Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України

Відповідно до статті 7 Закону України "Про попереднє ув’язнення", частини третьої статті 18 Кримінально-виконавчого кодексу України та з метою удосконалення норм, що регламентують порядок й умови перебування осіб, які тримаються під вартою, а також окремих категорій засуджених у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, що додаються.

2. Департаменту публічного права Міністерства юстиції України (Кравченко Л.М.) подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади".

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Чернишова Д.В.

1. Ці Правила, розроблені відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК), Закону України "Про попереднє ув’язнення", регулюють порядок й умови перебування у слідчих ізоляторах (далі - СІЗО) осіб, які тримаються під вартою, та окремих категорій засуджених.

2. Ці Правила обов’язкові для всіх СІЗО.

3. У цих Правилах терміни вживаються у таких значеннях:

Департамент - Департамент з питань виконання кримінальних покарань;

адміністрація СІЗО - начальник СІЗО, його заступники або особи, які виконують їх обов’язки;

дисциплінарний ізолятор - приміщення, призначене для тримання засуджених, до яких застосовано стягнення, передбачене статтями 132, 134 КВК;

заклад охорони здоров’я - заклад охорони здоров’я, не віднесений до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації;

засуджені - особи, вперше засуджені до позбавлення волі за нетяжкі чи тяжкі кримінальні правопорушення, які на підставі статті 89 КВК залишені у СІЗО для роботи з господарського обслуговування; особи, засуджені до обмеження волі, які на підставі статті 57 КВК підлягають направленню до місця відбування покарання; особи, засуджені до арешту, позбавлення волі, довічного позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі статті 87 КВК підлягають відправленню до установ виконання покарань; засуджені, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 КВК тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії; особи, вироки щодо яких набрали законної сили, які відповідно до статті 88 КВК переміщуються під вартою з однієї установи до іншої;

камера - обладнане відповідно до чинного законодавства жиле приміщення, призначене для тримання ув’язнених і засуджених у кількості двох і більше осіб;

карцер - приміщення, призначене для тримання ув’язнених і засуджених, які злісно порушують вимоги режиму і до яких застосовано стягнення на підставі статті 15 Закону України "Про попереднє ув’язнення" та статей 54, 132, 134 КВК;

медична частина (фельдшерський пункт, лікарняний заклад) - заклад охорони здоров’я Державної установи "Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України", який здійснює медичне обслуговування осіб, узятих під варту (у тому числі осіб, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт);

медичний працівник - лікар, фельдшер, медична сестра закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України, що розташовані на території СІЗО;

міжрегіональні управління - міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України;

неповнолітні особи - ув’язнені віком до 18 років, які тримаються в СІЗО на підставі ухвали слідчого судді (суду) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постанови прокурора, прийнятої у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК, а також вироку суду, який не набрав законної сили;

одиночна камера - приміщення, обладнане відповідно до законодавства, призначене для одиночного тримання ув’язнених і засуджених, у тому числі з метою забезпечення особистої безпеки, за медичними показаннями, для попередження негативного впливу на інших ув’язнених і засуджених, а також тримання засуджених, до яких застосовано стягнення на підставі статей 132, 134 КВК;

персонал СІЗО - особи рядового і начальницького складу, спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та працівники, які працюють у СІЗО за трудовими договорами;

приміщення камерного типу - приміщення, призначене для тримання засуджених, до яких застосовано стягнення, передбачене статтями 132, 134, 135 КВК, у разі безрезультатного застосування інших заходів впливу;

ув’язнені - особи, які тримаються під вартою відповідно до вмотивованого рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесеного відповідно до Кримінального кодексу України та КПК, та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, а також постанови прокурора, прийнятої у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК; особи, щодо яких вироком суду передбачено тримання під вартою до набрання ним законної сили;

філія ЦОЗ ДКВС України - відокремлений структурний підрозділ Державної установи "Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України", що створюється в кожній області, до складу якого входить адміністративний підрозділ, медичні частини (лікарняні заклади);

ЦОЗ ДКВС України - Державна установа "Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України";

черговий помічник - черговий помічник начальника СІЗО.

4. Діяльність адміністрації СІЗО ґрунтується на суворому дотриманні законності та визначається відповідно до положення про СІЗО. Обов’язки адміністрації та персоналу СІЗО визначено статтею 21 Закону України "Про попереднє ув’язнення".

5. Тримання ув’язнених і засуджених відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, Європейських в’язничних правил, Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правил Мандели), інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув’язненими і не може поєднуватися з діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність. Усі ув’язнені (засуджені) повинні бути захищені від таких дій та жодні обставини не можуть бути виправданням для їх застосування.

6. Організовує та ліквідує СІЗО центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.

7. Забороняється розміщення на території СІЗО юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, відділень будь-яких філій, представництв або інших підрозділів юридичної особи чи представників фізичної особи - підприємця, крім медичних частин (лікарняних закладів).

8. Наповнення СІЗО установлює і змінює Департамент відповідно до норм площі, встановлених статтею 11 Закону України "Про попереднє ув’язнення", та норм площі, встановлених статтею 115 КВК.

1. Взаємовідносини персоналу СІЗО з ув’язненими та засудженими ґрунтуються на засадах взаємоповаги та розвитку позитивних відносин.

Ув’язнені чи засуджені звертаються до персоналу СІЗО на "ви", називають їх по імені та по батькові або "громадянин", "громадянка" і далі по імені або прізвищу чи за званням або займаною посадою.

Персонал СІЗО звертається до ув’язнених чи засуджених на "ви", називає їх по імені та по батькові або "громадянин", "громадянка" і далі по імені чи прізвищу. До неповнолітніх осіб персонал СІЗО звертається на "ви" або "вихованець", "вихованка" та називає їх по імені.

У разі встановлення позитивних відносин між персоналом СІЗО та ув’язненим чи засудженим допускається звертання ув’язненого чи засудженого до персоналу СІЗО, а також персоналу СІЗО до ув’язненого чи засудженого на "ви" та по імені, якщо вони не проти цього.

2. Персонал СІЗО вживає всіх належних заходів для розвитку позитивних відносин із ув’язненими та засудженими, дотримуючись при цьому вимог законодавства.

1. Ув’язнені та засуджені, яких тримають у СІЗО, користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених законодавством України і встановлених вироком суду (для засуджених). Обмеження прав, які застосовуються до ув’язнених та засуджених, мають бути мінімально необхідними для досягнення обґрунтованих цілей. Такі обмеження не можуть застосовуватись, якщо для ефективного досягнення поставлених цілей існує менше альтернативне обмеження.

2. Правове становище іноземних громадян та осіб без громадянства, які перебувають у місцях попереднього ув’язнення, визначається законодавством України, що передбачає права й обов’язки цих осіб під час перебування їх на території України, з обмеженнями, встановленими Законом України "Про попереднє ув’язнення" та іншими нормативно-правовими актами.

3. Забороняється будь-яка дискримінація, зокрема пряме або непряме обмеження прав ув’язнених (засуджених) залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД чи іншу хворобу, сімейного чи майнового стану, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання допомоги іншим ув’язненим або засудженим у захисті їхніх прав.

4. Ув’язнених тримають у СІЗО в порядку, передбаченому цими Правилами та Законом України "Про попереднє ув’язнення".

5. Засуджених, яких на підставі статті 89 КВК залишено у СІЗО для роботи з господарського обслуговування, тримають відповідно до цих Правил, вони користуються правами та мають обов’язки, визначені КВК.

6. Осіб, засуджених до обмеження волі, які на підставі статті 57 КВК підлягають направленню до місця відбування покарання, осіб, засуджених до арешту, позбавлення волі, довічного позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі статті 87 КВК підлягають відправленню до установ виконання покарань, тримають відповідно до вимог КВК та цих Правил.

7. Засуджених в разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв’язку з іншим кримінальним провадженням або в разі прийняття рішення про тимчасову видачу іншій державі тримають відповідно до Закону України "Про попереднє ув’язнення" та цих Правил. Одержання цими особами посилок і передач, а також купівля ними продуктів харчування і предметів першої необхідності здійснюються в порядку, встановленому КВК для призначеного їм рівня безпеки виправної колонії та цими Правилами.

8. Засуджених, вироки щодо яких набрали законної сили, яких відповідно до статті 88 КВК переміщують під вартою з однієї установи виконання покарань (СІЗО) до іншої (далі - особи, які прямують транзитом), тримають відповідно до вимог КВК, Закону України "Про попереднє ув’язнення" та цих Правил, вони користуються правами та мають обов’язки, визначені Законом України "Про попереднє ув’язнення" та КВК.

9. Засуджених, вироки щодо яких набрали законної сили, яких на підставі статті 90 КВК тимчасово залишено в СІЗО або переведено до СІЗО з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії, за винятком осіб, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у зв’язку з іншим кримінальним провадженням, тримають відповідно до вимог цих Правил, вони користуються правами та мають обов’язки, визначені КВК.

1. Ув’язнені і засуджені мають право:

на захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або тримання під вартою, а також на повідомлення під час взяття під варту підстав та мотивів тримання під вартою, оскарження їх до суду, отримання за особистою письмовою заявою в друкованому вигляді положень статей 28, 29, 55, 56, 59, 62, 63 Конституції України та інших встановлених законом прав затриманих або осіб, яких тримають під вартою, у тому числі право здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (тримання під вартою), право відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;

бути ознайомленими з правилами внутрішнього розпорядку СІЗО персоналом СІЗО;

на щоденну прогулянку тривалістю одна година. Вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім особам, а також хворим з дозволу лікаря та за їх згодою тривалість щоденної прогулянки встановлюється до двох годин;

отримувати психолого-педагогічну допомогу;

зустрічатися з родичами та іншими особами;

одержувати посилки (передачі), бандеролі, грошові перекази;

на охорону здоров’я в обсязі, встановленому Законом України "Основи законодавства України про охорону здоров’я", за винятком обмежень, передбачених законодавством;

за висновком лікуючого лікаря отримувати від родичів або інших осіб (у фабричній закритій непошкодженій упаковці) лікарські засоби або їх аналоги, призначені для проходження курсу лікування, та медичні вироби, а також купувати їх за безготівковим розрахунком;

купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби, письмове приладдя, газети і книги через торговельну мережу на замовлення на суму та у кількості, що передбачені Законом України "Про попереднє ув’язнення", КВК та цими Правилами;

користуватися власним одягом і взуттям у випадках, передбачених Законом України "Про попереднє ув’язнення", КВК та цими Правилами;

мати при собі документи та записи, що стосуються кримінального провадження, захисту прав та інтересів, а також квитанції про здані на зберігання гроші, цінності та речі, публікації, записи та фотографії (крім тих, що містять інформацію про територію, об’єкти та споруди СІЗО, виготовлення зброї, а також інформацію порнографічного змісту, яка визнається такою відповідно до Закону України "Про захист суспільної моралі");

користуватися телевізорами (не більше одного в камері), настільними іграми, газетами, книгами з бібліотеки СІЗО, одержаними від родичів або інших осіб, придбаними через торговельну мережу;

залежно від площі камери або жилої секції користуватися холодильниками із загальним об'ємом до 280 літрів (не більше одного на камеру або жилу секцію), у тому числі одержаними від родичів або інших осіб, придбаними через торговельну мережу;

на душпастирську опіку, що здійснюється священнослужителями (капеланами);

відправляти в індивідуальному порядку релігійні обряди і користуватися релігійною літературою та властивими їх віруванню предметами релігійного культу, виготовленими промисловим способом з некоштовних матеріалів, за умови, що не порушується встановлений у СІЗО порядок, а також не обмежуються права інших осіб;

на восьмигодинний сон у нічний час, під час якого не допускається залучення до участі у кримінальному провадженні та інших діях, за винятком невідкладних випадків. Забороняється примусове переривання сну ув’язнених і засуджених у нічний час, крім вчинення ними втечі, масових заворушень, виникнення пожежі, аварії, стихійного лиха, безпосередньої загрози життю ув’язнених і засуджених;

звертатися зі скаргами, заявами та листами до Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, державних органів і посадових осіб у порядку, встановленому статтею 13 Закону України "Про попереднє ув’язнення" та статтями 8, 113 КВК;

розпоряджатися вільним часом, який відведений розпорядком дня, не порушуючи правил поведінки.

Засудженим, залишеним у СІЗО для роботи з господарського обслуговування, особам, засудженим до арешту, позбавлення волі, довічного позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі статті 87 КВК підлягають відправленню до установ виконання покарань, надаються й інші права, передбачені статтями 8, 51, 107 КВК.

Ув’язнені жінки мають право мати при собі своїх дітей віком до трьох років.

Ув’язнені молоді громадяни (віком від 14 до 35 років) мають право на отримання психолого-педагогічної допомоги від спеціалістів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

2. Ув’язнені та засуджені зобов’язані:

додержуватися розпорядку дня, встановленого в СІЗО, виконувати законні вимоги адміністрації СІЗО та персоналу СІЗО. Не здійснювати умисних дій, що загрожують життю і здоров’ю інших осіб, а також принижують їх гідність;

дотримуватися санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері. Після підйому заправляти свої ліжка і здійснювати вологе прибирання камери (жилого приміщення);

бути ввічливими між собою, а також з адміністрацією СІЗО та персоналом СІЗО, вставати з ліжок, вітаючись з адміністрацією СІЗО і персоналом СІЗО, шикуватися в шеренгу під час проведення кількісних перевірок;

не вступати в суперечки з адміністрацією СІЗО та персоналом СІЗО, не принижувати їх гідність, не перешкоджати виконанню ними своїх обов’язків. На вимогу адміністрації СІЗО та персоналу СІЗО повідомляти свої прізвище, ім’я, по батькові;

дотримуватися тиші після сигналу "Відбій" та норм шуму протягом дня, а також правил поведінки і чистоти у двориках для прогулянок;

дбайливо ставитися до інвентарю, обладнання та іншого майна СІЗО, дотримуватися правил пожежної безпеки, а також безпеки під час поводження з електроприладами;

за призначенням персоналу СІЗО чергувати в камері по черзі.

З метою забезпечення безпеки адміністрації СІЗО, персоналу СІЗО та інших осіб ув’язнені та засуджені, які порушили вимоги режиму, до оформлення матеріалів про вчинене порушення під час пересування територією СІЗО зобов’язані тримати руки за спиною.

3. Ув’язненим і засудженим забороняється:

порушувати правила поведінки та правила тримання під вартою;

без дозволу персоналу СІЗО виходити з камер та інших приміщень режимних корпусів;

порушувати лінію охорони та встановлені межі СІЗО;

чинити опір законним діям персоналу СІЗО, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов’язків, підбурювати до цього інших ув’язнених і засуджених;

продавати, дарувати або відчужувати в інший спосіб на користь інших осіб, які тримаються в СІЗО, предмети, вироби і речі, що перебувають в особистому користуванні;

відбирати речі та предмети в інших осіб;

перегукуватися і перестукуватися, а також встановлювати в будь-який інший спосіб зв’язок з особами, які перебувають в інших камерах, а під час прогулянки - з особами, які перебувають у сусідніх двориках;

викидати будь-які предмети з вікон, перебувати на підвіконні, закривати наглядові вічка у дверях і стінах камер;

порушувати цілісність підлоги, стелі, стін, дверей, решіток, робити на них будь-які написи і помітки, псувати книги та інші предмети і речі, що видаються для користування у СІЗО, а також наклеювати, вивішувати будь-що на стіни, вікна, інвентар, що належить СІЗО;

завішувати спальні місця та мінятися ними без дозволу персоналу СІЗО;

тримати та розводити тварин (засуджені, залишені у СІЗО для роботи з господарського обслуговування, можуть тримати тварин з дозволу адміністрації СІЗО);

користуватися будь-якими саморобними електроприладами, без дозволу персоналу СІЗО самостійно проводити будь-які ремонтні роботи в камері;

виготовляти, зберігати і користуватися предметами, речами, напоями та речовинами, забороненими для передавання ув’язненим і засудженим, а також для користування та зберігання при собі;

грати в карти, а також інші азартні ігри з метою одержання матеріальної вигоди, а також організовувати їх;

заподіювати собі або іншим особам тілесні ушкодження, у тому числі за допомогою іншої особи, а також завдавати умисної шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від виконання встановлених обов’язків;

порушувати встановлений порядок проведення побачень, надсилання листів, скарг і заяв;

курити у не відведених для цього адміністрацією СІЗО місцях;

вживати у присутності адміністрації СІЗО, персоналу СІЗО та інших осіб, які відвідують СІЗО, нецензурні та жаргонні слова;

наносити собі або іншим ув’язненим чи засудженим, які перебувають у СІЗО, татуювання.

Неповнолітнім особам забороняється курити й отримувати в посилках (передачах) та бандеролях, купувати в крамницях СІЗО та зберігати при собі тютюнові вироби.

4. Черговий по камері зобов’язаний:

доповідати про кількість осіб, яких тримають у камері, і називати своє прізвище, коли до камери входить адміністрація СІЗО або персонал СІЗО;

стежити за збереженням камерного інвентарю, обладнання та іншого майна;

забезпечувати додержання чистоти в камері;

після приймання їжі збирати та здавати харчові відходи;

підмітати і мити підлогу в камері, прибирати санвузол і підтримувати чистоту у дворику для прогулянок.

Чергового по камері призначає на добу персонал СІЗО у порядку черговості під час кількісної перевірки ув’язнених і засуджених. Призначений черговим ув’язнений або засуджений ставить свій підпис у відповідному журналі.

5. Заборонені для передавання ув’язненим і засудженим продукти харчування, предмети першої необхідності, інші речі та предмети визначено у Переліку продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, заборонених для передавання ув’язненим і засудженим, а також для користування та зберігання при собі (додаток 1).

6. Загальна вага продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, які ув’язнені і засуджені можуть зберігати при собі та на складі, не повинна перевищувати 50 кг.

Продукти харчування, предмети першої необхідності, інші речі та предмети понад кількість та вагу, визначені у Переліку продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, які ув’язнені і засуджені можуть отримувати в посилках (передачах) та бандеролях, купувати в крамницях СІЗО та зберігати при собі (додаток 2), здаються на склад СІЗО і видаються у разі потреби.

Якщо продукти харчування, предмети першої необхідності, інші речі та предмети, що зберігаються на складі СІЗО, знадобляться ув’язненому чи засудженому і не перевищуватимуть встановленої цими Правилами кількості та ваги, їх на підставі заяви ув’язненого або засудженого видають власникам.

Ув’язнені та засуджені мають право мати при собі в камері по дві сумки з особистими речами, які зберігаються під ліжками, для чого можуть обладнуватися спеціальні скрині.

1. Безпосередній контроль за діяльністю СІЗО здійснюють Департамент та міжрегіональні управління.

Персонал Департаменту та міжрегіональних управлінь перевіряє СІЗО на підставі приписів або планів-завдань, затверджених керівником Департаменту або його заступниками, керівниками міжрегіональних управлінь або їх заступниками.

Працівники апарату Міністерства юстиції України перевіряють СІЗО на підставі наказу Міністерства юстиції України з визначенням мети перевірки, посадових осіб, уповноважених на проведення перевірки, дати початку її проведення та плану перевірки.

2. Нагляд за додержанням законодавства в СІЗО здійснюють Генеральний прокурор і підлеглі йому прокурори відповідно до Закону України "Про прокуратуру". Прокурор, який здійснює нагляд, має право відвідувати СІЗО у будь-який час.

3. Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина в СІЗО та виконанням функцій національного превентивного механізму здійснюється відповідно до Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини".

4. Комплексна перевірка СІЗО проводиться один раз на п’ять років Департаментом і один раз на два роки міжрегіональним управлінням. Через шість місяців після проведення комплексної перевірки проводиться контрольна перевірка стану усунення виявлених під час інспектування недоліків. Результати та матеріали перевірок, проведених міжрегіональним управлінням, надсилаються для контролю до Департаменту.

5. У кожному СІЗО ведеться книга зауважень та пропозицій (додаток 3), яка зберігається в черговій частині і до якої особи, що проводять інспектування або перевірку, записують свої зауваження та пропозиції.

1. Підставами для приймання до СІЗО та тримання ув’язнених і засуджених є:

ухвала слідчого судді (суду) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК;

вирок суду, що не набрав законної сили, але передбачає тримання особи під вартою;

вирок суду, що набрав законної сили, про засудження до покарання у виді позбавлення волі стосовно засудженого, який не перебував під вартою;

вирок суду, що набрав законної сили, стосовно осіб, засуджених до арешту, позбавлення волі, довічного позбавлення волі, які на підставі статті 87 КВК підлягають відправленню до установ виконання покарань;

ухвала суду про тимчасове залишення засудженого у СІЗО або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії до СІЗО у випадках, передбачених статтею 90 КВК та статтею 537 КПК;

ухвала суду про скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням та направлення його для призначеного відбування покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

ухвала суду про направлення засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі. У такому разі засуджений до обмеження волі звільняється з-під варти під час прибуття до місця відбування покарання.

2. Особи, які прямують транзитом, приймаються в СІЗО і направляються до місця призначення на підставі довідок-витягів з особових справ і попутних списків у порядку, визначеному законодавством.

3. Жінки, які мають дітей віком до трьох років, можуть бути прийняті в СІЗО з дітьми, за винятком випадків, коли ними скоєно кримінальне правопорушення щодо цієї дитини. Підставою для прийняття жінки з дитиною є її заява і документ закладу охорони здоров’я, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, або свідоцтво про народження дитини, за відсутності таких документів - рішення суду про встановлення факту народження дитини цією жінкою.

1. Приймання від конвою ув’язнених і засуджених здійснює черговий помічник або заступник чергового помічника. Приймання має відбуватися з повагою до людської гідності.

2. Ув’язнені, щодо яких під час прибуття до СІЗО з ізолятора тимчасового тримання Національної поліції України строк тримання під вартою закінчився і відповідно до КПК не продовжено, до СІЗО не приймаються.

3. Під час приймання обов’язково перевіряється наявність документів, що є підставою для тримання в СІЗО ув’язнених і засуджених, визначених пунктом 1 глави 1 цього розділу. Після цього ув’язнених і засуджених опитують, відповіді на поставлені запитання звіряють з даними, зазначеними в їх особових справах, та візуально порівнюють з фото на документах (копіях), які посвідчують їх особу.

4. Приймання до СІЗО іноземців та осіб без громадянства здійснюється відповідно до законодавства України та міжнародних договорів, ратифікованих Україною.

5. Після прибуття до СІЗО ув’язнені та засуджені підлягають особистому обшуку з роздяганням, а їх речі - огляду. Особистий обшук з роздяганням проводиться тільки особами однієї статі з особою, яка підлягає обшуку.

6. Ув’язненим і засудженим залишаються продукти харчування, предмети першої необхідності, інші речі та предмети, які ув’язнені і засуджені можуть отримувати в посилках (передачах) та бандеролях, купувати в крамницях СІЗО та зберігати при собі. Продукти харчування, предмети першої необхідності, інші речі та предмети, що залишаються ув’язненому або засудженому, записуються до камерної картки (додаток 4).

7. Результати особистого обшуку з роздяганням ув’язнених та засуджених, які прибули до СІЗО, оформлюються протоколом особистого обшуку ув’язненого (засудженого) (додаток 5), у якому зазначаються всі вилучені речі та предмети. Протокол підписують посадові особи СІЗО, які проводили обшук, та ув’язнений чи засуджений, якого обшукували. У разі відмови ув’язненого чи засудженого підписати протокол працівник СІЗО, який проводив обшук, зазначає про це в протоколі. За бажанням засудженого чи ув’язненого вони мають право зазначити свої зауваження власноруч.

8. Усі ув’язнені та засуджені, які прибули до СІЗО, підлягають обов’язковому первинному медичному огляду з метою виявлення осіб, які мають тілесні ушкодження та становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують екстреної медичної допомоги. Первинному медичному огляду підлягають також діти, які прибули до СІЗО разом з ув’язненими жінками.

9. Первинний медичний огляд ув’язнених і засуджених проводить медичний працівник (відповідно до посадових обов’язків) у медичному кабінеті збірного відділення поза межами чутності і (якщо медичний працівник не бажає іншого в кожному конкретному випадку) поза межами видимості немедичного персоналу.

У разі виявлення тілесних ушкоджень в ув’язнених чи засуджених медичний працівник складає довідку у трьох примірниках, у якій детально зазначає:

відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення ув’язненого чи засудженого, що стосуються обставин отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, способи нанесення ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які), на думку ув’язненого чи засудженого, їх нанесла(ли)), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень);

припущення медичного працівника з огляду на твердження ув’язненого чи засудженого та об’єктивні медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення;

вичерпний опис об’єктивних медичних показників, характер ушкоджень, їх розміри та розташування.

Перший примірник довідки після розгляду начальником СІЗО або особою, яка виконує його обов’язки, долучається до матеріалів особової справи, другий - до медичної картки ув’язненого чи засудженого, а третій видається ув’язненому чи засудженому на руки. До довідки медичний працівник додає фотографії наявних тілесних ушкоджень ув’язненого чи засудженого.

Про факт виявлення тілесних ушкоджень в ув’язненого чи засудженого медичний працівник негайно з моменту виявлення таких ушкоджень телефоном, електронною поштою та письмовим повідомленням інформує прокурора та начальника СІЗО або особу, яка виконує його обов’язки, а у випадках, коли ув’язнений чи засуджений повідомляє, що тілесні ушкодження нанесено особами рядового та/або начальницького складу ДКВС України, також - Державне бюро розслідувань. Начальник СІЗО або особа, яка виконує його обов’язки, про факт виявлення тілесних ушкоджень в ув’язненого чи засудженого повідомляє міжрегіональне управління (Департамент).

10. На період оформлення облікових документів ув’язнені та засуджені розміщуються у приміщеннях збірного відділення на строк не більше двох годин з додержанням вимог ізоляції. Приміщення мають бути обладнані місцями для сидіння, забезпечені достатнім освітленням, санвузлами, вентиляцією та умовами, що відповідають санітарно-гігієнічним правилам. Час поміщення осіб до приміщень збірного відділення і час їх переведення до камер фіксуються у книзі чергувань по збірному відділенню (додаток 6).

11. Після особистого обшуку з роздяганням ув’язнені та засуджені проходять гігієнічне миття та дезобробку особистого одягу.

12. Ув’язнені та засуджені, які пройшли гігієнічне миття, одержують постільну білизну, за потреби - одяг і взуття за сезоном. В обов’язковому порядку перевдягаються ув’язнені та засуджені, які прибули у форменому одязі.

13. З приміщень збірного відділення ув’язнених і засуджених переводять до камер для новоприбулих осіб (далі - карантинні камери), де тримають до розміщення їх по камерах СІЗО, але не більше трьох діб. У разі відсутності у СІЗО можливості розмістити новоприбулих ув’язнених і засуджених у карантинних камерах їх переводять до маломісних або загальних камер. Забороняється поміщення ув’язнених і засуджених з ознаками інфекційних хвороб до маломісних або загальних камер.

14. Після прибуття ув’язнених і засуджених до СІЗО персонал СІЗО зобов’язаний негайно:

повідомити ув’язнених про підстави та мотиви взяття під варту, роз’яснити право на оскарження в суді підстав та мотивів взяття під варту;

ознайомити під підпис ув’язнених і засуджених з Правилами поведінки ув’язнених і засуджених у слідчих ізоляторах (додаток 7), які долучаються до особової справи. Ув’язненим і засудженим іноземцям або особам без громадянства Правила поведінки ув’язнених і засуджених у слідчих ізоляторах надаються на одній з офіційних мов Організації Об’єднаних Націй, якою володіють зазначені особи (англійська, арабська, іспанська, китайська, російська, французька). Офіційною є лише редакція цих Правил українською мовою.

Текст Правил поведінки ув’язнених і засуджених у слідчих ізоляторах, виготовлений друкарським способом, вивішується в усіх камерах (жилих приміщеннях), виробничих майстернях та інших приміщеннях, де перебувають ув’язнені та засуджені.

15. Протягом трьох робочих днів з дня прибуття до СІЗО персонал СІЗО:

проводить дактилоскопію і фотографування ув’язнених;

організовує вивчення особистостей новоприбулих ув’язнених та засуджених, проводить їх психологічну діагностику, виявляє осіб, схильних до нападу на персонал СІЗО, втечі, самогубства або членоушкодження, вживання спиртних напоїв та наркотичних засобів, інших протиправних дій;

направляє повідомлення одному із членів сім’ї або близьких родичів ув’язненого чи засудженого за його письмовою заявою та вибором, у якому зазначається адреса СІЗО і роз’яснюються права ув’язненого або засудженого;

фіксує наявність шрамів, татуювань і звіряє з анкетними даними особової справи.

16. Для організації роботи з новоприбулими ув’язненими та засудженими наказом начальника СІЗО створюється робоча група, до складу якої обов’язково входять працівники соціально-виховної та психологічної служби, оперативного та режимного відділів, психолог.

17. З карантинних камер новоприбулі ув’язнені та засуджені переводяться до камер СІЗО та розміщуються відповідно до вимог ізоляції, психологічної сумісності та стану здоров’я.

1. Контроль за строками тримання ув’язнених і засуджених здійснюють підрозділи контролю за виконанням судових рішень СІЗО відповідно до Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року № 847/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 червня 2012 року за № 957/21269 (із змінами).

2. Начальник СІЗО у строк, що не перевищує семи діб до закінчення строку дії ухвали слідчого судді (суду) про тримання під вартою або до закінчення передбаченого законом строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено в установленому законом порядку, письмово повідомляє про це слідчого або суд, які здійснюють кримінальне провадження, а також відповідного прокурора. Копія повідомлення долучається до особової справи ув’язненого.

3. За п’ять днів до закінчення максимального строку тимчасового арешту начальник СІЗО надсилає прокурору та суду, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту, повідомлення про день його закінчення, копія якого долучається до особової справи ув’язненого або засудженого.

4. За десять днів до закінчення максимального строку екстрадиційного арешту начальник СІЗО надсилає прокурору Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя чи його заступнику, а також суду, який прийняв рішення про застосування екстрадиційного арешту, повідомлення про день його закінчення, копія якого долучається до особової справи ув’язненого або засудженого.

5. Підстави та порядок звільнення ув’язнених з-під варти та засуджених від відбування покарання, оплата їхнього проїзду і забезпечення одягом визначаються згідно зі статтею 20 Закону України "Про попереднє ув’язнення" та статтями 152-154 КВК відповідно.

1. Переведення ув’язнених до інших СІЗО, розташованих за межами області, здійснюється за письмовим рішенням осіб та органів, які здійснюють кримінальне провадження.

2. Переведення ув’язнених з одного СІЗО до іншого, розташованого у межах однієї області чи Автономної Республіки Крим, здійснюється з письмового дозволу начальника міжрегіонального управління з обов’язковим письмовим повідомленням про це особи чи органу, які здійснюють кримінальне провадження, органу, що проводить екстрадиційну перевірку, та відповідного прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування.

3. У разі відсутності можливості переведення ув’язнених у межах однієї області до інших СІЗО або ізольованих дільниць СІЗО при виправних колоніях за письмовим рішенням начальника міжрегіонального управління, погодженим керівником Департаменту, ув’язнені можуть бути переведені до інших СІЗО, розташованих в межах міжрегіонального управління, з обов’язковим письмовим повідомленням про це особи чи органу, які здійснюють кримінальне провадження, органу, що проводить екстрадиційну перевірку, та відповідного прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування.

1. Ув’язнені та засуджені розміщуються в камерах згідно з вимогами режиму та ізоляції, визначеними статтями 7, 8 Закону України "Про попереднє ув’язнення" та статтею 92 КВК, відповідно до плану покамерного розміщення (додаток 8).

2. Ув’язнених та засуджених тримають у маломісних (від 2 до 6 осіб) або загальних (від 7 осіб і більше) камерах. Розміщення ув’язнених та засуджених у камерах здійснює черговий помічник за узгодженням з оперативним відділом СІЗО, неповнолітніх осіб - за узгодженням з оперативним відділом і відділом соціально-психологічної роботи СІЗО.

Засуджених, залишених у СІЗО для роботи з господарського обслуговування, розміщують у відділенні соціально-психологічної служби ізольовано від інших засуджених та ув’язнених.

3. Розміщення ув’язнених і засуджених, які потребують медичної допомоги, проводиться з урахуванням рекомендацій медичних працівників. Ув’язнених і засуджених з ознаками інфекційних або паразитарних захворювань розміщують у камерах, що виділяються під карантин. Строк карантину визначається медичними показаннями.

4. Неповнолітніх осіб розміщують в окремих корпусах, секціях або на поверхах у маломісних камерах (по 2-6 осіб) з додержанням вимог ізоляції, викладених у пункті 1 цієї глави, з урахуванням їх віку, фізичного розвитку, соціальної занедбаності та психологічної сумісності.

5. Ув’язнених і засуджених, підозрюваних або обвинувачених в одному й тому самому кримінальному провадженні, за наявності відповідного рішення особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження, тримають роздільно.

6. Ізольовано від інших тримають:

засуджених до довічного позбавлення волі;

засуджених, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії;

осіб, засуджених до покарання у виді арешту.

7. Засуджених, яких тримають у СІЗО у зв’язку з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення за іншими кримінальними провадженнями, розміщують з дотриманням вимог ізоляції.

Засуджених, які прибули до СІЗО для участі як свідок або інший учасник кримінального провадження, у тому числі засуджених до довічного позбавлення волі, яких після відбуття десяти років покарання у приміщеннях камерного типу переведено до звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки, тримають разом з іншими засудженими відповідно до визначеного їм рівня безпеки установи виконання покарань.

8. У стаціонарах медичних частин ув’язнених і засуджених, хворих на інфекційні та психічні захворювання, розміщують окремо від інших осіб, що там утримуються, з урахуванням виду захворювання.

9. При переміщенні ув’язнених і засуджених (пересування коридорами і територією СІЗО), під час прийому медичним працівником, персоналом СІЗО, проведення прогулянок, гігієнічного миття, соціально-виховної та психологічної роботи, перебування у виробничих майстернях та робочих камерах необхідно дотримуватися вимог ізоляції.