5. Міністерство оборони України може повернути заяву про надання статусу резидента Дефенс Сіті без розгляду з таких підстав:
1) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні відомості про заявника або наявні відомості про державну реєстрацію його припинення, перебування в стані припинення (крім перетворення), визнання його банкрутом або порушення провадження у справі про банкрутство;
2) заявник звернувся з проханням про повернення раніше поданої заяви про надання статусу резидента Дефенс Сіті без розгляду;
3) заявник подав не в повному обсязі документи, що додаються до заяви про надання статусу резидента Дефенс Сіті;
4) заява або хоча б один з документів, що додаються до заяви про надання статусу резидента Дефенс Сіті:
а) підписані особою, яка не має на це повноважень;
б) оформлені з порушенням вимог цього Закону, складені не за встановленою формою або не містить даних, які обов’язково вносяться до них згідно із цим Законом.
6. У разі виявлення підстав для повернення заяви про надання статусу резидента Дефенс Сіті без розгляду Міністерство оборони України протягом п’яти робочих днів з дня надходження такої заяви надсилає відповідне рішення заявнику на адресу його електронної пошти, зазначену у заяві про надання статусу резидента Дефенс Сіті (за наявності), разом з обґрунтованим поясненням підстав повернення заяви без розгляду, що має містити конкретні факти на підтвердження наявності таких підстав. Таке обґрунтоване пояснення також має містити пропозиції щодо усунення виявлених недоліків.
7. Якщо Міністерство оборони України не надіслало заявнику рішення про повернення заяви про надання статусу резидента Дефенс Сіті без розгляду у строк, передбачений частиною шостою цієї статті, вважається, що Міністерство оборони України прийняло заяву і підстави для її повернення без розгляду відсутні.
8. Міністерство оборони України відмовляє заявнику в наданні статусу резидента Дефенс Сіті з таких підстав:
1) заявник не відповідає вимогам, встановленим частиною п’ятою статті 37 цього Закону;
2) зазначена в заяві інформація є недостовірною;
3) упродовж 12 календарних місяців, що передували місяцю, в якому заявником подано заяву про надання статусу резидента Дефенс Сіті, такий заявник втратив статус резидента Дефенс Сіті і відповідне рішення про втрату заявником статусу резидента Дефенс Сіті не скасовано у встановленому законом порядку.
9. Рішення Міністерства оборони України про повернення заяви про надання статусу резидента Дефенс Сіті без розгляду, про надання та про відмову у наданні статусу резидента Дефенс Сіті набирають чинності в день прийняття і цього дня надсилаються заявнику в електронній формі з електронним підписом, накладеним відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", на адресу його електронної пошти, зазначену в заяві про надання статусу резидента Дефенс Сіті.
Одночасно з рішенням про надання статусу резидента Дефенс Сіті Міністерство оборони України вносить відповідний запис до реєстру Дефенс Сіті. Витяг з реєстру Дефенс Сіті надсилається заявнику одночасно з рішенням про надання статусу резидента Дефенс Сіті.
Стаття 39. Припинення/втрата статусу резидента Дефенс Сіті
1. Статус резидента Дефенс Сіті може бути припинено:
1) у зв’язку із завершенням строку дії правового режиму Дефенс Сіті;
2) добровільно на підставі відповідної заяви резидента Дефенс Сіті.
Статус резидента Дефенс Сіті може бути втрачено на підставі рішення Міністерства оборони України про втрату статусу резидента Дефенс Сіті.
2. Припинення статусу резидента Дефенс Сіті відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті відбувається автоматично після завершення строку, визначеного статтею 36 цього Закону, не потребує прийняття Міністерством оборони України окремого рішення і не вважається порушенням резидентом Дефенс Сіті вимог закону.
3. Припинення статусу резидента Дефенс Сіті відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті здійснюється шляхом прийняття Міністерством оборони України рішення про припинення статусу резидента Дефенс Сіті. Відповідне рішення приймається Міністерством оборони України протягом п’яти робочих днів з дня отримання від резидента Дефенс Сіті заяви про припинення статусу резидента Дефенс Сіті, крім випадку, передбаченого частиною сьомою цієї статті. Рішення про припинення статусу резидента Дефенс Сіті набирає чинності в день його прийняття, вноситься до реєстру Дефенс Сіті і цього дня надсилається в електронній формі з електронним підписом, накладеним відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", на адресу електронної пошти резидента Дефенс Сіті, зазначену в реєстрі Дефенс Сіті.
4. Міністерство оборони України приймає рішення про втрату статусу резидента Дефенс Сіті відповідно до абзацу четвертого частини першої цієї статті з таких підстав:
1) невідповідність резидента Дефенс Сіті вимогам, визначеним статтею 37 цього Закону, що встановлено Міністерством оборони України під час розгляду звіту про відповідність;
2) невідповідність резидента Дефенс Сіті вимогам, визначеним статтею 37 цього Закону, яку виявлено Міністерством оборони України на підставі інформації, отриманої від органів державної влади або місцевого самоврядування, компетентних органів іноземних держав, міжнародних міжурядових організацій, або безпосередньо з публічних електронних реєстрів, баз даних, інших інформаційних, інформаційно-комунікаційних систем, держателями яких є державні органи, компетентні органи іноземних держав чи міжнародні міжурядові організації, за умови що відповідний орган володіє та надає таку інформацію в межах його повноважень та в порядку, визначеному законодавством;
3) порушення строку подання резидентом Дефенс Сіті до Міністерства оборони України звіту про відповідність більш як на 20 робочих днів з дня спливу граничного строку для такого подання або повторне (друге поспіль) порушення строків подання резидентом Дефенс Сіті до Міністерства оборони України звіту про відповідність;
4) отримання від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, інформації про порушення встановлених законом вимог щодо напрямів використання (нецільове використання) звільненого від оподаткування прибутку, визначених пунктом 76 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України;
5) виявлення недостовірності даних у заяві про надання статусу резидента Дефенс Сіті, доданих до неї документах або у звітах про відповідність;
6) набрання законної сили рішенням суду, яким встановлено обставину невідповідності резидента Дефенс Сіті вимогам, визначеним статтею 37 цього Закону, або порушення напрямів використання (нецільового використання) звільненого від оподаткування прибутку, визначених пунктом 76 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
5. Міністерство оборони України приймає рішення про втрату статусу резидента Дефенс Сіті протягом:
1) десяти робочих днів з дня отримання звіту про відповідність, що свідчить про невідповідність резидента Дефенс Сіті вимогам, визначеним статтею 37 цього Закону (у разі прийняття рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої цієї статті);
2) двадцяти робочих днів з дня виявлення фактів або отримання інформації про ознаки невідповідності резидента Дефенс Сіті вимогам, визначеним статтею 37 цього Закону, але не раніше ніж на десятий робочий день з дня надсилання резиденту Дефенс Сіті електронного повідомлення, передбаченого частиною шостою цієї статті (у разі прийняття рішення з підстави, передбаченої пунктом 2 частини четвертої цієї статті);
3) двадцяти робочих днів з дня виявлення ознак наявності однієї з підстав, передбачених пунктами 3-5 частини четвертої цієї статті, але не раніше ніж на десятий робочий день з дня надсилання резиденту Дефенс Сіті електронного повідомлення, передбаченого частиною шостою цієї статті (у разі прийняття рішення з однієї з таких підстав);
4) п’яти робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду (у разі прийняття рішення з підстави, передбаченої пунктом 6 частини четвертої цієї статті).
6. Міністерство оборони України протягом п’яти робочих днів з дня виявлення фактів або отримання інформації про ознаки наявності однієї або кількох підстав, передбачених пунктами 2-5 частини четвертої цієї статті, зобов’язане надіслати електронне повідомлення на адресу електронної пошти такого резидента Дефенс Сіті, зазначену в реєстрі Дефенс Сіті, в якому, у тому числі, має бути зазначено:
1) ознаки наявності підстав для прийняття рішення про втрату статусу резидента Дефенс Сіті, а також посилання на факти, що свідчать про наявність таких ознак;
2) дату (дати) отримання інформації про ознаки наявності підстав для прийняття рішення про втрату статусу резидента Дефенс Сіті;
3) пропозицію щодо надання резидентом Дефенс Сіті необхідних пояснень та документів, що їх підтверджують.
Резидент Дефенс Сіті, який отримав від Міністерства оборони України електронне повідомлення, має право надати письмові пояснення та документи, що їх підтверджують, у довільній формі протягом п’яти робочих днів з дня отримання такого повідомлення. Ненадання резидентом Дефенс Сіті Міністерству оборони України пояснень у зазначений строк не є підставою для неприйняття Міністерством оборони України рішення щодо такого резидента Дефенс Сіті.
7. Заява про припинення статусу резидента Дефенс Сіті, подана резидентом Дефенс Сіті після направлення йому передбаченого частиною шостою цієї статті електронного повідомлення, повертається без розгляду, якщо за результатами розгляду інформації про ознаки наявності у резидента Дефенс Сіті однієї або кількох підстав, передбачених пунктами 2-5 частини четвертої цієї статті, що стали підставою для надіслання відповідного електронного повідомлення, Міністерство оборони України прийняло рішення про втрату статусу резидента Дефенс Сіті.
8. У разі якщо після отримання пояснень за результатами розгляду інформації про ознаки наявності у резидента Дефенс Сіті однієї або кількох підстав, передбачених пунктами 2-5 частини четвертої цієї статті, Міністерство оборони України не прийняло рішення про втрату статусу резидента Дефенс Сіті у встановлені цією статтею строки, така інформація в подальшому не може бути використана Міністерством оборони України як єдині відомості, що підтверджують наявність підстав для прийняття рішення про втрату статусу резидента Дефенс Сіті.
9. Якщо до прийняття Міністерством оборони України рішення про втрату статусу резидента Дефенс Сіті буде усунуто підставу, передбачену пунктом 2 частини четвертої цієї статті, про що резидентом Дефенс Сіті буде повідомлено Міністерство оборони України, і це не буде спростовано отриманою Міністерством оборони України інформацією від органів державної влади або органів місцевого самоврядування, компетентних органів іноземних держав, міжнародних міжурядових організацій або безпосередньо з державних публічних електронних реєстрів, баз даних, інших інформаційних, інформаційно-комунікаційних систем, держателями яких є державні органи, компетентні органи іноземних держав чи міжнародні міжурядові організації, вважатиметься, що така підстава не виникала.
10. У рішенні про втрату статусу резидента Дефенс Сіті Міністерство оборони України зазначає підставу (підстави) для прийняття такого рішення, перелік фактів, що свідчать про наявність такої підстави (таких підстав), із зазначенням відомостей та джерел інформації, які це підтверджують, а також період невідповідності резидента Дефенс Сіті встановленим вимогам, що стало підставою для прийняття відповідного рішення.
11. Рішення про втрату статусу резидента Дефенс Сіті набирає чинності з дня його прийняття, вноситься до реєстру Дефенс Сіті і цього дня надсилається в електронній формі з електронним підписом, накладеним відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", на адресу електронної пошти резидента Дефенс Сіті, зазначену в реєстрі Дефенс Сіті.
Стаття 40. Реєстр Дефенс Сіті
1. Реєстр Дефенс Сіті - це система накопичення, обробки, обліку, захисту та надання інформації про юридичних осіб, які перебувають або перебували у статусі резидентів Дефенс Сіті.
2. Реєстр Дефенс Сіті створюється Кабінетом Міністрів України. Порядок ведення реєстру Дефенс Сіті, у тому числі відомості, визначені Законом України "Про публічні електронні реєстри", визначається Кабінетом Міністрів України.
3. Держателем реєстру Дефенс Сіті є Міністерство оборони України.
4. Захист відомостей реєстру Дефенс Сіті здійснюється, зокрема, відповідно до вимог законів України "Про інформацію", "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України", "Про державну таємницю", "Про хмарні послуги".
5. Надання інформації з реєстру Дефенс Сіті здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних". Інформація з обмеженим доступом надається в порядку і на умовах, визначених Законом України "Про доступ до публічної інформації" та іншими законами у відповідній сфері.
Стаття 41. Контроль за дотриманням встановлених вимог резидентами Дефенс Сіті
1. Міністерство оборони України в порядку та межах, визначених цим Законом, здійснює контроль за дотриманням резидентами Дефенс Сіті встановлених вимог, у тому числі контроль за відповідністю заявників та резидентів Дефенс Сіті вимогам, визначеним статтею 37 цього Закону.
2. Контроль за дотриманням резидентами Дефенс Сіті встановлених вимог здійснюється Міністерством оборони України шляхом розгляду звітів про відповідність та іншої інформації стосовно резидентів Дефенс Сіті на предмет наявності ознак, що можуть бути підставою для прийняття рішення про втрату статусу резидента Дефенс Сіті. Міністерство оборони України має право надсилати запити та отримувати від правоохоронних та інших державних органів України, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, компетентних органів іноземних держав та міжнародних міжурядових організацій інформацію з метою збору відомостей про відповідність чи невідповідність заявників та резидентів Дефенс Сіті вимогам, визначеним статтею 37 цього Закону.
3. Резидент Дефенс Сіті зобов’язаний щороку не пізніше 1 червня року, наступного за звітним, подавати до Міністерства оборони України звіт про відповідність вимогам, визначеним статтею 37 цього Закону, за період з 1 січня до 31 грудня попереднього календарного року (звіт про відповідність).
Перший звіт про відповідність подається за період з 1 січня по 31 грудня відповідного календарного року, в якому відбулося надання статусу резидента Дефенс Сіті.
Звіт про відповідність повинен включати, зокрема:
1) інформацію про відповідність резидента Дефенс Сіті всім вимогам, визначеним статтею 37 цього Закону;
2) інформацію про розмір частки кваліфікованого доходу резидента Дефенс Сіті, отриманого за звітний період, у загальному доході резидента Дефенс Сіті, отриманому за звітний період;
3) інформацію про виконання у звітному році договорів, якими підтверджується обсяг кваліфікованого доходу.
Невід’ємними додатками до звіту про відповідність є річна фінансова звітність резидента Дефенс Сіті, разом із звітом суб’єкта аудиторської діяльності за результатами перевірки звіту про відповідність, наданим суб’єктом аудиторської діяльності, який відповідно до Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність" має право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, а також інші визначені Кабінетом Міністрів України документи, які підтверджують наведену у звіті про відповідність інформацію. Відсутність річної фінансової звітності або звіту суб’єкта аудиторської діяльності, складеного відповідно до вимог цього абзацу, прирівнюється до неподання звіту про відповідність.
Форма, порядок подання та розгляду звіту про відповідність резидента Дефенс Сіті встановлюються Кабінетом Міністрів України.
4. Міністерство оборони України здійснює моніторинг ефективності правового режиму Дефенс Сіті, а також впливу застосування податкових пільг на його ефективність.
Стаття 42. Особливості релокації та реалізації заходів з підвищення захищеності виробничих потужностей резидентів Дефенс Сіті
1. З метою зменшення безпекових ризиків для потужностей оборонно-промислового комплексу України та забезпечення безперервного виробництва оборонної продукції органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані сприяти релокації резидентів Дефенс Сіті та реалізації заходів з підвищення захищеності виробничих потужностей резидентів Дефенс Сіті, у тому числі з використанням джерел фінансування, визначених частиною третьою цієї статті.
2. Порядок релокації резидентів Дефенс Сіті та реалізації заходів з підвищення захищеності виробничих потужностей резидентів Дефенс Сіті визначається Кабінетом Міністрів України.
3. Зарахування податку на доходи фізичних осіб, сплаченого (перерахованого) резидентами Дефенс Сіті, які подали до Міністерства оборони України заяву про релокацію або заяву про реалізацію заходів з підвищення захищеності виробничих потужностей, здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених Бюджетним кодексом України.
( Закон доповнено розділом V-1 згідно із Законом № 4577-IX від 21.08.2025 )
Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім:
1) положень частини сьомої та абзацу другого частини восьмої статті 15 цього Закону (щодо призначення Міністра оборони України, першого заступника Міністра оборони України, заступників Міністра оборони України на посади з числа цивільних осіб), які набирають чинності з 1 січня 2019 року;
2) положень частин третьої - шостої статті 16 цього Закону (щодо Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, видів і окремих родів військ (сил), які набирають чинності з 27 березня 2020 року;
( Підпункт 2 пункту 1 розділу VI із змінами, внесеними згідно із Законом № 522-IX від 04.03.2020 )
3) підпункту 3, підпунктів "б" та "в" підпункту 4, підпункту 5 пункту 4 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з 27 березня 2020 року.
( Підпункт 3 пункту 1 розділуVI із змінами, внесеними згідно із Законом № 522-IX від 04.03.2020 )
2. Визначити, що до затвердження відповідно до цього Закону Стратегії воєнної безпеки України діє Воєнна доктрина України, затверджена Указом Президента України від 24 вересня 2015 року № 555 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року "Про нову редакцію Воєнної доктрини України".
3. Визнати такими, що втратили чинність:
1) Закон України "Про основи національної безпеки України" (Відомості Верховної Ради України, 2003 p., № 39, ст. 351 із наступними змінами);
2) Закон України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави" (Відомості Верховної Ради України, 2003 p., № 46, ст. 366 із наступними змінами);
3) Закон України "Про організацію оборонного планування" (Відомості Верховної Ради України, 2005 p., № 4, ст. 97).
4. Внести зміни до таких законів України:
1) частину першу статті 1 Закону України "Про Службу безпеки України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 27, ст. 382) викласти в такій редакції:
"Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України";
2) пункт 8 частини першої статті 13 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" (Відомості Верховної Ради України, 1998 p., № 35, ст. 237; 2015 p., № 4, ст. 14) викласти в такій редакції:
"8) здійснює у період між засіданнями Ради національної безпеки і оборони України координацію і контроль за виконанням центральними та місцевими органами виконавчої влади, правоохоронними органами, військовими формуваннями рішень Ради національної безпеки і оборони України, введених в дію указами Президента України";
3) статтю 8 Закону України "Про Збройні Сили України" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 48, ст. 410; 2009 р., № 19, ст. 258) викласти в такій редакції:
"Стаття 8. Керівництво Збройними Силами України
Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством.
Військово-політичне керівництво Збройними Силами України - діяльність, спрямована на забезпечення реалізації політики держави у Збройних Силах України, політичних та стратегічних цілей у сфері оборони, принципів і напрямів розвитку Збройних Сил України.
Адміністративне керівництво Збройними Силами України - діяльність, спрямована на всебічне забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України, їх функціонування та розвитку в межах виконання основних завдань державної політики у сфері оборони.
Головнокомандувач Збройних Сил України є найвищою військовою посадовою особою у Збройних Силах України.
Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює через Генеральний штаб Збройних Сил України безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України.
Безпосереднє військове керівництво - діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Збройних Сил України, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ їх застосування, а також управління ними.
Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України підпорядковуються Головнокомандувачу Збройних Сил України та відповідають за розвиток підпорядкованих їм військ (сил), їх технічне оснащення та всебічне забезпечення, підготовку та готовність до виконання покладених завдань.
У процесі організації підготовки підпорядкованих військ (сил) та забезпечення їх озброєнням, військовою технікою, іншими матеріально-технічними засобами командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України розробляють відповідні доктрини, настанови, бойові статути, оперативні і тактичні стандарти підготовки до застосування та ведення операцій (бойових дій).
Повноваження командувачів видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, основні завдання та порядок функціонування командувань видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України визначаються в положеннях, які затверджуються Головнокомандувачем Збройних Сил України.
Командувач об’єднаних сил підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України та здійснює через Об’єднаний оперативний штаб Збройних Сил України оперативний контроль за набуттям ними оперативних (бойових) спроможностей, планування застосування та безпосереднє управління об’єднаними силами і засобами Збройних Сил України, інших складових сил оборони, які передані у його підпорядкування, а також національним контингентом і національним персоналом, які беруть участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України здійснюють передачу визначеного Головнокомандувачем Збройних Сил України комплекту боєздатних сил і засобів Командувачу об’єднаних сил, який здійснює оперативний контроль за набуттям ними оперативних (бойових) спроможностей та управління їх застосуванням.
Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (керівники) інших військових формувань, від яких визначений комплект сил і засобів переданий до складу об’єднаних сил, продовжують здійснювати їх укомплектування особовим складом, озброєнням, боєприпасами, військовою та спеціальною технікою, іншими матеріально-технічними засобами.
Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України можуть проводити операції із залученням сил і засобів відповідного виду або окремого роду військ (сил) та здійснювати управління силами і засобами в операціях, що проводяться в мирний час поза затвердженими Головнокомандувачем Збройних Сил України межами відповідальності Командувача об’єднаних сил";
4) у Законі України "Про оборону України" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 49, ст. 420; 2009 р., № 19, ст. 258):
а) у частині першій статті 2 слова "ланок воєнної організації України" замінити словами "складових сектору безпеки і оборони України";
б) частину першу статті 11 викласти в такій редакції:
"Генеральний штаб Збройних Сил України є головним органом військового управління з планування оборони держави, стратегічного планування застосування Збройних Сил України та визначених сил і засобів інших складових сил оборони, координації і контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та силами оборони у межах, визначених законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України";
в) у частині третій статті 18 слова "начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України" замінити словами "Головнокомандувач Збройних Сил України";
5) частину другу статті 10 Закону України "Про Державну спеціальну службу транспорту" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 19, ст. 269; 2018 р., № 6-7, ст. 39) викласти в такій редакції:
"Із введенням воєнного стану Державна спеціальна служба транспорту приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням в умовах дії правового режиму воєнного стану і підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України, про що зазначається в указі Президента України про введення воєнного стану, який затверджується Верховною Радою України";
6) частину другу статті 1 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 14-17, ст. 133) доповнити реченням такого змісту: "Особливості здійснення контрольних функцій Верховної Ради у сферах національної безпеки і оборони визначаються Законом України "Про національну безпеку України".
5. Кабінету Міністрів України:
1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
2) забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
( Підпункт 3 пункту 5 розділу VI виключено на підставі Закону № 912-IX від 17.09.2020 )
6. Службі безпеки України розробити у шестимісячний строк із дня набрання чинності цим Законом законопроект про внесення змін до Закону України "Про Службу безпеки України" та подати його Президентові України для внесення в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України.
| Президент України | П.ПОРОШЕНКО |
| м. Київ 21 червня 2018 року № 2469-VIII |