Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів

Цей Закон встановлює правові та організаційні засади надання споживачам інформації про харчові продукти з метою забезпечення високого рівня захисту здоров’я громадян і задоволення їхніх соціальних та економічних інтересів.

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) білки - органічні речовини, вміст яких у харчовому продукті обчислюється за формулою:

білок = загальний азот за Кьєльдалем х 6,25;

2) вуглеводи - будь-які вуглеводи, що беруть участь в обміні речовин в організмі людини, включно з поліолами;

3) глютен - білкова фракція пшениці, жита, ячменю, вівса або їх гібридних видів та похідних із них, що може спричиняти непереносимість у людей, які її споживають, нерозчинна у воді та 0,5-молярному розчині хлориду натрію;

4) дата "вжити до" - граничний термін (календарна дата) споживання харчових продуктів, які через свої мікробіологічні властивості є швидкопсувними, визначена оператором ринку харчових продуктів, відповідальним за інформацію про харчовий продукт, після спливу якої харчовий продукт може вважатися небезпечним для здоров’я людини;

5) жири - загальна кількість ліпідів, включно з фосфоліпідами;

6) звична назва - назва харчового продукту, зрозуміла споживачу без додаткових роз’яснень;

7) етикетка (стікер) - бирка, напис, позначка, графічне або інше зображення, написане, надруковане, нанесене з використанням трафарету, марковане, витиснене або відбите на упаковці чи додане до упаковки або тари, в якій знаходиться харчовий продукт;

8) інгредієнт - будь-яка речовина або продукт, включаючи харчові добавки, ароматизатори та харчові ензими, та будь-які складові складного інгредієнта, що використовуються під час виробництва або приготування харчового продукту і залишаються в готовому продукті, навіть у зміненій формі. Залишки ветеринарних препаратів та пестицидів не вважаються інгредієнтом;

9) інформація про поживну цінність - дані про:

a) енергетичну цінність або

б) енергетичну цінність та вміст однієї або декількох таких поживних речовин:

жири (насичені, мононенасичені, поліненасичені);

вуглеводи (цукри, високомолекулярні спирти (поліоли), крохмаль);

сіль;

харчові волокна;

білки;

будь-які з вітамінів або мінеральних речовин, наведені упункті 1 розділу I додатка № 9 до цього Закону, що містяться в харчовому продукті у значних кількостях, як це визначено у пункті 2 розділу I додатка № 9 до цього Закону;

10) інформація про харчовий продукт - інформація, що стосується харчового продукту, яка надається кінцевому споживачеві шляхом зазначення у маркуванні, інших супровідних документах та матеріалах або в інший спосіб (у доступній наочній формі), встановлений для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування, у тому числі з використанням сучасних засобів дистанційного зв’язку або усних повідомлень;

11) маркування - слова, описи, знаки для товарів і послуг (торговельні марки), графічні зображення або символи, що стосуються харчових продуктів, які розміщуються на будь-якій упаковці, етикетці (стікері), кольєретці, а за відсутності упаковки, у документі або повідомленні, що супроводжують харчовий продукт або посилаються на нього;

12) мінімальний термін придатності харчового продукту - дата, до настання якої характеристики харчового продукту залишаються незмінними у межах, визначених оператором ринку харчових продуктів, відповідальним за інформацію про такий харчовий продукт, за умови його зберігання відповідно до вимог, встановлених таким оператором ринку;

13) місце походження - місце, звідки походить харчовий продукт, яке не є країною походження. Найменування та місцезнаходження оператора ринку харчових продуктів у маркуванні не є назвою країни походження або місця походження харчового продукту відповідно до цього Закону;

14) мононенасичені жири - жирні кислоти, які мають один подвійний зв’язок у цис-формі;

15) насичені жири - жирні кислоти без подвійних зв’язків;

15-1) натуральна ароматична речовина - ароматична речовина, отримана внаслідок відповідних фізичних, ферментативних чи мікробіологічних процесів із рослинного, тваринного чи мікробіологічного матеріалу у сирому вигляді або після процесу обробки, призначена для споживання людиною шляхом одного або декількох традиційних процесів обробки харчових продуктів, які затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Натуральні ароматичні речовини відповідають речовинам, які природним чином присутні або були виявлені у природі;

15-2) найбільша поверхня упаковки або тари - площа поверхні залежно від форми упаковки або тари:

для прямокутних - сторона, що має найбільшу площу;

для циліндричних або у формі пляшки - площа поверхні, крім верхівки, дна, фланців, ручок, горловини;

для сферичних - площа поверхні, крім дна, ручок, горловини;

16) оператор ринку харчових продуктів, відповідальний за інформацію про харчовий продукт, - оператор ринку харчових продуктів, під найменуванням якого харчовий продукт вводиться та перебуває в обігу, а для імпортованих харчових продуктів - імпортер;

17) описова назва - назва, що описує харчовий продукт, яка дає змогу споживачам дізнатися про категорію харчового продукту та вирізнити його серед інших подібних харчових продуктів;

18) основне поле видимості - зона на упаковці, яку найбільш імовірно бачить споживач при першому погляді на харчовий продукт під час здійснення покупки. Наведення у цій зоні основних характеристик, категорії харчового продукту, знака для товарів і послуг дає споживачу можливість ідентифікувати харчовий продукт. У разі якщо на упаковці є кілька ідентичних основних полів видимості, основним полем видимості є те, яке обрав оператор ринку харчових продуктів, відповідальний за інформацію про харчовий продукт;

19) основний інгредієнт - інгредієнт або інгредієнти харчового продукту, вміст яких у продукті перевищує 50 відсотків або які споживач зазвичай асоціює з назвою даного харчового продукту, для яких вимагається кількісне зазначення;

20) офіційна назва - назва харчового продукту, встановлена нормативно-правовим актом або, за його відсутності, національним стандартом, під якою цей харчовий продукт пропонується до реалізації кінцевим споживачам або закладам громадського харчування;

22) поживна речовина - білки, вуглеводи, жири, харчові волокна, натрій, а також вітаміни і мінеральні речовини, наведені у пункті 1 розділу I додатка № 9 до цього Закону, та будь-які речовини, що є компонентами або належать до будь-якої із зазначених речовин;

23) поле видимості - сукупність поверхонь упаковки, інформацію з яких можливо прочитати з однієї точки огляду;

24) поліненасичені жири - жирні кислоти, які мають два або більше подвійних зв’язків;

25) поліоли - спирти, що містять більше двох гідроксильних груп;

26) розбірливість - характеристика фізичного вигляду інформації, що визначає візуальну доступність інформації широкому загалу, яка зумовлюється низкою визначених цим Законом елементів, зокрема розміром шрифту, інтервалом між літерами та рядками, шириною шрифту, кольором шрифту, гарнітурою, співвідношенням ширини і висоти літер, поверхнею матеріалу та контрастом між надрукованим об’єктом і фоном;

27) середнє значення поживної речовини - значення, що найкраще визначає вміст поживної речовини у харчовому продукті, враховуючи сезонні коливання, динаміку споживання та інші чинники, які можуть зумовити коливання фактичного значення цього показника;

28) сіль - еквівалентний вміст солі, величина якого обчислюється за формулою:

кількість солі = кількість натрію х 2,5;

29) складний інгредієнт - інгредієнт, що складається більше ніж з одного інгредієнта;

30) створений наноматеріал - будь-який матеріал, виготовлений з певною метою, розмір якого за одним чи кількома вимірами становить 100 нанометрів чи менше, або який складається з окремих дискретних функціональних частин, всередині або на поверхні, багато з яких мають розмір за одним чи кількома вимірами 100 нанометрів чи менше, у тому числі структури, скупчення, сукупності, які мають розмір понад 100 нанометрів, але при цьому зберігають властивості, характерні для нанодіапазону (від 1 до 100 нанометрів):

а) властивості, що стосуються великих поверхонь наноматеріалів, та/або

б) специфічні фізико-хімічні властивості, що відрізняються від тих, які такі матеріали мають в іншій (не нано) формі;

31) фасований харчовий продукт - будь-яка представлена кінцевому споживачеві та закладам громадського харчування окрема одиниця, що складається з харчового продукту та упаковки, в яку вміщено цей продукт до того, як його пропонувати для продажу, незалежно від того, повністю чи частково упаковка покриває харчовий продукт, але в будь-якому разі таким чином, щоб її вміст не можна було змінити, не відкривши або не пошкодивши при цьому упаковки. Зазначений термін не поширюється на харчові продукти, що упаковуються в місцях продажу, у тому числі на прохання споживача (нефасовані харчові продукти);

32) цукри - всі моносахариди та дисахариди, що містяться в харчовому продукті, крім поліолів;

33) харчові волокна - вуглеводні полімери з трьома або більше мономерними ланками, які не перетравлюються і не всмоктуються в організмі людини, що поділяються на такі категорії:

а) їстівні вуглеводні полімери, які природно містяться у харчових продуктах, що споживаються людиною;

б) їстівні вуглеводні полімери, одержані з харчової сировини фізичними, ферментативними або хімічними засобами, які характеризуються науково доведеною сприятливою фізіологічною дією;

в) їстівні синтетичні вуглеводні полімери, які характеризуються науково доведеною сприятливою фізіологічною дією.

2. Інші терміни вживаються в цьому Законі у таких значеннях:

термін "технічний регламент" - у значенні, наведеному в Законі України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності";

термін "країна походження" - у значенні, наведеному в Митному кодексі України;

термін "національний стандарт" - у значенні, наведеному в Законі України "Про стандартизацію";

терміни "молоко сире", "молочна сировина", "молочні продукти", "традиційні молочні продукти" - у значеннях, наведених у Законі України "Про молоко та молочні продукти";

терміни "м’ясо", "м’ясний напівфабрикат", "м’ясні продукти", "м’ясо механічного обвалювання", "м’ясо свіже", "рибні продукти" - у значеннях, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

3. Інші терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів".

1. Цей Закон встановлює загальні принципи надання та вимоги до інформації про харчові продукти, що надається споживачам, зокрема щодо маркування харчових продуктів, а також обов’язки операторів ринку харчових продуктів з доведення цієї інформації до інших операторів ринку харчових продуктів та до споживачів.

2. Дія цього Закону поширюється на:

а) операторів ринку харчових продуктів на всіх етапах харчового ланцюга, якщо їхня діяльність підпадає під вимоги щодо надання споживачам інформації про харчові продукти;

б) харчові продукти, призначені для кінцевого споживача, включно з харчовими продуктами, що реалізуються у сфері громадського харчування, та харчовими продуктами, що постачаються системі громадського харчування.

3. Дія цього Закону не поширюється на харчові продукти, призначені (вироблені) для особистого споживання, на матеріали і предмети, призначені для контакту з харчовими продуктами, якщо інше прямо не встановлено цим Законом.

1. Законодавство України щодо надання споживачам інформації про харчові продукти складається з Конституції України, цього Закону, законів України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин", "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації" та інших актів законодавства, що містять положення щодо надання споживачам інформації про харчові продукти.

2. Інші акти законодавства, що містять положення щодо надання споживачам інформації про харчові продукти, повинні відповідати положенням цього Закону. У разі невідповідності зазначених положень положенням цього Закону застосовуються положення цього Закону.

3. Закони України та інші акти законодавства, які містять положення щодо надання споживачам інформації про харчові продукти, повинні передбачати окремий перехідний період, який починається з дня набрання чинності відповідним актом, а якщо передбачено введення його в дію - з дня введення акта в дію, та не може становити менше 36 місяців. Незалежно від того, чи встановлено такий перехідний період в актах, протягом окремого перехідного періоду харчові продукти, що відповідали вимогам законодавства щодо надання споживачам інформації про харчові продукти, яке діяло до набрання чинності відповідним актом, але не відповідають вимогам цього акта, можуть вироблятися та/або вводитися в обіг протягом трьох років з дня набрання чинності цим актом, а якщо передбачено введення його в дію - з дня введення акта в дію. Такі харчові продукти можуть перебувати в обігу до настання кінцевої дати споживання або закінчення строку придатності. Дія положень цієї частини не поширюється у випадках, якщо запровадження нових або зміна існуючих вимог щодо надання інформації про харчові продукти необхідні для усунення або зменшення науково доведеного ризику для здоров’я людини.

4. Оператори ринку мають право застосовувати нові або змінені вимоги щодо надання споживачам інформації про харчові продукти, що встановлюються нормативно-правовими актами, з дня набрання ними чинності або з дня введення їх у дію.

5. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

1. Харчові продукти, призначені для кінцевих споживачів або закладів громадського харчування, повинні супроводжуватися інформацією про харчові продукти відповідно до вимог цього Закону.

2. Інформація про харчовий продукт має бути точною, достовірною та зрозумілою для споживача.

3. Інформація про харчовий продукт не повинна вводити в оману, зокрема щодо:

1) характеристик харчового продукту, у тому числі його категорії, характерних ознак, властивостей, складу, кількості, мінімального терміну придатності або дати "вжити до", країни походження або місця походження, способу виробництва (виготовлення);

2) приписування харчовому продукту непритаманних йому властивостей або наслідків споживання;

3) особливих характеристик харчового продукту, якщо аналогічні харчові продукти мають такі самі характеристики, зокрема шляхом підкреслення факту наявності або відсутності певних інгредієнтів та/або поживних речовин;

4) припущення за допомогою зовнішнього вигляду продукту, опису або графічних зображень про наявність у харчовому продукті певного компонента або інгредієнта, якщо насправді компонент або інгредієнт, який зазвичай присутній або використовується у даному харчовому продукті, замінено іншим компонентом або інгредієнтом.

4. Інформація про харчові продукти не повинна приписувати будь-яким харчовим продуктам, крім природних мінеральних вод та харчових продуктів для спеціальних медичних цілей, властивостей, що сприяють запобіганню чи лікуванню захворювань, або посилатися на такі властивості.

5. Вимоги, зазначені у частинах першій - третій цієї статті, поширюються на:

1) рекламу харчових продуктів;

2) спосіб розміщення та представлення харчових продуктів для реалізації, зокрема форму, зовнішній вигляд, упаковку, пакувальні матеріали.

1. Оператор ринку харчових продуктів, відповідальний за інформацію про харчовий продукт, зобов’язаний забезпечити наявність і точність інформації про харчовий продукт відповідно до цього Закону.

2. Оператори ринку харчових продуктів, які не є відповідальними за інформацію про харчовий продукт, не мають права здійснювати обіг харчових продуктів, щодо яких вони мають інформацію, що ці харчові продукти не відповідають законодавству щодо надання інформації про харчові продукти.

3. Оператори ринку харчових продуктів у межах своєї діяльності не мають права змінювати інформацію, що супроводжує харчовий продукт, якщо такі зміни можуть ввести в оману кінцевого споживача або в інший спосіб знижують рівень захисту споживача чи погіршують можливість здійснення кінцевим споживачем свідомого вибору.

4. З урахуванням положень частин першої - третьої цієї статті оператори ринку харчових продуктів у межах своєї діяльності зобов’язані забезпечити дотримання вимог законодавства щодо надання інформації про харчові продукти, дія якого поширюється на їхню діяльність, а також перевіряти дотримання цих вимог.

5. Оператори ринку харчових продуктів у межах своєї діяльності зобов’язані забезпечити, щоб інформація про нефасовані харчові продукти, призначені для кінцевого споживача або для постачання закладам громадського харчування, була передана операторам ринку харчових продуктів, які їх отримують, щоб забезпечити надання кінцевому споживачеві обов’язкової інформації про харчові продукти.

6. Оператори ринку харчових продуктів у межах своєї діяльності зобов’язані забезпечити наявність обов’язкової інформації про харчові продукти відповідно до статей 6 та7цього Закону на упаковці харчових продуктів або на прикріплених до них етикетках, або у супровідних документах з гарантією того, що такі документи або супроводжують відповідні харчові продукти, або надаються (надсилаються) до моменту доставки (передачі), або надаються одночасно з доставкою (передачею) харчового продукту, якщо:

1) фасований харчовий продукт призначений для кінцевого споживача, але перебуває в обігу до стадії продажу кінцевому споживачеві, та якщо на цій стадії не відбувається продаж такого харчового продукту закладу громадського харчування;

2) фасований харчовий продукт призначений для постачання закладам громадського харчування для приготування, переробки, розділення або нарізання.

7. У процесі обігу фасованих харчових продуктів оператори ринку харчових продуктів зобов’язані забезпечити, щоб інформація, зазначена в пунктах 1, 6, 7 і 8 частини першої статті 6 цього Закону, також зазначалася на зовнішній упаковці (контейнері), в якій фасовані харчові продукти перебувають в обігу.

8. Оператори ринку харчових продуктів, що постачають іншим операторам ринку харчових продуктів харчові продукти, не призначені для кінцевого споживача або закладів громадського харчування, зобов’язані забезпечити, щоб іншим операторам ринку харчових продуктів була надана інформація, достатня для того, щоб вони могли виконати свої обов’язки згідно з частиною першою цієї статті.

1. З урахуванням винятків, передбачених цим розділом для фасованих харчових продуктів, обов’язковою для надання є така інформація:

1) назва харчового продукту;

2) перелік інгредієнтів;

3) будь-які інгредієнти або допоміжні матеріали для переробки, які наведені у додатку № 1до цього Закону або походять з речовин чи продуктів, наведених у додатку № 1 до цього Закону, які використовуються у виробництві або приготуванні харчового продукту і залишаються присутніми у готовому продукті, навіть у зміненій формі;

4) кількість певних інгредієнтів або категорій інгредієнтів у випадках, передбачених цим Законом;

5) кількість харчового продукту в установлених одиницях вимірювання;

6) мінімальний термін придатності або дата "вжити до";

7) будь-які особливі умови зберігання та/або умови використання (за потреби);

8) найменування та місцезнаходження оператора ринку харчових продуктів, відповідального за інформацію про харчовий продукт, а для імпортованих харчових продуктів - найменування та місцезнаходження імпортера;

9) країна походження або місце походження - у випадках, передбачених статтею 20 цього Закону;

10) інструкції з використання - у разі якщо відсутність таких інструкцій ускладнює належне використання харчового продукту;

11) для напоїв із вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об’ємних одиниць - фактичний вміст спирту у напої (крім продукції за кодом 2204 згідно з УКТ ЗЕД);

12) інформація про поживну цінність харчового продукту;

13) позначення, що ідентифікує партію (лот), до якої (якого) належить харчовий продукт.

2. За наявності у харчовому продукті генетично модифікованих організмів (ГМО), якщо їх частка перевищує 0,9 відсотка в будь-якому інгредієнті харчового продукту, що містить, складається або вироблений з генетично модифікованих організмів, маркування харчового продукту повинно включати позначку "з ГМО".

3. Оператор ринку харчових продуктів, відповідальний за інформацію про харчовий продукт, за бажанням може включити до маркування позначку "без ГМО". У такому разі відсутність ГМО у харчовому продукті має бути підтверджена відповідно до вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. Відсутність даних від постачальників про наявність в інгредієнтах харчового продукту ГМО є достатнім підтвердженням для нанесення такої позначки на харчовий продукт.

4. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, має зазначатися словами і числами, а також може додатково виражатися за допомогою піктограм і символів.

5. Під час обігу фасованих харчових продуктів у скляних ємностях, призначених для повторного (багаторазового) використання, маркування яких виконане незмивними фарбами або позначками безпосередньо на самій ємності і його неможливо видалити, і які у зв’язку з цим не мають етикетки, кільцеподібних елементів пакування, обов’язковою для надання є лише інформація, передбачена пунктами 1, 3, 5, 6 і 12 частини першої цієї статті.

6. Під час обігу фасованих харчових продуктів в упаковці або тарі невеликих розмірів, найбільша поверхня яких має площу менше 10 квадратних сантиметрів, обов’язковою для зазначення у маркуванні є лише інформація, передбачена пунктами 1, 3, 5 і 6 частини першої цієї статті. Інформація, надання якої вимагається пунктом 2 частини першої цієї статті, надається в іншій доступній формі або безпосередньо на запит споживача.

7. Надання інформації, передбаченої пунктом 12 частини першої цієї статті, не є обов’язковим для харчових продуктів, наведених у додатку № 4до цього Закону.

8. Надання інформації, передбаченої пунктами 2, 4 і 12 частини першої цієї статті, не є обов’язковим для напоїв із вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об’ємних одиниць.

9. У разі якщо харчові продукти пропонуються до реалізації кінцевим споживачам або закладам громадського харчування нефасованими, якщо пакування харчових продуктів здійснюється безпосередньо в місці продажу на прохання споживача або якщо харчові продукти упаковуються чи фасуються в місці продажу для подальшої реалізації кінцевим споживачам у цьому місці продажу, обов’язковою для надання у спосіб, визначений оператором ринку харчових продуктів, є така інформація:

1) назва харчового продукту;

2) будь-які інгредієнти або допоміжні матеріали для переробки, які наведені у додатку № 1 до цього Закону, або походять з речовин чи продуктів, наведених у додатку № 1 до цього Закону, які використовуються у виробництві або приготуванні харчового продукту і залишаються присутніми у готовому продукті, навіть у зміненій формі.

10. Інформація, передбачена пунктами 2, 4, 6, 7, 8, 9, 10 і 12 частини першої цієї статті, для нефасованих харчових продуктів, що реалізуються кінцевому споживачу, надається на вимогу споживача оператором ринку харчових продуктів, який реалізує харчовий продукт, у супровідній документації чи в інший спосіб (у доступній наочній формі), встановлений для окремих видів харчових продуктів або в окремих сферах обслуговування.

11. При наданні інформації про кількість харчового продукту, а також інших відомостей, що виражаються в одиницях вимірювання певних величин, застосовуються позначення одиниць вимірювання Міжнародної системи одиниць (SI), одиниці, що не входять до SI, але дозволені до використання центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності, комбінації одиниць SI та дозволених позасистемних одиниць з використанням літер українського алфавіту. Одночасно у маркуванні харчових продуктів можуть застосовуватися позначення одиниць вимірювання з використанням літер латинського чи грецького алфавіту.

1. У маркуванні дитячого харчування поряд з його назвою зазначається вік дитини, з якого вона може споживати такий продукт.

2. У маркуванні дитячого харчування, що потребує додаткової підготовки до споживання, зазначається інформація про спосіб приготування та/або використання такого харчового продукту, а також, якщо це має значення, - позначка щодо важливості дотримання цього способу.

3. У маркуванні харчових продуктів для спеціальних медичних цілей, яке використовується для дитячого харчування, зазначаються особливі харчові потреби, функціональні стани та/або захворювання, за наявності яких рекомендовано вживати такі харчові продукти.

4. Крім обов’язкової інформації про поживну цінність, передбаченої частиною першою статті 23 цього Закону, обов’язкова інформація про поживну цінність включає:

1) для дитячих сумішей початкових та дитячих сумішей для подальшого годування - кількість кожної мінеральної речовини (крім молібдену) і кожного вітаміну;

2) для дитячих сумішей початкових - кількість холіну, інозитолу та карнітину.

5. Мінімальну та максимальну кількість мінеральних речовин і вітамінів у дитячих сумішах початкових та дитячих сумішах для подальшого годування затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

6. Як виняток із вимог, передбачених відповідно абзацом четвертим підпункту "б" пункту 9 частини першої статті 1, частиною шостою статті 6, частинами першою - третьою статті 23 цього Закону, обов’язкова інформація про поживну цінність дитячих сумішей початкових та дитячих сумішей для подальшого годування:

1) не може включати зазначення кількості солі;

2) зазначається на упаковці або тарі в повному обсязі, незалежно від розміру їх найбільшої поверхні;

3) не може повторюватися у маркуванні;

4) може бути доповнена інформацією про:

кількість компонентів білка, вуглеводів або жирів;

співвідношення сироваткового білка та казеїну;

кількість інших речовин, якщо такі речовини не визначені частинами четвертою і п’ятою цієї статті та додавання яких дозволено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

7. Енергетична цінність і кількість поживних речовин у маркуванні дитячих сумішей початкових та дитячих сумішей для подальшого годування:

1) зазначаються у розрахунку на 100 мілілітрів готового до вживання дитячого харчування після приготування відповідно до інструкції виробника. Ця інформація може додатково зазначатися у розрахунку на 100 грамів дитячого харчування, що пропонується кінцевому споживачу;

2) не зазначаються як відсоток відповідних референсних величин споживання, встановлених законодавством про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті.

8. Крім зазначення енергетичної цінності і кількості поживних речовин у розрахунку на 100 мілілітрів готового до вживання дитячого харчування, у маркуванні дитячих сумішей для подальшого годування може наводитися інформація про вміст вітамінів і мінералів, яка виражається як відсоток відповідних референсних величин споживання.

9. Обов’язкова інформація про поживну цінність дитячих сумішей початкових та дитячих сумішей для подальшого годування, зазначення якої не передбачено цим Законом для інших харчових продуктів, розміщується у маркуванні дитячих сумішей початкових та дитячих сумішей для подальшого годування після обов’язкової інформації про поживну цінність цього дитячого харчування, передбаченої частинами першою і другою статті 23 цього Закону.

10. У маркуванні дитячих сумішей початкових та дитячих сумішей для подальшого годування зазначається інформація про спосіб приготування та/або використання та про умови зберігання, а також попередження про небезпеку для здоров’я дитини у разі невідповідного приготування або зберігання.

11. У маркуванні, представленні та рекламі дитячих сумішей початкових та дитячих сумішей для подальшого годування зазначається інформація про безумовну перевагу грудного вигодовування.

12. У маркуванні, представленні та рекламі дитячих сумішей початкових, а також у маркуванні дитячих сумішей для подальшого годування не можуть використовуватися малюнки/фото дітей грудного віку, інші малюнки або текст, які ідеалізують такі харчові продукти. Допускаються графічні зображення для полегшення впізнаваності дитячих сумішей початкових та дитячих сумішей для подальшого годування, а також для ілюстрації методів приготування таких харчових продуктів.

13. Маркування, представлення та реклама дитячих сумішей початкових та дитячих сумішей для подальшого годування:

1) не повинні містити слова "гуманізований", "материнський", "адаптований" або будь-які однокореневі слова чи похідні від них будь-якою мовою;

2) повинні бути такими, що дають змогу споживачам чітко їх розрізняти.

14. У маркуванні дитячих сумішей початкових зазначається інформація:

1) про те, що дитяча суміш призначена для дітей грудного віку від народження, якщо вони не годуються грудним молоком;

2) про переваги грудного вигодовування та рекомендації про використання такого харчового продукту виключно за порадою незалежних від операторів ринку осіб, які мають кваліфікацію в галузі медицини, харчування, фармації.

Перед зазначенням інформації, передбаченої цим пунктом, розміщуються слова "Важливе повідомлення" або "Важливо", або "Важлива інформація".

Вимоги, передбачені цією частиною, поширюються також на представлення та рекламу дитячих сумішей початкових.

15. У маркуванні дитячих сумішей для подальшого годування зазначається інформація:

1) про придатність (призначення) харчового продукту тільки для дітей віком старше шести місяців;

2) про те, що такий харчовий продукт є лише частиною різноманітного харчування дитини;

3) про те, що такий харчовий продукт не повинен використовуватися як замінник грудного молока протягом перших шести місяців життя;

4) про те, що рішення про початок годування дитячою сумішшю для подальшого годування повинно прийматися на основі індивідуальних потреб організму дитини виключно за порадою незалежних від операторів ринку осіб, які мають кваліфікацію в галузі медицини, харчування, фармації.

1. Додатково до інформації, зазначеної у частині першій статті 6 цього Закону, надається інформація про окремі типи або категорії харчових продуктів, наведена у додатку № 2до цього Закону.

1. Обов’язкова інформація про харчові продукти повинна надаватися та бути легкодоступною для споживачів щодо всіх харчових продуктів відповідно до вимог цього Закону.

2. Обов’язкова інформація про фасовані харчові продукти має міститися безпосередньо на упаковці або етикетці, приєднаній до неї.

3. Обов’язкова інформація про харчові продукти розміщується на видному місці, має бути чіткою і розбірливою та, за потреби, наноситися у спосіб, що унеможливлює її видалення.

4. Обов’язкова інформація про харчові продукти не повинна приховуватися або спотворюватися іншою текстовою чи графічною інформацією.

5. Висота малих літер без виносних елементів у тексті, яким надається обов’язкова інформація про харчовий продукт, повинна дорівнювати або перевищувати 1,2 міліметра.

Вимірювання висоти малих літер без виносних елементів здійснюється відповідно до додатка № 3 до цього Закону.

6. У разі використання упаковки або тари, площа найбільшої поверхні якої менша за 80 квадратних сантиметрів, висота малих літер без виносних елементів повинна дорівнювати або перевищувати 0,9 міліметра.

7. Інформація, передбачена пунктами 1, 5 і 11 частини першої статті 6 цього Закону, має наводитися в одному полі видимості.

8. Вимоги частини сьомої цієї статті не поширюються на випадки, визначені частинами п’ятою і шостою статті 6 цього Закону.

1. Обов’язкова інформація про фасовані харчові продукти, продаж яких здійснюється дистанційно, крім інформації, передбаченої пунктом 6частини першої статті 6 цього Закону, має бути доступною споживачу для ознайомлення до моменту продажу харчового продукту і розміщуватися у матеріалах, які супроводжують такі фасовані харчові продукти, або надаватися в інший спосіб, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв’язку, визначений оператором ринку харчових продуктів. Оператор ринку харчових продуктів не має права стягувати із споживача додаткову плату за надання обов’язкової інформації про харчові продукти в інший спосіб або засобами, відмінними від маркування.

2. Вся обов’язкова інформація про фасовані харчові продукти, передбачена частиною першою статті 6 цього Закону, має бути наявною на момент доставки (передачі) харчового продукту споживачу.

3. Обов’язкова інформація про нефасовані харчові продукти, продаж яких здійснюється дистанційно, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв’язку, до моменту придбання споживачем такого харчового продукту має містити відомості, передбачені пунктом 3 частини першої статті 6 цього Закону.

4. Вимоги частини першої цієї статті не поширюються на харчові продукти, продаж яких здійснюється через торговельні автомати.

1. Обов’язкова інформація про харчові продукти надається державною мовою.

2. За рішенням оператора ринку харчових продуктів, відповідального за інформацію про харчовий продукт, поруч із текстом, викладеним державною мовою, може розміщуватися його переклад іншими мовами.

3. Маркування харчових продуктів, призначених для експорту, здійснюється згідно з умовами відповідної експортної угоди.

4. Знаки для товарів і послуг можуть наводитися у маркуванні у тому вигляді, в якому їм надана правова охорона в Україні відповідно до законодавства.

1. Назвою харчового продукту є його офіційна назва. За відсутності офіційної назви назвою харчового продукту є його звична назва. Якщо звичної назви не існує або вона не використовується, застосовується описова назва харчового продукту.

2. Назва харчового продукту повинна містити або супроводжуватися інформацією про фізичний стан продукту або спеціальну обробку, якій піддавався харчовий продукт (порошкоподібний, продукт сублімаційної сушки, швидко заморожений, концентрований, копчений тощо), в усіх випадках, коли відсутність такої інформації може вводити споживача в оману.

3. Назва харчових продуктів, які були заморожені до продажу, а продаються у розмороженому стані, має включати слово "розморожений". Ця вимога не поширюється на:

1) інгредієнти, що містяться у кінцевому (готовому до вживання) харчовому продукті;

2) харчові продукти, для яких замороження є необхідним етапом технологічного процесу виробництва;

3) харчові продукти, розмороження яких не впливає негативно на їх безпечність та якість.

4. Назва харчових продуктів, які або інгредієнти яких безпосередньо піддавалися дії іонізуючого випромінювання, має супроводжуватися словами "опромінений" або "піддавався дії іонізуючого випромінювання".

5. У маркуванні харчових продуктів, у яких певний компонент або інгредієнт, щодо якого споживач очікує, що він використовується звичайним чином або що він природно міститься у харчовому продукті, був замінений іншим компонентом або інгредієнтом, додатково до переліку інгредієнтів має чітко зазначатися компонент або інгредієнт, використаний для повної або часткової заміни:

1) поруч з назвою продукту;

2) з використанням розміру шрифту, в якому висота малих літер становить не менше 75 відсотків висоти малих літер без виносних елементів у назві продукту і не менше мінімального розміру шрифту, встановленого частиною п’ятою статті 8 цього Закону.

6. Назва м’ясних продуктів, м’ясних напівфабрикатів та рибних продуктів, що містять додані білки, включно з гідролізованими білками різного тваринного походження, повинна включати інформацію про наявність таких білків із зазначенням їх походження.

7. Назва м’ясних продуктів та м’ясних напівфабрикатів у формі порізаного чи порційного м’яса, туш чи їх частин повинна включати інформацію про наявність доданої води, якщо додана вода становить більше 5 відсотків маси готового продукту. Ці вимоги поширюються на рибні продукти і готові рибні продукти у формі шматків, порцій, філе або цілого рибного продукту.

8. Назва м’ясних продуктів, м’ясних напівфабрикатів та рибних продуктів, що складаються з різних шматків, поєднаних іншими інгредієнтами, включно з харчовими добавками та харчовими ензимами, або в інший спосіб, але можуть справляти враження цілого шматка м’яса чи риби, повинна містити зазначення "сформоване зі шматків м’яса" чи "сформоване зі шматків риби".

9. У разі використання в ковбасах і сосисках неїстівних оболонок надання інформації про це є обов’язковим.

1. Перелік інгредієнтів має включати всі інгредієнти харчового продукту в порядку зменшення їх маси станом на момент їх використання у процесі виробництва харчового продукту. Перелік інгредієнтів наводиться під заголовком, що складається з або включає в себе слово "склад" або "інгредієнти".

2. Інгредієнти у переліку зазначаються під їх назвою та відповідно до вимог, викладених у додатку № 6 до цього Закону.

3. Усі інгредієнти, що містяться в харчових продуктах у формі створених наноматеріалів, мають бути чітко зазначені у переліку інгредієнтів. Назви таких інгредієнтів супроводжуються словом "(нано)".

4. Спеціальні вимоги до позначення харчового продукту "подрібнене (січене) м’ясо" наведено вдодатку № 5до цього Закону.

5. Ароматизатори в переліку інгредієнтів харчового продукту позначаються:

1) словом "ароматизатор(и)" або, за рішенням оператора ринку харчових продуктів, відповідального за інформацію про харчовий продукт, - спеціальною назвою чи описом ароматизатора, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;

2) словами "коптильний(і) ароматизатор(и)", якщо ароматичний компонент містить коптильний ароматизатор, визначення якого встановлено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, який надає харчовому продукту коптильний аромат, або, за рішенням оператора ринку харчових продуктів, відповідального за інформацію про харчовий продукт, - словами "коптильний(і) ароматизатор(и), виділений(і) з (назва харчового(их) продукту(ів) або категорії харчового продукту, або джерела, з яких виділений цей ароматизатор)".

6. Слово "натуральний" у позначенні ароматизатора в переліку інгредієнтів харчового продукту використовується з урахуванням таких вимог:

1) слово "натуральний" може використовуватися для позначення ароматизаторів, ароматичний компонент яких містить виключно натуральні ароматичні препарати та/або натуральні ароматичні речовини;

2) слова "натуральна(і) ароматична(і) речовина(и)" можуть використовуватися для позначення ароматизаторів, ароматичний компонент яких містить виключно натуральну(і) ароматичну(і) речовину(и);

3) слово "натуральний" може використовуватися разом із зазначенням харчового продукту, категорії харчових продуктів або вихідного матеріалу рослинного або тваринного походження, з яких виділений ароматизатор, лише за умови, що його ароматичний компонент був виділений повністю або не менш як на 95 відсотків у масовому співвідношенні (за масою) із зазначеного вихідного матеріалу. У такому разі ароматизатор позначається словами "натуральний ароматизатор (назва харчового(их) продукту(ів), категорії харчового продукту або джерела, з яких виділений цей ароматизатор)";

4) слова "натуральний ароматизатор (назва харчового(их) продукту(ів), категорії харчового продукту або джерела, з яких виділений цей ароматизатор) разом з іншими натуральними ароматизаторами" можуть використовуватися лише за умови, що ароматичний компонент був частково виділений із зазначеного вихідного матеріалу та його аромат легко розпізнати;

5) слова "натуральний ароматизатор" можуть використовуватися без назви харчового(их) продукту(ів), категорії харчового продукту або джерела, з яких виділений цей ароматизатор, лише за умови, що його ароматичний компонент був виділений з декількох вихідних матеріалів, а посилання на вихідні матеріали не відображає їх аромату або смаку.

7. Хінін та/або кофеїн, що використовуються як ароматизатори у виробництві чи приготуванні харчових продуктів, мають зазначатися у переліку інгредієнтів одразу після слова "ароматизатор(и)".

1. Вимога щодо надання переліку інгредієнтів не поширюється на такі харчові продукти:

1) свіжі фрукти і овочі, включаючи картоплю, які не піддавалися чищенню, подрібненню чи будь-якому іншому процесу обробки;

2) воду питну з додаванням діоксиду вуглецю, якщо назва харчового продукту містить інформацію про стан води за рівнем насичення діоксидом вуглецю або якщо діоксид вуглецю є невід’ємною складовою води;

3) ферментовані оцти, вироблені з одного виду сировини, без використання інших інгредієнтів;

4) продукти переробки молока: сир, вершкове масло, ферментовані молоко та вершки, кисломолочні продукти, у тому числі сир кисломолочний, йогурт, кефір, ряжанка, сметана, у процесі виробництва яких не використовувалися ніякі інші інгредієнти, крім заквасочних культур, харчових ензимів та культур мікроорганізмів, наявність яких є необхідною для процесу виробництва; сири, крім свіжих або плавлених, до яких додана сіль, необхідна для процесу виробництва;

5) харчові продукти, що складаються з одного інгредієнта, якщо назва харчового продукту збігається з назвою інгредієнта або дає змогу однозначно визначити цей інгредієнт.

2. Складний інгредієнт може бути включений до переліку інгредієнтів під своєю назвою, якщо така назва визначена нормативно-правовим актом або якщо вона є загальновизнаною, відповідно до його загальної кількості в харчовому продукті, за якою одразу наводиться перелік його інгредієнтів.

3. Допускається ненадання переліку інгредієнтів складного інгредієнта у таких випадках:

1) якщо склад складного інгредієнта визначений у нормативно-правовому акті або, за його відсутності, в національному стандарті та якщо він становить менше 2 відсотків обсягу готової продукції, крім харчових добавок згідно з пунктами 1-4 частини першої статті 14 цього Закону;

2) для складних інгредієнтів, що складаються з суміші прянощів та/або трав і становлять менше 2 відсотків обсягу готової продукції, крім харчових добавок згідно з пунктами 1-4 частини першої статті 14 цього Закону;

3) якщо складний інгредієнт є харчовим продуктом, щодо якого нормативно-правовим актом або, за його відсутності, національним стандартом не передбачено надання переліку інгредієнтів.

1. Вимога про включення до переліку інгредієнтів харчового продукту не поширюється на такі компоненти:

1) компоненти інгредієнта, які у процесі виробництва тимчасово видаляли з харчового продукту, а потім знову вводили у кількості, що не перевищує їх початкову кількість;

2) харчові добавки та харчові ензими:

а) наявність яких у даному харчовому продукті зумовлена виключно тим, що вони містилися в одному чи декількох інгредієнтах цього харчового продукту, за умови що вони не виконують жодної технологічної функції у кінцевому харчовому продукті;