Про затвердження Методики оцінки активів суб’єктів природних монополій, суб’єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії

4.2.5.3. У разі оцінки активів, введення в експлуатацію яких потребувало проведення робіт з їх монтажу та налагодження, ринкова вартість таких активів збільшується на витрати, пов’язані з доставкою, монтажем та пусконалагоджувальними роботами. Джерелами інформації про витрати на монтаж та пусконалагоджувальні роботи є дані постачальників, статистичні дані, дані підприємства щодо таких витрат.

4.2.5.4. У разі урахування інформації про ціни на імпортне обладнання залежно від умов постачання під час оцінки враховуються митні платежі згідно з вимогами законодавства України з питань державної митної справи, чинними на дату оцінки.

4.2.5.5. Розрахунок фізичного зносу та коефіцієнта оптимізації витрат силового та електротехнічного обладнання, засобів телемеханіки, високочастотного зв'язку та інших комутаційних пристроїв виконується відповідно до вимог пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики та пунктів 4.6 - 4.16 цього розділу.

4.2.6. Визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів проводиться відповідно до пункту 3.9 розділу ІІІ цієї Методики.

Оцінка інших транспортних засобів проводиться шляхом застосування порівняльного підходу на підставі інформації про ціни на ідентичне або подібне майно, включаючи інформацію виробника.

4.2.7. Оцінка інших основних засобів, що не зазначені в підпунктах 4.2.1-4.2.6 цього пункту (включаючи вимірювальні та регулювальні прилади, обчислювальну та офісну техніку, комп’ютери, інвентар тощо), проводиться відповідно до пункту 3.10 розділу IІІ цієї Методики.

4.3. Визначення вартості об’єктів капітальних інвестицій, які підлягають оцінці, проводиться відповідно до пункту 3.13 розділу ІІІ цієї Методики.

4.4. Оцінка нематеріальних активів проводиться відповідно до пункту 3.14 розділу ІІІ цієї Методики.

4.5. Для оцінки активів підприємств, які здійснюють діяльність у сферах розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) та постачання електричної енергії, під час визначення вартості заміщення (відтворення) на підставі інформації про укрупнені показники вартості, яка наведена у додатках до цієї Методики, до зазначених показників застосовуються індекси цін, визначені відповідно до пункту 3.7 розділу ІІІ цієї Методики, з урахуванням того, що зазначені укрупнені показники вартості визначені станом на 01 липня 2012 року.

4.6. У разі коли результатом розрахунку фізичного зносу всіх активів, що входять до складу ПС, ліній передачі електроенергії, а також для будівель усіх типів незалежно від їх функціонального призначення, проведеного відповідно до пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики, є величина, більша за 80 відсотків, фізичний знос вважається таким, що дорівнює 80 відсоткам. У разі коли результатом розрахунку фізичного зносу інших активів за формулами, що наведені в пункті 4.6 та пункті 4.12 цього розділу, є величина, більша за 90 відсотків, фізичний знос вважається таким, що дорівнює 90 відсоткам. )

4.7. Коефіцієнт оптимізації витрат Копт визначається за такою формулою:

де

Кзакт - коефіцієнт завантаження активів. До складу активів входять будівлі та споруди, що належать до ПС, ТП, КТП, РП; машини, обладнання, вимірювальні та регулюючі прилади, встановлені на ПС, ТП, КТП, РП; ЛЕП;

Крез - коефіцієнт резервування;

n - коефіцієнт гальмування.

4.8. Коефіцієнт завантаження активів розраховується суб’єктом оціночної діяльності за наданою підприємством інформацією окремо по кожному підрозділу електричних мереж підприємства та по підприємству в цілому.

За період 3 роки, що передують даті оцінки, підприємством обирається в кожному році місяць, що відповідає максимальному навантаженню. У відібраних місяцях аналізуються показники завантаження кожної трансформаторної підстанції високої напруги (35 (27,5) - 750 кВ), визначені відповідно до пункту 4.9 цього розділу, кожного підрозділу електричних мереж, визначених відповідно до пункту 4.10 цього розділу, та активів підприємства в цілому, визначених відповідно до пункту 4.11 цього розділу.

На підставі проведеного аналізу завантаження виявляється найбільше значення коефіцієнта завантаження по підприємству в цілому. Для розрахунку коефіцієнта оптимізації витрат за формулою, що наведена в пункті 4.7 цього розділу, обираються показники завантаження за підрозділами електричних мереж за той місяць відповідного року, коли підприємство в цілому мало найбільше значення показника завантаження.

У разі якщо окремий підрозділ електричних мереж підприємства не має у своєму складі трансформаторних підстанцій високої напруги, коефіцієнт завантаження такого підрозділу приймається рівним коефіцієнту завантаження по підприємству в цілому.

У разі якщо у складі активів підприємства відсутні трансформаторні підстанції високої напруги (35 (27,5) - 750 кВ), використовується показник завантаження трансформаторних підстанцій низької напруги (0,38 - 10 кВ).

4.9. Коефіцієнт завантаження активів окремої трансформаторної підстанції високої напруги Кзпс розраховується за такою формулою:

де

ТЕ - зафіксований лічильниками обсяг трансформації електроенергії на трансформаторах окремої трансформаторної підстанції, безпосередньо підключених до мереж високої напруги, без врахування тих, що задіяні в повторній трансформації, за місяць, що відповідає максимальному навантаженню, року, що аналізується, МВт·год;

cos фі - коефіцієнт потужності, що відображає відношення активної потужності до повної потужності. Для цілей цієї Методики приймається рівним 0,92;

Тміс - кількість годин у місяці, що відповідає максимальному навантаженню, року, що аналізується, години;

Ппс - загальна номінальна потужність трансформаторів окремої трансформаторної підстанції, безпосередньо підключених до мереж високої напруги, без врахування резервних трансформаторів та трансформаторів, що задіяні в повторній трансформації, МВА. Номінальна потужність трансформатора - найбільша електрична потужність трансформатора, з якою він може працювати без перевантаження відповідно до технічної документації на таке обладнання.

4.10. Коефіцієнт завантаження активів окремого підрозділу електричних мереж Кзпр як середньозважене значення таких коефіцієнтів по всіх трансформаторних підстанціях високої напруги розраховується за такою формулою:

де

Сума Ппс - загальна номінальна потужність трансформаторів, безпосередньо підключених до мереж високої напруги, без врахування резервних трансформаторів та трансформаторів, що задіяні у повторній трансформації, усіх трансформаторних підстанцій високої напруги, що входять до складу окремого підрозділу електричних мереж підприємства, МВА.

4.11. Коефіцієнт завантаження активів підприємства в цілому Кзп як середньозважене значення таких коефіцієнтів по всіх окремих підрозділах електричних мереж підприємства розраховується за такою формулою:

де

Ппр - загальна номінальна потужність трансформаторів, безпосередньо підключених до мереж високої напруги, без врахування резервних трансформаторів та трансформаторів, що задіяні в повторній трансформації, усіх трансформаторних підстанцій окремого підрозділу електричних мереж, що входить до складу підприємства, МВА;

Сума Ппр - загальна номінальна потужність трансформаторів, безпосередньо підключених до мереж високої напруги, без врахування резервних трансформаторів та трансформаторів, що задіяні в повторній трансформації, усіх трансформаторних підстанцій усіх підрозділів електричних мереж, що входять до складу підприємства, МВА.

4.12. Для проведення суб’єктом оціночної діяльності розрахунків коефіцієнтів завантаження активів за формулами, зазначеними в пунктах 4.9-4.11 цього розділу, підприємство в повному обсязі готує інформацію для таких розрахунків, яку оформлює належним чином як вихідні дані і надає суб’єкту оціночної діяльності, що передбачається умовами договору на проведення оцінки.

4.13. Коефіцієнт резервування враховує вимоги щодо безперебійного забезпечення електричною енергією споживачів і для цілей цього розділу дорівнює 1,7.

4.14. Коефіцієнт гальмування відображає нелінійну залежність вартості активу від його технічних характеристик і для цілей цього розділу дорівнює 0,7.

4.15. У разі коли результат розрахунку за формулою, що наведена в пункті 4.7 цього розділу, є більшим за одиницю, коефіцієнт оптимізації приймається рівним одиниці.

4.16. Відповідно до формули, що зазначена в пункті 4.7 цього розділу, за відібраними показниками завантаження кожного підрозділу електричних мереж підприємства розраховуються коефіцієнти оптимізації витрат за кожним таким підрозділом.

Визначений коефіцієнт оптимізації в розрізі кожного підрозділу електричних мереж підприємства застосовується до вартості таких груп активів відповідного підрозділу підприємства, що визначені з урахуванням їх фізичного зносу:

будівлі та споруди, що належать до ПС, ТП, КТП, РП;

машини, обладнання, вимірювальні та регулюючі прилади, встановлені на ПС, ТП, КТП, РП;

ЛЕП.

Для інших груп активів коефіцієнт оптимізації не застосовується.

5.1. Для цілей оцінки активів підприємства, що здійснює діяльність у сфері розподілу природного газу трубопроводами, ця Методика передбачає попереднє групування об’єктів оцінки за такими функціональними групами:

5.1.1. Передавальні пристрої у вигляді газопроводів, у тому числі:

поліетиленові газопроводи (низького, середнього та високого тиску);

сталеві газопроводи (низького, середнього та високого тиску);

комбіновані газопроводи (низького, середнього та високого тиску).

5.1.2. Газорегуляторні пункти, у тому числі:

газорегуляторне обладнання, що за своєю конструкцією є окремим газорегуляторним пунктом (блоковий, шафовий);

газорегуляторне обладнання, що є складовою газорегуляторного пункту, без врахування будівель, у яких воно розміщене.

5.1.3. Будівлі, приміщення (вбудовані, прибудовані), у яких розміщене газорегуляторне обладнання.

5.1.4. Будівлі, приміщення, за винятком тих, у яких розміщене газорегуляторне обладнання.

5.1.5. Передавальні пристрої, за винятком тих, що належать до газопроводів.

5.1.6. Споруди.

5.1.7. Обладнання електрохімічного захисту.

5.1.8. Машини та обладнання, за винятком обладнання, що належить до газорегуляторних пунктів, та обладнання електрохімічного захисту.

5.1.9. Вимірювальні та регулюючі прилади, за винятком приладів, що належать до газорегуляторних пунктів, та приладів електрохімічного захисту.

5.1.10. Транспортні засоби, у тому числі:

колісні транспортні засоби;

інші транспортні засоби.

5.1.11. Інші основні засоби, у тому числі обчислювальна та офісна техніка, комп’ютери, інвентар.

5.1.12. Нематеріальні активи, крім речових прав, пов’язаних із земельною ділянкою.

5.1.13. Капітальні інвестиції.

5.2. Оцінка основних засобів підприємств, що здійснюють діяльність у сфері розподілу природного газу трубопроводами, проводиться з дотриманням таких особливостей:

5.2.1. Оцінка газопроводів проводиться шляхом застосування витратного підходу, за результатами якого визначається залишкова вартість заміщення (відтворення).

5.2.1.1. Газопроводи за матеріалом виготовлення труби поділяються на такі групи:

поліетиленові;

сталеві;

комбіновані.

Під час ідентифікації окремого газопроводу досліджується його належність до однієї із зазначених груп.

5.2.1.2. Для визначення вартості сталевих газопроводів у всіх випадках використовуються укрупнені показники вартості будівництва поліетиленових газопроводів з подібними технічними параметрами, крім таких випадків прокладання газопроводів:

у гірській місцевості з високою ймовірністю зсуву ґрунту;

для транспортування газів, що містять ароматичні і хлоровані вуглеводні, а також парові і рідкі фази зріджених вуглеводневих газів;

надземного, наземного способу;

у тунелях, колекторах;

на підроблювальних територіях;

тиском вище 0,1 МПа.

5.2.1.3. Досліджуються такі істотні ціноутворюючі характеристики окремого газопроводу:

загальна довжина ділянки газопроводу, розгорнута протяжність газопроводу в однотрубному вимірі, матеріал виготовлення та діаметр труби, спосіб прокладання, тиск газопроводу, умови прокладання газопроводу.

5.2.1.4. Вартість заміщення (відтворення) окремого газопроводу визначається на підставі укрупнених показників вартості труби, інших матеріалів, будівельно-монтажних та проектних робіт, пов’язаних з прокладенням такої труби, визначених відповідно до додатка 11 до цієї Методики.

5.2.1.5. Вартість заміщення (відтворення) газопроводу визначається як добуток суми укрупненого показника вартості труби (показника вартості одного погонного метра труби), відібраного залежно від тиску газопроводу, діаметра та матеріалу виготовлення труби, та укрупненого показника вартості прокладання труби (показника вартості прокладання одного погонного метра труби), відібраного залежно від способу прокладання, діаметра та матеріалу виготовлення труби, та розгорнутої протяжності газопроводу в однотрубному вимірі, збільшений на коефіцієнт, що враховує індекси цін, визначені відповідно до пункту 3.7 розділу ІІІ цієї Методики, з урахуванням того, що зазначені укрупнені показники вартості визначені станом на 01 січня 2013 року.

Рішення щодо вибору матеріалу виготовлення труби оцінюваного газопроводу приймається з урахуванням підпункту 5.2.1.2 цього пункту.

5.2.1.6. Для врахування ускладнених умов прокладення газопроводів до вартості заміщення (відтворення) застосовуються поправні коефіцієнти, наведені в додатку 11 до цієї Методики.

5.2.1.7. Залишкова вартість заміщення (відтворення) газопроводу визначається як вартість заміщення (відтворення) такого газопроводу з урахуванням його фізичного зносу та коефіцієнта оптимізації витрат.

5.2.1.8. Фізичний знос окремого газопроводу визначається відповідно до пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики.

5.2.1.9. Коефіцієнт оптимізації витрат Копт газопроводів, виведених від окремої газорозподільної станції магістральних газопроводів (далі - ГРС), визначається за такою формулою:

де

Кзакт - коефіцієнт завантаження газопроводів окремої ГРС;

Крез - коефіцієнт резервування;

n - коефіцієнт гальмування.

Коефіцієнт оптимізації витрат газопроводів, виведених від певної ГРС, застосовується до вартості заміщення (відтворення) усіх газопроводів, які пов’язані з такою ГРС. З метою ідентифікації газопроводів, які пов’язані з певною ГРС, у переліках активів підприємства, які відповідно до пункту 2.3 розділу ІІ цієї Методики складаються під час інвентаризації активів, зазначається інформація про належність кожного газопроводу високого та середнього тиску до певної ГРС.

5.2.1.9.1. Коефіцієнт завантаження газопроводів розраховується для кожної окремої ГРС на основі відношення максимальних фактичних та максимальних (проектних) витрат газу для усіх газопроводів високого та середнього тиску на виході від окремої ГРС. У разі наявності декількох виходів газопроводу високого та середнього тиску від ГРС у розрахунку враховуються витрати газу для всіх таких газопроводів.

5.2.1.9.2. Максимальні (проектні) витрати газу в газопроводі Qпроект визначаються за такою формулою:

де

d - діаметр газопроводу, см;

t - температура газу, °С;

Pm - середній (абсолютний) тиск газу на ділянці газопроводу, МПа;

V - швидкість руху газу, м/c.

Максимальні (проектні) витрати газу визначаються при температурі 0 °С та тиску 0,10132 МПа у куб. м/год.

Швидкість руху газу під час розрахунку максимальних (проектних) витрат газу приймається:

15 м/с - для газопроводів середнього тиску;

25 м/с - для газопроводів високого тиску.

5.2.1.9.3. Інформація про максимальні фактичні витрати газу в газопроводах високого та середнього тиску на виході від окремої ГРС Qфакт надається суб’єкту оціночної діяльності підприємством за результатами аналізу фактичних витрат газу за годину протягом 3 років, що передували даті оцінки. При цьому в кожному році відбирається 24 значення фактичних витрат газу за годину, протягом яких спостерігалось максимальне навантаження кожного газопроводу високого та середнього тиску. Така інформація оформляється підприємством належним чином як вихідні дані для оцінки і в повному обсязі надається суб’єкту оціночної діяльності згідно з умовами договору на проведення оцінки.

5.2.1.9.4. На підставі наданих вихідних даних для розрахунку коефіцієнта завантаження газопроводів суб’єкт оціночної діяльності визначає середнє арифметичне значення максимальних фактичних витрат газу за годину в кожному газопроводі високого та середнього тиску за кожний з трьох років, що передували даті оцінки. Для подальшого розрахунку коефіцієнта завантаження газопроводів, виведених від окремої ГРС, ураховується визначене таким чином найбільше середнє значення максимальних фактичних витрат газу за годину в усіх газопроводах високого та середнього тиску, отримане за один з трьох років, що передували даті оцінки.

5.2.1.9.5. Коефіцієнт завантаження газопроводів окремої ГРС Кзаг визначається за такою формулою:

де

Сума Qфакт - сума максимальних фактичних витрат газу в усіх газопроводах високого та середнього тиску на виході з ГРС, що належать підприємству, активи якого оцінюються, тис. куб. м/год;

Сума Qпроект - сума максимальних (проектних) витрат газу в усіх газопроводах високого та середнього тиску на виході з ГРС, що належать підприємству, активи якого оцінюються, тис. куб. м/год.

5.2.1.9.6. Коефіцієнт резервування враховує вимоги щодо необхідного технологічного запасу пропускної здатності газопроводу і для цілей цього розділу дорівнює 1,1.

5.2.1.9.7. Коефіцієнт гальмування відображає нелінійну залежність вартості газопроводу від його технічних характеристик і для цілей цього розділу дорівнює 0,7.

5.2.1.10. Якщо наявне обладнання електрохімічного захисту, що обслуговує сталевий газопровід, вартість якого згідно з критеріями, наведеними в підпункті 5.2.1.2 цього пункту, для цілей цієї Методики визначається на підставі укрупнених показників вартості будівництва поліетиленового газопроводу, залишкова вартість заміщення такого газопроводу зменшується відповідно до підпункту 5.2.3.4 цього пункту.

5.2.2. Оцінка газорегуляторних пунктів проводиться шляхом застосування витратного та порівняльного підходів.

5.2.2.1. Досліджуються такі істотні ціноутворюючі характеристики газорегуляторних пунктів: марка, кількість ліній редукування, марка регуляторів, наявність обладнання телеметрії, лічильників та обладнання опалення у складі газорегуляторних пунктів.

5.2.2.2. Вартість заміщення (відтворення) газорегуляторних пунктів складається з вартості будівельно-монтажних робіт, вартості обладнання та вартості інших витрат, що визначаються шляхом застосування показників вартості газорегуляторних пунктів, що наведені в додатку 12 до цієї Методики, а у разі відсутності таких даних у зазначеному додатку - на підставі інформації ринку про ціни на подібне обладнання з урахуванням вартості будівельно-монтажних робіт, які складають 4% від вартості обладнання, та вартості інших витрат, які складають 3% від вартості обладнання.

Визначена відповідно до додатка 12 до цієї Методики вартість збільшується на коефіцієнт, що враховує індекси цін, визначені відповідно до пункту 3.7 розділу ІІІ цієї Методики, з урахуванням того, що зазначені укрупнені показники вартості визначені станом на 01 січня 2013 року.

5.2.2.3. Фізичний знос газорегуляторних пунктів визначається відповідно до пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики.

5.2.3. Оцінка обладнання електрохімічного захисту проводиться шляхом застосування витратного та порівняльного підходів:

5.2.3.1. Досліджуються такі істотні ціноутворюючі характеристики обладнання електрохімічного захисту: марка станції катодного захисту, кількість заземлювачів, марка та протяжність мідного дроту, марка установки поляризованого дренажу, додаткові будівельно-монтажні роботи.

5.2.3.2. Вартість заміщення (відтворення) обладнання електрохімічного захисту визначається з урахуванням його складу на підставі показників вартості обладнання електрохімічного захисту, що наведені в додатку 13 до цієї Методики, збільшених на коефіцієнт, який враховує індекси цін, визначені відповідно до пункту 3.7 розділу ІІІ цієї Методики, з урахуванням того, що зазначені укрупнені показники вартості визначені станом на 01 січня 2013 року. У разі відсутності у зазначеному додатку інформації для оцінюваного обладнання вартість такого обладнання визначається на підставі інформації ринку про ціни на подібне обладнання шляхом застосування порівняльного підходу.

5.2.3.3. Фізичний знос обладнання електрохімічного захисту визначається відповідно до пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики.

5.2.3.4. Якщо обладнання електрохімічного захисту обслуговує сталеві газопроводи, вартість заміщення яких для цілей цієї Методики визначається окремо для кожного структурного підрозділу підприємства згідно з підпунктом 5.2.1.2 цього пункту на підставі вартості подібних поліетиленових газопроводів, проводиться розподіл залишкової вартості заміщення (відтворення) обладнання електрохімічного захисту за газопроводами, які обслуговує таке обладнання, пропорційно до протяжності ділянок таких газопроводів. Для цього залишкова вартість заміщення такого газопроводу зменшується на величину Воез, що визначається за такою формулою:

де

Псг-пе - протяжність окремого сталевого газопроводу або сталевої(их) ділянки(ок) комбінованого газопроводу, вартість заміщення якого згідно з підпунктом 5.2.1.2 цього пункту визначається як вартість будівництва поліетиленових газопроводів;

Вкс - залишкова вартість заміщення (відтворення) катодних станцій, які обслуговують окремий структурний підрозділ;

Псг - загальна протяжність сталевих газопроводів, які знаходяться в окремому структурному підрозділі підприємства.

Якщо розрахована вартість газопроводу після зменшення на частку обладнання електрохімічного захисту становить менше 1 грн, залишкова вартість заміщення газопроводу вважається такою, що дорівнює 1 грн.

5.2.4. Оцінка будівель, приміщень, у тому числі неспеціалізованих, споруд та передавальних пристроїв, за винятком газопроводів, проводиться шляхом застосування відповідно до Національного стандарту № 2 витратного підходу для визначення їх залишкової вартості заміщення (відтворення) з урахуванням таких особливостей:

5.2.4.1. Вартість заміщення (відтворення) будівель, приміщень, в яких розташоване газорегуляторне обладнання, визначається на підставі укрупнених показників вартості будівель, в яких розташоване газорегуляторне обладнання, наведених у додатку 14 до цієї Методики. Вартість інших будівель, приміщень та споруд визначається на підставі укрупнених показників вартості будівництва інших типових будівель, зазначених у додатку 5 до цієї Методики. Визначена таким чином вартість збільшується на коефіцієнт, який враховує індекси цін, визначені відповідно до пункту 3.7 розділу ІІІ цієї Методики, з урахуванням дати, станом на яку визначені укрупнені показники вартості. У разі відсутності у зазначених додатках інформації для оцінюваних будівель та споруд вартість таких об’єктів нерухомості визначається на підставі інформації, джерела якої наводяться в абзацах п’ятому, шостому підпункту 5.2.4.2 цього пункту.

5.2.4.2. Джерелами інформації про укрупнені показники вартості будівництва є:

укрупнені показники вартості будівництва будівель, що наведені в додатку 14 до цієї Методики;

укрупнені показники вартості будівництва будівель трансформаторних підстанцій та розподільних пунктів, що наведені в додатках 4, 5 до цієї Методики;

укрупнені показники вартості будівництва інших типових будівель, споруд, що зазвичай входять до складу основних засобів підприємств, що наведені в додатку 5 до цієї Методики;

вихідні дані про ціни в будівництві, що склались на території України (кошторисна документація), розроблені відповідно до системи ціноутворення в будівництві, які використовуються виключно за умови відсутності необхідних даних у додатках 5, 14 до цієї Методики;

інші джерела інформації про укрупнені показники вартості будівництва, які можуть використовуватися за умови відсутності зазначених вище у цьому пункті джерел.

5.2.4.3. Під час розрахунку вартості заміщення (відтворення) об’єкти порівняння обираються відповідно до джерел інформації з урахуванням найбільш подібного за функціональним призначенням, архітектурно-планувальними, конструктивними характеристиками і розмірами (об’єм, площа та інші характеристики). У разі відхилення характеристик оцінюваного об’єкта від аналогічних характеристик об’єкта порівняння до укрупненого показника вартості будівництва об’єкта порівняння застосовуються поправки, у тому числі визначені відповідно до джерел інформації, зазначених у підпункті 5.2.4.2 цього пункту.

5.2.4.4. Укрупнені показники вартості будівництва включають прямі та накладні витрати, у тому числі витрати на проектні та вишукувальні роботи, непередбачувані витрати тощо, а також кошторисний прибуток (прибуток підрядника).

5.2.4.5. Під час визначення вартості заміщення (відтворення) прибуток забудовника (інвестора) не враховується.

5.2.4.6. Визначення фізичного зносу будівель, у тому числі неспеціалізованих, споруд та передавальних пристроїв, за винятком газопроводів, проводиться відповідно до пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики.

5.2.5. Визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів проводиться відповідно до пункту 3.9 розділу ІІІ цієї Методики.

Оцінка інших транспортних засобів проводиться шляхом застосування порівняльного підходу на підставі інформації про ціни на ідентичне або подібне майно, включаючи інформацію виробника таких транспортних засобів.

5.2.6. Оцінка інших основних засобів, що не зазначені в підпунктах 5.2.1 - 5.2.5 цього розділу (включаючи вимірювальні та регулювальні прилади, обчислювальну та офісну техніку, комп’ютери, інвентар тощо), проводиться відповідно до пункту 3.10 розділу IІІ цієї Методики.

5.3. Оцінка об’єктів капітальних інвестицій, вартість яких підлягає визначенню, проводиться відповідно до пункту 3.13 розділу ІІІ цієї Методики.

5.4. Оцінка нематеріальних активів проводиться відповідно до пункту 3.14 розділу ІІІ цієї Методики.

5.5. Для оцінки активів підприємств, які здійснюють діяльність у сфері розподілу природного газу трубопроводами під час визначення вартості заміщення (відтворення) активів на підставі інформації про показники вартості, яка наведена у додатках 11 - 14 до цієї Методики, до зазначених показників застосовуються індекси цін, визначені відповідно до пункту 3.7 розділу ІІІ цієї Методики, з урахуванням того, що зазначені укрупнені показники вартості визначені станом на 01 січня 2013 року.

5.6. У разі коли результатом розрахунку фізичного зносу всіх активів, що входять до складу газорегуляторних пунктів, газопроводів, а також для будівель усіх типів незалежно від їх функціонального призначення за формулами, що наведені в абзацах першому, третьому пункту 3.12 та підпункті 3.12.2 пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики, є величина, більша за 80 відсотків, фізичний знос вважається таким, що дорівнює 80 відсотків. У разі коли результатом розрахунку фізичного зносу інших активів за формулами, що наведені в абзацах першому, третьому пункту 3.12 та підпункті 3.12.2 розділу ІІІ цієї Методики, є величина, більша за 90 відсотків, фізичний знос вважається таким, що дорівнює 90 відсотків.

6.1. Для цілей оцінки активів, у тому числі прав користування майном, які знаходяться на балансі підприємства, що здійснює діяльність у сфері транспортування теплової енергії, і безпосередньо використовуються у зазначеній сфері, ця Методика передбачає попереднє групування об’єктів оцінки за такими функціональними групами:

6.1.1. Будівлі теплових пунктів, насосних станцій, інші профільні для зазначеної сфери будівлі.

6.1.2. Споруди теплових пунктів, насосних станцій, інші профільні для зазначеної сфери споруди.

6.1.3. Інші будівлі, споруди, що не зазначені в підпунктах 6.1.1, 6.1.2 цього пункту.

6.1.4. Теплові мережі, у тому числі:

магістральні;

розподільчі.

6.1.5. Інші передавальні пристрої, за винятком передавальних пристроїв, що належать до теплових мереж.

6.1.6. Машини та обладнання теплових мереж, у тому числі:

водопідігрівачі теплових пунктів;

вузли вводу теплових пунктів;

вузли обліку електроенергії та водопостачання теплових пунктів;

елеваторні вузли (обладнання регулювання відпуску теплової енергії);

електродвигуни та редукторні електроприводи (приводи засувок, клапанів, регуляторів, насосів тощо);

компресори, насоси, вентилятори;

обладнання насосних, теплових пунктів;

електрощити теплових пунктів;

запірно-регулювальна арматура теплових пунктів (засувки, клапани регулюючі);

контрольно-вимірювальні прилади і автоматика (контролери з клемною панеллю і картою керування);

пристрої та пульти керування тепловими пунктами.

6.1.7. Інші машини та обладнання, що не зазначені в підпункті 6.1.6 цього пункту, в тому числі металорізальне обладнання, верстати, зварювальне обладнання тощо.

6.1.8. Транспортні засоби, у тому числі:

колісні транспортні засоби;

інші транспортні засоби.

6.1.9. Інші основні засоби, у тому числі переносні пульти керування для автоматичного ввімкнення резерву, витратоміри, водоміри, радіостанції портативні, рації, бойлери (водонагрівачі), обчислювальна та офісна техніка, комп’ютери, меблі та інші інструменти, прилади, інвентар.

6.1.10. Нематеріальні активи, крім речових прав, пов’язаних із земельною ділянкою.

6.1.11. Капітальні інвестиції.

6.2. Оцінка основних засобів підприємств, що здійснюють діяльність у сфері транспортування теплової енергії, проводиться з дотриманням таких особливостей:

6.2.1. Оцінка будівель, приміщень, у тому числі неспеціалізованих, споруд та передавальних пристроїв проводиться шляхом застосування відповідно до Національного стандарту № 2 витратного підходу для визначення їх залишкової вартості заміщення (відтворення) з урахуванням таких особливостей:

6.2.1.1. Вартість заміщення (відтворення) будівель, приміщень визначається на підставі укрупнених показників вартості будівництва інших типових будівель за цінами станом на 01 липня 2012 року, наведених у додатку 5 до цієї Методики. Визначена таким чином вартість збільшується на коефіцієнт, який враховує індекси цін, визначені відповідно до пункту 3.7 розділу ІІІ цієї Методики, з урахуванням дати, станом на яку визначені зазначені укрупнені показники вартості. У разі відсутності у зазначеному додатку інформації для оцінюваних будівель та споруд вартість таких об’єктів нерухомості визначається на підставі інформації відповідно до абзаців третього, четвертого підпункту 6.2.1.3 цього пункту.

6.2.1.2. Вартість теплових мереж оцінюється з урахуванням результатів дослідження таких базових ціноутворюючих характеристик:

довжина;

діаметр труб;

матеріал виготовлення;

спосіб прокладки;

спосіб теплоізоляції;

умови проходження мережі.

6.2.1.3. Джерелами інформації про укрупнені показники вартості будівництва є:

укрупнені показники вартості будівництва інших типових будівель за цінами станом на 01 липня 2012 року (без ПДВ) та показники вартості мереж водопостачання та каналізації за цінами станом на 01 липня 2012 року (без ПДВ), що наведені в додатках 5, 8 до цієї Методики;

вихідні дані про ціни в будівництві, що склались на території України (кошторисна документація), виготовлені будівельно-монтажними підприємствами відповідно до системи ціноутворення в будівництві, які використовуються виключно за умови відсутності необхідних даних у додатках до цієї Методики;

інші джерела інформації про укрупнені показники вартості будівництва, які можуть використовуватися за умови відсутності зазначених у цьому підпункті джерел.

6.2.1.4. Під час розрахунку вартості заміщення (відтворення) об’єкти порівняння обираються відповідно до джерел інформації з урахуванням найбільш подібного за функціональним призначенням, архітектурно-планувальними, конструктивними характеристиками і розмірами (об’єм, площа та інші характеристики). У разі відхилення характеристик оцінюваного об’єкта від аналогічних характеристик об’єкта порівняння до укрупненого показника вартості будівництва об’єкта порівняння застосовуються поправки, у тому числі визначені відповідно до підпункту 6.2.1.3 цього пункту. Поправки до вартості об’єкта порівняння можуть визначатись у відсотковому або грошовому виразі.

6.2.1.5. Укрупнені показники вартості будівництва включають прямі та накладні витрати, у тому числі витрати на проектні та вишукувальні роботи, непередбачувані витрати тощо, а також кошторисний прибуток (прибуток підрядника).

6.2.1.6. Під час визначення вартості заміщення (відтворення) прибуток забудовника (інвестора) не враховується.

6.2.1.7. Визначення фізичного зносу будівель, споруд та передавальних пристроїв проводиться відповідно до вимог пункту 6.5 цього розділу.

6.2.2. Оцінка машин і обладнання (далі - обладнання) проводиться із застосуванням переважно порівняльного методичного підходу.

Ідентифікація обладнання проводиться за його основними характеристиками, результати якої відображаються в звіті про оцінку активів.

З метою формування сукупності об’єктів порівняння аналізуються ціни на ідентичне та/або подібне майно з таких джерел інформації:

додатки до цієї Методики;

прейскуранти виробників та дилерів на ідентичне або подібне обладнання;

ціни на ідентичне або подібне обладнання, яке було у використанні і представлене до продажу на вторинному ринку;

ціни на нове обладнання, що були запропоновані продавцями, у тому числі виробником, у відповідь на запити суб’єкта оціночної діяльності.

Вартість зазначених активів визначається на підставі ринкових цін на подібне обладнання або його окремі складові частини (блоки, вузли, агрегати). Подібним обладнанням уважається обладнання, подібне за функціональним призначенням, яке за своїми технічними характеристиками відповідає відповідним технічним характеристикам об’єкта оцінки або має незначні відмінності від них. У разі визначення вартості на підставі аналізу цін на подібні за функціональним призначенням об’єкти визначення ринкової вартості об’єктів оцінки проводиться з урахуванням відмінностей між технічними характеристиками об’єкта оцінки і відповідними характеристиками подібних об’єктів. Для оцінки обладнання, фактичний строк експлуатації якого перевищує його нормативний строк експлуатації, обираються подібні за віком та фізичним станом об’єкти.

У разі оцінки активів, введення в експлуатацію яких потребувало проведення робіт з їх монтажу та налагодження, ринкова вартість таких активів збільшується на витрати, пов’язані з доставкою, монтажем та пусконалагоджувальними роботами. Джерелами інформації про витрати на монтаж та пусконалагоджувальні роботи є дані постачальників, середні статистичні дані, дані підприємства щодо таких витрат.

У разі урахування інформації про ціни на імпортне обладнання залежно від умов постачання під час оцінки враховуються митні платежі згідно з чинними на дату оцінки вимогами законодавства України з питань державної митної справи.

Визначення фізичного зносу обладнання проводиться відповідно до вимог пункту 6.5 цього розділу.

6.2.3. Визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів проводиться відповідно до пункту 3.9 розділу ІІІ цієї Методики.

Оцінка інших транспортних засобів проводиться шляхом застосування порівняльного підходу на підставі інформації про ціни на ідентичне або подібне майно, включаючи інформацію виробника, або шляхом застосування комбінування оціночних процедур порівняльного та витратного підходів.

6.2.4. Оцінка інших основних засобів, що не зазначені в підпунктах 6.2.1-6.2.3 цього пункту, проводиться відповідно до абзаців першого - сьомого пункту 3.10, підпунктів 3.10.1, 3.10.2 пункту 3.10 розділу IІІ цієї Методики.

6.3. Визначення вартості об’єктів капітальних інвестицій, які підлягають оцінці, проводиться відповідно до абзацу першого пункту 3.13 , підпунктів 3.13.1-3.13.3 пункту 3.13 розділу ІІІ цієї Методики.

6.4. Оцінка нематеріальних активів проводиться відповідно до абзаців першого, другого пункту 3.14, підпунктів 3.14.1, 3.14.2 пункту 3.14 розділу ІІІ цієї Методики.

6.5. Оцінка фізичного зносу активів підприємств, які здійснюють діяльність у сфері транспортування теплової енергії, здійснюється відповідно до абзаців першого - одинадцятого пункту 3.12, підпунктів 3.12.1-3.12.3 пункту 3.12 розділу IIІ цієї Методики.

У разі коли за подібний об’єкт береться об’єкт, що був в експлуатації, до ціни подібного об’єкта застосовується поправка, визначена відповідно до пункту 3.12 розділу IIІ цієї Методики.

У разі коли результатом розрахунку фізичного зносу всіх активів, що входять до складу будівель, споруд або теплових мереж, що наведені в підпунктах 6.1.1, 6.1.2, 6.1.4, 6.1.6 пункту 6.1 цього розділу, є величина, більша за 80 відсотків, фізичний знос вважається таким, що дорівнює 80 відсоткам. У разі коли результатом розрахунку фізичного зносу інших активів, що наведені в підпунктах 6.1.3 , 6.1.5, 6.1.7-6.1.9 пункту 6.1 цього розділу, є величина, більша за 90 відсотків, фізичний знос вважається таким, що дорівнює 90 відсоткам.

6.6. Залишковий строк експлуатації активу визначається відповідно до підпункту 3.12.4 пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики.

7.1. Для цілей оцінки активів підприємства, що здійснює діяльність у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, ця Методика передбачає попереднє групування об’єктів оцінки за такими функціональними групами:

7.1.1. Будівлі та споруди водопостачання та водовідведення, у тому числі:

7.1.1.1. Водозабірні споруди та будівлі:

насосні станції першого підняття;

самоплинні водоводи;

канали підвідні;

оголовки водоприймачів;

рибозахисні пристрої;

водоприймальні і сифонні лінії;

водоприймальні колодязі;

берегові колодязі та їх елементи, арматура, а також берегоукріплювальні споруди;

гідротехнічні споруди;

свердловини артезіанські;

інфільтраційні басейни;

експлуатаційні свердловини;

споруди попереднього очищення води.

7.1.1.2. Споруди та будівлі виробництва питної води та очисні споруди систем водопостачання:

очисні споруди систем водопостачання:

резервуари чистої води;

камери, відстійники, освітлювачі, реагентні баки, фільтри;

змішувачі та камери флокуляції;

відстійники;

освітлювачі;

швидкі фільтри і контактні освітлювачі;

споруди попереднього освітлення води:

сітчасті барабанні фільтри;

змішувачі;

камери флокуляції;

відстійники і освітлювачі;

фільтри та контактні освітлювачі:

фільтри;

контактні освітлювачі;

контактні фільтри;

споруди і установки для знезараження води:

хлорні цехи;

електролізні установки;

бактерицидні установки;

споруди знезалізнення води;

споруди повторного використання промивних вод і обробки осадів.

7.1.1.3. Насосні станції.

7.1.1.4. Резервуари і водонапірні башти.

7.1.1.5. Очисні споруди каналізації:

споруди механічної очистки стічних вод:

решітки і проціджувачі;

пісковловлювачі;

первинні відстійники;

двоярусні відстійники;

преаератори та біокоагулятори;

споруди біологічної очистки стічних вод:

біологічні фільтри і аерофільтри;

аеротенки;

вторинні відстійники;

поля зрошення і фільтрації;

окислювальні канали;

компактні установки заводського виготовлення;

споруди доочищення стічних вод;

споруди для обробки осадів стічних вод:

мулові площадки;

метантенки;

мулоущільнювачі;

аеробні стабілізатори;

вакуум-фільтри;

центрифуги;

споруди термообробки осадів;

сушарки осадів.

7.1.2. Інші будівлі та споруди.

7.1.3. Мережі водопостачання та водовідведення, в тому числі:

7.1.3.1. Системи подачі і розподілу води:

мережі, трубопроводи;

колодязі і камери;

пожежні гідранти;

дюкери;

вуличні водорозбори.

7.1.3.2. Каналізаційні мережі:

оглядові колодязі і аварійні випуски;

колодязі (камери), естакади і переходи;

колектори і канали;

дюкери.

7.1.4. Інші передавальні пристрої, за винятком передавальних пристроїв, що належать до мереж водопостачання та водовідведення.

7.1.5. Машини та обладнання водопостачання та водовідведення, в тому числі:

запірна арматура;

насосне обладнання;

холодильно-компресорне обладнання;

обладнання кондиціонування та вентиляції;

електричні машини та апарати;

силові перетворювачі та апарати;

силові трансформатори;

конденсаторні пристрої;

засоби телемеханіки та автоматики;

обладнання контрольно-вимірювальне;

промислові печі та нагрівальні пристрої.

7.1.6. Інші машини та обладнання, що не зазначені в підпункті 7.1.5 цього пункту, в тому числі вантажопідіймальні крани та механізми, металорізальне обладнання, верстати, зварювальне обладнання тощо.

7.1.7. Транспортні засоби, у тому числі:

колісні транспортні засоби;

інші транспортні засоби.

7.1.8. Інші основні засоби, у тому числі обчислювальна та офісна техніка, комп’ютери, меблі та інші інструменти, прилади, інвентар.

7.1.9. Нематеріальні активи, крім речових прав, пов’язаних із земельною ділянкою.

7.1.10. Капітальні інвестиції.

7.2. Оцінка основних засобів підприємств, що здійснюють діяльність у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, проводиться з дотриманням таких особливостей:

7.2.1. Оцінка будівель, приміщень, у тому числі неспеціалізованих, споруд та передавальних пристроїв проводиться шляхом застосування відповідно до Національного стандарту № 2 витратного підходу для визначення їх залишкової вартості заміщення (відтворення) з урахуванням таких особливостей:

7.2.1.1. Вартість заміщення (відтворення) будівель, приміщень, споруд визначається на підставі укрупнених показників вартості будівництва інших типових будівель за цінами станом на 01 липня 2012 року, наведених у додатку 5 до цієї Методики. Визначена таким чином вартість збільшується на коефіцієнт, який враховує індекси цін, визначені відповідно до пункту 3.7 розділу ІІІ цієї Методики, з урахуванням дати, станом на яку визначені зазначені укрупнені показники вартості. У разі відсутності у зазначеному додатку інформації для оцінюваних будівель та споруд вартість таких об’єктів нерухомості визначається на підставі інформації відповідно до абзаців третього, четвертого підпункту 7.2.1.3 пункту 7.2 цього пункту.