Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік

5.5.2. Модернізація та розвиток залізничного транспорту, провадження на залізницях України швидкісного руху пасажирських поїздів

Цілі та очікувані результати:

Посилення пропускної спроможності основних залізничних напрямків.

Підвищення конкурентоспроможності залізничного транспорту та інвестиційної привабливості галузі.

Підвищення рівня обслуговування пасажирів.

Забезпечення безпеки руху в місцях перетину залізничного та автомобільного транспорту.

Заплановано перевезти у 2010 році 491 млн пасажирів.

5.5.3. Підвищення ефективності діяльності морського та річкового транспорту

Цілі та очікувані результати:

Підвищення ефективності функціонування портів, рівня їх технологічного та технічного оснащення.

Збільшення вантажопереробки, фінансово-господарських показників морськими і річковими портами України.

Підвищення рівня безпеки судноплавства.

5.5.4. Модернізація та збільшення пропускної спроможності аеропортів, підвищення інтенсивності руху повітряних суден

Цілі та очікувані результати:

Забезпечення безпечного та ефективного функціонування всіх суб'єктів авіаційної діяльності.

Перехід на Європейські стандарти безпеки.

5.5.5. Розвиток інформаційного суспільства та інформатизації

Цілі та очікувані результати:

Забезпечення 100 відсотків обліку державних електронних інформаційних ресурсів.

Ефективне використання радіочастотного ресурсу України та впровадження передових технологій радіозв'язку.

Підвищення рівня об'єктивізації оцінки стану й тенденцій розвитку інформаційного суспільства.

5.6. Науково-технічна та інноваційна політика

Основні проблеми:

Криза виявила неготовність науково-інноваційної системи до швидкого впровадження науково-технічної продукції в промисловості, енергетиці, у галузях житлово-комунального господарства, де потенційні втрати від використання застарілих технологій особливо значні.

Сучасний стан вітчизняної науки, що характеризується погіршенням вікової структури наукових кадрів, майже критичним станом матеріально-технічної бази, обумовлений низкою негативних чинників, таких як:

недостатній рівень та неефективна структура фінансової підтримки;

неефективна організаційна структура, велика розпорошеність наукових установ (підпорядкованість 36 головним розпорядникам бюджетних коштів; фактична дискримінованість науковців, що працюють в університетському й галузевому секторах, порівняно з їхніми колегами з академічного сектору тощо);

невизначеність пріоритетів та їхнього впливу на економічний розвиток країни;

наднизький попит на результати науково-технічної діяльності з боку реального сектору економіки;

нерозвиненість національної інноваційної системи.

Діюча структура державного управління науково-технічною та інноваційною діяльністю не забезпечує реалізації державної науково-технічної та інноваційної політики. Не налагоджено координації взаємодії науки з виробництвом, ефективного використання вітчизняних науково-технологічних здобутків, орієнтування науково-технічної діяльності на потреби економіки.

Нинішня фіскальна політика України не враховує таку специфічну особливість інноваційної діяльності, як значні затрати та високий рівень ризику при впровадженні інновацій та виведенні інноваційної продукції на ринок.

Основні завдання:

Створення конкурентоспроможної системи генерування знань.

Формування інноваційної інфраструктури та системи трансферу технологій.

Розвиток системи управління інтелектуальною власністю.

Стимулювання попиту на інновації.

5.6.1. Створення конкурентоспроможної системи генерування знань

Цілі та очікувані результати:

Підвищення результативності наукової та науково-технічної діяльності та ефективності бюджетного фінансування наукової сфери.

Збільшення частки впроваджених науково-технічних робіт, що виконувалися за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки на 15 відсоткових пунктів.

Оновлення наукової матеріально-технічної бази університетів на 8 відсотків.