відмови особи, призначеної заповідачем, від виконання заповіту;
усунення призначеної особи від виконання заповіту.
2.6. У випадку призначення виконавця заповіту спадкоємцями останні мають подати про це відповідні заяви, справжність підпису під якими підлягає нотаріальному засвідченню, або укладений між спадкоємцями та потенційним виконавцем відповідний договір, який посвідчується нотаріально та має передбачати обсяг вчинення виконавцем дій, спрямованих на виконання волі заповідача та його винагороду.
2.7. Суд призначає виконавця заповіту у разі, якщо спадкоємці самостійно не можуть дійти згоди щодо того, хто виконуватиме волю спадкодавця. У цьому випадку повноваження виконавця заповіту будуть підтверджуватися судовим рішенням, яке має бути подане нотаріусу для участі виконавця заповіту під час здійснення відповідних нотаріальних дій.
2.8. Призначення виконавця заповіту нотаріусом здійснюється за умови, що цього потребують інтереси спадкоємців, у випадках:
непризначення виконавця заповіту заповідачем;
відмови особи, призначеної заповідачем, від виконання заповіту;
усунення призначеної особи від виконання заповіту.
2.9. Особливе значення має призначення виконавця заповіту нотаріусом, зокрема у випадках, коли:
майно заповідається малолітнім особам, у яких відсутні батьки;
майно заповідається державі або юридичним особам;
майно заповідається з умовою;
заповіт містить заповідальний відказ або покладання на спадкоємця(ів) інших обов'язків;
предметом заповіту є майно, щодо якого після смерті заповідача обов'язково виникає необхідність управління ним (частка в статутному капіталі товариств, акції, приватні підприємства тощо).
2.10. У законі не встановлені вимоги до особи, яку нотаріус може самостійно призначити виконавцем заповіту. Нотаріус має виходити із загальних положень, що виконавцем може бути як особа з числа спадкоємців, так і будь-яка інша особа.
2.11. Виконавцем може бути призначена особа, яка сама виявить бажання ним бути. У цьому випадку така особа подає нотаріусу заяву, яка має містити в собі одночасно згоду на вчинення певних дій. У цій заяві зазначаються зобов'язання особи, які вона бере на себе, висловлюючи бажання стати виконавцем заповіту.
3. Згода виконавця заповіту
Згода виконавця заповіту виконувати покладені на нього обов'язки також може бути викладена в окремій заяві, справжність підпису під якою підлягає нотаріальному засвідченню. Ця заява є невід'ємною частиною заповіту.
4. Повноваження виконавця заповіту
4.1. Повноваження виконавця заповіту виникають з моменту відкриття спадщини.
4.2. Повноваження виконавця заповіту базуються на заповіті та посвідчуються свідоцтвом, яке видається нотаріусом.
4.3. Якщо в заповіті не зазначено інше, виконавець заповіту має вжити таких заходів:
забезпечити перехід до спадкоємців належного їм спадкового майна відповідно до вираженої в заповіті волі заповідача та закону;
вжити самостійно або через нотаріуса заходів із забезпечення охорони спадкового майна та управління ним в інтересах спадкоємців;
отримати належні спадкодавцю грошові кошти та інше майно для подальшої передачі їх спадкоємцям, якщо це майно не підлягає передачі іншим особам;
виконати заповідальне покладання або вимагати від спадкоємців виконання заповідального відказу або заповідального покладання.
5. Дії нотаріуса при видачі свідоцтва виконавцю заповіту
5.1. Після звернення виконавця заповіту за видачею свідоцтва нотаріус встановлює його особу, здійснює відповідну перевірку за Спадковим реєстром, встановлює факт заведення спадкової справи і, якщо спадкова справа після смерті заповідача ще не заведена, вимагає у особи, що призначена виконавцем заповіту, свідоцтво про смерть спадкодавця або його нотаріально засвідчену копію та заводить спадкову справу, до якої долучає всі документи або їх копії.
5.2. Якщо спадкова справа вже заведена, то всі документи, які є підставою для видачі свідоцтва виконавцю заповіту (заповіт, заява тощо), повинні бути приєднані до спадкової справи.
5.3. Видає свідоцтво виконавцю заповіту той нотаріус, який завів спадкову справу і в якого вона зберігається. За даними Спадкового реєстру нотаріус перевіряє чинність, незмінність та дійсність заповіту.
5.4. Свідоцтво виконавця заповіту підтверджує, що виконавець заповіту наділений правом від свого імені вести справи, пов'язані з виконанням заповіту, в судових органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, галузевої належності та підпорядкування.
6. Вимоги до змісту свідоцтва виконавця заповіту
6.1. У свідоцтві необхідно зазначити відомості про виконавця заповіту, підстави виникнення його повноважень з посиланням на заповіт та дату відкриття спадщини. Якщо повноваження, що містяться у заповіті, обмежені і не відповідають передбаченим статтею 1290 Цивільного кодексу України, необхідно додатково обумовити їх у свідоцтві. У разі якщо повноваження у заповіті не перелічені або є посилання на статтю 1290 Цивільного кодексу України, в свідоцтві замість переліку повноважень також може бути посилання на вищезазначену норму.
6.2. Строк чинності повноважень виконавця заповіту встановлюється нотаріусом на підставі статті 1294 Цивільного кодексу України, про що зазначається в свідоцтві.
6.3. Якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні, недієздатні особи або особи, цивільна дієздатність яких обмежена, про видачу свідоцтва виконавцю заповіту нотаріус повідомляє відповідні органи опіки та піклування.
6.4. Строк дії повноважень виконавця заповіту визначається повним виконанням волі спадкодавця, вираженої в заповіті.
6.5. Повноваження виконавця заповіту можуть бути припинені достроково:
у випадку визнання заповіту недійсним у судовому порядку;
у разі смерті особи, призначеної виконавцем заповіту;
у разі відмови виконавця заповіту від виконання покладених на нього обов'язків;
у разі неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом;
на підставі рішення суду.
6.6. Законодавством передбачаються випадки, коли спадкоємці мають право змінити волю спадкодавця щодо призначення виконавця заповіту.
6.7. Якщо виконавець не здатний забезпечити виконання волі спадкодавця з будь-яких причин, спадкоємцям надається право в судовому порядку усунути такого виконавця від виконання.
6.8. Повноваження виконавця заповіту можуть припинятися нотаріусом на підставі письмової заяви спадкоємців, відказоодержувачів, а також осіб, які мають право здійснювати контроль за виконанням заповіту, підписи на якій засвідчуються нотаріально. Нотаріус виносить постанову про припинення виконання повноважень виконавцем заповіту.
6.9. Після подання спадкоємцям (їхнім законним представникам) звіту про виконання своїх повноважень виконавець заповіту повертає свідоцтво нотаріусу, який у свою чергу робить відмітку про припинення чинності повноважень виконавця заповіту на примірнику свідоцтва, що зберігається у справах нотаріуса, державному нотаріальному архіві, на примірнику свідоцтва, повернутому виконавцем, та відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, у книзі обліку спадкових справ.
6.10. На всіх заявах зазначаються дата (час) їх надходження та номер спадкової справи. Заяви та примірники свідоцтва підшиваються у спадкову справу.
6.11. Виконавець має право вимагати відшкодування витрат, які були ним зроблені для охорони спадщини, управління нею та виконання заповіту за рахунок спадкового майна.
6.12. Виконавець має право на плату за виконання своїх повноважень, визначену заповідачем або спадкоємцями, на підставі попередньої домовленості між ними або у разі спору - в судовому порядку.
Глава 15. Накладання та зняття заборони відчуження майна
( заголовок глави 15 розділу II у редакції наказу Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
1. Пункт 1 глави 15 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5, у зв'язку з цим пункти 2 - 6 вважати відповідно пунктами 1 - 5 )
1. Підстави накладення заборони відчуження майна
Нотаріус у випадках, встановлених законодавством, накладає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно, а також рухомого майна.
( пункт 1 глави 15 розділу II із змінами внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2023 р. № 2985/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
Нотаріус не накладає заборону відчуження нерухомого майна при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою, у випадку якщо на момент видачі такого свідоцтва минуло п'ять років з дня відкриття спадщини.
( пункт 1 глави 15 розділу II доповнено абзацом другим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 09.06.2025 р. № 1605/5 )
У разі якщо вказаний строк на момент видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно не сплив, заборона накладається нотаріусом на строк, що залишився до спливу п'яти років з дня відкриття спадщини.
( пункт 1 глави 15 розділу II доповнено абзацом третім згідно з наказом Міністерства юстиції України від 09.06.2025 р. № 1605/5 )
2. Вчинення посвідчувального напису про заборону відчуження майна
2.1. Накладання заборони відчуження майна проводиться шляхом вчинення посвідчувального напису на документі, що є підставою для її накладення.
( підпункт 2.1 пункту 2 глави 15 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
2.2. Накладання заборони відчуження за договором довічного утримання (догляду); спадковим договором; договором про придбання об'єкта житлової нерухомості (у тому числі інвестування / фінансування його будівництва), земельної ділянки, на якій розташовано такий об'єкт, частки у праві власності на таке майно з використанням житлового сертифіката відповідно до Закону про компенсацію або з використанням житлового ваучера відповідно до Порядку надання допомоги; а також при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою, проводиться шляхом вчинення посвідчувального напису на всіх примірниках договору або свідоцтва про право на спадщину.
Накладання заборони відчуження у випадках, передбачених абзацами сьомим - одинадцятим підпункту 1.16 пункту 1 глави 2 розділу II цього Порядку, проводиться шляхом вчинення посвідчувального напису на всіх примірниках договору про придбання об'єкта житлової нерухомості (у тому числі інвестування / фінансування його будівництва), земельної ділянки, на якій розташовано такий об'єкт, частки у праві власності на таке майно з використанням житлового сертифіката відповідно до Закону про компенсацію.
( підпункт 2.2 пункту 2 глави 15 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2023 р. № 2985/5, у редакції наказів Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5, від 22.02.2012 р. № 296/5 )
2.3. Накладання заборони відчуження майна у разі смерті одного з подружжя, яке склало спільний заповіт подружжя, вчиняється нотаріусом на примірнику заповіту (дубліката заповіту), поданого такому нотаріусу другим з подружжя.
Під час накладення заборони нотаріус:
перевіряє факт смерті одного з подружжя за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану;
надає правову оцінку заповіту подружжя, перевіряє його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність;
перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору за даними Спадкового реєстру.
Про накладення заборони на підставі спільного заповіту подружжя нотаріус повідомляє нотаріуса, яким заведено спадкову справу після смерті одного з подружжя (якщо спадкова справа заведена іншим нотаріусом).
Нотаріус відмовляє у вчиненні такої нотаріальної дії:
якщо наданий другим з подружжя заповіт не відповідає вимогам законодавства;
у випадку наявності спадкового договору щодо майна, на яке складено заповіт подружжя.
( підпункт 2.3 пункту 2 глави 15 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
2.4. Накладання заборони відчуження майна за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, вчинюється нотаріусом на копії рішення зазначеного компетентного органу.
( пункт 2 глави 15 розділу ІІ доповнено підпунктом 2.4 згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, підпункт 2.4 пункту 2 глави 15 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
2.5. Накладання заборони відчуження житла за зверненням органу опіки та піклування у зв'язку з придбанням житла відповідно до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, підтримку малих групових будинків та забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2021 року № 615, вчинюється нотаріусом на такому зверненні.
( пункт 2 глави 15 розділу ІІ доповнено підпунктом 2.5 згідно з наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 )
3. Реєстрація накладання заборони відчуження майна
Накладання заборони відчуження майна реєструється нотаріусами в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.
( пункт 3 глави 15 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, від 27.01.2016 р. № 235/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
4. Зняття заборони відчуження майна
4.1. Нотаріус у випадках, встановлених законодавством, знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно, а також рухомого майна.
Нотаріус, який знімає заборону, накладену іншим нотаріусом, направляє за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладання заборони, повідомлення про її зняття.
( підпункт 4.1 пункту 5 глави 15 розділу ІІ із змінами внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, від 30.03.2015 р. № 454/5, від 04.12.2017 р. № 3851/5, від 18.08.2023 р. № 2985/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
4.2. У випадках, передбачених частиною першою статті 537 Цивільного кодексу України, нотаріус за заявою боржника знімає заборону відчуження заставленого майна за наявності таких документів:
копія правочину, що підтверджує виникнення відповідного зобов'язання;
копія договору застави / іпотеки;
документ про внесення в депозит нотаріуса, нотаріальної контори належних з боржника кредиторові грошей або цінних паперів;
копія повідомлення нотаріуса кредиторові про внесення боргу в депозит та документ, що підтверджує отримання такого повідомлення кредитором.
( підпункт 4.2 пункту 4 глави 15 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
У випадку знищення об'єкта нерухомого майна, на який до його знищення було накладено заборону відчуження, нотаріус за заявою власника такого об'єкта знімає заборону його відчуження у зв'язку з його знищенням та за наявності житлового сертифіката на придбання об'єкта житлової нерухомості, який перевіряється за відомостями Реєстру пошкодженого та знищеного майна.
( підпункт 4.2 пункту 4 глави 15 розділу II доповнено абзацом шостим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 05.06.2026 р. № 1483/5 )
Зняття заборони відчуження у випадку, передбаченому абзацом шостим цього підпункту, застосовується у разі, якщо накладено заборону відчуження:
( підпункт 4.2 пункту 4 глави 15 розділу II доповнено абзацом сьомим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 05.06.2026 р. № 1483/5 )
за договором довічного утримання (догляду), або
( підпункт 4.2 пункту 4 глави 15 розділу II доповнено абзацом восьмим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 05.06.2026 р. № 1483/5 )
спадковим договором, або
( підпункт 4.2 пункту 4 глави 15 розділу II доповнено абзацом дев'ятим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 05.06.2026 р. № 1483/5 )
при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою, або
( підпункт 4.2 пункту 4 глави 15 розділу II доповнено абзацом десятим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 05.06.2026 р. № 1483/5 )
у зв'язку зі смертю одного з подружжя, яке склало спільний заповіт подружжя, або
( підпункт 4.2 пункту 4 глави 15 розділу II доповнено абзацом одинадцятим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 05.06.2026 р. № 1483/5 )
за договором про придбання об'єкта житлової нерухомості (у тому числі інвестування / фінансування його будівництва), земельної ділянки, на якій розташовано такий об'єкт, частки у праві власності на таке майно з використанням житлового сертифіката, що укладається в порядку надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна відповідно до Закону про компенсацію, або
( підпункт 4.2 пункту 4 глави 15 розділу II доповнено абзацом дванадцятим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 05.06.2026 р. № 1483/5 )
за договором про придбання об'єкта житлової нерухомості (у тому числі інвестування / фінансування його будівництва), земельної ділянки, на якій розташовано такий об'єкт, частки у праві власності на таке майно з використанням житлового ваучера відповідно до Порядку надання допомоги.
( підпункт 4.2 пункту 4 глави 15 розділу II доповнено абзацом тринадцятим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 05.06.2026 р. № 1483/5 )
Зняття нотаріусом заборони відчуження у випадку, передбаченому абзацом шостим цього підпункту, здійснюється з проведенням таким нотаріусом після зняття відповідної заборони державної реєстрації припинення права власності на об'єкт нерухомого майна у зв'язку з його знищенням відповідно до законодавства.
( підпункт 4.2 пункту 4 глави 15 розділу II доповнено абзацом чотирнадцятим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 05.06.2026 р. № 1483/5 )
4.3. Абзац перший підпункту 4.3 пункту 4 глави 15 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5, у зв'язку з цим абзац другий вважати абзацом першим )
При знятті заборони на примірнику правочину, що залишається у справах нотаріуса, проставляється відмітка про зняття заборони, проставляються дата, підпис нотаріуса та його печатка. Наприклад: "Мною, Івановим І. І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, на підставі статті 74 Закону України "Про нотаріат" та у зв'язку з розірванням договору іпотеки, посвідченого 20 грудня 2012 року за реєстровим № 253, знято заборону відчуження (назва майна, його місцезнаходження / місце реєстрації) у зв'язку з (зазначаються підстава, ким, коли посвідчено документ, та його реєстровий номер)" або "Мною, Івановим І. І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, на підставі статті 74 Закону України "Про нотаріат" та у зв'язку зі смертю (дата, прізвище, ім'я та по батькові відчужувача), який (яка) був(ла) відчужувачем зазначеного у цьому договорі майна, знято заборону відчуження (назва майна, його місцезнаходження / місце реєстрації).
( підпункт 4.3 пункту 4 глави 15 розділу ІІ доповнено абзацом першим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 15.05.2013 р. № 888/5 )
4.4. Про зняття заборони нотаріус письмово повідомляє кредитора.
4.5. Повідомлення судових або слідчих органів та органів державної виконавчої служби про зняття арешту після опрацювання повертається нотаріусом ініціаторам звернення. Копія такого повідомлення залишається у справах нотаріуса.
( підпункт 4.5 пункту 4 глави 15 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства юстиції України від 15.05.2013 р. № 888/5 )
5. Вчинення посвідчувального напису про зняття заборони відчуження майна
Зняття заборони відчуження нерухомого або рухомого майна проводиться шляхом вчинення посвідчувального напису на документі, що є підставою для її зняття.
( главу 15 розділу ІІ доповнено новим пунктом 5 згідно з наказом Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5, у зв'язку з цим пункт 5 вважати пунктом 6 )
6. Реєстрація зняття заборони відчуження майна
Зняття заборони відчуження майна реєструється нотаріусами в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.
( пункт 6 глави 15 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, від 27.01.2016 р. № 235/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
Глава 15-1. Накладання та зняття заборони щодо відчуження грошових сум
1. Накладання заборони щодо відчуження грошових сум, що будуть зараховані заявником вимоги, визначеним відповідно до статті 95 Закону України "Про акціонерні товариства", на рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства".
( пункт 1 глави 15-1 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
1.1. Накладання заборони на відчуження грошових сум, які будуть зараховані заявником вимоги на рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий згідно зі статтею 95 Закону України "Про акціонерні товариства", відповідно до встановленого обмеження (обтяження) акцій товариства здійснюється на підставі таких документів, наданих особою (заявником вимоги):
( підпункт 1.1 пункту 1 глави 15-1 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
1) публічна безвідклична вимога;
2) засвідчені депозитарною установою або Центральним депозитарієм цінних паперів, якщо акції, що придбаваються, зберігаються Центральним депозитарієм як уповноваженим на зберігання, документи про вид обмеження (обтяження), яке накладено на акції, що придбаваються;
3) засвідчена депозитарною установою або Центральним депозитарієм цінних паперів, якщо акції, що придбаваються, зберігаються Центральним депозитарієм як уповноваженим на зберігання, інформація про особу, в інтересах якої накладено обмеження (обтяження) та/або якою накладено обмеження (обтяження) на акції, що придбаваються.
1.2. Накладання заборони щодо відчуження грошових сум, що будуть зараховані заявником вимоги, визначеним відповідно до статті 95 Закону України "Про акціонерні товариства", на рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства", проводиться шляхом вчинення посвідчувального напису на публічній безвідкличній вимозі. Один примірник публічної безвідкличної вимоги з написом нотаріуса про накладення заборони на відчуження грошових сум видається заявнику вимоги, інший залишається у справах нотаріуса.
( підпункт 1.2 пункту 1 глави 15-1 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
2. Реєстрація заміни предмета обтяження.
2.1. Реєстрація заміни предмета обтяження здійснюється у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у разі, якщо в цьому реєстрі зареєстровано обтяження/обмеження на акції, щодо яких заявлено публічну безвідкличну вимогу.
2.2. Реєстрація заміни предмета обтяження здійснюється шляхом заміни акцій як предмета обтяження на грошові кошти.
2.3. Реєстрація заміни предмета обтяження здійснюється за заявою заявника вимоги.
2.4. При реєстрації заміни предмета обтяження акцій, щодо яких заявлено публічну безвідкличну вимогу, предмет обтяження замінюється на грошові кошти.
3. Зняття заборони відчуження грошових сум та реєстрації припинення обтяження здійснюється на підставі заяви обтяжувача (особи, в інтересах якої встановлено обмеження/обтяження, та/або осіб, якими встановлено обмеження/обтяження).
3.1. Нотаріус знімає заборону відчуження грошових сум на підставі документа про виконання вимоги обтяжувача.
Якщо заборону знімає нотаріус, який її не накладав, він направляє за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладання заборони, повідомлення про зняття заборони.
3.2. При знятті заборони на примірнику документа про виконання вимоги обтяжувача, що залишається у справах нотаріуса, проставляються відмітка про зняття заборони, дата, підпис нотаріуса та його печатка.
( розділ ІІ доповнено главою 15-1 згідно з наказом Міністерства юстиції України від 04.12.2017 р. № 3851/5 )
Глава 16. Вчинення виконавчих написів
1. Стягнення грошових сум або витребування майна за виконавчим написом
1.1. Для стягнення грошових сум, витребування від боржника майна або про витребування об'єкта довірчої власності у довірчого власника, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
( підпункт 1.1 пункту 1 глави 16 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
1.2. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
1.3. Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду.
1.4. Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача / довірчого засновника або довірчого власника.
( підпункт 1.4 пункту 1 глави 16 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
2. Звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису
2.1. Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені відомості про:
прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) (для фізичних осіб), повне найменування, місцезнаходження (для юридичних осіб) стягувача та боржника / довірчого засновника та довірчого власника;
дату і місце народження боржника / довірчого власника - фізичної особи, місце його роботи;
номери рахунків у банках, кредитних установах, код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України для юридичної особи;
строк, за який має провадитися стягнення;
інформацію щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, майна, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
( підпункт 2.1 пункту 2 глави 16 розділу II у редакції наказу Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
2.2. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача / довірчого засновника.
( підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
2.3. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
( підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ доповнено абзацом другим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5 )
Вчинення виконавчого напису в разі ухилення довірчого власника від укладення акта приймання-передачі здійснюється нотаріусом після спливу п'яти робочих днів з дня повного виконання боржником основного зобов'язання, якщо інше не визначено договором про встановлення довірчої власності.
( пункт 2.3 глави 16 розділу II доповнено абзацом третім згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
2.4. Вчинення виконавчого напису за заявою одного з іпотекодержателів здійснюється нотаріусом після спливу десяти днів з дня одержання іншими іпотекодержателями письмового повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки.
2.5. У разі отримання письмової заяви від попереднього іпотекодержателя, який має вищий пріоритет, про припинення звернення стягнення на предмет іпотеки виконавчий напис нотаріусом не вчинюється.
3. Умови вчинення виконавчого напису
3.1. Нотаріус вчиняє виконавчі написи за наявності таких умов:
подані документи підтверджують безспірність заборгованості, іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а в разі виконавчого напису на договорі про встановлення довірчої власності - виконання боржником свого зобов'язання;
з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
( підпункт 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
3.2. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
3.3. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.
3.4. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
3.5. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
3.6. У разі вчинення виконавчого напису за договором іпотеки нотаріус перевіряє за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманою шляхом безпосереднього доступу до цього реєстру, наявність чи відсутність заставної, наявність чи відсутність інших іпотекодержателів.
( підпункт 3.6 пункту 3 глави 16 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5, від 27.01.2016 р. № 235/5 )
3.7. За наявності заставної вчинення виконавчого напису може бути здійснено лише на підставі заяви (вимоги) власника заставної.
4. Зміст виконавчого напису має відповідати вимогам Законів України "Про нотаріат" та "Про виконавче провадження".
( пункт 4 глави 16 розділу II у редакції наказу Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
5. Викладення виконавчого напису
5.1. Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Виконавчий напис про витребування об'єкта довірчої власності у довірчого власника вчинюється на договорі про встановлення довірчої власності.
( підпункт 5.1 пункту 5 глави 16 розділу II доповнено абзацом другим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2025 р. № 405/5 )
5.2. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.
5.3. Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.
6. Обрахування розміру суми стягнення
6.1. За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
6.2. Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.
6.3. Вчинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з урахуванням вимог статті 1050 Цивільного кодексу України.
7. Дослідження доказів при вчиненні виконавчого напису
7.1. У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.
7.2. При кожному наступному вчиненні виконавчого напису за одним і тим самим зобов'язанням повторне подання копії документа, що встановлює заборгованість, не вимагається. У цих випадках нотаріус вимагає подання двох примірників витягу з особового рахунку та оригіналу зобов'язання.
7.3. Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов'язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.
7.4. При вчиненні кількох виконавчих написів за документами, що встановлюють заборгованість однакової форми, копія кожного окремого зобов'язання не вимагається. У таких випадках у матеріалах нотаріальної справи залишаються одна копія документа, що встановлює заборгованість (на одного з боржників), і список боржників, на стягнення боргу з яких вчинені виконавчі написи, із зазначенням повної назви та адреси боржників, строку платежу, суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом, а в необхідних випадках й інших даних.
7.5. Стягувачу видаються виконавчі написи на кожного боржника окремо відповідно до списку.
7.6. Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.
8. Пункт 8 глави 16 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
9. Пункт 9 глави 16 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства юстиції України від 02.01.2025 р. № 14/5 )
Глава 17. Вчинення протестів векселів
1. Вексель, види векселів
1.1. Вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
1.2. Векселі можуть бути прості або переказні, існують виключно у письмовій документарній формі та мають обов'язкові реквізити.
1.3. Простий вексель має містити:
назву "простий вексель", яка включена в текст документа і написана тією мовою, якою цей документ складений;
безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;
найменування особи, яка має платити (трасат);
строк платежу;
місце, в якому має здійснюватись платіж;
найменування особи, якій або за наказом якої має здійснюватись платіж;
дату і місце складання простого векселя;
підпис особи, яка видає вексель (векселедавець).
1.4. Переказний вексель повинен містити:
назву "переказний вексель", яка включена до тексту документа і написана тією мовою, якою цей документ складений;
безумовний наказ сплатити визначену суму грошей;
найменування особи, яка повинна платити (трасат);
строк платежу;
місце, в якому має здійснюватись платіж;
найменування особи, якій або за наказом якої має здійснюватись платіж;
дату і місце видачі векселя;
підпис особи, яка видає вексель (трасат).
1.5. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються Законом України "Про обіг векселів в Україні".
2. Місце вчинення протестів векселів
2.1. Відповідно до законодавства, що регулює вексельний обіг в Україні, векселі опротестовуються в неплатежі, неакцепті, недатуванні акцепту.
2.2. Неоплачений вексель пред'являється нотаріусу для вчинення протесту:
про неоплату - за місцезнаходженням платника або за місцем платежу;
в неакцепті або в недатуванні акцепту - за місцезнаходженням платника;
про відмову передати оригінал векселя законному держателю копії векселя - за місцезнаходженням держателя оригіналу векселя;
про непред'явлення примірника векселя, надісланого для акцепту, держателю векселя; про неакцепт за другим примірником векселя, про неплатіж за другим примірником векселя - за місцезнаходженням платника;
про відмову у проставленні векселедавцем датованої відмітки про пред'явлення йому векселя - за місцезнаходженням векселедавця.
3. Строки для пред'явлення векселів до протесту та строки здійснення протесту векселів
3.1. Векселі для вчинення протесту про неоплату приймаються нотаріусом після закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12-ї години наступного після цього строку дня.
3.2. Векселі для вчинення протесту про неакцепт можуть бути прийняті протягом строків, встановлених для пред'явлення до акцепту, але не пізніше 12-ї години наступного після цього строку дня.
3.3. Векселі для вчинення протесту про непред'явлення примірника векселя, надісланого для акцепту держателю векселя, протест про неакцепт за другим примірником векселя, протест про неплатіж за другим примірником векселя, протест про непередавання оригіналу векселя законному держателю копії векселя, протест про відмову у проставленні векселедавцем датованої відмітки про пред'явлення йому векселя приймаються нотаріусами в строки, установлені статтею 44 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі від 07.06.1930, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року.
3.4. Для векселя строком на визначений день або о такій-то годині від дати складання протест про неоплату повинен бути здійснений або в день, коли вексель підлягає оплаті, або в один з двох наступних робочих днів.
3.5. Протест векселя про неоплату за векселем строком по пред'явленні здійснюється протягом строку, встановленого для пред'явлення до акцепту.
3.6. У разі якщо перше пред'явлення векселя зі строком платежу за пред'явленням до платежу було здійснено в останній день цього строку, протест векселя може бути вчинений наступного дня.
3.7. Протест векселя зі строком платежу за пред'явленням у неакцепті здійснюється у строки, встановлені для пред'явлення до акцепту, тобто протягом одного року з дня видачі векселя.
3.8. Протест у недатуванні акцепту вчинюється у разі, якщо платник, акцептуючи вексель, за яким акцепт повинен обов'язково бути датований, не проставить дату акцепту. Це стосується векселів, які підлягають оплаті у визначений строк від пред'явлення, або векселів, які повинні бути пред'явлені для акцепту протягом визначеного строку.
4. Вчинення протесту векселя
4.1. Протест векселя - це нотаріальна дія, яка офіційно засвідчує факт повної неоплати за векселем.
4.2. Протести векселів вчиняються нотаріусом відповідно до Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, Закону України "Про обіг векселів в Україні".
4.3. Протест векселя про неоплату вчинюється у разі, якщо:
вексель неоплачений (вексель було акцептовано, але не сплачено платником);
оплата здійснена у валюті, яка не зазначена у векселі;
платник відсутній у місці платежу або у місцезнаходженні, яке зазначено у векселі.
4.4. Протест векселя про неоплату вчинюється як щодо простого, так і щодо переказного векселя.
4.5. Протест про неоплату за простим векселем здійснюється проти векселедавця, за переказним - проти акцептанта (платника).
4.6. Вчинення протесту векселя про неоплату не потребується, якщо вексель раніше був опротестований у неакцепті.
4.7. Протест векселя в неакцепті вчинюється у разі:
відмови платника від акцепту (здійснення часткового акцепту);
оплата здійснена у валюті, яка не зазначена у векселі;
відсутність платника у місці, зазначеному у векселі.
4.8. Протест векселя в недатуванні акцепту вчинюється у разі відсутності дати на акцепті і здійснюється з метою збереження прав векселедержателя за таким векселем.
4.9. За відсутності протесту недатований акцепт вважається таким, що зроблений акцептантом в останній день строку, передбаченого для пред'явлення до акцепту.
4.10. Протест векселя в неакцепті або у недатуванні акцепту вчинюється до переказного векселя і здійснюється проти векселедавця.
4.11. При вчиненні протесту векселя нотаріус повинен враховувати, що за акцепт і платіж відповідає векселедатель.
4.12. Для вчинення протесту векселя векселедержатель або його уповноважена особа подають нотаріусу:
оригінал векселя (його копію - якщо це було передбачено самими учасниками вексельних правовідносин та про це є відповідні застереження);
заяву векселедержателя (кредитора) про протест векселя, підписану векселедержателем (кредитором) та скріплену печаткою (у разі наявності).
4.13. У тексті заяви зазначаються повне найменування і адреса векселедавця (боржника), платника (доміциліата), векселедержателя (кредитора), вказуються відомості про вексель (векселі), який (які) подається(ються) до опротестування, строк платежу за векселем (векселями), сума, що підлягає сплаті за векселем (векселями), причина опротестування, повне найменування і адреса, номери рахунків у банках, код за ЄДРПОУ - для юридичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податку - для фізичної особи (за наявності). Заява може містити інші додаткові відомості;
векселі подаються нотаріусу під розписку та за окремим описом, у якому зазначаються найменування і адреси векселедержателя, векселедавця, платника (доміциліата), вид векселів (простий чи переказний), їх кількість, номери, строк платежу, сума платежу;
документ, за яким встановлено особу векселедержателя або його уповноваженого представника;
документи, що підтверджують повноваження уповноваженого представника, а також правоздатність та дієздатність юридичної особи.
4.14. При прийнятті векселя до опротестування нотаріус повинен:
перевірити наявність усіх необхідних реквізитів векселя та правильність їх заповнення, наявність підписів і печаток та послідовність індосаментів;
переконатися, що вексель поданий для протесту в установлені законом строки;
встановити місце здійснення протесту;
перевірити факт пред'явлення векселя до сплати. Підтвердженням факту пред'явлення векселя до сплати є відмітка векселедавця на письмовій вимозі про прийняття вимоги про сплату векселя або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення такої вимоги поштою чи телеграфом на адресу, вказану у векселі.
4.15. У день прийняття векселя до протесту нотаріус зобов'язаний від свого імені пред'явити письмову вимогу про оплату або акцепт векселя до векселедавця (платника). Підтвердженням факту пред'явлення вимоги про сплату векселя є відмітка векселедавця на письмовій вимозі про прийняття вимоги про сплату векселя або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення такої вимоги поштою чи телеграфом на адресу, вказану у векселі.
