Про затвердження Інструкції з автомобільного та бронетанкового забезпечення в Державній прикордонній службі України

перевірка стану, ТОіР паркового обладнання, рухомих засобів ТОіР;

ремонт і дообладнання під’їзних шляхів, внутрішніх доріг парку, огороджень, майданчиків для стоянки машин;

прибирання території парку і паркових приміщень, дообладнання та ремонт пунктів (майданчиків) ТОіР, інших паркових приміщень;

перевірка стану, доукомплектування і дообладнання навчально-матеріальної бази для технічної підготовки, класів, машин-тренажерів;

перевірка стану засобів пожежогасіння, засобів сигналізації та освітлення парку, вентиляції приміщень, усунення виявлених несправностей.

5. Напередодні паркового або парко-господарського дня командирами підрозділів здійснюється підготовка до робіт у парку й доведення завдань до особового складу.

6. Роботи в паркові або парко-господарські дні розпочинаються з шикування особового складу, перевірки готовності підрозділів до виконання робіт, уточнення поставлених напередодні завдань та доведення заходів безпеки під час виконання робіт.

Після закінчення робіт підбиваються підсумки.

1. Протипожежна охорона парків організовується відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

2. Заходи протипожежної охорони парків розробляються штатною посадовою особою (особою, яку визначено наказом по частині відповідальною за протипожежний стан) разом із заступником начальника (командира) з озброєння та техніки з урахуванням конкретних умов і включаються в план протипожежної охорони частини.

3. Укомплектування парків засобами пожежогасіння за встановленими нормами здійснюється відповідно до чинного законодавства.

1. Своєчасний і якісний ремонт машин є важливою умовою підтримки бойової готовності органів Держприкордонслужби та забезпечується:

наявністю добре оснащених та укомплектованих особовим складом ремонтних підрозділів і постійною готовністю їх до виконання завдань із ТОіР машин;

правильною організацією виробництва, дотриманням технічних умов із ремонту машин і постійним контролем за їх виконанням;

високим рівнем виробництва, навчанням спеціалістів і постійним підвищенням їх кваліфікації;

своєчасним установленням місць виходу з ладу машин, швидким висуванням до них рухомих засобів ремонту або швидкою відправкою несправних машин до місць відновлення (ремонтні підрозділи, заводи тощо);

постійним удосконаленням технологічного процесу ремонту;

створенням запасів і своєчасним забезпеченням ремонтних підрозділів майном;

утриманням у постійній справності обладнання, інструменту і приладів;

чіткою взаємодією між органами Держприкордонслужби з питань використання ремонтних підрозділів та забезпечення їх рухомими ремонтними засобами та майном.

2. Залежно від характеру несправностей (пошкоджень) і трудомісткості робіт з їхнього усунення в Держприкордонслужбі є такі види ремонту:

для автомобільної та бронетанкової техніки (крім причепів) - ПР, СР і КР;

для агрегатів і причепів - ПР і КР.

3. У Держприкордонслужбі прийнято систему ремонту машин, за якої СР і КР плануються згідно зі встановленим міжремонтним ресурсом, регламентний ремонт - через 12-15 років служби, а фактична потреба в ремонті встановлюється залежно від технічного стану машини.

4. ПР машини полягає в усуненні несправностей шляхом заміни або ремонту несправних деталей, механізмів, вузлів, а також у виконанні необхідних регулювальних, кріпильних, зварювальних, слюсарно-механічних та інших ремонтних робіт.

При ПР машин допускається заміна окремих агрегатів, у тому числі одного основного, крім кузова легкового автомобіля або автобуса, корпусу або рами машини, двигуна і гідромеханічної передачі для багатовісного автомобіля, двигуна і коробки передач для бронетанкової техніки.

Перелік основних агрегатів машин наведено в додатку 9 до цієї Інструкції.

5. СР полягає в заміні або капітальному ремонті не менше двох і не більше половини основних агрегатів машини, крім кузова легкового автомобіля або автобуса, корпусу або рами машини.

При цьому обов’язково перевіряється технічний стан і за потреби проводиться поточний ремонт решти агрегатів, механізмів і вузлів, а також необхідні регулювальні, кріпильні, зварювальні, слюсарно-механічні та інші ремонтні роботи. Крім того, з метою відновлення ресурсу всіх агрегатів і машини в цілому до чергового капітального ремонту (списання) проводиться ТО машини.

6. КР машини полягає в її повному розбиранні, заміні (крім броньованого корпусу) або капітальному ремонті всіх агрегатів, механізмів, вузлів і зношених деталей, збиранні й випробуванні згідно з технічними умовами на капітальний ремонт.

КР має забезпечити відновлення міжремонтного ресурсу машини до чергового середнього ремонту згідно зі встановленими нормами.

7. Регламентний ремонт машини полягає в перевірці її технічного стану, заміні деталей, строки служби яких менше міжремонтного ресурсу машини, проведенні регулювальних, кріпильних, рихтувальних, зварювальних, малярних та інших ремонтних робіт, випробуванні машини та її агрегатів.

Регламентний ремонт проводиться на машинах бойової (навчально-бойової) та стройової (навчально-стройової) груп експлуатації.

8. Для квадро- і трициклів, снігоходів, мопедів, моторолерів, велосипедів тощо капітальний ремонт не встановлюється. Для цих транспортних засобів, що знаходяться в несправному стані, установлено СР, який проводиться за фактичним технічним станом.

9. ПР агрегату полягає в його частковому розбиранні, заміні або ремонті окремих зношених або пошкоджених механізмів, деталей, крім базових, і проведенні необхідних регулювальних та інших робіт.

До базових деталей агрегатів належать:

блок циліндрів двигуна;

картери коробки передач, роздавальної коробки, ведучих мостів, рульового механізму;

балка переднього моста;

металевий каркас кузова чи кабіни;

повздовжні балки (лонжерони) рами.

10. КР агрегату полягає в його повному розбиранні, заміні або ремонті всіх зношених і пошкоджених деталей, збиранні й випробуванні згідно з технічними умовами на капітальний ремонт.

11. Ремонт деталей полягає в усуненні дефектів шляхом проведення слюсарних, ковальських, термічних, механічних, електролітичних та інших робіт, у результаті яких геометричні форми, розміри деталі та її механічні властивості приводяться у відповідність із технічними умовами на ремонт.

12. Типові норми часу на ремонт за його видами і марками машин, технологічні процеси, технічні умови, а також норми витрат матеріалів, запасних частин та інструменту встановлюються сервісними центрами (спеціалізованими станціями ТО), ремонтними заводами, установами, іншими підприємствами (далі - ремонтними підприємствами) згідно з чинним законодавством.

13. Основним методом ремонту машин є агрегатний метод, за якого несправні агрегати, механізми і вузли замінюються новими або заздалегідь відремонтованими. Агрегатний метод ремонту машин проводиться з метою скорочення часу перебування машини в ремонті.

Крім основного методу, ремонт машини проводиться:

індивідуальним методом, за якого несправні агрегати, механізми і вузли машини ремонтуються та встановлюються на ту ж саму машину;

змішаним методом, за якого частина агрегатів, механізмів і вузлів машини ремонтується, а частина замінюється новими або відремонтованими.

14. У ремонтних підрозділах створюється запас відремонтованих агрегатів, механізмів і вузлів (оборотний фонд) відповідно до чинного законодавства.

Оборотний фонд основних агрегатів, механізмів і вузлів створюється за рахунок закупок, проведення ремонту, а також за рахунок їх оприбуткування (у разі придатності для подальшого використання) від списаних машин.

15. Умовами, які забезпечують успішні дії ремонтних підрозділів, є:

постійна готовність до виконання завдань за призначенням;

висока професійність особового складу;

можливість рухомих засобів ремонту швидко переміщатися й розгортатися для роботи в польових умовах;

максимальна механізація ремонтних робіт;

постійне вдосконалення і втілення прогресивних технологічних процесів, розширення й удосконалення виробничої бази.

1. Ремонт машин, як правило, проводиться:

ПР - у підрозділах охорони кордону та ремонтних підрозділах органів Держприкордонслужби;

СР - у ремонтних підрозділах органів Держприкордонслужби;

КР - на спеціалізованих ремонтних підприємствах.

ПР і СР машин проводяться із залученням водіїв (екіпажів) машин у ПТОР (спеціально обладнаних приміщеннях).

2. Для проведення ПР машин у постійних парках у ПТОР обладнуються пости розбірково­збиральних і спеціальних робіт.

3. Для виконання робіт із СР машин в органах Держприкордонслужби обладнуються майданчики, дільниці та інші приміщення для:

приймання машин у ремонт (за потреби - для зберігання машин, які очікують ремонту);

чищення й миття машин;

розбирання та збирання машин;

поточного ремонту агрегатів;

спеціальних робіт (слюсарно-механічних, електрогазозварювальних, ковальсько-мідницьких, жерстяницьких, столярних тощо);

зберігання і видачі відремонтованих машин.

Дільниці розбиваються на пости, кількість яких визначається залежно від потреби.

Після завершення ремонту машини проводиться випробування пробігом.

4. У разі передчасного виходу машини (агрегату) з ладу начальник (командир) органу Держприкордонслужби призначає розслідування, установлює причини й вживає заходів щодо подальшого дотримання правил експлуатації машин.

5. Ремонт машин безпосередньо в органі Держприкордонслужби організовується відповідно до рішення заступника начальника (командира) з озброєння та техніки. Здавання машини в ремонт проводиться за актами технічного стану.

6. Технологічний процес ремонту машин включає відповідний обсяг робіт у встановленій послідовності згідно з технічними умовами.

Технологічний процес ПР і СР, як правило, передбачає:

приймання машини в ремонт;

чищення і миття;

зняття агрегатів, механізмів і вузлів, які потребують ремонту або заміни;

встановлення нових або відремонтованих агрегатів, механізмів, деталей, вузлів тощо;

заміну експлуатаційних рідин;

регулювання приводів управління агрегатами;

проведення стаціонарних випробувань машини або випробувань пробігом;

усунення дефектів, які встановлені під час випробування;

ТО машини;

фарбування та доукомплектування машини;

кінцеву перевірку якості проведеного ремонту й комплектності машини та повернення її в підрозділ.

7. З метою дотримання технологічного процесу й технічних умов на ремонт машин та їх агрегатів здійснюється технічний контроль.

Технічний контроль включає:

перевірку документації технологічного процесу ремонту машин;

перевірку стану й комплектності машин, їх агрегатів, механізмів і вузлів, які підлягають ремонту;

перевірку основних операцій (групи операцій) із ремонту машин (агрегатів);

перевірку деталей, інструменту й обладнання, які виготовляються ремонтним підрозділом;

перевірку (випробування) відремонтованих машин (агрегатів);

систематичний контроль за станом вимірювального інструменту;

розробку заходів із запобігання дефектам під час виконання ремонтних робіт.

8. У СР або КР машини (агрегати - у КР) направляються за результатами технічного огляду і перевірки паспорта (формуляра) комісією органу Держприкордонслужби в разі:

відпрацювання машиною (агрегатом) установлених норм міжремонтного ресурсу або строку служби;

передчасного виходу машини (агрегату) з ладу в результаті аварій, поломок та інших причин.

У результаті огляду встановлюються можливість продовження експлуатації, потреба в ремонті або неможливість подальшого використання машини (агрегату), про що складається акт технічного стану.

У разі якщо машина (агрегат) не потребує ремонту, може встановлюватися додаткова норма пробігу до проведення ремонту.

За потреби СР машини перераховуються її основні агрегати, які потребують КР (заміни). Під час відправки машин у СР їхні індивідуальні комплекти ЗІП не відправляються.

Машини (агрегати), які відправляються в ремонт, мають бути повністю укомплектовані, очищені від пилу і бруду, вимиті.

9. Відправку машин і агрегатів у КР організовує заступник начальника (командира) з озброєння та техніки. Роботи з їх підготовки до відправки виконуються в підрозділі. Усі машини й агрегати, які готуються до відправки в КР, мають відповідати вимогам державних стандартів або технічним умовам на здавання їх у ремонт.

Забороняється перед відправкою машини в КР замінювати агрегати, механізми, вузли, автомобільні шини тощо на ті, які є непридатними для використання.

10. КР машин та агрегатів проводиться на ремонтних підприємствах і установах, які спеціалізуються на ремонті відповідних марок машин, або в сервісних центрах, для чого укладаються відповідні договори.

11. Регулювання взаємовідносин між органом Держприкордонслужби і виконавцем робіт із ТОіР машин та агрегатів визначається Законом України "Про захист прав споживачів" та Правилами надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2014 року № 615, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2014 року за № 1609/26386.

1. Планування ремонту машин здійснюється одночасно з плануванням їх експлуатації і має на меті забезпечити своєчасне відновлення й підтримку їх у постійній готовності до використання за призначенням за мінімальних витрат сил і засобів.

2. Вихід машин у СР і КР планується, виходячи з міжремонтних пробігів (строків роботи машин). Потреба в ПР машин визначається орієнтовно згідно із запланованими витратами моторесурсів.

3. Під час планування ремонту машин розробляються:

річний план експлуатації і виходу в ремонт машин;

місячний план експлуатації і виходу в ремонт машин;

план-графік ТО та ремонту машин на місяць;

план-завдання водію (екіпажу) машини.

4. Вихідними даними для планування ремонту машин в органах Держприкордонслужби є:

відомості щодо потреби в ремонті машин на рік (відомості визначаються методом порівняння ресурсу машин до чергового ремонту і запланованих витрат моторесурсів);

відомості про можливості ремонтних підрозділів із ремонту машин;

дані про наявність та можливість отримання запасних частин та матеріалів;

дані про можливості й строки ремонту машин і агрегатів на спеціалізованих ремонтних підприємствах;

дані про списання машин, які відпрацювали встановлені норми, та їх розбракування;

виділені кошти на потреби ремонту машин та агрегатів.

5. У разі перевищення потреби в ремонті машин над можливостями ремонтного підрозділу начальники (командири) органів Держприкордонслужби зобов’язані вжити заходів із:

підсилення ремонтних підрозділів особовим складом;

розширення й удосконалення виробничої бази для ремонту машин;

відновлення наявних і виготовлення (закупівлі) запасних частин і матеріалів, яких не вистачає для проведення ремонту машин;

витребування коштів і планування ремонту машин і агрегатів на спеціалізованих ремонтних підприємствах.

6. Кожна машина (агрегат), яка надходить до ремонтного підрозділу для проведення ремонту, обліковується в книзі обліку технічного обслуговування та ремонту машин і агрегатів.

7. На кожну машину, яка надходить для проведення СР, оформляється справа, в якій мають знаходитися всі документи, що відносяться до її ремонту (наряд на ремонт, акт технічного стану, дефектна відомість, копії накладних на отримання запасних частин зі складу тощо).

8. Начальник (командир) ремонтного підрозділу щомісяця доповідає безпосередньому начальнику про виконання плану-завдання з ремонту машин і у визначені Табелем звітності строки готує звіт про стан і роботу підрозділу.

9. Облік із ремонту машин має відображати:

виконання ремонтним підрозділом планів із ремонту;

якість ремонту;

наявність машин, які потребують ремонту;

використання особового складу;

дані про наявність і витрати агрегатів, запасних частин і матеріалів.

10. Ремонтні підрозділи забезпечуються обладнанням, яке має використовуватися тільки за прямим призначенням згідно з чинним законодавством.

На кожну одиницю верстатного, енергетичного, підйомно-транспортного і ковальсько-пресового обладнання ведеться паспорт установленого зразка. До паспорта заносяться дані про напрацювання, проведені ремонти та конструктивні зміни цього обладнання.

11. На кожному робочому місці в приміщеннях ПТОР має бути стисла інструкція щодо правил запуску і виключення, техніки безпеки і обслуговування обладнання.

12. ТОіР обладнання здійснюється за планово-попереджувальною системою, яка включає догляд і нагляд за обладнанням, планові періодичні огляди й перевірки точності виробничих можливостей обладнання, а також планові ремонти.

Усі роботи з ремонту обладнання мають виконуватися згідно з вимогами технічних умов на його ремонт.

13. ПР обладнання є основним видом планово-попереджувального ремонту. ПР обладнання проводиться згідно з графіком, який складається в ремонтному підрозділі у довільній формі.

Плановий ремонт обладнання включається до плану ремонту машин.

1. Своєчасна евакуація несправних (пошкоджених) машин - основна умова їх збереження, швидкого відновлення та повернення до строю.

2. Евакуація машин організовується начальниками (командирами) всіх ступенів і здійснюється евакуаційними засобами підрозділів, а також попутним транспортом та іншими спеціально призначеними машинами.

3. Евакуація несправних (пошкоджених) машин включає:

визначення місцезнаходження машин і їхнього технічного стану;

витягування перевернутих, застряглих і затоплених машин;

підготовку машин до транспортування;

транспортування машин до місць ремонту, зберігання або завантаження.

4. Під час визначення місцезнаходження машин і їхнього технічного стану уточнюються наявність водія, марка і номерний знак машини, характер пошкодження, характер і обсяг підготовчих робіт, які засоби евакуації необхідні, тощо.

5. Підготовчі роботи з евакуації машин можуть включати:

підготовку шляхів під’їзду й евакуації;

контроль зараження місцевості і за потреби спеціальну обробку;

відкопування машини та виготовлення допоміжного обладнання;

заміну або зняття пошкоджених деталей, які ускладнюють евакуацію машин, тощо.

Підготовчі роботи виконуються водіями машин. Для виконання складних і трудомістких робіт за рішенням заступника начальника (командира) з озброєння та техніки до евакуації машин можуть долучатися особовий склад та інженерна техніка.

6. Евакуація несправних (пошкоджених) машин здійснюється:

на збірні пункти пошкоджених машин (далі - ЗППМ);

у найближчі укриття, де вони можуть бути відремонтовані або підготовлені до подальшої евакуації;

до ремонтних підрозділів органів Держприкордонслужби;

до залізничних станцій (портів) для відправки на ремонтні підприємства.

7. Черговість евакуації встановлюється з урахуванням обстановки, місцезнаходження, технічного стану і ступеня забруднення машин. Передусім евакуації підлягають машини з найменшими несправностями. Пошкодження машин, для усунення несправностей яких необхідно не більше однієї години, відновлюються на місці.

1. Підготовка водіїв, механіків-водіїв і трактористів-машиністів (далі - водії) здійснюється відповідно до Порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 487, Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 1994 року № 217.

Підготовка водіїв в органах Держприкордонслужби здійснюється в системі професійної підготовки згідно з відповідними організаційно-розпорядчими документами та планами підготовки органів Держприкордонслужби.

2. План підготовки водіїв та інших спеціалістів (далі - план) є основним документом, що визначає порядок їх підготовки. У плані зазначаються місце та час проведення занять, ким, за якою програмою та з якою категорією особового складу організовується підготовка.

Під час планування підготовки водіїв відпрацьовуються план підготовки, тематичний план і графік використання автодромів та інших навчальних об’єктів, які затверджуються начальником (командиром) органу Держприкордонслужби.

До плану підготовки додаються розрахунки з підготовки, підвищення кваліфікації водіїв для роботи на машинах відповідних категорій, фахівців робітничих спеціальностей із ремонту та зберігання машин, в яких відображається кількість осіб, що навчаються, та для яких підрозділів вони призначені.

3. Особи, які мають посвідчення водія на право керування транспортним засобом будь-якої категорії, але останнім часом не працювали водіями понад 12 місяців або призначаються на посаду водія вперше, допускаються до керування транспортними засобами після проходження стажування з практичного керування на відповідному транспортному засобі тривалістю не менш ніж 30 годин.

Стажування водіїв транспортних засобів усіх категорій проводиться на машинах тих марок, що закріплені за ними.

4. Після виконання програми стажування комісія, призначена наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби, приймає у водіїв іспити з ПДР, будови та технічного обслуговування машин і водіння.

Водії, які склали іспити зазначеній комісії, наказом начальника (командира) допускаються до самостійного керування закріпленими за ними штатними машинами.

5. Заняття проводяться в парках (гаражах), на автодромах і в польових умовах відповідно до плану, удень та вночі, за будь-якої погоди. Вивчення та ефективне застосування машин, які перебувають на озброєнні, проводяться з повним використанням їхніх тактико-технічних можливостей.

6. Підготовка водіїв для роботи на машинах нових або інших марок, які належать до транспортних засобів тієї самої категорії, а також для керування машинами, обладнаними спеціальними звуковими та світловими сигналами або обладнаними для перевезення особового складу, проводиться за планами органів Держприкордонслужби і відповідними програмами.

7. Спеціальне навчання, підготовка та допуск водіїв до перевезення небезпечних вантажів проводяться відповідно до вимог чинного законодавства.

8. Технічна підготовка водіїв для вдосконалення знань і навичок за фахом проводиться на тактичних (тактико-спеціальних) навчаннях та інших заняттях (навчаннях) у польових умовах і навчальних класах під керівництвом командирів підрозділів та їх заступників за відповідними програмами у визначений час.

9. З офіцерами та сержантським (старшинським) складом інших спеціальностей, які мають у підпорядкуванні штатні машини, заняття з вивчення їхньої будови й технічного обслуговування, ПДР і водіння організовуються відповідно до наказів про підготовку особового складу за програмами, затвердженими начальниками (командирами) органів Держприкордонслужби.

10. Підготовка курсантів Національної академії Держприкордонслужби ім. Б. Хмельницького організовується з метою вивчення та засвоєння автомобільних базових шасі, вмілого та ефективного застосування машин органів Держприкордонслужби, одержання курсантами посвідчення водія з правом керування транспортними засобами категорій В, С та проводиться за встановленими програмами, узгодженими з управлінням озброєння та техніки Департаменту озброєння, технічного забезпечення та зв’язку Адміністрації Держприкордонслужби.

Підготовка слухачів Національної академії Держприкордонслужби ім. Б. Хмельницького організовується з метою вмілого та ефективного застосування машин органів Держприкордонслужби та проводиться за програмами, узгодженими з управлінням озброєння та техніки Департаменту озброєння, технічного забезпечення та зв’язку Адміністрації Держприкордонслужби.

11. Підготовка сержантського складу здійснюється за відповідними програмами в Головному центрі підготовки особового складу Держприкордонслужби ім. генерал-майора Ігоря Момота.

Командні, методичні та практичні навички сержантського складу після закінчення навчання вдосконалюються на інструкторсько-методичних заняттях, навчально-методичних зборах, а також на заняттях (зборах) у підрозділах.

12. Підготовка фахівців робітничих спеціальностей із ТОіР машин здійснюється відповідно до чинного законодавства. Знання та практичні навички цих фахівців надалі вдосконалюються в підрозділах під час роботи на машинах у парках (гаражах), ПТОР, майстернях, у стаціонарних та польових умовах.

13. До початку підготовки водіїв та інших спеціалістів із посадовими особами, які залучаються для навчання особового складу, проводяться збори.

14. До самостійного управління транспортними засобами для забезпечення оперативно-службової діяльності допускаються посадові особи Держприкордонслужби з числа офіцерського, сержантського (старшинського) складу, службовців і працівників, які знають їхню будову, порядок обслуговування, правила водіння, які мають право на керування машинами відповідної категорії, медичну довідку щодо придатності до керування ними, а також пройшли стажування з практичного водіння на відповідному транспортному засобі тривалістю не менше ніж 30 годин.

1. Перед початком руху водій і старший машини повинні переконатись у справності машини і її готовності до виконання отриманого завдання, у правильній посадці особового складу й надійному кріпленні вантажу. Рух машини з місця дозволяється тільки при зачинених дверях кабіни та бортах кузова.

2. Під час руху водій має постійно спостерігати за показниками всіх контрольних приладів. У разі відхилення показників від норм, а також за появи сторонніх звуків у машині треба зупинитися, установити причину несправності й ужити заходів з її усунення.

Швидкість руху слід вибирати з урахуванням дорожніх умов, ширини і стану проїжджої частини, видимості, атмосферних умов, рельєфу місцевості, інтенсивності руху машин і пішоходів, особливостей і стану машини та вантажу, що перевозиться, а також відповідності швидкісних показників, установлених ПДР. В усіх випадках має гарантуватися безпека руху.

3. Мости з обмеженою вантажопідйомністю слід долати з дотриманням установленої дистанції між машинами та інших заходів безпеки. На мостах будь-якої вантажопідйомності забороняються зупинка машин, різке гальмування, розвороти.

4. Зупинка машин здійснюється на рівній поверхні дороги з достатньою видимістю, шириною проїжджої частини і твердим ґрунтом узбіччя дороги. Машини зупиняються на узбіччі дороги. Уночі або в умовах поганої видимості на машинах включаються габаритна або аварійна сигналізація.

На зупинці водій зобов’язаний перевірити стан машини, укладку та кріплення вантажу, надійність зчеплення причепа, нагрів гальмівних барабанів, наявність підтікань експлуатаційних рідин, справність світлової сигналізації та усунути виявлені несправності.

5. Під час руху машини вночі увага водія посилюється, рух здійснюється тільки по правій смузі дороги. Машини з довгомірним вантажем огороджуються сигнальними пристроями. Перевіряється справність дії світлових пристроїв на причепах.

1. Особовий склад перевозиться на легкових і спеціально обладнаних вантажних автомобілях та автобусах. Умови та право на перевезення особового складу визначаються нормативно-правовими актами.

2. Перевезення особового складу машинами допускається за таких умов:

машина має бути справною, чистою, кузов вантажного автомобіля обладнано сигналом до водія, вогнегасником і паском безпеки, надійно закріпленими сидіннями, скріпленими на відстані не менше 15 см від верхнього краю бортів, а сидіння, які розташовані вздовж заднього або бокових бортів,- міцними спинками;

кількість особового складу, що перевозиться, не повинна перевищувати кількість обладнаних для сидіння місць, при цьому в дорожньому листі має бути зазначено кількість особового складу, який перевозиться;

бортові запори вантажного автомобіля мають бути надійно закриті та зафіксовані;

на машинах мають бути вогнегасники відповідно до встановлених норм та пасок безпеки вздовж заднього борта;

на кожну машину призначається старший машини, який відповідає за правила перевезення особового складу. У кузові вантажного автомобіля також призначається старший і "бортові", які спостерігають за кріпленням бортових запорів кузова.

3. Особовому складу забороняється виходити на проїжджу частину дороги. Посадка і висадка особового складу здійснюються тільки за командою старшого машини через задній або правий борт кузова машини.

4. Забороняється перевозити особовий склад на автомобілях-самоскидах, цистернах, на довгомірному вантажі, на вантажних причепах, а також у машинах, які буксируються (крім водія, який нею керує).

5. При перевезенні небезпечних вантажів (боєприпаси, вибухові речовини, ПММ тощо) водії повинні мати відповідний допуск, спеціально інструктуватися щодо правил завантаження і перевезення цих вантажів, правил безпеки при їх перевезенні, пожежної безпеки й дотримуватися всіх правил, визначених нормативно-правовими актами.

1. Перед початком руху машини з причепом, артилерійською системою, іншим озброєнням і технікою водій зобов’язаний переконатися, що зчеплення виконано надійно, запобіжник тягово­зчіпного пристрою закритий і зафіксований, система гальмування і сигналізації під’єднані до машини (тягача).

2. Рух має починатися плавно. Під час руху і маневрування з метою уникнення пошкоджень зчіпного пристрою, а також самої машини або причепа забороняється перевищувати кут повороту і кут складування, які передбачені документацією заводів-виробників.

3. Під час водіння на важких автопоїздах, що призначені для перевезення вантажу, старший машини зобов’язаний:

установити режим руху й вибрати райони завантаження і розвантаження;

забезпечити проведення рекогносцирування району завантаження і маршруту руху, за потреби провести завчасну його інженерну підготовку;

розподілити машини по автопоїздах і проінструктувати водіїв щодо порядку їх завантаження, кріплення і заходів безпеки;

організувати службу регулювання на маршруті руху.

4. Для забезпечення маневрів і дотримання правил безпеки під час завантаження (розвантаження) дистанція між автопоїздами має бути 20-30 м. Автопоїзди встановлюються на рівному майданчику в напрямку виїзду. Тягач і причеп гальмуються, а завантажені машини надійно закріплюються на платформі причепа.

1. Колона - організована група з двох і більше транспортних засобів, що разом рухаються в одному ряді з постійно увімкненим ближнім світлом фар. Під час руху в колоні необхідно дотримуватися вимог статті 346 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та пункту 25 "Рух транспортних засобів у колонах" ПДР.

2. Під час руху машин у колоні з офіцерського складу призначається старший колони. Він відповідає за правильне використання машин, дотримання водіями ПДР, а також дисципліну і заходи безпеки всього особового складу, який перебуває в машинах.

3. Швидкість руху колони встановлюється згідно з вимогами ПДР та визначається режимом руху головної машини. Дистанція між машинами встановлюється старшим колони і, як правило, має бути в метрах рівна чисельному значенню швидкості руху в км/год (наприклад, швидкість руху - 30 км/год, дистанція між машинами - 30 м).

4. За здійснення маршу вночі швидкість руху, дистанцію між машинами і режим світломаскування встановлює старший колони з урахуванням обстановки. При цьому швидкість руху знижується, дистанція між машинами зменшується.

5. Під час руху машин у колоні водій і старший машини зобов’язані слідкувати за сигналами, які подаються по колоні, та негайно їх виконувати. Усі зміни порядку руху, а також зупинки колони здійснюються тільки за командою старшого колони.

6. За зупинки колони машини зупиняються на правому узбіччі або за межами дороги на встановленій старшим колони відстані, але не менше 10 м між машинами.

7. Бронетранспортери, гусеничні машини, трактори та інші важкі і тихохідні машини перевозяться на важких автопоїздах окремою колоною. Маршрут руху важких автопоїздів вибирається з урахуванням їхніх тактико-технічних характеристик і має їм відповідати за вантажопідйомністю мостів, радіусами поворотів і крутизною підйомів і спусків.

Старший колони організовує марш колони, відповідає за загальний порядок і безпеку руху, своєчасність завантаження і розвантаження, а також за дотримання техніки безпеки.

8. Для забезпечення безперешкодного руху колони через залізничні переїзди і важкопрохідні ділянки на маршрут руху завчасно висилаються пости регулювання й евакуаційні засоби.

1. Для забезпечення безпеки дорожнього руху колон машин та їх безперешкодного переміщення в разі необхідності організовується супроводження.

2. Супроводження колон здійснюється транспортними засобами СБДР (як виняток, транспортними засобами спеціалізованого призначення органів Держприкордонслужби), кольорографічна схема яких відповідає вимогам законодавства та які обладнані спеціальними світловими та звуковими сигнальними пристроями.

3. Для здійснення супроводження залежно від особливостей організації дорожнього руху на маршруті руху колони, її складу:

призначається старший супроводження з числа посадових осіб СБДР або, як виняток, найбільш професійно підготовлених посадових осіб інженерно-технічного відділу органу Держприкордонслужби для здійснення керівництва екіпажами автомобілів СБДР під час супроводження та контролю за виконанням особовим складом колони вимог ПДР та режиму руху;

призначаються один або декілька автомобілів СБДР та склад їх екіпажів (водіїв і старших екіпажів автомобілів супроводження);

начальник СБДР письмово інформує відповідні територіальні підрозділи Національної поліції, на які покладено забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, про маршрут, склад, дату та час початку руху колони з метою організації взаємодії щодо забезпечення безпечного руху колони.

4. Водії автомобілів супроводження призначаються з числа посадових осіб СБДР (або найбільш підготовлених водіїв органу Держприкордонслужби, які закріплені за цим транспортним засобом) і безпосередньо підпорядковуються старшому екіпажу супроводження, виконують всі його вказівки.

Водій зобов’язаний:

отримувати інструктаж про оперативну обстановку, час виходу, маршрут руху колони;

детально перевіряти технічний стан і зовнішній вигляд закріпленого автомобіля СБДР, засобів зв’язку та іншого спеціального обладнання;

проводити візуальне спостереження за дорожньою обстановкою і діями інших учасників дорожнього руху, своєчасно виявляти передумови до виникнення загрози для безпечного руху колони, негайно інформувати про них старшого екіпажу супроводження для оперативного вжиття дієвих заходів щодо недопущення їх негативного впливу на безпеку руху;

перебувати в постійній готовності до дій щодо забезпечення безпечного руху колони в разі виникнення непередбачених ситуацій, запобігання виїзду на смугу руху колони інших транспортних засобів, які рухаються в попутному і в зустрічному напрямках;

уживати заходів щодо недопущення обгону або випередження колони, руху суміжними смугами зі швидкістю колони або зайняття місця для постійного руху в колоні іншими транспортними засобами, які рухаються в одному напрямку.

5. Порядок супроводження колон здійснюється відповідно до вимог Інструкції щодо здійснення супроводження колон військових транспортних засобів, затвердженої наказом Міністра оборони України від 04 вересня 2008 року № 435, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2008 року за № 875/15566.

1. Під час руху машини на піщаній місцевості та в глибокому снігу слід дотримуватися таких правил:

незначні піщані (засніжені) ділянки долати з розгону;

великі піщані (засніжені) ділянки долати на пониженій передачі за частоти обертів колінчастого вала двигуна вище середньої, за можливості без перемикання передач і зупинок;

під час руху використовувати накатану колію;

буксування коліс не допускати. У разі зупинки машини розчистити пісок (сніг), під провідні колеса підкласти дошки і рух поновлювати на першій передачі;

автомобілям із регульованим тиском повітря в шинах піщані (засніжені) ділянки місцевості долати за пониженого тиску. Після подолання ділянки тиск у шинах довести до норми;

роз’їзд із зустрічними машинами виконувати на малій швидкості;

при застряганні тягача з причепом у піску (снігу) причеп відчепити, тягач вивести на більш щільний ґрунт і за допомогою лебідки причеп перетягнути через важко прохідне місце;

круті повороти і рух із боковим нахилом при подоланні сипучих насипів (глибокого снігу) за можливості не допускати.

2. Під час руху машини у горах треба дотримуватися таких правил:

до початку руху ретельно перевірити технічний стан машин, особливу увагу звернути на справність робочого і стоянкового гальм, рульового управління, наявність тиску повітря в ресиверах, стан автомобільних шин, наявність і правильність укладки гірських колодок (упорів) і засобів підвищення прохідності;

швидкість руху і дистанцію між машинами витримувати з урахуванням крутизни підйомів і спусків, стану доріг, умов видимості й оглядовості;

при подоланні крутих підйомів вмикати передні ведучі мости, понижувати передачу роздавальної коробки, блокувати диференціали, за необхідності використовувати засоби підвищення прохідності;

особливо небезпечні місця особовому складу, який перевозиться в машині, долати пішки;

на крутих поворотах, у вузьких місцях виставляти пости регулювання, огородження, покажчики, а на крутих підйомах і перевалах - евакуаційні засоби;

у момент скачування машини назад не допускати вмикання передачі для руху вперед, машина надійно гальмується і тільки після цього починає рух із місця.

3. Під час руху машини в ожеледицю і на слизькій дорозі необхідно дотримуватися таких правил:

швидкість руху вибирати з урахуванням негайної зупинки машини або плавного вирівнювання руху в разі її заносу;

дистанцію між машинами збільшувати;

вмикати передні ведучі мости, блокувати диференціали, знижувати тиск повітря в шинах, використовувати ланцюги проти ковзання;

початок руху з місця і збільшення швидкості руху здійснювати плавно, без буксування коліс;

не допускати різкого гальмування машини. Гальмування здійснювати, як правило, двигуном і за потреби - робочими гальмами;

не допускати боковий нахил машини;

передачі вмикати на прямих ділянках дороги.

4. Під час руху машини в тумані та в умовах підвищеної запиленості повітря слід дотримуватися таких правил:

швидкість руху вибирати з урахуванням видимості дороги та машини, що слідує попереду;

дистанцію між машинами під час руху в тумані скоротити, за підвищеної запиленості повітря - збільшити;

категорично забороняється обгін машин і виїзд на середину дороги;

під час руху і на зупинках вмикати зовнішні світлові прилади;

під час руху за потреби подавати звукові сигнали.

5. Під час руху машини в лісистій і болотистій місцевостях треба дотримуватися таких правил:

незначні болотисті місця долати з розгону на заздалегідь вибраній передачі, під час руху уникати різких поворотів і зупинок;

болотисті ділянки значної протяжності долати з рівномірною швидкістю, на понижених передачах. На автомобілях вмикати блокування диференціалів і передній міст, а на автомобілях з регульованим тиском повітря в шинах знизити тиск повітря (після подолання ділянки тиск у шинах довести до норми);

якщо машина застрягла - за допомогою домкрата підняти колеса і під них підкласти дошки, каміння, гілки тощо. Підкопування ґрунту під колесами не допускати;

під час прямування в колоні не допускати руху по сліду попередньої машини;

з метою подолання незначної, але надто болотистої ділянки, влаштувати настил із підручних матеріалів (жердин, гілок тощо);

на ділянках дороги (маршруті) з глибокими коліями машину направляти над колією або тільки по одній колії;

під час руху по рідкому лісу шлях руху поміж дерев вибирати з таким розрахунком, щоб робити менше поворотів;

під час руху по чагарниках з метою уникнення наїзду на каміння швидкість руху знизити.

6. Під час подолання водних перешкод за відсутності переправ обов’язкове проведення розвідки та обладнання броду.

При обладнанні броду:

напрямок броду вибирається, як правило, під кутом у бік течії річки;

дно водних перешкод у напрямку броду приводиться в прохідний для машин стан;

межі броду зазначаються віхами і покажчиками, а для руху в нічний час - ліхтарями або спеціальними світловими знаками;

обладнуються з’їзд із берега та виїзд на нього.

Для витягування застряглих на переправі машин на обох берегах виставляються тягачі.

При подоланні броду машини рухаються на нижчих передачах без їх перемикання, зміни напрямку руху і зупинок. Після подолання водної перешкоди гальмівні колодки просушуються легким пригальмовуванням. За першої можливості проводиться КО машини.

При подоланні глибоких бродів ремінь вентилятора послаблюється або знімається, жалюзі радіатора закриваються. При значній глибині броду проводиться спеціальна підготовка машини, визначена інструкціями з експлуатації заводів-виробників кожної марки машин, герметизується система запалювання, живлення й отвори в блоці двигуна, підіймається рівень повітряного фільтра, виводиться вгору труба глушника тощо.

7. Перед подоланням водної перешкоди по льодовій переправі слід дотримуватися таких правил:

машини пропускати тільки в одному напрямку;

на переправу не допускати машини, вага яких перевищує граничну вантажопідйомність льоду;

рух машини здійснювати при відчинених дверцятах кабіни;

на автомобілях із регульованим тиском повітря в шинах знизити тиск повітря, а після подолання ділянки тиск у шинах довести до норми;

між машинами витримувати встановлену дистанцію;

забороняються зупинка, ривки і розвороти машин.

При виявленні прогинів (тріщини) льоду під машиною плавно збільшити швидкість руху.

За ширини переправи менше 50 м наступній машині дозволяється виїхати на лід тільки тоді, коли попередня машина виїхала на протилежний берег.

Особовий склад, який перевозиться в машині, долає переправу за нею пішки на відстані не менше 50 м.

1. Дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Види подій, їх облік та аналіз визначено у Порядку ведення обліку та здійснення аналізу причин катастроф, аварій, дорожньо-транспортних пригод та пожеж на автомобільному та міському електричному транспорті (трамвай, тролейбус), затвердженому наказом Міністерства інфраструктури України від 20 квітня 2017 року № 151, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 17 травня 2017 року за № 631/30499.

2. ДТП, що сталися з військовослужбовцями-водіями, екіпажами транспортних засобів, розслідуються відповідно до Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 2016 року № 199, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 18 квітня 2016 року за № 574/28704.

3. Кожна ДТП обліковується в журналі обліку нещасних випадків (випадків смерті), зразок якого наведено в додатку 10 до цієї Інструкції. Донесення про ДТП надаються за встановленою формою і в строки, визначені Табелем звітності.

4. Для встановлення обставин, організаційних, кваліфікаційних і технічних причин виникнення ДТП та розроблення профілактичних заходів щодо запобігання їх виникненню може проводитися технічне розслідування.

5. Проведення технічного розслідування здійснюється відповідно до Порядку технічного розслідування дорожньо-транспортних пригод, катастроф, аварій на автомобільному та міському електричному (трамвай, тролейбус) транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 23 червня 2015 року № 231, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 2015 року за № 818/27263.

6. Основними заходами щодо запобігання ДТП із машинами є:

підтримання в органах і підрозділах Держприкордонслужби статутного порядку, організованості та високої відповідальності всього особового складу за машини, що за ним закріплені;

підтримання машин у постійному технічно справному стані та готовності до використання за призначенням;

постійне вдосконалення навичок водіння машин водійським складом;

систематичне дотримання ПДР і правил водіння машин та колон;

ретельна організація маршів, підготовка й обладнання маршрутів з урахуванням особливостей руху у важких умовах;

проведення якісного інструктування водіїв і старших машин перед виконанням завдань;

проведення постійного контролю за використанням машин, дотриманням водіями ПДР під час руху машин, у місцях дислокації органів Держприкордонслужби та поза їх межами (в окремо дислокованих підрозділах);

суворе дотримання встановленого порядку експлуатації машин і вимог до організації внутрішньої служби в парках;

обмежене використання машин у святкові та вихідні дні;

своєчасне та якісне проведення ТОіР машин;

систематичне узагальнення та впровадження передового досвіду безаварійної експлуатації машин;

вжиття конкретних заходів за кожною пригодою, ретельний розгляд причин і передумов їх скоєння;

проведення всебічних перевірок водіїв та усунення від керування машинами недостатньо підготовлених і недисциплінованих водіїв, а також тих, що не пройшли кваліфікаційну комісію;

вивчення з усіма водіями особливостей експлуатації машин у літній та зимовий періоди експлуатації з урахуванням особливостей районів дислокації, а також перед виїздом водіїв на навчання, маневри, заготівлю сільськогосподарської продукції тощо;

організація медичного контролю за станом здоров’я водіїв;

заохочення особового складу за безаварійну експлуатацію машин;

належна організація роботи КТП і укомплектування його технічно грамотними спеціалістами;