Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України

2. Прогулянка проводиться згідно з графіком, затвердженим начальником СІЗО, на території відповідно обладнаних двориків.

3. У разі відмови ув'язнених чи засуджених від прогулянки вони залишаються в камері під постійним наглядом персоналу СІЗО.

4. Ув'язнених і засуджених виводять на прогулянку покамерно - одночасно всі з однієї камери. Ув'язнені і засуджені, яких виводять на прогулянку, повинні бути одягнені за сезоном. У разі порушення ув'язненими чи засудженими режиму під час перебування в прогулянкових двориках за рішенням начальника СІЗО, його заступника, а в разі їх відсутності - чергового помічника прогулянка припиняється для проведення перевірки.

5. З урахуванням останньої наявної оцінки поведінки засуджених дозволяється проведення прогулянки в одному прогулянковому дворику засуджених до довічного позбавлення волі, яким відповідно до КВК визначено тримання у приміщеннях камерного типу, які тримаються в різних камерах.

1. Порядок та підстави для застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, гамівної сорочки, службових собак та вогнепальної зброї до ув'язнених та засуджених визначаються відповідно до статті 18 Закону України "Про попереднє ув'язнення" та статті 106 КВК.

2. Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення та особи правопорушника.

3. Застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та гамівної сорочки має передувати попередження про намір їх використання, якщо це можливо за певних обставин. Попередження може бути здійснено голосом, у разі значної відстані або звернення до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі мови і в кожному випадку бажано рідною мовою осіб, проти яких ці засоби застосовуватимуть.

Без попередження заходи фізичного впливу і спеціальні засоби можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю чи здоров'ю персоналу СІЗО або інших осіб.

4. У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та гамівної сорочки вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на персонал СІЗО обов'язків, і мають зводитися до завдання якнайменшої шкоди здоров'ю ув'язнених і засуджених.

5. За кожним фактом застосування фізичної сили, спеціальних засобів, гамівної сорочки та вогнепальної зброї складається рапорт, який розглядає начальник СІЗО або особа, яка виконує його обов'язки, та проводиться перевірка щодо обґрунтованості їх застосування. Рапорт реєструється у спеціальному журналі та долучається до особової справи ув'язненого чи засудженого.

Про всі випадки застосування фізичної сили, спеціальних засобів та гамівної сорочки адміністрація СІЗО негайно повідомляє прокурора, а про всі випадки застосування вогнепальної зброї - прокурора та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

6. Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх осіб, крім випадків учинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров'ю персоналу СІЗО чи інших осіб, або збройного опору.

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок під час медичних обстежень, переймів, пологів та після народження дитини. У випадках, передбачених статтею 18 Закону України "Про попереднє ув'язнення" та статтею 106 КВК, застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів до таких осіб дозволяється виключно з дозволу лікаря.

7. Ув'язненому чи засудженому, до якого було застосовано фізичну силу, спеціальні засоби, гамівну сорочку або вогнепальну зброю, в обов'язковому порядку проводиться медичний огляд та у разі потреби негайно надається екстрена медична допомога. Результати медичного огляду реєструються в медичній карті ув'язненого чи засудженого.

8. Носіння персоналом СІЗО спеціальних засобів в межах території СІЗО, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

1. Кайданки до ув'язнених та засуджених застосовуються за рішенням начальника СІЗО, його заступників, чергового помічника та його заступника, старшого по корпусному відділенню, начальника варти з переміщення ув'язнених і засуджених або його помічників у таких випадках:

вчинення фізичного опору персоналу СІЗО або проявів буйства (до заспокоєння);

спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи інших осіб;

затримання або доставляння ув'язнених і засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання, до карцеру чи дисциплінарного ізолятора, приміщення камерного типу (одиночної камери), якщо зазначені особи чинять опір особовому складу чергової зміни або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим або собі;

переміщення після затримання ув'язнених або засуджених, які вчинили втечу з-під варти (охорони), після затримання;

при виведенні з камер та переміщенні на території СІЗО чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, схильних до втечі, захоплення заручників та нападу;

у разі переміщення за межами СІЗО чоловіків та жінок, засуджених до довічного позбавлення волі.

Кайданки на руки і ноги з обмежувачем можуть бути застосовані персоналом СІЗО за розпорядженням начальника СІЗО, його заступника, чергового помічника та його заступника, старшого по корпусному відділенню, начальника варти з переміщення ув'язнених і засуджених або його помічників до чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, у випадках, обґрунтованих нагальною потребою їх застосування.

Кайданки застосовуються до ув'язнених чи засуджених у положенні "руки за спиною", а кайданки на руки і ноги з обмежувачем у положенні "руки перед собою" з урахуванням їх фізичних вад та стану здоров'я. Забороняється приковування ув'язнених та засуджених кайданками та кайданками на руки і ноги з обмежувачем до будь-яких конструкцій, споруд тощо.

Через кожні дві години персоналом СІЗО здійснюється перевірка стану фіксації замків (у разі необхідності здійснюється послаблення фіксації), а медичним працівником - стану здоров'я ув'язненого чи засудженого. Кайданки та кайданки на руки і ноги з обмежувачем застосовуються доки в цьому існує нагальна потреба, з урахуванням випадків, зазначених у цьому пункті.

Кайданки та кайданки на руки і ноги з обмежувачем знімаються за вказівкою медичного працівника та за наказом осіб, які дали розпорядження на їх застосування, або за наказом начальника, вищого за посадою.

Застосовувати кайданки та кайданки на руки і ноги з обмежувачем більше ніж дві години безперервного використання або без послаблення їх тиску заборонено.

У разі доцільності подальшого застосування кайданків або кайданків на руки і ноги з обмежувачем персоналом СІЗО складається рапорт на ім'я посадових осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту. При цьому у рапорті вказуються підстави їх подальшого застосування.

При виведенні з камер та переміщенні на території СІЗО чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, схильних до втечі, захоплення заручників, нападу на адміністрацію, а також у разі переміщення за межами СІЗО чоловіків та жінок, засуджених до довічного позбавлення волі, рапорт про застосування кайданків не складається, прокурор не повідомляється.

2. Персонал СІЗО має право самостійно застосовувати засоби сльозогінної та дратівної дії для:

захисту персоналу СІЗО та інших осіб, самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу життю або здоров'ю;

припинення масових заворушень і групової непокори з боку ув'язнених та засуджених;

відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби СІЗО або звільнення їх у разі захоплення;

припинення фізичного опору особовому складу чергової зміни, варті, персоналу СІЗО;

звільнення заручників.

3. Персонал СІЗО має право самостійно застосовувати гумові (пластикові) кийки та фізичну силу для:

захисту персоналу СІЗО та інших осіб, самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу життю або здоров'ю;

припинення масових заворушень і групової непокори з боку ув'язнених та засуджених;

відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби СІЗО або звільнення їх у разі захоплення;

припинення опору особовому складу чергової зміни, варті, персоналу СІЗО;

затримання ув'язнених та засуджених, які вчинили втечу з-під варти (охорони);

звільнення заручників.

Забороняється нанесення ударів гумовим (пластиковим) кийком по голові, шиї, ключичній ділянці, статевих органах, попереку (куприку) і в живіт.

4. Застосування гамівної сорочки належить до крайніх заходів впливу на ув'язнених та засуджених і може мати місце лише тоді, коли заходи щодо припинення буйства, передбачені пунктом 1 цієї глави, є безрезультатними.

Гамівна сорочка застосовується тільки за рішенням начальника СІЗО або особи, яка виконує його обов'язки, у присутності чергового помічника і медичного працівника. Вказівка медичного працівника про неможливість застосування гамівної сорочки до ув'язненого чи засудженого підлягає безумовному виконанню.

Гамівна сорочка застосовується в камері для заспокоєння буйних осіб або іншому ізольованому приміщенні не менше ніж трьома молодшими інспекторами чергової зміни. Ув'язнений чи засуджений у гамівній сорочці поміщується обличчям догори і тримається у ній до заспокоєння, але не більше двох годин.

Увесь час перебування у гамівній сорочці ув'язнений чи засуджений повинен бути під наглядом молодшого інспектора та медичного працівника. Зняття гамівної сорочки проводиться трьома молодшими інспекторами чергової зміни.

До жінок, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх осіб гамівна сорочка не застосовується.

1. Вогнепальна зброя застосовується без попередження:

під час збройного нападу ув'язнених або засуджених на персонал СІЗО та осіб, які перебувають на території СІЗО, у разі наявності загрози їх життю чи здоров'ю;

щодо ув'язненого або засудженого, який скоює втечу з-під варти на транспортному засобі під час його руху, якщо він своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю людей;

під час втечі вночі, в умовах недостатньої видимості, а також у лісистій місцевості;

для припинення спроби заволодіти вогнепальною зброєю;

під час затримання ув'язненого або засудженого, який чинить збройний опір.

2. Вогнепальна зброя застосовується після попереджувального вигуку "Стій, стрілятиму!" і пострілу вгору під час:

спроби ув'язненого або засудженого подолати лінію охорони на огороджених об'єктах, в усіх інших випадках - після подолання лінії охорони (крім випадків застосування зброї без попередження, зазначених у пункті 1 цієї глави);

звільнення заручників;

переслідування ув'язненого або засудженого, який скоїв втечу;

явного нападу на персонал СІЗО та осіб, які перебувають на території СІЗО, коли їх життю чи здоров'ю загрожує безпосередня небезпека.

3. Після поранення або смерті внаслідок застосування вогнепальної зброї забезпечується охорона місця події до прибуття прокурора або слідчого.

У разі смерті або поранення ув'язненого або засудженого за межами СІЗО, коли немає можливості забезпечити охорону місця події силами варти, посадова особа СІЗО повідомляє про те, що сталося, чергову частину СІЗО та чергову частину найближчого територіального органу Національної поліції України для надання допомоги варті в забезпеченні охорони місця події. Особам, пораненим внаслідок застосування зброї, надається екстрена медична допомога.

1. Службові собаки застосовуються:

для охорони території та приміщень СІЗО;

під час огляду транспортних засобів і вантажів;

для розшуку, затримання та супроводу ув'язнених або засуджених, які вчинили втечу з-під варти (охорони), а також при переміщенні на обмінні пункти та у зворотному напрямку;

для перевірки стану контрольно-слідової смуги зовнішньої і внутрішньої заборонених зон та вказаної у плані охорони смуги місцевості, що прилягає до СІЗО;

під час проведення обшуків і оглядів приміщень та території СІЗО для виявлення наркотичних засобів, психотропних речовин чи інших одурманюючих засобів, а також виявлення вибухових речовин, зброї та набоїв;

під час переміщення засуджених до довічного позбавлення волі чоловіків, яким відповідно до КВК визначено тримання у приміщеннях камерного типу (у тому числі тих, вироки щодо яких не набрали законної сили), на території СІЗО за межами режимного корпусу;

для припинення масових заворушень та проявів групової непокори ув'язнених та засуджених у СІЗО.

2. Службові собаки використовуються на довгому або короткому повідках, у наморднику або без нього з урахуванням конкретної ситуації, що склалася, а також фізичних вад і стану здоров'я ув'язнених та засуджених.

1. Для придбання ув'язненими і засудженими продуктів харчування і предметів першої необхідності в СІЗО відкриваються та функціонують крамниці і столи замовлень, які провадять свою діяльність відповідно до законодавства.

2. Відповідно до статті 9 Закону України "Про попереднє ув'язнення" ув'язнені мають право купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої необхідності на суму до одного мінімального розміру заробітної плати та без обмежень письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на замовлення.

Засудженим відповідно до статті 108 КВК дозволяється придбавати за безготівковим розрахунком продукти харчування, одяг, взуття, білизну і предмети першої необхідності на гроші, зароблені в колоніях та СІЗО, одержані за переказами, за рахунок пенсії та іншого доходу без обмеження їх обсягу.

3. Виводити ув'язнених і засуджених із камер до крамниці та столу замовлень не дозволяється, товари для них купує персонал СІЗО. Графік роботи крамниці та столу замовлень СІЗО, асортимент і ціни на товари передають до кожної камери (жилого приміщення) для ознайомлення з ними ув'язнених і засуджених.

4. Адміністрація СІЗО створює умови, щоб кожний ув'язнений чи засуджений мав змогу придбавати продукти харчування та предмети першої необхідності в крамниці цієї установи не менше двох разів на тиждень.

5. Тим, хто бажає придбати продукти харчування та предмети першої необхідності, видається бланк заяви (додаток 16), який після заповнення здається персоналу СІЗО для передавання в бухгалтерію.

Бухгалтер СІЗО перевіряє наявність коштів на особових рахунках ув'язнених і засуджених та списує з них гроші на суму придбаних товарів.

Продукти харчування та предмети першої необхідності розносять по камерах та видають ув'язненим і засудженим під особистий підпис у розписці, розміщеній на бланку заяви. Засуджені, залишені у СІЗО для роботи з господарського обслуговування, одержують придбані продукти харчування та предмети першої необхідності самостійно.

6. Ув'язнені та засуджені за бажанням можуть користуватися послугами установ та підприємств комунально-побутового обслуговування за місцем розташування СІЗО.

До таких послуг належать пошиття цивільного одягу та взуття, їх ремонт, чищення одягу, ремонт побутової техніки та годинників, що належать засудженим, фото-, відеозйомка (під контролем персоналу СІЗО), а також інші послуги з дозволу адміністрації СІЗО. Засуджені можуть сплачувати за своє заочне (дистанційне) навчання.

Для надання додаткових послуг ув'язнені та засуджені можуть запрошувати відповідних фахівців з дозволу адміністрації СІЗО.

Додаткові послуги надаються ув'язненим чи засудженим на підставі їх заяви на ім'я начальника СІЗО та сплачуються за рахунок коштів, які є на їх особових рахунках.

1. Відповідно до статті 9 Закону України "Про попереднє ув'язнення" та статті 112 КВК ув'язнені і засуджені мають право одержувати передачі.

2. Передачі приймаються в порядку черговості відвідувачів. Для приймання передач у визначеному адміністрацією СІЗО місці обладнується окрема кімната, розташована суміжно з приміщенням для відвідувачів. Кімната для приймання передач обладнується спеціальним вікном для спілкування молодшого інспектора чергової зміни з відвідувачами.

У приміщенні для відвідувачів установлюються столи з письмовим приладдям, меблями, скринька для скарг та заяв. На видному місці вивішуються оголошення із зазначенням часу приймання передач, надання побачень, перелік продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, заборонених для передавання ув'язненим і засудженим, витяги з нормативно-правових актів, що визначають порядок надання побачень, приймання передач, встановлюють відповідальність громадян за їх порушення, графік приймання громадян адміністрацією СІЗО та інша необхідна інформація.

3. Особа, яка принесла передачу, заповнює і підписує заяву у двох примірниках (додаток 17), обидва примірники заяви, передачу, паспорт або інший документ, що посвідчує особу, здає молодшому інспектору чергової зміни, який перевіряє вміст передачі за найменуваннями, кількістю предметів, продуктів харчування та їх вагою, а також оглядає її відповідно до порядку огляду вмісту посилок (передач) та бандеролей (додаток 18).

У разі наявності в передачі лікарських засобів, медичних виробів, технічних та інших засобів реабілітації молодший інспектор, який перевіряє вміст передачі, інформує про це медичного працівника, про що ставить відповідну відмітку на другому примірнику заяви особи, яка принесла передачу.

4. Молодші інспектори чергової зміни, які приймають передачі, повинні бути одягнені в білі халати, мати в санітарних книжках відмітку про проходження медичного огляду, дотримуватися правил гігієни і санітарії, поводитись ввічливо і ставитися з повагою до осіб, які принесли передачу.

5. Звірка ваги та вмісту передач здійснюється у присутності осіб, що їх доставили (до ваги передачі не зараховуються предмети особистої гігієни, предмети першої необхідності, лікарські засоби, медичні вироби, технічні та інші засоби реабілітації у фабричній закритій непошкодженій упаковці).

Паспорт або документ, що посвідчує особу, повертають після проведення звірки або огляду вмісту передачі.

Продукти харчування, предмети першої необхідності, інші речі та предмети, які заборонено передавати ув'язненим і засудженим, повертають особі, яка принесла передачу, із зазначенням причини повернення.

Виявлені в передачі предмети, вироби та речовини, вилучені з цивільного обігу; будь-яка зброя, набої, вибухові речовини, а також спеціальні засоби та засоби активної оборони; гроші, банківські картки, цінні речі, цінні папери; оптичні прилади (крім окулярів); будь-які вироби з дорогоцінних металів; дріжджі, спиртні, слабоалкогольні напої і пиво; наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори; радіоелектронні засоби, призначені для передавання чи приймання радіосигналів (радіостанції, комунікатори, мобільні телефони та зарядні пристрої до них, SIM-картки, скетч-картки поповнення рахунку мобільного зв'язку, пейджери, роутери тощо); будь-які колючо-ріжучі предмети, ножі, сокири, молотки, ножівкові полотна; гральні карти заводського або кустарного виготовлення; топографічні карти, компаси; формений одяг і знаки розрізнення військовослужбовців та працівників правоохоронних органів передаються до оперативного відділу СІЗО для проведення перевірки і вжиття заходів, визначених законодавством.

6. Після приймання передачі молодший інспектор чергової зміни повертає перший примірник заяви особі, яка принесла передачу, з розпискою в прийманні, а другий примірник заяви після підпису ув'язненого чи засудженого щодо одержання передачі долучає до його особової справи.

У картці обліку побачень, видачі посилок (передач) і бандеролей (додаток 19) робиться відмітка про одержання передачі, її вміст і вагу, після чого передачу видають зазначеним особам.

Отримання, облік та видача лікарських засобів, медичних виробів, технічних та інших засобів реабілітації здійснюються працівниками медичної частини (лікарняного закладу) відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 01 липня 2020 року № 2256/5/1491).

Передачі видаються ув'язненим і засудженим не пізніше трьох робочих днів з дня їх надходження до СІЗО. Адміністрація СІЗО забезпечує зберігання передач, однак у разі природного псування їх вмісту відповідальності не несе.

У випадках відмови ув'язненого чи засудженого з будь-яких причин прийняти передачу адміністрація СІЗО робить про це відмітку на другому примірнику заяви. Вміст передачі повертають особам, які принесли передачу (за можливості), або знищують за згодою ув'язненого чи засудженого, про що складається акт, який підписує персонал СІЗО, ув'язнений або засуджений. Ув'язнений або засуджений може викласти в акті зауваження та пояснення щодо причин відмови прийняти передачу. Після цього акт разом з другим примірником заяви на приймання передачі долучається до особової справи ув'язненого чи засудженого.

7. Передачу не приймають і повертають особі, яка її принесла, з роз'ясненням причин повернення у разі:

звільнення ув'язненого чи засудженого з-під варти або вибуття його із СІЗО;

смерті ув'язненого чи засудженого;

відсутності в ув'язненого чи засудженого можливості особисто прийняти адресовану йому передачу (перебування за межами СІЗО у зв'язку з проведенням слідчих дій чи участю в судових засіданнях, вибуття більше ніж на добу; перебування в медичній частині у несвідомому стані, перебування в лікарняному закладі або закладі охорони здоров'я);

відсутності в особи, яка принесла передачу, паспорта або документа, що посвідчує особу;

відбування стягнення у вигляді поміщення до карцеру чи дисциплінарного ізолятора, переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери);

наявності письмової відмови ув'язненого чи засудженого одержати передачу.

8. Родичам ув'язнених та засуджених або іншим особам, які прибули до СІЗО, адміністрація роз'яснює, що замість посилок (передач) і бандеролей вони мають можливість придбати через крамницю СІЗО продукти харчування та предмети першої необхідності з метою подальшої передачі ув'язненим та засудженим. У такому разі зазначені особи подають заяву у двох примірниках із зазначенням найменувань, кількості і ваги продуктів харчування та предметів першої необхідності для передачі ув'язненому чи засудженому і в касі СІЗО сплачують їх вартість. Після отримання ув'язненим чи засудженим такої передачі один примірник заяви повертають особі, яка сплатила вартість передачі, а інший долучають до особової справи ув'язненого чи засудженого.

9. У камерах (жилих секціях) СІЗО встановлюються телевізори невеликих габаритів (діагональ до 80 см), холодильники із загальним об'ємом до 280 літрів та DVD-плеєри з розрахунку один на камеру (жилу секцію), одержані від родичів ув'язнених чи засуджених або інших осіб, придбані через торговельну мережу.

Особа, яка хоче передати у користування ув'язненому або засудженому телевізор, холодильник чи DVD-плеєр, подає письмову заяву на ім'я начальника СІЗО.

Передача телевізора, холодильника або DVD-плеєра від родичів ув'язнених чи засуджених чи інших осіб оформлюється актом, де зазначаються модель, рік випуску, характерні ознаки та (за наявності) технічний паспорт. Акт складається у трьох примірниках, перший з яких видається особі, яка передала телевізор, холодильник чи DVD-плеєр, другий долучається до особової справи ув'язненого або засудженого, третій зберігається у відділі соціально-виховної та психологічної роботи СІЗО.

Ув'язненим та засудженим, які одержали телевізор, холодильник чи DVD-плеєр, забороняється передавати їх у власність іншим особам. У разі виходу з ладу їх ремонт здійснюється за межами СІЗО за рахунок коштів ув'язнених чи засуджених, їх родичів або інших осіб. Після ремонту за заявою телевізор, холодильник чи DVD-плеєр повертають до камери (жилої секції).

У разі вибуття ув'язнених та засуджених до інших СІЗО або установ виконання покарань телевізор, холодильник чи DVD-плеєр за їх письмовою заявою повертають особам, які їх передали, або родичам ув'язнених чи засуджених. У разі тимчасового вибуття ув'язнених та засуджених для проведення слідчих дій або участі в судових засіданнях, якщо вони наполягають, телевізор, холодильник чи DVD-плеєр здають для зберігання на склад СІЗО.

Про повернення телевізора, холодильника чи DVD-плеєра адміністрація СІЗО завчасно повідомляє осіб, які їх передали, або родичів ув'язненого чи засудженого, а їх видача здійснюється під розписку у третьому примірнику акта, який після цього повертається на зберігання до відділу соціально-виховної та психологічної роботи СІЗО.

До повернення телевізора, холодильника чи DVD-плеєра особам, які їх передали, або родичам ув'язненого чи засудженого їх здають на склад СІЗО для зберігання. До кожного з них додається ярлик із зазначенням прізвища та ініціалів власника.

Видавати до камери (жилої секції) у користування телевізор, холодильник чи DVD-плеєр ув'язнених або засуджених, які вибули до інших СІЗО або установ виконання покарань, забороняється, за винятком, коли телевізор, холодильник чи DVD-плеєр передаються за їх заявою на баланс СІЗО як благодійна допомога. У такому разі телевізор, холодильник чи DVD-плеєр залишаються в камері (жилій секції), а в разі виходу з ладу їх ремонт здійснюється за рахунок СІЗО.

1. Посилки та бандеролі, адресовані ув'язненим та засудженим, приймає від поштових відділень персонал СІЗО.

2. Розкриття та огляд вмісту посилки і бандеролі здійснює персонал СІЗО, призначений наказом начальника СІЗО, у присутності ув'язненого чи засудженого відповідно до порядку огляду посилок (передач) та бандеролей. У разі наявності в посилці лікарських засобів, медичних виробів, технічних та інших засобів реабілітації молодший інспектор, який перевіряє вміст посилки, інформує про це медичного працівника, про що ставить відповідну відмітку у главі 3 картки обліку побачень, видачі посилок (передач) і бандеролей.

Зіпсовані продукти харчування, що надійшли в посилці, знищуються в присутності ув'язненого чи засудженого, про що персонал СІЗО, що проводив огляд вмісту посилки, складає акт, який підписують персонал СІЗО та ув'язнений або засуджений. Ув'язнений або засуджений може викласти в акті свої зауваження, після чого акт долучається до особової справи ув'язненого чи засудженого.

У картці обліку побачень, видачі посилок (передач) і бандеролей молодшим інспектором чергової зміни робиться відмітка про одержання ув'язненим або засудженим посилки чи бандеролі, їх вміст і вагу, після чого посилку чи бандероль видають ув'язненому або засудженому.

Лікарські засоби, медичні вироби, технічні та інші засоби реабілітації, які надійшли у посилці, за заявою ув'язненого або засудженого передаються до медичної частини (лікарняного закладу). У разі відмови ув'язненого або засудженого написати заяву персонал СІЗО складає відповідний акт. Оригінал акта долучається до особової справи ув'язненого чи засудженого, а копія акта разом з лікарськими засобами, медичними виробами, технічними та іншими засобами реабілітації передаються до медичної частини (лікарняного закладу).

Отримання, облік та видача лікарських засобів, медичних виробів, технічних та інших засобів реабілітації здійснюються працівниками медичної частини (лікарняного закладу) відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 01 липня 2020 року № 2256/5/1491).

3. У разі виявлення в посилках і бандеролях продуктів харчування, речей і предметів, які заборонені для зберігання і використання ув'язненими та засудженими і за передавання яких передбачено адміністративну чи кримінальну відповідальність, проводиться перевірка та вживаються заходи відповідно до чинного законодавства.

Виявлені в посилках і бандеролях продукти харчування, речі і предмети, які заборонено передавати ув'язненим і засудженим, за їх письмовою заявою можуть бути здані на склад СІЗО з метою повернення родичам або іншим особам, зазначеним у заяві. Якщо заборонені для зберігання ув'язненими та засудженими продукти харчування, що перебувають на складі, зіпсувалися або термін їх придатності закінчився, комісія СІЗО знищує їх, про що складається акт, з яким ув'язнені та засуджені ознайомлюються під підпис.

4. Посилки і бандеролі, адресовані ув'язненим та засудженим, повертають відправникам за їхній рахунок з позначкою "Підлягає поверненню" у випадках:

звільнення ув'язненого чи засудженого із СІЗО;

смерті ув'язненого чи засудженого;

наявності письмової відмови ув'язненого чи засудженого одержати їх.

Посилки і бандеролі, адресовані засудженим, переведеним до інших СІЗО або установ виконання покарань, пересилаються за рахунок СІЗО або установ виконання покарань за місцем їх нового тримання.

5. Посилки та бандеролі мають бути вручені ув'язненим і засудженим не пізніше п'яти робочих днів з дня їх надходження до СІЗО, а в разі тимчасового вибуття цих осіб - з дня їх повернення до СІЗО. Адміністрація СІЗО забезпечує зберігання посилок та бандеролей, однак у разі природного псування їх вмісту відповідальності не несе. Посилки та бандеролі, що надійшли на поштову адресу осіб, які відбувають стягнення у вигляді поміщення у карцер чи дисциплінарний ізолятор, переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери), здають на склад СІЗО для зберігання та вручають ув'язненим і засудженим після закінчення строку їх перебування у цих приміщеннях.

Адміністрація СІЗО забезпечує зберігання вмісту посилок та бандеролей за умови, якщо вони не були вручені ув'язненим та засудженим у зв'язку з відбуванням ними стягнення, однак у разі природного псування продуктів через їх тривале зберігання відповідальності не несе.

Максимальна вага однієї посилки або бандеролі визначається Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (із змінами).

1. Ув'язненим та засудженим дозволяється одержувати грошові перекази (у національній валюті) через поштові відділення, банки або касу СІЗО, які відповідно до чинного законодавства зараховуються на їх особові рахунки.

2. Для здійснення грошової передачі родичі або інші особи подають заяву у двох примірниках, де зазначається сума коштів, яка підлягає зарахуванню на особовий рахунок ув'язненого або засудженого, та після розгляду заяви начальником СІЗО вносять до каси СІЗО необхідну суму. Особі, яка внесла кошти, видається квитанція прибуткового касового ордера, копія якого долучається до особової справи ув'язненого чи засудженого.

Після зарахування коштів на особовий рахунок ув'язненого чи засудженого перший примірник заяви залишається в окремій справі бухгалтерії СІЗО, а другий з відповідними відмітками долучається до особової справи ув'язненого або засудженого.

3. Для переказу через поштові відділення, банки або касу особистих коштів засуджений подає через персонал СІЗО письмову заяву начальнику СІЗО.

4. Засуджені, залишені у СІЗО для роботи з господарського обслуговування; особи, засуджені до обмеження волі, які на підставі статті 57 КВК підлягають направленню до місця відбування покарання; особи, засуджені до позбавлення волі, довічного позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі статті 87 КВК підлягають відправленню до установ виконання покарань; засуджені, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 КВК тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО з виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії, за винятком осіб, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у зв'язку з іншим кримінальним провадженням, відповідно до статей 59, 107, 114 та 151 КВК мають право без обмеження одержувати грошові перекази і відправляти грошові перекази родичам, а з дозволу адміністрації СІЗО - також іншим особам.

Для відправлення грошового переказу родичам або іншим особам засуджений звертається з письмовою заявою до начальника СІЗО або особи, яка виконує його обов'язки, із зазначенням суми грошей, яку він має намір переказати. Про відправлення грошового переказу засуджений ознайомлюється з квитанцією під особистий підпис, яка долучається до його особової справи.

У разі відправлення грошового переказу іншим особам засуджений також зазначає у заяві причини, через які він бажає відправити переказ. Начальник СІЗО або особа, яка виконує його обов'язки, приймає рішення за такою заявою не пізніше трьох діб з дня її подання. Про прийняте рішення повідомляють засудженого.

1. Відповідно до статті 12 Закону України "Про попереднє ув'язнення" та статей 8, 59, 110, 116, 138, 139, 140, 151 КВК адміністрація СІЗО може надавати ув'язненим і засудженим короткострокові та тривалі побачення.

2. Короткострокові побачення з родичами або іншими особами надають начальник СІЗО або його заступник (особи, які виконують їх обов'язки):

засудженим, залишеним у СІЗО для роботи з господарського обслуговування; особам, засудженим до обмеження волі, які на підставі статті 57 КВК підлягають направленню до місця відбування покарання; особам, засудженим до позбавлення волі, довічного позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі статті 87 КВК підлягають відправленню до установ виконання покарань; засудженим, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 КВК тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО з виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії;

ув'язненим - з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження;

засудженим, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 КВК тимчасово залишені у СІЗО або переведені до СІЗО з виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії, в разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку з іншим кримінальним провадженням - з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження;

іноземцям, яких тримають під вартою, з представниками посольств і консульств відповідних держав - за погодженням з Міністерством закордонних справ України і з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження;

особам, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, - на підставі письмового дозволу органу, що проводить екстрадиційну перевірку.

3. На підставі письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, чи органу, що проводить екстрадиційну перевірку, особам, зазначеним в абзацах третьому - шостому пункту 2 цієї глави, адміністрація СІЗО надає короткострокові побачення, які за її рішенням проводяться у відкритих (без суцільного розмежувального скла та переговорного пристрою) або закритих (через суцільне розмежувальне скло та переговорний пристрій) умовах.

Короткострокові побачення особам, засудженим до обмеження волі, які на підставі статті 57 КВК підлягають направленню до місця відбування покарання; особам, засудженим до позбавлення волі, довічного позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі статті 87 КВК підлягають відправленню до установ виконання покарань; засудженим, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 КВК тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО з виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії, можуть надаватися як у відкритих, так і закритих умовах.

При визначенні відкритих або закритих умов проведення побачень адміністрація СІЗО враховує поведінку ув'язненого чи засудженого під час перебування в СІЗО, допущені порушення правил поведінки під час попередніх побачень, а також рекомендації психолога.

Короткострокові побачення неповнолітнім особам та засудженим, залишеним у СІЗО для роботи з господарського обслуговування, надаються у відкритих умовах.

У кімнаті, де розташовано кабіни (столи) для проведення побачень, одночасно можуть перебувати декілька ув'язнених чи засуджених з додержанням вимог ізоляції.

4. Тривалі побачення адміністрація СІЗО надає засудженим, залишеним у СІЗО для роботи з господарського обслуговування, а також засудженим, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 КВК тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО з виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії, за винятком осіб, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у зв'язку з іншим кримінальним провадженням.

Тривалі побачення з правом спільного проживання надаються тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки).

Тривалі побачення можуть надаватися подружжю, яке проживало однією сім'єю, але не перебувало у шлюбі, у разі, якщо в них є спільні неповнолітні діти та за умови пред'явлення їхніх свідоцтв про народження.

Засудженим на їхнє бажання дозволяється заміняти тривалі побачення короткостроковими.

5. На підставі письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, органу, що проводить екстрадиційну перевірку, а також письмової заяви особи, яка прибула на побачення, особам, зазначеним в абзацах третьому - шостому пункту 2 цієї глави, начальник СІЗО або його заступник надає письмовий дозвіл на побачення і розпорядження черговому помічнику на його проведення. Дозвіл слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, а також дозвіл органу, що проводить екстрадиційну перевірку, завірені гербовою печаткою, дійсні тільки на одне побачення.

Документами, які посвідчують особу, що прибула на побачення, є паспорт, свідоцтва про народження, про встановлення батьківства, зміну прізвища, імені, а для малолітніх та неповнолітніх - свідоцтво про народження. Документом, який підтверджує родинні зв'язки подружжя, є свідоцтво про шлюб.

Громадянам, які прибули на побачення без документів, що посвідчують їх особу, з ознаками чи у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, а також особам, не зазначеним у дозволі слідчого, судді, які здійснюють кримінальне провадження, органу, що проводить екстрадиційну перевірку, та особам, які відмовилися від проведення огляду речей та одягу або особистого огляду, побачення не надається. Також побачення не надається у разі письмової заяви ув'язненого або засудженого про відмову від його проведення.

Про причини відмови в наданні побачення оголошується особі, яка прибула на побачення, а на її заяві робиться відповідна відмітка.

Заява ув'язненого або засудженого про відмову від побачення та заява особи, яка прибула на побачення, з відміткою про причини відмови в його наданні долучаються до особової справи ув'язненого або засудженого.

6. Побачення надаються в порядку загальної черги. Перед початком побачення особи, які прибули на побачення, попереджаються про те, що під час побачення забороняється:

передавати ув'язненим та засудженим будь-які документи, голосно розмовляти та кричати;

користуватися технічними засобами зв'язку, комп'ютерами і розмножувальною апаратурою. З дозволу адміністрації СІЗО особи, які прибули на побачення, можуть проносити до кімнат побачень фотоапарати і відеокамери та користуватися ними.

До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування (за винятком напоїв із вмістом алкоголю та енергетичної дії, пива) та цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено.

Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побаченнях, дозволяється у денний час виходити за межі СІЗО для придбання продуктів харчування, предметів першої необхідності, а в разі дострокового закінчення побачення (з невідкладних обставин) - у будь-який час доби, про що вони попереджаються молодшим інспектором чергової зміни перед проведенням побачення.

Короткострокове побачення родичів та інших осіб з ув'язненими і засудженими здійснюється у присутності персоналу СІЗО або під відеонаглядом.

Пронесення особами, які прибули на короткострокове побачення з ув'язненими або засудженими, будь-яких продуктів, речей або предметів не дозволяється.

Якщо на побаченні допускаються зазначені порушення встановленого порядку їх проведення, а також зухвала поведінка та прояви хуліганства, молодший інспектор чергової зміни, який проводить побачення, попереджає про необхідність припинення зазначених дій, а у разі допущення нового порушення припиняє побачення та доповідає рапортом начальнику СІЗО із зазначенням причин припинення побачення.

Після завершення побачення ув'язнені чи засуджені можуть одержати від родичів чи інших осіб, які перебували на побаченні, передачі у порядку, передбаченому главою 2 розділу VI цих Правил.

7. Кількість короткострокових і тривалих побачень ув'язненим і засудженим встановлюється відповідно до статті 12 Закону України "Про попереднє ув'язнення" та статей 51, 59, 138, 139, 140, 151 КВК.

Короткострокові і тривалі побачення адміністрація СІЗО надає у спеціально обладнаних кімнатах (додаток 20).

Графік роботи кімнат побачень складається з урахуванням місцевих умов та інших конкретних обставин, який затверджується начальником СІЗО. Тривалість роботи кімнат побачень не може бути менше восьми годин.

Тривалість побачень адміністрація СІЗО установлює залежно від пропускної спроможності приміщень, у яких вони проводяться, а також з урахуванням поведінки ув'язненого чи засудженого, ставлення до праці та навчання. У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше доби, якщо на коротших строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні.

Побачення ув'язнених і засуджених з дипломатичними представниками до кількості побачень не враховуються, їх число не обмежується. Оплата послуг за користування кімнатами короткострокових побачень у таких випадках не стягується.

Ув'язненим, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, побачення зі співробітниками Управління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців адміністрація СІЗО надає без обмеження кількості таких побачень та їх тривалості згідно з Угодою між Управлінням Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців та Урядом України.

Представникам Міжнародного Комітету Червоного Хреста побачення з ув'язненими надається адміністрацією СІЗО безперешкодно, без обмеження кількості таких побачень та їх тривалості, у випадках та відповідно до умов Женевських конвенцій 1949 року про захист жертв війни з повідомленням слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, у вільний від виконання слідчих дій та судових засідань час. За бажанням ув'язненого або представників Міжнародного Комітету Червоного Хреста такі побачення надаються наодинці у приміщенні без суцільного розмежувального захисного скла (за їхньою згодою) із забезпеченням їх безпеки.

8. Короткострокові побачення з родичами або іншими особами у закладах охорони здоров'я засудженим, які перебувають на стаціонарному лікуванні, та залишеним у СІЗО для роботи з господарського обслуговування; особам, засудженим до обмеження волі, які на підставі статті 57 КВК підлягають направленню до місця відбування покарання; особам, засудженим до  позбавлення волі, довічного позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі статті 87 КВК підлягають відправленню до установ виконання покарань; засудженим, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 КВК тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО з виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії, надаються з дозволу начальника СІЗО або його заступника.

Короткострокові побачення родичам або іншим особам з ув'язненими або засудженими, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 КВК тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО з виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії та які перебувають на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я, у разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку з іншим кримінальним провадженням надає начальник СІЗО або його заступник за наявності письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, органу, що проводить екстрадиційну перевірку.