Про забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією

12. Підставою для переоформлення висновку щодо можливості здійснення виробництва, імпорту та експорту продукції, що містить ртуть, є:

1) зміна технології виробництва продукції, що містить ртуть;

2) зміна складу продукції, що містить ртуть.

13. Переоформлення висновку щодо можливості здійснення виробництва, імпорту та експорту продукції, що містить ртуть, здійснюється безоплатно протягом двох робочих днів за заявою, до якої додається письмова згода (повідомлення), яка підлягає переоформленню, та документи, визначені частиною сьомою цієї статті.

14. Вимоги цієї статті не поширюються на:

1) виробництво, імпорт та експорт продукції, що містить ртуть, необхідної для захисту цивільного населення та використання у військових цілях;

2) використання продукції, що містить ртуть, для проведення досліджень, калібрування приладів як еталонів та стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів;

3) виробництво, імпорт та експорт перемикачів та реле, люмінесцентних ламп з холодним катодом та люмінесцентних ламп із зовнішнім електродом для електронних дисплеїв, засобів вимірювальної техніки у разі відсутності прийнятних безртутних альтернатив для їх заміни;

4) використання продукції, що містить ртуть, у релігійних обрядах;

5) виробництво, імпорт та експорт вакцин, що містять тіомерсал як консервант;

6) продукцію, що містить ртуть, включену до додатка А до Мінаматської конвенції про ртуть.

15. Забороняється включення до складеної продукції, що містить ртуть, виробництво, імпорт та експорт якої заборонені відповідно до цієї статті.

1. Підлягає обмеженню використання ртуті та її сполук у виробничих процесах із:

1) виробництва мономеру вінілхлориду;

2) виробництва метилату чи етилату натрію або калію;

3) виробництва поліуретану із застосуванням каталізаторів, що містять ртуть.

2. Для обмеження використання ртуті та сполук ртуті у зазначених виробничих процесах вживаються такі заходи:

1) сприяння заходам із скорочення чи заборони використання ртуті, отриманої в результаті первинного видобутку ртуті;

2) скорочення обсягу викидів та скидів ртуті в довкілля;

3) надання підтримки щодо наукових досліджень та розробок у сфері безртутних каталізаторів і процесів.

3. Забороняється використання ртуті або її сполук на об’єктах, введених в експлуатацію після набрання чинності цим Законом, у виробничих процесах, зазначених у частині другій цієї статті, крім виробництва поліуретану із застосуванням каталізаторів, що містять ртуть.

4. Забороняється створення об’єктів, які здійснюють будь-який виробничий процес, у якому використовується ртуть або її сполуки, якщо вони не були введені в експлуатацію до дати набрання чинності для України Мінаматською конвенцією про ртуть.

5. Створення об’єктів, визначених абзацом першим цієї частини, дозволяється лише за умови відсутності безртутних альтернатив, які технічно та економічно можуть бути впроваджені, якщо виробничий процес не завдає значної шкоди довкіллю та здоров’ю людини, що встановлюється за результатами проведення оцінки впливу на довкілля відповідно до Закону.

1. Підлягають обмеженню викиди ртуті та її сполук з таких джерел викидів:

1) вугільних електростанцій;

2) вугільних промислових котлоагрегатів;

3) процесів плавлення та випалу, які використовуються у виробництві кольорових металів (свинцю, цинку, міді, виробленого промисловим способом золота);

4) сміттєспалювальних об’єктів;

5) об’єктів виробництва цементного клінкеру.

1. Підлягають обмеженню скиди ртуті та її сполук з джерел скидів шляхом:

1) установлення граничних значень скидів;

2) використання найкращих доступних технологій та методів управління для обмеження скидів;

3) вжиття альтернативних заходів щодо скорочення обсягу скидів.

1. Тимчасове зберігання ртуті або сполук ртуті, призначених для використання у спосіб, дозволений Мінаматською конвенцією про ртуть, здійснюється з додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує безпеку для довкілля та здоров’я людини.

1. Забезпечення виконання міжнародних зобов’язань України, що випливають із її членства у Стратегічному підході до регулювання хімічних речовин на міжнародному рівні, здійснює національний координаційний центр.

2. Національний координаційний центр забезпечує інформування та обмін інформацією у визначеному законом порядку.

1. Забезпечення виконання міжнародних зобов’язань України, що випливають із її членства в Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення, здійснює національний координаційний центр.

2. Національний координаційний центр забезпечує інформування та обмін інформацією у визначеному законом порядку.

1. Координація діяльності із забезпечення виконання зобов’язань України, що випливають з її членства в міжнародних договорах, які регулюють питання управління відходами та хімічною продукцією, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, через Єдиний центр із забезпечення виконання міжнародних договорів України, що регулюють питання управління відходами та хімічною продукцією.

2. Основними завданнями Єдиного центру із забезпечення виконання міжнародних договорів України, що регулюють питання управління відходами та хімічною продукцією, є:

1) підвищення ефективності впровадження міжнародних конвенцій, що регулюють питання управління відходами та хімічною продукцією;

2) забезпечення на національному рівні координації, взаємодії, співробітництва і спільної діяльності в рамках Базельської конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням, Роттердамської конвенції про процедуру Попередньої обґрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі, Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі, Мінаматської конвенції про ртуть, Стратегічного підходу до управління хімічними речовинами на міжнародному рівні;

3) здійснення інформаційної взаємодії та інформаційного обміну із сторонами та секретаріатами міжнародних конвенцій, що регулюють питання управління відходами та хімічною продукцією;

4) забезпечення на національному рівні інформаційного обміну з питань виконання міжнародних договорів України, що регулюють питання управління відходами та хімічною продукцією;

5) аналіз найкращих світових практик управління відходами та хімічною продукцією, підготовка пропозицій щодо їх запровадження в Україні;

6) збір, аналіз та узагальнення матеріалів, підготовлених центральними та місцевими органами виконавчої влади і необхідних для виконання зобов’язань України, що випливають з її членства в міжнародних договорах, що регулюють питання управління відходами та хімічною продукцією;

7) підготовка поточних інформаційно-аналітичних та періодичних звітних матеріалів відповідно до вимог міжнародних конвенцій, що регулюють питання управління відходами та хімічною продукцією;

8) створення інформаційно-аналітичних систем і баз даних, необхідних для виконання зобов’язань України, що випливають з її членства в міжнародних договорах, що регулюють питання управління відходами та хімічною продукцією;

9) організація участі уповноважених представників у заходах, що проводяться в рамках міжнародних конвенцій, що регулюють питання управління відходами та хімічною продукцією;

10) координація впровадження спільних проектів для реалізації положень міжнародних конвенцій, що регулюють питання управління відходами та хімічною продукцією;

11) виконання інших функцій, спрямованих на покращення співробітництва з міжнародними організаціями.

3. Центральні та місцеві органи виконавчої влади подають до Єдиного центру із забезпечення виконання міжнародних договорів України, що регулюють питання управління відходами та хімічною продукцією, інформаційні матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

4. Положення про Єдиний центр із забезпечення виконання міжнародних договорів України, що регулюють питання управління відходами та хімічною продукцією, затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через вісімнадцять місяців з дня набрання чинності цим Законом.

2. Пункти 20 і 21 частини першої статті 9, пункти 12 і 13 частини першої статті 11, пункти 17-20 частини першої статті 12, статті 74-80 цього Закону, пункт 3, підпункти 2 і 3 пункту 5, підпункти 2 і 3 пункту 6, пункти 7 і 8 цього розділу вводяться в дію з дня набрання для України чинності Мінаматською конвенцією про ртуть.

3. До 2024 року скоротити використання ртуті у виробничих процесах, передбачених частиною першою статті 77 цього Закону, в розрахунку на одиницю продукції на 50 відсотків порівняно з обсягом використання у 2010 році.

4. Внести зміни до таких законів України:

1) у Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 41, ст. 546 із наступними змінами):

у статті 52:

у назві слова "токсичних хімічних речовин та інших препаратів" замінити словами "небезпечних хімічних речовин";

у частині першій слова "токсичних хімічних речовин та інших препаратів" замінити словами "небезпечних хімічних речовин";

у частині другій слова "препаратів і" виключити;

у частині третій слово "препаратах" замінити словами "хімічних речовинах";

частину четверту виключити;

у пункті "й" частини другої статті 68 слово "токсичних" замінити словами "небезпечних хімічних речовин";

2) статтю 24 Закону України "Про Службу безпеки України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 27, ст. 382 із наступними змінами) доповнити пунктом 21 такого змісту:

"21) здійснювати попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів технологічного тероризму, запобігання вчиненню терористичних актів з використанням небезпечних хімічних речовин, диверсій у суб’єктів господарювання хімічної промисловості та на об’єктах критичної інфраструктури";

3) пункт "б" частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170 із наступними змінами) доповнити підпунктом 16 такого змісту:

"16) здійснення заходів у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією відповідно до закону";

4) у статті 2 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 48, ст. 483 із наступними змінами):

в абзаці першому частини другої слова "сильнодіючими отруйними речовинами" виключити;

частину третю доповнити абзацом такого змісту:

"Видача (відмова у видачі, переоформлення, анулювання) дозволу на використання особливо небезпечної хімічної речовини, яка виводиться з ринку, дозволу на використання отруйної хімічної речовини, письмової згоди (повідомлення) про транскордонне перевезення ртуті та її сполук, висновку щодо можливості здійснення виробництва, імпорту та експорту продукції, що містить ртуть, рішення про включення повідомлення про використання альтернативної назви хімічної речовини до Державного реєстру повідомлень про використання альтернативної назви хімічної речовини здійснюються відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про забезпечення хімічної безпеки, управління хімічною безпекою та хімічною продукцією";

5) Перелік документівдозвільного характеру у сферігосподарської діяльності, затверджений Законом України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 47, ст. 532), доповнити пунктами 159-162 такого змісту:

6) у пункті 14 частини першої статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 23, ст. 158 із наступними змінами) слова "виробництво особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України" виключити;

7) статтю 60 Закону України "Про управління відходами" від 20 червня 2022 року № 2320-IX доповнити частиною другою такого змісту:

"2. Координація діяльності із забезпечення виконання зобов’язань України, що випливають з її членства в міжнародних договорах, які регулюють питання щодо поводження з небезпечними хімічними речовинами та відходами, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, через Єдиний центр із забезпечення виконання міжнародних договорів України, що регулюють питання управління відходами та хімічною продукцією".

5. Установити, що:

1) суб’єкти господарювання у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією зобов’язані подати заяви про отримання документів дозвільного характеру не пізніше ніж через шість місяців з дня введення в дію цього Закону;

2) первинний видобуток ртуті та дослідно-промислова розробка родовищ ртуті, якщо вони не здійснювалися з дня набрання чинності для України Мінаматською конвенцією про ртуть, забороняються;

3) продовження видобутку ртуті та дослідно-промислової розробки існуючих родовищ ртуті дозволяється на строк до 15 років з дня набрання чинності для України Мінаматською конвенцією про ртуть у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

6. Кабінету Міністрів України:

1) протягом вісімнадцяти місяців з дня набрання чинності цим Законом:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

2) протягом чотирьох років з дня набрання чинності для України Мінаматською конвенцією про ртуть затвердити план заходів з обмеження скидів ртуті та її сполук;

3) протягом 10 років з дня набрання чинності для України Мінаматською конвенцією про ртуть затвердити план заходів для існуючих джерел викидів щодо:

установлення кількісних цільових показників для контролю і скорочення викидів;

установлення граничних значень викидів для контролю і скорочення викидів;

використання найкращих наявних методів та найкращих видів природоохоронної діяльності для обмеження обсягу викидів;

реалізації стратегії обмеження викидів широкого кола забруднювачів, що забезпечить супутні вигоди для обмеження обсягу викидів ртуті та її сполук;

вжиття альтернативних заходів щодо скорочення обсягу викидів.

7. Протягом трьох років з дня набрання чинності для України Мінаматською конвенцією про ртуть центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, визначити відповідні категорії точкових джерел скидів ртуті та її сполук.

8. Протягом п’яти років з дня набрання чинності для України Мінаматською конвенцією про ртуть центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, забезпечити створення та ведення реєстрів викидів і скидів ртуті та її сполук у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.