Про затвердження Положення про продовольче забезпечення Національної гвардії України в мирний час

У дні польотів льотний склад приймає їжу за 1,5-2 години до початку польотів.

Другий сніданок (друга вечеря) видається в перерві між польотами або після їх закінчення.

Продукти льотної норми за енергетичною цінністю в дні польотів розподіляються згідно з наведеною таблицею.

;

6) під час виконання тривалих безпосадочних польотів особовий склад екіпажів літаків і вертольотів забезпечується бортовим харчуванням для екіпажів літаків і вертольотів.

Заявки на необхідну кількість бортового харчування начальник штабу авіаційної частини подає начальникові тилу авіаційної частини не пізніше ніж за 10 годин до вильоту літаків (вертольотів).

Бортове харчування комплектується їдальнями авіаційних частин на кожного члена екіпажу окремо.

Бортові сумки з укладеними в них бортовим харчуванням і термосами з гарячим чаєм та кавою доставляються на аеродроми до часу, який зазначений у заявці начальника штабу авіаційної частини, і видаються під підпис у накладній на кожний літак (вертоліт) одному з членів екіпажу. Видане бортове харчування записується членам екіпажів літаків в атестати на продовольство;

7) у разі відміни або перенесення на добу і більше тривалих безпосадочних польотів, повернення літака (вертольота) раніше призначеного часу видані екіпажу літака продукти за бортовим харчуванням підлягають здаванню до їдальні, члени екіпажу в цьому разі забезпечуються харчуванням через їдальні;

8) забезпечення харчуванням екіпажів літаків (вертольотів) у їдальнях за маршрутом перельоту здійснюється за попередніми заявками, які подаються особами, відповідальними за переліт, начальникові продовольчої служби Головного управління НГУ. Начальник продовольчої служби Головного управління НГУ після отримання заявки готує розпорядження командувача НГУ (заступника командувача НГУ (з тилу – начальника логістики) для військової частини, на яку буде покладено харчування екіпажів літаків (вертольотів), про організацію харчування екіпажів літаків (вертольотів).

Для отримання харчування кожний член екіпажу повинен написати рапорт на постановку на харчування, представити атестат на продовольство. У посвідченні про відрядження робиться відмітка про харчування з відміткою періоду харчування.

Після повернення екіпажів літаків (вертольотів) до своєї військової частини або після прибуття їх до іншої військової частини для подальшого проходження служби атестат на продовольство в установленому порядку здається до продовольчої служби військової частини.

Підставою для виплати грошової компенсації є завірені начальником штабу авіаційної частини (бази) витяги з бортового журналу літака про посадку літака (вертольота) на цивільному аеродромі.

У такому самому порядку забезпечуються харчуванням за льотною нормою військовослужбовці льотного складу управління авіації Головного управління НГУ під час перебування в службових відрядженнях.

Їжу в їдальнях льотного та інженерно-технічного складу на військових аеродромах за маршрутом перельоту льотний та інженерно-технічний склад літаків, які здійснюють перельоти, отримує згідно з розкладками продуктів за встановленими нормами харчування для льотного й інженерно-технічного складу авіації;

9) у разі аварії та вимушених посадок екіпажі літаків і вертольотів забезпечуються харчуванням за нормою № 14 – аварійний запас харчування для екіпажів літаків та вертольотів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426.

Забезпечення комплектами аварійного запасу харчування і раціонами харчування авіаційної частини здійснюється залежно від типу літального апарата.

Витрачання комплекту аварійного запасу харчування допускається тільки в разі аварій та вимушених посадок, у разі здійснення польотів над малонаселеною місцевістю, над морем та на випробувальних авіаційних полігонах. Списання продуктів аварійного запасу харчування та раціонів харчування здійснюється за актами, що затверджуються командиром авіаційної частини, з поданням звіту начальника пошуково-рятувальної та парашутно-десантної служб про проведення пошуково-рятувальних робіт;

10) під час виконання завдань льотним складом екіпажів у військових частинах і підрозділах, де через різні умови приготування їжі за льотною нормою неможливе, вони забезпечуються харчуванням за нормами, затвердженими для військовослужбовців строкової військової служби цих частин і підрозділів, з видачею додаткових продуктів харчування, визначених Кабінетом Міністрів України.

31. Харчування хворих і донорів:

1) харчування хворих військовослужбовців НГУ в медичних пунктах (лазаретах) військових частин та інших закладах охорони здоров'я Міністерства внутрішніх справ України (далі – заклади охорони здоров'я), за винятком санаторіїв і будинків відпочинку, організовується за нормою № 5 – лікувальна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 (за винятком хворих, які забезпечуються харчуванням за нормою № 2 – льотна за рахунок держави безоплатно);

2) приготування їжі для хворих у медичних пунктах зі стаціонарами та в медичних пунктах (лазаретах) проводиться на окремих кухнях, що обладнані при медичному пункті (лазареті). За їх відсутності їжа для хворих готується в їдальні військової частини в окремому посуді за окремою розкладкою продуктів за лікувальною нормою під наглядом медичного працівника.

Розкладка продуктів за лікувальною та дієтичною нормами складається один раз на квартал за дієтами начальником медичної служби за участю начальника продовольчої служби та інструктора-кухаря (старшого кухаря) та затверджується командиром військової частини.

Харчування штатного складу військовослужбовців лікувальних закладів організовується окремо від хворих;

3) у медичних закладах хворі зараховуються на харчування залежно від часу їх надходження:

які прибули до 8.00 – зі сніданку;

які прибули з 8.00 до 13.00 – з обіду;

які прибули з 13.00 до 19.00 – з вечері.

Зняття з продовольчого забезпечення при виписці організовується після сніданку, обіду чи вечері з видачею атестата на продовольство тим, кому він установлений;

4) військовослужбовці, працівники НГУ, які здають кров для закладів охорони здоров'я МВС (донори) або виїзним бригадам переливання крові, у день здавання крові забезпечуються додатковим харчуванням згідно з нормою № 8 – додаткова норма для донора в день здавання крові та (або) її компонентів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 , незалежно від видачі основних норм харчування.

Додаткове харчування донори одержують у стаціонарних пунктах здавання крові при закладах охорони здоров'я МВС. Якщо кров у донорів береться виїзними бригадами станції переливання крові, додаткове харчування організовується у військових частинах на місці.

Харчування військовослужбовців строкової військової служби в дні здавання крові організовується за основною нормою харчування. При цьому сніданок і вечеря готуються за основною нормою, а обід – з продуктів як за основною, так і додатковою нормою для донорів. Додаткові продукти для організації харчування військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих навчальних закладів у дні здавання крові записуються окремою графою в розкладку продуктів.

32. Харчування у вартах та військових нарядах:

1) харчування особового складу варт та військових нарядів здійснюється за встановленими нормами, грошова компенсація за харчування не виплачується.

Порядок приймання їжі особовим складом варт і військових нарядів визначається командиром підрозділу під час прийняття рішення на бойову службу, а в разі їх вибуття за межі пунктів постійної дислокації – командиром військової частини;

2) для приготування та приймання їжі особовим складом адміністрація об'єктів, що охороняються, обладнує їдальні: вартам з охорони постійних об'єктів – в окремих кімнатах вартового приміщення, вартам з охорони тимчасових об'єктів – у спеціально обладнаних окремих приміщеннях вагонного типу, військовим нарядам з охорони дипломатичних представництв та установ – у спеціально обладнаних окремих приміщеннях.

У їдальні мають бути:

столи й стільці із розрахунку на дві третини складу варти;

шафи для посуду та харчів (у тому числі холодильне обладнання);

комплект посуду і столових приборів для всього особового складу варти;

бак для питної води;

електричне або газове обладнання для підігрівання їжі;

кип'ятильник або чайник для приготування окропу, заварний чайник;

мийка для посуду;

3) особовому складу варт та військових нарядів, розташованих поблизу частини (підрозділу), їжу доставляють з їдальні в термосах, які опечатуються черговим військової частини. Для доставки їжі з їдальні до вартового приміщення командиром підрозділу, від якого призначена варта, призначається особовий склад, який пройшов медичний огляд.

Їжа в термосах може зберігатися не більше двох годин після приготування. Після закінчення цього часу їжа підлягає повторній термічній обробці і споживається протягом однієї години. Подальше її зберігання не дозволяється. Хліб і посуд доставляються в спеціальній тарі, яка має відповідати санітарно-гігієнічним вимогам.

Для підігріву та прийому їжі в місцях несення бойової служби адміністрацією об'єктів, що охороняються, обладнуються їдальні, у вартах по охороні постійних об'єктів – окремі кімнати вартових приміщень.

Нечисленні варти та військові наряди, які несуть службу на значній відстані від пунктів постійної дислокації підрозділів, забезпечуються харчуванням через найближчі їдальні військових частин, а в разі неможливості забезпечуються продовольством, водою, малогабаритними засобами приготування їжі та необхідним інвентарем для самостійного приготування їжі. Приготування їжі здійснюється безпосередньо в місцях несення служби одним із військовослужбовців зі складу варти (військового наряду), який пройшов кухарську підготовку та медичний огляд. За умови несення служби особовим складом військових нарядів терміном до трьох діб харчування може бути організовано повсякденними наборами сухих продуктів.

Особовому складу варт та військових нарядів користуватися водою з місцевих джерел для приготування їжі та пиття дозволяється лише за висновком медичних працівників частини. За відсутності в місцях несення служби джерел доброякісної води військовослужбовці забезпечуються армійською фляжкою з кип'яченою водою, а для приготування їжі вода доставляється з підрозділу (частини);

4) варти, які несуть службу автомобільними маршрутами, забезпечуються гарячою їжею в початкових та кінцевих пунктах маршрутів. Якщо перебування в дорозі перевищує 7 годин, видається проміжне харчування за рахунок добової норми. При неможливості забезпечення гарячою їжею особовому складу варти в кінцевому пункті маршруту видаються повсякденні набори сухих продуктів на руки на строк не більше 3 діб.

Особовий склад судових варт, особливих варт (під час виконання служби в літаках), а також розшукових нарядів забезпечується повсякденним набором сухих продуктів або продовольчо-шляховими грошима.

Малочисельні військові наряди, які здійснюють розшук злочинців, які втекли або переховуються, у період проведення розшуку забезпечуються повсякденним набором сухих продуктів.

Залізничні планові варти забезпечуються продовольством на весь шлях руху через військову частину, яка відряджає варту. Їжа готується згідно з розкладкою продуктів кухарем варти на кухні спеціального вагона. Зберігання продуктів до їх обробки має здійснюватись у спеціально відведених у спеціальному вагоні місцях. Первинна обробка продуктів на кухні вагона здійснюється на одному столі, але на різних дошках для обробки продуктів, які мають бути відповідно промарковані. Їжа приймається в службовому приміщенні. Стіл сервірується наборами для спецій, хлібницею, а також посудом і наборами для приймання їжі. Контроль за якістю їжі здійснює начальник варти.

Перед виїздом начальник варти або його помічник повинен одержати у військовій частині продовольство відповідно до розкладки продуктів на дорогу в обидва кінці та атестат на продовольство (на кожного), посуд для приготування та приймання їжі.

За наявності в спеціальному вагоні холодильника особовий склад варти повинен забезпечуватись тільки свіжими продуктами. У разі відсутності холодильника влітку м'ясо та риба замінюються м'ясними та рибними консервами відповідно. Хліб треба отримувати не більше як на три доби. За відсутності в місцях несення бойової служби джерел доброякісної води кожен військовослужбовець, який відбуває на службу, забезпечується армійською флягою з кип'яченою водою, а для приготування їжі вода доставляється з частини.

У разі потреби варта може забезпечуватися продовольством на маршруті руху через найближчі військові частини;

5) варти, які несуть службу в судах, харчуються в приміщенні суду в спеціально обладнаних приміщеннях. Їжа для особового складу варт доставляється з їдальні військової частини на автомобілі в опечатаних термосах, одним із вільних від несення служби військовослужбовцем з підрозділу, від якого наряджена варта. При неможливості забезпечення гарячою їжею особовому складу варти видаються повсякденні набори сухих продуктів на строк не більше 3 діб.

Військовослужбовці офіцерського складу, військовослужбовці рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та призначені до складу судових варт, забезпечуються харчуванням за рахунок держави тільки під час несення служби в ті години, які припадають на час несення служби;

6) особовий склад підрозділів з охорони атомних електростанцій та ядерних установок під час несення бойового чергування, варти та в разі призначення до складу добового наряду забезпечується харчуванням за рахунок держави. Харчування осіб, призначених до складу варти, організовується безпосередньо у вартовому приміщенні, їжу доставляють з їдальні в термосах, які опечатуються черговим військової частини або начальником варти. У разі якщо у військовій частині їдальня не передбачена, а її створення економічно недоцільне, харчування (приготування їжі) організовується в їдальнях об'єктів, що охороняються.

Залежно від часу несення служби особовий склад варт забезпечується харчуванням відповідно до розкладу дня. Військовослужбовці строкової військової служби та військовослужбовці рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять службу за контрактом, у дні призначення їх для несення варти в нічний час забезпечуються другою вечерею відповідно до норми.

Особи, які постійно працюють або виконують службові обов'язки в зоні відчуження вахтовим методом, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року № 831 "Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження". Ця категорія забезпечується харчуванням за нормою № 7 – лікувально-профілактична, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426.

При неможливості забезпечення гарячою їжею особовому складу варти та добового наряду видаються повсякденні набори сухих продуктів, при цьому строк такого харчування не повинен перевищувати трьох діб. Військовослужбовцям строкової військової служби та військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять службу за контрактом, у дні призначення їх для несення варти в разі їх забезпечення повсякденними наборами сухих продуктів для організації другої вечері в нічний час видаються додаткові продукти відповідно до норми із заміною їх на концентровані та консервовані в межах норм замін. Приміщення для несення служби в цьому випадку обладнуються засобами підігріву їжі, необхідним майном, інвентарем та обладнанням.

33. Харчування особового складу під час виконання завдань служби з охорони громадського порядку:

1) порядок приймання їжі особовим складом під час виконання завдань служби з охорони громадського порядку визначається командиром підрозділу під час прийняття рішення щодо організації служби, а в разі їх вибуття за межі пунктів постійної дислокації терміном більше однієї доби – командиром військової частини;

2) розклад приймання їжі особовим складом у дні несення служби з охорони громадського порядку складається таким чином, щоб забезпечити харчування особового складу перед несенням служби та після повернення зі служби з урахуванням дозволених проміжків між прийманнями їжі. У разі перевищення проміжків між прийманнями їжі понад 7 годин організовується проміжне харчування особового складу за рахунок добової норми;

3) у разі неможливості організації харчування в один або декілька прийомів їжі в стаціонарних умовах харчування організовується безпосередньо на місцях несення служби з армійських казанків або одноразового посуду. Приймання їжі особовим складом у такому випадку має здійснюватися безпосередньо в транспорті або в спеціально відведених для цього приміщеннях. Харчування особового складу в не призначених для цього місцях, а також на маршруті патрулювання забороняється.

34. Харчування на гауптвахті:

1) військовослужбовці, що відбувають арешт у дисциплінарному порядку на гауптвахті, забезпечуються харчуванням за нормою № 1 – загальновійськова через військову частину, до якої гауптвахта прикріплена на продовольче забезпечення;

2) військовослужбовці НГУ, що відбувають арешт у дисциплінарному порядку на гауптвахті, яка прикріплена на продовольче забезпечення до військової частини, що не входить до складу НГУ, забезпечуються харчуванням за вартістю, визначеною в цій військовій частині, на основі укладеної угоди між військовою частиною, військовослужбовець якої відбуває арешт, та військовою частиною, яка забезпечує харчування.

1. Військовослужбовці в складі військових ешелонів, команд і в одиночному порядку на шлях руху можуть забезпечуватися:

гарячою їжею з польових кухонь військових ешелонів;

загальновійськовим набором сухих продуктів або раціонами харчування відповідно до встановлених норм.

2. Військові частини (підрозділи), що перевозяться в складі військових ешелонів, забезпечуються продовольством на шлях руху з урахуванням норм пересування військових ешелонів за добу, установленими військовими та вивантажувальними (не менше ніж на 5 діб) запасами продовольства, польовими кухнями, а також необхідним інвентарем та іншим майном у встановленому порядку.

Військові частини, які самостійно ведуть військове господарство, у разі перевезення військовими ешелонами використовують техніку та майно служби власних запасів, а техніка та майно, яких не вистачає, витребовуються від вищих служб забезпечення.

Військові ешелони в пункті формування забезпечуються хлібом, м'ясом та іншими продуктами на весь шлях руху до кінцевого пункту призначення. Використання рідкого палива для роботи польових кухонь у військовому ешелоні забороняється.

3. Військовослужбовці, працівники НГУ під час перебування в дорозі в складі військових частин (підрозділів), які перевозяться військовими ешелонами з польовими кухнями, забезпечуються гарячою їжею з цих кухонь за визначеними нормами харчування. При цьому військовослужбовці та працівники НГУ, які не мають права на одержання норм харчування за рахунок держави, забезпечуються харчуванням за плату.

4. Забезпечення гарячою їжею особового складу з польових кухонь проводиться тричі на добу. Їжа готується за єдиною розкладкою продуктів для всього особового складу військового ешелону.

Відпускання продовольства з вагона-складу на кухню у військовому ешелоні, а також загальновійськових наборів сухих продуктів для кожного вагона окремо оформляється накладними під підпис чергових по кухні, по вагону.

5. Військовослужбовці, які перебувають на шляху руху в складі військових команд і в одиночному порядку, у разі якщо неможливо отримати гарячу їжу, забезпечуються загальновійськовим набором сухих продуктів, при цьому строк такого харчування не повинен перевищувати трьох діб.

6. Військовослужбовці, призначені до складу варт (команд), у тому числі провідники (механіки) для охорони, оборони й супроводу військових і спеціальних вантажів під час перевезення і на шляху руху до місця приймання цих вантажів або повернення після їх здавання, забезпечуються загальновійськовим набором сухих продуктів або гарячим харчуванням з видачею в обох випадках додаткових продуктів, зазначених у нормі, із заміною м'яса на консерви м'ясні, риби – на рибні консерви. Приготування їжі організовується власними силами.

У місцях одержання або здавання вантажів особовий склад варт (команд) забезпечується харчуванням за атестатами на продовольство через їдальні найближчих військових частин за нормами харчування, належними військовослужбовцям строкової військової служби даної військової частини.

Ці військові частини забезпечують варти (команди) продовольством (загальновійськовим набором сухих продуктів) на шлях руху до місця здавання вантажу або повернення після його здавання.

У разі одержання вантажів у пунктах, де немає їдалень військових частин, особовий склад варт на весь шлях руху забезпечується продовольством (загальновійськовими наборами сухих продуктів) військових частин, які відряджають ці варти.

1. У військових частинах при правильній організації харчування може утворюватися економія таких видів продовольства:

хліб за рахунок подачі його до столу дрібними шматочками вагою 50-75 г з урахуванням потреби тих, хто харчуються, згідно з нормами;

сіль і спеції з урахуванням індивідуальних смаків тих, хто харчуються.

У кінці кожного дня начальник їдальні чи інструктор-кухар (кухар) разом з черговим їдальні зважують залишки зекономлених продуктів і результати зважування записують у книгу обліку контролю за якістю приготування їжі (додаток 9). Записи, які зроблені в книзі, підтверджуються підписом начальника продовольчої служби.

У продовольчій службі військової частини щоденно на підставі записів у книзі обліку контролю за якістю приготування їжі виписується накладна (вимога) у трьох примірниках. Перший примірник накладної залишається в службі для оприбуткування зекономлених продуктів, другий примірник – для передачі до фінансового органу, третій примірник зберігається в їдальні разом з книгою обліку контролю за якістю приготування їжі. Після закінчення цієї книги всі прикладені до неї треті примірники накладних здаються в службу, де після перевірки правильності оприбуткування зекономлених продуктів знищуються. Зекономлені за день продукти на склад не передаються, а враховуються під час наступної виписки продуктів в їдальню. При цьому в накладній (вимозі) на видачу продовольства зі складу кожний продукт, що зекономлено, записується двома рядками: в одному рядку вказується кількість зекономлених продуктів за попередній день, у другому – кількість продуктів, що підлягає видачі зі складу.

Один раз на квартал у продовольчій службі військової частини на зекономлені продукти оформлюється довідка про кількість і вартість зекономлених продуктів (додаток 2).

Зекономлені продукти витрачаються на планове забезпечення особового складу за встановленими нормами харчування складу з оплатою їх вартості за рахунок коштів відповідного коду економічної класифікації видатків бюджету.

Економія продовольства за рахунок погіршення харчування або зменшення встановлених норм забороняється.

2. Вартість зекономлених продуктів зараховується до показників економічної роботи.

1. Військові частини забезпечуються продовольчою тарою за рахунок її надходження з продовольством і фуражем з продовольчих складів та від постачальників.

Частинам, які самостійно ведуть військове господарство, тару для потреб продовольчої служби необхідно накопичувати із розрахунку 2 мішки на кожні 15 осіб штатного особового складу, також для забезпечення внутрішніх потреб слід утримувати перехідні залишки тари в розмірі не більше п'ятидобової витрати продовольства.

2. Продовольча тара за належністю поділяється на зворотну і власну. До зворотної належить тара, одержана з продовольством, фуражем або майном, яка підлягає обов'язковому поверненню до продовольчого складу, постачальників або реалізації.

До власної тари належить тара, одержана військовими частинами або виготовлена (придбана) військовими частинами.

Тара експлуатується до повного фізичного зносу з урахуванням ремонту, проведеного в період її експлуатації.

3. Уся тара з-під продовольства незалежно від її призначення та джерел надходження підлягає обліку.

4. Категорійність тари:

1) мішки з тканини (лляні, напівлляні, лляно-джутові, джутові) мають три категорії:

1-а – мішки нові, вітчизняні чи іноземного виробництва, а також ті, що були в користуванні, сухі, непрілі, без латок, штопок і дірок;

2-а – мішки, що були в користуванні, сухі, непрілі, які мають або потребують не більше трьох латок чи заштопаних місць;

3-я – мішки, що були в користуванні, сухі, непрілі, які мають або потребують не більше п'яти латок чи заштопаних місць.

Категорія мішків з-під цукру не знижується: у разі наявності на їх поверхні цукрової кірки, а на мішках з-під борошна – борошнистої кірки (клейстеру); після зривання паперових ярликів та замокання мішків площею до 200 кв. см; у разі забруднення мішків для хлібопродуктів фарбою для маркування; у разі наявності розпоротого шва завдовжки не більше 20 см без пошкодження тканини мішка.

Мішки, що не відповідають 3-й категорії, належать до тарного матеріалу;

2) сітчасті мішки з-під картоплі й овочів мають дві категорії:

1-а – мішки нові, а також ті, що були в користуванні, сухі, непрілі, без латок, штопок і дірок;

2-а – мішки, що були в користуванні, сухі, непрілі, які мають або потребують не більше трьох латок чи штопок не більше ніж у трьох місцях; при цьому площа однієї латки не повинна бути більшою за 3 кв. см.

Сітчасті мішки, що не відповідають 2-й категорії, належать до тарного матеріалу і обліковуються як ганчір'я;

3) дерев'яні ящики (дощаті, комбіновані, фанерні, з деревинно-волокнистих плит) мають дві категорії:

1-а – ящики дерев'яні відремонтовані. У відремонтованих ящиках повинні бути ліквідовані всі пошкодження. У них допустимі відхилення від нормативно-технічної документації на їх виготовлення, що не впливають на якість і зберігання запакованої продукції;

2-а – ящики, що потребують ремонту. Це ящики, які були в користуванні і мають такі пошкодження:

розхитаність;

ламані або відсутні дощечки чи планки в кількості до 4 на одному ящику, за винятком вертикальних планок;

відсутність двох дощечок, що передбачені замість кришки;

пошкодження металевих кріплень не в місцях відкривання ящиків;

4) дерев'яні бочки мають дві категорії:

1-а – бочки дерев'яні відремонтовані. У відремонтованих бочках допускаються такі відхилення від нормативно-технічної документації, за якою вони були виготовлені:

деформація окремих деталей основи і дна до 5 мм, якщо це не впливає на їх герметичність;

прирізка бочок до меншої місткості, що передбачена стандартами;

використання сталевих обручів, що були в користуванні;

поверхнева корозія обручів.

У відремонтованій тарі допускається потемніння деревини без ознак загнивання і плісняви;

2-а – бочки, що потребують ремонту. Вони повинні мати не менше трьох обручів і обидва дна, одне з яких може бути розібране в деталях. Допускаються такі пошкодження:

ламані в кількості до двох деталі основи бочки;

пошкодження упорного паза.

Бочки дерев'яні, що за своїм якісним станом не відповідають вищезазначеним категоріям, уважаються тарним матеріалом.

Дерев'яним тарним матеріалом уважаються:

обшивка, обрешітка, опалубка, щити, а також дерев'яні ящики, виготовлені за технічними умовами;

дерев'яні ящики й бочки, що мають пошкодження більші, ніж передбачені в цьому пункті;

деталі дерев'яних бочок.

У дерев'яному тарному матеріалі допускаються:

наявність отворів від вийнятих цвяхів по всій поверхні дощечок;

наявність металевих кріплень;

забруднення поверхні тарного матеріалу рештками запакованої продукції площею до 100 кв. см;

5) картонні ящики, що були в користуванні, мають дві категорії:

1-а – ящики, що потребують ремонту, картонні ящики з цілими деталями, у яких може бути деформація двох боків до 15 % їх площі, без пошкодження клапанів. Допускається наявність двох наскрізних пошкоджень до 3 см і забруднення внутрішньої поверхні ящиків залишками продукції, яка в них містилася, у межах до 50 кв. см;

2-а – ящики картонні відремонтовані. Допускаються такі відхилення від нормативно-технічної документації на їх виготовлення:

деформація двох боків до 15 % їх площі;

заклеєні наскрізні дірки;

інші відхилення, що не впливають на якість і кількість запакованої продукції.

Картонні ящики, що були в користуванні і за своїм якісним станом мають більші пошкодження, ніж передбачені для ящиків, що потребують ремонту, належать до тарного матеріалу та здаються на тарні підприємства за цінами на макулатуру;

6) паперові (крафтові) мішки мають дві категорії:

1-а – мішки паперові нові і ті, що були в користуванні під харчовими продуктами, сухі, чисті, придатні для повторного використання без ремонту. Допускається наявність отворів у верхній частині мішка від прошивання його під час упаковки харчових продуктів;

2-а – мішки паперові, що були в користуванні під харчовими продуктами, гумовотехнічними виробами, сипучими матеріалами, що не є отруйними і агресивними за хімічним складом, які не забруднюють мішків, сухі, чисті, придатні для повторного використання без ремонту. Допускається наявність отворів у верхній частині мішка від його прошивання під час упаковки харчових продуктів.

Мішки паперові, що за своїм якісним станом не відповідають 1-й і 2-й категоріям, належать до макулатури та здаються на тарні підприємства за цінами на макулатуру;

7) пропіленові мішки мають одну категорію. Це мішки пропіленові нові і ті, що були в користуванні під харчовими продуктами, сухі, чисті, придатні для повторного використання без ремонту. Допускається наявність отворів у верхній частині мішка від прошивання його при упаковці харчових продуктів. Мішки, що за своїм якісним станом не відповідають вищезазначеним вимогам, використовуються для господарських потреб військових частин, а після використання списуються з обліку прямою витратою;

8) банки скляні мають одну категорію з розбивкою за ємностями: 0,5; 1,0; 2,0; 3,0; 10,0; 20,0 літрів – банки скляні нові і ті, що були в користуванні під харчовими продуктами, які не мають наскрізних щербин у верхній частині горла, а також із зовнішнього й внутрішнього боків, щербин і тріщин на зовнішньому боці горла, дні та корпусі та придатні для повторного використання. Допускається наявність етикеток і залишків харчових рідин.

Бій банок скляних, що утворився під час їх транспортування та зберігання, списується з обліку в межах установлених норм;

9) військові частини зобов'язані обліковувати усю дерев'яну, картонну, скляну тару та паперові мішки, що надходять разом із продукцією і товарами, незалежно від оплати їх вартості постачальнику, а також забезпечити правильне відкривання, бережливе ставлення і збереження дерев'яної, картонної і скляної тари;

10) списання тари з-під продовольства, яка стала не придатною для застосування (враховуючи проведений ремонт), а також втраченої, здійснюється згідно із законодавством.

1. Забезпечення кормами передбачених штатом тварин військових частин здійснюється згідно з нормами, установленими постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2001 року № 1348 "Про норми годування штатних тварин військових частин, закладів, установ і організацій Збройних Сил, інших військових формувань, структурних підрозділів Державної спеціальної служби транспорту, органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту та установ кримінально-виконавчої служби".

Для годування службових тварин у військовій частині організовується окрема кухня.

2. Корми для забезпечення передбачених штатом військових частин тварин відпускаються за чинними нормами безкоштовно.

3. У разі годування штатних тварин сухими концентрованими кормами їх забезпечення проводиться за нормами, регламентованими виробником продукції, залежно від харчової цінності продукту.

4. Закупівля продуктів для годування передбачених штатом тварин здійснюється за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель" за відповідним кодом економічної класифікації видатків.

1. Підсобні господарства військових частин створюються для виробництва сільськогосподарської продукції з метою планового забезпечення продовольством особового складу військових частин.

Створення підсобного господарства здійснюється за рішенням командира військової частини з дозволу командувача НГУ і оформляється наказом по військовій частині після внесення змін до переліку видів господарської діяльності, дозволених здійснювати військовій частині.

2. Керівництво підсобним господарством здійснює командир військової частини через свого заступника з тилу і начальника продовольчої служби військової частини.

Наказом командира військової частини призначаються відповідальні особи з числа військовослужбовців військової служби за контрактом або працівників, які відповідають за ведення підсобного господарства, збереження тварин, птиці, майна та інших матеріальних засобів.

3. Спеціалізація підсобного господарства визначається командиром військової частини з урахуванням місцевих умов та планових завдань виробництва продукції, які щороку затверджуються заступником командувача НГУ (з тилу – начальником логістики).

4. Підсобне господарство виробляє сільськогосподарську продукцію на землях, закріплених за військовою частиною.

Забезпечення тварин кормами здійснюється за рахунок кормів власного виробництва, закуплених за рахунок коштів державного бюджету, отриманих як благодійні внески, харчових відходів з їдалень військової частини.

5. У підсобному господарстві дозволяється утримувати свинопоголів'я, усі види м'ясної і молочної худоби, коней, кролів та птицю, а також мати теплиці, парники, фруктові сади та водоймища з розведення риби, вирощувати зелень, овочі, картоплю, виробляти зернофуражі, грубі та соковиті корми.

6. Для вирощування продукції рослинництва, на роботах, пов'язаних з доглядом за тваринами, обробкою земельних ділянок, виловом риби, може використовуватися праця військовослужбовців строкової військової служби у вільний від бойової підготовки та несення служби час.

7. Передача продукції підсобних господарств на продовольчий склад у військових частинах оформляється накладною (вимогою) у двох примірниках. Оформлена накладна передається начальникові підрозділу бухгалтерського обліку та звітності (головному бухгалтеру) військової частини, який долучає один примірник до розрахункових документів, а другий примірник повертає начальникові продовольчої служби військової частини для оприбуткування продуктів на продовольчому складі.

Власні надходження, отримані в результаті діяльності підсобного господарства, зараховують до коштів спеціального фонду і використовують згідно із кошторисом доходів та видатків спеціального фонду військової частини відповідно до Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" .

8. Будівництво та ремонт тваринницьких приміщень, теплиць і парників у підсобних господарствах здійснюються силами та за рахунок коштів військових частин з обов'язковим дотриманням відповідних будівельних норм і санітарних норм та правил.

Військова частина, яка має підсобне господарство, проводить необхідні заходи для охорони навколишнього середовища від забруднення стічними водами та відходами ферм, своєчасного попередження виникнення та розповсюдження заразних хвороб тварин та птиці, ліквідації цих хвороб у разі їх виникнення, створює необхідні санітарні умови для утримання тварин і птиці, проводить протипожежні заходи.

9. За рішенням командира військової частини для ветеринарного обслуговування тварин та птиці можуть призначатися військовослужбовці строкової військової служби, які мають ветеринарну освіту.

10. Забезпечення підсобного господарства насінням зернових, овочевих, кормових, технічних та інших культур, а також молодняком проводиться військовою частиною за рахунок коштів спеціального фонду, отриманих від діяльності підсобних господарств.

11. Для посадки картоплі підсобному господарству за рішенням командира військової частини може відпускатися насіння з планових поточних фондів військової частини з обов'язковим поверненням його з урожаю того самого року.

12. Продукція підсобних господарств військових частин витрачається на планове забезпечення особового складу.

13. У військових частинах продукція підсобних господарств, у тому числі вирощена в теплицях і парниках, оприбутковується за справедливою вартістю на підставі акта, що складається начальником продовольчої служби, підписується членами внутрішньоперевірочної комісії частини та затверджується командиром військової частини.

14. Забій тварин та птиці підсобного господарства проводиться безпосередньо у військових частинах за наявності обладнаного відповідно до встановлених вимог забійного пункту або на м'ясопереробних підприємствах.

Забій тварин та птиці оформляється актом внутрішньоперевірочної комісії, затвердженим командиром військової частини. На підставі цього акта тварини та птиця списуються з обліку, а м'ясопродукти та шкіра тварин, одержані від забою, оприбутковуються.

У разі забою тварин різних категорій розшифровка отриманих м'яса, жиру-сирцю, субпродуктів проводиться окремо за кожну категорію тварин.

В акті внутрішньоперевірочної комісії ставиться підпис лікаря ветеринарної медицини територіального управління НГУ (військової частини) про проведення передзабійного огляду тварин та післязабійної експертизи туш і органів із висновком щодо придатності м'яса для харчування особового складу.

У разі забою тварин на місцевих м'ясопереробних підприємствах до акта внутрішньоперевірочної комісії додаються документи, надані цим підприємством.

При відправленні тварин на забійні пункти, м'ясопереробні підприємства або передаванні їх до інших господарств на кожну групу тварин лікарем ветеринарної медицини військової частини видаються ветеринарне свідоцтво (у межах населеного пункту – довідка) і опис тварин у двох примірниках окремо на кожен вид тварин.

Опис тварин підписують матеріально відповідальні особи: той, хто здав тварин, і той, хто їх прийняв, а також командир військової частини і начальник фінансової служби (головний бухгалтер), у підпорядкуванні якого перебуває підсобне господарство.

15. Передзабійний огляд тварин та післязабійна експертиза туш і органів з обов'язковою трихінелоскопією свинячих туш (у разі забою на пункті військової частини) проводяться лікарем ветеринарної медицини військової частини. Після проведення ветеринарно-санітарної експертизи лікар ветеринарної медицини робить у журналі відмітку про проведення передзабійного огляду тварин та післязабійної експертизи туш і органів.

16. Вимушений забій тварин проводиться тільки з дозволу лікаря ветеринарної медицини військової частини і оформляється актом внутрішньоперевірочної комісії.

М'ясо від вимушено забитих тварин підсобного господарства використовувати для харчування особового складу категорично забороняється.

М'ясо, яке не придатне для харчування особового складу за висновками ветеринарно-санітарної експертизи, передається для годівлі собак, які передбачені штатом військової частини.

17. Падіж тварин оформляється актом внутрішньоперевірочної комісії, затвердженим командиром військової частини. До акта додається довідка лікаря ветеринарної медицини, а також проводиться службове розслідування.

18. Облік тварин, сільськогосподарської продукції, матеріальних цінностей підсобного господарства відображається в зошиті обліку продовольства, фуражу, тари і продукції підсобного господарства (додаток 8).

19. Передача і ліквідація підсобних господарств військових частин здійснюються за рішенням командира військової частини з дозволу командувача НГУ відповідно до чинного законодавства.

1. Військові частини ведуть облік наявності, руху і якісного стану продовольства, техніки та майна в установленому законодавством порядку.

Звіти за продовольчу службу складаються за встановленими формами та в установлені строки.

2. Облік продовольства, техніки та майна ведеться з метою отримання даних про їх наявність, утрату, нестачу, рух, вартість та якісний (технічний) стан, необхідних для організації продовольчого забезпечення військових частин, установлення належного контролю за умовами зберігання, доцільністю та ефективністю їх використання (витрачання), а також з метою підготовки даних для складання облікових та звітних документів.

Обліку підлягає все продовольство, техніка та майно незалежно від призначення та джерел надходження. Облік повинен бути своєчасним, достовірним і точним.

Продовольство, техніка та майно непорушних запасів обліковуються окремо від запасів поточного забезпечення.

3. Облік продовольства, техніки та майна ведеться як у мирний час, так і в особливий період у продовольчих службах та відповідних органах військових частин.

Облік продовольства, техніки та майна ведеться шляхом запису (відображення) у книгах (картках) обліку, на інших матеріальних носіях інформації про кількість, якісний (технічний) стан, облікові та заводські номери, вартість (ціну) продовольства, техніки та майна, а також про його рух, утрату та нестачу.

4. Для визначення числа добових видач, які є підставою для нарахування належності продовольства, у продовольчій службі діловодом ведеться щоденник обліку руху тих, хто харчуються (додаток 3), усього особового складу та службових тварин, які перебувають на забезпеченні.

Щоденник складається на підставі продовольчих атестатів та атестатів на фураж на особовий склад і службових тварин, які прибувають до військової частини та вибувають з неї. Дані щоденника кожен день звіряються з даними, що відображаються в наказах по частині про рух особового складу.

Правильність даних завіряється помічником начальника штабу по стройовій частині.

У разі якщо окремо дислоковані підрозділи забезпечуються самостійно, облік особового складу та руху продовольства ведеться в зошиті обліку продовольства, фуражу, тари і продукції підсобного господарства (додаток 8).

Записи про рух особового складу, що забезпечується, у щоденнику робляться щодня на підставі атестатів на продовольство, атестатів на фураж та наказів по частині.

Після закінчення місяця в щоденнику виводиться підсумок добових видач, які обернулися, за кожною нормою окремо.

У разі зарахування на забезпечення військовослужбовців без продовольчих атестатів до щоденника обліку руху тих, хто харчуються, додається витяг з наказу про зарахування на забезпечення цих військовослужбовців.

5. Контроль за господарською діяльністю продовольчих складів здійснюється в установленому законодавством порядку.

6. Для запису результатів перевірки якості продуктів харчування, готової їжі, санітарно-гігієнічного стану їдальні, обліку зекономлених продуктів у їдальні ведеться книга обліку контролю за якістю приготування їжі, яка зберігається в начальника їдальні (старшого кухаря). Ця книга реєструється, нумерується та прошнуровується в установленому порядку. Після закінчення вона зберігається в діловодстві продовольчої служби протягом трьох років.

7. При перевірці фактичної наявності продовольства та майна складається відомість щодо зняття залишків продовольства та майна (додаток 7).

8. Списання техніки та майна, які стали не придатними для застосування (враховуючи проведений ремонт), а також утраченого продовольства, техніки та майна здійснюється в установленому законодавством порядку.

9. Посуд та інвентар їдалень дозволяється списувати після закінчення строку експлуатації лише за дійсним (фактичним) зносом, не перевищуючи кількості, яка списується за рік, виходячи з установлених строків експлуатації. Розрахунок на списання посуду проводиться відповідно до кількості посуду, який знаходиться в їдальні військової частини на 01 січня звітного року, норм забезпечення та кількості осіб, що харчуються.

Час, протягом якого посуд зберігається і не експлуатується, до строків експлуатації не зараховується.

Як виняток, посуд дозволяється списувати щомісяця в межах фактичного зносу, але не більше 1/12 кількості, що допускається до списання за рік згідно із встановленими нормами експлуатації.

10. Списання посуду через фактичний знос понад кількість, яка підлягає списанню за рік, проводиться лише в разі, якщо за попередні роки списання посуду проведено в меншій кількості, ніж передбачалося строками експлуатації.

При цьому загальна кількість списаного посуду за встановлений строк експлуатації не повинна перевищувати кількості посуду, який належало списати за рік.

Новий посуд зі строком експлуатації від двох років і більше, виданий одночасно для нових сформованих військових частин, списувати через знос у період першого року його експлуатації не дозволяється.

Для списання розбитого посуду у військових частинах, що мають у своєму складі їдальні та харчоблок, ведеться журнал реєстрації битого посуду (додаток 12). Записи в журналі здійснюються відповідними посадовими особами їдальні. Постійно діюча комісія слідкує за правильним веденням журналу реєстрації битого посуду та щокварталу (або щомісяця) складає акт про списання розбитого посуду, який затверджується командиром військової частини.

11. Згідно із Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність" ваги, які експлуатуються, підлягають обов'язковій щорічній повірці. Повірку засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) можуть проводити органи Держстандартметрології.

Передчасна заміна обладнання, яке знаходиться в експлуатації, а також обладнання, вилученого для ремонту, на нове до закінчення встановлених строків забороняється.

У військових частинах НГУ призначаються відповідальні особи, які стежать за правильною експлуатацією, утриманням і своєчасним ремонтом встановленого в їдальні і на продовольчому складі обладнання. На обладнання, що знаходиться в експлуатації, необхідно мати і своєчасно вести технічні паспорти.

Майно продовольчої служби є інвентарним майном, яке військові частини, установи повинні використовувати лише за прямим призначенням.

Майно, що підлягає вибракуванню і списанню, вилучається і зосереджується в окремих приміщеннях. Зберігання майна, що стало непридатним, разом з новим забороняється.

При визначенні вартості майна, яке втрачено, стало непридатним або якого не вистачає, враховується фактичне зношення залежно від тривалості експлуатації.