Про Національну систему пошуку і рятування на морі

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Положення про Національну систему пошуку і рятування на морі, що додається.

2. Внести до постанов Кабінету Міністрів України зміни, що додаються.

3. Центральним і місцевим органам виконавчої влади, які є учасниками Національної системи пошуку і рятування на морі, у шестимісячний строк привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цією постановою.

1. Це Положення регулює питання здійснення належних та ефективних заходів щодо спостереження за рухом суден з берега, організації зв’язку і координації дій у морському пошуково-рятувальному районі України, пов’язаних з наданням допомоги людям, які зазнають лиха на морі, а також участі у проведенні авіаційного пошуку і рятування в межах районів польотної інформації України в акваторії Чорного та Азовського морів.

Це Положення діє як в мирний час, так і в особливий період.

2. У цьому Положенні терміни вживаються у такому значенні:

автоматична ідентифікаційна система - суднова навігаційна система (багатомовна система зв’язку, що функціонує у високочастотному морському мобільному діапазоні), яка, зокрема, автоматично надає відповідно обладнаним береговим базовим станціям, іншим морським і повітряним суднам інформацію про тип, координати, курс, швидкість, експлуатаційний стан судна та іншу інформацію, пов’язану з безпекою судна, а також приймає відповідну інформацію від берегових базових станцій та інших суден;

Державний морський рятувально-координаційний центр - підрозділ казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" (далі - Морська пошуково-рятувальна служба), відповідальний за сприяння ефективній організації діяльності з пошуку і рятування на морі та координацію проведення операцій з пошуку і рятування у межах морського пошуково-рятувального району України;

координатор операцій з пошуку і рятування - посадова особа Морської пошуково-рятувальної служби, яка уповноважена на здійснення координації заходів з реагування у зв’язку з лихом на морі;

координатор на місці проведення операції - особа, яка призначається для координації певної операції з пошуку і рятування у визначеному районі моря;

лихо на морі - будь-який випадок, пов’язаний з людиною, що зазнає або можливо зазнає лиха на морі, а також випадок, у зв’язку з настанням якого необхідна допомога людям, які знайшли притулок на березі у місці, недоступному для будь-якого засобу пошуку і рятування, крім пошуково-рятувальних одиниць;

моніторинг надводної обстановки і руху морських суден - відстеження руху суден у Чорному та Азовському морях з використанням консолідованої інформації про судна, яка збирається і надається, зокрема, суб’єктами пошуку і рятування на морі;

морський пошуково-рятувальний підрайон - район морської акваторії певних розмірів в межах морського пошуково-рятувального району України, пов’язаний з морським рятувальним підцентром;

морський пошуково-рятувальний район України - район морської акваторії певних розмірів, пов’язаний з Державним морським рятувально-координаційним центром, у межах якого Україною забезпечується пошук і рятування людей на морі відповідно до її міжнародних договорів;

морський рятувальний підцентр - підрозділ Морської пошуково-рятувальної служби, підпорядкований Державному морському рятувально-координаційному центру, який утворюється для надання цьому центру допомоги під час проведення операцій з пошуку і рятування в морському пошуково-рятувальному підрайоні;

повідомлення про лихо на морі - передача інформації про загрозу виникнення або виникнення лиха на морі особі, яка може надати допомогу або координувати заходи з її надання;

пошук (пошук людей на морі) - операція, яка координується Державним морським рятувально-координаційним центром або морським рятувальним підцентром та до проведення якої залучається наявний персонал і засоби пошуку і рятування для виявлення людей, які зазнають лиха на морі;

пошуково-рятувальна команда - підрозділ, який укомплектовано підготовленим персоналом і забезпечено обладнанням, придатним для швидкого і ефективного проведення операцій з пошуку і рятування;

пошуково-рятувальна одиниця - будь-який рухомий засіб з пошуково-рятувальною командою, оснащений обладнанням, придатним для швидкого і ефективного проведення операцій з пошуку і рятування;

пошуково-рятувальні засоби - будь-які рухомі засоби, зокрема пошуково-рятувальні одиниці, які використовуються для проведення операцій з пошуку і рятування;

рятування (рятування людей на морі) - операція з визволення людей, які зазнають лиха на морі, надання їм медичної або іншої допомоги та доставки їх до безпечного місця;

сигнал лиха - сигнал, встановлений Конвенцією про Міжнародні правила запобігання зіткненню суден на морі 1972 року, який свідчить про те, що судно зазнає лиха на морі.

3. Національна система пошуку і рятування на морі (далі - Національна система) - сукупність органів управління та суб’єктів пошуку і рятування на морі за переліком згідно з додатком 1, належних їм сил і пошуково-рятувальних засобів, що забезпечують здійснення спостереження за рухом суден з берега, зв’язку та координації пошуку і рятування людей на морі у морському пошуково-рятувальному районі України, надання допомоги людям, які зазнають лиха на морі, включаючи надання їм медичних консультацій, а також надання медичної допомоги постраждалим або їх евакуації з використанням повітряних і морських суден, участь у проведенні авіаційного пошуку і рятування людей в межах районів польотної інформації в акваторії Чорного та Азовського морів, виконання інших міжнародних зобов’язань України у сфері охорони людського життя на морі.

4. Сили і засоби суб’єктів пошуку і рятування на морі залучаються до авіаційного пошуку і рятування на морі відповідно до цього Положення, інших актів законодавства та міжнародних договорів України, а також відповідно до Керівництва з міжнародного авіаційного та морського пошуку і рятування Міжнародної морської організації (ІМО) та Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО).

5. Основними принципами організації Національної системи є:

пріоритетність охорони людського життя на морі та порятунок людей у разі виникнення лиха на морі;

постійне ефективне функціонування системи зв’язку, призначеної для передачі повідомлень про лихо на морі;

постійна готовність до проведення операцій з пошуку і рятування;

своєчасність, активність і ефективність операцій з пошуку і рятування;

всебічне ресурсне забезпечення;

своєчасне створення необхідних резервів, своєчасне відновлення та ефективне використання сил і пошуково-рятувальних засобів суб’єктів пошуку і рятування на морі;

ефективна координація діяльності суб’єктів пошуку і рятування на морі;

ефективна координація дій з рятувально-координаційними центрами, рятувальними підцентрами та службами з пошуку і рятування на морі держав - учасниць Угоди про співробітництво причорноморських держав з пошуку та рятування на Чорному морі 1998 року.

Рятування людей, які зазнають лиха на морі, здійснюється безоплатно і незалежно від їх громадянства, причин і обставин виникнення лиха, а також будь-яких інших факторів.

6. До складу Національної системи входять:

національний координатор діяльності з пошуку і рятування на морі (далі - національний координатор) - Мінінфраструктури, на яке покладено відповідальність за створення та розвиток Національної системи;

органи управління з пошуку і рятування на морі - центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які беруть участь у діяльності з пошуку і рятуванні на морі - ДСНС, Держприкордонслужба, Військово-Морські Сили Збройних Сил, Адміністрація судноплавства, Державіаслужба, МОЗ, МЗС, Донецька, Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська обласні, Севастопольська міська держадміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідні органи місцевого самоврядування Донецької, Запорізької, Миколаївської, Одеської, Херсонської областей та Автономної Республіки Крим;

Морська пошуково-рятувальна служба, до складу якої входять Державний морський рятувально-координаційний центр і морські рятувальні підцентри;

інші підприємства, установи, організації та їх самостійні структурні підрозділи, які беруть участь у діяльності з пошуку і рятуванні на морі (суб’єкти пошуку і рятування на морі).

7. Межі морського пошуково-рятувального району України встановлюються двосторонніми угодами причорноморських держав відповідно до Міжнародної конвенції про пошук і рятування на морі 1979 року та Угоди про співробітництво причорноморських держав з пошуку та рятування на Чорному морі 1998 року. До укладення таких угод операції з пошуку і рятування проводяться шляхом координації дій і співробітництва сторін або згідно з принципом раннього прибуття на місце операції з пошуку і рятування відповідно до статті 5 Угоди про співробітництво причорноморських держав з пошуку та рятування на Чорному морі 1998 року. Інформація про встановлені координати меж морського пошуково-рятувального району України передається в установленому порядку до ІМО для включення в Глобальну інтегровану систему інформації про судноплавство ІМО, оприлюднюється державною установою "Держгідрографія" в повідомленнях мореплавцям, а також розміщується на офіційних веб-сайтах національного координатора, Адміністрації судноплавства та Морської пошуково-рятувальної служби.

8. Відповідно до міжнародних договорів України встановлення меж морського пошуково-рятувального району України не впливає на делімітацію державного кордону, а також на визначення меж авіаційних районів пошуку і рятування України в акваторії Чорного та Азовського морів, в яких Національна система бере участь у проведенні авіаційного пошуку і рятування та які збігаються з межами районів польотної інформації.

9. Межі морських пошуково-рятувальних підрайонів у морському пошуково-рятувальному районі України встановлюються Морською пошуково-рятувальною службою з урахуванням навігаційних, технічних, організаційних та інших факторів, пов’язаних з пошуком і рятуванням людей на морі. Інформація про встановлені координати меж пошуково-рятувальних підрайонів передається в установленому порядку до ІМО для включення в Глобальну інтегровану систему інформації про судноплавство ІМО, оприлюднюється державною установою "Держгідрографія" в повідомленнях мореплавцям, а також розміщується на офіційних веб-сайтах національного координатора, Адміністрації судноплавства та Морської пошуково-рятувальної служби.

10. Координація діяльності Національної системи здійснюється національним координатором та іншими органами управління з пошуку і рятування на морі.

11. Національний координатор:

відповідає за розвиток Національної системи, проводить аналіз ефективності її функціонування;

забезпечує участь суб’єктів пошуку і рятування на морі, що перебувають у сфері його управління, у проведенні операцій з пошуку і рятування у взаємодії із Державним морським рятувально-координаційним центром відповідно до планів взаємодії, що укладаються зазначеними суб’єктами з Морською пошуково-рятувальною службою;

здійснює відповідно до компетенції міжнародне співробітництво з компетентними органами інших держав з питань пошуку і рятування на морі;

забезпечує у порядку, встановленому міжнародними договорами, впровадження системи суднових повідомлень, використання суднових повідомлень з метою координації операцій з пошуку і рятування на морі та надання допомоги суднам у морському пошуково-рятувальному районі України;

разом з уповноваженими органами інших держав - учасниць Угоди про співробітництво причорноморських держав з пошуку та рятування на Чорному морі 1998 року приймає рішення про організацію міжнародних морських навчань на основі імітованих інцидентів та тренувань за участю морських та авіаційних сил і пошуково-рятувальних засобів;

координує науково-технічне та інформаційне співробітництво органів управління з пошуку і рятування на морі і суб’єктів пошуку і рятування на морі;

контролює координацію дій суб’єктів пошуку і рятування на морі на оперативному рівні, отримує від Морської пошуково-рятувальної служби інформацію про хід і результати операцій з пошуку і рятування;

здійснює інші функції у сфері морського пошуку і рятування та охорони людського життя на морі відповідно до законів та міжнародних договорів України.

12. Адміністрація судноплавства:

здійснює управління функціональною підсистемою запобігання виникненню і реагування на загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій на морському і внутрішньому водному транспорті, в акваторії морських портів, організацію аварійно-рятувальних робіт в акваторії Чорного і Азовського морів єдиної державної системи цивільного захисту та забезпечує взаємодію цієї підсистеми з Національною системою;

забезпечує участь суб’єктів пошуку і рятування на морі, що перебувають у сфері його управління, у проведенні операцій з пошуку і рятування у взаємодії із Державним морським рятувально-координаційним центром відповідно до планів взаємодії, що укладаються ними з Морською пошуково-рятувальною службою;

здійснює міжнародне співробітництво з компетентними органами інших держав та міжнародними організаціями з питань пошуку і рятування на морі відповідно до компетенції;

отримує від Морської пошуково-рятувальної служби інформацію про хід і результати операцій з пошуку і рятування, здійснює контроль за їх проведенням в морському пошуково-рятувальному районі України.

13. ДСНС:

бере участь у проведенні операцій з пошуку і рятування у взаємодії із Державним морським рятувально-координаційним центром відповідно до планів взаємодії, що укладаються з Морською пошуково-рятувальною службою;

забезпечує участь власних морських і повітряних пошуково-рятувальних засобів в операціях з пошуку і рятування, якщо це можливо з урахуванням метеорологічних умов;

забезпечує участь у радіоспостереженні, прийнятті, підтвердженні та ретрансляції сигналів лиха, здійсненні зв’язку між учасниками операцій з пошуку і рятування з використанням каналів радіо- та електрозв’язку, що визначені у пункті 43 цього Положення;

забезпечує укладення плану взаємодії Головного авіаційного координаційного центру пошуку і рятування з Морською пошуково-рятувальною службою та взаємодію між Головним авіаційним координаційним центром пошуку і рятування та Державним морським рятувально-координаційним центром відповідно до зазначеного плану;

забезпечує учасників операцій з пошуку і рятування гідрометеорологічною інформацією, укладення відповідного плану взаємодії Українського гідрометеорологічного центру з Морською пошуково-рятувальною службою.

14. Держприкордонслужба:

бере участь у проведенні операцій з пошуку і рятування у взаємодії із Державним морським рятувально-координаційним центром відповідно до планів взаємодії, що укладаються з Морською пошуково-рятувальною службою, якщо дії, пов’язані з пошуком та рятуванням на морі, не перешкоджають несенню прикордонної служби та якщо це можливо з урахуванням метеорологічних умов;

забезпечує участь у радіоспостереженні, прийнятті, підтвердженні та ретрансляції сигналів лиха, здійсненні зв’язку між учасниками операцій з пошуку і рятування з використанням каналів радіо- та електрозв’язку, що визначені у пункті 43 цього Положення;

забезпечує відповідно до Порядку перетинання суднами державного кордону під час здійснення пошуку і рятування на морі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2012 р. № 1090 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 91, ст. 3683), перетинання пошуково-рятувальними одиницями і пошуково-рятувальними командами державного кордону в першочерговому порядку та у максимально стислий строк.

15. Військово-Морські Сили Збройних Сил:

беруть участь у проведенні операцій з пошуку і рятування у взаємодії із Державним морським рятувально-координаційним центром відповідно до плану взаємодії, що укладається з Морською пошуково-рятувальною службою;

забезпечують участь власних морських і повітряних пошуково-рятувальних засобів в операціях з пошуку і рятування;

забезпечують участь у радіоспостереженні, прийнятті, підтвердженні та ретрансляції сигналів лиха, здійсненні радіозв’язку між учасниками операцій з пошуку і рятування з використанням каналів радіо- та електрозв’язку, що визначені у пункті 43 цього Положення;

надають на запит Державного морського рятувально-координаційного центру (морського рятувального підцентру) наявну в системі висвітлення надводної обстановки інформацію, що стосується району проведення операції з пошуку і рятування.

16. Державіаслужба забезпечує:

взаємодію Координаційного центру пошуку і рятування цивільної авіації з Державним морським рятувально-координаційним центром, укладення відповідного плану взаємодії з Морською пошуково-рятувальною службою;

прийом, обробку, та передачу інформації супутникової системи для виявлення аварійних радіобуїв, що передають аварійні сигнали і сигнали лиха на частотах 121,5 МГц і 406 МГц.

17. МОЗ забезпечує участь підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, у проведенні операцій з пошуку і рятування у взаємодії з іншими їх учасниками, зокрема надання медичних консультацій учасникам операції з пошуку і рятування, забезпечення за допомогою пошуково-рятувальних засобів людей, які зазнають лиха на морі, лікарськими засобами, зокрема, протиотрутами, та медичними виробами надання медичної та психологічної допомоги постраждалим.

18. МЗС забезпечує зв’язок з органами влади держав - учасниць Угоди про співробітництво причорноморських держав з пошуку та рятування на Чорному морі 1998 року у разі виникнення потреби в їх участі в організації операції з пошуку і рятування у морському пошуково-рятувальному районі України.

19. Донецька, Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська обласні, Севастопольська міська держадміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, та, за згодою, органи місцевого самоврядування Донецької, Запорізької, Миколаївської, Одеської, Херсонської областей та Автономної Республіки Крим:

залучають підприємства, установи та організації комунальної форми власності до проведення операцій з пошуку і рятування у взаємодії з іншими їх учасниками, зокрема забезпечення за допомогою пошуково-рятувальних засобів людей, які зазнають лиха на морі, лікарськими засобами, зокрема протиотрутами, та медичними виробами;

проводять роботи із життєзабезпечення постраждалих;

вживають заходів з надання соціальної та психологічної допомоги членам родин і близьким людей, які постраждали або можливо постраждали під час лиха на морі;

вживають заходів для забезпечення громадського порядку в районі висадки на берег людей, що врятовані;

залучають підприємства, установи та організації комунальної форми власності для надання в разі потреби медичної допомоги постраждалим, а також надання медичних консультацій учасникам операцій з пошуку і рятування за допомогою засобів зв’язку;

забезпечують інформування населення про лихо на морі та його наслідки.

20. Координація дій суб’єктів пошуку і рятування на морі на оперативному рівні здійснюється Морською пошуково-рятувальною службою, яка утворена для організації та здійснення пошуку і рятування на морі, організаційно-технічного забезпечення сталого функціонування та розвитку Національної системи.

До складу Морської пошуково-рятувальної служби входять:

Державний морський рятувально-координаційний центр;

морські рятувальні підцентри;

пошуково-рятувальні одиниці та місця їх базування з відповідним обладнанням;

мережа берегових радіостанцій Глобальної морської системи зв’язку під час лиха та для забезпечення безпеки, інші засоби морського радіозв’язку для прийняття, підтвердження прийняття і ретрансляції сигналів лиха, координації операцій з пошуку і рятування, здійснення зв’язку на місці лиха;

Національний центр дальньої ідентифікації та контролю місцезнаходження суден;

мережа базових станцій автоматичної ідентифікаційної системи, центральний сервер маршрутизації, інші апаратно-програмні складові інформаційної системи моніторингу надводної обстановки і руху морських суден;

підрозділи, що забезпечують:

- стале функціонування Морської пошуково-рятувальної служби та Національної системи;

- безпечну експлуатацію пошуково-рятувальних одиниць і берегових об’єктів;

- наймання, підготовку та тренування пошуково-рятувальних команд;

- діяльність Координаційного комітету з пошуку і рятування на морі.

21. Морська пошуково-рятувальна служба:

забезпечує координацію Державним морським рятувально-координаційним центром та морськими рятувальними підцентрами операції з пошуку і рятування у морському пошуково-рятувальному районі України, складає спільні з суб’єктами пошуку і рятування на морі плани взаємодії з Державним морським рятувально-координаційним центром;

здійснює радіоспостереження, прийняття, підтвердження та ретрансляцію сигналів лиха, організовує радіозв’язок між учасниками операцій з пошуку і рятування;

здійснює ідентифікацію морських суден і спостереження за ними на дальній відстані, зокрема у морському пошуково-рятувальному районі України, забезпечує учасників операцій з пошуку і рятування необхідною інформацією;

забезпечує роботу Державного морського рятувально-координаційного центру, морських рятувальних підцентрів, Національного центру дальньої ідентифікації та контролю місцезнаходження суден, берегових радіостанцій Глобальної морської системи зв’язку під час лиха та для забезпечення безпеки, їх обладнання і оснащення відповідно до вимог міжнародних договорів і законодавства України у сфері охорони людського життя на морі;

забезпечує цілодобовий зв’язок Державного морського рятувально-координаційного центру та морських рятувальних підцентрів з суб’єктами пошуку і рятування на морі;

забезпечує надання Державному морському рятувально-координаційному центру, морським рятувальним підцентрам інформації інформаційної системи моніторингу надводної обстановки і руху морських суден, системи суднових повідомлень, інформації, що надійшла від служб регулювання руху суден, Військово-Морських Сил Збройних Сил і Держприкордонслужби, а також з інших джерел;

забезпечує утримання та готовність до проведення операцій з пошуку і рятування морських і повітряних пошуково-рятувальних одиниць, що використовуються службою на законних підставах;

забезпечує утримання пошуково-рятувальних команд, забезпечення їх необхідним обладнанням, устаткуванням, спеціальним одягом, засобами індивідуального захисту і домедичної допомоги;

бере участь у проведенні операцій з пошуку і рятування у морському пошуково-рятувальному районі України;

складає плани взаємодії Державного морського рятувально-координаційного центру з Головним авіаційним координаційним центром пошуку і рятування ДСНС та з Координаційним центром пошуку і рятування цивільної авіації Державіаслужби та забезпечує виконання Державним морським рятувально-координаційним центром зазначених планів;

розробляє та подає національному координатору та Адміністрації судноплавства пропозиції щодо сталого функціонування та розвитку Національної системи;

готує за результатами проведених операцій і подає національному координатору пропозиції щодо внесення змін до цього Положення, інших актів законодавства, міжнародних договорів у сфері пошуку і рятування та охорони людського життя на морі;

бере участь у розробленні проектів актів законодавства, міжнародних договорів у сфері пошуку і рятування та охорони людського життя на морі;

вживає заходів із забезпечення виконання вимог міжнародних договорів і законодавства України у сфері пошуку і рятування та охорони людського життя на морі;

бере участь у роботі міжнародних організацій, діяльність яких пов’язана з пошуком і рятуванням та охороною людського життя на морі;

взаємодіє з іншими національними службами пошуку і рятування на морі;

подає інформацію про хід і результати операцій з пошуку і рятування національному координатору та Адміністрації судноплавства;

готує передбачену міжнародними договорами України інформацію про Національну систему, її складові та розвиток для подання ІМО, іншим міжнародним організаціям, а також компетентним органам держав - учасниць Угоди про співробітництво причорноморських держав з пошуку та рятування на Чорному морі 1998 року;

бере участь у розробленні та виконанні планів і програм, спрямованих на забезпечення сталого функціонування та розвитку Національної системи, зокрема з кадрових, науково-технічних, матеріально-технічних і фінансових питань;

організовує підготовку членів пошуково-рятувальних команд, персоналу Державного морського рятувально-координаційного морських рятувальних підцентрів, підрозділів Глобальної морської системи зв’язку під час лиха та для забезпечення безпеки та зв’язку, Національного центру дальньої ідентифікації та контролю місцезнаходження суден, фахівців Морської пошуково-рятувальної служби, які забезпечують функціонування Національної системи;

проводить тренування персоналу пошуково-рятувальних команд, екіпажів пошуково-рятувальних одиниць;

проводить навчання з перевірки зв’язку між суб’єктами пошуку і рятування на морі (зв’язкові навчання), навчання з імітацією заходів реагування на кризові ситуації (координаційні навчання), а також повномасштабні навчання з використанням пошуково-рятувальних одиниць та інших пошуково-рятувальних засобів (польові навчання);

розробляє та впроваджує сучасні технології з пошуку і рятування та охорони людського життя на морі, здійснює науково-технічні розробки у відповідних сферах;

здійснює інші функції, пов’язані з виконанням міжнародних договорів і законодавства України у сфері пошуку і рятування та охорони людського життя на морі, функції, покладені на неї цим Положенням та її статутом.

22. Координацію операцій з пошуку і рятування в морському пошуково-рятувальному районі України здійснює Державний морський рятувально-координаційний центр. Для підвищення ефективності координації операцій з пошуку і рятування в морських пошуково-рятувальних підрайонах Державний морський рятувально-координаційний центр залучає відповідні морські рятувальні підцентри.

Державний морський рятувально-координаційний центр бере також участь у проведенні операцій з авіаційного пошуку і рятування відповідно до планів взаємодії з Головним авіаційним координаційним центром пошуку і рятування ДСНС.

Контактна інформація Державного морського рятувально-координаційного центру і морських рятувальних підцентрів оприлюднюються в установленому порядку в Глобальній інтегрованій системі інформації про судноплавство ІМО, в повідомленнях мореплавцям, а також розміщуються на офіційних веб-сайтах національного координатора, Адміністрації судноплавства та Морської пошуково-рятувальної служби.

23. У разі надходження інформації про лихо на морі Державний морський рятувально-координаційний центр (морський рятувальний підцентр), а також сили і пошуково-рятувальні засоби суб’єктів пошуку і рятування на морі, що перебувають у готовності, негайно розпочинають дії, передбачені планами пошуку і рятування.

Державний морський рятувально-координаційний центр:

повідомляє про лихо координатору операцій з пошуку і рятування;

визначає пошуково-рятувальні засоби, які перебувають поблизу району лиха, направляє їх для надання допомоги;

повідомляє людям, що зазнають лиха на морі, про дії, які виконуються для їх рятування з використанням каналів радіо- та електрозв’язку, що визначені у пункті 43 цього Положення;

повідомляє про лихо на морі в установленому інструкціями з діловодства порядку національному координатору, Адміністрації судноплавства, а також МЗС - у разі виникнення потреби в участі органів влади держав - учасниць Угоди про співробітництво причорноморських держав з пошуку та рятування на Чорному морі 1998 року в організації операції з пошуку і рятування у морському пошуково-рятувальному районі України;

виконує інші функції, передбачені Керівництвом з міжнародного авіаційного та морського пошуку і рятування ІМО та ІКАО і цим Положенням.

24. Координатор операцій з пошуку і рятування відповідає за проведення операції з пошуку і рятування до завершення рятування, доки залишається обґрунтована надія на врятування людей, що вижили. До прибуття координатора операцій з пошуку і рятування до Державного морського рятувально-координаційний центру його функції виконує черговий капітан-координатор або керівник Державного морського рятувально-координаційного центру.

25. Координатором операцій з пошуку і рятування може бути посадова особа Морської пошуково-рятувальної служби, яка має стаж роботи не менше одного року на посаді капітана морського судна валовою місткістю 500 і більше.

Координатор операцій з пошуку і рятування має в повному обсязі знати плани пошуку і рятування та плани взаємодії, інформацію про дислокацію та готовність пошуково-рятувальних сил і засобів суб’єктів пошуку і рятування на морі, включених до планів пошуку і рятування, вимоги цього Положення, Керівництва з міжнародного авіаційного та морського пошуку і рятування ІМО та ІКАО, а також вимоги законодавства і міжнародних договорів України, що стосуються пошуку і рятування на морі.

Для проведення операції з пошуку і рятування координатор операцій з пошуку і рятування повинен мати у розпорядженні пошуково-рятувальні одиниці, пошуково-рятувальні команди та має право залучати інші пошуково-рятувальні засоби. Координатор операцій з пошуку і рятування планує пошук і координує рух пошуково-рятувальних засобів до місця проведення таких операцій.

26. Координатор операції з пошуку і рятування зобов’язаний:

вивчати і проводити оцінку всієї наявної інформації щодо лиха на морі про:

- зниклих безвісти людей або судно, що зазнає лиха, кількість людей на борту такого судна, включаючи тих, що потребують медичної допомоги;

- переміщення і місцезнаходження суден у можливих районах пошуку;

- результати спостереження за ситуацією з використанням каналів радіо- та електрозв’язку, що визначені у пункті 43 цього Положення;

- гідрометеорологічні умови на місці проведення операції з пошуку і рятування та призначати відповідальних за режим фіксації та реєстрації цих умов з метою їх подальшого аналізу та прогнозування;

- обладнання, механізми, прилади, інструменти, медичні вироби, лікарські засоби, засоби колективного та індивідуального захисту, наявні на борту пошуково-рятувальних одиниць;

сповіщати судна, які перебувають у можливих районах пошуку, про їх залучення, як засобів пошуку і рятування;

скласти план пошукових дій, зокрема:

- нанести район пошуку на навігаційну карту;

- прийняти рішення про методи та пошуково-рятувальні засоби, які необхідно використати;

- здійснити розрахунок параметрів району пошуку;

під час проведення операції з пошуку і рятування координувати дії Державного морського рятувально-координаційного центру з морськими рятувальними підцентрами, Головним авіаційним координаційним центром пошуку і рятування, морськими та авіаційними координаційними центрами та підцентрами держав - учасниць Угоди про співробітництво причорноморських держав з пошуку та рятування на Чорному морі 1998 року;

проводити інструктаж і опитування персоналу пошуково-рятувальних команд, узгоджувати методи пошуку;

проводити оцінку повідомлень, що надходять до Державного морського рятувально-координаційного центру або морського рятувального підцентру з будь-яких джерел, та вносити на їх основі зміни до плану пошукових дій;

надавати інформацію про лихо на морі суб’єктам пошуку і рятування на морі;

забезпечувати надання в установленому законодавством порядку оперативної інформації про проведення операції з пошуку і рятування через службу автоматичної літеродрукувальної телеграфної системи передачі навігаційних і метеорологічних попереджень та термінової інформації для суден "НАВТЕКС", яка є частиною Всесвітньої служби навігаційних попереджень і компонентом Глобальної морської системи зв’язку під час лиха та для забезпечення безпеки;

здійснювати оповіщення мореплавців через Глобальну морську систему зв’язку під час лиха та для забезпечення безпеки про проведення операції з пошуку і рятування та залучення додаткових пошуково-рятувальних засобів;

організовувати надання медичних консультацій учасникам операції з морського рятування людей за допомогою засобів зв’язку;

організовувати доставку предметів першої необхідності для людей, які врятовані;

надавати учасникам операцій з пошуку і рятування рекомендації щодо припинення або тимчасового припинення пошуку;

приймати рішення про вивільнення пошуково-рятувальних засобів у разі відсутності потреби в їх подальшій участі в операції з пошуку і рятування;

здійснювати ведення в хронологічному порядку точного та своєчасного обліку всіх дій з відображенням їх на картах-схемах та в електронних системах;

здійснювати підготовку звітів Морської пошуково-рятувальної служби про хід і результати операції з пошуку і рятування;

здійснювати інші функції відповідно до Керівництва з міжнародного авіаційного та морського пошуку і рятування ІМО та ІКАО.

27. Під час проведення операції з пошуку і рятування координатор операцій з пошуку і рятування призначає координатора на місці проведення операції, яким може бути керівник пошуково-рятувальної команди або особа, яка керує пошуково-рятувальним засобом. До прийняття такого рішення координатором операцій з пошуку і рятування відповідальність за виконання функцій координатора на місці проведення операції покладається на особу, яка керує пошуково-рятувальним засобом, що першим прибуває на місце проведення операції з пошуку і рятування.

Координатор на місці проведення операції має право взяти на себе функції координатора операцій з пошуку і рятування у разі, коли він безпосередньо отримав відомості про лихо на морі, але не може встановити зв’язок з Державним морським рятувально-координаційним центром або морським рятувальним підцентром.

28. Координатор на місці проведення операції:

сповіщає Державний морський рятувально-координаційний центр або морський рятувальний підцентр про прийняття відповідальності за координацію пошуково-рятувальних засобів на місці проведення операції з пошуку і рятування;

вивчає план пошукових дій, отриманий від Державного морського рятувально-координаційного центру або морського рятувального підцентру;

вносить зміни до плану пошукових дій з урахуванням фактичних умов та обставин у районі проведення операції з пошуку;

інформує Державний морський рятувально-координаційний центр або морський рятувальний підцентр про будь-які зміни у плані пошукових дій;

здійснює контроль за діями інших учасників операції з пошуку і рятування;

регулярно інформує про розвиток ситуації на місці проведення операції координатора операцій з пошуку і рятування;

здійснює інші функції відповідно до Керівництва з міжнародного авіаційного та морського пошуку і рятування ІМО та ІКАО.

Зв’язок координатора на місці проведення операції з Державним морським рятувально-координаційним центром (морським рятувальним підцентром), надання підтверджень, повідомлень, іншої інформації здійснюються з використанням каналів радіо- та електрозв’язку, що визначені у пункті 43 цього Положення.

29. З метою організації взаємодії з пошуку і рятування в морському пошуково-рятувальному районі України та морських пошуково-рятувальних підрайонах Морська пошуково-рятувальна служба разом з іншими суб’єктами пошуку і рятування на морі складає плани пошуку і рятування. Якщо суб’єкт пошуку і рятування на морі входить до складу функціональної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту, відповідний план пошуку і рятування має узгоджуватися з організацією роботи цієї підсистеми.

30. До планів пошуку і рятування включається, зокрема інформація про:

контакти, засоби зв’язку та порядок здійснення зв’язку суб’єкта пошуку і рятування на морі з Державним морським рятувально-координаційним центром (морським рятувальним підцентром);

склад, дислокацію і пошуково-рятувальну готовність сил і пошуково-рятувальних засобів суб’єктів пошуку і рятування на морі з визначенням відповідальних підрозділів або осіб;

порядок залучення сил і пошуково-рятувальних засобів суб’єктів пошуку і рятування на морі до проведення операції з пошуку і рятування, координації операцій з пошуку і рятування;

порядок здійснення зв’язку та надання повідомлень про лихо на морі, порядок першочергових дій;

географічні, навігаційні, гідрографічні, гідрометеорологічні та інші умови, які впливають на підготовку та проведення операцій з пошуку і рятування;

порядок консультування за допомогою радіозв’язку учасників операцій з пошуку і рятування з медичних питань;

порядок надання домедичної, екстрених медичної та психологічної допомоги постраждалим, їх медичної евакуації та госпіталізації;

перелік мінімальних запасів палива, мастил, води, провізії для пошуково-рятувальних засобів;

місця та порядок бункерування (заправки) пошуково-рятувальних засобів під час проведення операцій з пошуку і рятування;

місця оформлення перетинання пошуково-рятувальними одиницями і пошуково-рятувальними командами державного кордону.

До планів пошуку і рятування додаються карти морського пошуково-рятувального району України, морських пошуково-рятувальних підрайонів з нанесенням радіуса дії пошуково-рятувальних засобів, а також інші відомості, необхідні для забезпечення та проведення операцій з пошуку і рятування.

Суб’єкти пошуку і рятування на морі забезпечують ознайомлення капітанів морських і пілотів повітряних пошуково-рятувальних засобів, а також інших відповідальних осіб з відповідними планами пошуку і рятування.

31. Суб’єкти пошуку і рятування на морі забезпечують цілодобовий зв’язок з Державним морським рятувально-координаційним центром (морським рятувальним підцентром).

32. Розпорядження Державного морського рятувально-координаційного центру (морського рятувального підцентру), видані ним під час операції з пошуку і рятування, є обов’язковими для виконання суб’єктами пошуку і рятування на морі.

33. Суб’єкти пошуку і рятування на морі за розпорядженням Державного морського рятувально-координаційного центру (морського рятувального підцентру) виділяють для проведення операції з пошуку і рятування сили та пошуково-рятувальні засоби, передбачені планами пошуку і рятування.

34. Державний морський рятувально-координаційний центр веде облік сил та пошуково-рятувальних засобів суб’єктів пошуку і рятування на морі. Інформація про дислокацію і готовність сил та пошуково-рятувальних засобів, включених до планів пошуку і рятування, подається суб’єктами пошуку і рятування на морі Державному морському рятувально-координаційному центру (морському рятувальному підцентру) щотижня, про передислокацію і зміни стану готовності - негайно.

35. У разі надходження сигналу лиха суб’єкт пошуку і рятування на морі негайно інформує про це Державний морський рятувально-координаційний центр (морський рятувальний підцентр) з використанням наявних засобів радіо- або електрозв’язку, що визначені у пункті 43 цього Положення.

Фізичні особи зобов’язані повідомляти про випадки настання або загрози настання лиха на морі, які стали їм відомі, з використанням системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112 (у разі його функціонування) або Державному морському рятувально-координаційному центру (морському рятувальному підцентру) з використанням каналів радіо- та електрозв’язку, що визначені у пункті 43 цього Положення.

36. Постійна пошуково-рятувальна готовність забезпечується:

у Морській пошуково-рятувальній службі - Державним морським рятувально-координаційним центром, морськими рятувальними підцентрами, підрозділами Глобальної морської системи зв’язку під час лиха та для забезпечення безпеки, пошуково-рятувальними командами та одиницями;

службами регулювання руху суден філії "Дельта-лоцман" державного підприємства "АМПУ";

диспетчерськими службами та об’єктовими аварійно-рятувальними службами адміністрацій морських портів;

диспетчерськими службами та аварійно-рятувальними підрозділами морських торговельних портів;

суднами портового флоту адміністрацій морських портів, морських торговельних портів;

лоцманськими суднами філії "Дельта-лоцман" державного підприємства "Адміністрація морських портів України";

силами і пошуково-рятувальними засобами аварійно-рятувальних і спеціальних формувань Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Головним авіаційним координаційним центром пошуку і рятування ДСНС;

військово-морськими базами, дивізіоном пошуково-рятувальних суден, іншими кораблями і суднами, а також морською авіацією Військово-Морських Сил Збройних Сил;

регіональними управліннями Адміністрації Держприкордонслужби, загонами морської охорони, прикордонними загонами, авіаційною частиною Держприкордонслужби;

територіальними центрами екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Відповідальність за забезпечення пошуково-рятувальної готовності покладається на керівників суб’єктів пошуку і рятування на морі.

37. Морська пошуково-рятувальна служба веде облік сил і пошуково-рятувальних засобів суб’єктів пошуку і рятування на морі, що перебувають у постійній пошуково-рятувальній готовності.

38. Використання морських пошуково-рятувальних засобів, що не є пошуково-рятувальними одиницями і перебувають у постійній пошуково-рятувальній готовності, здійснюється з урахуванням можливості їх негайного залучення до участі в операції з пошуку і рятування. У разі неможливості знаходження такого засобу у постійній пошуково-рятувальній готовності суб’єкт пошуку і рятування на морі повинен виділити для несення постійної пошуково-рятувальної готовності інший засіб.

39. Ступінь готовності пошуково-рятувальних одиниць встановлюється в планах пошуку і рятування і може бути тимчасово змінений за рішенням Державного морського рятувально-координаційного центру. Відповідальність за забезпечення встановленого ступеня готовності судна покладається на його капітана.

40. Для пошуково-рятувальних одиниць (морських суден) встановлюються такі ступені готовності до виходу в море:

двогодинна готовність - екіпаж судна, його енергетична установка, обладнання і судно в цілому можуть бути підготовлені до виходу в море протягом не більше двох годин;

30-хвилинна готовність - екіпаж судна, його енергетична установка, обладнання і судно в цілому можуть бути підготовлені до виходу в море протягом не більше 30 хвилин.

Ступінь готовності визначається часом від моменту одержання вказівки про вихід або прийому судном сигналу лиха до початку його руху. Персонал пошуково-рятувальної команди, а також необхідне обладнання повинні бути доставлені на борт судна протягом встановленого строку готовності.

41. Чисельність вахти на пошуково-рятувальній одиниці (морському судні), що перебуває у 30-хвилинній готовності, визначається виходячи із здатності такого складу вахти підготувати судно до виходу в море до прибуття повного складу екіпажу та пошуково-рятувальної команди. Кількість суднових запасів для судна, що перебуває у такому ступені готовності, встановлюється на рівні не нижче 80 відсотків повної кількості запасів, що передбачені судновими документами.

Ступені готовності чергових екіпажів пошуково-рятувальних одиниць - повітряних суден встановлюються відповідно до Правил авіаційного пошуку і рятування в Україні, затверджених МВС.

42. Повідомлення, пов’язані з необхідністю надання екстреної допомоги людині, повітряному або морському судну, що зазнає лиха на морі, включаючи медичну допомогу, а також повідомлення, що здійснюються під час проведення операцій з пошуку і рятування, належать до повідомлень про лихо на морі та мають пріоритет щодо усіх інших повідомлень.

43. З метою своєчасного реагування на виникнення або загрозу виникнення лиха на морі спостереження за мореплавством у межах морського пошуково-рятувального району України здійснюється цілодобово.

Морська пошуково-рятувальна служба із зазначеною метою:

здійснює безперервне радіоспостереження силами радіооператорів підрозділів Глобальної морської системи зв’язку під час лиха та для забезпечення безпеки за сигналами лиха у режимі радіотелефонії і цифрового вибіркового виклику;

забезпечує доступ Державного морського рятувально-координаційного центру і морських рятувальних підцентрів до інформації про місцезнаходження суден у міжнародній системі дальньої ідентифікації та контролю місцезнаходження суден та в інформаційній системі моніторингу надводної обстановки і руху суден;

забезпечує функціонування і технічне супроводження інформаційної системи моніторингу надводної обстановки і руху морських суден, зокрема мережі базових станцій автоматичної ідентифікаційної системи, інших апаратно-програмних складових зазначеної системи.

Морські судна залежно від розміру, типу та району плавання обладнані засобами для передачі інформації про судно та його безпеку для надання сповіщень про лихо на морі, а також для здійснення зв’язку "місток-місток", "судно-берег", "берег-судно", "Земля-космос", "космос-Земля", за допомогою яких інформація про лихо або загрозу лиха на морі передається Державному морському рятувально-координаційному центру (морському рятувальному підцентру).

Державний морський рятувально-координаційний центр:

здійснює силами чергових капітанів-координаторів безперервний моніторинг сигналів лиха у режимі радіотелефонії і цифрового вибіркового виклику;

здійснює постійне спостереження за повідомленнями про лихо на морі, отриманими від морських суден через систему геостаціонарних супутників Землі та наземні станції визнаних мобільних служб супутникового зв’язку у режимі приймання повідомлень про лихо на морі, супутникової радіотелефонії, текстових повідомлень;

підтримує постійний контакт і здійснює в автоматичному режимі обмін інформацією про сигнали лиха від аварійних радіобуїв, що передають аварійні сигнали і сигнали лиха на частотах 121,5 МГц і 406 МГц, з Координаційним центром пошуку і рятування цивільної авіації.

Повідомлення про лихо на морі можуть також надходити до Державного морського рятувально-координаційного центру (морських рятувальних підцентрів) з інших джерел, зокрема організацій обслуговування повітряного руху, радіостанцій морських портів, служб регулювання руху суден, інших оперативних служб суб’єктів пошуку і рятування на морі, а також морських і повітряних суден. Сигнали лиха, терміновості та небезпеки, що надійшли каналами Глобальної морської системи зв’язку під час лиха та для забезпечення безпеки, будь-яка інша інформація, пов’язана з лихом на морі, негайно передається Державному морському рятувально-координаційному центру (морському рятувальному підцентру) засобами радіо- та електрозв’язку, що забезпечують найбільш швидке проходження інформації.

Суб’єкти пошуку і рятування на морі беруть участь у радіоспостереженні, прийнятті, підтвердженні та ретрансляції сигналів лиха з використанням наявних у них засобів радіо- та електрозв’язку.

Для підвищення оперативності інформування учасників операції з пошуку і рятування Державний морський рятувально-координаційний центр (морський рятувальний підцентр) має право тимчасово доручити передачу інформації про лихо на морі для морських суден і берегових організацій службам регулювання руху суден, іншим суб’єктам пошуку і рятування на морі, що забезпечують пошуково-рятувальну готовність.

Канали і засоби радіозв’язку, що використовуються суднами, суб’єктами пошуку і рятування на морі, Державним морським рятувально-координаційним центром, морськими рятувальними підцентрами, координатором на місці проведення операції, іншими учасниками операцій з пошуку і рятування, встановлені Регламентом радіозв’язку, прийнятим на підставі Статуту Міжнародного союзу електрозв’язку, та планом використання радіочастотного ресурсу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 2006 р. № 815 (Офіційний вісник України, 2006 р., № 24, ст. 1771). Для цих цілей використовуються також єдиний телефонний номер 112 та інші канали і засоби телекомунікаційної мережі.

Зведена інформація про засоби і канали радіозв’язку та телекомунікаційної мережі, що використовуються у разі лиха на морі та для забезпечення безпеки на морі, розміщується на офіційних веб-сайтах національного координатора, Адміністрації судноплавства та Морської пошуково-рятувальної служби.

44. Постійна готовність до участі у рятуванні забезпечується закладами охорони здоров’я, які є суб’єктами пошуку і рятування на морі, за переліком згідно з додатком 2. Державний морський рятувально-координаційний центр і морські рятувальні підцентри здійснюють зв’язок та координують свої дії з такими закладами:

у разі потреби в наданні консультацій медичного характеру з морського рятування людей з використанням каналів радіо- та електрозв’язку, що визначені у пункті 43 цього Положення;