Про платіжні послуги

17. Надавач платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача, для встановлення правомірності платіжної операції у разі опротестування неналежної платіжної операції платником та/або на вимогу надавача платіжних послуг платника зобов’язаний заблокувати кошти в сумі неналежної платіжної операції на рахунку неналежного отримувача на строк до 30 календарних днів.

18. Надавач послуг з ініціювання платіжної операції у разі невиконання або неналежного виконання платіжної операції з його вини зобов’язаний відшкодувати надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку на вимогу останнього всі понесені збитки та суми, відшкодовані користувачам. Надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку несе передбачену цим Законом відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій, ініційованих через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції.

19. Надавач платіжних послуг отримувача зобов’язаний відшкодувати надавачу платіжних послуг платника заподіяну шкоду внаслідок незастосування посиленої автентифікації у випадках, якщо її застосування вимагається відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

20. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за дії або бездіяльність своїх працівників, залучених комерційних агентів та надавачів платіжних послуг - посередників, у тому числі за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій та/або за заподіяну шкоду.

21. Надавачі платіжних послуг несуть передбачену законодавством відповідальність за недотримання встановлених вимог щодо обробки персональних даних користувачів під час надання платіжних послуг.

22. Надавачі платіжних послуг несуть передбачену законодавством відповідальність за порушення прав та інтересів споживачів.

1. Платник несе відповідальність перед надавачем платіжних послуг, що його обслуговує, відповідно до умов укладеного між ними договору про надання платіжних послуг.

2. Платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним у платіжній інструкції, суті платіжної операції. У разі виявлення невідповідності інформації платник має відшкодувати надавачу платіжних послуг шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації.

3. Платник зобов’язаний відшкодувати шкоду, заподіяну надавачу платіжних послуг, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і здійснення неправомірних дій з компонентами платіжної інфраструктури (у тому числі платіжними інструментами, обладнанням, програмним забезпеченням). У разі недотримання користувачем зазначених вимог надавач платіжних послуг, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за виконання платіжних операцій.

4. Платник зобов’язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією.

Платник має право вимагати відшкодування коштів за неналежною платіжною операцією, за умови повідомлення про це надавача платіжних послуг протягом 90 календарних днів з дати списання коштів за такою операцією з його рахунку.

Зазначений у цій частині строк не застосовується, якщо надавач платіжних послуг не дотримався свого обов’язку щодо інформування платника про виконані платіжні операції згідно з вимогами цього Закону.

5. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

1. Неналежний отримувач протягом трьох робочих днів з дати надходження повідомлення надавача платіжних послуг платника про виконання помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції зобов’язаний ініціювати платіжну операцію на еквівалентну суму коштів, зараховану йому внаслідок помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції, на користь такого надавача платіжних послуг.

2. Надавач платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача, у разі згоди неналежного отримувача на повернення коштів зобов’язаний розблокувати кошти на рахунку неналежного отримувача та повернути їх неналежному платнику на підставі наданої неналежним отримувачем платіжної інструкції.

3. У разі відмови отримувача (неналежного отримувача) повернути суму помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції на вимогу надавача платіжних послуг списання коштів з рахунку неналежного отримувача здійснюється у судовому порядку.

4. У разі порушення строку, встановленого частиною першою цієї статті, неналежний отримувач зобов’язаний повернути суму помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції, та сплатити надавачу платіжних послуг пеню в розмірі 0,1 відсотка цієї суми за кожний день від дати завершення такої платіжної операції до дня повернення коштів на рахунок, але не більше 10 відсотків суми платіжної операції.

5. Спори між надавачем платіжних послуг та неналежним отримувачем щодо помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції розглядаються у судовому порядку.

6. Отримувач зобов’язаний відшкодувати надавачу платіжних послуг заподіяну шкоду внаслідок незастосування посиленої клієнтської автентифікації у випадках, якщо її застосування вимагається відповідно до законодавства або умов договору з надавачем платіжних послуг.

1. Еквайр за результатами моніторингу або в разі опротестування платіжної операції користувачем, емітентом чи оператором платіжної системи для встановлення правомірності платіжної операції має право зупинити завершення платіжної операції на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше 60 календарних днів.

У разі підтвердження неправомірності проведеної платіжної операції еквайр зобов’язаний у порядку, визначеному правилами відповідної платіжної системи, але у строк не більше 10 календарних днів, повернути емітенту кошти в обсязі, в якому була проведена платіжна операція, та відшкодувати суму комісійної винагороди (за наявності такої комісійної винагороди), утриманої/сплаченої такому еквайру за платіжну операцію. Емітент зобов’язаний зарахувати кошти, повернуті еквайром, на рахунок користувача негайно, крім випадків, коли кошти вже були зараховані емітентом на рахунок користувача за опротестованою користувачем зазначеною платіжною операцією.

У разі правомірності платіжної операції еквайр має завершити платіжну операцію та відшкодувати отримувачу 0,1 відсотка суми платіжної операції за кожний день такого призупинення, якщо більший розмір пені не обумовлений договором.

2. Емітент на час встановлення ініціатора та правомірності платіжної операції, але не більше ніж упродовж 60 календарних днів має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаної неналежної платіжної операції.

У разі правомірності платіжної операції відповідальність емітента визначається відповідно до статті 86 цього Закону.

1. Стягувач несе відповідальність під час виконання платіжних операцій відповідно до законодавства, що регулює діяльність таких осіб.

2. Стягувач несе відповідальність за обґрунтованість примусового списання (стягнення). Стягувач зобов’язаний відшкодувати платнику шкоду, заподіяну внаслідок необґрунтованого примусового списання (стягнення).

1. Надавачі платіжних послуг, які для надання платіжних послуг залучили комерційних агентів або третіх осіб, яким передано виконання окремих операційних функцій, несуть відповідальність перед користувачами за діяльність таких осіб, пов’язану з наданням платіжних послуг, відповідно до умов укладених між ними договорів.

1. Інші особи, ніж надавач платіжних послуг, що обслуговує користувача (у тому числі залучені надавачем платіжних послуг інші надавачі платіжних послуг - посередники або комерційні агенти), винні у невиконанні або неналежному виконанні платіжної операції, зобов’язані відшкодувати на вимогу надавача платіжних послуг усі сплачені ним на користь користувачів суми коштів.

2. Спори між надавачем платіжних послуг та залученими ним для виконання платіжних операцій особами розглядаються у судовому порядку.

1. Учасники платіжного ринку або інші особи, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України відповідно до цього Закону, мають право оскаржити в судовому порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб.

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через 12 місяців з дня набрання ним чинності, крім:

1) частини другої статті 66, яка набирає чинності та вводиться в дію через 12 місяців з дня введення в дію цього Закону;

2) частини третьої статті 38 та глави 4 розділу IV, які набирають чинності та вводяться в дію через 36 місяців з дня введення в дію цього Закону.

2. Визнати таким, що втратив чинність з дня введення в дію цього Закону, Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 29, ст. 137 із наступними змінами).

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) частину другу статті 250 Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 18-22, ст. 144) викласти в такій редакції:

"2. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, законами України "Про валюту і валютні операції", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні послуги" та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на податкові та митні органи";

2) у Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356):

частину четверту статті 1066 викласти в такій редакції:

"4. Положення цієї глави застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом";

частину першу статті 1067 викласти в такій редакції:

"1. Договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами";

частини другу і третю статті 1068 викласти в такій редакції:

"2. Банк зобов’язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом.

3. Банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом";статтю 1072 викласти в такій редакції:

"Стаття 1072. Черговість списання грошових коштів з рахунку

1. Банк виконує платіжні інструкції відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

2. У разі одночасного надходження до банку кількох платіжних інструкцій, на підставі яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунку клієнта у такій черговості:

1) у першу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів;

2) у другу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), а також виплати за авторським договором;

3) у третю чергу списуються грошові кошти на підставі інших рішень суду;

4) у четверту чергу списуються грошові кошти за платіжними інструкціями, що передбачають платежі до бюджету;

5) у п’яту чергу списуються грошові кошти за іншими платіжними інструкціями в порядку їх послідовного надходження.

У разі одночасного надходження до банку платіжної інструкції, наданої відповідно до умов обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, та іншої платіжної інструкції, на підставі якої здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунку клієнта позачергово за платіжною інструкцією, наданою відповідно до умов такого обтяження. У разі одночасного надходження до банку кількох платіжних інструкцій, наданих відповідно до умов обтяжень, предметом яких є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, банк списує кошти з рахунку клієнта за такими платіжними інструкціями згідно з пріоритетом відповідних обтяжень.

3. У разі відсутності (недостатності) грошових коштів на рахунку клієнта банк не веде облік платіжних інструкцій, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом";

главу 72 доповнити параграфом 3 такого змісту:

"§ 3. Платіжний рахунок

Стаття 1076-9. Договір платіжного рахунку

1. За договором платіжного рахунку небанківський надавач платіжних послуг зобов’язується зараховувати на платіжний рахунок, відкритий користувачу платіжних послуг, кошти, що йому надходять, здійснювати з рахунку видачу готівкових коштів та виконувати інші платіжні операції, які має право здійснювати небанківський надавач платіжних послуг згідно з отриманою ним ліцензією на надання платіжних послуг.

2. Небанківський надавач платіжних послуг не має права використовувати платіжні рахунки для залучення вкладів (депозитів) або надання фінансової послуги із залучення коштів із зобов’язанням щодо подальшого їх повернення.

Небанківський надавач платіжних послуг не має права нараховувати проценти на залишок коштів на платіжному рахунку користувача.

Кошти можуть знаходитися на платіжному рахунку користувача лише протягом часу, необхідного для виконання конкретної платіжної операції.

3. До відносин сторін у зв’язку з відкриттям, обслуговуванням та закриттям платіжного рахунку застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом та не випливає із змісту правовідносин між небанківським надавачем платіжних послуг та користувачем платіжних послуг.

Стаття 1076-10. Операції за платіжним рахунком, що виконуються небанківським надавачем платіжних послуг

1. Небанківський надавач платіжних послуг зобов’язаний виконувати для користувача платіжних послуг платіжні операції, передбачені для платіжних рахунків законодавством України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

2. Небанківський надавач платіжних послуг зобов’язаний зарахувати кошти, що надійшли на рахунок користувача платіжних послуг, у день надходження до небанківського надавача платіжних послуг відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором платіжного рахунку або законодавством України.

3. Небанківський надавач платіжних послуг зобов’язаний за розпорядженням користувача платіжних послуг видати або перерахувати з платіжного рахунку кошти в день надходження до небанківського надавача платіжних послуг відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором платіжного рахунку або законодавством України.

4. Користувач платіжних послуг зобов’язаний сплатити плату за виконання небанківським надавачем платіжних послуг операцій за платіжним рахунком користувача платіжних послуг, якщо це встановлено договором";

частину першу статті 1087 викласти в такій редакції:

"1. Розрахунки за участю фізичних осіб, не пов’язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або безготівковій формі";

частини першу і третю статті 1088 викласти в такій редакції:

"1. Під час здійснення безготівкових розрахунків допускається застосування платіжних інструкцій, передбачених законодавством України, банківськими правилами та звичаями ділового обороту";

"3. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, небанківських надавачів платіжних послуг, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків";

параграфи 2 і 4 глави 74 виключити;

3) Кодекс України з процедур банкрутства (Відомості Верховної Ради України, 2019 р., № 19, ст. 74) доповнити статтею 93-2 такого змісту:

"Стаття 93-2. Особливості банкрутства небанківських надавачів платіжних послуг

1. Під час розгляду справ про банкрутство юридичної особи, яка є платіжною установою (у тому числі малою платіжною установою), установою електронних грошей, надавачем нефінансових платіжних послуг (далі - небанківський надавач платіжних послуг), учасником справи про банкрутство визнається Національний банк України.

2. Розпорядник майна зобов’язаний у десятиденний строк з дня його призначення надіслати Національному банку України та користувачам платіжних послуг такого небанківського надавача платіжних послуг повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство та призначення розпорядника майна.

3. Кошти, отримані небанківськими надавачами платіжних послуг від користувачів платіжних послуг, у тому числі кошти, що отримуються ними від користувачів/надходять (утримуються) на користь користувачів, зокрема через комерційних агентів, не включаються до складу ліквідаційної маси.

4. З дня введення господарським судом процедури санації боржника чи визнання небанківського надавача платіжних послуг банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури кошти користувачів платіжних послуг підлягають поверненню клієнту.

Вимоги користувачів платіжних послуг у незадоволеній їх частині визнаються грошовими зобов’язаннями і задовольняються в порядку черговості, передбаченому цим Кодексом";

4) абзац перший частини вісімнадцятої статті 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 29, ст. 377; Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 2, ст. 15) доповнити новим третім реченням такого змісту: "Акредитацію філій іноземних платіжних установ здійснює Національний банк України відповідно до Закону України "Про платіжні послуги";

5) у Законі України "Про Національний банк України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 29, ст. 238 із наступними змінами):

у статті 1:

абзац тридцять дев’ятий викласти в такій редакції:

"Терміни " валютні цінності", " уповноважені установи" вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про валюту і валютні операції";

доповнити абзацом такого змісту:

"Терміни "авторизація діяльності", "надавач платіжних послуг", "нефінансова платіжна послуга", "обмежені платіжні послуги", "оверсайт платіжної інфраструктури", "оператор платіжної системи", "технологічний оператор платіжних послуг", "платіжний інструмент", "платіжний ринок", "платіжна послуга", "Реєстр платіжної інфраструктури", "учасники платіжного ринку" та "цифрові гроші Національного банку" вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про платіжні послуги";

у частині першій статті 7:

доповнити пунктом 2-1 такого змісту:

"2-1) здійснює емісію цифрових грошей Національного банку відповідно до закону та визначає порядок емісії і використання цифрових грошей Національного банку";

пункти 6, 7, 14, 26-30 і 32 викласти в такій редакції:

"6) здійснює державне регулювання на платіжному ринку, визначає засади функціонування платіжного ринку України, регулює діяльність надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, платіжних систем та технологічних операторів платіжних послуг, визначає порядок надання платіжних послуг та обмежених платіжних послуг, здійснює нагляд за діяльністю учасників платіжного ринку;

7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських та платіжних технологій, створює та забезпечує безперервне, надійне та ефективне функціонування, розвиток створених ним платіжних та облікових систем, контролює створення платіжних інструментів, систем автоматизації банківської діяльності та діяльності на платіжному ринку, засобів захисту інформації про банківську діяльність та діяльність на платіжному ринку";

"14) здійснює валютне регулювання, визначає порядок виконання операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами";

"26) утворює засвідчувальний центр для забезпечення внесення відомостей про банки, інших осіб, що здійснюють діяльність на ринках фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, операторів платіжних систем та/або учасників платіжних систем, технологічних операторів платіжних послуг, які мають намір надавати кваліфіковані електронні довірчі послуги, до Довірчого списку згідно з вимогами Закону України "Про електронні довірчі послуги";

26-1) здійснює державне регулювання з питань електронної ідентифікації банками, іншими особами, що здійснюють діяльність на ринках фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, операторами платіжних систем та/або учасниками платіжних систем, технологічними операторами платіжних послуг, для чого встановлює:

вимоги, яким повинні відповідати кваліфіковані надавачі електронних довірчих послуг, внесені до Довірчого списку за поданням засвідчувального центру, у тому числі вимоги до їх програмно-технічних комплексів;

порядок надання та використання електронних довірчих послуг банками, іншими особами, що здійснюють діяльність на ринках фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, операторами платіжних систем та/або учасниками платіжних систем, технологічними операторами платіжних послуг;

порядок надання послуги постачання передачі сигналів точного часу засвідчувальним центром кваліфікованим надавачам електронних довірчих послуг, внесеним до Довірчого списку за поданням засвідчувального центру, та визначення джерела синхронізації часу;

27) здійснює авторизацію діяльності на платіжному ринку;

28) створює та здійснює ведення Реєстру платіжної інфраструктури відповідно до Закону України "Про платіжні послуги";

29) здійснює оверсайт платіжної інфраструктури;

30) здійснює державне регулювання та нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за банками та філіями іноземних банків, страховиками (перестраховиками), страховими (перестраховими) брокерами, кредитними спілками, ломбардами, іншими фінансовими установами, реєстрацію чи ліцензування діяльності яких здійснює Національний банк, операторами поштового зв’язку, які надають платіжні послуги та/або послуги поштового переказу, та/або здійснюють валютні операції, операторами платіжних систем, філіями або представництвами іноземних суб’єктів господарської діяльності, які надають фінансові послуги на території України, іншими юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги";

"32) визначає порядок, вимоги та заходи із забезпечення кіберзахисту та інформаційної безпеки банками, іншими особами, що здійснюють діяльність на ринках фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, операторами платіжних систем та/або учасниками платіжних систем, технологічними операторами платіжних послуг, здійснює контроль за їх виконанням, утворює центр кіберзахисту Національного банку, забезпечує функціонування системи кіберзахисту для банків, інших осіб, які здійснюють діяльність на ринках фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, операторів платіжних систем та/або учасників платіжних систем, технологічних операторів платіжних послуг";

доповнити пунктами 34-2 і 37 такого змісту:

"34-2) здійснює захист прав споживачів платіжних послуг та обмежених платіжних послуг, а також нагляд за додержанням надавачами платіжних та обмежених платіжних послуг законодавства про захист прав споживачів";

"37) визначає напрями розвитку технологій та інновацій на ринку фінансових послуг";

у частині першій статті 15:

у пункті 1:

абзаци восьмий, дев’ятий і двадцятий викласти в такій редакції:

"щодо регулювання діяльності учасників платіжного ринку, у тому числі функціонування платіжних систем та систем розрахунків;

про емісію валюти України, цифрових грошей Національного банку та вилучення з обігу банкнот і монет";

"про застосування заходів впливу (санкцій) до банків, інших осіб, які здійснюють діяльність на ринках фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, а також осіб, діяльність яких перевіряється Національним банком відповідно до законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про платіжні послуги" та інших законів України";

доповнити абзацами тридцять першим та тридцять другим такого змісту:

"щодо державного регулювання на платіжному ринку, у тому числі нагляду за діяльністю учасників платіжного ринку та оверсайту платіжної інфраструктури;

про встановлення пруденційних нормативів для небанківських надавачів платіжних послуг";

пункт 2 викласти в такій редакції:

"2) подає для затвердження Радою Національного банку річну фінансову звітність Національного банку, проект кошторису адміністративних витрат на наступний рік та інші документи і рішення відповідно до статті 9 цього Закону; надає на вимогу Ради Національного банку для інформування бухгалтерські, статистичні та інші необхідні для виконання її завдань відомості щодо діяльності Національного банку та банківської системи України щодо платіжного ринку, а також щодо ринків небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк";

у частині першій статті 33:

доповнити пунктом 5-1 такого змісту:

"5-1) встановлення правил проведення переказу коштів";

пункт 7 викласти в такій редакції:

"7) визначення вимог до технічного стану і організації охорони приміщень банків, їх відокремлених підрозділів, а також небанківських фінансових установ та операторів поштового зв’язку, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій та/або ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунків та юридичних осіб, які отримали ліцензію з надання банкам послуг з інкасації та здійснюють діяльність з оброблення та зберігання готівки";

статтю 34 доповнити частиною четвертою такого змісту:

"Емісія цифрових грошей Національного банку здійснюється виключно в безготівковій формі відповідно до Закону України "Про платіжні послуги";

текст статті 35 викласти в такій редакції:

"Гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для виконання платіжних операцій.

Цифрові гроші Національного банку як електронна форма грошової одиниці України є законним платіжним засобом на території України, приймається фізичними і юридичними особами для проведення платіжних операцій та розрахунків виключно у випадках, передбачених законодавством України";

частину першу статті 40 викласти в такій редакції:

"Національний банк встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням паперових та електронних документів, платіжних інструментів та готівки, а також координує організацію розрахунків";

частину першу статті 42 доповнити пунктом 24 такого змісту:

"24) надає платіжні послуги відповідно до Закону України "Про платіжні послуги";

пункт 5 частини другої статті 44 викласти в такій редакції:

"5) застосовування за порушення вимог валютного законодавства заходів впливу до уповноважених установ";

6) у Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 38, ст. 315 із наступними змінами):

у статті 2:

абзаци п’ятий і тридцять сьомий викласти в такій редакції:

"реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп’ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо";

"програмний реєстратор розрахункових операцій - програмний, програмно-апаратний або програмно-технічний комплекс у вигляді технологічного та/або програмного рішення, що використовується на будь-якому пристрої та в якому фіскальні функції реалізовані через фіскальний сервер контролюючого органу і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для виконання платіжних операцій. Контролюючий орган забезпечує безоплатне програмне рішення для використання суб’єктом господарювання";

абзац перший статті 3 викласти в такій редакції:

"Стаття 3. Суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані";

у статті 4:

абзац перший викласти в такій редакції:

"Стаття 4. Банки, що здійснюють операції з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, суб’єкти господарювання, які здійснюють операції з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі на підставі агентських угод з банками, а також небанківські надавачі платіжних послуг, які мають право здійснювати операції з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, відповідно до Закону України "Про валюту і валютні операції", зобов’язані";

пункт 6 викласти в такій редакції:

"6) у разі виконання операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі банком або суб’єктом господарювання, який здійснює такі операції на підставі агентської угоди з банком, - здійснювати операції з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі виключно за рахунок коштів банку";

доповнити пунктом 6-1 такого змісту:

"6-1) у разі виконання операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі небанківським надавачем платіжних послуг - здійснювати операції з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі виключно за рахунок власних коштів";

пункт 2 статті 9 викласти в такій редакції:

"2) при виконанні банківських операцій, крім:

операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків;

операцій комерційних агентів банків та небанківських надавачів платіжних послуг та їх комерційних агентів з приймання готівки для виконання платіжних операцій з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування, крім програмно-технічних комплексів самообслуговування, що дають користувачеві змогу здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Використання програмно-технічних комплексів самообслуговування з приймання готівки для виконання платіжної операції, не переведених у фіскальний режим (не обладнаних переведеними у фіскальний режим реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій), забороняється";

абзац перший статті 15 викласти в такій редакції:

"Стаття 15. Контроль за додержанням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України";

7) у Законі України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30 із наступними змінами):

у статті 47:

пункт 2 частини третьої викласти в такій редакції:

"2) відкриття та ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу)";

частину п’яту викласти в такій редакції:

"Банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) фінансові послуги, у тому числі шляхом укладення з комерційними агентами агентських договорів. Перелік фінансових послуг, які банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) шляхом укладення агентських договорів, визначається Національним банком України. Банк зобов’язаний повідомити Національний банк України про укладені ним агентські договори у порядку, встановленому законодавством України. Національний банк України веде реєстр комерційних агентів банків та встановлює вимоги до них. Комерційний агент має право надавати фінансові послуги від імені банку після внесення відомостей про такого комерційного агента до відповідного реєстру, який веде Національний банк України. Національний банк України встановлює вимоги до комерційних агентів. Банк має право укладати агентський договір з особою, яка відповідає встановленим Національним банком України вимогам";

після частини дев’ятої доповнити новою частиною такого змісту:

"Банк має право надавати платіжні послуги відповідно до Закону України "Про платіжні послуги" з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють діяльність банків".

У зв’язку з цим частини десяту - чотирнадцяту вважати відповідно частинами одинадцятою - п’ятнадцятою;

частини третю - п’яту статті 51 виключити;

частини першу і другу статті 62-1 викласти в такій редакції:

"У разі відкриття або закриття рахунку клієнта банку банк зобов’язаний перевірити наявність інформації про внесення такого клієнта до Єдиного реєстру боржників.

У разі відкриття рахунку клієнта банку, внесеного до Єдиного реєстру боржників, у тому числі через відокремлені підрозділи банку, або закриття рахунку такого клієнта банк зобов’язаний у день відкриття або закриття рахунку повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця";

частини другу і п’яту статті 71 викласти в такій редакції:

"Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку, а також нормативно-правових актів Національного банку України";

"Керівники та працівники банку зобов’язані безоплатно надавати уповноваженим Національним банком України особам доступ до системи автоматизації банківських операцій, а також інформацію, документи та письмові пояснення з питань діяльності банку, а в разі виявлення порушень законодавства України про банки і банківську діяльність - законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, також копії документів у порядку, встановленому Національним банком України";

абзац перший частини першої статті 73 після слів "валютного законодавства" доповнити словами "законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку";

пункт 6 частини першої статті 76 викласти в такій редакції:

"6) невиконання банком, віднесеним до категорії проблемного, розпорядження, рішення Національного банку України (у тому числі про застосування заходів впливу/санкцій) та/або вимоги Національного банку України щодо усунення порушень банківського законодавства, законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку, нормативно-правових актів Національного банку України протягом визначеного Національним банком України строку";

10) у Законі України "Про електронні документи та електронний документообіг" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 36, ст. 275; 2014 р., № 22, ст. 816):

статтю 14 доповнити частиною третьою такого змісту:

"Електронний документообіг на платіжному ринку здійснюється з урахуванням Закону України "Про платіжні послуги";

статтю 15 доповнити частиною третьою такого змісту:

"Захист інформації під час виконання платіжних операцій здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про платіжні послуги";

11) частину першу статті 24 Закону України "Про рекламу" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 8, ст. 62; із змінами, внесеними Законом України від 19 червня 2020 року № 738-IX) доповнити абзацом сьомим такого змісту:

"Вимоги цієї статті застосовуються до реклами на платіжному ринку, включаючи рекламу нефінансових платіжних послуг, з урахуванням вимог законодавства України у сфері платіжних послуг";

12) у Законі України "Про захист прав споживачів" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 7, ст. 84 із наступними змінами):

статтю 1 доповнити частиною шостою такого змісту:

"Терміни "безготівкові розрахунки", "платіжна операція", "платіжна послуга" вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про платіжні послуги";

частину першу статті 13 доповнити пунктом 7 такого змісту:

"7) надання платіжних послуг";

частину другу статті 17 викласти в такій редакції:

"2. Споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне здійснення безготівкових розрахунків з урахуванням режиму роботи та обов’язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.

Продавець (виконавець) зобов’язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати.

Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту, у будь-який спосіб обмежувати можливість здійснення ним безготівкових розрахунків, якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов’язаний забезпечити таку можливість";

абзац сьомий частини четвертої статті 18 викласти в такій редакції:

"2) договорів про купівлю/продаж іноземної валюти, дорожніх чеків або про виконання платіжних операцій в іноземній валюті";

13) у статті 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 8, ст. 61; 2020 р., № 37, ст. 277; із змінами, внесеними Законом України від 3 листопада 2020 року № 943-IX):

абзац третій частини другої викласти в такій редакції:

"в електронній формі через Публічну кадастрову карту, за умови електронної ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису та оплати послуг за надання відомостей з Державного земельного кадастру із застосуванням електронних платіжних засобів відповідно до Закону України "Про платіжні послуги";

абзац шостий частини третьої викласти в такій редакції:

"Заява з доданими до неї документами подається заявником або уповноваженою ним особою особисто, надсилається поштою рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення або подається через Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У разі подання заяви з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оплата послуг за надання відомостей з Державного земельного кадастру здійснюється із застосуванням електронних платіжних засобів відповідно до Закону України "Про платіжні послуги";

15) у Законі України "Про електронну комерцію" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 45, ст. 410):

частини першу і другу статті 2 викласти в такій редакції:

"1. Законодавство України у сфері електронної комерції ґрунтується на Конституції України і складається із Цивільного та Господарського кодексів України, законів України "Про захист прав споживачів", "Про рекламу", "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", "Про телекомунікації", "Про електронні довірчі послуги", "Про платіжні послуги", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про захист персональних даних", міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

2. Порядок надання банківських послуг, випуску та обігу електронних грошей, здійснення переказу коштів не є предметом правового регулювання цього Закону і регулюється спеціальним законодавством. До послуг систем дистанційного обслуговування, надання платіжних послуг (у тому числі послуг з випуску та виконання платіжних операцій з електронними грошима), страхування та інших послуг, що регулюються спеціальним законодавством, цей Закон застосовується лише в частині правочинів, вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству України, що регулює здійснення послуг із дистанційного обслуговування, надання платіжних послуг, страхування, зокрема законам України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги", "Про платіжні послуги", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про банки і банківську діяльність" та "Про страхування";

частину третю статті 7 викласти в такій редакції:

"3. Якщо продавець (виконавець, постачальник) пропонує іншій стороні електронного договору надати йому відомості про платіжні інструменти для оплати вартості товару, роботи, послуги, він зобов’язаний забезпечити захист такої інформації відповідно до законів України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах" і "Про платіжні послуги";