Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин

8. Якщо за результатами документальної перевірки та перевірки відповідності вантажу з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження порушень законодавства не виявлено, державний інспектор може дозволити його подальше переміщення, не очікуючи надходження результатів фізичної перевірки. У такому разі державний інспектор призначеного пункту пропуску інформує державного інспектора, відповідального за потужність призначення вантажу, про відправлення вантажу. Державний інспектор призначеного пункту пропуску вживає заходів, щоб до моменту надходження результатів фізичної перевірки вантаж не міг бути підданий жодним діям, не схваленим державним інспектором. У такому разі державний інспектор засвідчує копію загального документа на ввезення, яка має супроводжувати вантаж до місця його призначення на території України, та вносить відомості про результати здійснення державного контролю, які є підставою для випуску у відповідний митний режим, до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" у формі електронного документа, на який накладено електронний підпис відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", протягом строків, встановлених статтею 319 Митного кодексу України.

9. Вантаж з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження не може бути розділено до моменту завершення всіх заходів посиленого державного контролю та заповнення державним інспектором загального документа на ввезення. Кожна частина розділеного вантажу має супроводжуватися засвідченою державним інспектором копією загального документа на ввезення до вказаного у ньому місця призначення.

10. Якщо вантаж, який підлягає посиленому державному контролю, містить швидкопсувні харчові продукти нетваринного походження або корми нетваринного походження, є негабаритним або вимагає додаткових заходів для його розвантаження, пакування, іншого поводження, особа, відповідальна за вантаж, повинна забезпечити наявність:

1) людських ресурсів та засобів логістики, достатніх для розвантажування, пакування чи іншого поводження з вантажем з метою здійснення заходів державного контролю;

2) належного обладнання, відповідного транспорту та/або пакувальних форм, якщо відбір зразків із цього вантажу не може бути здійснено за допомогою звичайного обладнання (засобів).

11. Усі витрати, пов’язані з проведенням посиленого державного контролю, несуть оператори ринку або особи, відповідальні за вантаж, без подальшої компенсації з боку держави.

12. Поводження з вантажами, які не відповідають законодавству, здійснюється відповідно до статті 54 цього Закону.

13. Вимоги цієї статті не поширюються на випадки ввезення (пересилання) з використанням Форми 302, передбаченої Митним кодексом України, харчових продуктів нетваринного походження (вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження) підрозділів збройних сил держав - членів Європейського Союзу, держав - членів Організації Північноатлантичного договору та інших держав, які у встановленому законом порядку допущені на територію України, підрозділів Збройних Сил України, направлених згідно із законом до інших держав.

1. Призначені пункти пропуску на державному кордоні України, зазначені у частині першій статті 57 цього Закону, повинні відповідати таким вимогам:

1) наявність достатньої кількості кваліфікованого персоналу для здійснення відповідних перевірок вантажів;

2) наявність достатньої кількості приміщень для здійснення необхідних перевірок;

3) наявність детальних інструкцій щодо відбору зразків та їх перевезення (пересилання) до уповноважених лабораторій для цілей державного контролю;

4) наявність потужностей для зберігання вантажів (вантажів у контейнерах) у належних умовах під час їх затримання та/або очікування результатів досліджень (випробувань), а також наявність достатньої кількості приміщень для зберігання, у тому числі в охолодженому (замороженому) стані;

5) наявність обладнання для розвантаження та відбору зразків;

6) забезпечення можливості розвантаження та відбору зразків у захищеному місці (за необхідності);

7) забезпечення своєчасної доставки відібраних зразків до уповноваженої лабораторії.

1. Компетентний орган здійснює державний контроль у країнах, які планують ввозити (пересилати) продукти, харчові продукти нетваринного походження або корми нетваринного походження на митну територію України, з метою перевірки на основі інформації, визначеної частиною третьою цієї статті, відповідності (еквівалентності) системи державного контролю країни-експортера законодавству України.

2. Державний контроль країни-експортера передбачає оцінку:

1) законодавства у сфері санітарних та фітосанітарних заходів, яке діє на території країни-експортера;

2) організаційної структури компетентного органу країни-експортера, його незалежності та компетенції, у тому числі його повноважень, необхідних для ефективного забезпечення дотримання законодавства на території країни-експортера, а також системи нагляду за його діяльністю;

3) рівня підготовки персоналу компетентного органу країни-експортера у сфері здійснення державного контролю;

4) ресурсів компетентного органу країни-експортера, у тому числі засобів діагностики;

5) наявності та використання документованих систем та процедур державного контролю;

6) ситуації, пов’язаної із здоров’ям тварин, зоонозами та здоров’ям рослин, а також процедур повідомлення відповідних міжнародних організацій про спалахи хвороб тварин і рослин;

7) обсягу та порядку здійснення країною-експортером державного контролю тварин, рослин і продуктів з них, що ввозяться (пересилаються) на її територію;

8) гарантій, наданих країною-експортером щодо відповідності (еквівалентності) її системи державного контролю законодавству України про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин.

3. Для забезпечення ефективності заходів державного контролю у країні-експортері компетентний орган має право до початку здійснення таких заходів вимагати від країни-експортера надання достовірної та актуальної інформації щодо загальної організації та управління системою державного контролю, яка охоплює:

1) законодавство у сфері санітарних та фітосанітарних заходів, що діє на території цієї країни;

2) інформацію про процедури контролю, виробництва та карантинної обробки, допустимого рівня пестицидів та процедури реєстрації харчових/кормових добавок;

3) процедури оцінки ризику, фактори, що беруться до уваги при визначенні належного рівня санітарного або фітосанітарного захисту;

4) результати заходів державного контролю, що здійснюються компетентним органом країни-експортера щодо продуктів, харчових продуктів нетваринного походження та кормів нетваринного походження, які планується експортувати до України;

5) істотні зміни у структурі та функціонуванні системи державного контролю країни-експортера, що сталися після попереднього отримання відповідної інформації.

4. Періодичність державного контролю країни-експортера компетентним органом України визначається на основі:

1) оцінки ризиків, пов’язаних із харчовими продуктами та кормами, які планується ввозити (пересилати) на митну територію України;

2) положень законодавства країни-експортера;

3) обсягів і характеру імпорту з країни-експортера;

4) результатів заходів державного контролю, здійснених компетентним органом України в країні-експортері;

5) результатів заходів державного контролю під час імпорту з країни-експортера та інших заходів державного контролю вантажів, що походять (надходять) з країни-експортера;

6) інформації, отриманої від міжнародних організацій (Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Комісія з Кодексу Аліментаріус, МЕБ) або з інших джерел;

7) інформації про появу хвороб або інших загроз для здоров’я людини та/або тварини внаслідок імпорту відповідних видів продуктів з країни-експортера;

8) необхідності перевірки або реагування на надзвичайні обставини в окремих країнах-експортерах.

5. Порядок здійснення державного контролю в країнах-експортерах затверджується Кабінетом Міністрів України і має передбачати процедури здійснення заходів державного контролю у країнах-експортерах, з якими укладено угоди про еквівалентність, а також в інших країнах-експортерах.

1. Спеціальні умови імпорту харчових продуктів та кормів встановлюються на основі оцінки ризику, якою підтверджується наявність відповідної загрози для здоров’я людини та/або тварини, та можуть включати:

1) затвердження переліку країн-експортерів, з яких дозволяється ввезення (пересилання) на митну територію України вантажів з окремими видами харчових продуктів та кормів;

2) затвердження спеціальних форм міжнародних сертифікатів, якими повинні супроводжуватися вантажі з окремими видами харчових продуктів та кормів;

3) особливі умови імпорту вантажів з окремими видами харчових продуктів та кормів.

2. Спеціальні умови імпорту харчових продуктів та кормів встановлюються з урахуванням інформації, наданої компетентним органом країни-експортера відповідно до частини третьої статті 59 цього Закону, та результатів державного контролю, здійсненого компетентним органом України у відповідній країні-експортері.

3. Країна-експортер (її окрема територія) вноситься до переліку, зазначеного у пункті 1 частини першої цієї статті, у разі надання компетентним органом країни-експортера належних гарантій щодо відповідності (еквівалентності) її системи державного контролю законодавству України.

4. Спеціальні умови імпорту харчових продуктів та кормів можуть бути встановлені для одного виду харчового продукту або корму чи для групи харчових продуктів або кормів. Вони можуть запроваджуватися щодо країни, її окремої території (зони або компартмента) або групи країн.

5. Спеціальні умови імпорту харчових продуктів та кормів встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, у порядку , затвердженому Кабінетом Міністрів України.

1. Продукти можуть ввозитися на митну територію України, якщо вони походять з країни або її окремої території (зони або компартмента), яка внесена до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України.

2. Країна-експортер вноситься до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України, якщо з нею укладено угоду про еквівалентність або якщо результати державного контролю, проведеного компетентним органом відповідно до статті 59 цього Закону, підтверджують відповідність (еквівалентність) системи державного контролю країни-експортера законодавству України. Якщо результати зазначеного державного контролю підтверджують, що система державного контролю країни-експортера відповідає законодавству України лише на окремій її території, до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України, вноситься відповідна окрема територія.

3. Потужність, розташована в країні-експортері, вноситься до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України:

1) якщо результати державного контролю такої потужності, проведеного компетентним органом України у порядку , встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, підтверджують її відповідність законодавству України;

2) або якщо країною-експортером надано письмові гарантії щодо забезпечення нею регулярного та ефективного контролю такої потужності з метою забезпечення відповідності законодавству України продуктів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України;

3) або якщо така потужність внесена до реєстру затверджених потужностей, що ведеться країною-експортером, і її автоматичне внесення до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України, передбачено рішенням компетентного органу про визнання еквівалентності системи державного контролю зазначеної країни-експортера відповідно до частини першої статті 62 цього Закону.

4. Ввезення (пересилання) оператором ринку на митну територію України продуктів, вироблених на потужностях, що не відповідають вимогам законодавства України, забороняється.

5. Реєстр країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України, ведеться, регулярно оновлюється та оприлюднюється компетентним органом на його офіційному веб-сайті у порядку , затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

6. Вимоги цієї статті не поширюються на випадки ввезення (пересилання) з використанням Форми 302, передбаченої Митним кодексом України, харчових продуктів тваринного походження (вантажів з харчовими продуктами тваринного походження) підрозділів збройних сил держав - членів Європейського Союзу, держав - членів Організації Північноатлантичного договору та інших держав, які відповідно до закону допущені на територію України, підрозділів Збройних Сил України, направлених згідно із законом до інших держав.

1. У разі належного виконання угоди про еквівалентність та/або отримання задовільних результатів державного контролю країни-експортера, проведеного відповідно до статті 59 цього Закону, компетентний орган має право прийняти рішення про визнання еквівалентності системи державного контролю країни-експортера (окремої частини такої системи) та системи державного контролю України.

2. У рішенні, визначеному в частині першій цієї статті, зазначаються умови імпорту з відповідної країни-експортера або її окремої території (зони або компартмента). Такі умови можуть передбачати застосування загальних заходів державного контролю або спеціальних заходів, передбачених частиною першою статті 60 цього Закону.

3. Рішення, зазначене в частині першій цієї статті, невідкладно скасовується у разі невиконання будь-якої з передбачених ним умов визнання еквівалентності системи державного контролю країни-експортера.

4. Порядок визнання еквівалентності системи державного контролю країни-експортера встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

1. Фінансування державного контролю здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, крім випадків, передбачених цим Законом.

2. Вартість державного контролю, що фінансується за рахунок операторів ринку, не може перевищувати розміру витрат на:

оплату праці працівників компетентного органу та його територіальних органів, які безпосередньо здійснюють державний контроль, а також пов’язаних з ними витрат на сплату податків та інших платежів, які є обов’язковими згідно із законом;

утримання (експлуатацію) приміщень, інструментів, обладнання, необхідних для здійснення державного контролю;

канцелярські товари, що використовуються під час здійснення державного контролю;

службові відрядження працівників компетентного органу та його територіальних органів, які безпосередньо здійснюють державний контроль;

відбір зразків та проведення простих і лабораторних досліджень (випробувань).

3. Розмір плати за здійснення державного контролю, що фінансується операторами ринку, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, спільно із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, щороку оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті калькуляцію розміру плати за здійснення державного контролю, а також звіт про використання коштів, отриманих від операторів ринку як плата за здійснення державного контролю.

4. Плата за здійснення компетентним органом державного контролю товарів, транспортних засобів, що ввозяться на митну територію України, в тому числі з метою транзиту, в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України в розмірі, що не перевищує розмір плати за перевірку документів на товари і транспортні засоби (контейнери), включається до складу єдиного збору згідно із Законом України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України".

1. Державний контроль фінансується за рахунок операторів ринку або уповноважених ними осіб у таких випадках:

1) здійснення державного контролю вантажів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, у тому числі з метою транзиту, чи вивозяться (пересилаються) з неї, крім державного контролю, що здійснюється в межах щорічного плану державного моніторингу;

2) здійснення передзабійного та післязабійного огляду відповідно до законодавства;

3) здійснення позапланових заходів державного контролю, крім позапланових заходів, що проводяться:

за зверненням фізичної особи про порушення оператором ринку її законних прав, якщо за результатами здійснення цих заходів такі порушення не було підтверджено;

на підставі обґрунтованої підозри щодо невідповідності, якщо за результатами здійснення цих заходів така невідповідність не була підтверджена.

1. Юридичні особи і фізичні особи - підприємці несуть відповідальність за такі правопорушення:

1) порушення встановлених законодавством гігієнічних вимог до виробництва та/або обігу харчових продуктів або кормів, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі шести мінімальних заробітних плат;

2) виробництво та/або обіг харчових продуктів або кормів з використанням незареєстрованої потужності, якщо обов’язковість її державної реєстрації встановлена законом, -

тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі одинадцяти мінімальних заробітних плат;

3) виробництво, зберігання харчових продуктів або кормів без отримання експлуатаційного дозволу на відповідну потужність, якщо обов’язковість його отримання встановлена законом, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат;

4) невиконання визначеного законом обов’язку щодо впровадження на потужностях постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат;

5) реалізація харчових продуктів або кормів, маркування яких не відповідає законодавству, якщо це створює загрозу для життя та/або здоров’я людини або тварини, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат;

6) порушення вимог щодо забезпечення простежуваності та/або ведення записів (документації), передбачених законодавством про харчові продукти, про корми, про побічні продукти тваринного походження та/або про здоров’я та благополуччя тварин, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат;

6-1) порушення вимог щодо надсилання повідомлення про намір введення в обіг харчових продуктів, передбачених пунктом 5-1 частини другої статті 20 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат;

7) невиконання обов’язку щодо відкликання або вилучення з обігу небезпечних харчових продуктів або кормів -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі тридцяти п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат;

8) використання, реалізація незареєстрованих об’єктів санітарних заходів або кормових добавок, якщо обов’язковість їх державної реєстрації встановлена законом, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі дванадцяти мінімальних заробітних плат;

9) пропонування до реалізації або реалізація непридатних харчових продуктів або кормів -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі двадцяти п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі сімнадцяти мінімальних заробітних плат;

9-1) пропонування до реалізації або реалізація дитячого харчування з порушенням вимог до визначеного законодавством про харчові продукти вмісту та/або кількості інгредієнтів та/або речовин, крім випадків, передбачених пунктом 10-1 цієї частини, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі двадцяти п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі сімнадцяти мінімальних заробітних плат;

10) пропонування до реалізації або реалізація харчових продуктів або кормів, які є шкідливими для здоров’я людини або тварини, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі сорока мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі двадцяти п’яти мінімальних заробітних плат;

10-1) пропонування до реалізації або реалізація дитячого харчування, що містить заборонені законодавством про харчові продукти речовини та/або інгредієнти, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі сорока мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі двадцяти п’яти мінімальних заробітних плат;

11) пропонування до реалізації або реалізація швидкопсувних харчових продуктів або кормів, строки зберігання яких закінчилися, якщо внаслідок цього харчові продукти або корми не стали шкідливими для здоров’я людини або тварини, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі дванадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі восьми мінімальних заробітних плат;

12) пропонування до реалізації або реалізація харчових продуктів або кормів, що не є швидкопсувними, мінімальні строки зберігання яких закінчилися, якщо внаслідок цього харчові продукти або корми не стали шкідливими для здоров’я людини або тварини, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі трьох мінімальних заробітних плат;

13) порушення значень параметрів безпечності об’єктів санітарних заходів або кормів, встановлених законодавством про харчові продукти та корми, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат;

14) невиконання рішення посадової особи компетентного органу, його територіального органу про знищення небезпечного харчового продукту, допоміжних матеріалів для переробки, небезпечних кормів або кормових добавок -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат;

15) реалізація продуктів, які ввезені (переслані) на митну територію України як торговельні (виставкові) зразки або об’єкти наукових досліджень відповідно до пункту 5 частини восьмої статті 41 цього Закону, порушення вимог щодо їх знищення або вивезення (пересилання) за межі України або інших встановлених законодавством правил поводження з ними -

тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат;

16) ненадання, несвоєчасне надання, надання недостовірної інформації на вимогу посадової особи компетентного органу або його територіального органу -

тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі трьох мінімальних заробітних плат;

17) відмова в допуску посадової особи компетентного органу або його територіального органу до здійснення державного контролю з підстав, не передбачених законом, або інше перешкоджання її законній діяльності -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі семи мінімальних заробітних плат;

18) невиконання, несвоєчасне виконання рішення головного державного інспектора (головного державного ветеринарного інспектора) про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі п’ятдесяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі сорока мінімальних заробітних плат;

19) невиконання, несвоєчасне виконання законних вимог (приписів) посадової особи компетентного органу, його територіального органу щодо усунення порушень цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат;

20) порушення встановлених законодавством вимог до надання інформації для споживачів щодо харчових продуктів, надання неточної, недостовірної та незрозумілої для споживачів інформації про харчовий продукт -

тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат;

21) зміну оператором ринку харчових продуктів інформації, що супроводжує харчовий продукт, у випадку, передбаченому статтею 5 Закону України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів", -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат;

22) реалізацію харчових продуктів або кормів, маркування яких не відповідає законодавству, якщо це не створює загрози для життя та/або здоров’я людини або тварини, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі трьох мінімальних заробітних плат;

23) ненадання інформації споживачеві щодо речовин та харчових продуктів, які спричиняють алергічні реакції або непереносимість, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат;

24) порушення вимог законодавства про матеріали і предмети, призначені для контакту з харчовими продуктами, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат;

25) невиконання обов’язку щодо письмового інформування компетентного органу, передбаченого частинами третьою і п’ятою статті 20 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

2. У разі вчинення оператором ринку будь-якого з правопорушень, передбачених пунктами 2-4, 6- 1, 8, 12, 16 частини першої цієї статті, вперше державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) видає оператору ринку припис щодо усунення порушень цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми без оформлення відповідного протоколу.

3. Оператор ринку має право оскаржити припис щодо усунення виявлених порушень законодавства в адміністративному порядку або до суду протягом одного місяця з дня видання припису.

Адміністративне оскарження припису здійснюється відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру";

1. Провадження у справах про порушення юридичними особами та фізичними особами - підприємцями цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми здійснюється відповідно до положень цієї статті.

2. Штраф за порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми може бути накладено протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

3. Протокол про порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми (далі - протокол) за результатами здійснення заходів державного контролю мають право складати державні інспектори та державні ветеринарні інспектори.

4. У протоколі зазначаються:

1) дата і місце його складення;

2) посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол;

3) відомості про особу, щодо якої складено протокол (найменування та місцезнаходження юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання фізичної особи - підприємця, адреса відповідної потужності, контактні дані);

4) місце, час вчинення і суть вчиненого порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми;

5) посилання на положення нормативно-правового акта (із зазначенням відповідної статті, пункту, її частини чи абзацу), яке було порушено особою, щодо якої складено протокол;

6) посилання на акт державного контролю та інші докази, якими підтверджується вчинення порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми особою, щодо якої складено протокол;

7) прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання, контактні дані свідків та/або потерпілих та їхні пояснення (за наявності);

8) пояснення особи, щодо якої складено протокол, або її представника чи запис про відмову від надання пояснень;

9) інші відомості, що сприяють всебічному та об’єктивному розгляду і вирішенню справи (за наявності).

5. Форма протоколу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

6. Особа, щодо якої складено протокол, або її представник має право викласти у протоколі або на окремому аркуші, що додається до нього, своє пояснення щодо змісту протоколу, засвідчивши їх особистим підписом. У разі відмови особи, щодо якої складено протокол, або її представника від надання таких пояснень у протоколі робиться відповідний запис. Викладені у протоколі або на окремому аркуші, що додається до нього, пояснення свідків та/або потерпілих засвідчуються їхніми підписами.

7. Протокол складається у двох примірниках та підписується особою, яка його склала. Один примірник протоколу вручається під розписку особі, щодо якої складено протокол, або її представникові, а другий - зберігається у компетентному органі або його територіальному органі. У разі відмови особи, щодо якої складено протокол, або її представника від отримання примірника протоколу в ньому робиться відповідний запис, і не пізніше наступного робочого дня після складення протокол надсилається такій особі рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення. У разі ненадання особою, щодо якої складено протокол, інформації про її місцезнаходження (місце проживання) протокол надсилається за відповідною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, і вважається врученим незалежно від факту його отримання такою особою.

8. Справа про порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми (далі - справа) розглядається компетентним органом або його територіальними органами. Від імені зазначених органів розглядати справи мають право головні державні інспектори та головні державні ветеринарні інспектори.

9. Справа розглядається не пізніше п’ятнадцяти робочих днів з дня отримання відповідною посадовою особою протоколу та інших матеріалів справи. За письмовим клопотанням особи, щодо якої складено протокол, розгляд справи відкладається, але не більше ніж на десять робочих днів, для подання нею додаткових матеріалів або з інших поважних причин.

10. Запрошення для участі у розгляді справи учасника адміністративного провадження, особи, яка сприяє розгляду справи, здійснюється відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру".

11. Справа може бути розглянута за відсутності особи, щодо якої складено протокол, якщо є відомості про її належне повідомлення про час і місце розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

12. Особа, щодо якої складено протокол, має право ознайомитися з матеріалами справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою адвоката або іншого фахівця у галузі права, оскаржувати постанову у справі.

13. Справа не може бути розпочата, а розпочата справа підлягає закриттю у разі:

1) відсутності події або складу порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми;

2) втрати чинності положенням закону, яким встановлено відповідальність за порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми;

3) закінчення визначеного законом строку, протягом якого може бути накладено штраф;

4) наявності за тим самим фактом порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми постанови про накладення штрафу або нескасованої постанови про закриття справи, винесеної щодо тієї самої особи;

5) державної реєстрації припинення у результаті ліквідації юридичної особи, щодо якої складено протокол;

6) смерті фізичної особи - підприємця, щодо якої складено протокол.

14. За результатами розгляду справи головний державний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення штрафу;

2) про закриття справи.

15. Постанова у справі має містити:

1) прізвище, ім’я, по батькові посадової особи, яка винесла постанову;

2) дату і місце розгляду справи;

3) відомості про особу, щодо якої винесено постанову, а також потерпілого (за наявності);

4) опис обставин, встановлених під час розгляду справи, та доказів, що їх підтверджують;

5) посилання на положення законодавства, які були порушені, та/або зазначення підстав для закриття справи;

6) посилання на положення закону, які передбачають відповідальність за правопорушення;

7) прийняте у справі рішення.

Постанова про накладення штрафу має відповідати вимогам до виконавчого документа, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження".

16. Постанова у справі вручається особі, щодо якої її винесено, чи її представникові у порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру".

17. Потерпілий та особа, щодо якої винесено постанову у справі, мають право оскаржити її в адміністративному порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, або до суду в порядку, визначеному законом, протягом одного місяця з дня її винесення. Скарга на постанову у справі, подана в адміністративному порядку, залишається без розгляду у разі оскарження цієї постанови до суду.

18. Якщо останній день строку подання скарги на постанову у справі в адміністративному порядку припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день. За відповідною заявою скаржника орган (посадова особа), уповноважений на розгляд скарги, поновлює цей строк у разі визнання причин його пропущення поважними.

19. Оскарження постанови у справі в адміністративному порядку здійснюється шляхом подання скарги через територіальний орган, який її виніс, до компетентного органу. Скарга, що надійшла, разом із матеріалами справи не пізніше наступного робочого дня передається (надсилається) до компетентного органу та розглядається Головним державним інспектором України (Головним державним ветеринарним інспектором України) протягом 10 робочих днів з дня її отримання компетентним органом.

20. Рішення за результатами розгляду скарги на постанову у справі в порядку адміністративного оскарження приймається відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру".

22. Постанова у справі, яку не було оскаржено у встановлений законом строк, набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження. Постанова у справі, оскаржена в адміністративному порядку, набирає законної сили через один місяць з дня прийняття рішення, зазначеного у частині двадцятій цієї статті, крім рішення про скасування постанови і закриття справи, яке набирає законної сили з моменту його проголошення. Постанова у справі, оскаржена до суду, набирає законної сили з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

23. Штраф підлягає сплаті протягом п’ятнадцяти днів після набрання законної сили постановою про накладення штрафу. Сплата штрафу не звільняє особу, щодо якої винесено постанову у справі, від обов’язку усунення допущеного правопорушення, а також від обов’язку відшкодування пов’язаної з ним шкоди (завданих збитків).

24. Якщо штраф не сплачено у строк, встановлений частиною двадцять третьою цієї статті, примусове виконання постанови про накладення штрафу здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Суми штрафів зараховуються до державного бюджету.

1. Не пізніше наступного дня з дня виявлення порушення законодавства про харчові продукти та корми головний державний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) приймає рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, якщо таке виробництво та/або обіг становлять загрозу для життя та/або здоров’я людини та/або тварини. Рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів повинно обмежувати відповідну господарську діяльність лише в частині, що є необхідною та достатньою для усунення загрози для життя та/або здоров’я людини та/або тварини, та має визначати, який конкретний вид діяльності та з використанням якої потужності (її частини) підлягає тимчасовому припиненню.

2. Рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів набирає чинності з моменту його вручення операторові ринку та діє протягом визначеного таким рішенням строку, але не більше 10 робочих днів.

3. Якщо для усунення оператором ринку порушення законодавства про харчові продукти та/або корми необхідно припинити виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів на час, що перевищує граничний строк, встановлений частиною другою цієї статті, головний державний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) звертається в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, до суду з позовом про зобов’язання оператора ринку тимчасово припинити виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів. Позов про зобов’язання оператора ринку тимчасово припинити виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів має бути подано до суду не пізніше закінчення строку дії рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів.

4. Оператор ринку має право відновити виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів, якщо:

1) відсутня постанова суду, що набрала законної сили, про зобов’язання оператора ринку тимчасово припинити виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів та закінчився строк тимчасового припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, визначений у рішенні головного державного інспектора (головного державного ветеринарного інспектора);

2) суд скасував рішення головного державного інспектора (головного державного ветеринарного інспектора) про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів;

3) суд, який ухвалив постанову про зобов’язання оператора ринку тимчасово припинити виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів, постановив ухвалу про її скасування на підставі усунення або припинення існування обставин, які стали підставою для її прийняття;

4) головний державний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) скасував винесене ним рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів на підставі усунення або припинення існування обставин, які стали підставою для його винесення.

1. Цей Закон набирає чинності через дев’ять місяців з дня його опублікування, крім:

частини другої статті 32 цього Закону, яка набирає чинності через два роки з дня опублікування цього Закону;

пункту 2 частини другої статті 31, частин першої - четвертої статті 34, частини першої статті 61 цього Закону, які набирають чинності через три роки з дня опублікування цього Закону;

підпунктів "ґ", "д", "з" підпункту 2, абзаців першого і другого підпункту 3, підпункту "в", абзаців першого і четвертого підпункту "ґ", підпунктів "е", "з", "и", "й" підпункту 4, підпункту 8, абзаців першого, четвертого і п’ятого підпункту 9 пункту 5, пункту 7 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

2. Установити, що до 31 грудня 2020 року включно державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин здійснюється з такими особливостями:

1) лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю можуть проводитися державними лабораторіями, перелік яких затверджується та оприлюднюється компетентним органом на його офіційному веб-сайті;

2) компетентний орган має право надавати повноваження державного ветеринарного інспектора, крім повноважень щодо проведення аудиту, особі, яка працює в системі компетентного органу та має освіту у галузі ветеринарної медицини або охорони здоров’я, у тому числі якщо вона не відповідає вимогам, передбаченим статтею 13 цього Закону;

3) компетентний орган має право надавати повноваження офіційного ветеринарного лікаря спеціалісту ветеринарної медицини, у тому числі якщо він не відповідає вимогам, передбаченим статтею 13 цього Закону;

4) компетентний орган має право надавати повноваження помічника державного ветеринарного інспектора особі, яка працює в системі компетентного органу та має освіту у галузі ветеринарної медицини або охорони здоров’я, у тому числі якщо вона не відповідає вимогам, передбаченим частиною першою статті 14 цього Закону.