) захисту суспільних інтересів та поваги до свободи вираження поглядів;

2) доброчесності, неупередженості та належного рівня експертизи;

3) відкритості до вступу;

4) спільного фінансування діяльності органу його членами;

5) розподілу сфер діяльності за принципом приналежності до певного виду суб’єктів у сфері медіа відповідно до статті 13 цього Закону.

3. Членом органу спільного регулювання у певній сфері медіа може стати будь-який ліцензіат, реєстрант чи об’єднання підприємств - суб’єктів у відповідній сфері медіа. Відмова у вступі до органу спільного регулювання та виключення члена з органу спільного регулювання можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Правління органу спільного регулювання має прийняти рішення про вступ або про відмову у вступі до органу спільного регулювання впродовж одного місяця з дня надходження відповідної заяви про вступ.

Член органу спільного регулювання може бути виключений:

1) за власною заявою;

2) за рішенням правління у разі наявності у нього заборгованості за сплатою членських внесків упродовж більше ніж трьох місяців;

3) за рішенням правління у разі припинення діяльності у сфері медіа.

4. До повноважень органу спільного регулювання належать:

1) затвердження кодексів (правил) створення та поширення інформації у сферах спільного регулювання, рішення про встановлення критеріїв віднесення осіб до суб’єктів у сфері онлайн-медіа, подання кодексів (правил) та рішень на затвердження Національної ради та оголошення про готовність кодексів (правил) до підписання суб’єктами у сфері медіа;

2) забезпечення функціонування механізму надання висновків щодо відповідності інформації, поширеної суб’єктом у сфері медіа, кодексам (правилам) спільного регулювання у випадках виявлення Національною радою ознак можливого порушення таким суб’єктом вимог законодавства та/або умов ліцензії.

5. Загальні збори органу спільного регулювання є повноважними за умови участі не менше ніж половини членів органу спільного регулювання на дату проведення зборів. Загальні збори приймають рішення простою більшістю голосів від присутніх. Кожний член органу спільного регулювання має один голос.

Загальні збори органу спільного регулювання призначають правління у порядку, визначеному Статутом.

6. До повноважень правління органу спільного регулювання, зокрема, належать:

1) затвердження кодексів (правил) створення та поширення інформації у сферах спільного регулювання, подання їх на затвердження Національної ради та оголошення про готовність кодексів (правил) до підписання суб’єктами у сфері медіа;

2) призначення на посаду та звільнення з посади керівника органу спільного регулювання;

3) прийняття рішень про вступ та про відмову у вступі до органу спільного регулювання нових членів, а також рішень про виключення членів органу спільного регулювання на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті;

4) створення експертних колегій, визначення їх кількісного складу, затвердження кандидатур членів експертних колегій та подання їх на затвердження Національної ради;

5) розгляд питань відводу членів експертних колегій у випадках, передбачених внутрішніми документами органу спільного регулювання;

6) визначення розміру членських внесків та розміру витрат на надання висновку експертною колегією органу спільного регулювання;

7) інші повноваження, передбачені Статутом органу спільного регулювання та законодавством.

7. Фінансування адміністративних витрат органу спільного регулювання здійснюється за рахунок внесків його членів та інших не заборонених законом джерел фінансування.

8. Поточну діяльність органу спільного регулювання забезпечує його керівник.

1. Правління органу спільного регулювання приймає рішення про створення робочої групи для розробки кодексів (правил) поширення інформації у відповідних сферах спільного регулювання у складі представників членів органу спільного регулювання та представників Національної ради окремо для розробки кожного кодексу (правил). При цьому представники Національної ради мають складати не менше ніж третину від загальної кількості членів кожної робочої групи.

2. Національна рада зобов’язана делегувати своїх представників до складу робочих груп. Представниками Національної ради можуть бути її члени, працівники апарату Національної ради або запрошені експерти.

3. Проект кодексу (правил), підготовлений робочою групою, виноситься на голосування членів правління органу спільного регулювання.

4. Проект кодексу (правил), затверджений правлінням органу спільного регулювання, підписується головою правління органу спільного регулювання та передається на затвердження Національній раді.

5. Після ухвалення Національною радою рішення про затвердження кодексу (правил) голова правління органу спільного регулювання розпочинає процедуру підписання кодексу (правил) суб’єктами у сфері медіа.

Якщо Національна рада не ухвалить рішення про затвердження кодексу (правил) упродовж двох місяців після його передачі Національній раді, правління має право повернути проект кодексу (правил) робочій групі на доопрацювання або почати процедуру його підписання.

Проект кодексу (правил) набуває чинності з моменту його підписання не менше ніж 50 відсотками від загальної кількості членів органу спільного регулювання на дату початку процедури підписання.

У разі припинення діяльності органу спільного регулювання кодекси (правила) зберігають чинність до моменту набуття чинності новими кодексами (правилами) окремо щодо кожного відповідного виду інформації.

6. Члени органу спільного регулювання на власний розсуд приймають рішення про підписання кодексів (правил). Кодекси (правила) можуть бути також підписані будь-яким іншим суб’єктом у сфері медіа.

7. У разі якщо кодекси (правила) щодо поширення одного і того самого виду інформації у різних сферах медіа містять істотні відмінності, які не зумовлені особливостями відповідних сфер медіа, Національна рада зобов’язана ініціювати створення робочої групи за рівної участі представників усіх органів спільного регулювання для узгодження таких кодексів (правил) та затвердження меморандумів про принципи створення та поширення відповідної інформації. Після затвердження таких меморандумів органи спільного регулювання мають внести відповідні зміни до кодексів (правил) з дотриманням порядку, передбаченого частинами першою - шостою цієї статті.

8. Рішення про встановлення критеріїв віднесення осіб до суб’єктів у сфері онлайн-медіа ухвалюється за процедурою, передбаченою частинами першою - четвертою цієї статті. Рішення набуває чинності після його затвердження Національною радою.

9. Кодекси (правила) щодо визначення провайдерами платформ спільного доступу до відео та механізмів реалізації вимог, встановлених статтею 23 цього Закону, ухвалюються за процедурою, передбаченою частинами першою - шостою цієї статті. Рішення про визначення критеріїв віднесення лінійних медіа до тематичних та обсягів національного продукту до таких медіа, рішення про встановлення вимог щодо обсягу європейського продукту для телеканалів загальнонаціональної та регіональної категорії, що мають незначну долю аудиторії, рекомендації щодо виконання встановлених цим Законом вимог щодо європейського продукту ухвалюються за процедурою, передбаченою частинами першою - четвертою цієї статті. Рішення набирає чинності після його затвердження Національною радою.

1. Правління органу спільного регулювання створює експертні колегії для розробки висновків щодо відповідності інформації, поширеної суб’єктами у сфері медіа, кодексам (правилам) спільного регулювання.

2. Порядок діяльності колегій, вимоги до експертів, правила їх доброчесної поведінки, порядок призначення та відводу експертів, розмір та порядок виплати їм винагороди визначаються внутрішніми документами органу спільного регулювання з урахуванням вимог цього Закону.

3. Правління органу спільного регулювання визначає кандидатури членів експертних колегій та подає їх на затвердження Національної ради. При цьому кількість кандидатур має бути вдвічі більшою, ніж кількість членів відповідної експертної колегії. Національна рада упродовж одного місяця затверджує не менше ніж половину поданих кандидатур членів експертних колегій.

4. На експертизу органу спільного регулювання можуть бути передані питання, що знаходяться на розгляді Національної ради, у будь-який момент до винесення нею остаточного рішення:

1) за ініціативою суб’єкта у сфері медіа, якщо це питання стосується порушення ним вимог законодавства та/або умов ліцензії щодо змісту поширеної ним інформації, та за умови що він підписав кодекс (правила) щодо поширення відповідної інформації;

2) за ініціативою Національної ради, якщо це питання стосується вимог до змісту інформації, що поширена суб’єктом у сфері медіа, який не підписав кодекс (правила) щодо поширення відповідної інформації, і якщо таке питання має загальногалузеве значення.

У разі припинення діяльності органу спільного регулювання процедура передачі питань на експертизу не застосовується до моменту створення нового органу спільного регулювання.

Суб’єкт у сфері медіа, що не підписав кодекс (правила) поширення відповідної інформації, не має права ініціювати передачу питань, що знаходяться на розгляді Національної ради, на експертизу органу спільного регулювання. У цьому випадку Національна рада ухвалює рішення щодо такого питання на власний розсуд.

5. Витрати на надання висновку експертною колегією органу спільного регулювання оплачує суб’єкт у сфері медіа, який ініціював розгляд питання. У разі якщо суб’єкт у сфері медіа не є членом органу спільного регулювання, розмір оплати може бути збільшений на розмір членських внесків за відповідний рік. У разі розгляду питання за ініціативою Національної ради витрати на надання висновку експертною колегією фінансуються як адміністративні витрати органу спільного регулювання.

6. Експертні колегії з періодичністю, встановленою правлінням, здійснюють узагальнення практики застосування кодексів (правил) спільного регулювання та надають пропозиції щодо необхідності внесення змін до них.

7. Висновки експертних колегій органу спільного регулювання мають рекомендаційний характер. Національна рада враховує ці висновки при прийнятті рішень або відхиляє їх із обґрунтуванням причин відхилення.

1. Національна рада здійснює нагляд та контроль за дотриманням суб’єктами у сфері медіа законодавства та/або умов ліцензій відповідно до вимог цього Закону.

2. Нагляд та контроль за дотриманням законодавства у сфері захисту економічної конкуренції, користування радіочастотним спектром України для потреб мовлення, електронних комунікацій, а також дотримання інших вимог законодавства здійснюють державні органи у межах своєї компетенції.

У разі виявлення Національною радою ознак порушення законодавства, реагування на які не належить до її повноважень, Національна рада звертається до державного органу, до повноважень якого належить вжиття відповідних заходів реагування.

3. Державний нагляд та контроль полягають у здійсненні Національною радою в межах повноважень, встановлених цим Законом, заходів та дій щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства у сфері медіа з боку суб’єктів у сфері медіа.

4. Заходами державного нагляду та контролю є перевірки суб’єктів у сфері медіа та заходи реагування.

5. Офіційний моніторинг - комплекс заходів, спрямованих на фіксацію та аналіз інформації, яка поширюється суб’єктами у сфері медіа, що здійснюється на підставі запису, перегляду (прослуховування) такої інформації. Метою моніторингу є одержання об’єктивних відомостей для оцінки дотримання суб’єктами у сфері медіа вимог законодавства та/або умов ліцензії.

Записи програм аудіовізуальних та аудіальних медіа є службовою інформацією, яка може надаватися Національною радою до експертної колегії органу спільного регулювання для отримання висновку щодо застосування положень цього Закону у сферах спільного регулювання.

Акт моніторингу, в якому зафіксовані ознаки порушення, може бути оприлюднений та/або наданий на вимогу третіх осіб лише після прийняття рішення за результатами перевірки щодо порушення законодавства у сфері медіа.

1. Під час здійснення нагляду та контролю Національна рада керується такими принципами:

1) рівності прав і законних інтересів усіх суб’єктів у сфері медіа;

2) гарантування прав та законних інтересів кожного суб’єкта у сфері медіа;

3) об’єктивності та неупередженості здійснення нагляду та контролю;

4) відкритості, прозорості нагляду та контролю;

5) невтручання у діяльність суб’єкта у сфері медіа, якщо вона здійснюється в межах закону;

6) незалежності Національної ради під час здійснення нагляду та контролю від політичних партій та будь-яких інших об’єднань громадян.

1. До суб’єктів у сфері медіа застосовуються заходи реагування на порушення вимог законодавства та/або умов ліцензії у випадках та на підставах, визначених цим Законом.

2. Заходами реагування на порушення є:

1) припис, який застосовується за рішенням Національної ради;

2) штраф, який застосовується за рішенням Національної ради;

3) анулювання ліцензії за рішенням суду в порядку, визначеному статтею 116 цього Закону;

4) скасування реєстрації за рішенням Національної ради або за рішенням суду в порядку, визначеному статтею 116 цього Закону;

5) заборона видання та розповсюдження друкованого медіа за рішенням Національної ради або за рішенням суду в порядку, визначеному статтею 116 цього Закону;

6) тимчасова заборона поширення онлайн-медіа за рішенням Національної ради;

7) заборона поширення онлайн-медіа за рішенням Національної ради або за рішенням суду в порядку, визначеному статтею 116 цього Закону.

Розгляд Національною радою питання про застосування заходів реагування у вигляді припису здійснюється на підставі актів моніторингу та/або актів перевірок та інших доказів, які підтверджують наявність або відсутність фактичних обставин, що мають значення для вирішення питання про можливе притягнення суб’єкта у сфері медіа до відповідальності, з урахуванням його пояснень, якщо такі пояснення було надано.

Інші заходи реагування застосовуються після проведення перевірки, крім заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті.

3. Національна рада має право звертатися до провайдерів платформ спільного доступу до інформації та уповноважених представників пошукових систем (у тому числі іноземних) з вимогами обмежити доступ до інформації та/або виключити з результатів пошуку, що видаються за запитами користувачів, посилання на інформацію, яка порушує вимоги законодавства України, зокрема розділів IV та IX цього Закону, та за поширення якої до суб’єкта у сфері медіа застосовано захід реагування у вигляді штрафу або анулювання ліцензії, скасування реєстрації та/або заборони поширення онлайн-медіа в Україні.

У разі застосування заходу реагування у формі штрафу право на звернення, передбачене абзацом першим цієї частини, виникає після закінчення 30-денного строку з моменту вручення суб’єкту у сфері медіа відповідного рішення Національної ради, а в разі його оскарження - з дня набрання законної сили рішенням суду, за яким рішення Національної ради визнано правомірним.

У разі застосування заходу реагування у формі анулювання ліцензії, скасування реєстрації та/або заборони поширення онлайн-медіа в Україні право на звернення, передбачене абзацом першим цієї частини, виникає з моменту оприлюднення відповідного рішення Національної ради та/або набрання законної сили рішенням суду про застосування відповідного заходу реагування.

4. Особливості процедури застосування до суб’єктів у сфері медіа в період дії воєнного чи надзвичайного стану заходів реагування за грубі порушення вимог законодавства визначаються відповідним положенням, яке затверджується Національною радою з урахуванням такого:

у разі виявлення Національною радою ознак вчинення суб’єктом у сфері медіа грубого порушення законодавства вона застосовує особливу процедуру щодо вжиття заходів реагування;

Національна рада оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті та надсилає суб’єкту у сфері медіа на електронну поштову адресу, яка зазначена в Реєстрі, повідомлення щодо початку розгляду питання щодо можливого вчинення ним грубого порушення законодавства;

таке повідомлення повинно містити інформацію про дату і час засідання Національної ради, на якому будуть оголошені результати такого розгляду, короткий опис питання, що розглядається, включаючи опис фактичних обставин, які свідчать про можливе вчинення суб’єктом у сфері медіа грубого порушення законодавства, а також строк надання суб’єктом у сфері медіа пояснень щодо зазначених обставин, що не може бути меншим за три робочі дні.

Відповідне повідомлення Національна рада направляє також органу спільного регулювання для отримання висновку щодо відповідності інформації, поширеної суб’єктом у сфері медіа, кодексам (правилам) спільного регулювання. Строк підготовки експертною колегією органу спільного регулювання висновку у такому випадку має відповідати строку, визначеному в абзаці четвертому цієї частини. Якщо висновок експертної колегії органу спільного регулювання не буде ухвалений у цей строк, Національна рада має право прийняти рішення за наявними матеріалами.

Розгляд Національною радою питання про застосування заходів реагування здійснюється на підставі акта моніторингу та/або інших доказів, які підтверджують наявність або відсутність фактичних обставин, що мають значення для вирішення питання про можливе притягнення суб’єкта у сфері медіа до відповідальності, з урахуванням його пояснень, якщо такі пояснення були надані.

Суб’єкт у сфері медіа, щодо якого розпочато розгляд питання про можливе вчинення грубого порушення законодавства, впродовж наданого Національною радою строку, який не може становити менше ніж три робочі дні з дня оприлюднення повідомлення на офіційному веб-сайті Національної ради та надсилання його на електронну поштову адресу суб’єкта у сфері медіа, що зазначена в Реєстрі, має право надати письмові пояснення шляхом направлення на електронну поштову адресу Національної ради, зазначену в повідомленні, яке оприлюднено на офіційному веб-сайті Національної ради та надіслано суб’єкту у сфері медіа. Цей строк може бути продовжений розпорядженням голови Національної ради на підставі мотивованого клопотання суб’єкта у сфері медіа, якщо наявні обставини, які об’єктивно перешкоджають або істотно ускладнюють можливість надання ним пояснень у встановлений Національною радою строк.

Відсутність пояснень суб’єкта у сфері медіа та/або відсутність його представника на засіданні не перешкоджає розгляду Національною радою питання про вчинення суб’єктом у сфері медіа грубого порушення законодавства та ухваленню Національною радою рішення за результатами такого розгляду.

За результатами розгляду питання про вчинення суб’єктом у сфері медіа грубого порушення законодавства Національна рада ухвалює одне з таких рішень:

1) про відсутність порушення законодавства;

2) про застосування до суб’єкта у сфері медіа заходів реагування, передбачених цим Законом;

3) про звернення до військового командування під час воєнного стану.

Рішення Національної ради впродовж трьох робочих днів з дня його ухвалення оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національної ради та надсилається суб’єкту у сфері медіа на зазначену ним в Реєстрі електронну поштову адресу.

У разі застосування до суб’єкта у сфері медіа заходу реагування у вигляді штрафу такий суб’єкт зобов’язаний сплатити штраф у 15-денний строк з дня опублікування відповідного рішення Національної ради на її офіційному веб-сайті.

У разі несплати суб’єктом у сфері медіа штрафу в зазначений строк Національна рада звертається до суду з позовом щодо стягнення штрафу.

Оскарження рішення Національної ради про застосування заходу реагування у вигляді штрафу не зупиняє строк його оплати.

Рішення Національної ради про звернення до військового командування для відповідного реагування ухвалюється Національною радою у випадку повторного впродовж дії воєнного стану вчинення суб’єктом у сфері медіа грубого порушення законодавства.

1. У разі вчинення суб’єктом у сфері медіа незначного порушення законодавства та/або умов ліцензії Національна рада має право ухвалити рішення про винесення відповідному суб’єкту припису.

Винесення припису здійснюється Національною радою без проведення перевірки.

Строк для прийняття Національною радою рішення про винесення припису не може перевищувати 30 днів з моменту виявлення порушення.

Припис має містити докладний опис виявленого порушення та застереження щодо недопущення такого порушення в майбутньому.

У разі якщо порушення за своєю суттю є триваючим, припис має містити докладний опис виявленого порушення та вимогу про припинення порушення із зазначенням строку на виконання припису.

У разі неподання суб’єктом у сфері медіа копій документів, пояснень та іншої інформації на законну та мотивовану вимогу Національної ради припис має містити перелік документів, які вимагаються від суб’єкта, вимогу щодо надання пояснень чи інформації та строк на виконання припису.

2. Суб’єкт у сфері медіа, який отримав припис, зобов’язаний припинити порушення, що триває і стало підставою для винесення припису, у строк, визначений Національною радою у приписі. Цей строк має бути достатнім для виконання вимог припису.

3. На підставі заяви суб’єкта у сфері медіа Національна рада має право переглянути рішення про винесення припису. Заява про перегляд має бути подана впродовж семи днів з дня оприлюднення відповідного рішення. У разі пропуску зазначеного строку або відсутності підстав для задоволення заяви Національна рада ухвалює рішення про відхилення заяви. Якщо під час розгляду заяви буде встановлено нові обставини, які свідчать про відсутність порушень законодавства та/або умов ліцензії з боку заявника, Національна рада має право ухвалити рішення про скасування припису. Рішення про відхилення заяви або скасування припису має бути прийнято у строк не більше 30 днів від дати надходження такої заяви до Національної ради.

1. У разі застосування до суб’єкта у сфері медіа заходу реагування у вигляді штрафу суб’єкт зобов’язаний сплатити штраф упродовж 60 днів з дня оприлюднення відповідного рішення на офіційному веб-сайті Національної ради.

У разі оскарження рішення про застосування заходу реагування у вигляді штрафу термін сплати штрафу, зазначений у цій частині, призупиняється до набрання судовим рішенням законної сили.

2. Рішення Національної ради про застосування заходу реагування у вигляді штрафу є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження". У випадку оскарження такого рішення в судовому порядку рішення Національної ради про застосування заходу реагування у вигляді штрафу набуває статусу виконавчого документа після набрання судовим рішенням законної сили.

1. Перебіг строку для прийняття Національною радою рішення щодо застосування заходів реагування може бути зупинено з ініціативи Національної ради з таких підстав:

1) необхідності завершення розгляду Національною радою або судом справи, якщо рішення щодо цієї справи може суттєво вплинути на рішення з питання, яке розглядається;

2) розгляду іншим державним органом питання, вирішення якого має істотне значення для прийняття рішення з питання, яке розглядається;

3) звернення до органу спільного регулювання для отримання висновку щодо застосування положень цього Закону у сферах спільного регулювання;

4) направлення запиту на отримання від державних чи інших органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для отримання доказів щодо розгляду питання;

5) замовлення експертизи.

2. Національна рада зупиняє строк для прийняття рішення щодо застосування заходів реагування шляхом прийняття відповідного рішення із зазначенням дати спливу такого строку або із зазначенням певних обставин, настання яких є підставою для поновлення строку.

1. Національна рада має право призначати планову, позапланову та додаткову перевірку відповідно до вимог цього Закону та у визначеному нею порядку. Перевірки можуть бути виїзні або безвиїзні.

2. Підставами для призначення позапланової перевірки є:

1) неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної та/або неповної інформації, що має подаватися суб’єктом у сфері медіа відповідно до цього Закону;

2) надходження скарг від фізичних осіб, що відповідають вимогам Закону України "Про звернення громадян", від юридичних осіб, державних органів, органів місцевого самоврядування, що свідчать про наявність ознак порушень законодавства та/або умов ліцензії;

3) подання суб’єктом у сфері медіа письмової заяви до Національної ради про проведення перевірки за його бажанням (ініціативою);

4) виявлення Національною радою за наслідками розгляду результатів моніторингу ознак порушень законодавства та/або умов ліцензії;

5) необхідність перевірки виконання суб’єктом у сфері медіа рішень Національної ради щодо усунення порушень вимог законодавства та/або умов ліцензії, прийнятих і виданих за результатами проведених перевірок;

6) отримання обґрунтованої інформації (крім звернень фізичних та юридичних осіб, державних органів та органів місцевого самоврядування), що свідчить про наявність ознак порушень суб’єктом у сфері медіа вимог законодавства та/або умов ліцензії.

3. Перевірки проводяться на підставі рішення Національної ради про призначення перевірки, в якому зазначається найменування суб’єкта у сфері медіа, щодо якого буде проводитися перевірка, вид і предмет перевірки та підстави проведення перевірки із зазначенням стислого опису ознак порушення.

Рішення про призначення позапланової перевірки не приймається, якщо:

1) питання не належить до сфери повноважень Національної ради;

2) з моменту вчинення порушення минуло більше ніж один рік;

3) не встановлений суб’єкт, який є відповідальним за порушення, крім випадків, коли розгляд питання може відбуватися за фактом порушення та крім нерезидентів;

4) відповідні факти вже були предметом іншої перевірки Національної ради, крім випадку, передбаченого частиною шостою статті 104 цього Закону.

4. Виїзною перевіркою є комплекс встановлених цим Законом та визначеним Національною радою порядком заходів нагляду і контролю за дотриманням суб’єктами у сфері медіа вимог законодавства та/або умов ліцензії, які здійснюються уповноваженими Національною радою особами за адресою, за якою здійснюється редакційний контроль і яка зазначена в Реєстрі, або за іншою адресою за письмовим клопотанням суб’єкта у сфері медіа.

Виїзна перевірка повинна проводитися у присутності керівника юридичної особи, діяльність якої підлягає перевірці, або іншої уповноваженої особи. Перевірка щодо фізичної особи - підприємця повинна здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

5. Безвиїзною перевіркою є комплекс встановлених цим Законом та визначеним Національною радою порядком заходів нагляду і контролю за дотриманням суб’єктами у сфері медіа вимог законодавства та/або умов ліцензії, які здійснюються уповноваженими Національною радою особами. Безвиїзна перевірка не передбачає проведення перевірки за адресою суб’єкта у сфері медіа.

6. У разі отримання додаткової інформації щодо предмета перевірки, яка впливає на результати розгляду питання про порушення законодавства та/або умов ліцензії та яка не була відома або не могла бути відомою на дату проведення відповідної перевірки, Національна рада ухвалює рішення про призначення додаткової перевірки (виїзної або безвиїзної).

7. Планова перевірка проводиться не раніше ніж за один рік та не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії і призначається відповідно до затвердженого Національною радою плану проведення перевірок. Рішення про проведення планової перевірки надсилається суб’єкту у сфері медіа не пізніше ніж за 10 днів до її початку.

1. Перевірки Національної ради проводяться уповноваженими особами, які є працівниками апарату Національної ради. У разі потреби за рішенням Національної ради до проведення перевірки можуть залучатися також представники інших державних органів за їхньою згодою.

2. Під час проведення перевірки уповноважені особи Національної ради мають право:

1) своєчасно отримувати на свою вимогу інформацію (документи), у тому числі інформацію з обмеженим доступом (крім державної таємниці), від суб’єктів господарювання, державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших фізичних та юридичних осіб з питань, що виникають під час перевірки та стосуються предмета перевірки;

2) здійснювати фіксацію процесу перевірки в цілому чи кожної окремої дії будь-якими технічними засобами;

3) вимагати припинення дій, що перешкоджають проведенню перевірки;

4) одержувати пояснення, довідки, документи (копії документів), відомості з питань, що виникають під час перевірки та стосуються предмета перевірки.

3. Працівники Національної ради, що здійснюють перевірку, зобов’язані не розголошувати відомості (документи, інформацію тощо), отримані під час перевірки, крім випадків, коли ці відомості стали підставою для застосування заходів реагування.

4. Під час проведення перевірки не допускається вилучення у суб’єктів у сфері медіа оригіналів фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, комп’ютерної техніки, а також будь-якого іншого майна.

5. Керівник або представник суб’єкта у сфері медіа під час проведення перевірки зобов’язаний:

1) допускати уповноважених осіб Національної ради до місця проведення перевірки (у разі проведення виїзної перевірки);

2) забезпечити належні умови для проведення перевірки уповноваженими особами Національної ради (у разі проведення виїзної перевірки);

3) надавати уповноваженим особам Національної ради пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час перевірки та стосуються предмета перевірки.

6. У разі відмови суб’єкта у сфері медіа у проведенні перевірки його діяльності відповідно до вимог цього Закону уповноваженими особами Національної ради складається та підписується акт про відмову у проведенні перевірки суб’єкта у сфері медіа, до якого можуть долучатися відео-, аудіозапис, пояснення або інша інформація, що свідчать про відмову у проведенні перевірки. Такий акт є підставою для прийняття рішення щодо застосування заходів реагування в порядку, визначеному цим Законом.

Впродовж 30 днів з дня складення такого акта Національна рада повторно призначає перевірку суб’єкта у сфері медіа, предмет якої має відповідати предмету перевірки, яка не була проведена через відмову суб’єкта у сфері медіа.

У разі повторної відмови суб’єкта у сфері медіа у проведенні перевірки його діяльності відповідно до вимог цього Закону уповноваженими особами Національної ради складається та підписується акт, який є підставою для прийняття рішення щодо застосування заходів реагування в порядку, визначеному цим Законом.

7. Відмовою суб’єкта у сфері медіа у проведенні перевірки вважається:

1) відсутність суб’єкта у сфері медіа за місцем проведення перевірки (за адресою, за якою здійснюється редакційний контроль і яка зазначена у Реєстрі, або за іншою адресою за письмовим клопотанням суб’єкта у сфері медіа) або відсутність за місцем проведення перевірки особи, уповноваженої представляти інтереси суб’єкта у сфері медіа при проведенні перевірки;

2) перешкоджання уповноваженим особам Національної ради у проведенні перевірки, у тому числі безпідставне ненадання суб’єктом у сфері медіа запитуваних Національною радою документів, які стосуються предмета перевірки;

3) перешкоджання в доступі уповноважених осіб Національної ради до головної станції провайдера аудіовізуальних сервісів для проведення перевірки та/або здійснення моніторингу діяльності такого провайдера.

8. Не вважається відмовою суб’єкта у сфері медіа у проведенні перевірки:

1) недопуск до проведення перевірки представників Національної ради, які не пред’явили належно оформлені документи, що уповноважують їх на проведення перевірки;

2) надання суб’єктом у сфері медіа пояснень та/або доказів, які підтверджують неможливість надання витребуваних відомостей (інформації та/або документів).

1. Суб’єкт у сфері медіа, щодо якого прийнято рішення про призначення перевірки, має право:

1) ознайомлюватися з матеріалами перевірки;

2) подавати Національній раді докази, клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення);

3) одержувати копії рішень Національної ради, прийнятих щодо перевірки (витяги з них);

4) користуватися правовою допомогою при проведенні перевірки та під час розгляду Національною радою її результатів;

5) відмовити у наданні уповноваженим особам Національної ради пояснень, довідок, документів, матеріалів, відомостей з питань, що не стосуються предмета перевірки.

1. Під час розгляду питання про порушення суб’єктом у сфері медіа законодавства та/або умов ліцензії Національна рада бере до уваги:

1) результати офіційного моніторингу Національної ради;

2) пояснення суб’єкта у сфері медіа, посадових і службових осіб, інших осіб;

3) висновки експертів;

4) інформацію, що надана іншими державними органами в межах їх компетенції;

5) матеріали перевірок, проведених Національною радою;

6) будь-які інші фактичні дані, що дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.

1. Суб’єкт у сфері медіа не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства та/або умов ліцензії, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності.

2. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства та/або умов ліцензії становить один рік з дня вчинення порушення.

3. Перебіг строку давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства та/або умов ліцензії зупиняється з дня прийняття Національною радою рішення про призначення перевірки до розгляду на засіданні Національної ради результатів перевірки. Строк зупинення не може перевищувати трьох місяців з дня призначення перевірки.

1. До прийняття Національною радою рішення щодо застосування до суб’єкта у сфері медіа заходів реагування Національна рада або відповідний суб’єкт у сфері медіа має право звернутися до органу спільного регулювання для отримання висновку щодо відповідності інформації, поширеної суб’єктом у сфері медіа, кодексам (правилам) спільного регулювання.

2. На запит органу спільного регулювання Національна рада надає йому усі матеріали, необхідні для підготовки висновку.

3. Орган спільного регулювання передає отримані матеріали відповідній експертній колегії. Експертна колегія органу спільного регулювання розглядає звернення та ухвалює свій висновок не пізніше одного місяця з дня отримання матеріалів від Національної ради.

4. Експертна колегія органу спільного регулювання може запитати від Національної ради додаткові матеріали, необхідні для ухвалення висновку. Такі матеріали мають бути надані Національною радою упродовж п’яти робочих днів. У випадку ненадання або відсутності запитуваних матеріалів експертна колегія зобов’язана вказати про це у висновку.

5. Якщо висновок експертної колегії органу спільного регулювання не був ухвалений у строк, визначений частиною третьою цієї статті, Національна рада має право прийняти рішення за результатами перевірки.

6. За вмотивованим клопотанням експертної колегії органу спільного регулювання у зв’язку зі складністю питання, що розглядається, Національна рада має право продовжити строк на підготовку висновку, але не більше ніж на строк, визначений у частині третій цієї статті.

7. Висновок експертної колегії органу спільного регулювання має містити короткий виклад поставленого питання, мотивувальну та резолютивну частини.

8. Висновок експертної колегії органу спільного регулювання надсилається Національній раді та суб’єкту у сфері медіа, стосовно якого була призначена перевірка, упродовж двох робочих днів з дня його ухвалення.

1. За результатами розгляду питання про порушення законодавства та/або умов ліцензії Національна рада ухвалює одне з таких рішень:

1) про відсутність порушення законодавства та/або умов ліцензії;

2) про застосування до суб’єкта у сфері медіа заходів реагування, передбачених цим Законом;

3) про проведення додаткової перевірки.

Прийняте Національною радою рішення публікується на офіційному веб-сайті Національної ради, розміщується в електронному кабінеті, а також надсилається у письмовій формі суб’єкту у сфері медіа упродовж трьох робочих днів з дня його оприлюднення.

1. Порушення суб’єктами у сфері лінійних аудіовізуальних медіа вимог законодавства та/або умов ліцензії, за які Національна рада має право застосовувати заходи реагування, поділяються на:

1) незначні;

2) значні;

3) грубі.

2. До незначних порушень відноситься:

1) порушення умов ліцензії у частині програмної концепції мовлення;

2) ненадання, порушення строків надання інформації за запитом Національної ради у випадках та з підстав, передбачених цим Законом;

3) порушення строків внесення змін до Реєстру, які ліцензіат чи реєстрант відповідно до цього Закону самостійно вносять до Реєстру, відповідно до частини сімнадцятої статті 60, частини дев’ятої статті 64 цього Закону;

4) нерозміщення актуальних відомостей про структуру власності на своєму веб-сайті (за наявності);

5) порушення встановлених статтею 37 цього Закону вимог щодо повідомлення вихідних даних;

6) порушення встановлених статтею 44 цього Закону вимог мовлення у дні трауру (скорботи, жалоби) та дні пам’яті;

7) порушення встановленого статтею 46 цього Закону порядку надання доступу до подій значного суспільного інтересу;

8) порушення встановлених статтею 47 цього Закону вимог щодо поширення програм з платними інтерактивними конкурсами (іграми, вікторинами);

9) порушення встановлених статтею 48 цього Закону вимог щодо обліку і зберігання програм;

10) порушення встановлених Законом України "Про рекламу" та законодавством про публічні аудіовізуальні медіа вимог та обмежень щодо порядку поширення (розповсюдження) реклами та спонсорства;

11) порушення на 10 і менше відсотків вимог щодо обсягів європейського та/або національного продукту;

12) порушення радіомовником вимог щодо забезпечення частки пісень державною мовою, передбачених пунктами 1 і 2 частини третьої статті 40 цього Закону, на 5 і менше відсотків від встановленої цим Законом частки;

13) невикористання упродовж трьох місяців виду та/або технології мовлення, зазначених у Реєстрі, невідповідність фактичної територіальної категорії територіальній категорії, зазначеній у Реєстрі.

3. До значних порушень відноситься:

1) поширення висловлювань, що підбурюють до дискримінації чи утисків стосовно окремих осіб чи груп осіб за ознакою етнічного чи соціального походження, громадянства, національності, раси, релігії та вірувань, віку, статі, сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності, інвалідності або за іншими ознаками;

2) розповсюдження та демонстрування фільмів, розповсюдження та демонстрування яких заборонено відповідно до Закону України "Про кінематографію";

3) поширення пропаганди вживання наркотичних засобів, психотропних речовин;

4) поширення пропаганди жорстокого поводження з тваринами;

5) поширення інструкцій або порад щодо виготовлення, придбання або використання вибухових, наркотичних чи психотропних речовин;

6) поширення інформації, що заперечує або виправдовує злочинний характер комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, злочинний характер націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, створює позитивний образ осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім випадків, пов’язаних з розвитком української науки та культури), працівників радянських органів державної безпеки, виправдовує діяльність радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті;