Про затвердження Інструкції з фізичної підготовки в системі Міністерства оборони України

9. Попередження травматизму забезпечується: перекопуванням (посипанням стружками, тирсою чи піском) місць приземлення; збільшенням інтервалів i дистанцій під час проведення занять зі зброєю, в умовах обмеженої видимості та в темний час доби; винесенням цілей для метання гранат у лівий (правий) бік від напрямку бігу; очисткою від снігу та льоду місць відштовхування та приземлення; застосуванням контрольного та змагального методу на сухій смузі перешкод; суворим дотриманням правил застосування імітаційних та інших спеціальних засобів.

1. Навчальні заняття з рукопашного бою спрямовані переважно на формування навичок, необхідних для знищення, виведення з ладу або полонення противника, самозахисту від його нападу, а також виховання впевненості у власних силах. На заняттях також розвиваються фізичні, спеціальні та вольові якості.

Для проведення занять визначаються місця навчально-матеріальної бази:

під час навчання прийомів зі зброєю: на спеціальних майданчиках, оснащених стаціонарними та переносними пристроями, а також мішенями (плетінками), переносними перешкодами (стінками, парканами, палісадниками, малопомітними перешкодами), траншеями, ходами сполучень, бліндажами, драбинними майданчиками, фасадами будинків з вікнами; на тактичних полях, вартових містечках і на смугах перешкод;

під час навчання прийомів без зброї: на рівному трав’яному майданчику, спеціально підготовленій ямі з піском і стружками або у спортивному залі (на килимі з гімнастичних матів).

2. До змісту занять включаються: підготовчі вправи, прийоми та дії; прийоми бою без зброї; прийоми бою з автоматом, ножем та піхотною лопатою; больові прийоми; кидки; прийоми для спеціальних підрозділів.

3. Підготовча частина занять проводиться зі зброєю та без неї. У підготовчу частину, що проводиться зі зброєю, включаються: стройові прийоми; ходіння та біг у різному темпі; перебіжки; переповзання; виконання прийомів підготовки до рукопашного бою та стрільби напоготів; дії за раптовими командами та сигналами; прийоми рукопашного бою зі зброєю. Під час проведення підготовчої частини занять без зброї до її змісту включаються: ходіння та біг у різному темпі; спеціальні вправи з пересування; вправи удвох; удари руками та ногами; прийоми самострахування; інші елементи єдиноборств; прийоми рукопашного бою без зброї; дії за раптовими сигналами та командами.

4. Основна частина занять організовується на одному або декількох навчальних місцях. Підготовчим вправам, прийомам і діям військовослужбовці навчаються на перших заняттях; їхнє вдосконалення проводиться переважно під час підготовчої частини наступних занять. У подальшому вивчаються та вдосконалюються прийоми, що входять до програм навчання.

Під час навчання прийомам бою зі зброєю, ударам руками та ногами спочатку засвоюються прийоми нападу, потім - захисту у поєднанні з діями контрнападу. Для цього військовослужбовці мають володіти необхідними підготовчими діями: підготовки до бою, пересуваннями.

Навчання діям самозахисту від нападу суперника проводиться у такій послідовності: прийоми самострахування; больові прийоми та кидки; звільнення від захоплень та обеззброєння; навчальні сутички.

5. Основна частина занять періодично проводиться комплексно. До її змісту включаються: біг на місцевості; подолання перешкод; прийоми та дії рукопашного бою, які організовуються на 5-6 навчальних місцях. У кінці основної частини проводиться комплексне тренування або навчальні сутички.

До змісту комплексних тренувань включаються пересування або подолання перешкод у поєднанні із завданням уколів багнетом у манекени та іншими прийомами рукопашного бою. На перших заняттях створюється нескладна обстановка; у подальшому - кількість перешкод для подолання та дистанція збільшуються, а розстановка манекенів - ускладняється. Порядок дій військовослужбовців з тренувальними палицями визначає керівник занять.

Комплексні тренування періодично проводяться із застосуванням імітаційних засобів.

Навчальні сутички є основною формою удосконалення навичок та умінь рукопашного бою. Вони організовуються на декількох навчальних місцях у парах або групах (один проти одного, один проти двох, два проти трьох) та проводяться з макетами зброї або без них за умовами, які встановлює керівник.

6. Під час навчання прийомам рукопашного бою застосовуються розпорядження i команди:

для підготовки до бою - "ліво- (право-) стороння (фронтальна) низька (середня чи висока) стійка, до бою - ГОТУЙСЯ!";

для завдання уколу на місці - "ШТРИКАЙ!";

для завдання уколів у русі - "Нанести укол по мішені - "ВПЕРЕД!";

для відбиття - "Вправо (вліво, униз праворуч) - "ВІДБИЙ!";

для завдання ударів - "Кулаком (ребром долоні, ногою, ножем, прикладом, лопатою) - "БИЙ!";

для виконання прийомів за розділами вказуються вихідне положення i порядок виконання, наприклад, при навчанні задній підніжці: "Перші номери з кроком лівої ноги вбік осадити противника, "Роби - РА!З"; підбити правою ногою підколінний згин ноги противника i ривком руками вниз кинути його на землю, "Роби - ДВА!"; позначити удар каблуком в підребер’я, "Роби - ТРИ!";

для одночасного виконання больового прийому, обеззброєння чи кидка - "Загин руки за спину - почи-HАЙ", "Задню пiднiжку - почи-HАЙ", "Обеззброєння - почи-HАЙ" тощо;

для виконання комбінацій з прийомів i дій даються вказівки, а потім виконавча команда "ВПЕРЕД", наприклад: "Переповзти 5 метрів, повалити противника кидком із захватом ніг ззаду i провести душіння - "ВПЕРЕД!".

7. Попередження травматизму забезпечується: дотриманням встановленої послідовності виконання прийомів, дій i вправ; оптимальних інтервалів i дистанцій між військовослужбовцями, особливо під час виконання прийомів зі зброєю у русі; застосуванням прийомів страхування та самострахування; застосуванням ножів (багнетів) з надітими на них чохлами або макетів ножів, піхотних лопат та автоматів (карабінів); проведенням прийомів i кидків з підтримкою партнера за руку та виконанням їх від середини килима (ями з піском) до краю; виконанням больових прийомів, душіння й обеззброєння плавно, без застосування значної сили; за сигналом партнера голосом "Є" негайно припинити виконання прийому (під час виконання вправ з партнером удари тільки позначати); дотриманням правил застосування імітаційних засобів.

1. Навчальні заняття з військово-прикладного плавання (розділ - військово-прикладне плавання та веслування) спрямовані переважно на: формування військово-прикладних навичок у плаванні; виховання витримки та самовладання; розвиток та вдосконалення швидкості, витривалості; стійкості до кисневого голодування, а також загартування організму.

Вони проводяться на спеціально обладнаних водоймищах, водних станціях, у відкритих і закритих штучних басейнах при температурі води не нижче плюс 17єС відповідно до порядку організації та проведення занять на водній станції.

2. До змісту занять включаються: плавання у спортивній формі та в обмундируванні зі зброєю; пірнання в довжину; стрибки у воду; надання допомоги потопаючому; подолання водних перешкод; комплексна вправа на воді (для льотного складу Повітряних Сил).

3. Заняття з плавання проводиться фахівцем фізичної підготовки і спорту або командиром підрозділу - офіцером разом з помічниками із числа військовослужбовців, які добре володіють технікою плавання та методикою навчання.

Військовослужбовці, які не вміють плавати, а також ті, що пропливають менше ніж 50 м без відпочинку, займаються в окремій групі.

4. Підготовча частина заняття проводиться на суші. До її змісту включаються вправи загального розвитку, вправи для рук і ніг з імітації плавання різними способами. Під час підготовки до військово-прикладного плавання - підготовка обмундирування та зброї, а також виготовлення поплавка.

5. Основна частина заняття проводиться на воді. Військовослужбовці, які не вміють плавати, займаються на неглибокому місці. Вони виконують вправи для звикання до води: видих у воду, ковзання, "поплавок". Потім вони формують техніку руху ногами, руками та дихання, стоячи на незначній глибині біля борту, а також тренуються у плаванні на узгодження дій рук, ніг і дихання на дистанцію 25-50 м з використанням засобів підтримки та без них.

Після того як військовослужбовці навчаться пропливати 50 м і більше без зупинок і грубих помилок у техніці плавання, проводиться їхнє тренування з поступовим збільшенням відстаней i швидкості. На перших заняттях головна увага приділяється відпрацюванню рухів ногами та правильному диханню.

Військовослужбовці, які вміють плавати, на початку основної частини пропливають у повільному темпі 50-100 м і виконують вправи на вдосконалення техніки дихання. У подальшому виконується плавання одними ногами (руками) на 25, 50 і 100 м, плавання на погодження рухів ніг, рук і дихання на 100 м і більше без зупинок.

6. Військово-прикладне плавання (плавання в обмундируванні зі зброєю) проводиться після засвоєння військовослужбовцями основ техніки плавання. На початку засвоюються способи плавання з індивідуальними рятувальними засобами (рятувальними жилетами, нагрудниками, поясами), з використанням поплавця із речового мішка, а потім без них.

Упродовж одного навчального заняття виконуються 3-4 вправи з пірнання. Між ними передбачається відпочинок тривалістю не менше 5 хв. Для забезпечення безпеки пірнання на водній станції між поворотними щитами на глибині 1-1,5 м натягується дороговказний кінець (мотузка білого кольору) для дотримування напрямку руху.

7. На заняттях з військово-прикладного плавання для входу у воду зі стартових тумбочок подаються команди "ЗАЙНЯТИ МІСЦЯ!", "НА СТАРТ!", "РУШ!". Вхід у воду тих, хто не вміє плавати, проводиться по драбині (трапу) за командою "Відділення по трапу в воду кроком РУШ" або з поздовжнього борту басейну (водної станції) вниз ногами за командою "Відділення в воду стрибком вниз ногами - РУШ!".

Для виконання вправ у воді спочатку називається спосіб плавання, а потім вказуються дистанція i темп, після чого подається виконавча команда, наприклад: "Плавання одними ногами способом "брас" з навчальною дошкою в руках на відстань 200 м, темп середній, групи потоком, дистанція 5 метрів - РУШ". Для припинення вправ подається команда "Вправу - ЗАКІНЧИТИ!".

Навчання будь-якому способу плавання відбувається у такій послідовності:

ознайомлення зі способами плавання в цілому i його основними елементами;

розучування рухів ніг, рук, дихання i погодження рухів ніг i рук з диханням на суші, потім у воді.

8. Вивчення старту проводиться з допомогою таких вправ: стартові стрибки з борту басейну без змаху руками; стрибки зі стартової тумбочки зі змахом руками; стартові стрибки в цілому за командами керівника.

Повороти під час плавання вивчаються спочатку на місці, а потім - з підпливанням до стінки басейну. Удосконалення старту i поворотів проводиться під час плавання на вдосконалення техніки, витривалості i швидкості.

9. Навчання стрибкам у воду починається з борту басейну при глибині води не менше 1,5 метра, продовжується - з 3-метрової вежі при глибині не менше 3,5 метра, з 5-метрової вежі - не менше 4 метрів. Стрибки у воду в обмундируванні зі зброєю дозволяються тільки вниз ногами.

10. Керівник занять та його помічник зобов’язані знати заходи безпеки та вміти надавати першу допомогу потопаючому.

Безпека під час навчання плавання забезпечується:

наявністю рятувальних засобів та аптечки; перевіркою справності поворотних щитів, розмежувальних доріжок та іншого обладнання; очищенням дна від небезпечних предметів до початку занять на водній станції; перевіркою кількості військовослужбовців до входу у воду, у воді та після виходу із води; призначенням двох-трьох плавців для спостереження за військовослужбовцями, які перебувають у воді; забороною особовому складу входити у воду та виходити із води без команди керівника; навчанням стартовому стрибку у воду тільки тоді, коли глибина басейну чи водоймища становить не менше 1,5 м, а стрибкам у воду з 3-метрової вежі - не менше 3 м; забороною пірнання та стрибків у воду військовослужбовцям, які перенесли захворювання середнього та внут-рішнього вуха; як виняток допускати їх до занять тільки в тому випадку, якщо їхні слухові проходи закладено ватою, густо замазаною вазеліном чи альтернативними спеціальними засобами; забороною плавання біля вежі під час проведення стрибків у воду; дозволом наступному військово-службовцю стрибати не раніше, ніж попередній відпливе від місця входу у воду на відстань не меншою 5 м; навчанням пірнанню тільки зі страхувальним кінцем завдовжки 5-6 м з поплавцем на одному кінці; забороною пірнання в місцях із необстеженим дном, поблизу бонів, плотів, барж та інших предметів, що становлять небезпеку під час пірнання; ознайомленням перед пірнанням зі способами вирівнювання тиску на барабанні перетинки; перевіркою припасування обмундирування, спорядження та зброї, кріплення підтримуючих предметів; проведенням занять з плавання в обмундируванні зі зброєю спочатку на глибині 1,0-1,5 м, а в разі переходу на глибоке місце - вздовж натягненої мотузки з поплавцями; припиненням занять у воді, якщо у військовослужбовців з’явилися ознаки сильного охолодження: "гусяча шкіра", посиніння губ, озноб.

11. Заняття з веслування (розділ - "військово-прикладне плавання та веслування") спрямовані переважно на формування прикладних навичок у веслуванні; управлінні шлюпкою в різних гідрометеорологічних і навігаційних умовах; розвиток і вдосконалення витривалості та спритності; формування злагодженості та чіткості групових дій, звикання до моря та морської служби.

До змісту занять включаються: навчання техніці веслування, виконання команд з управління шлюпкою, тренування у тривалому та швидкісному пересуванні на веслах при різному вітрі та стані моря, а також виконання нормативів за контрольною вправою (для плавскладу).

Заняття з веслування проводяться на чотири- та шестивеслових ялах зі стандартним постачанням та озброєнням у вказаному для цього району плавання.

Перед початком заняття особовий склад підрозділу розподіляється за командами з урахуванням підготовленості:

початківці, які не володіють або недостатньо володіють технікою веслування;

досвідчені веслувальники, які займаються веслуванням та уміють виконувати команди щодо управління шлюпкою.

12. Перші 2-3 практичні заняття з веслування з веслувальниками-початківцями проводяться на шлюпці, яка перебуває на бакштові, на бочці або біля пірсу. На заняттях формуються навички, які необхідні для початку та закінчення руху, та вивчається техніка веслування.

Командиром шлюпки призначаються офіцери та старшини, які мають посвідчення на самостійне управління шлюпкою.

13. Особливості організації, змісту та проведення навчальних занять та інших заходів з веслування визначаються фахівцями фізичної підготовки і спорту Військово-Морських Сил.

1. Черговим по водній станції призначається офіцер. Він підпорядкований черговому по військовій частині i відповідає за підтримку порядку на водній станції, дотримання заходів безпеки i несення служби чергової команди плавців. Йому підпорядковані всі військовослужбовці підрозділів, які перебувають на водній станції. Перед початком чергування новий черговий знайомиться з правилами користування водною станцією, обов’язками керівника занять i розкладом занять на водній станції, перевіряє i приймає водну станцію, її обладнання та інвентар.

2. Черговий водної станції зобов’язаний:

допускати військовослужбовців підрозділів до занять тільки після обстеження дна, перевірки плотів водної станції, уточнення глибини водоймища біля стартових тумбочок (стартового плота) i під вишкою та за присутності чергового лікаря;

забезпечувати рятувальну службу в районі межі водної станції, інструктувати i керувати діями рятувальної команди, не дозволяти тим, хто навчається, запливати за межі водної станції, перевіряти наявність i справність засобів надання першої медичної допомоги, готувати на плотах, березі i чергових човнах рятувальні засоби (рятувальні круги, пояси, жилети, нагрудники, поплавці із речових мішків). Надавати першу допомогу потерпілим, у випадках необхідності викликати "швидку медичну допомогу";

пропускати на водну станцію військовослужбовців підрозділів згідно з розкладом занять, вказувати місця для роздягання i проведення занять на березі i у воді;

стежити за виконанням військовослужбовцями правил користування водною станцією, її обладнанням та інвентарем, за дотриманням чистоти i порядку на території водної станції;

не дозволяти засмагати в місцях проведення занять, на плотах водної станції, вишці i на човнах, стрибати з вежі без дозволу керівника занять;

не допускати на водну станцію сторонніх осіб;

відповідати за збереження інвентарю та обладнання, за дотримання чистоти i порядку на водній станції;

стежити за дотриманням протипожежних заходів;

про всі випадки негайно повідомляти черговому по військовій частині;

3. Під час користування водною станцією військовослужбовці зобов’язані:

дотримуватись розкладу занять;

переодягаються у відведеному для нього місці;

підтримувати чистоту i дисципліну;

виконувати команди і розпорядження керівника занять та чергового;

після занять скласти інвентар водної станції в місця його збереження.

4. Під час користування водною станцією військовослужбовцям забороняється:

плавати i купатися без керівника (інструктора, тренера);

входити у воду й виходити з води без дозволу керівника;

запливати за межі (обмежувальні знаки) водної станції;

стрибати з вежі без дозволу керівника занять;

виснути на поплавцях доріжок водної станції;

митися з милом i прати білизну в районі водної станції;

перебувати у невстановленій формі одягу на плотах водної станції i на вежі;

засмагати на плотах водної станції, вежі i майданчиках на березі, які призначені для проведення занять;

палити на території водної станції.

5. Керівник занять з плавання підпорядкований черговому по водний станції i несе особисту відповідальність за організацію занять, забезпечення заходів безпеки, за цілісність, збереження обладнання й інвентарю, що використовуються, за дотримання чистоти й порядку на водній станції під час проведення занять.

Перед проведенням занять керівник знайомиться з правилами користування водною станцією, її обладнанням та інвентарем. Він відмічає в журналі кількість людей, які прибули на заняття, оглядає місця занять, наявність i розташування рятувальних засобів, виділяє для допомоги черговому водної станції чергову команду плавців із найбільш підготовлених з плавання військовослужбовців.

6. Керівник занять з плавання зобов’язаний:

знати організацію, методику проведення занять з плавання відповідно до вимог Інструкції;

організовано, строєм приводити підрозділ на водну станцію і виводити його, доповідаючи черговому по водній станції;

перевіряти наявність військовослужбовців до входу в воду, під час плавання і безпосередньо після виходу їх із води;

особисто проводити заняття з тими, хто не вміє плавати; ретельно інструктувати командирів відділень, призначених для проведення занять з тими, хто вміє плавати;

здійснювати навчання плаванню з використанням підтримуючих засобів, звертаючи при цьому особливу увагу на надійність їх кріплень на військовослужбовцях;

розподіляти військовослужбовців по доріжках водної станції;

призначати на кожній доріжці старшого для безперервного спостереження;

перевіряти наявність військовослужбовців до входу в воду, під час плавання і безпосередньо після виходу їх із води;

перевіряти приміщення (місце), де роздягався особовий склад підрозділу;

вміти надавати домедичну допомогу.

1. Навчальні заняття з лижної підготовки спрямовані переважно на формування й удосконалення навичок у способах пересування з лижами та на лижах, розвиток витривалості, виховання вольових якостей, а також стійкості до кисневого голодування та загартування організму.

Вони проводяться на стадіоні, рівних майданчиках чи на місцевості (у тому числі на пересіченій) у складі підрозділу тривалістю дві години фронтальним або поточним методом.

2. Підготовча частина включає: перевірку стану лижного інвентарю та форми одягу; виконання стройових прийомів з лижами та на лижах; пересування до місця проведення основної частини занять. Перед початком руху керівник заняття призначає та інструктує двох - трьох замикаючих із числа помічників або добре підготовлених військовослужбовців.

3. До змісту основної частини включаються: способи пересування на лижах; вивчення способів подолання підйомів, спусків і гальмування; марші; стройові прийоми з лижами та на лижах; подолання перешкод; бойові прийоми.

Навчання техніці пересування на лижах проводиться без зброї та спорядження.

Тренування в пересуванні на лижах включається в кожне заняття та проводиться упродовж 30-70 хв., спочатку без зброї та спорядження на мало пересіченій місцевості, а потім зі зброєю та спорядженням - на місцевості з більш складним рельєфом.

4. На заняттях з лижної підготовки для пересування на лижні при розучуванні лижних ходів після віддання необхідних розпоряджень подається команда, наприклад, "Взвод, звичайним ходом, за колом, дистанція 5 кроків, кроком-РУШ!".

Для розучування підйомів підрозділ шикується біля підніжжя схилу. Після показу i пояснення, а також віддання потрібних розпоряджень подається команда, наприклад, "Взвод, підйом "ялинкою", з правого (лівого) флангу в колону по одному, дистанція 5 кроків - ВПЕРЕД!".

Розучування спусків, гальмувань i поворотів проводиться спочатку на місці, а потім при спусканні зі схилу, після віддання необхідних розпоряджень, за командою, наприклад, "Спуск у середній стійці, з правого (лівого) флангу в колону по одному, дистанція 10 кроків (або довжина схилу) - ВПЕРЕД!".

5. Попередження травматизму забезпечується: перевіркою припасування обмундирування, спорядження та зброї, а також кріплень для взуття; врахуванням величини фізичного навантаження; розучуванням прийомів гірськолижної техніки на схилах, вільних від дерев, кущів, каменів, ям, інших природних та штучних перешкод; точними вказівками щодо напрямку руху та дистанції між військовослужбовцями на підйомах, спусках, під час гальмування та поворотах, а також місця шикування після виконання вправи; спостереженням за тими, хто навчається, їх взаємним спостереженням, наданням негайної допомоги в разі виявлення ознак обмороження.

1. Навчальні заняття зі спортивних i рухливих ігор спрямовані переважно на: розвиток швидкості та спритності; формування навичок у колективних діях i зняття емоційної напруги; виховання рішучості, ініціативи та винахідливості, а також на розвиток спеціальних фізичних якостей. Вони проводяться у спортивних залах, на футбольних полях, спеціально обладнаних спортивних ігрових майданчиках чи на іншій місцевості.

До змісту навчальних занять включаються: баскетбол, волейбол, гандбол, футбол, теніс, інші спортивні та рухливі ігри залежно від специфіки навчальної програми.

2. До підготовчої частини занять включаються: ходіння; біг різними способами; вправи загального розвитку під час руху та на місці; стрибки; зупинки; повороти; падіння та спеціальні вправи з м’ячем і без м’яча.

3. В основну частину занять включаються спеціальні вправи та дії, спрямовані на засвоєння технічних прийомів i тактичних дій, а також навчальні двосторонні ігри.

Вивчення технічних прийомів проводиться у двошеренговому строю обличчям один до одного з установленими інтервалами та дистанцією, а також при розміщенні військовослужбовців у колонах або по колу.

Навчання тактичним діям здійснюється одночасно із вдосконаленням технічних прийомів, а також у навчальних двосторонніх іграх, які можуть проводитися за спрощеними правилами.

4. Попередження травматизму забезпечується: перевіркою технічного стану обладнання й інвентарю; дотриманням правил змагань у навчальних іграх.

1. Комплексні навчальні заняття з фізичної підготовки спрямовані на розвиток і вдосконалення загальної (на початку періоду навчання) та спеціальної (у подальшому) фізичної підготовленості військовослужбовців.

2. До змісту підготовчої частини занять окрім вправ загального розвитку, які виконуються під час ходьби, бігу та на місці, включаються також спеціальні вправи, прийоми та дії для тих розділів фізичної підготовки, які застосовуються в основній частині.

3. Основна частина занять організовується та проводиться на трьох і більше навчальних місцях одночасно або з послідовним переходом з одного місця на інше. У цьому випадку спочатку тренують вправи на розвиток спритності, прийоми та дії, пов’язані з тонкою руховою координацією; швидкості; вправи на силу; а потім - на витривалість.

Конкретні варіанти комплексування занять визначаються їх керівниками відповідно до періодів і завдань навчання та рівня фізичної підготовленості військовослужбовців.

1. Несприятливими умовами є: темний час доби, гірська місцевість, холодна чи спекотна пора року або клімат, тривалий похід на кораблі.

2. До змісту занять, що проводяться в темний час доби, включаються вправи, прийоми та дії, які були раніше вивчені на денних заняттях i необхідні для виконання завдань уночі: пересування на місцевості; подолання різноманітних перешкод польового i міського типу, перенесення тягарів.

Тренування та виконання вправ проводиться з поступовим ускладненням умов: спочатку в умовах недостатньої видимості (у сутінках), потім у темний час на відкритій мало пересіченій місцевості, а після цього - на місцевості зі складним рельєфом.

3. Передбачаються дотримання додаткових заходів безпеки та попередження травматизму військовослужбовців: регулювання величини освітлення місць для занять фізичною підготовкою; збільшення інтервалів і дистанцій між військовослужбовцями; застосування спочатку простих фізичних вправ, а потім більш складних; поступове підвищення темпу та інтенсивності виконання вправ.

4. Під час дислокації військових частин і підрозділів у гірській місцевості у процесі навчальних занять можуть застосовуватися засоби гірської підготовки.

За 1-1,5 місяці до виходу військовослужбовців у гірську місцевість заняття спрямовані на підвищення стійкості організму до кисневого голодування та на формування навичок у подоланні перешкод. До змісту занять переважно включаються: біг на середні та довгі дистанції в протигазі; марш-кидки; виконання вправ на смугах перешкод; спортивні та рухливі ігри за спрощеними правилами.

У початковий період адаптації до середньогір’я та високогір’я упродовж одного - двох місяців вправи на витривалість застосовуються обмежено. Тривалість підготовчої та заключної частини занять збільшується, в основній частині робляться перерви для відновлення дихання та контролю за навантаженням.

У подальшому до змісту занять включаються біг, марш-кидки; подолання гірських перешкод; рукопашний бій, спортивні та рухливі ігри.

5. В умовах холоду (низьких температур) на відкритому повітрі заняття проводяться при температурі не нижче мінус 25оС. При більш низькій температурі повітря допускається комбіноване проведення занять: підготовча частина - на відкритому повітрі, основна та заключна - у приміщенні. Тривалість підготовчої частини збільшується. Ходьба, біг і вправи загального розвитку використовуються як у підготовчій, так і в основній частині заняття шляхом їх багаторазового чергування. Вправи на смугах перешкод та гімнастичних снарядах виконуються груповим і поточним способом. У перервах між підходами до снарядів (подоланням перешкод) виконуються вправи загального розвитку (нахили тулуба, присідання, повороти, біг на місці). Підходи до снарядів виконуються прискореним кроком.

Під час проведення занять вживаються профілактичні заходи щодо попередження обмороження: вибираються місця, які захищені від вітру; встановлюється відповідна форма одягу; ведеться взаємне спостереження серед військовослужбовців.

6. В умовах спекотного клімату в перші 1,5-2 місяці служби заняття з фізичної підготовки (крім плавання) проводяться при температурі повітря до 30оС. У подальші місяці - при температурі до 35оС.

Під час занять через кожні 5-7 хв. безперервного фізичного тренування з інтенсивністю середнього навантаження передбачається перерва для відпочинку тривалістю 2-3 хв. У подальшому заняття проводяться в умовах вищої температури повітря та з вищою інтенсивністю. При цьому тривалість безперервного фізичного тренування збільшується до 15-20 хв.

7. Фізична підготовка військовослужбовців в умовах тривалого походу на кораблі спрямована переважно на: загальний розвиток організму; підтримання високої працездатності; відновлення психологічних функцій; забезпечення активного відпочинку; формування навичок протидії втомі та впливу негативних факторів професійної діяльності.

1. Під час застосування засобів прискореного пересування та легкої атлетики на ранковій фізичній зарядці потрібно дотримуватися методичних рекомендацій На початку служби (навчання) тренування проводиться у змішаному пересуванні: біг на 600-1000 м чергується з ходьбою на 200-300 м (2-3 рази). Дистанція 1 км долається на початку періоду навчання за 6 хв., у подальшому за 5 хв.; 1,5 км - відповідно за 10-9 і 8-7 хв. Тренування у неперервному бігові на дистанції 2 км починається в кінці першого місяця навчання; вона долається за 12-11 і 11-10 хв. відповідно; у кінці другого місяця дистанція збільшується до 3 км і долається за 18-17 хв.; у кінці третього місяця дистанція 3 км долається за 17-16 хв.

2. Під час проведення ранкової фізичної зарядки в несприятливих умовах вживаються необхідні заходи безпеки.

В умовах недостатньої видимості чи в темний час доби місця проведення ранкової фізичної зарядки повинні бути добре освітленими.

В умовах гірської місцевості, спекотної пори року або клімату, високої вологості повітря чи інших несприятливих погодних умов фізичне навантаження обмежується, інтенсивність виконання вправ знижується. Вживаються інші можливі заходи запобігання перегріванню, перенавантаженню організму.

У зимових умовах за низької температури повітря ранкова фізична зарядка може проводитись у швидкому темпі у формі чергування ходьби та бігу в поєднанні із вправами загального розвитку та спеціальними вправами. Для попередження переохолодження передбачаються відповідні зміст, тривалість виконання вправ, їхня інтенсивність, інтервали відпочинку між вправами, форма одягу. За цих умов ранкова фізична зарядка частково чи повністю може проводитись у приміщеннях.

3. Ранкова фізична зарядка з використанням плавання проводиться на водній станції (у басейні) під керівництвом командира (начальника) підрозділу (фахівця фізичної підготовки і спорту) у такій послідовності: ходьба, біг, вправи загального розвитку та спеціальні вправи для удосконалення техніки плавання (10-15 хв.); вправи в плаванні (20-35 хв.); ходьба та біг (3-5 хв.). З тими, хто не вміє плавати, проводиться навчання плаванню брасом із застосуванням рятувальних засобів або купання. Військовослужбовці, які вміють плавати, вдосконалюють техніку плавання та витривалість.