Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні. Закон від 21.12.2016 №1797-VIII

Верховна Рада України Закон від 21.12.2016 №1797-VIII
Остання редакція від 15.04.2017. Внесення змін (закон від 23.03.2017 N 1989-VIII /1989-19/)
Реквізити

Видавник: Верховна Рада України

Тип Закон

Дата 21.12.2016

Номер 1797-VIII

Статус Діє

Документ підготовлено в системі iplex
54. Штрафні санкції та пеня, передбачені цим Кодексом, не застосовуються до сільськогосподарських підприємств, що застосовували спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість відповідно до статті 209 цього Кодексу, за заниження такими сільськогосподарськими підприємствами податкового зобов’язання з податку на додану вартість або завищення ними бюджетного відшкодування, які виникли внаслідок порушення порядку розподілу податкового кредиту, визначеного підпунктом 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди з 1 січня 2016 року по 1 січня 2017 року.
55. Установити, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється в межах коштів, наявних на єдиному казначейському рахунку.
56. До 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.
Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.
Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість,визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.
57. Період з 1 квітня 2017 року до 1 липня 2017 року є перехідним періодом, протягом якого процедура, визначена пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу, здійснюється без фактичного зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.
58. Контролюючий орган за заявою платника податку надає розстрочення (рівними частинами) сплати податку на додану вартість на термін до 36 календарних місяців без нарахування процентів та пені,визначених пунктом 129.5 статті 129 цього Кодексу,при ввезенні на митну територію України у митному режимі імпорту тільки верстатів для обробки дерева, що класифікуються за кодами товарної позиції 8465 згідно з УКТ ЗЕД; сушарок для деревини, що класифікуються у товарній підкатегорії 8419 32 00 00 згідно з УКТ ЗЕД; пресів для виробництва деревностружкових або деревноволокнистих плит, що класифікуються у товарній підпозиції 8479 30 згідно з УКТ ЗЕД, які ввозяться для використання у деревообробному виробництві.
Порядок надання розстрочення сплати податку на додану вартість відповідно до цього пункту встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі нецільового використання устаткування та обладнання, ввезених на митну територію України у порядку, визначеному цим пунктом, платник податку зобов’язаний сплатити податкові зобов’язання за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, у сумі, розрахованій як позитивна різниця між сумою податку на додану вартість, що мала бути сплачена із зазначених операцій у момент ввезення таких товарів та фактично сплаченою сумою, а також сплатити пеню, нараховану на таку суму податку, виходячи із 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день сплати податкового зобов’язання, за період з дня ввезення таких товарів до дня збільшення податкового зобов’язання".
59. Контролюючий орган за заявою платника податку надає розстрочення (рівними частинами) сплати податку на додану вартість на термін до 36 календарних місяців без нарахування процентів та пені,визначених пунктом 129.5 статті 129 цього Кодексу,при ввезенні на митну територію України у митному режимі імпорту обладнання (його частин), що класифікується у товарних підкатегоріях 8421 39 20 00, 8422 30 00 99, 8422 90 90 00, 8428 20 20 00,8428 20 80 00, 8477 10 00 00, 8477 20 00 00, 8477 30 00 00, 8477 40 00 00, 8477 59 10 90, 8477 90 80 00, 8480 71 00 90 згідно з УКТ ЗЕД для виробництва тільки медичних виробів.
Порядок надання розстрочення сплати податку на додану вартість відповідно до цього пункту встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі нецільового використання устаткування та обладнання, ввезених на митну територію України у порядку, визначеному цим пунктом, платник податку зобов’язаний сплатити податкові зобов’язання за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, у сумі, розрахованій як позитивна різниця між сумою податку на додану вартість, що мала бути сплачена із зазначених операцій у момент ввезення таких товарів та фактично сплаченою сумою, а також сплатити пеню, нараховану на таку суму податку, виходячи із 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день сплати податкового зобов’язання, за період з дня ввезення таких товарів до дня збільшення податкового зобов’язання";
2) у підрозділі 4:
абзац другий пункту 1 виключити;
пункти 8 та 16 виключити;
в абзаці другому пункту 34 і абзаці першому пункту 35 слова і цифри "до 1 січня 2017 року"замінити словами і цифрами "до 1 липня 2017 року";
в абзаці другому пункту 35 слова і цифри "після 1 січня 2017 року"замінити словами і цифрами "після 1 липня 2017 року";
доповнити пунктами 42-48 такого змісту:
"42. Суми доходів або витрат, що враховані під час визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток до 1 січня 2015 року та враховані у складі доходів або витрат відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності під час визначення фінансового результату до оподаткування після 1 січня 2015 року, не підлягають повторному врахуванню під час визначення такого об’єкта та формують різницю, згідно з якою фінансовий результат до оподаткування:
зменшується на суму таких доходів;
збільшується на суму таких витрат.
43. Платники податку на прибуток під час розрахунку амортизації за прямолінійним методом щодо основних засобів четвертої групи можуть використовувати починаючи з 1 січня 2017 року мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює два роки, якщо витрати на придбання таких основних засобів понесені (нараховані) платником податків після 1 січня 2017 року та в разі, якщо для таких основних засобів одночасно виконуються вимоги:
основні засоби не були введені в експлуатацію та не використовувалися на території України;
основні засоби введені в експлуатацію в межах одного з податкових (звітних) періодів починаючи з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2018 року;
основні засоби використовуються у власній господарській діяльності та не продаються або не надаються в оренду іншим особам (за виключенням платників податків, основним видом діяльності яких є послуги з надання в оренду майна).
У разі недотримання зазначених вимог до закінчення періоду нарахування амортизації з використанням мінімально допустимого строку амортизації, визначеного у цьому пункті, починаючи з дати введення їх в експлуатацію, платник податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбувся факт невикористання основних засобів у власній господарській діяльності або їх продаж, зобов’язаний:
збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованої амортизації основних засобів відповідно до цього пункту протягом податкових (звітних) періодів, у яких здійснювалося нарахування амортизації із застосуванням мінімально допустимих строків амортизації основних засобів, визначених у цьому пункті;
зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму розрахованої амортизації таких основних засобів відповідно до пункту 138.3 статті 138 цього Кодексу за відповідні податкові (звітні) періоди.
Під час застосування положень цього пункту норми пункту 138.3 статті 138 цього Кодексу не застосовуються в частині нарахування амортизації відповідно до встановлених мінімально допустимих строків амортизації основних засобів.
У разі проведення реорганізації чи виділу право на застосування мінімально допустимих строків амортизації основних засобів, визначених у цьому пункті, переходить до правонаступника (ів) відповідно до частки капітальних інвестицій, отриманих таким правонаступником (ами) згідно з розподільчим балансом чи передавальним актом.
44. На період до 31 грудня 2021 року застосовується ставка нуль відсотків для платників податку на прибуток, у яких річний дохід, визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період, не перевищує трьох мільйонів гривень та розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) кожному з працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим як дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають одному із таких критеріїв:
а) утворені в установленому законом порядку після 1 січня 2017 року;
б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років) щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду становила від п’яти до 20 осіб;
в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до 1 січня 2017 року та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до трьох мільйонів гривень та середньооблікова кількість працівників становила від п’яти до 50 осіб.
При цьому, якщо платники податку, які застосовують норми цього пункту, у будь-якому звітному періоді досягли показників щодо отриманого доходу, середньооблікової чисельності або середньої заробітної плати працівників, з яких хоча б один не відповідає критеріям, зазначеним у цьому пункті, то такі платники податку зобов’язані оподаткувати прибуток, отриманий у такому звітному періоді, за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу.
Дія цього пункту не поширюється на суб’єктів господарювання, які:
1) утворені після 1 січня 2017 року шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), приватизації та корпоратизації;
2) здійснюють:
2.1) діяльність у сфері розваг, визначену в підпункті 14.1.46 пункту 14.1 статті 14 розділу I;
2.2) виробництво, оптовий продаж, експорт, імпорт підакцизних товарів;
2.3) виробництво, оптовий та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів;
2.4) видобуток, серійне виробництво та виготовлення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення;
2.5) фінансову та страхову діяльність (гр. 64 -гр. 66 Секції K КВЕДДК 009: 2010);
2.6) діяльність з обміну валют;
2.7) видобуток та реалізацію корисних копалин загальнодержавного значення;
2.8) операції з нерухомим майном (гр. 68 КВЕДДК 009: 2010);
2.9) поштову та кур’єрську діяльність (гр. 53 КВЕДДК 009: 2010);
2.10) діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
2.11) діяльність з надання послуг у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення";
2.12) охоронну діяльність;
2.13) зовнішньоекономічну діяльність (крім діяльності у сфері інформатизації);
2.14) виробництво продукції на давальницькій сировині;
2.15) оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі;
2.16) діяльність у сфері виробництва та розподілення електроенергії, газу та води;
2.17) діяльність у сферах права та бухгалтерського обліку (гр. 69 КВЕД ДК 009: 2010);
2.18) діяльність у сфері інжинірингу (гр. 71 КВЕДДК 009: 2010).
Платники податку, зазначені у підпунктах "а", "б", "в"цього пункту, які здійснюють нарахування та виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховують та вносять до бюджету авансовий внесок із податку в порядку, встановленому пунктом 57.1-1 статті 57 цього Кодексу, та сплачують податок на прибуток за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу, за звітний податковий період, у якому здійснювалося нарахування та виплата дивідендів.
45. Норми пункту 137.6 статті 137 цього Кодексу в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, застосовуються для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток за підсумками 2016 року.
46. Звільняються від оподаткування доходи, які сплачені або сплачуються резидентом на користь нерезидента або уповноваженої ним особи у вигляді процентів за позикою або фінансовим кредитом, що були надані резидентам до 31 грудня 2016 року, якщо кошти, надані нерезидентом за позикою або фінансовим кредитом, були залучені шляхом розміщення іноземних боргових цінних паперів на іноземній фондовій біржі та відповідають умовам підпунктів "б"і "в"підпункту 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу.
47. Звільняються від оподаткування доходи, які сплачуються резидентом на користь нерезидента або уповноваженої ним особи у вигляді процентів за позикою або фінансовим кредитом, що були надані резидентам у період з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2018 року, якщо такі доходи відповідають умовам підпункту 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу.
48. Установити, що розмір ставки податку на дохід від операцій з випуску та проведення лотерей,визначений пунктом 14.1.271 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, становить:
з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року включно -18 відсотків;
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року включно -24 відсотки;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року включно -26 відсотків;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно -28 відсотків;
з 1 січня 2021 року застосовується ставка податку, визначена пунктом 136.6 статті 136 цього Кодексу";
3) у підрозділі 5:
у пункті 5 слова "державну податкову і митну політику"замінити словами "державну податкову та митну політику";
4) у пункті 1 підрозділу 6 цифри "2018"замінити цифрами "2023";
5) підрозділ 10 доповнити пунктами 20-1, 38-41 такого змісту:
"20-1. Штрафні санкції за здійснення суб’єктами господарювання операцій з реалізації пального в ємностях до двох літрів без реєстрації таких суб’єктів платниками акцизного податку, передбачені пунктом 117.3 статті 117 цього Кодексу, не застосовуються з дати виникнення зобов’язання щодо такої реєстрації.
Штрафні санкції за порушення порядку реєстрації акцизних накладних та розрахунків коригування до таких акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних, передбачені статтею 120-2 цього Кодексу, не застосовуються до осіб, які реалізують пальне в ємностях до двох літрів з дати виникнення зобов’язання щодо такої реєстрації";
"38. Установити, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", або населені пункти на лінії зіткнення, та/або платників податків, які мають об’єкти оподаткування, з яких сплачуються місцеві податки, збори, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Дія цього пункту не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
38.1. Терміни, що застосовуються у цьому пункті:
період проведення антитерористичної операції - використовується у значенні, наведеному Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції";
тимчасово окупована територія -територія окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, визначена відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження,визначається Кабінетом Міністрів України;
населені пункти на лінії зіткнення -населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України;
інша територія України -територія України, крім території, визнаної тимчасово окупованою,та населених пунктів на лінії зіткнення.
38.2. На період проведення антитерористичної операції для платників податків,місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України:
1) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов’язань, за якими зупинено стягнення;
2) зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87-101 цього Кодексу.
Відлік строку давності, визначений статтею 102 цього Кодексу, зупиняється на період, протягом якого до платників податків,вказаних у цьому пункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87-101 цього Кодексу.
Норми цього підпункту не застосовуються:
з дати реєстрації зміни місця проживання фізичною особою -платником податків і переселення на іншу територію України на постійне місце проживання, місце проживання внутрішньо переміщеної особи та проведення реєстраційної дії щодо зміни місця проживання фізичної особи -підприємця;
з дати реєстрації зміни місцезнаходження юридичної особи на іншу територію України.
38.3. Для платників податків -самозайнятих фізичних осіб під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", призваних на військову службу під час мобілізації або залучених до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, норми підпункту 38.2 цього пункту застосовуються на весь строк їх військової служби.
38.4. Якщо фактичним місцезнаходженням філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу юридичної особи є:
тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, а місцезнаходженням відповідної юридичної особи є інша територія України, то така юридична особа (структурний підрозділ, уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок у випадках, передбачених цим Кодексом) звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, виключно в межах діяльності такого структурного підрозділу та за весь період проведення антитерористичної операції. У період проведення антитерористичної операції такий структурний підрозділ перебуває на обліку (основне місце обліку), сплачує податки, подає податкові декларації та виконує інші обов’язки платника податків за основним місцем обліку юридичної особи;
інша територія України, а місцезнаходженням юридичної особи такого відокремленого підрозділу є тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, то такі відокремлені підрозділи перебувають на обліку як окремі платники податків і зборів та сплачують податки і збори на умовах та у порядку, визначених цим Кодексом.
38.5. Платники податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, та/або які здійснюють виробництво (імпорт) алкогольних напоїв і тютюнових виробів на зазначених територіях, не мають права замовляти марки акцизного податку для маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, які виробляються на цій території.
Ввезення на іншу територію України тютюнових виробів або алкогольних напоїв, що були вироблені на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, забороняється.
Зупиняється застосування до платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) та/або місцем здійснення діяльності яких є територія населених пунктів, на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, норм пунктів 213.2 та 213.3 статті 213 та статей 225, 229 цього Кодексу.
38.6. Об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, що розташовані на території населених пунктів, на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу у період з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, в якому завершено антитерористичнуоперацію.
Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу вважаються надміру сплаченими грошовими зобов’язаннями та підлягають поверненню.
38.7. Не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, які розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткненнята перебувають у власності та/або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, у період з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, в якому завершено антитерористичну операцію.
Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 цього Кодексу вважаються надміру сплаченими грошовими зобов’язаннями та підлягають поверненню.
38.8. Земельні ділянки, розташовані на території населених пунктів, на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткненнята які перебувають у власності та/або користуванні платників єдиного податку четвертої групи, не є об’єктом оподаткування єдиним податком у період з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, в якому завершено антитерористичну операцію.
Для платників єдиного податку четвертої групи, у яких місцезнаходженням усіх земельних ділянок є тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для переходу на спрощену систему оподаткування або підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи у році, наступному після року, в якому завершено антитерористичну операцію, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництване надається.
38.9. Під час нарахування (виплати) фізичним особам -підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення(незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов’язані утримати податок на доходи у джерела виплати. При цьому на таких осіб не поширюється дія пункту 177.8 статті 177 цього Кодексу.
38.10. З метою оподаткування податком на додану вартість необоротні активи, придбані (збудовані, споруджені, створені) до 14 квітня 2014 року і які станом на 1 січня 2017 року знаходяться на території населених пунктів, на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, не вважаються:
такими, що призначаються для використання (або починають/почали використовуватися) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків;
невиробничими необоротними активами в розумінні цього Кодексу.
38.11. Тимчасово, до завершення проведення антитерористичної операції, до платників податків, які провадили господарську діяльність на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, і не можуть пред’явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, як виняток із положень пункту 44.3 та пункту 44.5 статті 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.
Підстави неможливості пред’явлення первинних документів:
первинні документи втрачені (знищені чи зіпсовані у зв’язку із проведенням антитерористичної операції);
первинні документи знаходяться в районі населених пунктів, на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, які неможливо вивезти або вивезення яких з даної території пов’язане із ризиком для життя та здоров’я платника податків, або неможливе у зв’язку з іншими адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.
У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків за місцем свого обліку подає до контролюючого органу повідомлення у довільній формі, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому вказуються: обставини, які призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, календарні періоди (день/місяць/рік), а також загальний перелік первинних документів (у разі можливості, із зазначенням реквізитів).
Дані та показники податкової звітності за періоди, які вказані у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв’язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від’ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від’ємного значення податку на додану вартість минулих податкових (звітних) років, періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів до завершення антитерористичної операції запроваджується мораторій на проведення будь-яких перевірок стосовно зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.
Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків стане відомо про втрату цих документів, такий платник податків зобов’язаний подати до контролюючого органу нове повідомлення із зазначенням обставин такої втрати.
Платники податків, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього пункту, не можуть бути перевірені контролюючим органом стосовно зазначених у повідомленні періодів, у тому числі після завершення антитерористичної операції.
Втрата документів, що не пов’язана з проведенням антитерористичної операції, не надає право платнику податків застосовувати положення цього пункту.
Зазначені в цьому пункті положення застосовуються до платників податків, які станом на 1 грудня 2016 року здійснили зміну своєї податкової адреси з тимчасово окупованої території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, на іншу територію України.
Платник податків не може застосовувати положення цього пункту стосовно календарних періодів після перереєстрації підприємства на іншій території України.
Обов’язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього пункту покладається на контролюючий орган. Платник податків, який безпідставно застосував положення цього пункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податків та несе відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
У разі відмови контролюючого органу у застосуванні положень цього пункту контролюючий орган зобов’язаний видати вмотивоване рішення у строк не пізніше одного місяця з дати отримання повідомлення від платника податків, в якому зазначаються підстави та докази такої відмови.
Рішення контролюючого органу може бути оскаржене в адміністративному чи судовому порядку. До винесення остаточного рішення по справі контролюючий орган не може піддати сумніву показники податкової звітності, а також ініціювати проведення будь-якої перевірки платника податків щодо періодів, які зазначені у повідомленні.
У податкових періодах, зазначених у повідомленні, не може бути переглянуто у бік збільшення суми податкових зобов’язань з податків і зборів, задекларовані у податкових деклараціях за вказані податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, задекларовані у податкових деклараціях/розрахунках за вказані податкові звітні періоди, у бік збільшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленої у податкових деклараціях за вказані звітні періоди.
39. Індивідуальна податкова консультація, надана контролюючиморганом у письмовій або електронній формі до31 березня 2017 року (включно), звільняє платника податків (податкового агента та/або його посадову особу) від відповідальності, включаючи фінансову (штрафні санкції та/або пеню), за діяння, що містять ознаки податкового правопорушення, вчинені до 31 грудня 2017 року (включно).
З 1 січня 2018 року індивідуальна податкова консультація, надана контролюючим органом у письмовій або електронній формі до 31 березня 2017 року (включно), не підлягає застосуванню.
40. Пункт 100.9 цього Кодексу застосовується до грошових зобов’язань чи податкового боргу, що виникли після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні".
41. Господарські операції, визначені підпунктом "г" підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, визнаються контрольованими з дати набрання чинності переліком організаційно-правових форм нерезидентів в розрізі держав (територій), затвердженим Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту "г"підпункту 39.2.1.1підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.
Умови, визначені підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2статті 39 цього Кодексу щодо обсягу господарських операцій з кожним контрагентом, для цілей абзацу першого цього підпункту розраховується у 2017 році за підсумками звітного (календарного) року".
II. Прикінцеві та перехідні положення
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року, крім:
абзацу другого підпункту 10 пункту 4 розділу I (щодо підпункту 14.1.56-1 пункту 14.1 статті 14), пункту 5 розділу I (щодо підпункту 16.1.14 пункту 16.1 статті 16), абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 6 розділу I (щодо підпунктів 17.1.13, 17.1.14 пункту 17.1 статті 17), абзацу другого підпункту 4 пункту 7 розділу I (щодо підпункту 19-1.1.27 пункту 19-1.1 статті 19), абзацу другого підпункту 1 пункту 9 розділу I (щодо підпункту 21.1.9 пункту 21.1 статті 21), пункту 13 розділу I (щодо статті 42), абзаців сорок четвертого - п’ятдесят п’ятого пункту 14 розділу I (щодо пунктів 42-1.5-42-1.11 статті 42-1), пункту 17 розділу I (щодо пункту 45.3 статті 45), підпункту 3 пункту 20 розділу I (щодо пункту 49.17 статті 49), які набирають чинності з першого числа місяця, наступного за місяцем впровадження у роботу програмного забезпечення електронного кабінету, але не пізніше 1 січня 2018 року;
підпункту 2 пункту 27 (щодо пункту 61.3 статті 61), підпункту 3 пункту 43 (щодо пункту 78.3 статті 78), пункту 132 (щодо пункту 344.1 статті 344), пункту 133 розділу I (щодо виключення розділу XVIII-2) - з дня набрання чинності законом, який визначає правові основи організації та діяльності центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов’язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об’єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та інших осіб, з якими цей орган взаємодіє;
( Абзац третій пункту 1 розділу II із змінами, внесеними згідно із Законом № 1989-VIII від 23.03.2017 )
пункту 22 розділу I (зміни до статей 52 і 53 щодо податкових консультацій) -з 1 квітня 2017 року;
підпункту 4 (зміни до пункту 201.10 статті 201 в частині зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних) і підпункту 5пункту 94 розділу I (щодо доповнення пунктом 201.16 статті 201), які набирають чинності з 1 квітня 2017 року;
абзацу двадцять другого підпункту 4пункту 94 розділу I (щодо виключення абзацу двадцять третього пункту 201.10 статті 201), який набирає чинності з 1 липня 2017 року;
пункту 110 розділу I (щодо змін до статті 255), який набирає чинності з 1 січня 2018 року.
2. Частину першу статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., №№35-37, ст. 446) доповнити пунктом 6 такого змісту:
"6) зобов’язання платника податків, який має податковий борг, укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості цього платника на орган доходів і зборів".
3. Установити, що у 2017 році в частині плати за землю вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"не поширюються на рішення органів місцевого самоврядування, які прийняті на виконання цього Закону.
4. Установити, що не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансову (штрафні санкції та/або пеню), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі до 1 квітня 2017 року, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містять ознаки податкового правопорушення, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована.
5. Кабінету Міністрів України:
до 1 липня 2017 року забезпечити проведення незалежного аудиту баз даних та інформаційних ресурсів, що використовуються контролюючим органом.
Визначити порядок контролю, в тому числі моніторингу, центральним органом, що формує та реалізує фінансову політику, адміністрування центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, баз даних та інформаційних ресурсів, що використовуються для адміністрування податків, зборів та інших обов’язкових платежів;
у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити розробку, створення та впровадження програмного забезпечення електронного кабінету;
до 1 липня 2017 року розробити і внести до Верховної Ради України проект закону щодо запровадження єдиного рахунка для сплати податків і зборів;
до 1 липня 2017 року розробити і внести до Верховної Ради України проект закону щодо запровадження податку на виведений капітал;
у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Президент УкраїниП.ПОРОШЕНКО
м. Київ
21 грудня 2016 року
№ 1797-VIII
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні
Верховна Рада України
постановляє:
I. Внести до Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112) такі зміни:
1. Пункт 1.1 статті 1 викласти в такій редакції:
"1.1. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику".