• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про культуру

Верховна Рада України  | Закон від 14.12.2010 № 2778-VI
Редакції
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 14.12.2010
  • Номер: 2778-VI
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 14.12.2010
  • Номер: 2778-VI
  • Статус: Документ діє
Редакції
Документ підготовлено в системі iplex
2. Суб'єктами професійної творчої діяльності на індивідуальній і колективній основі є професійні творчі працівники, колективи та творчі спілки.
3. Статус професійного творчого працівника, правові засади професійної творчої діяльності визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 18. Сприяння мистецькому аматорству та організації дозвілля громадян
1. З метою задоволення потреби громадян у мистецькому аматорстві, створення умов для їх дозвілля органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування формують базову мережу закладів культури (клубних закладів, культурних центрів, парків культури та відпочинку, центрів народної творчості тощо), медіа і надають їм фінансову підтримку, а також сприяють створенню недержавних закладів культури, клубів, мистецьких аматорських об'єднань, гуртків, студій за інтересами та провадженню ними діяльності.
Стаття 19. Особливості створення, діяльності та ліквідації закладів культури
1. Заклади культури різних організаційно-правових форм господарювання і форм власності утворюються та провадять діяльність відповідно до законодавства та цілей, передбачених їхніми статутами (положеннями).
( Абзац перший частини першої статті 19 в редакції Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )( Абзац другий частини першої статті 19 виключено на підставі Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
Основним видом діяльності закладу культури є діяльність у сфері культури, передбачена статтею 12 цього Закону.
Заклади культури можуть одночасно з основною діяльністю провадити іншу господарську діяльність і одержувати від неї доходи, якщо інше не встановлено законом і така діяльність відповідає меті, з якою вони створені. Доходи, одержані від цієї діяльності, оподатковуються на загальних підставах згідно із законодавством.
2. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування сприяють діяльності неприбуткових закладів культури.
Для неприбуткових закладів культури, закладів освіти сфери культури, а також фізичних та юридичних осіб, які надають благодійну допомогу неприбутковим закладам культури, створюється сприятливий режим оподаткування, передбачений податковим законодавством.
3. Створення чи припинення, у тому числі ліквідація, закладів культури здійснюється в порядку, визначеному законодавством.
Стаття 20. Особливості провадження інвестиційної та інноваційної діяльності, проведення приватизації у сфері культури
1. Держава забезпечує створення умов для провадження інвестиційної та інноваційної діяльності у сфері культури.
Юридичним і фізичним особам гарантується додержання їхніх прав і законних інтересів під час провадження інвестиційної та інноваційної діяльності на об'єктах культурного призначення.
2. Кошти, що надійшли від приватизації об'єктів культурного призначення, у тому числі об'єктів незавершеного будівництва, державної власності, зараховуються в повному обсязі до Державного бюджету України, а комунальної власності - до відповідних місцевих бюджетів.
( Абзац другий частини другої статті 20 виключено на підставі Закону № 2269-VIII від 18.01.2018 )
3. Не підлягають приватизації:
архіви (архівні установи), об'єкти культури, мистецтва, у тому числі виняткової історичної, художньої, наукової чи іншої культурної цінності, що занесені чи підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання, а також об'єкти архітектури, меморіальні комплекси, заповідники, парки тощо загальнодержавного значення;
( Абзац третій частини третьої статті 20 виключено на підставі Закону № 2269-VIII від 18.01.2018 )
пам'ятки, включені до переліку пам'яток, що не підлягають приватизації;
пам'ятки археології;
архіви та документи з них;
пам'ятки державної частини Музейного фонду України (музейні предмети, музейні колекції та музейні зібрання);
документи Державного бібліотечного фонду України;
вихідні матеріали та фільмокопії, що зберігаються у фільмофонді;
( Абзац десятий частини третьої статті 20 виключено на підставі Закону № 2269-VIII від 18.01.2018 )
заклади освіти сфери культури.
4. Забороняється виселення закладів культури (театрів, філармоній, бібліотек, музеїв, архівів, художніх галерей (виставок), кінотеатрів, мистецьких шкіл, центрів дозвілля дітей та юнацтва, клубних закладів тощо) з приміщень без надання їм іншого рівноцінного приміщення.
( Частина четверта статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017 )
5. Не можуть бути предметом застави об'єкти права державної та комунальної власності, що занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання.
Стаття 21. Особливості трудових відносин та працевлаштування в закладах культури
1. Керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п’ять років за результатами конкурсу.
Керівники комунальних закладів культури у населених пунктах з населенням до 5 тисяч жителів можуть призначатися на посаду без проведення конкурсу шляхом укладення з ними контракту за результатами співбесіди за умови дотримання вимог, передбачених абзацом першим частини першої статті 21-1 цього Закону.
( Частину першу статті 21 допорвнено абзацом другим згідно із Законом № 3120-IX від 29.05.2023 )
2. Протягом періоду тимчасової окупації керівники закладів культури на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя призначаються на посаду без конкурсу шляхом укладення з ними контракту за результатами співбесіди. Право призначати керівників закладів культури на тимчасово окупованих територіях на посаду та укладати з ними контракт, а також звільняти із займаної посади мають:
1) Донецька, Луганська обласні державні адміністрації, відповідні військово-цивільні адміністрації у разі їх утворення - щодо керівників закладів культури на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, які до початку тимчасової окупації належали до сфери управління відповідно зазначених обласних державних адміністрацій чи органів влади, повноваження яких здійснюються військово-цивільними адміністраціями;
2) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, - щодо керівників закладів культури на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та щодо керівників закладів культури на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, які до початку тимчасової окупації не належали до сфери управління органів влади, зазначених у пункті 1 цієї частини.
Керівник державного чи комунального закладу культури може призначатися керівником на умовах сумісництва в державному чи комунальному закладі культури, розташованому на тимчасово окупованих територіях, виключно відповідного функціонального спрямування.
Контракт з керівником закладу культури на тимчасово окупованій території, який призначається на посаду на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини, визначає основні вимоги щодо діяльності керівника та умови, передбачені абзацами четвертим - восьмим частини шістнадцятої статті 21-5цього Закону.
( Статтю 21 доповнено новою частиною згідно із Законом № 447-IX від 14.01.2020 )
3. Трудові відносини з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури оформлюються шляхом укладення контрактів.
Формування кадрового складу художнього та артистичного персоналу державних та комунальних закладів культури здійснюється на конкурсній основі в порядку , визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв.
За результатами конкурсу з переможцем з числа кандидатів укладається контракт строком від одного до трьох років за формою, визначеною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. Після настання дати закінчення строку дії контракт вважається продовженим на строк, на який він був укладений, якщо жодна із сторін за місяць до цієї дати письмово не поінформувала іншу сторону про своє бажання припинити дію контракту.
Керівник державного чи комунального закладу культури може брати участь у конкурсі, передбаченому цією частиною, на посаду художнього керівника у відповідному закладі. У разі якщо керівник державного чи комунального закладу культури стане переможцем конкурсу на посаду художнього керівника, він може здійснювати суміщення посад (професій) керівника відповідного закладу культури та художнього керівника. У такому разі укладається контракт строком на п’ять років.
4. Керівник державного чи комунального закладу культури може залучати артистичний та художній персонал понад штатну чисельність на підставі цивільно-правового договору в порядку, визначеному законом.
( Текст статті 21 в редакції Закону № 955-VIII від 28.01.2016 )
Стаття 21-1. Вимоги до керівника державного чи комунального закладу культури
1. Керівником державного чи комунального закладу культури може бути особа, яка має вищу освіту, стаж роботи у сфері культури не менше трьох років, володіє державною мовою та здатна за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем виконувати відповідні посадові обов’язки.
Керівником національного закладу культури може бути особа, яка має вищу освіту, стаж роботи у сфері культури не менше трьох років, володіє державною мовою, має досвід роботи на керівних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності не менше трьох років та здатна за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем виконувати відповідні посадові обов’язки.
2. Не може бути призначена на посаду керівника державного чи комунального закладу культури особа, яка:
за рішенням суду визнана недієздатною або її дієздатність обмежена;
має судимість за вчинення кримінального правопорушення, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією;
( Абзац третій частини другої статті 21-1 із змінами, внесеними згідно із Законами № 524-IX від 04.03.2020, № 720-IX від 17.06.2020 )
є близькою особою або членом сім’ї керівників органу, що відповідно до статутних документів здійснює управління державним чи комунальним закладом культури, а саме центрального органу виконавчої влади, органу влади Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування (далі - орган управління).
( Розділ III доповнено статтею 21-1 згідно із Законом № 955-VIII від 28.01.2016 )
Стаття 21-2. Порядок конкурсного добору керівника державного чи комунального закладу культури
1. Кандидатів на посаду керівника державного чи комунального закладу культури визначає конкурсна комісія за результатами відкритого та публічного конкурсного добору на зайняття цієї посади.
2. Конкурсний добір керівника державного чи комунального закладу культури складається з таких етапів:
оголошення органом управління конкурсу на посаду керівника державного чи комунального закладу культури;
формування складу конкурсної комісії;
подання документів кандидатами на посаду керівника державного чи комунального закладу культури;
добір кандидатів на посаду керівника державного чи комунального закладу культури;
призначення органом управління керівника державного чи комунального закладу культури.
4. Орган управління оголошує конкурс на посаду керівника державного чи комунального закладу культури не пізніш як за два місяці до завершення строку повноважень керівника державного чи комунального закладу культури відповідно до контракту або впродовж семи днів з дня дострокового припинення його повноважень.
5. Оголошення про конкурс розміщується в офіційних друкованих виданнях відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування (за наявності), на офіційному веб-сайті органу управління, на інформаційних сайтах, сайтах професійного спрямування, сайтах установ культури та може поширюватися в будь-який інший спосіб.
6. Оголошення про конкурс на посаду керівника державного чи комунального закладу культури має містити інформацію про дату початку приймання документів, дату початку формування конкурсної комісії, умови, строки проведення конкурсу та вимоги до кандидатів.
( Розділ III доповнено статтею 21-2 згідно із Законом № 955-VIII від 28.01.2016 )
Стаття 21-3. Склад, порядок формування і повноваження конкурсної комісії
1. Конкурсна комісія складається з дев’яти членів.
2. Персональний склад конкурсної комісії та зміни до нього (за потреби) затверджує своїм наказом орган управління, що проводить конкурсний добір. Орган управління повинен сформувати персональний склад конкурсної комісії не пізніше 30 днів після оголошення конкурсу на посаду керівника державного чи комунального закладу культури.
3. У разі проведення конкурсного добору на посаду керівника державного чи комунального закладу культури, яким управляє центральний орган виконавчої влади, по три кандидатури до складу конкурсної комісії подають члени трудового колективу, громадські організації у сфері культури відповідного функціонального спрямування та орган управління.
4. У разі проведення конкурсного добору на посаду керівника державного чи комунального закладу культури, яким управляє орган влади Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, по три кандидатури до складу конкурсної комісії подають члени трудового колективу, громадські організації у сфері культури відповідного функціонального спрямування та орган управління.
5. Кандидатури до складу конкурсної комісії від трудового колективу обираються на загальних зборах трудового колективу.
6. Громадські організації у сфері культури відповідного функціонального спрямування подають по три кандидатури органу управління, який шляхом жеребкування визначає трьох кандидатів до складу конкурсної комісії. Орган управління забезпечує онлайн-трансляцію жеребкування на своєму офіційному веб-сайті.
7. Члени конкурсної комісії мають бути неупередженими та незалежними. Не допускається втручання в діяльність конкурсної комісії будь-яких органів влади, а також учасників конкурсу.
Членами конкурсної комісії можуть бути:
незалежні фахівці у сфері культури, публічного або бізнес-адміністрування;
члени професійних, творчих спілок, об’єднань, асоціацій, організацій у сфері культури, зареєстрованих відповідно до закону;
члени міжнародних об’єднань, асоціацій, організацій у сферах культури.
8. Членом конкурсної комісії не може бути особа, яка:
за рішенням суду визнана недієздатною або її дієздатність обмежена;
має судимість за вчинення кримінального правопорушення, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією;
( Абзац третій частини восьмої статті 21-3 із змінами, внесеними згідно із Законами № 524-IX від 04.03.2020, № 720-IX від 17.06.2020 )
є близькою особою або членом сім’ї учасника конкурсу чи органу управління;
є членом трудового колективу закладу культури, на посаду керівника якого проводиться конкурс.
9. Конкурсна комісія вважається повноважною у разі затвердження в її складі не менше шести осіб.
10. Орган управління призначає секретаря конкурсної комісії, який бере участь у засіданнях комісії без права голосу. Секретар веде і зберігає протоколи засідань конкурсної комісії, які підписують усі члени конкурсної комісії.
11. Голова конкурсної комісії обирається членами конкурсної комісії з їх числа та проводить засідання конкурсної комісії.
( Розділ III доповнено статтею 21-3 згідно із Законом № 955-VIII від 28.01.2016 )
Стаття 21-4. Подання документів для участі в конкурсі
1. Усі зацікавлені особи можуть взяти участь у конкурсі на посаду керівника державного чи комунального закладу культури.
2. Особа, яка бере участь у конкурсі, упродовж 30 днів з дня оголошення конкурсу подає такі документи:
заява про участь у конкурсі з наданням згоди на обробку персональних даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";
автобіографія, що містить прізвище, ім’я та по батькові, число, місяць, рік і місце народження, інформацію про громадянство, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), контактний номер телефону та адресу електронної пошти чи іншого засобу зв’язку, відомості про наявність чи відсутність судимості;
копія документа, що посвідчує особу, копії документів про вищу освіту;
два рекомендаційні листи довільної форми;
мотиваційний лист довільної форми.
Зазначені документи надсилаються на поштову та електронну адреси органу управління у встановлений цією частиною строк.
3. Перелік документів, зазначених у частині другій цієї статті, є вичерпним. Особа може надати інші документи, які, на її думку, підтверджують її професійні чи моральні якості.
4. Особа, яка подає документи, відповідає за достовірність поданої інформації.
5. Упродовж трьох робочих днів після закінчення строку подання документів для участі в конкурсі орган управління оприлюднює подані документи, визначені у частині другій цієї статті, на своєму офіційному веб-сайті відповідно до Закону України "Про захист персональних даних".
6. Усі зацікавлені особи протягом семи днів з дня оприлюднення відомостей про кандидатів можуть подавати пропозиції та зауваження щодо кандидатур на електронну пошту органу управління, які передаються конкурсній комісії.
7. Під час проведення конкурсу обробка персональних даних учасників здійснюється відповідно до Закону України "Про захист персональних даних".
( Розділ III доповнено статтею 21-4 згідно із Законом № 955-VIII від 28.01.2016 )
Стаття 21-5. Добір кандидатів на посаду керівника державного чи комунального закладу культури та призначення керівника
1. Конкурсний добір проводиться публічно.
2. Орган управління забезпечує відео- та аудіофіксацію всіх засідань конкурсної комісії та розміщує матеріали засідань конкурсної комісії на своєму офіційному веб-сайті. Представники медіа та громадськості мають право бути присутніми на засіданнях конкурсної комісії під час проведення співбесіди з кандидатами, під час якої публічно презентуються запропоновані проекти програм розвитку закладу культури на один і п’ять років.
3. Орган управління не пізніш як за 10 днів до дня проведення першого засідання конкурсної комісії повідомляє кандидатів про час та місце проведення засідання конкурсної комісії.
4. За клопотанням члена конкурсної комісії орган управління забезпечує його участь у засіданнях конкурсної комісії в режимі відеоконференції. Відповідне клопотання подається не пізніш як за три дні до початку засідання конкурсної комісії.
5. Конкурсна комісія проводить перше засідання через 10 днів після закінчення строку приймання документів.
6. На першому засіданні конкурсна комісія розглядає документи, подані кандидатами на посаду керівника державного чи комунального закладу культури, на відповідність кваліфікаційним вимогам. Результати розгляду невідкладно повідомляються кандидатам електронною поштою чи іншим засобом зв’язку, зазначеним в автобіографії.
7. Особа не допускається до участі в доборі кандидатів на посаду керівника державного чи комунального закладу культури у разі невідповідності вимогам, зазначеним у статті 21-1 цього Закону, за рішенням конкурсної комісії.
8. Орган управління зобов’язаний оприлюднити на своєму офіційному веб-сайті умови праці, відомості про матеріально-технічну базу закладу культури, фінансову звітність за попередній бюджетний період закладу культури, на посаду керівника якого проводиться конкурс.
9. На другому засіданні конкурсна комісія проводить співбесіду з кандидатами, під час якої заслуховує публічні презентації проектів програм розвитку закладу культури на один і п’ять років.
10. Допоміжними критеріями під час голосування на користь кандидатів є:
післядипломна освіта у галузі управління;
ступінь MBA (Master of Business Administration), MPA (Master of Public Administration), MLA (Master of Liberal Arts), магістра бізнес-адміністрування чи магістра державного управління;
науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) чи доктора наук;
досвід роботи на керівних посадах в українських/міжнародних компаніях, установах, програмах, проектах у сфері культури;
володіння офіційними мовами Європейського Союзу;
досвід розроблення і реалізації інвестиційних та інноваційних проектів;
схвальні відгуки в українських та іноземних галузевих медіа;
бездоганна ділова репутація.
11. Конкурсна комісія приймає рішення про визначення переможця конкурсу шляхом голосування та оприлюднює його на офіційному веб-сайті органу управління та в інший спосіб. Спосіб голосування визначається рішенням конкурсної комісії.
12. Рішення конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього на засіданні конкурсної комісії проголосувала більшість від затвердженого складу конкурсної комісії.
13. У разі виявлення фактів, що свідчать про конфлікт інтересів члена конкурсної комісії, такий член конкурсної комісії не бере участі в голосуванні.
14. У разі відхилення конкурсною комісією всіх кандидатів конкурсна комісія проводить повторний конкурс. Повторний конкурс проводиться у порядку, визначеному статтями 21-1-21-5 цього Закону.
15. Керівник органу управління зобов’язаний призначити переможця конкурсу керівником державного чи комунального закладу культури не пізніше двох місяців з дня оголошення конкурсу. Підставою для видання наказу про призначення керівника державного чи комунального закладу культури є підписання контракту. Істотні умови контракту публікуються на офіційному веб-сайті органу управління не пізніше наступного дня після його підписання.
16. Контракт з керівником державного чи комунального закладу культури визначає основні вимоги до діяльності закладу культури, виконання яких є обов’язковим для керівника, та інші умови.
Обов’язковими умовами контракту з керівником державного чи комунального закладу культури є:
програми розвитку закладу культури на один і п’ять років, що розглядалися на засіданні конкурсної комісії;
умови оплати праці керівника;
критерії оцінки праці керівника;
особливості порядку здійснення контролю за діяльністю закладу культури;
заходи відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов контракту;
особливі підстави для дострокового розірвання контракту та відповідні наслідки для його сторін.
( Розділ III доповнено статтею 21-5 згідно із Законом № 955-VIII від 28.01.2016 )
Розділ IV
БАЗОВА МЕРЕЖА ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ
Стаття 22. Призначення та функціонування базової мережі закладів культури
1. Базова мережа закладів культури формується з метою:
забезпечення розвитку сфери культури, всіх жанрів і видів мистецтва, а також цілісності національної культури;
дотримання прав громадян України у сфері культури, забезпечення доступності національного культурного надбання, культурних благ та мистецької творчості шляхом дотримання державних соціальних нормативів у сфері обслуговування закладами культури;
забезпечення територіальної доступності для населення закладів культури, закладів освіти сфери культури, що надають базовий набір культурних послуг, враховуючи потреби та права у сфері культури усіх категорій населення.
( Частину першу статті 22 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 1432-IX від 29.04.2021 )
2. Базова мережа закладів культури формується органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з дотриманням вимог державних соціальних нормативів у сфері обслуговування закладами культури, передбачених Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", та мінімальних стандартів забезпечення населення культурними послугами.
Виключення закладу з базової мережі закладів культури, його реорганізація чи ліквідація здійснюються виключно за погодженням у місячний строк з відповідним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури та/або кіно та/або інших сферах, до яких належить діяльність цього закладу, з одночасним інформуванням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах мистецтв та спеціалізованої мистецької освіти.
( Абзац другий частини другої статті 22 в редакції Закону № 3120-IX від 29.05.2023 )
Виключення закладу з базової мережі закладів культури допускається за умови, що надання населенню культурних послуг забезпечить інший заклад культури чи заклад освіти сфери культури в межах території відповідної територіальної громади з дотриманням вимог щодо доступності та якості культурних послуг.
( Абзац частини другої статті 22 в редакції Закону № 3120-IX від 29.05.2023 )
Порядок формування базової мережі закладів культури визначає Кабінет Міністрів України. Існуючі заклади культури та заклади освіти сфери культури автоматично включаються до базової мережі закладів культури.
( Частина друга статті 22 в редакції Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, визначає перспективи та напрями розвитку і зміст мистецької освіти.
Для системного методичного, навчально-методичного, науково-методичного супроводу та актуалізації змісту мистецької освіти, забезпечення професійного розвитку педагогічних працівників закладів освіти сфери культури органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування виходячи з потреб регіонів/населених пунктів можуть утворювати методичні установи/методичні відділи мистецької освіти. Типове положення про методичну установу/методичний відділ мистецької освіти затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв.
( Частина третя статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5461-VI від 16.10.2012; в редакції Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )( Частину четверту статті 22 виключено на підставі Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
Стаття 23. Рівні базової мережі закладів культури
1. До базової мережі закладів культури загальнодержавного рівня належать державні, у тому числі національні, заклади культури (бібліотеки, музеї, архіви, галереї, заповідники, цирки, театри, філармонії, музичні колективи і ансамблі, культурно-інформаційні та культурно-просвітницькі центри, кіностудії, художні галереї, виставки національного (загальнодержавного) значення тощо), заклади освіти сфери культури (мистецькі школи, мистецькі ліцеї, фахові мистецькі коледжі, заклади вищої мистецької освіти).
( Частина перша статті 23 в редакції Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
2. До базової мережі закладів у сфері культури місцевого рівня належать комунальні заклади культури (бібліотеки, музеї, галереї, заповідники, виставкові зали, театри, філармонії, концертні організації, мистецькі колективи, кінотеатри, кіновідеопрокатні підприємства, об’єднання, палаци і будинки культури, інші клубні заклади, студії, центри народної творчості, центри народної культури, центри культурних послуг, парки культури та відпочинку тощо), заклади освіти сфери культури (мистецькі школи, мистецькі ліцеї, фахові мистецькі коледжі, заклади вищої мистецької освіти).
З метою наближення місця надання культурних послуг до місця проживання громадян у населених пунктах можуть утворюватися філії та/або структурні підрозділи закладів культури.
( Абзац другий частини другої статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3120-IX від 29.05.2023 )
( Частина друга статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017; в редакції Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
3. Переліки закладів базової мережі закладів культури затверджують:
щодо базової мережі загальнодержавного рівня - центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать такі заклади;
щодо базової мережі місцевого рівня - місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах мистецтв та спеціалізованої мистецької освіти, на підставі отриманих від інших центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування переліків закладів культури, закладів освіти сфери культури складає і підтримує в актуальному стані зведений перелік закладів, включених до базової мережі закладів культури, та оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті.
( Абзац четвертий частини третьої статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3120-IX від 29.05.2023 )
( Статтю 23 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 1432-IX від 29.04.2021 )
4. З метою створення умов для забезпечення населення культурними послугами, раціонального та ефективного використання наявних ресурсів і матеріально-технічної бази закладів культури базової мережі місцевого рівня, їх модернізації за рішенням ради відповідної територіальної громади або спільним рішенням рад суміжних територіальних громад може бути утворений центр культурних послуг.
Центр культурних послуг - це багатофункціональний заклад культури, що має зручне розташування для відвідування жителями територіальної громади/суміжних територіальних громад, забезпечений кваліфікованими кадрами, має сучасну матеріально-технічну базу та спроможний забезпечувати надання комплексу культурних послуг, консультаційної, інформаційної допомоги, доступ до користування приміщеннями та обладнанням для творчості, неформального навчання та спілкування жителів територіальної громади з урахуванням чисельності, вікового, статевого, національного, соціального, професійного складу населення, мінімальних стандартів забезпечення населення культурними послугами.
Напрями роботи центру культурних послуг формуються згідно з потребами та інтересами жителів територіальної громади/суміжних територіальних громад.
Методичні рекомендації щодо організації функціонування центру культурних послуг затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв.
( Статтю 23 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 1432-IX від 29.04.2021 )
( Статтю 24 виключено на підставі Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
Стаття 25. Національні та академічні заклади культури
1. Статус національного закладу (установи) України може бути надано декільком закладам (установам) культури залежно від їх кількості у відповідній групі (театри, філармонії, бібліотеки, музеї, галереї, заповідники, цирки, музичні колективи і ансамблі, кіностудії).
Порядок надання закладу культури статусу національного та академічного визначається законодавством.
2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, порушує в установленому порядку клопотання про надання закладам (установам) культури статусу національного закладу, надає статус академічного закладу професійним творчим колективам.
( Статтю 25 доповнено частиною другою згідно із Законом № 5461-VI від 16.10.2012 )
Розділ V
ФІНАНСУВАННЯ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ
Стаття 26. Фінансово-господарська діяльність закладів культури
( Назва статті 26 в редакції Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
1. Джерелами фінансування закладів культури є:
кошти державного та місцевих бюджетів;
кошти, що надходять від господарської діяльності;
( Абзац третій частини першої статті 26 в редакції Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
кошти, одержані від надання платних послуг згідно з основною діяльністю закладів культури;
( Абзац четвертий частини першої статті 26 в редакції Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
доходи від реалізації в установленому порядку майна, надання в оренду майна;
( Абзац п'ятий частини першої статті 26 в редакції Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
кошти, одержані за роботи (послуги), виконані (надані) закладом культури на замовлення підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;
( Абзац шостий частини першої статті 26 в редакції Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
благодійні внески, добровільні пожертвування, дарунки у вигляді коштів, матеріальних цінностей, нематеріальних активів, одержані від фізичних та юридичних осіб;
( Абзац частини першої статті 26 в редакції Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
гранти вітчизняних і міжнародних організацій;
( Абзац частини першої статті 26 в редакції Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
кошти, отримані державними і комунальними закладами культури як відсотки на залишок власних надходжень, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійні внески та гранти і розміщених на поточних рахунках, відкритих у банках державного сектору;
інші не заборонені законодавством джерела.
Розмір плати за надання платних послуг встановлюється державним і комунальним закладом культури щороку у національній валюті України.
Перелік платних послуг, які можуть надаватися державними і комунальними закладами культури, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Порядок надання платних послуг закладами культури, заснованими на державній та комунальній формі власності, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури.
У разі одержання державними і комунальними закладами культури коштів від надання платних послуг та коштів з інших джерел фінансування, не заборонених законодавством, бюджетні асигнування не зменшуються та протягом бюджетного періоду не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених законом.
( Абзац чотирнадцятий частини першої статті 26 в редакції Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
Державні і комунальні заклади культури мають право самостійно розпоряджатися надходженнями, одержаними від надання платних послуг та з інших джерел фінансування, не заборонених законодавством, з метою провадження діяльності, передбаченої установчими документами.
( Частину першу статті 26 доповнено абзацом п'ятнадцятим згідно із Законом № 1432-IX від 29.04.2021 )( Частина перша статті 26 в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 )
2. Заклади культури загальнодержавного та місцевого рівня базової мережі залежно від форми власності утримуються або отримують фінансову підтримку відповідно за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, інших місцевих бюджетів, а також коштів установ, організацій, громадян та їх об'єднань.
Приватні заклади культури фінансуються їх засновниками та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
( Абзац другий частини другої статті 26 в редакції Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
3. Фінансування надання базового набору культурних послуг здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, а також з інших джерел, не заборонених законодавством.
( Статтю 26 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 1432-IX від 29.04.2021 )
Стаття 27. Додаткова фінансова підтримка діяльності у сфері культури
1. З метою залучення додаткових фінансових ресурсів для розвитку культури держава створює сприятливий режим оподаткування фізичним та юридичним особам, які спрямовують свої кошти на розвиток культури. Механізм податкового заохочення підтримки діяльності у сфері культури визначається податковим законодавством України.
Стаття 28. Забезпечення господарської діяльності закладів культури
1. Держава сприяє:
забезпеченню закладів культури, закладів освіти сфери культури будівлями, спорудами, приміщеннями, збудованими за спеціальними проектами, або іншими упорядженими приміщеннями, що відповідають потребам закладу культури;
створенню виробничої бази з випуску спеціального обладнання для закладів культури, музичних інструментів, техніки для атракціонів, допоміжних матеріалів і засобів для індивідуальної художньої творчості, а також розвитку мережі спеціалізованих виробництв.
2. Майно державного або комунального закладу культури, у тому числі того, що має статус національного, яке не використовується для провадження видів діяльності, передбачених цим Законом, або не забезпечує статутну діяльність, може безоплатно передаватися у встановленому законодавством порядку іншому державному або комунальному закладу культури, за умови його подальшого використання виключно для провадження видів діяльності, передбачених цим Законом та/або іншими законами у сфері культури. Порядок передачі майна державних та комунальних закладів культури визначається Кабінетом Міністрів України.
( Статтю 28 доповнено частиною другою згідно із Законом № 3152-IX від 10.06.2023 )
Розділ VI
СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ПРАЦІВНИКІВ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ
Стаття 29. Оплата і стимулювання праці працівників у сфері культури
1. Оплата праці у сфері культури має забезпечувати створення належних матеріальних умов для ефективної самостійної творчої діяльності працівника, підвищення престижності професії, сприяти підвищенню його кваліфікації, стимулювати залучення талановитої молоді до діяльності у сфері культури.
Заробітна плата працівника у сфері культури, педагогічного працівника закладу освіти сфери культури складається з посадового окладу (тарифної ставки), надбавки за почесне звання, доплат за науковий ступінь, вислугу років залежно від стажу роботи в державних і комунальних закладах культури, закладах освіти сфери культури, інших надбавок та доплат, премій, винагород за творчу діяльність, передбачених законодавством.
Умови оплати праці працівників у сфері культури державних і комунальних закладів культури, закладів освіти сфери культури визначаються Кабінетом Міністрів України.
( Частина перша статті 29 набирає чинності з 1 січня 2011 року - див. п. 1 розділу X "Прикінцеві положення" цього Закону )
2. Працівникам у сфері культури, які працюють у державних і комунальних закладах культури, держава забезпечує:
роботу на повну тарифну ставку;
створення належних умов праці, її оплату;
правовий, соціальний, професійний захист;
призначення і виплату пенсій відповідно до законодавства;
інші гарантії, встановлені законом.
( Частина друга статті 29 набирає чинності з 1 січня 2012 року - див. п. 1 розділу X "Прикінцеві положення" цього Закону )
3. Працівники у сфері культури, педагогічні працівники закладів освіти сфери культури, які працюють у державних і комунальних закладах культури, мають право на допомогу для оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі посадового окладу, а також на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та доплату за вислугу років у розмірах і порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
( Частина третя статті 29 набирає чинності з 1 січня 2013 року - див. п. 1 розділу X "Прикінцеві положення" цього Закону )
4. Працівники державних і комунальних закладів культури, педагогічні працівники закладів освіти сфери культури, які працюють у сільській місцевості та селищах міського типу, а також пенсіонери, які раніше працювали в державних та комунальних закладах культури, закладах освіти сфери культури у таких населених пунктах і проживають у них, мають право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки відповідно до законодавства.
5. Працівникам державних і комунальних закладів культури, педагогічним працівникам закладів освіти сфери культури, які працюють у сільській місцевості та селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали в державних та комунальних закладах культури, закладах освіти сфери культури у таких населених пунктах і проживають у них, держава забезпечує відповідно до законодавства безоплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах установлених норм.
Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
( Частину п'яту статті 29 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1166-VII від 27.03.2014; в редакції Закону № 76-VIII від 28.12.2014 )
Стаття 30. Пенсійне забезпечення та соціальний захист працівників сфери культури
1. Держава забезпечує працівникам сфери культури призначення та виплату пенсії відповідно до законодавства.
2. Професійні творчі працівники закладів культури мають право на творчу відпустку для провадження творчої діяльності.
( Статтю 30 доповнено частиною другою згідно із Законом № 1724-IX від 08.09.2021 )
Розділ VII
УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТІ У РОЗВИТКУ СФЕРИ КУЛЬТУРИ
Стаття 31. Участь громадськості у реалізації державної політики у сфері культури
1. Громадські організації (професійні спілки, творчі спілки, товариства, фонди, асоціації тощо) беруть участь у реалізації державної політики у сфері культури відповідно до законодавства.
2. Громадські організації мають право самостійно та на договірній основі утворювати благодійні організації для фінансування культурних програм розвитку літератури та мистецтва, підтримки талантів і творчих починань у сфері культури, розв'язання соціальних і побутових проблем професійних творчих працівників.
Стаття 32. Співпраця державних органів та культурно-мистецької громадськості
1. З метою представлення та захисту інтересів професійних творчих працівників і аматорів держава залучає представників культурно-мистецької громадськості до участі в підготовці проектів нормативно-правових актів, презентації України в різних сферах міжнародного культурного життя, забезпечує надання інформації, необхідної для виконання завдань, визначених статутами (положеннями) закладів культури.
Розділ VIII
МІЖНАРОДНІ КУЛЬТУРНІ ЗВ'ЯЗКИ
Стаття 33. Державне сприяння міжнародному культурному співробітництву
1. Держава сприяє міжнародному культурному обміну, співробітництву закладів культури, професійних творчих працівників, працівників культури України із зарубіжними партнерами.
2. Заклади культури незалежно від підпорядкування, форми власності та організаційно-правової форми, професійні творчі працівники, окремі громадяни мають право самостійно укладати договори (контракти) з іноземними фізичними та юридичними особами про форми співробітництва у сфері культури, брати участь у роботі відповідних міжнародних організацій та фондів, провадити зовнішньоекономічну діяльність у сфері культури відповідно до законодавства.
Стаття 34. Розвиток національної культури за межами України
1. Держава піклується про задоволення національно-культурних потреб українців, які проживають за межами України, зокрема шляхом сприяння проведенню культурно-мистецьких заходів за кордоном, відкриттю та діяльності українських національних культурних центрів та національних освітніх закладів в інших країнах.
Розділ IX
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО КУЛЬТУРУ
Стаття 35. Відповідальність за порушення законодавства про культуру
1. Особи, винні у порушенні законодавства про культуру, несуть дисциплінарну, цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.
Розділ X
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім частини першоїстатті 29, яка набирає чинності з 1 січня 2011 року, частини другоїстатті 29, яка набирає чинності з 1 січня 2012 року, та частини третьоїстатті 29, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року.
Установити, що до набрання чинності частинами першою - третьою статті 29 цього Закону діють умови оплати праці, передбачені законодавством.
До приведення законів, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
2. Абзаци другий та четвертий статті 1 Закону України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 52, ст. 312) викласти у такій редакції:
"професійний творчий працівник - особа, яка провадить творчу діяльність на професійній основі, результатом якої є створення або інтерпретація творів у сфері культури та мистецтва, публічно представляє такі твори на виставках, шляхом публікації, сценічного виконання, кіно-, теле-, відеопоказу тощо та/або є членом творчої спілки, та/або має державні нагороди за діяльність у сфері культури і мистецтва";
"творча діяльність - індивідуальна чи колективна творчість, результатом якої є створення або інтерпретація творів, що мають культурну цінність".
3. Визнати такими, що втратили чинність:
Основи законодавства України про культуру (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 21, ст. 294 із наступними змінами);
Постанову Верховної Ради України від 19 лютого 1992 року "Про порядок введення в дію "Основ законодавства України про культуру" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 21, ст. 295).

Президент України

В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ
14 грудня 2010 року
№ 2778-VI