ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
| 27.10.2017 N 2418/6/99-99-15-01-01-15/ІПК |
Державна фіскальна служба України керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула лист Товариства щодо надання індивідуальної податкової консультації стосовно подання звітів та сплати податків, подання повідомлення про прийняття працівника на роботу, подання повідомлення за ф. N 20-ОПП у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання - юридичної особи протягом бюджетного року, помилкової сплати податків та повідомляє таке.
Щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та надання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - юридичної особи протягом бюджетного року
Порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску визначаються Законом України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464).
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону N 2464 платники єдиного внеску зобов'язані подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. N 435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 11.04.2016 р. N 441) (далі - Порядок N 435).
Згідно з пунктом 7 розділу III Порядку N 435, якщо страхувальник із числа страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 цього розділу, у звітному періоді змінює місцезнаходження, або місце реєстрації, або місце проживання (поза межами територіального обслуговування органу доходів і зборів, в якому він перебував на обліку), Звіт за цей звітний період (з першого до останнього календарного числа звітного періоду) подається до органу доходів і зборів за новим місцем взяття на облік.
Враховуючи зазначене, у разі зміни суб’єктом господарювання - юридичною особою протягом бюджетного року місцезнаходження, пов’язаного зі зміною адміністративного району, подання звітності про суми нарахованого єдиного внеску та сплата єдиного внеску здійснюється за новим місцем взяття на облік.
Щодо сплати податку на додану вартість, податку на прибуток та надання звітів з ПДВ та податку на прибуток у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - юридичної особи протягом бюджетного року
Перереєстрація платника ПДВ у разі зміни місцезнаходження (місця проживання), пов'язаного зі зміною адміністративного району здійснюється згідно з вимогами статті 183 розділу V Кодексу та розділу IV Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 р. N 1130, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17.12.2014 р. за N 1456/26233 (далі - Положення N 1130).
Для перереєстрації платник ПДВ (юридична особа та фізична особа - підприємець) подає до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) (основне місце обліку) додаткову реєстраційну заяву за ф. N 1- ПДВ з позначкою "Перереєстрація" (пункти 183.1, 183.7, 183.15 статті 183 розділу V Кодексу, пункт 4.2 розділу IV Положення N 1130).
При цьому, подання декларацій з ПДВ та сплата цього податку юридичною особою здійснюється за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) до закінчення поточного бюджетного року, а починаючи з 1 січня наступного року - за новим місцезнаходженням (основне місце обліку).
Аналогічне роз'яснення із зазначеного питання розміщене на офіційному веб-порталі ДФС (www.sfs.gov.ua) в розділі "Запитання-відповіді" (категорія 119 "Облік платників податків", підкатегорія 119.06) електронного сервісу "Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс".
Отже, платник податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та сплачує податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає новому місцю обліку, починаючи з початку бюджетного року, наступного за тим, в якому такий платник податків змінив місце обліку.
Зазначене стосується і подання звітності з податку на прибуток та відповідної сплати нарахованих податкових зобов’язань до бюджету.
Щодо реєстрації податкових накладних
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року N 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
На порядок реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не впливає зміна місця реєстрації платника податку.
Щодо сплати податку на доходи фізичних осіб та надання податкового розрахунку за формою 1ДФ у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - юридичної особи протягом бюджетного року
Відповідно до підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Кодексу юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.
Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі - податковий розрахунок за ф. 1ДФ), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. N 4, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 р. за N 111/26556 (далі - Порядок N 4). Згідно з пунктом 2.3 розділу II Порядку N 4, податковий розрахунок за ф. 1ДФ подається до контролюючих органів за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до контролюючого органу за податковою адресою фізичної особи - податкового агента.
Відповідно до пункту 10.13 розділу X Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. N 1588, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 р. за N 503/25280, (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 р. N 462) (далі - Порядок N 1588) у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду. При цьому до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.
Враховуючи викладене, у разі зміни місцезнаходження, пов’язаного зі зміною адміністративного району, суб’єкт господарювання - юридична особа до закінчення поточного бюджетного року сплачує податок на доходи фізичних осіб та подає податковий розрахунок за ф. 1ДФ за попереднім місцезнаходженням.
Щодо подання повідомлення про прийняття працівника на роботу у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - юридичної особи протягом бюджетного року
Відповідно до частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року N 413 (далі - Постанова N 413).
Відповідно до Постанови N 413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до Постанови N 413 до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
Щодо подання повідомлення за формою N 20-ОПП у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - юридичної особи протягом бюджетного року
Відповідно до статті 63 Кодексу та пункту 10.1 розділу X Порядку N 1588, у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків (далі - адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків. Переведення платника до контролюючого органу за новим місцезнаходженням (місцем проживання) здійснюється контролюючими органами протягом місяця.
Дані про взяття на облік платника податків передаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у день взяття на облік у контролюючому органі за новим місцезнаходженням (місцем проживання) із зазначенням дати та номера запису про взяття на облік, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків взято на облік.
Крім того, дані про взяття на облік як платників податків та як платників єдиного внеску оприлюднюються на порталі електронних сервісів Міністерства юстиції України та на офіційному веб-порталі ДФС в електронному сервісі "Електронний кабінет платника".
Згідно зі статтею 63 Кодексу та пункту 8.4 розділу VIII Порядку N 1588 повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою N 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Якщо у суб’єкта господарювання виникає необхідність подання повідомлення за формою N 20-ОПП під час процедури переведення платника податків на обслуговування з одного контролюючого органу до іншого, пов’язаного із зміною місцезнаходження, то платником податків подається повідомлення за формою N 20-ОПП протягом 10 робочих днів після реєстрації, створення чи відкриття об’єктів оподаткування до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Щодо помилкової сплати податків
Пунктом 36.1 статті 36 Кодексу встановлено, що податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків передбачена статтею 126 Кодексу. Також підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Кодексу передбачено нарахування пені при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Водночас, статтею 9 Кодексу визначено загальнодержавні податки, до яких зокрема належить податок на додану вартість. Згідно з пунктом 9.3 статті 9 Кодексу зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України. Відповідно до частини 5 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Відповідно до розділу І Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 р. N 122 (із змінами), єдиний казначейський рахунок (ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
В той же час, Державним казначейством України для зарахування платежів до бюджетів щорічно згідно з Законом України про державний бюджет на відповідний рік та наказом Міністерства фінансів України про затвердження бюджетної класифікації відкриваються рахунки в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та адміністративно-територіальних одиниць (районів), на які платники податків з урахуванням місця знаходження на податковому обліку й мають перераховувати податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів.
Інформацію про реквізити відкритих рахунків для зарахування платежів до бюджетів органи державної фіскальної служби одержують від органів Державного казначейства України відповідно до Порядку взаємодії органів ДКСУ та органів Державної фіскальної служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2016 р. N 621, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.08.2016 р. за N 1115/29245.
Зазначену інформацію фіскальні органи доводять до платників податків, в тому числі шляхом її розміщення на офіційному веб-порталі ДФС в рубриці "Бюджетні рахунки" (sfs.gov.ua/byudjetni-rahunki).
Документами, що підтверджують сплату (погашення) платниками податків сум відповідних податкових зобов’язань та на підставі яких органами державної фіскальної служби за місцем знаходження на податковому обліку платників податків здійснюється оперативний облік бюджетних платежів, є відомості про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за доходами у вигляді електронних документів - технологічних файлів та виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.
Якщо платник податків неправильно заповнив реквізити платіжних документів та в результаті спрямував кошти не на той бюджетний рахунок, то кошти не будуть відображені у документах, що підтверджують погашення платником податкових зобов’язань і відповідно погашення податкових зобов’язань не відбудеться.
Згідно з порядком проведення безготівкових розрахунків, визначеним Національним банком України, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку (пункт 2.3 глави 2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за N 377/8976).
Оскільки сума податкових зобов’язань у даному випадку залишається непогашеною, то після закінчення встановлених термінів сплати податкових зобов’язань платник податків буде нести відповідальність, передбачену чинним законодавством за несвоєчасні розрахунки з бюджетом.
Виявивши помилку при перерахуванні платежів до бюджету (тобто факт направлення коштів на рахунки, які відкрито не за місцем знаходження на податковому обліку або неправильні коди бюджетної класифікації), платник податків може звернутися до органів ДФС за місцем зарахування коштів з заявою про повернення помилково сплаченої суми коштів на власний поточний рахунок в установі банку.
З дати зарахування платежу на правильний бюджетний рахунок сума податкового зобов’язання буде вважатися погашеною, а у разі, якщо таке податкове зобов’язання вже набуло статусу податкового боргу, тобто кошти на правильний рахунок перераховано після настання граничного терміну його сплати, то згідно з Кодексом платник податків повинен сплатити відповідні суми штрафних санкцій та пені.
Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до статті 43 Кодексу, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Згідно з пунктами 43.3, 43.4 статті 43 Кодексу обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення у довільній формі, в якій зазначається напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.