Деякі питання Політики державної власності

2) розробити комплексну маркетингову стратегію для висвітлення можливостей для участі в аукціонах з продажу об’єктів приватизації та залучення до участі в них різноманітних інвесторів, оскільки цілеспрямований маркетинг для просування об’єктів приватизації та залучення потенційних інвесторів має вирішальне значення для розширення участі суб’єктів приватного сектору у приватизації;

3) постійно підтримувати платформу електронних аукціонів "Прозорро.Продажі" шляхом фінансування модернізації її модулів з урахуванням змін до законодавства, а для покращення розуміння громадськістю аукціонів з продажу об’єктів приватизації - шляхом покращення аналітичних ресурсів, доступних на платформі. Слід також посилити кібербезпеку платформи;

4) надати для забезпечення рівного та публічного доступу до інформації про приватизаційні політику, плани, графіки, аукціони та їх результати фінансову підтримку розвитку веб-порталу Фонду державного майна як централізованого джерела інформації про приватизацію.

Процес приватизації, зокрема заходи, визначені у пунктах 43-47 цієї Політики власності, повинен здійснюватися без негативних наслідків для системи державної допомоги з уникненням її надання відповідно до таких критеріїв:

конкурентність, відкритість, прозорість і безумовність;

відсутність надання переваги потенційним покупцям чи їх дискримінації;

відсутність конфлікту інтересів;

наявність у потенційних покупців достатнього часу та інформації для проведення на належному рівні оцінки активів;

спрямованість на максимізацію ціни продажу та продаж за найвищою ціною.

48. Суб’єкти управління здійснюють управління підприємствами, товариствами з корпоративними правами держави, керуючись такими принципами:

1) забезпечення досягнення довгострокових цілей - рішення та дії суб’єктів управління під час виконання функцій з управління підприємствами, товариствами з корпоративними правами держави спрямовуються на забезпечення належних умов для досягнення цілей їх діяльності, цілей сталого розвитку та внеску суб’єктів господарювання в їх досягнення, а також безперервності діяльності суб’єктів господарювання. У разі виникнення суперечності між досягненням довгострокових цілей підприємства, товариства з корпоративними правами держави та інтересами держави в отриманні частини чистого прибутку (дивідендів) від його діяльності суб’єкти управління у своїх рішеннях та діях керуються довгостроковими цілями відповідного суб’єкта господарювання, якщо інше не передбачено Державною дивідендною політикою;

2) орієнтація на результат - суб’єкти управління повинні управляти підприємствами, товариствами з корпоративними правами держави на основі прозорих, чітких і вимірюваних цілей діяльності та показників, зокрема визначених в листі очікувань, а також сприяти впровадженню та застосуванню відповідними суб’єктами господарювання системи прозорих, чітких і вимірюваних цілей та показників діяльності. Суб’єкти управління забезпечують проведення регулярної оцінки ефективності виконання ними функцій з управління підприємствами, товариствами з корпоративними правами держави, а також оцінки ефективності діяльності відповідних суб’єктів господарювання шляхом отримання, розгляду та затвердження звітів та інформації та вжиття необхідних заходів на їх основі в порядку, передбаченому цією Політикою власності та іншими нормативно-правовими актами, та відновлення дії положень законодавства щодо контролю за допустимістю державної допомоги, яка призупинена;

3) прозорість - суб’єкти управління повинні виконувати функції з управління підприємствами, товариствами з корпоративними правами держави у прозорий спосіб, включаючи визначення та застосування прозорих процедур встановлення цілей діяльності відповідних суб’єктів господарювання, підготовки та затвердження їх планів, оцінки та затвердження результатів їх діяльності, звітування про виконання функцій з управління ними, прийняття рішень щодо них та обґрунтування відповідних рішень, відбору, призначення членів їх органів управління та встановлення винагороди для членів органів управління;

4) відповідність цілям і причинам перебування в державній власності - суб’єкти управління повинні виконувати функції з управління підприємствами, товариствами з корпоративними правами держави з метою задоволення державних та суспільних потреб з урахуванням обґрунтування державної власності щодо відповідних суб’єктів господарювання, визначеного згідно з розділом II цієї Політики власності. У разі невідповідності діяльності підприємства, товариства з корпоративними правами держави обґрунтуванню державної власності щодо підприємства або корпоративних прав держави, визначеному згідно з розділом II цієї Політики власності, суб’єкти управління повинні в межах своїх повноважень вчинити необхідні дії та прийняти необхідні рішення для приведення діяльності відповідних суб’єктів господарювання у відповідність з обґрунтуванням державної власності, включаючи зміну наявних або встановлення нових цілей діяльності суб’єкта господарювання, консультації з наглядової радою (в разі її відсутності - виконавчим органом), розгляд питання про зміну складу органів управління за результатами відповідних консультацій, ліквідацію або реорганізацію суб’єкта господарювання, заходи реструктуризації щодо нього або припинення державної власності щодо підприємства, корпоративних прав держави;

5) справедливе та рівне ставлення до всіх акціонерів (учасників) - суб’єкти управління під час здійснення своїх повноважень повинні враховувати права та інтереси інших акціонерів (учасників) товариства з контрольною часткою держави та уникати рішень, які порушують права та інтереси цих акціонерів (учасників). Права суб’єктів управління, які випливають з володіння корпоративними правами держави, включаючи право на участь в управлінні товариством з контрольною часткою держави, за своїм обсягом і змістом не можуть бути ширшими, ніж права інших акціонерів (учасників), крім випадку, коли закон надає власнику певної кількості акцій (частки в певному розмірі) ширші права незалежно від форми власності на відповідні акції (частки). Суб’єкти управління не можуть приймати від імені держави одноосібні рішення щодо товариства з корпоративними правами держави, яке має інших акціонерів (учасників), крім випадків, коли суб’єкт управління є єдиним присутнім акціонером (учасником) на загальних зборах, скликаних з дотриманням порядку та строків, передбачених законодавством і статутом товариства з корпоративними правами держави;

6) конкурентна нейтральність - органи державної влади, суб’єкти управління не можуть приймати рішення та вчиняти дії, що можуть призвести до необґрунтованих конкурентних переваг підприємств, товариств із корпоративними правами держави (незалежно від того, чи вони перебувають в управлінні цих суб’єктів управління) перед іншими суб’єктами господарювання.

Будь-які рішення та дії суб’єктів управління щодо сприяння діяльності підприємств, товариств із корпоративними правами держави (незалежно від того, чи вони перебувають в управлінні цих суб’єктів управління) повинні відповідати законодавству про захист економічної конкуренції, бути чітко визначеними, а також прийматися (вчинятися) у прозорий спосіб.

Політика власності дасть змогу запровадити реформи корпоративного управління ОЕСР у компаніях операторів систем розподілу для покращення конкуренції на ринках природного газу.

Дотримання принципу конкурентної нейтральності забезпечується Кабінетом Міністрів України із залученням Антимонопольного комітету у межах здійснення ним державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та передбачає, зокрема, здійснення таких заходів:

забезпечення Кабінетом Міністрів України у межах своїх повноважень проведення аналізу застосування нормативно-правових актів, які можуть призвести до створення необґрунтованих конкурентних переваг для підприємств, товариств з корпоративними правами держави порівняно з іншими суб’єктами господарювання, включаючи Закони України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності об’єктів критичної інфраструктури під час дії воєнного стану";

у разі коли за результатами такого аналізу буде встановлено, що відповідні нормативно-правові акти призводять до створення необґрунтованих конкурентних переваг для підприємств, товариств з корпоративними правами держави порівняно з іншими суб’єктами господарювання, забезпечення ініціювання та прийняття Кабінетом Міністрів України у межах своїх повноважень нормативно-правових актів (у разі необхідності прийняття законів України - подання законопроектів до Верховної Ради України) для внесення змін до законодавства з метою забезпечення рівних умов ведення діяльності для всіх суб’єктів господарювання. При цьому проекти таких нормативно-правових актів підлягають обов’язковому погодженню Антимонопольним комітетом;

уникнення органами державної влади надання державної допомоги підприємствам, товариствам з корпоративними правами держави, а також ініціювання та забезпечення Кабінетом Міністрів України розгляду питання щодо необхідності приведення законодавства про державну допомогу у відповідність із стандартами ЄС;

7) професійність - особи, які представляють інтереси держави на загальних зборах і в наглядових радах підприємств, товариств з корпоративними правами держави, повинні призначатися з урахуванням наявності у них відповідних знань і професійного досвіду. Призначення осіб, які представляють інтереси держави в наглядовій раді підприємства, товариства з корпоративними правами держави, повинно відбуватися з урахуванням принципу колективної придатності та професійності наглядової ради;

8) відокремленість функцій - Кабінет Міністрів України визначає суб’єктів управління з урахуванням мети, яка полягає у запобіганні поєднанню в одному органі державної влади повноважень власника підприємства, корпоративних прав держави та повноважень щодо формування та реалізації державної політики у сфері, в якій провадить діяльність підприємство, товариство з корпоративними правами держави, з урахуванням стандартів ЄС.

49. Кабінет Міністрів України представить концепцію суб’єкта консолідованого управління підприємствами, корпоративними правами держави, відповідно до якої одна керуюча компанія здійснюватиме управління частиною підприємств і корпоративних прав держави, які відповідно до результатів розподілу підприємств та корпоративних прав держави за категоріями, визначеними цією Політикою власності, будуть залишені в державній власності та можуть бути передані в управління керуючої компанії за рішенням Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України проведе консультації з міжнародними партнерами щодо узгодження концепції з найкращою міжнародною практикою та щодо переліку підприємств, корпоративних прав держави, якими керуватиме цей суб’єкт консолідованого управління.

50. Кабінет Міністрів України і Мінекономіки забезпечують розроблення проектів рішень, необхідних для створення нормативно-правової бази та функціонування централізованої моделі управління, а також внесення на розгляд Верховної Ради України проекту закону щодо внесення змін до законодавства з метою запровадження централізованої моделі управління підприємствами, корпоративними правами держави. Запровадження централізованої моделі управління здійснюватиметься з урахуванням положень національного та європейського законодавства.

Особливості управління підприємствами, корпоративними правами держави в окремих галузях економіки, в оборонно-промисловому комплексі визначаються окремими законами.

51. До введення в дію централізованої моделі управління Кабінет Міністрів України, Мінекономіки та суб’єкти управління повинні забезпечити прийняття рішень для зменшення кількості суб’єктів управління та передачі підприємств, корпоративних прав держави в управління органам державної влади, які не виконують функції з формування та реалізації державної політики у сфері діяльності підприємств, товариств із корпоративними правами держави. До введення в дію централізованої моделі управління та на період воєнного стану управління підприємствами, товариствами з корпоративними правами держави, що за результатами здійснення розподілу (сортування) підприємств, корпоративних прав держави за категоріями, передбаченими цією Політикою власності, залишаються у державній власності та забезпечують обороноздатність держави, можуть здійснювати інші органи державної влади та господарські структури.

52. Для підприємств, товариств з контрольною часткою держави можуть встановлюватися спеціальні обов’язки в порядку, передбаченому законодавством, та з урахуванням обґрунтування державної власності щодо відповідного суб’єкта господарювання згідно з розділом II цієї Політики власності.

53. Виконання спеціальних обов’язків підприємствами, товариствами з контрольною часткою держави здійснюється за умови їх беззбиткової діяльності та компенсації собівартості товарів (робіт, послуг), пов’язаної з ним, з джерел фінансування, визначених Кабінетом Міністрів України, з дотриманням законодавства про державну допомогу та з урахуванням доцільності інших галузевих актів законодавства, приведених у відповідність із стандартами ЄС.

54. Кошти, отримані підприємствами, товариствами з контрольною часткою держави в порядку компенсації за виконання спеціальних обов’язків, не можуть використовуватися для субсидування інших видів їх діяльності, які не пов’язані з виконанням конкретних спеціальних обов’язків, за виконання яких надається компенсація.

55. Проекти нормативно-правових актів щодо встановлення нових спеціальних обов’язків, які ініціює Кабінет Міністрів України, включаючи подані до Верховної Ради України проекти законів про внесення відповідних змін до законодавства, повинні передбачати чіткі, прозорі та недискримінаційні підстави і порядок встановлення спеціальних обов’язків, здійснення та компенсації витрат, понесених у зв’язку з їх виконанням, а також заходи для захисту економічної конкуренції у зв’язку з цим з дотриманням законодавства про державну допомогу та з урахуванням доцільності інших галузевих актів законодавства, приведених у відповідність із стандартами ЄС.

56. Органи державної влади в межах своїх повноважень здійснюють контроль за виконанням спеціальних обов’язків підприємствами, товариствами з контрольною часткою держави та досягненням цілей діяльності, які пов’язані з виконанням спеціальних обов’язків і визначені в листах очікувань.

57. Відповідно до Плану України, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2024 р. № 244 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 32, ст. 2035), Уряд ухвалює Дорожню карту, що визначає кроки для обов’язкового структурного поділу діяльності з виконання спеціальних обов’язків та діяльності, що не пов’язана з виконанням спеціальних обов’язків для підприємств, товариств з контрольною часткою держави, на яких покладені спеціальні обов’язки.

58. За результатами оцінки законодавства, визначеного в Дорожній карті, Кабінет Міністрів України ініціює та забезпечує внесення змін до нього з дотриманням законодавства про державну допомогу та положень законодавства, які впроваджують Директиву Європейської Комісії 2006/111/ЄС від 16 листопада 2006 року, з метою забезпечення правового регулювання:

1) ведення підприємствами, товариствами з контрольною часткою держави та запровадження окремого обліку витрат і доходів, активів і зобов’язань щодо виконання кожного із спеціальних обов’язків;

2) відокремлення рахунків підприємств, товариств з контрольною часткою держави, пов’язаних із виконанням спеціальних обов’язків, та рахунків, які використовуються для провадження інших видів діяльності, які не пов’язані з виконанням спеціальних обов’язків;

3) захисту економічної конкуренції у зв’язку з виконанням підприємствами, товариствами з контрольною часткою держави спеціальних обов’язків та отримання ними компенсації понесених у зв’язку з цим витрат;

4) порядку компенсації собівартості товарів (робіт, послуг) підприємств, товариств з контрольною часткою держави, понесених у зв’язку з виконанням спеціальних обов’язків, із джерел фінансування, визначених Кабінетом Міністрів України;

5) функцій і повноважень Мінфіну щодо управління фіскальними ризиками у зв’язку з компенсацією витрат підприємств, товариств з контрольною часткою держави, понесених у зв’язку з виконанням спеціальних обов’язків;

6) порядку надання органам державної влади, включаючи Антимонопольний комітет, фінансової інформації, зокрема звітів підприємств, товариств з контрольною часткою держави, з метою чіткого визначення:

випадків прямого чи опосередкованого (зокрема через підприємства, товариства з контрольною часткою держави, фінансові установи) надання коштів державного бюджету органами державної влади підприємствам, товариствам з контрольною часткою держави;

цілей, для досягнення яких були фактично використані відповідні кошти.

59. Визначені цією Політикою власності та іншими нормативно-правовими актами цілі держави, пов’язані з володінням та управлінням підприємствами, товариствами з контрольною часткою держави, реалізуються шляхом встановлення відповідним суб’єктам господарювання цілей діяльності та оцінки їх досягнення.

60. Цілі діяльності підприємств, товариств з контрольною часткою держави (далі - цілі діяльності) визначаються з урахуванням положень законодавства, включаючи положення щодо обґрунтування державної власності згідно з цією Політикою власності, мети утворення відповідних суб’єктів господарювання, порядку надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, виконання спеціальних обов’язків, а також статуту відповідного суб’єкта господарювання.

61. Цілі діяльності визначаються вищим органом управління підприємства (товариства) в листі очікувань з урахуванням вимог методичних рекомендацій щодо підготовки листа очікувань, затверджених Мінекономіки.

62. Цілі діяльності поділяються на:

фінансові - цілі, спрямовані на забезпечення фінансової стійкості підприємства, товариства з контрольною часткою держави, ефективного використання капіталу, здатності виконувати свої зобов’язання за рахунок власного майна, зростання прибутковості та розміру дивідендів (частини чистого прибутку, що відраховується до державного бюджету);

операційні - цілі, спрямовані на підвищення ефективності та результативності операційної діяльності підприємства, товариства з контрольною часткою держави, оптимізацію його виробничих процесів, стимулювання ефективного використання його майна, здійснення капітальних інвестицій, зниження операційних витрат, розширення діяльності, кола постачальників, досягнення певного рівня задоволеності споживачів, провадження діяльності в межах затверджених лімітів ризику;

нефінансові - цілі, спрямовані на такі напрями діяльності, як реалізація окремих цілей державної політики, визначених у пункті 65 цієї Політики власності, задоволення суспільних інтересів (включаючи національну безпеку, захист довкілля), виконання спеціальних обов’язків, корпоративну соціальну відповідальність, сталий розвиток, розвиток працівників.

63. Зазначені в пункті 62 цієї Політики власності цілі діяльності можуть бути короткостроковими (досягнуті протягом одного року), середньостроковими (досягнуті протягом одного-трьох років) та довгостроковими (досягнуті протягом строку, що перевищує три роки).

64. Цілі діяльності для підприємств, товариств із контрольною часткою держави, які (корпоративні права держави у статутному капіталі яких) підлягають приватизації, реорганізації, ліквідації чи реструктуризації, до початку відповідних процедур визначаються за загальною процедурою, визначеною цією Політикою власності та методичними рекомендаціями щодо підготовки листа очікувань, затвердженими Мінекономіки.

65. Цілі державної політики, реалізації яких можуть сприяти підприємства, товариства з контрольною часткою держави та які можуть конкретизуватися в листах очікувань, включають, зокрема:

у сфері забезпечення захисту навколишнього природного середовища - впровадження систем екологічного моніторингу та звітності, інтеграцію міжнародних екологічних стандартів у виробничі процеси, навчання персоналу екологічно відповідальної поведінки, оптимізацію використання природних ресурсів;

у сфері управління відходами - запобігання утворенню відходів, підготовку відходів до повторного використання, рециклінг та інші операції з відновлення відходів;

у сфері підвищення енергоефективності - впровадження систем енергоменеджменту та енергомоніторингу, сертифікацію будівель за класом енергоефективності, модернізацію будівель для зменшення споживання енергії, застосування критеріїв енергоефективності під час здійснення публічних закупівель, постійний моніторинг і звітність щодо досягнення цілей з енергозбереження;

у сфері зменшення викидів парникових газів - впровадження низьковуглецевих технологій, скорочення використання викопних видів палива, збільшення частки відновлюваних джерел енергії, забезпечення публічного доступу до звітності щодо викидів та поглинання парникових газів на рівні суб’єкта господарювання;

у сфері цифровізації та цифрового розвитку - підвищення ефективності внутрішніх процесів суб’єкта господарювання за допомогою цифрових технологій, покращення якості надання послуг споживачам, інтеграцію інформаційних систем суб’єктів господарювання з інформаційними системами органів державної влади;

у сфері забезпечення національної безпеки - захист критичної інфраструктури від розвідувально-підривної діяльності, здійснення регулярного аудиту інформаційної безпеки, модернізацію фізичних систем захисту, моніторинг загроз національній безпеці та взаємодію з органами державної влади щодо цього;

у сфері кібербезпеки - впровадження стандартів кібербезпеки та систем кіберзахисту, постійний моніторинг та оцінку стану захищеності інформаційних систем від кіберзагроз, гарантування надійності та безпеки цифрових послуг;

у сфері забезпечення гендерної рівності - забезпечення рівних прав та можливостей у працевлаштуванні, оплаті праці та кар’єрному зростанні, запобігання та протидію дискримінації за ознакою статі та сексуальним домаганням, збільшення представництва жінок у керівництві, інтеграцію принципів гендерної рівності в корпоративну культуру;

у сфері забезпечення доступності для осіб з інвалідністю - адаптацію інфраструктури для осіб з інвалідністю, створення інклюзивного робочого середовища, підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю, впровадження інноваційних рішень для безбар’єрного простору;

у сфері запобігання корупції - впровадження антикорупційних програм, систем управління корупційними ризиками, здійснення щорічного моніторингу та звітування про проведення заходів із запобігання корупції;

у сфері управління об’єктами державної власності - розроблення плану заходів і підготовку до реорганізації, корпоратизації, приватизації, реструктуризації, проведення інвентаризації та складення переліку майна, що може бути приватизоване або використане для реалізації інших цілей державної політики, не пов’язаних з діяльністю суб’єкта господарювання, приведення корпоративного управління у відповідність з вимогами цієї Політики власності та інших нормативно-правових актів;

інші цілі, визначені законодавством, планами економічного, соціального розвитку держави, затвердженими органами державної влади в межах їх повноважень, з урахуванням методичних рекомендацій щодо підготовки листа очікувань, затверджених Мінекономіки.

66. З метою оцінки вищим органом управління підприємства (товариства) ефективності досягнення цілей діяльності підприємством, товариством з контрольною часткою держави щодо кожної визначеної цілі діяльності (довго-, середньо- та короткострокової, фінансової, нефінансової, операційної) визначаються цільові показники ефективності.

67. Цільові показники ефективності досягнення цілей діяльності підприємством, товариством з контрольною часткою держави включаються до листа очікувань і можуть бути уточнені та доповнені іншими узгодженими із ними цілями діяльності та показниками у стратегічному плані розвитку та інших планах суб’єкта господарювання.

68. Цільові показники ефективності досягнення цілей підприємством, товариством з контрольною часткою держави повинні бути:

пов’язаними з цілями діяльності суб’єкта господарювання, сферою та основними видами його діяльності, його бізнес-моделлю;

чіткими, зокрема щодо обсягу чи ступеня їх досягнення та часових меж для цього;

вимірюваними в числових значеннях або шляхом перевірки результатів вжиття тих чи інших заходів;

придатними для порівняння з показниками суб’єкта господарювання за попередні періоди, а також аналогічними показниками інших суб’єктів господарювання;

заснованими на якісних і кількісних показниках;

відображені за базовими та цільовими значеннями;

відображені за визначені законодавством періоди планування та звітності;

взаємоузгодженими, тобто не дублювати та не суперечити один одному;

об’єктивними та досяжними з урахуванням компетенції органів управління суб’єкта господарювання.

69. Методичні рекомендації щодо підготовки листа очікувань, затверджені Мінекономіки, встановлюють додаткові вимоги, яким мають відповідати цільові показники ефективності.

70. До цільових фінансових показників ефективності належать:

рентабельність - коефіцієнт рентабельності діяльності, коефіцієнт рентабельності операційних витрат, коефіцієнт зростання операційних витрат, коефіцієнт рентабельності EBITDA, коефіцієнт рентабельності активів, коефіцієнт рентабельності власного капіталу, коефіцієнт зростання доходів;

платоспроможність - коефіцієнт фінансової стійкості, коефіцієнт покриття EBITDA фінансових витрат, коефіцієнт відношення боргу до EBITDA, коефіцієнт відношення боргу до власного капіталу, коефіцієнт відношення боргу до активів;

ліквідність - коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, період обороту дебіторської заборгованості, період обороту кредиторської заборгованості;

обсяги виплат на користь держави;

обсяги бюджетного фінансування (у разі наявності);

інші цільові фінансові показники ефективності з урахуванням специфіки діяльності підприємства, товариства з контрольною часткою держави, досягнення яких можна оцінити за даними фінансової звітності.

71. Цільові фінансові показники ефективності, включені до листа очікувань, визначаються та оцінюються вищим органом управління підприємства (товариства) з урахуванням:

фінансової стійкості підприємства, товариства з контрольною часткою держави та його можливості виконувати свої функції в коротко-, середньо- та довгостроковій перспективі;

операційного та фінансового ризику підприємства, товариства з контрольною часткою держави (збільшення рівня ризику повинно призводити до встановлення вищого показника рентабельності);

бізнес-ризику підприємства, товариства з контрольною часткою держави (збільшення рівня ризику повинно призводити до встановлення вищого показника власного капіталу);

результатів оцінювання фіскальних ризиків підприємства, товариства з контрольною часткою держави відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України;

можливості підприємства, товариства з контрольною часткою держави забезпечити передбачуваний розмір дивідендів (частини чистого прибутку, що відраховується до державного бюджету);

майбутніх потреб підприємства, товариства з контрольною часткою держави в інвестиціях;

показників діяльності підприємства, товариства з контрольною часткою держави за попередні періоди;

стратегічного плану розвитку підприємства, товариства з контрольною часткою держави;

порівняльних показників суб’єктів господарювання державного сектору економіки України та інших країн з урахуванням впливу бюджетного фінансування та квазіфіскальних операцій, включаючи ті, які пов’язані з виконанням спеціальних обов’язків (за наявності таких показників).

72. У разі визначення цільових показників ефективності, які не вимагаються законодавством та для яких законодавством не передбачені методи обчислення, до листа очікувань включаються методи обчислення таких показників з урахуванням особливостей діяльності підприємства, товариства з контрольною часткою держави.

73. Особливості встановлення цілей діяльності та цільових показників ефективності, не врегульовані цією Політикою власності, визначаються методичними рекомендаціями щодо підготовки листа очікувань, затвердженими Мінекономіки.

74. Вищий орган управління підприємства (товариства) після консультацій з наглядовою радою (у разі її відсутності - з виконавчим органом) щороку затверджує лист очікувань, в якому визначаються цілі діяльності підприємства, товариства з контрольною часткою держави та цільові показники ефективності для оцінки досягнення цілей діяльності з урахуванням стратегічного плану розвитку відповідного суб’єкта господарювання.

75. До листа очікувань власника державного підприємства, товариства з контрольованою часткою держави, що є суб’єктами природних монополій або плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень, включаються обов’язкові фінансові показники, а саме коефіцієнти - рентабельності, ліквідності та платоспроможності, а також обсяги виплат на користь держави, бюджетного фінансування та квазіфіскальних операцій, визначені за погодженням з Мінфіном (в окремих випадках - за додатковою участю Кабінету Міністрів України), у Порядку щорічного погодження пропозицій щодо окремих фінансових показників, а також обсягів виплат на користь держави, бюджетного фінансування та квазіфіскальних операцій, які включатимуться до листа очікувань власника, а також до фінансових планів, стратегічних планів розвитку та інвестиційних планів на середньострокову перспективу суб’єктів господарювання державного сектору економіки", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2024 р. № 984 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 82, ст. 4838).

До листа очікувань включаються розрахунки обсягів виплат на користь держави (включаючи частину чистого прибутку, яка відраховується до державного бюджету, дивіденди), бюджетного фінансування та квазіфіскальних операцій, узгоджені з фінансовими показниками підприємства, товариства з контрольною часткою держави.

76. Якщо підприємство, товариство з контрольною часткою держави володіє дочірніми підприємствами, в листі очікувань можуть визначатися цілі діяльності щодо управління дочірніми підприємствами з урахуванням операційної автономності та виключної компетенції органів управління дочірніх підприємств, передбаченої законодавством та їх статутами.

77. Після затвердження листа очікувань та його отримання підприємством, товариством з контрольною часткою держави лист очікувань оприлюднюється на офіційному веб-сайті суб’єкта управління та веб-сайті підприємства, товариства з контрольною часткою держави, крім інформації, що віднесена Законом України "Про інформацію" до інформації з обмеженим доступом.

78. До листа очікувань можуть бути внесені зміни до початку планового року та протягом планового року з урахуванням стратегічного плану розвитку підприємства, товариства з контрольною часткою держави за умови, що:

підстава для змін настала після затвердження листа очікувань;

зміни вносяться виключно в тій мірі, в якій це необхідно для врахування впливу обставин, які стали підставою для внесення змін;

зміни стосуються лише тих цілей діяльності та цільових показників ефективності, які передбачені на рік, що ще не закінчився.

Підстави для внесення змін до листа очікувань можуть включати зміни в розмірі бюджетного фінансування суб’єкта господарювання, зміни в законодавстві (включаючи акти органів державної влади, що здійснюють державне регулювання ринку), які впливають на діяльність суб’єкта господарювання, зміни в регульованих цінах (тарифах), які застосовуються до суб’єкта господарювання та впливають на формування більшої частини доходів від його основної діяльності, необхідність фінансування невідкладних робіт, пов’язаних із подоланням негативних наслідків збройної агресії або інших обставин непереборної сили (якщо така необхідність фінансування призводить до збільшення або зменшення основних фінансових показників більш як на 20 відсотків порівняно із затвердженими та якщо відповідні зміни до листа очікувань обмежуються тими показниками, на які вплинула необхідність фінансування, та ступенем, до якого цей фактор мав вплив), передача підприємства, корпоративних прав держави в управління іншому суб’єкту управління. Зміни до листа очікувань можуть вноситися також з інших підстав, якщо такі підстави не залежать від підприємства, товариства з контрольною часткою держави, істотно впливають на досягнення цілей діяльності і такий вплив обґрунтований наглядовою радою. Зміни до листа очікувань не можуть вноситися у зв’язку з обставинами, настання яких залежить від дій членів органів управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави, включаючи незадовільне виконання їх посадових обов’язків.

79. За результатами проміжного аналізу досягнення цілей діяльності підприємства, товариства з контрольною часткою держави вищий орган управління може ініціювати проведення у порядку, передбаченому методичними рекомендаціями щодо підготовки листа очікувань, затвердженими Мінекономіки, консультацій з наглядовою радою щодо внесення змін до листа очікувань та/або рекомендувати наглядовій раді чи зобов’язати її вжити заходів для забезпечення досягнення цілей діяльності, визначених у листі очікувань. Відповідні рішення можуть бути прийняті протягом одного місяця після отримання проміжного (щоквартального) звіту про досягнення коротко- та середньострокових фінансових, операційних і нефінансових цілей, визначених у листі очікувань, а в разі скликання загальних зборів - під час їх проведення.

80. Щорічна оцінка досягнення цілей діяльності здійснюється вищим органом управління підприємства (товариства) на підставі щорічного звіту про досягнення цілей діяльності підприємства (товариства), визначених у листі очікувань власника, погодженого наглядовою радою.

81. За результатами розгляду щорічного звіту вищий орган управління підприємства (товариства) приймає рішення про те, чи є оцінка досягнення цілей діяльності підприємства (товариства) ефективною, задовільною або незадовільною.

82. Якщо підприємство, товариство з контрольною часткою держави прямо або опосередковано володіє дочірніми підприємствами або планує їх створення чи набуття акцій (часток) в їх статутному капіталі, в листі очікувань визначаються цілі діяльності та цільові показники ефективності для всіх зазначених суб’єктів господарювання разом на груповій (консолідованій) основі. Органи управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави в межах своєї компетенції повинні забезпечити досягнення (виконання) такий цілей діяльності та цільових показників ефективності їх дочірніми підприємствами. У разі затвердження для підприємства, товариства з контрольною часткою держави листа очікувань на груповій (консолідованій) основі затвердження окремих листів очікувань щодо кожного з їх дочірніх підприємств не є обов’язковим.

83. Особливості підготовки та затвердження листа очікувань встановлюються методичними рекомендаціями щодо підготовки листа очікувань, затвердженими Мінекономіки.

84. На основі цієї Політики власності затверджується стратегічний план розвитку, що визначає довгострокові цілі та напрями розвитку підприємства, товариства з контрольною часткою держави на три - п’ять років, який підлягає регулярному перегляду з метою його актуалізації (у разі необхідності). Підприємство, товариство з контрольною часткою держави щорічно готує звіт про виконання стратегічного плану розвитку.

85. На основі цієї Політики власності, стратегічного плану розвитку та листа очікувань складаються річний фінансовий та інвестиційний плани, інвестиційний план на середньострокову перспективу (три-п’ять років), а також у разі потреби - інші плани діяльності підприємства, товариства з контрольною часткою держави.

86. Річний інвестиційний план затверджується після підготовки та затвердження середньострокового інвестиційного плану.

87. Затверджені плани підприємства, товариства з контрольною часткою держави мають бути узгоджені між собою.

88. Питання щодо залучення інвестицій підприємством, товариством з контрольною часткою держави, погодження (затвердження) якого належить до виключної компетенції вищого органу управління підприємства (товариства), повинно бути попередньо розглянуто наглядовою радою (в разі її утворення). Наглядова рада повинна надати вищому органу управління підприємства (товариства) рекомендацію щодо погодження (затвердження) чи відмови в погодженні (затвердженні) відповідного питання.

89. Інвестиційний план підприємства, товариства з контрольною часткою держави повинен включати окремі інвестиційні проекти (проектні пропозиції), кожен з яких оцінюється індивідуально за такими напрямами та критеріями:

відповідність інвестиції суспільним інтересам, визначеним з урахуванням цілей державної політики щодо економічного та соціального розвитку, інвестицій, інновацій, відновлення та відбудови України, критеріїв пріоритезації концепцій публічних інвестиційних проектів, а також відповідність інвестиції цілям підприємства, товариства з контрольною часткою держави, визначеним його стратегічним планом розвитку;

відповідність інвестиції принципам і стандартам відповідального ведення бізнесу, сталого розвитку, а також відсутність негативного впливу інвестиції на суспільство та/або навколишнє природне середовище під час її здійснення або в майбутньому;

фінансова доцільність та обґрунтованість інвестиції, що передбачає відповідність, зокрема, таким критеріям: сприяння інвестиції фінансовій стабільності підприємства, товариства з контрольною часткою держави; позитивна чиста поточна вартість інвестиції; перевищення в довгостроковій перспективі очікуваного результату від інвестиції над витратами на неї з урахуванням можливих інвестиційних ризиків; перевищення внутрішньої норми прибутку інвестиції над середньозваженою вартістю капіталу; погодження (затвердження) інвестиції, яка має від’ємну чисту поточну вартість, лише за умови детального якісного та кількісного обґрунтування позитивних результатів інвестиції та інших важливих фінансових і нефінансових аспектів інвестиції з урахуванням критеріїв пріоритезації концепцій публічних інвестиційних проектів; оцінка впливу інвестиції на дивіденди (частину чистого прибутку, яка відраховується до державного бюджету) та інших фінансових параметрів інвестиції, включаючи потреби залучити фінансування та вплив такого фінансування на структуру капіталу суб’єкта господарювання та рівень його фіскального ризику, кредитного рейтингу, платоспроможності та майбутньої здатності залучати капітал;

технічна здійсненність та інституційна спроможність, що передбачає оцінку операційної готовності до реалізації інвестиційного проекту, включаючи наявність працівників з відповідною кваліфікацією, інженерно-транспортної інфраструктури, земельних ділянок та іншого необхідного майна, рівень технологічного забезпечення;

оцінка характеру та кількісного вираження ризиків інвестиції та підготовка заходів управління ризиками або запобігання їм;

додаткові види діяльності. Підприємство, товариство з контрольною часткою держави може розвивати додаткові види діяльності за умови, що такі види діяльності сприяють досягненню цілей, визначених у стратегічному плані розвитку та/або листі очікувань, не створюють ризиків для його основної діяльності та виконання спеціальних обов’язків, а також не обмежують чи спотворюють конкуренцію. Вищий орган управління підприємства (товариства) має бути завчасно повідомлений наглядовою радою (у разі її відсутності - виконавчим органом) про додаткові види діяльності, які він планує розвивати, зокрема для прийняття у зв’язку з цим рішень з питань, які належать до виключної компетенції таких органів.

90. Кредити та позики, розміщення боргових цінних паперів, підприємства, товариства з контрольною часткою держави повинні спрямовуватися передусім на реалізацію інвестиційних проектів з метою підвищення ефективності його діяльності, а комерційних підприємств і господарських товариств - також на збільшення його прибутковості.

91. Умови залучення кредитів та позик, розміщення боргових цінних паперів, підприємствами, товариствами з контрольною часткою держави повинні бути економічно обґрунтованими та відповідати меті їх залучення, враховуючи поточну та перспективну фінансову стійкість відповідного підприємства, товариства.

92. Мінфін бере участь у процесі управління підприємствами, корпоративними правами держави та реалізації цієї Політики власності шляхом здійснення передбачених законодавством повноважень з управління фіскальними ризиками і борговою стійкістю та оцінки їх впливу, а також погодження окремих питань, пов’язаних з діяльністю окремих підприємств, господарських товариств з контрольною часткою держави, зокрема залучення кредитів (позик), надання гарантій або поручительств за зобов’язаннями, визначення фінансових показників, які включаються до листа очікувань власника та фінансових, стратегічних та інвестиційних планів, визначення методики розрахунку розміру резерву сумнівних боргів (резерву для відшкодування очікуваних кредитних втрат), визначення граничних обсягів капітальних інвестицій.

93. Корпоративне управління на підприємстві, в товаристві з контрольною часткою держави ґрунтується на таких принципах:

1) розмежування функцій власності, контролю та управління, яке полягає у чіткому розділенні компетенції вищого органу управління підприємства (товариства), компетенції наглядової ради (в разі її утворення) та компетенції керівника державного унітарного підприємства або виконавчого органу (за однорівневої структури управління - повноважень виконавчих і невиконавчих директорів) і визначається у статутах та внутрішніх положеннях підприємств, товариств з контрольною часткою держави;

2) операційна незалежність і захист від втручання, що полягає у:

недопущенні перевищення повноважень та втручання вищого органу управління підприємства (товариства) у прийняття рішень наглядовою радою та виконавчим органом відповідного підприємства, товариства, а також у процес розгляду та вирішення питань, які належать до операційної (поточної) діяльності відповідного підприємства, товариства та не належать до виключної компетенції вищого органу управління підприємства (товариства);

врахуванні наглядовою радою підприємства, товариства з контрольною часткою держави під час розгляду та вирішення питань, які належать до операційної діяльності відповідного підприємства, товариства, операційної незалежності членів виконавчого органу та уникненні надмірного втручання в їх операційну незалежність;

3) досягнення цілей, що полягає у забезпеченні органами управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави управління у спосіб, що забезпечує досягнення цілей діяльності;

4) прозорість, що включає прозору процедуру конкурсного відбору, призначення та винагороди членів органів управління підприємств, товариств з контрольною часткою держави, а також додаткові вимоги до розкриття ними інформації;

5) професійність, різноманітність та гендерна рівність, що полягає у врахуванні під час формування органів управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави передусім професійного досвіду і знань кандидата на відповідну посаду, а також формування органів управління з дотриманням принципів різноманітності та гендерної рівності, що передбачає, зокрема, рівність можливостей і збалансоване представництво статей та уникнення дискримінації за віком, статтю, політичними чи релігійними переконаннями кандидата;

6) врахування визнаних світових практик, що передбачає забезпечення вищим органом управління підприємства (товариства) під час затвердження статутів та внутрішніх положень підприємства, товариства з контрольною часткою держави їх відповідності принципам і рекомендаціям з корпоративного врядування та управління суб’єктами господарювання державного сектору економіки, схваленим ОЕСР, у межах, що не суперечать законодавству України;

7) рівне ставлення до акціонерів (учасників), що полягає у забезпеченні рівних прав акціонерів (учасників) товариства.

94. Члени органів управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави, а також інші особи, які відповідно до закону або статуту виступають від його імені, зобов’язані діяти в інтересах відповідного суб’єкта господарювання, добросовісно, розумно, в межах повноважень, наданих їм статутом та законодавством. Члени органів управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави повинні уникати конфлікту інтересів, забезпечувати належну обачність у своїх діях і рішеннях, ставити інтереси підприємства (товариства) вище за особисті інтереси.

95. У статутах та внутрішніх положеннях підприємства, товариства з контрольною часткою держави визначаються:

порядок погодження значних господарських зобов’язань (значних правочинів) і господарських зобов’язань, щодо вчинення яких є заінтересованість (правочинів із заінтересованістю, правочинів, щодо вчинення яких є заінтересованість);

особливості запровадження та функціонування системи внутрішнього контролю, яка включає функції комплаєнсу, управління ризиками та внутрішнього аудиту, системи запобігання корупції та системи повідомлень про порушення.

96. Принципи та засади, передбачені пунктами 93-95 цієї Політики власності, враховуються під час затвердження Кабінетом Міністрів України типового статуту підприємства, а також затвердження вищим органом управління підприємства (товариства) статуту відповідного підприємства, товариства.

97. Підприємства поступово будуть перетворені у державні акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, що сприятиме впровадженню принципів і рекомендацій з корпоративного управління, що схвалені ОЕСР.

98. Підприємство, товариство з контрольною часткою держави можуть мати дворівневу або однорівневу структуру управління.

99. За дворівневої структури управління органами управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави обов’язково є вищий орган управління підприємства (товариства) та одноосібний або колегіальний виконавчий орган, а також наглядова рада, створена за рішенням вищого органу управління, яка в межах компетенції, передбаченої законом і статутом, здійснює захист прав власника (акціонерів, учасників) підприємства, товариства, управління підприємством, товариством, а також контролює та регулює діяльність його виконавчого органу.

100. За однорівневої структури управління органами управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави є вищий орган управління підприємства (товариства) та колегіальний виконавчий орган у формі ради директорів, яка складається з виконавчих та невиконавчих директорів і здійснює управління підприємством, товариством та забезпечує контроль за діяльністю виконавчих директорів. Однорівнева структура управління застосовується відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства".

101. Якщо інше не визначено законом, у разі застосування однорівневої структури управління до ради директорів підприємства, товариства з контрольною часткою держави застосовуються положення цієї Політики власності та інших нормативно-правових актів щодо наглядової ради, включаючи положення щодо компетенції наглядової ради, а до невиконавчого члена ради директорів - положення цієї Політики власності та інших нормативно-правових актів щодо члена наглядової ради.

102. У період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 12 місяців з дня його припинення чи скасування, але не більше трьох років з дня набрання чинності Законом України від 22 лютого 2024 р. № 3587-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення корпоративного управління", якщо інше не визначено законодавством, у разі застосування дворівневої структури управління на підприємстві, в товаристві з контрольною часткою держави у період неправоможності наглядової ради орган управління державного унітарного підприємства, загальні збори господарського товариства мають право приймати рішення з питань, що належать до виключної компетенції наглядової ради згідно із законом та/або статутом, до обрання нового складу наглядової ради.

Після набрання наглядовою радою правоможності рішення, які належать до виключної компетенції наглядової ради і були прийняті органом управління/загальними зборами акціонерів у період її неправоможності, можуть бути переглянуті наглядовою радою.

103. Утворення наглядової ради є обов’язковим на підприємствах, у товариствах з контрольною часткою держави, якщо це прямо передбачено законом або якщо підприємство, товариство з контрольною часткою держави є великим підприємством відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", крім:

підприємств, які є некомерційними;

підприємств, статутом яких передбачено, що вони не мають на меті отримання прибутку;

підприємств, товариств з контрольною часткою держави, які не провадять основну діяльність;

підприємств, товариств з контрольною часткою держави, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією;

підприємств, товариств з контрольною часткою держави, щодо яких прийнято рішення про ліквідацію чи приватизацію або які за результатами здійснення розподілу, передбаченого пунктом 20 цієї Політики власності, віднесені до категорії тих, що мають бути приватизовані чи ліквідовані.

Якщо підприємство, товариство з контрольною часткою держави прямо чи опосередковано володіє дочірнім підприємством, яке є великим підприємством відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", утворення наглядової ради в такому дочірньому підприємстві не є обов’язковим.

104. За рішенням вищого органу управління підприємства (товариства) наглядова рада може утворюватися на підприємстві, у товаристві з контрольною часткою держави, в якому утворення наглядової ради не є обов’язковим відповідно до закону або пункту 103 цієї Політики власності. У такому разі наглядова рада утворюється з дотриманням принципів колективної придатності, різноманітності складу, рівності вимог, професійності, відкритості та прозорості.

105. У разі утворення наглядової ради на підприємствах, у товариствах з контрольною часткою держави затверджуються положення про винагороду членів наглядової ради, а також положення про наглядову раду, в якому, зокрема, передбачаються повноваження із здійснення контролю за функціонуванням системи внутрішнього контролю та впровадження внутрішніх антикорупційних заходів, можуть визначатися вимоги до членів наглядової ради, зокрема щодо освіти та професійного досвіду, які повинні стосуватися передусім професійного досвіду та знань члена наглядової ради.

106. Членів наглядової ради призначає вищий орган управління підприємства (товариства) з урахуванням вимог і порядку, визначених цією Політикою власності та іншими нормативно-правовими актами. До складу наглядової ради входять особи, які є представниками держави як власника, та незалежні члени, які становлять більшість членів наглядової ради. За наявності в товаристві з контрольною часткою держави інших акціонерів (учасників) до наглядової ради можуть також входити представники таких учасників (акціонерів) залежно від кількості їх акцій (розміру їх частки) та положень статуту відповідного господарського товариства. Цивільно-правовий договір з членом наглядової ради від імені підприємства, товариства з контрольною часткою держави підписує особа, уповноважена на це вищим органом управління підприємства (товариства).