Про затвердження Правил застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

Верховна Рада України

1. Затвердити Правила застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і ввести їх в дію з 1 січня 1995 року (додаються).

2. Доручити Кабінету Міністрів України у двотижневий термін підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про внесення змін і доповнень до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та проект відповідних доповнень до Правил застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

3. Встановити, що до передачі об'єктів житлового фонду, які перебувають на балансі підприємств, місцевим Радам народних депутатів вони належать до об'єктів соціально-культурного призначення і для цілей оподаткування балансовий прибуток зменшується на суму витрат по їх утриманню відповідно до статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

4. Кабінету Міністрів України забезпечити до 1 січня 1996 року передачу об'єктів житлового фонду, які перебувають на балансі підприємств і організацій, на баланс органів місцевого самоврядування (за їх згодою), крім гуртожитків і службового житла.

5. Пункт 28 цих Правил втрачає чинність після введення в дію Закону України "Про страхову діяльність в Україні".

6. Кабінету Міністрів України до 1 липня 1995 року проінформувати Верховну Раду України про виконання пунктів 4 і 5 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року, а винних у несвоєчасному виконанні зазначеного доручення притягти до відповідальності.

Правила видано на підставі Закону України від 28 грудня 1994 року "Про оподаткування прибутку підприємств", Постанови Верховної Ради України від 28 грудня 1994 року "Про введення в дію Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Постанови Верховної Ради України від 6 квітня 1995 року "Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

1. Платниками податку на прибуток є:

а) суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні організації в частині здійснення госпрозрахункової діяльності, банки (крім Національного банку України і його установ, за винятком госпрозрахункових), які є юридичними особами згідно з законодавством України, міжнародні організації, що не мають імунітету та дипломатичних привілеїв і здійснюють підприємницьку діяльність в Україні;

б) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначені у підпункті "а" цього пункту, що складають окремий баланс та мають розрахунковий (поточний) рахунок;

в) нерезиденти, які здійснюють підприємницьку діяльність через постійні представництва, розташовані на території України;

г) нерезиденти, які здійснюють репатріацію прибутків, отриманих з джерел на території України.

До бюджетних організацій належать установи та організації, основна діяльність яких фінансується з бюджету на підставі кошторисів доходів і видатків.

Нерезиденти - це юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи України, з місцезнаходженням за межами України, які створені та діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України.

Постійні представництва нерезидентів в Україні - це розташовані на території України представництва іноземних компаній і фірм, міжнародних організацій та їх філій, що не мають імунітету та дипломатичних привілеїв, створені у будь-якій організаційній формі без статусу юридичної особи, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність нерезидента, а також громадяни, які представляють в Україні нерезидента та перебувають з ним у трудових відносинах. Постійне представництво нерезидента підлягає державній реєстрації у порядку, передбаченому законодавством для державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності України.

Платники податку на прибуток, зазначені в цьому пункті, далі іменуються підприємствами.

2. Національний банк України і його установи (за винятком госпрозрахункових) сплачують до державного бюджету суму перевищення валових доходів над видатками згідно з кошторисом витрат, затвердженим Верховною Радою України.

3. Підприємства, що мають відокремлені підрозділи без статусу юридичних осіб, можуть сплачувати консолідований податок на прибуток.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які приймають рішення про сплату консолідованого податку, подають державним податковим інспекціям по Автономній Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастополю заяву про сплату консолідованого податку за формою згідно з додатком N 1.

У разі, коли суб'єкт підприємницької діяльності та його відокремлені підрозділи розташовані в різних областях, зазначена заява та перелік цих підрозділів подаються до Головної державної податкової інспекції України.

Відокремлені підрозділи, які згідно з рішенням юридичної особи переходять на сплату консолідованого податку, повідомляють про це державні податкові інспекції за їх місцезнаходженням письмово за формою згідно з додатком N 2.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які мають філії, представництва, відділення тощо, що складають окремий баланс, консолідований прибуток визначають на підставі консолідованого фінансового звіту.

Консолідований прибуток підприємства являє собою загальну суму оподатковуваного прибутку суб'єкта підприємницької діяльності та його відокремлених підрозділів, визначеного згідно з розділом II цих Правил. При цьому філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що складають окремий баланс, подають щоквартально за наростаючим підсумком суб'єкту підприємницької діяльності для узагальнення та визначення консолідованого оподатковуваного прибутку декларацію про прибуток підприємства за встановленою формою.

4. Постійне представництво нерезидента протягом місяця з дня його державної реєстрації з метою оподаткування стає на облік у державній податковій інспекції за його місцезнаходженням. За місяць до завершення діяльності постійне представництво письмово повідомляє про це державну податкову інспекцію.

Форма заяви про початок або закінчення діяльності нерезидента в Україні через постійне представництво наведена у додатку N 3.

Факт взяття на облік постійного представництва з метою оподаткування підтверджується свідоцтвом, виданим державною податковою інспекцією, форма якого наведена у додатку N 4.

Державна податкова інспекція веде облік зареєстрованих постійних представництв у книзі за формою, наведеною у додатку N 5.

Відомості про взяття на облік постійного представництва нерезидента повідомляються Головній державній податковій інспекції України у 15-денний термін з моменту взяття на облік.

5. Постійне представництво нерезидента, яке не стало на облік у державній податковій інспекції, розглядається як таке, що ухиляється від оподаткування, а одержаний ним прибуток - як прихований від оподаткування.

6. Дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, не сплачують податок на прибуток.

7. Не сплачують податок на прибуток установи пенітенціарної системи, до якої належать виправно-трудові установи, виховно-трудові колонії для неповнолітніх, лікувально-трудові профілакторії, їх підприємства, навчально-виробничі майстерні слідчих ізоляторів та тюрем.

8. Об'єктом оподаткування є балансовий прибуток підприємства, що являє собою загальну суму прибутків підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отриману як на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами, відображену в його балансі, і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжного і обслуговуючого виробництва, що немає окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей та інших видів фінансових ресурсів, матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також від позареалізаційних операцій.

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) - це сума виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), зменшена на суму нарахованого (сплаченого) податку на добавлену вартість (за винятком товарообмінних операцій з нерезидентами), акцизного збору, ввізного мита, митного збору та інших обов'язкових зборів і платежів, визначених чинним законодавством, а також на суму витрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг).

Позареалізаційна операція - це діяльність підприємства, що безпосередньо не пов'язана з реалізацією продукції (робіт, послуг) та іншого майна, включаючи основні фонди, нематеріальні активи, продукцію допоміжного і обслуговуючого виробництва.

До прибутку від позареалізаційних операцій належить прибуток: одержаний від ліквідації основних засобів; минулих років, виявлений у поточному році; від володіння корпоративними правами; від надання матеріальних цінностей в оренду (лізинг); у вигляді простроченої кредиторської заборгованості під час розрахунків між підприємствами недержавної форми власності (включаючи кредиторську заборгованість, яка виникає за результатами взаємозаліків, що проводяться відповідно до чинних законодавчих актів, якими встановлюються інші ніж діючі терміни позовної давності); від розміщення на депозитних рахунках банків тимчасово вільних коштів; у вигляді надходження боргів, раніше списаних як безнадійних за рахунок прибутку підприємства до оподаткування; у вигляді санкцій за порушення умов господарських договорів, які визнані боржником або щодо яких є рішення суду, арбітражного суду тощо; від продажу іноземної валюти; від здійснення форвардних, ф'ючерсних операцій, а також операцій з опціонами; від операцій з борговими вимогами і зобов'язаннями тощо.

У складі позареалізаційних операцій відображаються також збитки (втрати й витрати), які не входять до собівартості продукції (робіт, послуг), та відображаються в рядку 08 декларації про прибуток підприємства. Перелік таких збитків визначено у пункті 26 цих Правил.

9. З метою оподаткування балансовий прибуток підприємства збільшується на:

- суму збитків від товарообмінних (бартерних) операцій у разі реалізації продукції (робіт, послуг), здійсненої за цінами, нижчими від звичайних.

Товарообмінна (бартерна) операція - це господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає розрахунок за реалізовану продукцію (роботи, послуги) інший, ніж у грошовій формі, включаючи будь-які види погашення (заліку) взаємозаборгованості між сторонами господарчої операції без проведення грошових розрахунків, за винятком випадків міждержавного клірингу, що проводиться за рішенням Президента України або Кабінету Міністрів України.

Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) в межах товарообмінної (бартерної) операції визначається з метою оподаткування виходячи із звичайних цін на таку продукцію (роботи, послуги), що діяли на дату виписування відвантажувальних документів, а для товарообмінних операцій в галузі зовнішньої торгівлі - на дату проходження митного контролю продукцією, що експортується.

Звичайна ціна на продукцію (роботи, послуги) - це ціна, не менша від середньозваженої ціни реалізації аналогічної продукції (робіт, послуг) за будь-якими іншими угодами купівлі-продажу, укладеними з будь-якою третьою стороною протягом 30 календарних днів, що передували даті реалізації, за винятком випадків, коли ціни внутрішньої реалізації підлягають державному регулюванню згідно з порядком ціноутворення, встановленим законодавством.

Визначення звичайної ціни за зазначеною процедурою вважається можливим в тому разі, якщо обсяги реалізації аналогічної продукції протягом зазначених 30 календарних днів є більшими, ніж 20 відсотків обсягів реалізації в межах товарообмінної (бартерної) операції у кількісному виразі.

У разі неможливості визначення ціни за таким порядком звичайною вважається ціна, що дорівнює залишковій вартості матеріальних цінностей і нематеріальних активів, які перебувають на балансі платника податку, номінальній вартості цінних паперів, собівартості продукції власного виробництва або вартості товарів, придбаних для проведення товарообмінних (бартерних) операцій.

Сума виручки та фінансових результатів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у разі здійснення товарообмінної операції шляхом прямого обміну або виконання робіт (послуг) в рахунок бартерної угоди визначається підприємством на підставі розрахунку, що подається до державної податкової інспекції (додаток N 6) одночасно з декларацією про прибуток підприємства. Визначені підприємством суми збитків від товарообмінних операцій відображаються у рядку 10 цієї декларації;

- кошти фондів, створених підприємством за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг), використані ним не за цільовим призначенням.

До цих коштів належать кошти інноваційного фонду підприємств, що залишаються в їх розпорядженні на фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт і заходів щодо освоєння нових технологій, виробництва нових видів продукції. Підприємства збільшують балансовий прибуток на суму використаних не за цільовим призначенням коштів зазначеного фонду і відображають її у рядку 11 декларації про прибуток підприємства;

- кошти, включаючи валютні цінності, вартість матеріальних цінностей і нематеріальних активів, включаючи корпоративні права і цінні папери, одержані підприємством від інших суб'єктів підприємницької діяльності на власні потреби безкоштовно чи у вигляді безповоротної фінансової допомоги або не враховані на рахунку реалізації.

Безповоротною фінансовою допомогою вважається:

- кредит, наданий підприємству без вимоги про повернення його основної суми або процентів, нарахованих на основну суму, незалежно від строку надання і видів таких кредитів (за винятком субсидій і дотацій, наданих за рахунок бюджетних коштів).

Кредитом, наданим підприємству без вимоги про повернення його основної суми, є кошти, надані у вигляді грошової допомоги, або фінансового кредиту, наданого без вимоги про повернення його основної суми.

Кредитом, наданим підприємству, також є сума процентів по фінансовому кредиту без вимоги про їх сплату. При цьому балансовий прибуток підприємства збільшується на суму процентів по фінансовому кредиту без вимоги про їх сплату в тому оподатковуваному періоді, протягом якого було одержано такий кредит.

Приклади визначення підприємством сум зазначених коштів, на які збільшується балансовий прибуток, наведено у додатку N 7.

Безоплатно одержаними вважаються:

- матеріальні цінності і нематеріальні активи, що надаються підприємству без вимоги про оплату їх вартості.

До коштів, не врахованих на рахунку реалізації, належать кошти, одержані підприємством на власні потреби понад вартість реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг).

Безповоротна фінансова допомога, безкоштовно одержані матеріальні цінності та кошти, не враховані на рахунку реалізації, на які збільшується балансовий прибуток, відображаються підприємством у рядку 12 декларації про прибуток підприємства.

10. З метою оподаткування прибуток підприємства, визначений у порядку, передбаченому пунктами 8 і 9 цих Правил, зменшується на суму:

- прибутку від володіння корпоративними правами (отриманих дивідендів).

Корпоративне право - право власності на частку (пай) в статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства про господарські товариства, включаючи право на управління та отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи.

Дивіденди - прибуток, отриманий підприємством від здійснення корпоративних прав, включаючи доходи, нараховані у вигляді процентів на акції або на внески до статутних фондів, за винятком доходів, отриманих від торгівлі корпоративними правами, та доходів від операцій з борговими зобов'язаннями і вимогами.

Дивіденди нараховуються підприємствами з чистого прибутку після розрахунків з бюджетом, розподіляються згідно з установчими документами та виплачуються акціонерам (учасникам), які є юридичними особами, без сплати податку у джерела виплати;

- податку на майно підприємств, що вноситься до бюджету згідно із законодавством України;

- плати за землю, що використовується у сільськогосподарському або виробничому обороті, яка сплачується до бюджету згідно з чинним законодавством;

- податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, який сплачується до бюджету згідно з чинним законодавством;

- витрат на утримання об'єктів соціально-культурного призначення, що перебувають на балансі підприємства.

До об'єктів соціально-культурного призначення належать: об'єкти охорони здоров'я, будинки-інтернати для престарілих та інвалідів, дитячі дошкільні заклади, табори відпочинку та оздоровлення дітей, об'єкти культури і аматорського спорту, заклади освіти, що перебувають на балансі підприємств;

- грошових коштів, матеріальних цінностей і нематеріальних активів, перерахованих (переданих) до фондів, установ, закладів, громадських і релігійних організацій, метою діяльності яких не є одержання прибутку, для здійснення екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої, наукової та благодійної діяльності, але не більше чотирьох відсотків балансового прибутку.

Підприємства передають до неприбуткових організацій (фондів, установ, закладів) для здійснення зазначених видів діяльності основні фонди, малоцінні й швидкозношувані предмети та нематеріальні активи за залишковою вартістю, товари - за купівельною вартістю, інше майно - за фактичною собівартістю.

Неприбуткові організації, які одержали кошти, матеріальні цінності та нематеріальні активи у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань юридичних і фізичних осіб за звітний період, подають до державної податкової інспекції за місцем свого знаходження довідку за формою згідно з додатком N 8.

11. Новостворені підприємства мають право на зменшення балансового прибутку на суму збитків від операцій, отриманих протягом будь-якого з трьох перших років господарювання, що передували оподатковуваному періоду. У разі недостатності суми балансового прибутку на відшкодування зазначених збитків дозволяється віднесення таких збитків на балансові прибутки протягом наступних п'яти років з моменту їх одержання.

Сума збитків, допущених підприємствами протягом трьох років з дня їх державної реєстрації або приватизації, відшкодовується шляхом зменшення балансового прибутку протягом наступних п'яти років.

Приклад порядку зменшення балансового прибутку підприємством на суму збитків, одержаних від господарської діяльності, наведено у додатку N 9.

У разі ліквідації новоствореного (приватизованого) підприємства протягом п'яти років з моменту останнього відшкодування його збитків суми відшкодування підлягають зарахуванню на збільшення балансового прибутку з відображенням їх у рядку 13 декларації про прибуток підприємства.

Не вважаються новоствореними суб'єкти підприємницької діяльності, що реорганізовуються шляхом внесення змін до своїх установчих документів відповідно до розміру та структури статутного фонду, складу учасників (засновників), інших змін, що вносяться до Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України і підлягають державній реєстрації, а також ті, що корпоратизуються згідно із законодавством про корпоратизацію державних підприємств.

12. Не вважаються прибутком і не оподатковуються:

- кошти, матеріальні цінності і нематеріальні активи, що надходять підприємству у вигляді внесків до його статутного фонду, оплати емітованих ним акцій або інших корпоративних прав;

- кошти громадян, що надходять до кредитних спілок, пенсійних фондів та інших спеціалізованих фінансових установ у вигляді внесків на додаткове пенсійне страхування або вкладів на інші потреби, передбачені чинним законодавством;

- боргові вимоги, взяті на облік, але не погашені, та права вимоги на виконання договірних зобов'язань, у тому числі отримані, але не оплачені векселі, боргові розписки, акредитиви, чеки, гарантії, банківські накази та інші види забезпечення заборгованості щодо розрахунків з дебіторами.

Під борговими вимогами і правами вимоги на виконання боргових зобов'язань розуміються видані боргові розписки, чеки, гарантії, виставлені акредитиви, взяті на облік, але не оплачені векселі, а також інші види забезпечення заборгованості щодо розрахунків з дебіторами, які підтверджують (гарантують) надання оплати за реалізовану продукцію (роботи, послуги) і не можуть бути фондовою цінністю.

Облік векселів - це форма кредитування банком векселедержателя, тобто особи, що є одержувачем за векселем, шляхом дострокової виплати йому позначеної у векселі суми за вирахуванням процентів з моменту обліку до строку платежу по векселю. За облікованим векселем векселедержатель свої права передає банку шляхом передаточного надпису (індосаменту);

- курсові різниці, нараховані на валютні цінності підприємства;

- сума дооцінок, одержувана від переоцінки залишків товарно-матеріальних цінностей, що здійснюється підприємством самостійно виходячи з щомісячного офіційного індексу інфляції або за рішеннями Кабінету Міністрів України, спрямована на поповнення власних оборотних коштів.

Дооцінка залишків товарно-матеріальних цінностей провадиться підприємствами за методикою, що визначається Кабінетом Міністрів України;

- кошти, матеріальні цінності або нематеріальні активи, внесені у вигляді іноземної інвестиції та повернуті іноземному інвестору в разі припинення інвестиційної діяльності на суму фактичного внеску в грошовій або натуральній формі;

- кошти спільного інвестування інвестиційних фондів та інвестиційних компаній;

- кошти, матеріальні цінності та нематеріальні активи, що надходять безкоштовно у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань юридичних і фізичних осіб, у тому числі нерезидентів, фондам, установам, закладам, громадським і релігійним організаціям, метою діяльності яких не є одержання прибутку, для здійснення екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої, наукової та благодійної діяльності.

Добровільні пожертвування - внески підприємств або громадян на загальносуспільні потреби, а також до неприбуткових організацій, створених згідно з законодавством про об'єднання громадян, а саме:

внески до Державного бюджету України, місцевих бюджетів в разі, якщо такі внески використовуються у межах загальних асигнувань бюджету і не пов'язані прямо чи побічно із збільшенням прибутку таких підприємств або громадян;

внески до неприбуткових організацій, створених для здійснення релігійної, екологічної, оздоровчої, культурної, освітньої, наукової та благодійної діяльності, в разі, якщо діяльність таких неприбуткових організацій не пов'язана прямо чи побічно із збільшенням прибутку таких підприємств або громадян та доходи таких неприбуткових організацій формуються виключно з добровільних пожертвувань;

- кошти, одержувані закладами і установами освіти та науки, що повністю або частково фінансуються з бюджету на здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами;

- кошти, одержувані релігійними організаціями від здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами.

До релігійних організацій належать: релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з зазначених релігійних організацій.

13. У разі використання коштів та цінностей, зазначених у абзацах п'ятнадцятому і шістнадцятому пункту 12 цих Правил, на інші цілі такі кошти включаються до складу об'єкта оподаткування.

14. Прибутком (збитком) від торгівлі цінними паперами, включаючи торгівлю борговими вимогами та зобов'язаннями, є різниця між вартістю їх придбання і продажною ціною, включаючи норму дисконту (облікову ставку) від вексельних операцій, зменшеною на суму витрат, пов'язаних з цими операціями.

Фінансові результати від реалізації цінних паперів, включаючи торгівлю борговими вимогами та зобов'язаннями, підприємства, для яких ця діяльність не є основною, відображають в рядку 07 декларації про прибуток підприємства.

Дисконт - різниця між ціною в даний час і ціною на момент погашення або ціною номіналу цінного паперу.

Вартість векселя, що дисконтується, визначається шляхом множення розміру процентної ставки на кількість днів, що залишилися до настання строку платежу, і вирахування одержаного результату з номіналу векселя (норма дисконту з суми векселя не обмежується).

15. Прибутком від володіння (управління) корпоративними правами є сума дивідендів, отримана підприємством за оподатковуваний період.

16. Прибутком від володіння (управління) борговими вимогами є сума процентів, отримана підприємством за оподатковуваний період, зменшена на суму витрат, пов'язаних з цією операцією. Не вважаються об'єктом оподаткування проценти, нараховані на державні скарбничі зобов'язання (державні скарбничі бони і державні скарбничі векселі), а також на облігації державних і місцевих позик.

Проценти - доходи, отримані платником податку від операцій з борговими вимогами і зобов'язаннями, зокрема, векселями, облігаціями, бонами та іншими платіжними документами, включаючи операції з державними скарбничими зобов'язаннями, а також будь-які доходи, отримані підприємством від надання грошових коштів та матеріальних цінностей в кредит (позичку) та нараховані у вигляді премій чи виграшів або відсотків від суми заборгованості.

Вексель, облігація, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати є грошовими документами (цінними паперами).

Вексель засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю); облігація засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску); ощадні сертифікати - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому; казначейські зобов'язання засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

17. Прибутком (збитком) від здійснення форвардних, ф'ючерсних операцій та операцій з опціонами є різниця між звичайною ціною продукції сезонного виробництва, цінних паперів або валютних цінностей на дату закінчення форвардної угоди та сумою, що була сплачена покупцем такої продукції, збільшеної на ставку рефінансування Національного банку України, що діяла на дату закінчення форвардної угоди, сумою форвардної премії та інших витрат, пов'язаних з цією операцією.

Прибуток від торгівлі форвардними, ф'ючерсними угодами та опціонами визначається згідно з пунктом 14 цих Правил.

Форвардна операція - господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає придбання (продаж) форвардної угоди, тобто зобов'язання придбати (продати) продукцію сезонного виробництва, цінні папери або валютні цінності у визначений час у майбутньому, з фіксацією ціни реалізації на дату укладення (придбання) форвардної угоди. При цьому покупець (продавець) форвардної угоди має право на відмову від її виконання виключно за наявності згоди іншої сторони форвардної угоди.

Розрахунки за форвардною операцією з продукцією сезонного виробництва здійснюються у термін, що перевищує 30 календарних днів з моменту укладення форвардної угоди.

Розрахунки за форвардною операцією з цінними паперами і валютними цінностями здійснюються на дату реалізації цінних паперів і валютних цінностей.

Премія за придбання форвардної угоди сплачується під час такого придбання.

Ф'ючерсна операція - господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає придбання (продаж) ф'ючерсної угоди, тобто зобов'язання придбати (продати) продукцію сезонного виробництва, цінні папери або валютні цінності у визначений час у майбутньому, з фіксацією ціни реалізації на дату здійснення реалізації. При цьому покупець (продавець) ф'ючерсної угоди має право на відмову від її виконання виключно за наявності згоди іншої сторони ф'ючерсної угоди.

Розрахунки за ф'ючерсною операцією здійснюються на дату реалізації продукції сезонного виробництва, цінних паперів і валютних цінностей.

Премія за придбання ф'ючерсної угоди сплачується під час такого придбання.

Операція з опціоном - господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає продаж (купівлю) опціону, тобто права придбати (продати) продукцію сезонного виробництва, цінні папери або валютні цінності у будь-який момент протягом визначеного часу, з фіксацією ціни реалізації на дату укладення (придбання) опціону.

При цьому продавець опціону несе зобов'язання щодо збереження безумовної і безвідкличної пропозиції щодо реалізації права покупця опціону на придбання (продаж) продукції сезонного виробництва, цінних паперів або валютних цінностей протягом строку дії опціону. Покупець опціону має право на відмову від придбання (продажу) продукції сезонного виробництва, цінних паперів або валютних цінностей.

Розрахунки за операціями з опціонами здійснюються на дату реалізації продукції сезонного виробництва, цінних паперів або валютних цінностей.

18. Прибутком від надання матеріальних цінностей в оренду (лізинг) є орендна плата, отримана орендодавцем за оподатковуваний період, зменшена на суму амортизаційних відрахувань, нараховану на повне відновлення наданих в оренду основних фондів згідно з встановленими нормами за весь строк користування, та інших витрат, пов'язаних з цією операцією. При цьому орендна плата визначається угодою сторін згідно з чинним законодавством.

Орендна (лізингова) операція - господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності (орендодавця), що передбачає передачу права користування матеріальними цінностями іншому суб'єкту підприємницької діяльності (орендатору) на платній основі та на визначений строк. При цьому об'єктом орендних відносин є матеріальні цінності, що належать до складу основних засобів (фондів) суб'єктів підприємницької діяльності, крім тих, первинна (відновна) вартість яких повністю погашається протягом одного виробничого циклу.

Орендні (лізингові) операції здійснюються у вигляді оперативної оренди (лізингу) і фінансової оренди (лізингу).

Оперативна оренда (лізинг) - господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає передачу орендарю права користування матеріальними цінностями, які належать орендодавцю, на строк, не більший строку їх повної амортизації з обов'язковим поверненням таких матеріальних цінностей орендодавцю. При цьому право власності на орендовані цінності залишається у орендодавця протягом всього строку оренди.

Фінансова оренда (лізинг) - це господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає придбання орендодавцем матеріальних цінностей за замовленням орендаря з наступною передачею орендарю права користування такими матеріальними цінностями на строк, не менший від строку їх повної амортизації з обов'язковою наступною передачею права власності на такі матеріальні цінності орендарю. При цьому ризики раптової загибелі і пошкодження об'єкта оренди, усі види цивільної відповідальності, що можуть виникнути у зв'язку з використанням орендованого майна, а також видатки на поточний і капітальний ремонти орендованого майна несе орендар.

19. Прибутком від операцій по реалізації майнових цінностей, немайнових активів, включаючи цінні папери, передані в заставу (іпотеку), є сума, одержана від їх реалізації, зменшена на суму непогашених боргових зобов'язань заставодавця та інших витрат, пов'язаних з цією операцією.

Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Іпотекою визнається застава землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи.

Прибуток, одержаний від реалізації майна, що перебуває у державній власності, перераховується до відповідних бюджетів і не враховується при визначенні результатів діяльності заставодержателя.

20. При визначенні прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) виручка, зменшена на суму нарахованого (сплаченого) податку на добавлену вартість (за винятком товарообмінних операцій з нерезидентами), акцизного збору, ввізного мита, митного збору та інших обов'язкових зборів і платежів, визначених чинним законодавством, зменшується на суму витрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг).

До витрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) належать матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизаційні відрахування та інші витрати, склад яких визначено пунктами 21-25 цих Правил.

21. До матеріальних витрат належать:

а) витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції:

- витрати на підготовчі роботи у видобувних галузях: проходження підготовчих гірничих виробок, дорозвідування родовищ, очищення території зони відкритих гірничих робіт, майданчиків для збереження родючих шарів грунту, що використовується для наступної рекультивації земель, обладнання тимчасових під'їзних доріг для вивезення видобутої сировини, розкривні та інші види робіт, відшкодування у межах нормативу втрат сільськогосподарського виробництва в разі вилучення угідь для розширення видобутку мінеральної сировини;

- підвищені витрати на виробництво нових видів продукції в період їх освоєння, включаючи перші видання нових книжок, а також витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням випуску продукції, не призначеної для серійного або масового виробництва;

- витрати на освоєння нового виробництва, цехів та агрегатів (пускові витрати): перевірка готовності нового виробництва, цехів та агрегатів для введення їх в експлуатацію шляхом комплексного випробування (під навантаженням) усіх машин та механізмів (експлуатаційна перевірка) з пробним випуском продукції, передбаченої проектом, та налагодженням устаткування;

- витрати на винахідництво і раціоналізацію, включаючи затрати на проведення дослідно-експериментальних робіт, виготовлення та випробування моделей і зразків за винахідницькими і раціоналізаторськими пропозиціями, пов'язані з основною діяльністю підприємства, виплати авторських винагород, якщо вони не є роялті.

Витрати, передбачені цим підпунктом, відносяться на собівартість освоєної продукції з початку її виробництва;

б) витрати, пов'язані з використанням природної сировини, в частині відрахувань для покриття витрат на геологорозвідку та геологорозшуки корисних копалин, на рекультивацію земель, плата за деревину, продану на пні, та плата за воду, що вибирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, а також платежі за використання інших природних ресурсів, за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інших видів шкідливого впливу в межах лімітів;

в) витрати некапітального характеру, пов'язані з удосконаленням технологій та організацією виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності та інших експлуатаційних властивостей, що проводяться в ході виробничого процесу;

г) витрати на обслуговування виробничого процесу:

- придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, інструментів, пристроїв та інших засобів і предметів праці;

- проведення поточного ремонту, технічний огляд і технічне обслуговування основних виробничих фондів, у тому числі взятих у тимчасове користування за угодами оперативної оренди (лізингу), за винятком їх реконструкції і модернізації;

- контроль за виробничими процесами і якістю продукції (робіт, послуг);

- забезпечення правил техніки безпеки праці, протипожежної і сторожової охорони (включаючи оплату послуг сторонніх підприємств за пожежну та сторожову охорону), санітарно-гігієнічних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами технічної експлуатації, нагляду і контролю за діяльністю підприємства у встановленому законодавством порядку;

- забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, форменим одягом, захисними пристроями та спеціальним харчуванням у випадках, передбачених законодавством;

д) поточні витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (очисних споруд, уловлювачів, фільтрів тощо), витрати на захоронення екологічно небезпечних відходів, оплата послуг сторонніх організацій за приймання, зберігання та знищення екологічно небезпечних відходів, очищення стічних вод, інші види поточних витрат на природозбереження;

е) витрати, пов'язані з управлінням виробництвом:

- матеріально-технічне забезпечення апарату управління підприємства та його структурних підрозділів, включаючи транспортне обслуговування, пов'язане з управлінням виробництвом;

- службові відрядження у межах норм, передбачених законодавством;

- оплата робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характеру, пов'язаних із забезпеченням виробництва, зберіганням і реалізацією продукції, включаючи послуги щодо зміни структури управління приватизованим підприємством, а також передбачених законодавством обов'язкових аудиторських перевірок;

- оплата робіт із сертифікації продукції;

- оплата послуг інших підприємств щодо управління виробництвом, зберіганням і реалізацією продукції (робіт, послуг), якщо штатним розписом підприємства не передбачено відповідні функціональні служби;

- оплата за використання та обслуговування технічних засобів управління: обчислювальних центрів, вузлів зв'язку, засобів сигналізації;

- оплата вартості ліцензій та інших державних дозволів для ведення господарської діяльності підприємства;

- сплата збору за реєстрацію підприємства в органах державного управління, передбаченого законодавством.

Не відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг) і здійснюються за рахунок прибутку, залишеного в розпорядженні підприємства, відрахування на утримання органів управління об'єднань підприємств.

22. До витрат на оплату праці належать витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, обчислені згідно із системами оплати праці, прийнятими підприємством, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Перелік витрат, пов'язаних з виплатою основної заробітної плати та додаткової заробітної плати наведено у додатку N 10.

23. До витрат підприємства, пов'язаних з відрахуванням на соціальні заходи, належать:

а) відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхування, включаючи відрахування на обов'язкове медичне страхування;

б) відрахування на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (до Пенсійного фонду України), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування;

в) відрахування до Фонду сприяння зайнятості населення.

Відрахування на обов'язкове соціальне страхування, обов'язкове пенсійне страхування та до Фонду сприяння зайнятості населення здійснюються за встановленими законодавством нормами від загального розміру витрат на оплату праці, зазначених у пункті 22 цих Правил.

Відрахування на обов'язкове соціальне страхування і обов'язкове пенсійне страхування не нараховуються на доходи громадян від володіння корпоративними правами (отриманими дивідендами).

Відрахування на додаткове пенсійне страхування та обов'язкове медичне страхування з віднесенням до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) здійснюється згідно з порядком, визначеним законодавством.

24. До витрат, пов'язаних з амортизаційними відрахуваннями по основних фондах та нематеріальних активах, належать:

а) витрати на повне відтворення основних фондів та капітальний ремонт у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості основних виробничих фондів на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, що належать підприємству, а також тих, що перебувають у користуванні підприємства за умовами оренди (лізингу), обчислені за їх балансовою вартістю відповідно до встановлених норм, включаючи прискорену амортизацію активної їх частини.

Рішення про прискорену амортизацію активної частини основних виробничих фондів (але не більше ніж у два рази проти встановлених законодавством норм) приймається підприємством самостійно, якщо таке рішення не є причиною підвищення рівня цін і тарифів на продукцію (роботи, послуги), що випускається. Не допускається прийняття рішення про прискорену амортизацію орендованих основних фондів без згоди орендодавця.

До активної частини основних виробничих фондів належать: машини та обладнання, транспортні засоби і виноградники;

б) амортизаційні відрахування на надані в оперативну оренду основні фонди (крім тих, що належать до державної форми власності) нараховуються орендодавцем і використовуються ним на повне відновлення наданих в оренду або інших належних йому основних фондів. При цьому на собівартість продукції (робіт, послуг) орендаря відноситься сума нарахованих орендодавцем амортизаційних відрахувань на надані в оренду основні фонди та винагорода за користування ними;

в) амортизаційні відрахування на надані у фінансову оренду основні фонди, а також на надані в оперативну оренду основні фонди, що належать до державної форми власності, нараховуються орендарем і використовуються ним виключно на повне відновлення орендованої частки основних фондів. При цьому на собівартість продукції (робіт, послуг) орендаря відноситься сума винагороди за користування орендованими основними фондами та нараховані амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів;

г) витрати орендаря на капітальний ремонт орендованих будівель (приміщень) нежитлового призначення. Витрати на здійснення капітального ремонту орендованих будівель нежитлового призначення відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг) щомісячно рівними частками протягом строку дії договору оренди.

Орендна плата за надані в оперативну оренду приміщення нежитлового призначення включається до собівартості продукції (робіт, послуг) в розмірі, визначеному угодами сторін, а по комунальній власності - не вище ставок орендної плати, встановленої місцевими органами державної виконавчої влади;

д) витрати, пов'язані із зносом нематеріальних активів. Суми амортизаційних відрахувань визначаються щомісяця за нормами, розрахованими виходячи із їх первинної вартості та строку корисного використання, але не більше десяти років безперервної експлуатації або строку діяльності підприємства.

Нематеріальні активи - вартість об'єктів промислової та інтелектуальної власності, а також інших аналогічних прав, визнаних об'єктом права власності конкретного підприємства.

До таких об'єктів та прав належать: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, торгові марки, об'єкти авторських прав, програмне забезпечення обчислювальної техніки, гудвіл, "ноу-хау" тощо.

Гудвіл - комплекс заходів, спрямований на збільшення прибутку підприємства, без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращих управлінських здібностей, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології тощо. Вартість гудвілу визначається як різниця між ціною придбання і звичайною ціною відповідних активів.

25. До інших витрат належать:

а) витрати, пов'язані з набором робочої сили, передбачені законодавством, з урахуванням витрат на оплату випускникам середніх професійно-технічних училищ і молодим спеціалістам, які закінчили вищий навчальний заклад, вартості проїзду до місця роботи, а також для надання їм оплачуваної відпустки перед початком роботи;

б) витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад у напрямках, що не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування, включаючи додаткові витрати на спеціальні маршрути міського пасажирського транспорту, організовані відповідно до угод, укладених з транспортними підприємствами (понад вартість, сплачену працівниками підприємства за діючими тарифами на відповідний вид транспорту або віднесену за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства); витрати на перевезення працівників-інвалідів I і II групи до місця роботи і назад незалежно від наявності маршрутів пасажирського транспорту загального користування;

в) додаткові витрати, пов'язані з виконанням робіт вахтовим методом, включаючи транспортні витрати на перевезення працівників від місцезнаходження підприємства або пункту збору до місця роботи і назад, та від місця проживання у вахтовому селищі до місця роботи і назад, а також витрати на експлуатацію та утримання вахтового селища, які не компенсуються платою працівників за користування житлом і комунальними послугами;

г) платежі з обов'язкового страхування майна підприємства та цивільної відповідальності, а також окремих категорій працівників, зайнятих у виробництві відповідних видів продукції (робіт, послуг) безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя та здоров'я, передбачених законодавством;

д) витрати на сплату процентів за фінансовими кредитами, одержаними для поповнення власних обігових коштів, а також для придбання основних виробничих фондів і нематеріальних активів для поточної виробничої діяльності, незалежно від терміну кредитування.

Витрати на сплату процентів за фінансовими кредитами, одержаними та використаними на інші цілі, а також на сплату процентів за простроченими кредитами не включаються до складу собівартості продукції (робіт, послуг).

Проценти за кредити, плата за користування матеріальними цінностями, взятими в оренду (лізинг), нараховуються щомісячно в розмірі, передбаченому договором, і відображаються у складі собівартості продукції (робіт, послуг) в тому періоді, за який їх нараховано;

е) витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ, включаючи плату за розрахункове обслуговування, отримання гарантій, вексельного авалю, факторингових і довірчих операцій, облік боргових вимог і зобов'язань, включаючи цінні папери, поштово-телеграфних послуг та інших витрат, пов'язаних з грошовим обігом;

є) витрати на виготовлення і придбання бланків цінних паперів, а також інші витрати, пов'язані з емісією цінних паперів;

ж) витрати на гарантійний ремонт і обслуговування виробленої продукції, якщо таке передбачено умовами реалізації продукції, але не більше двох відсотків вартості цієї продукції;

з) витрати на реалізацію продукції:

- на відшкодування складських, навантажувально-розвантажувальних, перевалочних, пакувальних, транспортних і страхувальних витрат постачальника, що включаються до ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченим угодою сторін;

- на оплату послуг транспортно - експедиційних, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду), вартість яких включається до ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченим угодою сторін;

- на сплату експортного (вивізного) мита та митних зборів;

- на проведення реклами і передпродажну підготовку товарів.

Витрати на рекламу - це затрати підприємства, пов'язані з процесом поширення цілеспрямованої інформації про переваги конкретної продукції (робіт, послуг), сповіщення споживачів, створення популярності та попиту на цю продукцію (роботи, послуги) для більш оперативного її просування на ринках збуту.

До витрат підприємства на рекламу належать витрати на:

- розробку і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних листів, листівок тощо);

- розробку і виготовлення ескізів етикеток, зразків фірмових пакетів та упаковки;

- рекламу в засобах масової інформації (оголошення в пресі, передачі по радіо і телебаченню), витрати на світлову, комп'ютерну та іншу зовнішню рекламу;

- придбання, виготовлення, копіювання, дублювання і демонстрацію рекламних кіно-, відео- і діафільмів;

- виготовлення стендів, муляжів, рекламних щитів, покажчиків тощо (в сумі амортизації, зносу щодо зазначеного інвентаря);

- зберігання та експедирування рекламних матеріалів;

- оформлення вітрин, кімнат-зразків, виставок-продажів, включаючи відрядження працівників підприємства на виставку продукції підприємства і вартість її зразків, що передані безпосередньо покупцям або посередницьким організаціям відповідно до контрактів і угод безоплатно і не підлягають поверненню;