Про затвердження Інструкції з водолазних робіт у Збройних Силах України

Розмиваючи ґрунт, водолаз не повинен допускати заломів шлангу при пересуванні під час роботи.

Ґрунт, який злежався, та в’язка глина розрізаються напірним струменем на окремі глиби, які потім видаляються за межі робочої ділянки.

Періодично водолаз оглядає ділянку, що розробляється, а за відсутності видимості проводить це напомацки.

Працюючи з ґрунтонасосом, водолаз повинен дотримуватися того самого порядку роботи. Ґрунтонасос утримується за ручки та в міру підсосу ґрунту переміщається в сторони. Робота ґрунтонасоса вважається нормальною, якщо він злегка здригається, заглиблюючись у ґрунт.

Під час роботи з пневматичним ґрунтососом водолаз повинен утримувати його під нахилом, не допускаючи горизонтального положення.

Після того, як водолаз відпрацює відведений йому час роботи, моторист зупиняє мотопомпу. Водолаз залишає ґрунторозмивний ствол, по ходовому кінцю підходить до баласту спускового кінця та піднімається на поверхню.

3.123. Після виходу водолаза на поверхню замість нього спускається водолаз, що працюватиме в другу зміну. Перша зміна міняється номерами в обслуговуванні (водолаз, що страхував, стає водолазом, що працюватиме, а водолаз, що працював, виконує обов’язки забезпечуючого).

Відмивши фільтр-насос, водолаз підчіплює ланцюг від кран-балки до насоса і виходить на поверхню. Робочий персонал водозабірної станції за допомогою кран-балки піднімає фільтр-насос на поверхню для обслуговування або заміни.

3.124. До роботи з інструментом вибухової дії допускаються водолази, що пройшли відповідне навчання і здали залік ВКК зі знання улаштування та правил безпеки під час роботи з інструментом вибухової дії (допуск оформлюється наказом командира військової частини (з’єднання), керівника організації на підставі акта ВКК про прийом заліків).

3.125. Під час роботи з інструментом вибухової дії варто ставитися до нього, як до вогнепальної зброї. Інструмент вибухової дії підводний діркопробивний пістолет (далі - ПДП) використовує енергію порохових газів. Експлуатація ПДП складається із заряджання стовбура шпилькою або пробійником, здійснення пострілу, розрядження і чищення пістолета відповідно до інструкції з експлуатації.

3.126. Під час роботи з інструментом вибухової дії необхідно дотримуватись таких заходів безпеки:

інструмент повинен застосовуватися на глибинах, що не перевищують зазначених в експлуатаційній інструкції;

перед застосуванням інструмента необхідно переконатися у відсутності боєзапасу, пального та вибухової суміші з протилежного боку борту або обшивки корпуса, що пробивається, а також у відсутності людей;

не застосовувати несправний інструмент;

заряджати стволи тільки на поверхні і подавати їх у зарядженому стані в кошику (цебрі тощо);

подавати стволи на кінці забороняється;

заряджений ствол брати тільки збоку і вставляти в корпус пістолета, не натискаючи на запобіжник. Брати ствол під час заряджання за торець забороняється;

не натискати на запобіжник до установки пістолета на місце пострілу;

під час забивання шпильок не користуватися зарядом більш сильним, ніж це необхідно для даної товщини листа (щоб уникнути проскакування шпильок наскрізь через лист);

у момент пострілу пістолет необхідно тримати перпендикулярно до листа, що пробивається (щоб уникнути рикошету);

під час пересування пістолет не направляти стволом у бік інших водолазів і до себе;

у разі осічки витримати час, передбачений інструкцією, після чого подати ствол пістолета на поверхню для перезарядження;

нахилятися над пістолетом забороняється.

3.127. До виконання електрозварювальних робіт під водою допускаються водолази, що пройшли відповідне навчання і отримали кваліфікацію "водолаз-зварювальник" (допуск оформлюється наказом командира військової частини (з’єднання), керівника організації на підставі акта ВКК про прийом заліків).

3.128. Водолазами можуть виконуватися такі види підводних електрозварювальних робіт: ручне електродугове зварювання покритими електродами, напівавтоматичне та автоматичне зварювання електродним дротом, а також ручне і напівавтоматичне електрокисневе, електродугове, екзотермічне та плазмове різання.

3.129. Для виконання робіт зі зварювання та різання металу під водою електродуговим способом водолазна станція повинна мати у своєму складі не менше чотирьох водолазів. Один з водолазів призначається для стеження за показаннями електровимірювальних приладів і здійснення за командою працюючого водолаза вмикання та вимикання підводного зварювального ланцюга, а також для стеження за показаннями манометрів кисневого редуктора, регулювання подачі кисню і підготовки електродів.

3.130. Під час виконання електрозварювальних робіт напівавтоматами або різання металу електрокисневим способом повинен додатково призначатися водолаз, що зобов’язаний регулювати силу струму, подачу зварювального дроту, а також стежити за показаннями манометрів кисневих балонів і регулювати тиск кисню.

3.131. У разі виконання плазмового різання повинен залучатися спеціаліст із електроустаткування, що пройшов спеціальну підготовку.

3.132. Водолази, призначені для виконання і забезпечення підводних електрозварювальних робіт, повинні твердо знати і точно виконувати вимоги цієї Інструкції, а також правила безпечної експлуатації і технічного обслуговування підводного електрозварювального обладнання і джерел зварювального струму, викладені в інструкціях заводу-розробника, та надавати першу медичну допомогу потерпілому у разі ураження електричним струмом.

3.133. Кожна зварювальна водолазна станція, крім основного обладнання для підводного зварювання і різання, повинна бути укомплектована додатковими інструментами: щітками, шкребками, молотками (для підготовки металу до зварювання і різання), зубилами, кувалдами (для підготовки латок), приладами для виміру і зняття шаблонів із пробоїн, приладами для підтискання латок, а також спеціальними альтанками для робіт біля борту і під корпусом корабля.

3.134. На робочому місці водолаза під водою повинні перебувати такі допоміжні інструменти:

ручник (сікач) для підрублювання окалини і видалення шлаків;

зубило, крейцмейсель і молоток для очищення наплавленого металу від бризів і вирубки браку;

дві сталеві щітки (торцева і плоска) для очищення місця під зварювання і видалення шлаків з наплавленого металу;

щуп для перевірки щільності підгонки деталі або листа, що приварюється до основної конструкції.

3.135. Комплекти обладнання, інструментів і приладів для підводного зварювання і різання повинні зберігатися на штатному місці в стані постійної готовності до виконання робіт.

3.136. На аварійних кораблях і кораблях, що перебувають у морі, дозвіл на проведення електрозварювальних робіт під водою дає командир корабля (представник судновласника).

3.137. Перед початком робіт повинна бути зроблена перевірка справності електрозварювального обладнання і надійності заземлення його корпусів, а також зібраний та перевірений в дії підводний зварювальний ланцюг.

3.138. Підводний зварювальний ланцюг повинен бути обов’язково двопровідним. Зворотний провід, що з’єднує виріб із джерелом зварювального струму, повинен бути приєднаний до виробу за допомогою механічних затискачів або струбцин. Використання корпусу корабля або води як зворотного проводу забороняється.

3.139. Кабельна лінія підводного зварювального ланцюга повинна виконуватися штатним зварювальним кабелем з мідними жилами і гумовою ізоляцією в захисній оболонці (шлангу). Забороняється використовувати для виконання робіт під водою зварювальні кабелі, що мають ушкодження шлангової оболонки.

3.140. Під час збирання підводного зварювального ланцюга на кораблі повинні бути забезпечені герметичність і надійна електрична ізоляція місця приєднання штатного зварювального кабелю до кабелю підводного електродотримача.

3.141. Для виконання підводних електрозварювальних робіт повинен застосовуватися постійний прямий струм.

Під час проведення під водою електрозварювальних робіт як джерела зварювального струму повинні використовуватися джерела живлення, що спеціально для цього призначені і задовольняють вимогам діючих стандартів.

Застосування змінного струму частотою 50 Гц для зварювання і різання під водою допускається тільки у виняткових випадках з дозволу керівника водолазних робіт (у разі боротьби за живучість корабля, порятунку життя людей).

3.142. Напруга холостого ходу джерел зварювального струму не повинна перевищувати 110 В. В установках для підводного плазмового різання допускається застосування джерел живлення з напругою 180 В.

Електрозварювальні роботи під водою дозволяється виконувати в таких водолазних спорядженнях, оснащених телефонним зв’язком:

вентильованому водолазному спорядженні;

спорядженні водолазному універсального типу;

регенеративному спорядженні.

3.143. На обоймі переднього ілюмінатора водолазного шолома або маски гідрокомбінезона повинно бути закріплене відкидне пристосування із установленим у ньому світлофільтром для захисту очей водолаза-зварювальника від світлового випромінювання зварювальної дуги.

3.144. У водолазній сорочці (гідрокомбінезоні), що має зношені або потерті місця, де відстали латки, є інші дефекти, здатні призвести до порушення герметичності, робити електрозварювальні роботи забороняється.

3.145. Спуск водолазів до місця підводного зварювання і різання повинен здійснюватися по спусковому (ходовому) кінцю, на водолазній альтанці або на платформі водолазного дзвона. Використовувати для спуску і підйому водолаза зварювальний кабель або напрямний кінець зварювального обладнання забороняється.

3.146. Підводні електрозварювальні роботи повинні виконуватися із ґрунту або з міцно закріпленої альтанки. Робити зварювання або різання під корпусом корабля із застосуванням підкільного кінця забороняється. Місце робіт повинне мати достатнє підводне освітлення. Для кращої видимості світильник бажано розташовувати за спиною водолаза вище правого плеча.

3.147. Проведення підводних електрозварювальних робіт без прямого двостороннього телефонного зв’язку з водолазом-зварювальником забороняється.

У разі втрати зв’язку з водолазом, що перебуває під водою, електричний струм повинен бути негайно вимкнений до відновлення надійного двостороннього зв’язку.

3.148. Вмикати та вимикати струм між електродом і виробом, що зварюється (ріжеться), можна тільки за командою водолаза, що виконує зварювання (різання) під водою. З цією метою у зварювальному ланцюзі повинен бути встановлений рубильник закритого типу, що розміщується у приміщенні водолазного поста (поста керування спуском) і стаціонарно закріплюється на зварювальному щиті в безпосередній близькості від пульта зв’язку з водолазом. На цьому самому щиті повинні бути встановлені також амперметр і вольтметр, увімкнені у зварювальний ланцюг, що йде до водолаза-зварювальника.

Водолаз, призначений на забезпечення зв’язку із працюючим під водою водолазом-зварювальником, повинен, вмикаючи або вимикаючи струм, стежити за показаннями електровимірювальних приладів, увімкнених у зварювальний ланцюг.

3.149. Водолаз-зварювальник, що виконує роботи під водою, після одержання по телефону підтвердження про те, що струм увімкнений, з метою запобігання ураженню електричним струмом повинен завжди займати таке положення, за якого унеможливлюється його перебування між торцем електрода та об’єктом робіт, до якого приєднаний зворотний провід від джерела зварювального струму.

3.150. У процесі виконання зварювання і різання під водою водолаз-зварювальник повинен тримати електродотримач або різак таким чином, щоб не торкнутися ними металевих частин свого спорядження і не пропалити їхньою дугою.

3.151. У разі потреби відвести електродотримач або різак від об’єкта робіт водолаз-зварювальник зобов’язаний спочатку подати по телефону команду на вимкнення струму і тільки після одержання підтвердження про те, що струм вимкнений, робити необхідні дії з електродотримачем або різаком.

3.152. Зміна електродів під водою повинна здійснюватися тільки після вимкнення струму, одержання підтвердження по телефону про те, що струм вимкнений, а також після того, як водолаз переконається у відсутності іскри під час торкання недогарком електрода до виробу, що зварюється (ріжеться).

3.153. Під час вмикання струму категорично забороняється торкатися електрода рукою, класти електродотримач із електродом або різак на ґрунт, альтанку, об’єкт зварювання (різання).

3.154. У випадку приварювання електрода до виробу, що зварюється (ріжеться), водолаз-зварювальник зобов’язаний подати команду на вимкнення струму і після одержання підтвердження про те, що струм вимкнений, відірвати електрод, що приварився, вручну або за допомогою зубила, а місце приварювання електрода повторно заварити (розрізати).

3.155. Різання металу під водою, якщо це не загрожує водолазові обвалом ґрунту або вантажу, повинне виконуватися спочатку у важкодоступних місцях. Різання в легкодоступних і вільних місцях повинне вестися в останню чергу.

3.156. Перед виконанням підводних електрозварювальних робіт у відсіках затонулих кораблів і суден необхідно перевірити склад повітря на вибухонебезпечність, а також відсутність у відсіках вибухонебезпечних рідин або матеріалів, що горять.

Для перевірки складу повітря водолаз заводить у відсік кінець шланга, по якому на поверхні береться повітря на аналіз.

3.157. Під час електрорізання всередині затоплених відсіків за можливості необхідно періодично вентилювати повітрям газові подушки, які створюються під стелею. Перед заварюванням тріщин на паливних цистернах або трубопроводах необхідно видалити з них паливо і заповнити їх водою. За підготовку паливних цистерн і систем до цих робіт відповідає командир корабля. Командир спуску зобов’язаний переконатися в заповненні водою цистерн (трубопроводів), де будуть виконуватися електрозварювальні роботи.

За наявності в цистерні (трубопроводі) пального та газу зварювання і різання забороняються.

Різання або зварювання на сосуді або трубопроводі, що перебуває під тиском, забороняється.

3.158. Під час прорізування отворів у перегородках, бортах або палубах корабля необхідно за можливості попередньо з’ясувати, що перебуває в суміжному відсіку, щоб уникнути вибухів газів, що накопичилися там, або боєприпасів.

У разі, коли є небезпека вибуху танкера і відсіків наливних судів, бункери, цистерни та інші ємності, де проводяться роботи, можуть заповнюватися інертними газами, водою тощо.

3.159. Застосування електрокисневого способу різання в напівзатоплених ємностях і відсіках забороняється.

3.160. Під час проведення водолазних робіт із застосуванням плазмового різання повинно бути вжито додаткових заходів щодо електробезпечності водолаза:

роботи повинні виконуватися у водолазному спорядженні із шоломом, що має спеціальне електроізоляційне покриття або виготовленому з діелектричного матеріалу;

на голову водолаза повинен бути надітий м’який ізолюючий (поролоновий) підшоломник.

3.161. У разі повідомлення від водолаза-зварювальника про те, що він відчуває хоча б найменші ознаки проходження електричного струму через його тіло, варто негайно вимкнути струм, підняти водолаза на поверхню та усунути причини, що викликали проходження струму через тіло водолаза.

3.162. У разі пошкодження сорочки (гідрокомбінезона) або шолома в процесі виконання робіт під водою і потрапляння води усередину водолазного спорядження необхідно негайно вимкнути електричний струм, підняти водолаза на поверхню і замінити пошкоджену частину спорядження.

3.163. У випадку ураження водолаза-зварника електричним струмом варто негайно підняти його на поверхню, швидко зняти з нього спорядження (за потреби розрізати водолазну сорочку або гідрокомбінезон) і до приходу лікаря надати потерпілому першу медичну допомогу.

3.164. Інженерна розвідка водних перешкод з метою обладнання на них десантних, поромних та мостових переправ проводиться інженерно-розвідувальними дозорами (далі - ІРД), які включаються до складу загальновійськової розвідки або діють самостійно.

3.165. Для перевірки водних перешкод на наявність підводних загороджень та уточнення стану дна до складу ІРД включаються сапери-розвідники для ведення розвідки на глибині до 1,5 м, а на глибину більше 1,5 м та в умовах бойової обстановки, коли розвідка з поверхні води не можлива, - водолази-розвідники.

Перевірка берегів та прибережних ділянок дна водної перешкоди на наявність загороджень водолазно-розвідувальним дозором виконується двома способами.

3.166. Перший спосіб (мал. 47а): водолаз-розвідник, який працює з міношукачем, робить човникові рухи, рухаючись від зрізу води до фарватеру на глибину 1,8-2 м та назад. Команди про напрямок руху подаються по сигнальному кінцю водолазом, що забезпечує. Міни, які будуть знайдені водолазом, відмічаються буйками.

Перший спосіб застосовується у випадках, коли:

необхідно швидко забезпечити переправу плаваючих засобів;

уклін дна прибережних ділянок такий, що глибина 1,8-2 м починається на відстані не більше 20 м від зрізу води.

3.167. Другий спосіб (мал. 47б): розвідка організовується в такій самій послідовності, що і за першого способу, з тією тільки різницею, що водолаз-розвідник рухається паралельно зрізу води, починаючи пошук мін з берега.

3.168. Результати розвідки у разі виявлення загороджень терміново доповідають командиру ІРД, залежно від рішення якого ІРД або продовжує роботу, або приступає до розвідки нової ділянки водної перешкоди. Розвідка водних перешкод для обладнання переправ проводиться з плавзасобів або з підводного положення.

3.169. Дії розвідувально-водолазного відділення з використанням плавзасобу для організації і проведення розвідки переправ та переправи танків під водою організовують таким чином: старший групи обирає місце розвідки за зовнішніми ознаками та попередніми розвідувальними даними, або по карті і дає команду про початок розвідки.

Номери 2, 3, 4 проводять робочу перевірку водолазного спорядження. Номери 5 та 6 допомагають їм, а надалі забезпечують їх роботу під водою. Коли номер 2 та номер 5, що забезпечує, готові, вони приступають до розвідки прибережної ділянки річки на глибину до 2 м одним із способів, показаних на малюнку 48. Номер 7 приступає до розвідки берегової смуги річки.

Номери 1, 3, 4, 6, 8, 9, 10, 11 сідають на плавзасіб і переправляються на протилежний берег, де номери 3, 6 та 8 діють аналогічно номерам 2, 5, 7.

Номер 1 та 9 визначають ширину водної перешкоди, характер ґрунту, швидкість течії, глибину водної перешкоди та інші дані щодо характеру водної перешкоди. Номер 4 - водолаз, що страхує, також може обстежити водну перешкоду або характер перепон, які були визначені за допомогою ехолоту типу ІРЕЛ (або ехолоту іншої модифікації).

Після закінчення розвідки прибережної частини річки на наявність мін та загороджень водолаз-розвідник (номер 2), використовуючи ручний пенетрометр, визначає прохідність дна на цих глибинах, після чого сапер-розвідник (номер 7), використовуючи гирьовий ударник та водолазний кренометр-кутомір, визначає прохідність вихідного берега та його уклін. Одночасно з водолазом-розвідником (номер 2) сапери-розвідники (номери 8, 9) перевіряють ступінь зараженості місця обладнання переправи, після чого приступають до знешкодження виявлених мін або перешкод під водою вибуховим електричним способом та позначають створи.

Після закінчення розвідки водної перешкоди командир ІРД заповнює картку інженерної розвідки (мал. 48). У разі виявлення загороджень водолази-розвідники та сапери-розвідники негайно доповідають командиру ІРД і відповідно до прийнятого рішення проводять розвідку нової ділянки водної перешкоди.

3.170. Склад та матеріальне забезпечення ІРД під час проведення інженерної розвідки водних перешкод з метою обладнання на них десантних, поромних та мостових переправ визначається окремо відповідно до конкретної задачі, яка стоїть перед ІРД.

3.171. На розвідку однієї траси для переправи танків під водою необхідно до однієї години. За наявності та використання спецмашин склад ІРД буде іншим. У цьому випадку відпадає потреба призначення спеціальних засобів, спрощуються способи дій та значно скорочується час для ведення розвідки.

3.172. Під час розвідки річки без засобів пересування або коли неможливо провести розвідку із застосуванням плавзасобів у разі стикання з противником (мал. 49) по лівій та правій межі ділянки, де проводиться розвідка, прокладаються ходові кінці з мітками з матеріалу (відмітками) через кожні 5 м.

Командир відділення та розвідники-водолази номери (1, 2, 3, 4) з’єднуються між собою з’єднувальним кінцем з інтервалом 10 м і рухаються до водної перешкоди. Занурившись на глибину 1,2-2 м, водолази зупиняються та перевіряють своє спорядження на герметичність, працездатність приладів розвідки і надійність зв’язку з берегом.

Командир відділення закріплює з’єднувальні кінці до ходових тросів. Потім за командою командира відділення всі розвідники-водолази починають рух у заданому напрямку, оглядаючи та перевіряючи кожний свою смугу міношукачем або металевим щупом.

В місцях відміток на ходових кінцях командир відділення та кінцевий водолаз (номер 4) зупиняються і подають встановлений сигнал ударами металевих предметів один об одного, за яким водолази проводять замір глибини глибиноміром та записують її в підводний водолазний планшет, а номери 2 та 3, крім того, визначають щільність ґрунту динамічним щільноміром.

При підході до протилежного берега на глибину 1,5-2 м всі водолази пересуваються по з’єднувальному кінцю на 5 м вбік течії та проводять розвідку в протилежному напрямку у послідовності, описаній раніше. Номер 5 водолаз, що страхує, а номери 7 та 8 займають оборону і спостерігають за противником. Номер 6 підтримує зв’язок.

3.173. В тилу противника організація розвідки водної перешкоди для переправи танків під водою (мал. 50) проводиться в такій послідовності:

намічається напрямок руху водолазів та проводиться розвідка берега на наявність мінно-вибухових загороджень. Перша зміна розвідників-водолазів (номери 1, 2) за допомогою другої зміни (номери 3, 4) готується до спуску.

З’єднавшись між собою кінцем довжиною 2-3 м, потай підходять до місця занурення, проводять перевірку водолазного спорядження на герметичність та виходять на намічену трасу, відзначаючи своє місцезнаходження буйком.

Момент виходу їх під водою на трасу сповіщається командиром відділення умовним сигналом (ударом по балону у воді). За цим сигналом водолаз-розвідник (номер 1) (старший) зупиняється, перевіряє видимість азимутної шкали під водою, визначає напрямок руху та, впевнившись у можливості подальшого продовження руху за компасом, заміряє і записує через кожні 5 м руху глибину на трасі, що розвідується.

Розвідник-водолаз (номер 2), рухаючись за номером 1, визначає прохідність дна водної перешкоди та шляхом огляду перевіряє наявність загороджень і перешкод (ями, каміння, великі коріння тощо).

В момент досягнення протилежного берега водолаз-розвідник (номер 1) подає встановлений сигнал (вночі - ліхтарем) для засікання місця виходу спостерігачем з вихідного берега. На протилежному березі визначається крутизна та прохідність берегової частини.

У разі наявності на протилежному березі противника водолази-розвідники, не доходячи до берегу на глибину 1,5-2 м, спускаються вниз за течією на 20-30 м та, взявши зворотній азимут, повертаються до вихідного берега за новим напрямком.

Розвідники-водолази (номери 3, 4) обирають місце, з якого добре видно ділянку водної перешкоди, що розвідується, маскуються та ведуть спостереження за поверхнею води і противником.

Водолаз-розвідник (номер 4) за допомогою далекоміра визначає ширину водної перешкоди, а номер 3, одержавши сигнал від номерів 1, 2 про вихід на протилежний берег, визначає істинний азимут напрямку.

У разі використаня розвідниками-водолазами засобів пересування під водою необхідно враховувати знос, для чого залежно від швидкості течії та швидкості засобу пересування обирається кут випередження. Рух проводиться біля дна водної перешкоди із зупинками для проведення замірів та записування результатів розвідки.

Розвідник-водолаз номер 1 визначає глибину річки, а номер 2 -прохідність дна.

В момент досягнення протилежного берега засіб пересування зупиняється та закріплюється у воді, а водолази ведуть розвідку берега та прибережної частини. Для більш точного визначення профілю дна річки необхідно зробити 2-3 проходи поперек річки на протилежний берег та назад.

Одержані водолазами-розвідниками дані обробляються командиром розвідувальної групи, місце переправи прив’язується до орієнтирів на карті.

3.174. Безпосередньо контроль за виконанням вимог цієї Інструкції здійснюють штатні водолазні спеціалісти.

За відсутності в організації штатних водолазних спеціалістів контроль за виконанням цієї Інструкції покладається щорічно наказом командира організації на особу, що має водолазну кваліфікацію та здала іспит ВКК на допуск до керівництва водолазними спусками.

4.1. Контроль за станом підготовки водолазів, виконання вимог цієї Інструкції, інших керівних нормативних документів із забезпечення безпеки проведення водолазних спусків і робіт здійснюється:

начальником інженерних військ - начальником управління Командування Сил підтримки ЗС України;

начальником ПРС ВМС ЗС України;

керівним складом військових частин (з’єднань), організацій, що виконують водолазні спуски і роботи;

керівником водолазних робіт (під час виконання спусків і робіт);

ВКК.

4.2. Медичне забезпечення водолазів здійснюють штатні лікарі спеціальної фізіології в обсязі вимог цієї Інструкції.

За відсутності на кораблі і в організації ЗС України штатного лікаря спеціальної фізіології ці обов’язки наказом командира щорічно покладаються на іншу особу з числа медичного персоналу, що здала іспит ВКК на допуск до медичного забезпечення водолазних спусків і робіт.

4.3. Особи, зазначені в п. 4.1 цієї глави, зобов’язані здійснювати перевірки кораблів і організацій ЗС України з питань підготовки водолазного складу в обсязі вимог цієї Інструкції.

Результати перевірок записуються до Журналу водолазних робіт (додаток 1) та вахтовий журнал корабля із зазначенням строків усунення виявлених недоліків і доповідаються командиру корабля і організації ЗС України.

Особа, що здійснює перевірку, зобов’язана заборонити водолазні спуски за наявності недоліків у їх організації, в утриманні водолазної техніки та у разі незадовільних знань водолазів відповідно до вимог щодо присвоєння водолазної кваліфікації.

4.4. Контроль за дотриманням вимог цієї Інструкції, інших керівних нормативних документів із забезпечення безпеки водолазних спусків і робіт, покладаються на командира корабля і організації ЗС України, що використовують ці станції (водолазів).

4.5. Командири що мають у своєму підпорядкуванні водолазів, відповідають за:

підготовленість командирів (капітанів) і їх старших помічників до керівництва водолазними роботами, а відповідних спеціалістів організації до керівництва водолазними спусками та їх медичним забезпеченням.

укомплектованість організацій водолазною технікою та майном, відповідно до норм постачання, їх стан і готовність до використання;

обладнання, утримання полігонів підготовки і тренування водолазів;

готовність водолазів до виконання водолазних робіт і надання допомоги аварійному водолазу;

виконання діючих норм готовності, щорічних нормо-годин роботи під водою (кількості спусків) водолазів і операторів твердих водолазних пристроїв;

дотримання вимог цієї Інструкції, правильну організацію та безпеку проведення водолазних спусків і робіт.

4.6. Контроль за своєчасним технічним оглядом об’єктів водолазної техніки, технічною справністю і метрологічною готовністю засобів виміру покладається наказом по кораблю і організації ЗС України на особи з числа інженерно-технічного персоналу.

4.7. За загальну організацію та забезпечення безпеки відповідно до вимог цієї Інструкції в процесі виконання водолазних робіт відповідає керівник водолазних робіт.

4.8. За дотримання вимог цієї Інструкції, інших документів щодо забезпечення безпеки водолазних спусків і робіт під час водолазного спуску відповідає командир спуску.

4.9. За порушення цієї Інструкції особи відповідають в установленому законодавством порядку.

4.10. Для вдосконалення рівня підготовки з водолазної справи, підвищення організації та безпеки проведення водолазних спусків і робіт на кораблях і організаціях ЗС України проводяться перевірки з водолазної підготовки.

Організація, порядок і методика перевірки водолазної підготовки передбачені алгоритмом дій з перевірки водолазної підготовки на кораблях і організаціях ЗС України (додаток 26).

4.11. Аварійні випадки з водолазами підлягають розслідуванню, обліку та аналізу з метою всебічного вивчення обставин і причин виникнення, аналіз недоліків і розробки заходів щодо їх подальшого запобігання.

4.12. Дезінфекція водолазного спорядження та засобів забезпечення водолазних спусків здійснюється з метою попередження інфекційних і шкірних захворювань у водолазів, а також для видалення забруднень у таких випадках:

після одержання зі складів або з інших підприємств, організацій перед використанням;

після щорічної повної перевірки;

у разі забруднення і після ремонту в процесі експлуатації;

з появою інфекційних захворювань у водолазів, що користувалися спорядженням;

перед кожним спуском під воду;

періодично, через установлену кількість спусків у процесі експлуатації.

4.13. Для дезінфекції водолазного спорядження, засобів забезпечення водолазних спусків використовується етиловий ректифікований спирт за нормами витрат спирту на дезінфекцію водолазного спорядження і засобів забезпечення, періодичність дезінфекції (додаток 27).

Використання для дезінфекції інших сортів спирту або інших дезінфекційних засобів забороняється.

4.14. Вузли та деталі водолазного спорядження, що підлягають дезінфекції, ретельно очищають, обмивають кип’яченою водою, охолодженою до температури 40-50° С, насухо протирають чистим ганчір’ям. Для кращого очищення використовується вода спочатку мильна, потім чиста.

Дезінфекція дихальних мішків, регенеративних патронів, дихальних автоматів, редукторів, шлангів, трубопроводів тощо проводиться шляхом заливання спирту.

Дезінфекція шоломів, масок, напівмасок, загубників, фланців і підкомірців сорочок тощо здійснюється протиранням тампонами, змоченими в спирті.

Тампони виготовляють із чистого ганчір’я або марлі. Застосовувати гігроскопічну вату для виготовлення тампонів під час дезінфікування спорядження забороняється.

Вузли та деталі водолазного спорядження і засобів забезпечення водолазних спусків, які дезінфікуються заливанням спирту, після дезінфекції повинні бути продуті повітрям і ретельно просушені, а ті, що дезінфікуються протиранням, - протерті чистими сухими тампонами. Після дезінфекції на вузлах і деталях не повинно бути обривів ганчір’я або марлі.

4.15. Після спусків у воду, забруднену господарсько-побутовими стоками, водолазну сорочку, гідрокомбінезон, дихальний апарат, шланги та інші частини водолазного спорядження, засобів забезпечення водолазних спусків варто обмити чистою водою з милом, потім протерти або обмити 0,5% розчином хлорного вапна, чистою водою і потім протерти.

4.16. Дезінфекцію шлангової лінії роблять без її розбирання таким чином: обмивають кип’яченою водою, охолодженою до температури 40-50° С, продувають повітрям, потім промивають спиртом і знову водою, після чого знову продувають повітрям. Вільні штуцери шлангів обв’язують чистим ганчір’ям.

4.17. Клапанну коробку розбирають, промивають кип’яченою водою, охолодженою до температури 40-50° С, протирають ганчір’ям і тампоном, змоченим у спирті. При збиранні необхідно стежити, щоб на хрестовині, сідлі клапана і на самому клапані не залишилися сліди ганчір’я або марлі, які можуть порушити герметичність клапанів.

4.18. Трубки вдиху та видиху, дихальний мішок промивають кип’яченою водою, після чого дезінфікують спиртом шляхом заливання його всередину і рівномірно розподіляють по внутрішній поверхні.

Після обробки спиртом трубки і дихальний мішок промивають кип’яченою водою та просушують.

4.19. Дихальний апарат, редуктор, механізм подачі кисню, вентиль, пускач, відсікач, механізм подачі, автомат промивання, перемикач тощо розбирають, деталі промивають спиртом і просушують.

4.20. Інжекторний пристрій від’єднують, промивають дифузор спиртом і потім просушують. Під час промивання дифузора використовують м’яку щітку, що виключає пошкодження сопла.

4.21. Регенеративні патрони промивають прісною водою, просушують і дезінфікують спиртом, заливаючи його всередину і рівномірно розподіляючи по внутрішній поверхні. Залишки спирту видаляють і коробки (патрони) просушують.

4.22. Пульт подачі газу (пульт керування) знежирюють спиртом, для чого від пульта від’єднують водолазні шланги і закривають запірні вентилі, знімають манометри високого та низького тиску, у трубопроводи заливають спирт і залишають пульт у такому положенні на 10-15 хвилин. Після цього відкривають запірні вентилі, продувають всі магістралі киснем, азотом або киснево-гелієвою сумішшю.

4.23. Повітряні, киснево-гелієві та повітряно-гелієві магістралі водолазних комплексів знежирюють спиртом. Для цього магістралі, які можливо зняти, знімають, один кінець заглушують і заливають магістраль спиртом. На магістралях, які зняти не можна, заглушують всі отвори, через які можливий витік спирту, і заливають у магістраль спирт. У такому положенні магістралі витримують 10-15 хвилин, після чого заглушки знімають і магістралі продувають повітрям або киснево-гелієвою сумішшю.

4.24. Повітряні балони дезінфікують луженням. У зняті зі штатних місць балони заливають розчинену в гарячій воді каустичну соду (200 г лугу КОН на 10 л води). Для кращого очищення внутрішньої поверхні балон з розчином кілька разів перекочують, після чого лужний розчин з балона виливають, промивають двічі гарячою прісною водою, продувають стисненим повітрям, установлюють балон на місце. За наявності корозії на внутрішніх стінках балона в нього під час луження засипають дрібну металеву стружку. Якщо балон зняти зі штатного місця неможливо, його лужать, пропарюють, промивають чистою водою та продувають повітрям на місці.

4.25. Трубопроводи високого і низького тиску водолазних дихальних апаратів знімають, один кінець заглушують і заливають спиртом. У такому положенні трубопровід витримують протягом 10-15 хвилин, після чого заглушки знімають і продувають киснево-гелієвою сумішшю.

4.26. Водолазна вовняна білизна, утеплювачі та предмети теплого одягу, що одягають водолази під час спусків під воду, повинні пратися не рідше ніж через 16 спусків. У разі виникнення у водолазів інфекційних і шкірних захворювань водолазна вовняна білизна, поролонові утеплювачі, предмети теплого одягу, костюми електро- і водообігріву здають на дезінфекцію.

4.27. Щороку під час повної перевірки водолазних помп промивають канали їхнього фундаменту і приймача повітря спочатку лужним розчином (5-6 г лугу на 1 л води), потім кип’яченою прісною водою, охолодженою до температури 40-50° С, після чого їх просушують.

4.28. У разі забруднення відсіків декомпресійних барокамер їх дезінфікують мильним розчином з наступним обмиванням поверхонь прісною водою температурою 40-50° С.

5.1. Безпека водолазних спусків залежить насамперед від справності водолазного спорядження і засобів забезпечення спусків, що у свою чергу забезпечується правильною експлуатацією і належним доглядом. Неприпустиме навіть мінімальне порушення правил експлуатації водолазної техніки, оскільки це може призвести до нещасних випадків.

Після робіт під водою водолазне спорядження повинно бути приведене в робочий стан, зберігатися в зібраному вигляді на відведених для цього місцях.

5.2. На кораблях і організаціях ЗС України, що мають водолазів і обладнані постами для спусків, водолазне спорядження повинне утримуватися в приміщенні водолазного поста. Приміщення повинне мати зручний вихід на палубу до місця спуску водолазів за борт, бути сухим, опалюваним, забезпечувати розміщення в ньому водолазного спорядження та інструменту, необхідних для ведення водолазних робіт, а також забезпечувати можливість вдягання спорядження на водолазів, що готуються до спуску.

5.3. Під час обладнання водолазного поста в холодну пору року для розташування водолазного спорядження і засобів забезпечення має бути споруджено опалюване приміщення, а якщо це неможливо - брезентовий намет. Якщо пост спуску водолазів розташований на плавзасобі, де немає можливості обладнати зачинене приміщення, водолазне майно повинно утримувати в пакувальних ящиках або в мішках, що не намокають, та в сумках.

5.4. Зберігати в приміщенні водолазного поста майно і матеріали, які не належать до водолазної техніки, забороняється.

Допускається зберігання частини водолазного спорядження та обладнання (шланги, шоломи, кабелі телефонного зв’язку, спускові, ходові і сигнальні кінці) на верхній палубі в зачохленому вигляді.

5.5. Водолазне спорядження та обладнання, що зберігається на водолазному посту, повинне бути комплектним, справним і готовим до роботи. Несправне водолазне спорядження, майно та прилади повинні зберігатися окремо від справних і мати маркування "несправне".

Зберігання водолазного спорядження на сховищах, берегових базах військових частин і організацій здійснюється відповідно до правил зберігання рятувального майна.

5.6. Вхід у сховища водолазного майна стороннім особам забороняється. Відповідальні за утримання водолазного майна не повинні допускати забруднення приміщень матеріалами, які можуть привести до пошкодження гумових частин і деталей спорядження.

5.7. Балони з киснем, як правило, зберігаються окремо від балонів з іншими газами і газовими сумішами. У випадку спільного зберігання в одному приміщенні різних газів балони повинні бути розміщені та закріплені за секціями, мати відповідне маркування ("кисень", "гелій", "5% КАГС" тощо).

Балони для стиснених газів з одягнутими захисними ковпаками зберігаються у вертикальному положенні в стійках (стелажах). Балони повинні бути пофарбовані емалевою фарбою встановленого для кожного газу кольору і мати напис відповідно до визначеного кольору і напису на балонах (додаток 28).

5.8. Хімічні речовини, кисневі насоси, контрольно-вимірювальна апаратура та прилади газового аналізу розміщуються і зберігаються в роздільних приміщеннях. На об’єктах, де немає можливості виділити для цієї мети окреме приміщення, робляться відповідні відгородження. Зберігати в зазначених приміщеннях інше обладнання забороняється.

5.9. Для заряджання і розряджання регенеративних патронів дихальних апаратів повинне бути передбачено окреме приміщення, обладнане ванною з системою спуску води, калорифером з вентилятором - для їх просушування, примусовою витяжною вентиляцією - для видалення пилу під час просіювання речовини, шлангом від системи повітря середнього тиску - для продування патронів після заряджання, підведена прісна вода - для промивання регенеративних патронів.

Заряджання і розряджання регенеративних патронів дихальних апаратів можна робити і на відкритому повітрі, просіювати регенеративну речовину при цьому треба з урахуванням напрямку вітру так, щоб пил не потрапляв на відкриті частини тіла.

5.10. Металеві частини спорядження (шоломи, вантажі, калоші) після спусків повинні очищатися від забруднення, промиватися прісною водою та укладатися на свої штатні місця.

Шкіряні вироби і деталі після просушування змазуються технічним вазеліном. Штуцери шлангів обв’язуються чистим дрантям.

Зовнішню поверхню шоломів дозволяється чистити, застосовуючи мазь або рідину для чищення металевих предметів. Застосовувати з цією метою інші засоби (наждачний папір, пісок тощо) забороняється.

5.11. Спускові, ходові і сигнальні кінці після спусків повинні бути просушені, згорнуті в бухти або намотані на котушки, зачохлені або прибрані в закрите приміщення. Інструмент, що використовується для виконання водолазних робіт, протирається дрантям і після просушування змотується та прибирається на штатні місця. Устаткування спуско-піднімальних пристроїв приводиться у вихідне положення і розкріплюється по-похідному.

5.12. Водолазні дихальні апарати після спусків повинні бути промиті прісною водою і просушені. Наліт солей та окису, що з’являється на вузлах, корпусі повинен зніматися під час періодичних оглядів і перевірок дихальних апаратів.

Апарати з відкритою схемою дихання, що зберігаються на водолазному посту, повинні бути заряджені повітрям до робочого тиску. Якщо спуски в них не проводяться тривалий час, їх щомісяця перезаряджають стисненим повітрям.

5.13. Клапанні коробки водолазних дихальних апаратів (дихальні автомати) після спуску повинні бути розібрані, усі деталі, гофровані трубки вдиху та видиху промиті прісною водою, просушені, регенеративні патрони розряджені від хімічної речовини, добре промиті прісною водою, просушені, підготовлені до заряджання.

5.14. Заряджати регенеративні патрони за наявності вологи на внутрішніх поверхнях забороняється.

Запасні регенеративні патрони, призначені для заміни відпрацьованих, після заряджання повинні бути продуті повітрям, їх патрубки (вхідний і вихідний) повинні бути заглушені. Заглушки також установлюються на штуцери вентилів заряджених балонів з киснем і газовими сумішами під час зберігання та транспортування.

5.15. Водолазні дихальні апарати, що перебувають у готовності до використання, повинні бути заряджені, заглушені і покладені на штатні місця. Перезаряджання апаратів здійснюється після їхнього використання, але не рідше одного разу на рік.

5.16. Водолазні шланги після спусків повинні продуватися повітрям, укладатися в бухти на дерев’яних підкладках, на барабани котушок або в кошики і після сушіння зачохлятися.

5.17. Водолазні сорочки і гідрокомбінезони (гідрокостюми) після спусків повинні бути промиті прісною водою, просушені зовні та зсередини, розвішані на вішалках для зберігання. Допускається зберігання водолазних сорочок і гідрокомбінезонів (гідрокостюмів) після просушування в складеному вигляді.

5.18. Теплозахисний одяг водолазів (костюми електро- і водообігріву, комплекти вовняної водолазної білизни, утеплювачі, хутряні носки тощо) повинен зберігатися в рундуках або шафах приміщень водолазного поста (коморі) чистим, добре просушеним.

5.19. Водолазні телефонні станції після закінчення спусків повинні бути відключені від джерел живлення, а на вихідні штепсельні рознімачі накручені заглушки.

У разі тривалого зберігання телефон і мікрофон виймають зі спорядження та укладають у ящики для зберігання телефонного майна.

5.20. Ємності з частково невикористаною регенеративною речовиною і хімічним поглиначем герметизуються, відпрацьована речовина знищується.

Зберігання відпрацьованих регенеративних речовин і хімічних поглиначів забороняється.

5.21. Особи, які відповідають за утримання водолазного майна (поста), повинні контролювати дотримання чистоти та не допускати забруднення його пальним, мастильними та іншими матеріалами, які можуть викликати псування гумовотканинних виробів спорядження, корозію його металевих частин, привести до передчасного зношування.

У приміщення, де зберігається водолазна техніка, доступ осіб, у завідування яких вона не входить, повинен бути виключений.

5.22. Періодичні огляди, перевірки водолазної техніки, водолазного спорядження та майна здійснюються відповідно до інструкцій з їх експлуатації.

6.1. Водолазне спорядження дезінфікують з метою попередження інфекційних і шкірних захворювань у водолазів, а також для видалення забруднень:

після отримання зі сховищ;

перед початком експлуатації;

у разі забруднення в процесі експлуатації;

у разі появи інфекційних захворювань у водолазів, що користувалися спорядженням;

перед кожним спуском під воду у разі використання того самого спорядження різними особами.

6.2. Для дезінфекції водолазного спорядження використовується харчовий 96% етиловий спирт-ректифікат, що витрачається за встановленими нормами. Використовувати для дезінфекції будь-які інші дезінфекційні засоби, у тому числі спирт-сирець і денатурат, забороняється.

6.3. Водолазні шоломи обмивають усередині мильною водою, протирають полотняною ганчіркою, а потім марлею, змоченою спиртом. Обтирати шолом гігроскопічною ватою, волокна якої можуть залишатися на стінках шолома або потрапити до головного клапана, забороняється.

6.4. Водолазна сорочка у випадку замокання з внутрішньої сторони вивертається, миється прісною водою і просушується. У випадку забруднення внутрішньої поверхні водолазна сорочка вивертається, миється мильною водою, а потім просушується. Внутрішня поверхня гумового фланця протирається марлею, змоченою спиртом, після вдягання сорочки на водолаза.

6.5. Водолазні шланги дезінфікують з метою усунення тальку, сірки, пилу і домішок мастила. Дезінфекції підлягають одночасно всі коліна зібраної лінії шланга водолазної станції. Водолазні шланги дезінфікують у такому порядку: промивають кип’яченою водою температурою 40-50° С; продувають повітрям; потім промивають спиртом; після чого знову промивають охолодженою водою і продувають повітрям. Кінці лінії шлангів закривають чистою ганчіркою.

6.6. Гідрокомбінезони у випадку забруднення внутрішньої поверхні вивертають, обмивають мильною водою, потім прісною і просушують. Шоломи гідрокомбінезона із загубником або напівмаскою обмивають кип’яченою водою 40-50° С і просушують, а перед спуском обтирають марлею, змоченою спиртом.

6.7. Клапанну коробку розбирають, промивають кип’яченою водою температурою 40-50° С, протирають ганчіркою і дезінфікують спиртом. Під час складання необхідно стежити за тим, щоб на деталях не залишилися шматки ганчірки або марлі, що можуть порушити герметичність клапанів.

6.8. Трубки вдиху і видиху промивають кип’яченою водою температурою 40-50° С не менше двох разів, після чого дезінфікують спиртом. Спирт заливають усередину і рівномірно розподіляють по внутрішній поверхні трубок. Після оброблення спиртом трубки промивають водою і просушують.

6.9. Дихальний мішок промивають кип’яченою водою температурою 40-50° С не менше двох разів, після чого дезінфікують спиртом. Спирт заливається усередину мішка і рівномірно розподіляється по внутрішній поверхні. Після оброблення спиртом мішок промивають водою і просушують. Легеневий автомат розбирають, деталі його промивають спочатку водою, а потім спиртом, просушують і встановлюють на місце. Редуктори, вентилі основної і резервної подачі розбирають, деталі промивають спиртом і просушують. У внутрішню порожнину корпусу заливають спирт і промивають її, після чого просушують і роблять складання механізму. Кисневі вентилі обезжирюють після виправлення вентиля, пов’язаного з його розбиранням. Вентиль розбирається, деталі його промивають спиртом і встановлюють на місце. Регенеративні коробки і патрони промивають у прісній воді та просушують, після цього за наявності інфекційних захворювань протирають внутрішні поверхні марлею, змоченою спиртом.

6.10. Водолазна вовняна білизна і предмети теплого одягу, що одягають водолази під час спусків під воду, повинні періодично пратися. У разі появи у водолазів інфекційних та шкіряних захворювань водолазна вовняна білизна, предмети теплого одягу і поролонові костюми здаються на дезінфекцію.

6.11. Повітряні балони компресорних водолазних станцій, сховища повітря рекомпресійних камер один раз на рік підлягають огляду (номер1). Забруднені відсіки декомпресійних камер дезінфікують мильним розчином із наступним обмиванням поверхонь прісною водою, нагрітою до температури 40-50° С.

6.12. Під час спусків в умовах хімічного або радіоактивного зараження води і повітря водолазне спорядження та засоби забезпечення спусків піддаються забрудненню хімічними і радіоактивними продуктами та можуть тривалий час залишатися джерелом зараження. Тому під час водолазних робіт і після їх закінчення водолази проводять повну або часткову дегазацію і дезактивацію забруднених частин водолазного спорядження і засобів забезпечення спусків під керівництвом спеціаліста військ радіаційно-хімічної безпеки.

6.13. Часткова дегазація і дезактивація проводяться під час кожного виходу водолаза з води видаленням основної маси отруйних і радіоактивних речовин із зовнішніх поверхонь частин спорядження і засобів забезпечення спусків з метою повторного використання цього спорядження. З водолаза, що вийшов із води, знімають спорядження і старанно оглядають. У разі виявлення на ньому масляних плям перевіряють, чи немає в них отруйних речовин. Якщо в них виявляться отруйні речовини, проводять дегазацію тампонами з ганчір’я, змоченими у відповідному дегазаторі. За відсутності дегазатора плями видаляють тампонами, змоченими в органічних розчинниках (дихлоретані, бензині, гасі тощо), із наступним обмиванням обробленого місця водою. Якщо плям не виявлено, то спорядження обмивають чистою водою.