Про затвердження Методики оцінки активів суб’єктів природних монополій, суб’єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії

Відповідно до абзацу дев’ятнадцятого частини другої статті 9 Закону України "Про природні монополії"

1. Затвердити Методику оцінки активів суб’єктів природних монополій, суб’єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, що додається.

2. Управлінню з питань оціночної діяльності Департаменту координації розробки та виконання програмних документів, оцінки та розпорядження об'єктами державної власності Фонду державного майна України у встановленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Фонду державного майна України відповідно до розподілу функціональних обов'язків.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1.1. Ця Методика застосовується виключно для оцінки активів суб’єкта природних монополій, суб’єкта господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії (далі - підприємство), які використовуються для сфери діяльності, що підлягає регулюванню відповідно до Закону України "Про природні монополії" , з метою визначення регуляторної бази таких активів під час переходу до стимулюючого регулювання.

1.2. Терміни, що вживаються в цій Методиці, використовуються в таких значеннях:

залишковий строк експлуатації активу - очікуваний на дату оцінки строк експлуатації активу до дати виведення його з експлуатації, який відповідно до вимог цієї Методики розраховується з урахуванням його нормативного строку експлуатації та величини його фізичного зносу;

нормативний строк експлуатації активу - строк корисного використання активу, включеного до регуляторної бази, з дати початку його експлуатації до дати виведення його з експлуатації з причини повної втрати первісних функціональних (споживчих) характеристик за звичайних (типових) умов його експлуатації, встановлений відповідно до Закону України "Про природні монополії" органом, що здійснює державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, суб’єктів господарювання на суміжних ринках у відповідній сфері;

оптимізація витрат на заміщення (відтворення) активу - зменшення вартості заміщення (відтворення) активу з метою врахування надлишкових витрат на створення активу або його надлишкових потужностей, які виявляються на підставі порівняльного аналізу витрат на його створення або аналізу його потужностей, які достатні для задоволення ринкового попиту на продукцію (послуги, роботи), виробництво (надання) якої (яких) забезпечується таким активом;

реконструкція активів - роботи з перебудови (добудови) існуючих об'єктів виробничого призначення, пов'язані з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня, зміною основних техніко-економічних показників (потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо);

фактичний строк експлуатації активу - період від дати введення активу в експлуатацію до дати оцінки.

Інші терміни, що використовуються в цій Методиці, вживаються у значеннях, наведених у національних стандартах оцінки, інших нормативно-правових актах з оцінки майна, що відповідно до статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" здійснюють методичне регулювання оцінки майна.

2.1. Відповідно до цієї Методики об’єктами оцінки є такі необоротні активи підприємства:

основні засоби;

капітальні інвестиції;

нематеріальні активи.

2.2. Підготовчий етап до оцінки активів включає:

інвентаризацію активів, що проводиться підприємством;

аналіз використання активів, що проводиться підприємством, та складання переліку активів, які підлягають оцінці, й переліку активів, які не підлягають оцінці;

ідентифікацію активів, які підлягають оцінці, з їх розподілом на групи за їх функціональним призначенням, що проводиться спільно суб’єктом оціночної діяльності та підприємством.

2.3. Для цілей оцінки, що здійснюється відповідно до цієї Методики, на визначену дату інвентаризації активів проводиться повна інвентаризація відповідно до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків , затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 26 серпня 1994 року за № 202/412 (із змінами), за результатами якої на підставі даних бухгалтерського обліку формуються переліки активів підприємства відповідно до пункту 2.2 цього розділу. Датою інвентаризації є останнє число місяця, в якому підприємством приймається рішення щодо переходу на стимулююче регулювання в межах строків, установлених органом, який здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, суб'єктів господарювання на суміжних ринках у відповідній сфері.

2.4. Під час інвентаризації підприємством проводиться аналіз використання активів у сфері діяльності, що підлягає регулюванню відповідно до Закону України "Про природні монополії" , стосовно якої прийнято рішення щодо переходу на стимулююче регулювання.

2.4.1. За результатами аналізу використання активів складається перелік активів за групами, які зазначені в пункті 2.1 цього розділу, що підлягають оцінці (далі - об’єкти оцінки), та перелік активів, що не підлягають оцінці. До переліку активів, які не підлягають оцінці, включаються, зокрема, такі об’єкти, вартість яких не враховується під час визначення регуляторної бази активів:

виробничі об’єкти, що використовуються під час провадження видів діяльності, відмінних від сфери діяльності, що підлягає регулюванню відповідно до Закону України "Про природні монополії" , для якої визначається регуляторна база активів;

активи невиробничого призначення (зокрема об’єкти соціального, побутового, культурного, житлового призначення);

інвестиційна нерухомість у значенні, визначеному положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

активи, не придатні до експлуатації та/або такі, які на дату проведення оцінки за даними підприємства підлягають списанню;

земельні ділянки та речові права на них;

капітальні інвестиції, пов’язані зі створенням, придбанням, реконструкцією, модернізацією активів, що зазначені вище в цьому підпункті;

капітальні інвестиції, визнані підприємством такими, що не мають перспективи бути введеними в експлуатацію і підлягають відчуженню або списанню.

2.4.2. Суб’єкт оціночної діяльності відповідно до умов договору про проведення оцінки отримує від замовника оцінки, зокрема, матеріали інвентаризації, складені та затверджені відповідно до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків , затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 26 серпня 1994 року за № 202/412 (із змінами); перелік активів, що підлягають оцінці, та перелік активів, що не підлягають оцінці, із зазначенням по кожному об’єкту таких облікових даних: інвентарний номер, назва (найменування), рік введення в експлуатацію, первісна та залишкова вартості за даними бухгалтерського обліку підприємства на дату інвентаризації.

Відповідальні особи підприємства, що склали, підписали і затвердили документи інвентаризації, переліки об’єктів, що оцінюються, та об’єктів, що не підлягають оцінці, інші вихідні дані, забезпечують їх повноту та достовірність відповідно до законодавства.

2.5. За результатами інвентаризації суб’єктом оціночної діяльності разом із уповноваженими особами підприємства проводиться ідентифікація активів, які підлягають оцінці, з їх розподілом на групи за їх функціональним призначенням (далі - функціональні групи). Поділ об’єктів оцінки на групи за функціональним призначенням проводиться з урахуванням їх виду, функціонального призначення і сфери використання, а також виходячи з особливостей застосування відповідних методологічних підходів до їх оцінки. Суб’єкт оціночної діяльності у разі потреби має право на отримання від підприємства додаткової інформації в письмовій формі щодо класифікації та групування активів за ознакою їх функціонального призначення відповідно до вимог цієї Методики.

За результатами ідентифікації активів можуть бути додатково виявлені активи, не придатні до експлуатації та/або такі, які на дату проведення оцінки за даними підприємства підлягають списанню, а також незавершені капітальні інвестиції, які визнані підприємством такими, що не мають перспективи бути введеними в експлуатацію та/або підлягають відчуженню або списанню. У такому разі підприємство складає і надає суб’єкту оціночної діяльності оформлені належним чином зміни до переліків активів, які суб’єкт оціночної діяльності отримав відповідно до підпункту 2.4.2 пункту 2.4 цього розділу.

3.1. Підставою для проведення оцінки активів відповідно до цієї Методики є договір на проведення оцінки. Відповідно до договору на проведення оцінки замовником оцінки є підприємство, а виконавцем оцінки - суб’єкт оціночної діяльності, що діє на підставі Закону України "Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні" . Умовами договору про проведення оцінки, зокрема, передбачається підписання акта приймання-передавання робіт з оцінки виключно за умови отримання рецензії на звіт про оцінку активів, складеної рецензентом, що працює у Фонді державного майна України, з позитивним загальним висновком про відповідність звіту про оцінку вимогам цієї Методики та національних стандартів оцінки.

3.2. Звіт про оцінку активів та висновок про їх вартість у двох примірниках з письмовим запитом на рецензування надсилаються Фонду державного майна України. Після проведення рецензування звіт про оцінку активів разом із висновком про їх вартість і рецензією на такий звіт надсилається Фондом державного майна України замовнику рецензування. З метою інформування про результати оцінки та рецензування органу, який здійснює державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, суб’єктів господарювання на суміжних ринках у відповідній сфері, надсилається висновок про вартість активів, оформлений відповідно до додатка 1 до цієї Методики, та рецензія на звіт про оцінку.

3.3. Визначення вартості активів проводиться станом на дату оцінки, яка збігається з датою інвентаризації активів, визначеною відповідно до пункту 2.3 розділу ІІ цієї Методики. Об’єктами оцінки є інвентарні об’єкти бухгалтерського обліку, наведені в переліку активів, що підлягають оцінці, який складається відповідно до підпункту 2.4.2 пункту 2.4 та пункту 2.5 розділу ІІ цієї Методики.

Базою оцінки активів може бути ринкова вартість або залишкова вартість заміщення (відтворення). Активи, які широко представлені на ринку подібного майна і тому є неспеціалізованими, крім нерухомого майна, оцінюються за їх ринковою вартістю. Активи, що належать до нерухомого майна, незалежно від того, чи є вони спеціалізованим або неспеціалізованим майном, та інші активи, що не представлені широко на ринку і тому є спеціалізованим майном, оцінюються за їх залишковою вартістю заміщення (відтворення).

Залишкова вартість заміщення (відтворення) визначається шляхом застосування методу заміщення або методу прямого відтворення витратного методичного підходу. Ринкова вартість активів визначається шляхом застосування порівняльного методичного підходу.

3.4. Повний алгоритм визначення залишкової вартості заміщення (відтворення) активу включає:

розрахунок вартості заміщення (відтворення);

розрахунок фізичного зносу активу і застосування його величини до вартості заміщення (відтворення);

розрахунок коефіцієнта оптимізації і застосування його до вартості заміщення (відтворення) з урахуванням фізичного зносу для відповідних груп активів, визначених цією Методикою.

3.5. Визначення ринкової вартості активу включає такі етапи:

формування сукупності подібних об’єктів (об’єктів порівняння);

формування сукупності елементів порівняння, до якої включається показник фізичного зносу;

проведення аналізу елементів порівняння оцінюваного активу з відповідними елементами порівняння об’єктів порівняння з подальшим розрахунком поправних коефіцієнтів для окремих елементів порівняння, у тому числі поправки на різницю фізичного стану (у разі потреби), з метою коригування цін продажу або пропонування таких об’єктів порівняння;

визначення ринкової вартості активу шляхом узгодження отриманих після застосування поправних коефіцієнтів результатів.

3.6. Оцінка активів підприємства, які використовуються у сфері діяльності, що підлягає регулюванню відповідно до Закону України "Про природні монополії" , проводиться з урахуванням наявності в активах ознак спеціалізованого (неспеціалізованого) майна та належності їх до певної функціональної групи.

3.7. Оцінка нерухомого майна та спеціалізованого рухомого майна проводиться шляхом застосування витратного підходу на підставі укрупнених показників вартості відтворення ідентичних або подібних до об’єкта оцінки об’єктів. Базою оцінки такого майна є залишкова вартість заміщення (відтворення). З метою визначення вартості заміщення (відтворення) такого майна на дату оцінки до зазначених показників вартості застосовуються такі індекси:

індекс зміни вартості будівельно-монтажних робіт - до показників вартості нерухомого майна, що є введеними в експлуатацію або незавершеними будівництвом об’єктами;

індекс цін виробників промислової продукції відповідної галузі - до показників вартості машин та обладнання, які є продукцією такої галузі;

індекс споживчих цін - до показників вартості інших об’єктів.

3.8. Оцінка неспеціалізованого рухомого майна проводиться шляхом застосування порівняльного підходу на підставі порівняльного аналізу інформації про ціни ринку на ідентичні чи подібні об’єкти з проведенням у разі потреби коригування на відмінності між об’єктом оцінки та об’єктами порівняння. Базою оцінки такого майна є ринкова вартість.

3.9. Оцінка колісних транспортних засобів проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів , затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159).

3.10. Оцінка інших основних засобів, що не зазначені в пунктах 3.7-3.9 цього розділу, проводиться із застосуванням таких методів:

попарного порівняння продажів - шляхом порівняння цін продажів та пропозицій подібного майна;

індексації первісної балансової (історичної) вартості - збільшення первісної балансової (історичної) вартості на коефіцієнт, визначений відповідно до підпункту 3.10.2 цього пункту;

індексації прейскурантних цін на подібне майно - шляхом збільшення цін, зазначених в прейскурантах цін на машини, обладнання та інше майно, на коефіцієнти, визначені відповідно до підпункту 3.10.2 цього пункту;

на основі мультиплікатора - шляхом застосування коефіцієнта, що визначається як відношення ціни на подібне майно до величини його основного ціноутворюючого показника з подальшим збільшенням такого коефіцієнта на величину цього показника в об’єкті оцінки. Такими показниками можуть бути потужність споживна, потужність виробнича, маса та інші характеристики;

інших методів, що описані та належним чином обґрунтовані у звіті про оцінку активів.

3.10.1. З метою оцінки інші основні засоби групуються за ступенем однорідності за такими ознаками:

класифікація основних засобів, яка наведена в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

належність об’єкта оцінки до продукції певної галузі (сфери);

рік виробництва (введення в експлуатацію);

країна-виробник;

інші характеристики, які є суттєвими за наявності переконливого обґрунтування цього в звіті про оцінку.

3.10.2. У разі застосування методу індексації первісної балансової (історичної) вартості, методу індексації прейскурантних цін на подібне майно показник вартості (ціни) коригується на коефіцієнт, що враховує зміни цін за певний період (від дати взяття активу на бухгалтерський облік; від дати, на яку прейскурантні ціни були чинними, до дати оцінки). Під час обрання галузі, індекси цін на продукцію якої будуть застосовуватись для оцінки основних засобів, досліджується, до продукції якої галузі належать такі основні засоби.

Коригувальними коефіцієнтами залежно від функціонального призначення об’єкта основних засобів та країни його виробника можуть бути:

індекси цін виробників промислової продукції відповідної галузі;

індекси споживчих цін;

індекси цін експортерів країн Європейського Союзу, інших країн-виробників.

3.11. Визначення ринкової вартості та залишкової вартості заміщення (відтворення) основних засобів передбачає розрахунок фізичного зносу таких активів та коефіцієнта оптимізації у випадках, визначених цією Методикою.

3.12. Оцінка фізичного зносу основних засобів у випадках, визначених цією Методикою, здійснюється за методом строку життя з лінійним зниженням вартості. Фізичний знос визначається як частка від ділення фактичного строку експлуатації активу на нормативний строк його експлуатації за такою формулою:

де

Зфіз - фізичний знос активу, що оцінюється, відсотки;

Сф - фактичний строк експлуатації активу, місяці або роки;

Сн - нормативний строк експлуатації активу, місяці або роки.

З метою розрахунку фізичного зносу основних засобів відповідно до вимог цієї Методики нормативні строки експлуатації активів обираються, виходячи з даних, наведених у додатку 10 до цієї Методики.

Якщо за подібний об’єкт береться об’єкт, що був в експлуатації, до ціни подібного об’єкта застосовується поправка, яка враховує різницю між фізичним зносом об’єкта оцінки та фізичним зносом подібного об’єкта і визначається за такою формулою:

де

Пфіз - поправка на різницю фізичних станів об’єкта оцінки та подібного об’єкта;

Зфо - фізичний знос об’єкта оцінки, відсотки;

Зфа - фізичний знос подібного об’єкта, відсотки.

3.12.1. З метою врахування незвичайних (нетипових) умов експлуатації об’єкта в минулому, пошкодження об’єкта внаслідок аварії або його неповної укомплектованості в переліках активів, що складаються підприємством, робиться відмітка про це і додатково складаються документи (акт технічного (фізичного) стану, акт обстеження об’єкта тощо), в яких зазначаються відомості про причини складання відповідного документа та інформація про фізичний стан, відсутність (наявність) складових такого об’єкта тощо. У такому разі фізичний знос активу визначається з урахуванням зазначеної в документах інформації за методами, застосування яких обґрунтовується у звіті про оцінку таких активів.

3.12.2. З метою врахування факту наявності покращення експлуатаційних характеристик активу за рахунок проведених реконструкцій застосовується таке коригування розрахунку фізичного зносу: фактичний строк експлуатації активу береться таким, що дорівнює проміжку часу, який минув з дати проведення останньої реконструкції активу до дати оцінки. При цьому фізичний знос активу станом на дату завершення реконструкції береться розміром 20 відсотків.

Розрахунок фізичного зносу активів, які були реконструйовані, за винятком профільних для відповідної сфери передавальних пристроїв, виконується за такою формулою:

де

Срек - проміжок часу, що минув з дати проведення останньої реконструкції активу до дати оцінки, місяці або роки.

Розрахунок фізичного зносу профільних для відповідної сфери передавальних пристроїв, які було реконструйовано повністю або частково, виконується за такою формулою:

де

Lpi - довжина реконструйованих ділянок передавального пристрою, кілометри, метри;

Cрекі - час, який минув з дати проведення реконструкції певної ділянки передавального пристрою до дати оцінки, місяці або роки;

L0 - довжина ділянок передавального пристрою, що не були реконструйовані, кілометри, метри;

Lзаг - загальна довжина передавального пристрою, кілометри, метри.

3.12.3. Фізичний знос об’єкта, що складається з декількох активів, розраховується окремо щодо кожного активу, що входять до складу такого об’єкта.

3.12.4. Залишковий строк експлуатації активу Сз визначається за такою формулою:

Залишковий строк експлуатації активу визначається в місяцях або роках відповідно до показника нормативного строку експлуатації активу.".

3.13. Оцінка об’єктів капітальних інвестицій проводиться із застосуванням витратного та порівняльного методичних підходів.

3.13.1. Оцінка об’єктів, незавершених будівництвом, проводиться методами витратного підходу: методом прямого відтворення або методом заміщення, у тому числі на підставі наявних кошторисів на їх будівництво, з урахуванням зносу та ступеня готовності об’єкта.

3.13.2. Оцінка встановленого та невстановленого обладнання, вартість якого не визначалась (не врахована) у складі нерухомого майна, проводиться відповідно до пунктів 3.7, 3.8 цього розділу.

3.13.3. Аванси, виплачені на дату оцінки за об’єкти капітальних інвестицій, відповідно до цієї Методики оцінюються за даними бухгалтерського обліку підприємства.

3.14. Оцінка таких нематеріальних активів, як майнові права на об’єкти інтелектуальної власності, проводиться відповідно до Національного стандарту № 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності" , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1185, та Методики оцінки майнових прав інтелектуальної власності , затвердженої наказом Фонду державного майна України від 25 червня 2008 року № 740, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 серпня 2008 року за № 726/15417.

Інші нематеріальні активи оцінюються із застосуванням порівняльного та витратного методичних підходів.

3.14.1. Метод прямого відтворення ґрунтується на визначенні поточної вартості витрат, пов’язаних із розробленням або придбанням об’єкта оцінки. Метод заміщення застосовується для оцінки об’єктів, заміщення яких подібними об’єктами, які за своїми споживчими, функціональними, економічними показниками можуть бути їм рівноцінною заміною, можливе та економічно доцільне.

3.14.2. Порівняльний підхід до оцінки застосовується у разі наявності достатнього обсягу достовірної інформації про ціни на ринку подібних об’єктів. У разі застосування порівняльного підходу подібність об’єктів визначається з урахуванням їх виду, галузі (сфери) застосування, економічних, функціональних та інших характеристик.

3.15. Вартість активів відповідно до цієї Методики визначається без урахування податку на додану вартість.

3.16. Звіт про оцінку активів складається в повній формі відповідно до вимог Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1). Висновок про вартість активів, що є частиною звіту про оцінку активів, складається за формою, наведеною в додатку 1 до цієї Методики.

3.17. Складений і оформлений відповідно до цієї Методики звіт про оцінку активів згідно з договором про проведення оцінки передається замовнику оцінки. До звіту додається перелік активів із зазначенням їх даних за бухгалтерським обліком та результатів оцінки кожного активу в електронному вигляді, який включає таку інформацію про активи:

дані бухгалтерського обліку:

інвентарний номер, назву активу, назву (код) підрозділу підприємства, за яким закріплено актив;

найменування та код (номер) рахунку бухгалтерського обліку, на якому обліковується актив;

балансову первісну вартість, знос та залишкову вартість на дату оцінки;

дату введення в експлуатацію;

нормативний строк експлуатації;

залишковий строк експлуатації;

вартість кожного активу, визначену за результатами оцінки, та їх загальну вартість;

примітки (інформація надається у разі потреби).

3.18. Строк дії звіту про оцінку визначається органом, який здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, суб'єктів господарювання на суміжних ринках у відповідній сфері, але не може перевищувати півтора року від дати оцінки.

4.1. Для цілей оцінки активів підприємства, що здійснює діяльність у сфері розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) та постачання електричної енергії, ця Методика передбачає попереднє групування об’єктів оцінки за такими функціональними групами:

4.1.1. Трансформаторні підстанції та розподільні пункти, у тому числі:

підстанції та розподільні пункти високої напруги (35 (27,5) - 750 кВ), у тому числі будівлі, споруди та обладнання таких підстанцій та розподільних пунктів;

підстанції низької напруги (0,38 - 10 кВ);

комплектні трансформаторні підстанції низької напруги (0,38 - 10 кВ);

розподільні пункти низької напруги (0,38 - 10 (6) кВ).

4.1.2. Лінії передачі електроенергії високої напруги (35 (27,5) - 750 кВ), у тому числі:

повітряні лінії високої напруги;

кабельні лінії високої напруги;

комбіновані лінії високої напруги.

4.1.3. Лінії передачі електроенергії низької напруги (0,38 - 10 (6) кВ), у тому числі:

повітряні лінії низької напруги;

кабельні лінії низької напруги;

комбіновані лінії низької напруги.

4.1.4. Будівлі, за винятком тих, що належать до підстанцій високої напруги.

4.1.5. Споруди, за винятком тих, що належать до підстанцій високої напруги.

4.1.6. Інші передавальні пристрої, за винятком передавальних пристроїв, що належать до ліній передачі електроенергії.

4.1.7. Інше силове та електротехнічне обладнання, за винятком обладнання, що встановлене на підстанціях високої напруги, у тому числі:

трансформатори;

силові, транзитні та секційні шафи;

інше силове та електротехнічне обладнання.

4.1.8. Обладнання телемеханіки, високочастотного зв'язку та інші комутаційні пристрої, за винятком об'єктів, що належать до підстанцій високої напруги.

4.1.9. Інші робочі машини та обладнання, за винятком обладнання, що належить до підстанцій високої напруги.

4.1.10. Вимірювальні та регулювальні прилади, за винятком обладнання, що належить до підстанцій високої напруги.

4.1.11. Транспортні засоби, у тому числі:

колісні транспортні засоби;

інші транспортні засоби.

4.1.12. Інші основні засоби, у тому числі обчислювальна та офісна техніка, комп’ютери, інвентар.

4.1.13. Нематеріальні активи, крім речових прав, пов’язаних із земельною ділянкою.

4.1.14. Капітальні інвестиції.

4.2. Оцінка основних засобів підприємств, що здійснюють діяльність у сферах розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) та постачання електричної енергії, проводиться з дотриманням таких особливостей:

4.2.1. Оцінка трансформаторних підстанцій високої напруги (35 (27,5) - 750 кВ) (далі - ПС) проводиться шляхом комбінування витратного та порівняльного методичних підходів.

4.2.1.1. Проводиться ідентифікація всіх основних засобів, що належать до ПС, за ознакою їх належності до певних ПС.

4.2.1.2. Проводиться ідентифікація ПС з описом їх основних характеристик, яка виконується на підставі лінійних схем ПС.

4.2.1.3. Під час ідентифікації ПС досліджуються такі характеристики:

диспетчерська назва ПС;

клас напруги;

номер лінійної схеми високовольтної відкритої розподільної установки (далі - ВРУ) згідно з ГКД 341.004.001-94 "Норми технологічного проектування підстанцій змінного струму з вищою напругою 6 - 750 кВ" (далі - ГКД 341.004.001-94);

основні відмінності вузлів ВРУ ПС, яка оцінюється, від вузлів ВРУ, що зазначені у схемі згідно з ГКД 341.004.001-94;

кількість, потужність та тип установлених силових трансформаторів;

кількість та тип камер лінії 10 (6) кВ низьковольтної розподільної установки 0,38 - 10 (6) кВ (далі - РУ).

4.2.1.4. У разі неможливості визначення номера лінійної схеми ВРУ згідно з ГКД 341.004.001-94 визначаються такі складові основного обладнання ПС (далі - вузли ПС):

4.2.1.4.1. Вузли ВРУ напругою 35 (27,5) - 750 кВ.

4.2.1.4.2. Силові трансформатори.

4.2.1.4.3. Вузли РУ напругою 0,38 - 10 (6) кВ.

4.2.1.4.4. Вузли загальнопідстанційного пункту керування.

4.2.1.4.5. Загальнопідстанційні вузли ПС, у тому числі:

кабельне господарство ПС;

заземлення ПС;

освітлення відкритої частини та блискавкозахист ПС;

улаштування охорони та протипожежної сигналізації ПС;

зовнішні мережі та споруди водопостачання, каналізації, теплопостачання та газопостачання, у тому числі масловоди та масловловлювачі;

улаштування комерційного обліку електроенергії.

4.2.1.4.6. Вузли зв’язку та телемеханіки ПС.

4.2.1.5. Оцінка трансформаторної підстанції високої напруги виконується шляхом визначення вартості кожної з трьох її складових:

високовольтної відкритої розподільної установки;

силових трансформаторів;

низьковольтної розподільної установки.

4.2.1.6. Вартість заміщення ВРУ визначається на підставі зіставлення лінійних схем оцінюваної ВРУ та типових ВРУ, показники вартості яких наведені в додатку 2 до цієї Методики. Для цього з додатка 2 до Методики обирається показник вартості такої типової ВРУ, яка за лінійною схемою збігається або найбільш схожа з оцінюваною ВРУ.

У разі наявності відмінностей у лінійних схемах між комплектацією типової ВРУ та комплектацією ВРУ, що оцінюється, застосовується поправка до вартості типової ВРУ. Величини поправок вносяться до вартості типової ВРУ у грошовому вираженні та визначаються залежно від основних відмінностей вузлів ВРУ, що оцінюється, від типової схеми ВРУ відповідно до ГКД 341.004.001-94 та відповідно до опосередкованих показників їх вартості, наведених у додатку 3 до цієї Методики.

4.2.1.7. Вартість заміщення силових трансформаторів ПС визначається відповідно до схем, характеристик комплектації ПС на основі опосередкованих показників вартості, наведених у додатку 3 до цієї Методики, а у разі відсутності даних у зазначеному додатку - на підставі інформації ринку про ціни на відповідне обладнання. У разі використання інформації ринку про ціни на відповідне обладнання необхідно враховувати всі витрати, пов’язані з його доставкою, монтажем, пусконалагодженням тощо.

4.2.1.8. Вартість заміщення (відтворення) РУ визначається з урахуванням складу РУ відповідно до опосередкованих показників вартості, наведених у додатку 3 до цієї Методики.

4.2.1.9. Вартість заміщення (відтворення) ПС визначається шляхом складання вартостей заміщення (відтворення) її основних складових: ВРУ, силових трансформаторів та РУ.

4.2.1.10. У разі неможливості визначення номера лінійної схеми ВРУ згідно з ГКД 341.004.001-94 кожен вузол ПС оцінюється окремо на підставі показників вартості, наведених у додатку 3 до цієї Методики.

4.2.1.11. Для ПС, які мають у своєму складі ВРУ та РУ напругою 27,5 кВ, вартість заміщення визначається шляхом коригування вартості типової ВРУ на вартість заміщення ВРУ та РУ напругою 27,5 кВ.

Вартість заміщення ВРУ та РУ напругою 27,5 кВ визначається відповідно до їх лінійних схем та комплектації вузлів, які входять до їх складу. Вартість заміщення розраховується на підставі опосередкованих показників вартості, що наведені в додатку 3 до цієї Методики, та з використанням інформації ринку про ціни на подібне обладнання у разі відсутності певних показників вартості у додатку 3 до цієї Методики.

Для ВРУ та РУ напругою 27,5 кВ, які побудовані на базі комплектних розподільних установок блочного типу КРП(Б) 3-27,5 кВ, вартість заміщення визначається на підставі інформації ринку про ціни на комплектні розподільні установки відповідно до їх лінійних схем.

4.2.1.12. Розподіл вартості заміщення (відтворення) ПС за інвентарними об’єктами основних засобів, що входять до складу ПС відповідно до даних бухгалтерського обліку, здійснюється таким чином:

визначення вартості заміщення (відтворення) силового електротехнічного обладнання, яке встановлене на ПС і обліковується за окремими інвентарними номерами, проводиться згідно з додатком 3 до цієї Методики або за інформацією ринку про ціни на таке нове обладнання;

визначення вартості спеціалізованої нерухомості, яка входить до складу ПС і обліковується за окремими інвентарними номерами, проводиться шляхом застосування відповідно до Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна" , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 (із змінами) (далі - Національний стандарт № 2), витратного методичного підходу з визначенням їх вартості заміщення (відтворення). Вартість кожної будівлі та споруди визначається на підставі опосередкованих одиничних показників вартості будівництва. Інформація про укрупнені показники вартості будівництва будівель трансформаторних підстанцій та розподільних пунктів наведена в додатках 4, 5 до цієї Методики;

зменшення вартості заміщення (відтворення) ПС на величину вартості заміщення (відтворення) силового електротехнічного обладнання та вартості заміщення (відтворення) спеціалізованої нерухомості і розподіл залишку між іншими інвентарними об'єктами основних засобів, що входять до складу ПС, який проводиться пропорційно їх балансовій первісній вартості;

4.2.1.13. Фізичний знос та коефіцієнт оптимізації витрат ПС визначаються відповідно до вимог пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики та пунктів 4.6 - 4.16 цього розділу.

4.2.2. Оцінка ліній передачі електроенергії (далі - ЛЕП) проводиться за таким алгоритмом:

4.2.2.1. За класифікацією ЛЕП за ознакою їх конструктивного виконання вони поділяються на такі групи:

повітряна лінія (далі - ПЛ);

кабельна лінія (далі - КЛ);

комбінована лінія, що складається з повітряних і кабельних ліній (далі - ПКЛ).

Під час ідентифікації кожної ЛЕП досліджується її належність до однієї із зазначених груп.

4.2.2.2. Досліджуються такі базові ціноутворюючі характеристики кожної ЛЕП:

загальна довжина лінії, клас напруги, тип та марка дроту, кількість кіл, умови проходження траси, тип установлених опор (для повітряної лінії);

загальна довжина лінії, клас напруги, тип та марка кабелю, кількість ланцюгів та кабелів в одній траншеї, умови проходження траси (для кабельної лінії);

довжина відповідних ділянок повітряних та кабельних ліній, а також зазначені в цьому підпункті характеристики ділянок повітряної та кабельної ліній (для комбінованої лінії).

4.2.2.3. Вартість кожної ЛЕП визначається на підставі опосередкованих одиничних показників вартості будівництва ліній передачі електроенергії, наведених у додатку 6 до цієї Методики.

4.2.2.4. Для визначення вартості ЛЕП, які мають відмінні типи і марки дротів (для повітряної лінії) і кабелів (для кабельної лінії) від тих, що зазначені в додатку 6 до цієї Методики, одиничний показник вартості відтворення, наведений у зазначеному додатку, коригується на різницю у вартостях між дротами, кабелями. При цьому вартість дротів і кабелів визначається на підставі інформації ринку про ціни на такі об’єкти.

4.2.2.5. Вартість заміщення (відтворення) ЛЕП для кожного регіону визначається з урахуванням поправних коефіцієнтів, що враховують умови регіону проходження ЛЕП (ґрунти, рельєф, кліматичні умови). Значення поправних середньозважених коефіцієнтів наведено в додатку 7 до цієї Методики.

4.2.2.6. Для розрахунку вартості ПКЛ, а також ЛЕП, які мають неоднорідні конструктивні елементи (різні типи опор, різні способи прокладання кабелів тощо), одиничний показник вартості будівництва зважується на питому вагу відповідного елемента з подальшим застосуванням відповідного середньозваженого показника вартості. При цьому враховується суттєвість питомої ваги конструктивних елементів і допускаються усереднення у випадках дуже малої питомої ваги певних типів конструктивних елементів у складі об’єкта оцінки.

4.2.2.7. Фізичний знос та коефіцієнт оптимізації витрат ЛЕП визначаються відповідно до вимог пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики та пунктів 4.6 - 4.16 цього розділу.

4.2.3. Оцінка будівель, у тому числі неспеціалізованих, споруд, за винятком тих, що належать до ПС, та передавальних пристроїв, за винятком тих, що належать до ЛЕП, проводиться шляхом застосування відповідно до Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна" , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 (із змінами), витратного методичного підходу з визначенням їх залишкової вартості заміщення (відтворення) з урахуванням таких особливостей:

4.2.3.1. Вартість кожної будівлі та споруди визначається на підставі одиничних показників вартості будівництва.

4.2.3.2. Джерелами інформації про укрупнені показники вартості будівництва є:

укрупнені показники вартості будівництва будівель трансформаторних підстанцій та розподільних пунктів, що наведені в додатках 4 та 5 до цієї Методики;

укрупнені показники вартості будівництва інших типових будівель, споруд та передавальних пристроїв, що зазвичай входять до складу основних засобів підприємств, що здійснюють діяльність у сферах розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) та постачання електричної енергії, що наведені в додатку 5 до цієї Методики;

кошторисна документація будівельно-монтажних підприємств, які використовуються виключно за умови відсутності необхідних даних, наведених у додатках 4, 5 та 8 до цієї Методики;

інші джерела інформації про укрупнені показники вартості будівництва, які можуть використовуватися за умови відсутності зазначених вище у цьому пункті джерел.

4.2.3.3. Під час розрахунку вартості заміщення об’єкти порівняння обираються відповідно до джерел інформації з урахуванням найбільш подібного за функціональним призначенням, архітектурно-планувальними, конструктивними характеристиками і розмірами (об’єм, площа та інші характеристики). У разі відхилення характеристик оцінюваного об’єкта від аналогічних характеристик об’єкта порівняння до одиничного показника вартості будівництва об’єкта порівняння застосовуються поправки, у тому числі визначені відповідно до джерел інформації.

4.2.3.4. Укрупнені показники вартості будівництва включають прямі та накладні витрати, у тому числі витрати на проектні та вишукувальні роботи, непередбачені витрати тощо, а також кошторисний прибуток (прибуток підрядника).

4.2.3.5. Під час визначення вартості заміщення (відтворення) прибуток забудовника (інвестора), податок на додану вартість не враховуються.

4.2.3.6. Визначення фізичного зносу та коефіцієнта оптимізації витрат будівель, споруд та передавальних пристроїв проводиться відповідно до вимог пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики та пунктів 4.6 - 4.16 цього розділу.

4.2.4. Оцінка вартості трансформаторних підстанцій низької напруги (0,38 - 10 кВ) (далі - ТП), комплектних трансформаторних підстанцій низької напруги (0,38 - 10 кВ) (далі - КТП) та розподільних пунктів низької напруги (0,38 - 10 (6) кВ) (далі - РП) виконується із застосуванням комбінування витратного та порівняльного методичних підходів.

4.2.4.1. Вартість ТП визначається відповідно до комплектації РУ 10 (6) кВ і РУ 0,38 кВ на підставі показників вартості, що наведені в додатку 9 до цієї Методики, а у разі відсутності таких даних у зазначеному додатку - на підставі інформації ринку про ціни на подібне обладнання.

4.2.4.2. Вартість КТП оцінюється шляхом застосування порівняльного підходу на підставі показників вартості, наведених у додатку 9 до цієї Методики, а у разі відсутності таких даних у зазначеному додатку - на підставі інформації ринку про ціни на подібне обладнання.

4.2.4.3. Вартість РП оцінюється з урахуванням його комплектації на підставі показників вартості, наведених у додатку 9 до цієї Методики, а у разі відсутності таких даних у зазначеному додатку - на підставі ринкової інформації про ціни на подібне обладнання.

4.2.4.4. Визначення фізичного зносу та коефіцієнта оптимізації витрат ТП, КТП та РП проводиться відповідно до вимог пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики та пунктів 4.6 - 4.16 цього розділу.

4.2.5. Оцінка вартості силового та електротехнічного обладнання, засобів телемеханіки, високочастотного зв'язку та інших комутаційних пристроїв, за винятком обладнання, що встановлене на ПС, проводиться шляхом застосування порівняльного методичного підходу.

4.2.5.1. З метою формування сукупності об’єктів порівняння аналізуються ціни на ідентичне або подібне майно з таких джерел інформації:

додатки до цієї Методики;

прейскуранти виробників та дилерів на ідентичне або подібне обладнання;

ціни на ідентичне або подібне обладнання, яке було у використанні і представлене до продажу на вторинному ринку;

ціни на нове обладнання, що були запропоновані продавцями, у тому числі виробником, у відповідь на запити суб’єкта оціночної діяльності.

Джерелами інформації є додатки до цієї Методики. Інформація з інших джерел використовується виключно у разі її відсутності в додатках до цієї Методики.

4.2.5.2. Вартість зазначених активів визначається на підставі ринкових цін на подібне обладнання або його окремі складові частини (блоки, вузли, агрегати). Подібним обладнанням уважається обладнання, подібне за функціональним призначенням, яке за своїми технічними характеристиками відповідає відповідним технічним характеристикам об’єкта оцінки або має незначні відмінності від них. У разі визначення вартості на підставі аналізу цін на подібні за функціональним призначенням об’єкти визначення ринкової вартості проводиться з урахуванням відмінностей між технічними характеристиками об’єкта оцінки і відповідними характеристиками подібних об’єктів. Для оцінки обладнання, фактичний строк експлуатації якого перевищує його нормативний строк експлуатації, обираються подібні за віком та фізичним станом об’єкти.