Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України

Засудженим, які перебувають на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я, тривалі побачення не надаються.

Начальник варти з охорони ув'язненого чи засудженого в закладі охорони здоров'я на підставі письмового дозволу начальника СІЗО або його заступника та письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, допускає осіб, яким дозволено побачення з ув'язненим або засудженим, з урахуванням розпорядку дня закладу охорони здоров'я та висновку лікаря цього закладу на письмових заявах прибулих осіб.

9. Ув'язнені і засуджені мають право на побачення зі священнослужителями (капеланами), уповноваженими релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано в установленому законом порядку, для задоволення своїх релігійних потреб без обмеження кількості побачень у вільний від виконання слідчих дій час. Повноваження священнослужителів (капеланів) підтверджуються офіційним зверненням релігійної організації до адміністрації СІЗО. Адміністрація СІЗО сприяє забезпеченню конфіденційності таких побачень.

10. Засудженим, які відбувають стягнення у вигляді поміщення до карцеру чи дисциплінарного ізолятора, переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери), побачення з родичами або іншими особами не надаються, за винятком побачень з особами, визначеними абзацом першим частини другої статті 8 КВК, священнослужителями (капеланами), уповноваженими релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано в установленому законом порядку.

Під час відбування стягнення у вигляді поміщення до карцеру ув'язненим, а також засудженим, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 КВК тимчасово залишені у СІЗО або переведені до СІЗО з виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії, у разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку з іншим кримінальним провадженням побачення з родичами або іншими особами надає начальник СІЗО або його заступник за наявності письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, органу, що проводить екстрадиційну перевірку.

11. Облік наданих ув'язненим та засудженим побачень ведуть молодші інспектори чергової зміни в картці обліку побачень, видачі посилок (передач) і бандеролей.

1. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 42 КПК ув'язнений має право на першу вимогу мати захисника і зустріч із ним незалежно від часу в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - зустрічі без обмеження в часі та кількості у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних діях; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правничої допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених КПК та/або законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги, в тому числі у зв'язку з відсутністю коштів для оплати такої допомоги.

2. Відповідно до частини третьої статті 110 КВК для одержання правничої допомоги, конфіденційних юридичних консультацій засуджені за власною ініціативою, ініціативою їхніх родичів та/або ініціативою осіб, визначених цією статтею, мають право за їх письмовою заявою на невідкладні побачення без обмеження в часі та кількості в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні у будь-який час з 8 години до 20 години із особами, визначеними абзацом першим частини другої статті 8 КВК. Право на такі побачення мають усі засуджені незалежно від рівня безпеки виправної колонії, в якій вони тримаються.

3. Ув'язнені і засуджені мають право на побачення з особами, визначеними частиною шостою статті 12 Закону України "Про попереднє ув'язнення" та абзацом першим частини другої статті 8 КВК, з 8 години до 20 години.

4. Побачення ув'язнених і засуджених з особами, визначеними частиною шостою статті 12 Закону України "Про попереднє ув'язнення" та абзацом першим частини другої статті 8 КВК, є конфіденційними.

Присутність адміністрації СІЗО на побаченні можлива виключно за письмовою заявою ув'язненого або засудженого, чи осіб, визначених частиною шостою статті 12 Закону України "Про попереднє ув'язнення" та абзацом першим частини другої статті 8 КВК.

Аудіофіксація такого побачення забороняється.

Відеофіксація такого побачення здійснюється відкрито. Ув'язнений чи засуджений, та особи, які до них прибули, мають бути повідомлені про місце встановлення відеокамер. Відеофіксація побачення відеокамерою, про яку не повідомлено учасників побачення, забороняється.

Відеофіксація побачення здійснюється у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту документів, якими користуються ув'язнений і засуджений та/або особа (особи), яка (які) до них прибула (прибули).

Відеофіксація побачення здійснюється у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту розмови ув'язненого і засудженого, з особою (особами), яка (які) до неї прибула (прибули).

5. Засудженому забезпечується можливість спілкування з особами, визначеними абзацом першим частини другої статті 8 КВК, у приміщенні без суцільного розмежувального скла за згодою таких осіб.

6. Якщо ініціатором побачення є особи, визначені частиною шостою статті 12 Закону України "Про попереднє ув'язнення", або абзацом першим частини другої статті 8 КВК, але ув'язнений чи засуджений відмовляється від такого побачення, адміністрація СІЗО зобов'язана організувати таке побачення.

У разі якщо ув'язнений чи засуджений особисто та безпосередньо повідомляє осіб, визначених частиною шостою статті 12 Закону України "Про попереднє ув'язнення" або абзацом першим частини другої статті 8 КВК, про небажання продовжувати побачення, таке побачення припиняється.

Не є підставою для відмови ув'язненого чи засудженого адміністрацією СІЗО в побаченні з особами, визначеними частиною шостою статті 12 Закону України "Про попереднє ув'язнення", або абзацом першим частини другої статті 8 КВК, наявність його письмової відмови від такого побачення. Відмова адміністрації СІЗО в забезпеченні побачення ув'язненому чи засудженому тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

7. Засуджені, які перебувають на лікуванні у стаціонарних закладах охорони здоров'я, мають право на одержання правничої допомоги, конфіденційних юридичних консультацій (побачень).

8. Побачення адміністрація СІЗО надає при пред'явленні документа, що посвідчує особу, та одного з документів, визначених статтею 50 Кримінального процесуального кодексу України, або довіреності, договору із ув'язненим та засудженим чи договору з їх родичами про представлення інтересів ув'язненого чи засудженого в Європейському суді з прав людини, Міжнародному кримінальному суді, копії ухвали про залучення особи як законного представника або інших документів, що підтверджують їх право на таке побачення з ув'язненим чи засудженим.

9. Під час тримання в дисциплінарному ізоляторі, карцері або приміщенні камерного типу (одиночній камері) засудженим надаються побачення з особами, визначеними абзацом першим частини другої статті 8 КВК, для одержання ним правничої допомоги, конфіденційних юридичних консультацій. Такі побачення організовуються адміністрацією СІЗО невідкладно у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні у будь-який час з 8 години до 20 години без обмеження у часі та кількості.

10. Плата за користування приміщеннями, в яких проводилися побачення, з осіб, визначених частиною шостою статті 12 Закону України "Про попереднє ув'язнення", та абзацом першим частини другої статті 8 КВК, не стягується.

11. У разі допущення особами, визначеними частиною шостою статті 12 Закону України "Про попереднє ув'язнення" або абзацом першим частини другої статті 8 КВК, порушень, зазначених у пункті 6 глави 1 цього розділу, начальник СІЗО призначає перевірку, результати якої подаються слідчому або судді, які здійснюють кримінальне провадження. У разі допущення зазначених порушень адвокатом висновок з копіями матеріалів перевірки подається до колегії адвокатів, членом якої він є, для вирішення питання про його відповідальність з наступним інформуванням адміністрації СІЗО.

1. Відповідно до статті 13 Закону України "Про попереднє ув'язнення" ув'язнені можуть листуватися з родичами та іншими громадянами, а також з підприємствами, установами, організаціями з письмового дозволу особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Засуджені, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 КВК тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО з виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії, у разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку з іншим кримінальним провадженням листуються з письмового дозволу особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження.

Листування засуджених здійснюється у порядку, визначеному статтями 8, 113 КВК. Засудженим дозволяється одержувати і надсилати листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості. Листування між засудженими, що перебувають у місцях позбавлення волі і не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації СІЗО.

Оплата витрат за пересилання кореспонденції (за винятком апеляційних та касаційних скарг) здійснюється за рахунок відправника. Якщо ув'язнений чи засуджений не має коштів на придбання марки, конверта або інших предметів для листування, вони видаються йому за рахунок СІЗО.

2. Заяви ув'язнених з питань оскарження в судовому порядку рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, а також оскарження ухвал слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або продовження строків тримання під вартою, або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту адміністрація СІЗО надсилає до визначеного законом суду протягом доби з часу їх подання.

3. Скарги на дії чи рішення слідчого адміністрація СІЗО надсилає прокуророві, а скарги на дії та рішення прокурора - прокуророві вищого рівня не пізніше трьох діб з часу їх подання.

4. Інші скарги, заяви, клопотання і листи, пов'язані з кримінальним провадженням, не пізніше трьох діб із часу їх подання адміністрація СІЗО надсилає особі або органу, що здійснюють кримінальне провадження, які розглядають їх у встановленому законом порядку.

Скарги, заяви і листи з питань, не пов'язаних з кримінальним провадженням, адміністрація СІЗО розглядає або надсилає за належністю в порядку, встановленому Законом України "Про попереднє ув'язнення" та цими Правилами.

5. Кореспонденція, яку одержують і надсилають ув'язнені та засуджені, підлягає перегляду, за винятком випадків, передбачених Законом України "Про попереднє ув'язнення", КВК та цими Правилами.

Перегляд кореспонденції, яку надсилають ув'язнені та засуджені, здійснюється з письмового дозволу начальника СІЗО на підставі рапорту працівника оперативного підрозділу СІЗО з огляду на індивідуальні ризики окремих ув'язнених чи засуджених з обов'язковим встановленням строку перегляду.

6. Кореспонденція, яку засуджені адресують до суду, кореспонденція, яку ув'язнені та засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, Міжнародному кримінальному суду, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подання. Кореспонденція, яку ув'язнені та засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає (крім кореспонденції, яку ув'язнені одержують від суду).

7. Кореспонденція, яку ув'язнені чи засуджені адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до положень КПК, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подання. Кореспонденція, яку ув'язнені та засуджені одержують від такого захисника, перегляду не підлягає.

Ув'язнений та засуджений має право передати кореспонденцію з питань кримінального провадження захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до КПК, безпосередньо під час побачення з ним.

8. Перед надісланням кореспонденції, зазначеної в пунктах 6, 7 цієї глави, ув'язнені та засуджені особисто запечатують її у конверти та передають відповідальній посадовій особі СІЗО.

Під час отримання такої кореспонденції для надіслання відповідальна посадова особа СІЗО видає ув'язненому чи засудженому талон-підтвердження (додаток 21).

Зазначену кореспонденцію ув'язнений або засуджений одержує під особистий підпис. У разі відмови ув'язненого або засудженого отримати кореспонденцію вона в запечатаному вигляді (конверті) долучається до особової справи ув'язненого або засудженого, а на конверті робиться відмітка "Отримати відмовився".

9. Іншу кореспонденцію ув'язнені та засуджені у незапечатаному вигляді кладуть у поштові скриньки, які вивішуються перед прогулянковими двориками та на території відділення, де розміщуються засуджені, які залишені в СІЗО для роботи з господарського обслуговування. Кореспонденцію щодня виймає з поштових скриньок персонал СІЗО, призначений наказом начальника СІЗО.

10. Листи і телеграми, адресовані співучасникам на волі, потерпілим, свідкам кримінального правопорушення, що містять будь-які відомості, які стосуються кримінального провадження, образи, погрози, заклики до розправи, вчинення кримінального або іншого правопорушення, інформацію про охорону СІЗО, його персонал, способи передавання заборонених предметів та інші відомості, які можуть перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні або сприяти вчиненню кримінального правопорушення, виконані тайнописом, шифром, містять державну або іншу таємницю, що охороняється законом, адресату не відправляються, ув'язненим і засудженим не вручаються і передаються особі або органу, які здійснюють кримінальне провадження, чи відповідним органам Національної поліції України.

Про вилучення таких листів адміністрація СІЗО сповіщає ув'язненого чи засудженого та прокурора.

11. Листи, що надійшли на ім'я ув'язнених чи засуджених, які вибули із СІЗО, не пізніше трьох робочих днів з дня їх отримання персонал СІЗО, призначений наказом начальника СІЗО, пересилає за місцем їх вибуття.

12. Реєстрація кореспонденції ув'язнених і засуджених визначається чинним законодавством.

13. Адміністрація СІЗО забезпечує виконання вимог Закону України "Про звернення громадян".

14. Скарги, заяви і клопотання ув'язнених та засуджених, викладені письмово, адресовані адміністрації СІЗО, реєструються в журналі прийому ув'язнених і засуджених з особистих питань і доповідаються начальнику СІЗО, який вживає заходів щодо їх розгляду та перевірки або надання роз'яснень по суті. Відповідь на письмову скаргу ув'язненого чи засудженого надається у письмовому вигляді у десятиденний строк.

15. Якщо у зверненнях з питань, не пов'язаних з кримінальним провадженням, містяться вимоги або пропозиції, які можуть бути вирішені адміністрацією СІЗО на місці, вони розглядаються і вирішуються в установленому чинним законодавством порядку. Такі звернення надсилаються адресату, а до звернень адміністрація СІЗО долучає довідку про вжиті заходи. Результати розгляду звернень і вжиті заходи оголошуються ув'язненому чи засудженому під підпис.

16. Якщо порушені у зверненні питання виходять за межі повноважень адресата, але ув'язнений або засуджений наполягає на його надсиланні, звернення надсилається адресату. До таких звернень адміністрація СІЗО долучає лист (довідку), у якому (якій) дає пояснення по суті порушених питань і вжитих для їх вирішення заходів.

17. Адміністрація СІЗО за заявою ув'язненого чи засудженого зобов'язана сприяти йому в отриманні від судів копій матеріалів кримінального провадження, а також отриманні від державних органів та установ документів, що стосуються його особисто, відповідно до вимог законодавства. Засуджені можуть звертатися про отримання зазначених копій в електронній формі.

З цією метою адміністрація СІЗО надсилає запит протягом трьох діб з часу одержання заяви ув'язненого чи засудженого.

У разі надходження таких документів у паперовій формі адміністрація СІЗО надає їх ув'язненому чи засудженому для зберігання.

При надходженні таких документів в електронній формі адміністрація СІЗО надає (копіює) їх ув'язненому чи засудженому на його USB флеш-накопичувачі або надсилає на електронну поштову скриньку засудженого.

Отримання ув'язненим чи засудженим зазначених документів здійснюється під розписку, яка долучається до його особової справи.

18. Для підтримання листування з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та його представниками, Європейським судом з прав людини, а також іншими відповідними органами міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженими особами таких міжнародних організацій, судом, прокурором, а також захисником у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до положень КПК, ув'язнені та засуджені мають право зберігати кореспонденцію, яка надходить від зазначених осіб та організацій, у себе.

19. У разі наявності в ув'язненого та засудженого копій документів, які були зроблені ними під час досудового розслідування та судового розгляду справи та які зберігаються на складі СІЗО, за їх заявами адміністрація СІЗО надає ці копії у разі потреби, пов'язаної з реалізацією їх прав та законних інтересів.

20. У разі потреби, що пов'язана з реалізацією прав та законних інтересів ув'язненого чи засудженого, копії документів з його особової справи, а також інформація, яка стосується його особисто і є у розпорядженні адміністрації СІЗО, надаються адміністрацією СІЗО ув'язненому чи засудженому за запитом безкоштовно у паперовій або електронній формі, і не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

При задоволенні запиту ув'язненого чи засудженого на інформацію, яка не стосується його особисто, але є у розпорядженні адміністрації СІЗО і передбачає виготовлення копій таких документів у паперовій або електронній формі, така інформація надається ув'язненому чи засудженому у порядку, встановленому Законом України "Про доступ до публічної інформації". У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів у паперовій або електронній формі обсягом більш як 10 сторінок, ув'язнений чи засуджений зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк, починаючи з 11 сторінки.

Розмір фактичних витрат на копіювання (виготовлення цифрових копій) та друк визначає адміністрація СІЗО в межах граничних норм, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року № 740 "Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію". У разі якщо адміністрація СІЗО не встановила розміру плати за копіювання (виготовлення цифрових копій) або друк, копії надаються безкоштовно.

21. Відшкодування витрат за пересилання кореспонденції, адресованої Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та його представникам, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві, проводиться з коштів, які є на особових рахунках ув'язнених та засуджених. Якщо на особовому рахунку ув'язненого чи засудженого немає коштів, така кореспонденція пересилається за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання СІЗО.

22. Усі відповіді на заяви, скарги, клопотання та листи ув'язнених і засуджених реєструються, протягом трьох робочих днів оголошуються під підпис, крім випадків, передбачених законодавством, та долучаються до їх особових справ. У разі відмови ув'язненого чи засудженого отримати (надати розписку про отримання) кореспонденцію(ї) адміністрація СІЗО складає акт (додаток 22).

23. Звернення ув'язнених і засуджених адміністрація СІЗО супроводжує листами.

1. Відповідно до статей 59, 107, 110, 151 КВК засудженим, залишеним у СІЗО для роботи з господарського обслуговування; особам, засудженим до обмеження волі, які на підставі статті 57 КВК підлягають направленню до місця відбування покарання; особам, засудженим до позбавлення волі, довічного позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі статті 87 КВК підлягають відправленню до установ виконання покарань; засудженим, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 КВК тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО з виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії, за винятком осіб, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у зв'язку з іншим кримінальним провадженням, у тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, надається право на телефонні розмови у мережах фіксованого або рухомого (мобільного) зв'язку без обмеження їх кількості під контролем персоналу СІЗО, а також користуватися мережею Інтернет.

2. Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією СІЗО місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв'язку, які знаходяться на обліку СІЗО.

Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. За потреби та за погодженням з адміністрацією СІЗО телефонна розмова може бути надана у будь-який час.

З метою реалізації права на телефонні розмови засуджених тривалість розмови одного засудженого не повинна перевищувати 15 хвилин.

З дозволу начальника СІЗО, або його заступника, або осіб, які виконують їх обов'язки, телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються прізвище, ім'я, по батькові абонента, ступінь спорідненості, телефонний номер абонента, тривалість розмови.

У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, а також вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.

Факт телефонної розмови засудженого реєструє молодший інспектор чергової зміни у журналі обліку телефонних розмов засуджених (додаток 23).

Телефонні розмови між засудженими, які перебувають в інших СІЗО або установах виконання покарань, не дозволяються.

3. Користування мережею Інтернет оплачується з особистих коштів засуджених або коштів інших осіб шляхом їх внесення на електронний гаманець.

Засуджені під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я з дозволу адміністрації СІЗО можуть мати при собі та користуватися під контролем персоналу СІЗО персональними комп'ютерами з доступом до мережі Інтернет. Засуджені можуть користуватися мережею Інтернет протягом дня поза часом, передбаченим для приймання їжі, безперервного сну, проведення медичних обстежень (оглядів) та процедур.

Користування засудженими глобальною мережею Інтернет здійснюється відповідно до Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2017 року № 3233/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2017 року за № 1280/31148.

1. Соціально-психологічна та педагогічна допомога ув'язненим і засудженим в СІЗО спрямована на надання їм послуг правового та культурно-освітнього рівня, дотримання ними законів, виконання вимог режиму тримання та правил поведінки, а також на психологічну підтримку. Надання соціально-психологічної та педагогічної допомоги покладається на персонал соціально-психологічної служби СІЗО. Ув'язнені та засуджені не можуть бути примушені до отримання педагогічної допомоги та участі у відповідних заходах.

2. Соціально-психологічна та педагогічна допомога ув'язненим і засудженим здійснюється у формі групових та індивідуальних бесід, просвітницької роботи на основі психолого-педагогічних принципів та методів.

3. Програми соціально-психологічної та педагогічної допомоги ув'язненим і засудженим мають враховувати вимоги щодо режиму тримання у СІЗО, можливості навчання, психологічної допомоги, застосування заходів заохочення і стягнення, а також в установленому законодавством порядку залучення громадських, благодійних, релігійних організацій та організації душпастирської опіки.

4. Ув'язненим і засудженим, які здобувають освіту, незалежно від віку створюється можливість для навчання та самоосвіти. Для цього у СІЗО обладнуються приміщення для освітнього процесу та забезпечується доступність здобуття повної загальної середньої освіти.

5. Крім основних виховних заходів, у СІЗО проводиться цілеспрямована індивідуально-профілактична робота з виявлення осіб, які належать до груп ризику (схильні до суїциду, втечі, створення конфліктних ситуацій, зі слабкими розумовими здібностями), з попередження конфліктних ситуацій тощо.

6. Із засудженими, залишеними в СІЗО для роботи з господарського обслуговування, соціально-виховна робота здійснюється у порядку, передбаченому главою 19 КВК.

7. Психологічну допомогу ув'язненим і засудженим надають психологи СІЗО. З цією метою у СІЗО створюються та обладнуються відповідно до чинного законодавства робочі кабінети психологів та кімнати психоемоційного розвантаження.

8. Адміністрація СІЗО має налагоджувати взаємодію з центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на відповідній території, вживати заходів щодо залучення їх представників до роботи з дітьми до трьох років, які перебувають у СІЗО разом з ув'язненими жінками, з метою сприяння гармонійному всебічному розвитку дітей та надання інформаційно-консультативної соціальної підтримки їх матерям.

1. Адміністрація СІЗО користується даними щодо чисельного, соціально-демографічного, кримінально-правового та персонального складу неповнолітніх осіб, проводить ознайомчі бесіди з новоприбулими неповнолітніми особами та відображає дані первинного вивчення в Скринінгу неповнолітньої особи, яка тримається в СІЗО (додаток 24).

2. Протягом усього періоду тримання під вартою неповнолітніх осіб у СІЗО вивчається їх особистість, здійснюється спостереження за поведінкою та проводиться індивідуальна (групова) робота, про що в кінці кожного місяця робляться записи в Картці змін особистості неповнолітньої особи, яка тримається в СІЗО (додаток 25).

3. Адміністрація СІЗО створює належні умови неповнолітнім особам для занять фізичною культурою і спортом шляхом проведення ранкової фізичної зарядки у камерах та занять за окремим планом у спортивній кімнаті.

4. Неповнолітні особи здобувають повну загальну середню освіту в приміщеннях для освітнього процесу з додержанням вимог ізоляції, встановлених статтею 8 Закону України "Про попереднє ув'язнення".

Неповнолітнім особам, які здобувають повну загальну середню освіту, надається можливість користуватися підручниками з бібліотеки, без обмежень за свої кошти купувати або отримувати у посилках (передачах) письмове приладдя і користуватися ним.

Під час освітнього процесу неповнолітні особи можуть мати обмежений доступ до мережі Інтернет під контролем персоналу СІЗО для користування публічними освітніми, науковими та інформаційними ресурсами.

Результати проведеної соціально-виховної, психологічної і педагогічної роботи відображаються щомісяця в Індивідуальному плані соціально-виховної, психологічної і педагогічної роботи з неповнолітньою особою, яка тримається в СІЗО (додаток 26).

За наявності технічної можливості Скринінг неповнолітньої особи, яка тримається в СІЗО, Індивідуальний план соціально-виховної, психологічної і педагогічної роботи з неповнолітньою особою, яка тримається в СІЗО, та Картка змін особистості неповнолітньої особи, яка тримається в СІЗО, ведуться в електронній формі у Єдиному реєстрі засуджених та осіб, узятих під варту. У такому випадку ведення цих документів у паперовій формі не вимагається.

5. Неповнолітнім особам не менше одного разу на тиждень демонструються відеофільми, які мають виховне значення, а також організовується перегляд телевізійних передач. Для цих цілей у камерах, де тримають неповнолітніх осіб, обладнують кабельне телебачення, функціонування якого контролює адміністрація СІЗО.

6. Персонал соціально-психологічної служби СІЗО здійснює прийом неповнолітніх осіб з особистих питань, веде книгу обліку заохочень і стягнень, накладених на ув'язнених і засуджених (додаток 27), а також систематично проводить оформлення та оновлення наочної інформації у режимних корпусах (у відділеннях, на постах), у тому числі де тримають неповнолітніх осіб.

7. На неповнолітню особу, яку направляють для відбування покарання до виховної колонії (сектору для відбування покарання неповнолітніми особами у виправній колонії мінімального або середнього рівня безпеки), заповнюють Скринінг неповнолітньої особи, яка тримається в СІЗО, Картку змін особистості неповнолітньої особи, яка тримається в СІЗО, та стислий опис проведеної соціально-виховної, психологічної і педагогічної роботи з неповнолітньою особою за час перебування в СІЗО, які долучаються до її особової справи.

8. Пункт 8 глави 2 розділу VIII виключено

1. Адміністрація СІЗО відповідно до розпорядку дня забезпечує ув'язненим і засудженим перегляд телепередач.

У вихідні та святкові дні з дозволу адміністрації СІЗО з виховною метою час перегляду телепередач може бути збільшений на одну годину.

2. Камери, жилі приміщення, клуб, бібліотека, кімнати для виховної роботи, палати медичної частини (лікарняного закладу), карцери та коридори прогулянкових двориків СІЗО радіофікуються.

Радіотрансляції здійснюються централізовано від єдиного радіотрансляційного вузла, який розміщується за межами СІЗО або в приміщенні, доступ до якого ув'язненим та засудженим заборонено.

Гучність радіопередач не має бути надмірною. За бажанням ув'язнені та засуджені можуть відмовитись прослуховувати радіопередачі, тоді на час їх трансляції гучномовці в таких камерах можуть вимикатися.

Щотижня адміністрація СІЗО здійснює радіотрансляцію Правил поведінки ув'язнених і засуджених у СІЗО.

3. Для організації дозвілля ув'язненим і засудженим видають до камер (жилих приміщень) настільні ігри (шахи, шашки, доміно, нарди, інші логічні ігри) з розрахунку один комплект на 4 особи.

4. Час, вільний від проведення слідчих дій, участі в судових засіданнях і виконання заходів, передбачених розпорядком дня СІЗО, є вільним часом, який триває не менш як дві години на добу.

1. Ув'язнені та засуджені користуються художньою, науково-технічною і довідковою літературою, газетами та журналами, які є в бібліотеці СІЗО. Книжки з бібліотеки видає в камери і замінює відповідальна посадова особа СІЗО не менше одного разу на 10 днів, а газети і журнали - у міру їх надходження. Повернені книги, журнали і газети перевіряють працівники бібліотеки.

Для ув'язнених та засуджених, які хворіють на туберкульоз, при інфекційному ізоляторі створюється окрема бібліотека. Книги з цієї бібліотеки у разі псування списуються і спалюються.

Бібліотека СІЗО за необхідності забезпечується художньою, науково-технічною і довідковою літературою із застосуванням шрифту Брайля, збільшувальним склом (з ручкою та на підставці/кронштейні) для читання ув'язненими і засудженими з порушенням зору.

2. Книжковий фонд бібліотеки за дорученням начальника СІЗО повинен систематично перевірятися комісією СІЗО щодо обліку та порядку зберігання літератури, а також постійно оновлюватися.

3. Книжковий фонд бібліотеки забезпечується у достатній кількості текстами Конституції України, Кримінального кодексу України, КПК, КВК, Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Законів України "Про попереднє ув'язнення", "Про прокуратуру", "Про Національну поліцію", "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Європейських в'язничних правил, Мінімальних стандартних правил ООН поводження із в'язнями, інших актів, що визначають статус та повноваження правоохоронних органів, права та обов'язки ув'язнених та засуджених, порядок відшкодування збитків, завданих неправомірними діями або бездіяльністю працівників правоохоронних органів та місць попереднього ув'язнення.

Тексти зазначених нормативно-правових актів та міжнародних документів за дорученням начальника СІЗО повинні систематично перевірятися, але не рідше одного разу на рік та оновлюватися.

4. Індивідуальну передплату періодичних видань і літератури ув'язнені та засуджені здійснюють добровільно.

Передплата періодичних видань і літератури може бути здійснена за рахунок родичів ув'язненого чи засудженого або інших осіб за їх письмовою заявою.

5. Для оформлення передплати ув'язнений чи засуджений звертається із заявою на ім'я начальника СІЗО. Бланки абонемента і картки доставки видаються за рахунок передплатника. Оформлення передплати у відділенні зв'язку проводить посадова особа СІЗО за рахунок коштів, що знаходяться на особовому рахунку передплатника.

6. Ув'язнені і засуджені можуть мати при собі не більше 10 примірників книжок, а ті, які навчаються, - відповідні підручники у необхідній кількості без урахування художніх книжок. Решту літератури ув'язнені та засуджені здають для зберігання на склад, або за особистим бажанням передають до бібліотеки СІЗО, або віддають з дозволу адміністрації родичам чи іншим особам.

Кількість газет і журналів, які ув'язнені та засуджені можуть мати при собі, не обмежується.

Зберігання книжок, брошур, газет і журналів, що містять технології виготовлення зброї чи інших заборонених предметів, способи вчинення кримінальних правопорушень, пропагують насилля, міжрасову та релігійну нетерпимість, міжнаціональну ворожнечу або порнографічного змісту, заборонено.

1. Адміністрація СІЗО сприяє реалізації релігійних потреб ув'язнених і засуджених у порядку, визначеному Законом України "Про попереднє ув'язнення" та КВК з урахуванням положень Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

2. Релігійні обряди проводяться на прохання ув'язнених і засуджених або за ініціативою релігійних організацій з обмеженнями, передбаченими Законом України "Про попереднє ув'язнення", КВК та цими Правилами.

3. Ув'язнені і засуджені відправляють релігійні обряди індивідуально в камерах або в обладнаних для цих цілей приміщеннях СІЗО з дотриманням вимог роздільного тримання.

У разі відсутності окремих приміщень для віруючих декількох релігійних конфесій обряди проводяться в одному приміщенні за графіком. У такому приміщенні передбачається можливість тимчасового розміщення предметів культу на період обряду.

Адміністрація СІЗО сприяє запрошенню осіб, які мають право проводити богослужіння та відправляти релігійні обряди, визначає місце, час та умови їх проведення.

4. Ув'язнені та засуджені не мають права, посилаючись на свої релігійні переконання, ухилятися від виконання своїх обов'язків, а також порушувати режим.

5. Ув'язненим і засудженим дозволяється мати при собі і користуватися релігійною літературою, предметами релігійного культу індивідуального користування для натільного або кишенькового носіння, що виготовлені з некоштовних металів та каміння, крім саморобних, колючо-ріжучих та пожежонебезпечних предметів.

1. Порядок застосування заходів заохочення і стягнення до ув'язнених та засуджених визначається статтями 14, 15 Закону України "Про попереднє ув'язнення" та статтями 54, 67 - 69, 130 - 135 КВК.

2. Застосування заходів заохочення має на меті здійснення виховного впливу на осіб, до яких ці заходи застосовуються, на основі об'єктивної оцінки додержання ними встановлених правил поведінки.

3. Правом застосовувати в повному обсязі заходи заохочення і стягнення до ув'язнених та засуджених (за винятком переведення засуджених до приміщення камерного типу (одиночної камери)) користується начальник СІЗО або особа, яка виконує його обов'язки.

4. Перед накладенням стягнення питання про доцільність застосування стягнення до ув'язнених та засуджених вирішується на засіданні дисциплінарної комісії СІЗО, яка діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини її членів.

До складу дисциплінарної комісії входять начальник СІЗО, його перший заступник, заступники, а також начальники служб СІЗО, які за своїми посадовими обов'язками безпосередньо спілкуються з ув'язненими та засудженими. Очолює дисциплінарну комісію начальник СІЗО або особа, яка виконує його обов'язки.

На засідання дисциплінарної комісії запрошуються й інші особи, присутність яких є доцільною, для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності. Члени спостережних комісій на відповідній території мають право бути присутніми на засіданні дисциплінарної комісії та мають право дорадчого голосу.

Ув'язнений чи засуджений має бути письмово повідомлений про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За письмовою заявою ув'язненого чи засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби.

Ув'язнений чи засуджений під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії має право користуватися послугами захисника, адвоката або іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правничої допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, за власним вибором, який представлятиме його інтереси під час засідання комісії. Якщо ув'язнений або засуджений не має доступу до цих осіб, адміністрація СІЗО зобов'язана надати йому можливість звернутися за отриманням правничої допомоги до суб'єктів надання такої допомоги.

Ув'язнений і засуджений та/або їх представники мають право:

отримати інформацію про притягнення до відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії;

бути присутніми на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності;

ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них;

надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази;

подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною, для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності.

Матеріали про порушення доповідає на засіданні дисциплінарної комісії начальник відділення соціально-психологічної служби або особа, яка ініціювала притягнення до відповідальності, у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб.

Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення ув'язненого чи засудженого та його представника, свідків, інших осіб, присутність яких є доцільною, для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності, адміністрації СІЗО, особи, яка ініціювала притягнення до відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу.

Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії. Результати розгляду дисциплінарною комісією питання про доцільність застосування стягнення до засудженого оформлюються відповідним письмовим рішенням.

5. Начальник СІЗО має право помістити ув'язненого чи засудженого до карцеру чи дисциплінарного ізолятора строком до однієї доби до прийняття рішення про застосування стягнення у разі порушень режиму тримання, якими є перебування у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, участь у конфліктній ситуації, бійці, масових заворушеннях або інших діях, що створюють серйозну загрозу порядку в СІЗО.

6. Накладення стягнення у вигляді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за рішенням суду. У разі прийняття на засіданні дисциплінарної комісії рішення про переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) адміністрація СІЗО протягом двадцяти чотирьох годин направляє до суду відповідне клопотання (подання) разом із рішенням комісії.

7. Ув'язнений або засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення до органу виконання покарань вищого рівня, прокурору чи суду, однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення. Посадова особа, якою накладено стягнення, за наявності для того підстав може його скасувати або замінити іншим, більш м'яким, стягненням. Вища посадова особа може скасувати стягнення в разі, якщо посадова особа, якою накладено стягнення, перевищила свої повноваження або стягнення було накладено нею за відсутності порушення з боку ув'язненого чи засудженого.

Ув'язненому чи засудженому протягом трьох робочих днів видається копія рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження.

8. Про заохочення і стягнення начальник СІЗО виносить постанову про заохочення (додаток 28) і постанову про накладення дисциплінарного стягнення (додаток 29).

Про виявлене порушення вимог режиму посадова особа СІЗО складає вмотивований рапорт, який подає на розгляд адміністрації СІЗО. Облік таких рапортів здійснюється у журналі обліку рапортів про порушення ув'язненими і засудженими встановленого режиму тримання (додаток 30), що зберігається у черговій частині СІЗО.

9. Під час призначення заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка ув'язненого чи засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення щодо суті проступку. Заходи стягнення мають відповідати тяжкості і характеру провини. Не допускається застосування стягнень, що завдають ув'язненим та засудженим фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, - з дня її завершення, але не пізніше ніж через шість місяців з дня вчинення проступку. Накладене стягнення виконується негайно або не пізніше одного місяця з дня його винесення.

10. Стягнення у вигляді поміщення до дисциплінарного ізолятора, карцеру та переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) засуджені відбувають у приміщеннях карцеру. На них поширюються умови тримання засуджених у дисциплінарному ізоляторі, карцері, приміщенні камерного типу (одиночній камері) виправних колоній, установлені КВК та цими Правилами.

Підставою для приймання та тримання засуджених, поміщених до дисциплінарного ізолятора, карцеру, є вмотивована постанова про поміщення засудженого до дисциплінарного ізолятора, карцеру (додаток 31), винесена начальником СІЗО або особою, яка виконує його обов'язки, на підставі рішення дисциплінарної комісії, з визначенням строку тримання.

Підставою для приймання та тримання засуджених у приміщенні камерного типу (одиночній камері) є вмотивована постанова про переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) (додаток 32), винесена начальником СІЗО або особою, яка виконує його обов'язки, згідно з рішенням суду про переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери), з визначенням строку тримання.

До ув'язнених і засуджених, які відбувають покарання у вигляді поміщення до карцеру чи дисциплінарного ізолятора, переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери), можуть застосовуватися всі заходи стягнення, за винятком повторного поміщення в карцер чи дисциплінарний ізолятор, повторного переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери).

11. Стягнення у вигляді поміщення до карцеру накладається за вмотивованою постановою про поміщення ув'язненого до карцеру (додаток 33), винесеною начальником СІЗО або особою, яка виконує його обов'язки, на підставі рішення дисциплінарної комісії, з визначенням строку тримання.

12. Постанови, рішення суду про переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) та рішення дисциплінарної комісії оголошуються ув'язненому чи засудженому під підпис. Постанови, рішення суду та копії рішень дисциплінарної комісії разом з матеріалами про вчинене правопорушення долучаються до особової справи ув'язненого чи засудженого протягом трьох діб після їх підписання або відбуття стягнення.

13. Усі заохочення і стягнення працівники соціально-психологічної служби СІЗО заносять до щоденників індивідуальної роботи (для неповнолітніх осіб - до щоденників соціально-виховної роботи з неповнолітніми особами) і враховують у книзі обліку заохочень і стягнень, накладених на ув'язнених і засуджених, яку веде ця служба.