Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік

5.7.3. Розвиток двостороннього та регіонального співробітництва

Цілі та очікувані результати:

Просування на нові ринки товарів та послуг вітчизняного виробництва та закріплення на традиційних ринках.

5.8. Розвиток внутрішнього ринку

Основні проблеми:

Україна відстає від розвинених країн за розвитком сфери внутрішньої торгівлі. У період фінансово-економічної кризи у 2009 році зниження темпів обороту роздрібної торгівлі становило 16,6 відсотка у порівнянних цінах від обсягу 2008 року. Зниження відбулося через зменшення споживчого попиту зважаючи на скорочення реальних доходів населення, припинення споживчого кредитування банківськими установами населення та зростання вартості імпортної продукції внаслідок суттєвої девальвації національної валюти. Як наслідок - звуження асортименту товарів на полицях магазинів, затримка в розрахунках з постачальниками продукції. У зв'язку з цим окремі виробники вимушені були припинити відвантаження товарів в торгівлю. Криза в торгівлі тягне за собою погіршення фінансового стану суміжних галузей, в першу чергу АПК та переробної промисловості.

Істотними недоліками законодавства у сфері внутрішньої торгівлі є відсутність єдиного підходу до вирішення питань, пов'язаних з діяльністю суб'єктів господарювання у цій сфері.

Основні завдання:

Створення законодавчих засад для ефективного державного регулювання сферою внутрішньої торгівлі.

Усунення перешкод у веденні господарської діяльності у сфері оптової та роздрібної торгівлі.

5.8.1. Створення законодавчих засад для ефективного державного регулювання сферою внутрішньої торгівлі

Цілі та очікувані результати:

Розвиток конкуренції в сфері оптової та роздрібної торгівлі.

5.8.2. Усунення перешкод у веденні господарської діяльності у сфері оптової та роздрібної торгівлі

Цілі та очікувані результати:

Оптимізація витрат суб'єктів господарювання, що ведуть господарську діяльність у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг.

Збільшення обороту роздрібної торгівлі.

6. Регіональна політика

Основні проблеми:

Світова фінансово-економічна криза негативно вплинула на економіку регіонів.

Індекс промислового виробництва до 1990 року за останні два роки скоротився у всіх регіонах (найбільше у Волинській області до 94 відсотків у 2009 році проти 202 відсотків у 2007 році та Закарпатській: відповідно до 144 відсотків проти 276 відсотків).

Протягом останніх двох років обсяги будівельних робіт постійно знижувалися у 24 регіонах, з яких у Миколаївській, Запорізькій, Кіровоградській та Закарпатській областях ця динаміка тривала три роки поспіль.

У 2009 році 12 регіонів отримали негативний фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування підприємств, у 2008 році - 16 регіонів.

За минулий рік у 19 регіонах знизилися податкові надходження (від 0,1 відсотка у Чернівецькій до 29,5 відсотка у Дніпропетровській областях). Крім того, станом на 1 січня 2010 року порівняно з початком 2008 року у всіх регіонах зросла податкова заборгованість. Найвищими є темпи у Полтавській (у 5,5 раза), Одеській та Сумській (у 4,4 раза) областях.

За 9 місяців 2009 року обсяги інвестицій в основний капітал знизилися у 26 регіонах (по Україні на 43,7 відсотка). Найбільше скорочення спостерігалося в Луганській (на 64,9 відсотка), Чернігівській, Тернопільській, Вінницькій областях та Автономній Республіці Крим (понад 50 відсотків).

У всіх регіонах зменшилася протягом 2009 року реальна середньомісячна заробітна плата. Найбільше скорочення мало місце у Запорізькій області (на 12,6 відсотка), м. Києві (на 11,8 відсотка), Донецькій (на 10,6 відсотка) та Дніпропетровській (на 10,9 відсотка) областях. Крім того, станом на початок 2010 року порівняно з початком 2008 року у всіх регіонах зросла заборгованість з виплати заробітної плати (по Україні за звітні два роки її борг зріс у 2,2 раза). Найвищий приріст заборгованості зафіксовано у м. Севастополі (у 22,3 раза) та м. Києві (у 21,2 раза).

Значно погіршився стан розрахунків населення за житлово-комунальні послуги. Заборгованість населення за 2008-2009 роки зросла у всіх регіонах (по Україні - на 32,0 відсотка). Найбільшими темпами у м. Севастополі (у 1,7 раза), Рівненській (у 1,6 раза) та Одеській (у 1,5 раза) областях.

В складних умовах боротьби із наслідками фінансово-економічної кризи посилюються тенденції до концентрації економічного ресурсу у великих містах. Економічне життя країни поступово зосереджується в восьми - десяти конкурентоспроможних містах з розвинутою інфраструктурою, в яких концентруються фінансові, інноваційні та трудові ресурси.

Водночас інші території внаслідок ліквідації підприємств, зменшення обсягів виробництва, відсутності інфраструктури належного рівня мають значні соціально-економічні проблеми та потребують державного стимулювання для активізації економічної діяльності. Зазначені території, серед яких монофункціональні міста, шахтарські населені пункти, депресивні та віддалені прикордонні території відчувають дефіцит ресурсу розвитку. Наслідок - руйнація місцевої інфраструктури, безробіття, міграція населення, зокрема молоді, демографічні проблеми та соціальна напруга в суспільстві.

Стан регіонального та місцевого розвитку характеризується слабким матеріальним, фінансовим, кадровим та іншим ресурсним забезпеченням, необхідним для виконання завдань і повноважень місцевого самоврядування, кризою житлово-комунального господарства, систем енерго-, паливо- і водозабезпечення, соціальної інфраструктури, невирішеністю нагальних питань реформування системи адміністративно-територіального устрою України.

Сучасні виклики та загрози ставлять перед державою завдання із створення нових можливостей для розвитку країни та її регіонів, а також забезпечення підвищення якості життя населення незалежно від місця його проживання.

Основні завдання:

Реалізація нових інструментів стимулювання розвитку регіонів.

Концентрація фінансових ресурсів на реалізацію пріоритетних інвестиційних проектів соціально-економічного розвитку регіонів.

Формування суспільно-політичної бази реформ адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування.

6.1. Реалізація нових інструментів стимулювання розвитку регіонів

Цілі та очікувані результати:

Створення умов для стабілізації соціально-економічної ситуації в регіонах.

Забезпечення концентрації та підвищення ефективності використання державних та регіональних ресурсів.

Запровадження партнерських стосунків між Урядом України та регіонами.

Підвищення ефективності взаємодії центральних, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо вирішення проблем розвитку територій.

6.2. Концентрація фінансових ресурсів на реалізацію пріоритетних інвестиційних проектів соціально-економічного розвитку регіонів

Цілі та очікувані результати:

Покращення розвитку інфраструктури, підвищення рівня інвестиційної привабливості регіонів.

Створення умов для залучення інвестицій та підвищення конкурентоспроможності територій.

Розробка постійно діючої тренінгової програми для представників місцевих органів виконавчої влади спільно з виконавчими інститутами країн Європи, США, Російської Федерації.

6.3. Формування суспільно-політичної бази реформ адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування

Цілі та очікувані результати:

Створення умов для сталого розвитку територіальних громад, наближення можливостей та якості їх діяльності до європейських стандартів.

Упорядкування адміністративно-територіальних одиниць.

Підвищення ефективності використання бюджетних коштів, покращення якості надання соціальних послуг населенню.

Покращення управління земельними ресурсами.

Удосконалення системи управління територіями з боку центральних органів виконавчої влади.