Про затвердження Положення про проходження медичного огляду в Службі зовнішньої розвідки України

наслідки хірургічного лікування панкреатитів з виходом у псевдокісту (марсупіалізація).

За наявності жовчнокам'яної хвороби, холестерозу жовчного міхура, що супроводжується частими загостреннями хронічного холециститу, показане оперативне лікування. У разі відмови від операції огляд проводиться за підпунктом "б".

До підпункту "в" належать:

дискінезія жовчних шляхів;

хронічні холецистити, панкреатити з рідкими загостреннями при хороших результатах лікування.

За наявності гриж кандидатам та військовослужбовцям пропонується хірургічне лікування. У разі успішного лікування кандидати визнаються придатними до військової служби через один-два місяці залежно від результатів лікування. Військовослужбовцям після операції надається відпустка у зв'язку із хворобою на підставі статті 60 Розкладу хвороб.

До підпункту "а" належать:

повторно рецидивні зовнішні грижі великих розмірів, які затрудняють ходу, потребують ручного вправлення або горизонтального положення тіла або порушують функцію внутрішніх органів;

діафрагмальні грижі, у тому числі й набута релаксація діафрагми, що порушують функцію внутрішніх органів;

множинні грижі, а також вентральні грижі, що не вправляються.

Одноразовий рецидив грижі після хірургічного лікування не дає підстав для застосування підпункту "а".

До підпункту "б" належать:

грижа стравохідного отвору діафрагми, яка не супроводжується вказаними в підпункті "а" порушеннями, при задовільних результатах лікування;

одноразовий рецидив грижі після хірургічного лікування та при відмові від повторного лікування;

вентральні грижі, що потребують носіння бандажа;

наслідки та стани після оперативного лікування грижі з резекцією кишечника;

рецидивні зовнішні грижі помірних розмірів, які з'являються у вертикальному положенні тіла при фізичному навантаженні, кашлі.

Невелика (у межах фізіологічного кільця) пупкова грижа, передочеревинний жировик білої лінії живота, а також розширення пахових кілець без грижового випинання не дають підстав для обмеження придатності до проходження військової служби та вступу у ВВНЗ.

Передбачає стани після перенесених гострих, загострення хронічних захворювань органів травлення та їх хірургічного лікування.

Військовослужбовцям виноситься рішення про звільнення від виконання обов'язків військової служби або потребу у відпустці за станом здоров'я. Відпустка надається у випадках, коли для відновлення працездатності необхідний термін не менше одного місяця.

Передбачає справжню мікробну (мікотичну) та професійну екзему. Військовослужбовці, що страждають себорейною екземою, себорейним дерматитом, підлягають лікуванню, кандидати непридатні до служби до повного виліковування.

Поширені форми хвороб шкіри та підшкірної клітковини характеризуються висипаннями на значній поверхні шкірного покрову (ураженням двох та більше анатомічних областей).

Під обмеженими формами хвороб шкіри та підшкірної клітковини розуміються поодинокі осередки ураження будь-якої локалізації, що займають невелику площу однієї з анатомічних областей (стопа, гомілка, кисть, голова тощо).

Часто рецидивуючими формами хвороб шкіри та підшкірної клітковини вважаються такі форми, за яких загострення виникають два та більше разів на рік.

До підпункту "б" належать також обмежені, але великі бляшки псоріазу на голові, відкритих ділянках шкіри, а на обличчі - будь-якої величини. Великою слід вважати бляшку псоріазу розміром з долоню хворого та більше.

Відсутність загострення атопічного дерматиту протягом десяти років не дає підстави для застосування цієї статті.

Під поширеною формою гніздового облисіння розуміється наявність трьох та більше вогнищ облисіння загальною площею з долоню хворого та більше або одного вогнища такої самої площі.

Під поширеною формою вітиліго розуміється наявність множинних депігментованих плям (трьох і більше) на шкіряному покриві будьяких анатомічних ділянок загальною площею не менше 5% поверхні тіла.

До підпункту "а" належать вогнища вітиліго на відкритих ділянках тіла, які викликають значний косметичний дефект.

Різновидність обмеженої склеродермії - "хвороба білих плям" та неускладнена себорея не є перешкодою до прийому на військову службу.

Передбачає стани після перенесених гострих, загострення хронічних хвороб шкіри і підшкірної клітковини та стани після хірургічних втручань з приводу гнійних хвороб шкіри, коли після завершення стаціонарного лікування придатність до військової служби не обмежується і для повного відновлення функцій та працездатності необхідний термін не менше одного місяця.

Після проведеної відпустки за станом здоров'я медичний огляд проводиться залежно від результатів лікування, з обов'язковим врахуванням можливості носіння військового одягу, взуття або спорядження за відповідними статтями Розкладу хвороб.

До підпункту "а" належать захворювання сполучної тканини, що характеризуються поліморфною картиною ураження (системний червоний вовчак, системна склеродермія, дерматоміозит, еозинофільний фасциїт, вузликовий периартериїт, гранульоматоз Вегенера, змішані захворювання сполучної тканини), незалежно від вираження змін з боку органів та систем, частоти загострень та ступеня функціональних порушень.

До цього підпункту також належать ревматоїдний (у тому числі ювенільний) артрит, анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерєва) з вираженими змінами у суглобах та хребті, ураженням інших органів та систем (системні форми) зі значними порушеннями функцій та стійкою втратою працездатності.

До підпункту "б" належать:

повільно прогресуючі форми запальних захворювань суглобів та хребта з помірно вираженими ексудативно-проліферативними змінами та функціональною недостатністю суглобів і хребта за відсутності системних проявів та із збереженою працездатністю;

початкові форми достовірних випадків ревматоїдного артриту та хвороби Бехтєрєва за наявності клініко-лабораторних ознак активності процесу;

всі форми системних васкулітів з рецидивним характером перебігу.

До підпункту "в" належать хронічні захворювання суглобів і хребта з рідкими (один раз на рік та рідше) загостреннями та незначними порушеннями функцій.

При хронічних і рецидивних формах хвороби Рейтера та інших артритах, пов'язаних з інфекцією (реактивні артрити), у тому числі псоріатичному артриті, придатність до військової служби визначається за підпунктами "а", "б" або "в" залежно від стану функцій суглобів, ускладнення з боку інших органів та систем.

Після гострих запальних захворювань суглобів огляд проводиться на підставі статті 71 Розкладу хвороб.

Постанова про придатність до військової служби у разі захворювань кісток та суглобів приймається після стаціонарного обстеження та лікування. При цьому слід враховувати схильність захворювання до рецидивів або прогресування, стійкість ремісії та можливість видужання, особливості військової служби. При незадовільних результатах лікування або відмові від нього Постанова про придатність до військової служби приймається за підпунктами "а", "б" або "в" залежно від ступеня порушення функції кінцівок або суглоба на момент огляду.

До підпункту "а" належать:

кістковий або фіброзний анкілоз великого суглоба у хибному положенні;

патологічна рухливість або стійка контрактура суглоба зі значним обмеженням обсягу рухів;

асептичний некроз голівки стегнової кістки;

стани після ендопротезування великих суглобів (при задовільних результатах протезування огляд проводиться за підпунктом "б");

деформуючий артроз в одному з великих суглобів III, IV стадій (наявність грубих кісткових розростань суглобових країв не менше 2 мм, руйнування суглобового хряща - ширина суглобової щілини менше 2 мм) з частими (два та більше разів на рік) рецидивами загострень, з больовим синдромом та деформацією вісі кінцівки;

дефект кісток більше 1 см з нестабільністю кінцівки;

остеомієліт за наявності секвестрів, секвестральних порожнин, свищів, які довго не загоюються або часто (два та більше разів на рік) відкриваються.

При анкілозах великих суглобів у функціонально вигідному положенні або за належної компенсації придатність до військової служби визначається за підпунктом "б".

До підпункту "б" належать:

деформуючий остеоартроз в одному з великих суглобів II стадії (ширина суглобової щілини на рентгенограмі 2-4 мм) з больовим синдромом;

остеомієліт (у тому числі і первинно-хронічний) із щорічними загостреннями;

стійкі контрактури одного з великих суглобів з помірним обмеженням обсягу рухів;

звичні (три та більше разів на рік) вивихи великих суглобів, які виникають при незначних фізичних навантаженнях, з вираженою нестійкістю (розхитаністю), рецидивним синовіїтом суглоба та супроводжуються помірною гіпотрофією або атрофією м'язів кінцівки.

До підпункту "в" належать:

деформуючий артроз в одному з великих суглобів I стадії;

остеомієліт з нечастими (раз на 2-3 роки) загостреннями за відсутності секвестрів та секвестральних порожнин;

стійкі контрактури в одному з великих суглобів з незначним обмеженням обсягу рухів;

стресові переломи кісток, їх патологічна перебудова після завершення стаціонарного лікування (у тому числі з наявністю металоконструкцій після оперативного лікування) або гіперостози, які перешкоджають руху кінцівки або носінню стандартного взуття, військової форми одягу та спорядження, з больовим синдромом;

звичні (менше трьох разів на рік) вивихи великих суглобів;

нестійкий і рецидивуючий синовіїт великих суглобів при помірних фізичних навантаженнях або повторних травмах;

остеохондропатії із незакінченим процесом.

Остеомієлітичний процес вважається закінченим за відсутності загострення, секвестральної порожнини та секвестрації протягом трьох та більше років.

З приводу нестабільності великих суглобів пропонується хірургічне лікування. Після успішного хірургічного лікування стосовно військовослужбовців приймається Постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я за статтею 71 з подальшим оглядом ВЛК.

Повторність вивиху у колінному суглобі підтверджується позитивними симптомами переднього або заднього "висувного ящика" з різницею у зміщенні гомілки у порівнянні зі здоровим суглобом не менше 10 мм.

З приводу нестабільності великих суглобів кандидатам та військовослужбовцям пропонується хірургічне лікування. Нестабільність суглоба, яка виникла внаслідок пошкодження зв'язок та капсули, повинна підтверджуватись клінічно та рентгенологічно.

Після успішного лікування стосовно кандидатів рішення приймається індивідуально через дванадцять місяців залежно від ступеня порушення функції кінцівки або суглоба.

Після успішного лікування звичного вивиху плеча щодо військовослужбовців приймається Постанова про потребу у відпустці у зв'язку із хворобою за статтею 71 Розкладу хвороб із наступним звільненням від занять спортом та керуванням всіма видами транспортних засобів на шість місяців.

Повторність вивиху великого суглоба має бути засвідчена медичним документом лікувального закладу, рентгенографією суглоба до та після усунення вивиху.

За наявності хибних суглобів кандидати та військовослужбовці підлягають лікуванню із застосуванням сучасних методів (компресійно-дистракційного остеосинтезу та інших). З приводу кістозного переродження кісток, відсікаючого остеохондрозу у великому суглобі кандидати та військовослужбовці підлягають оперативному лікуванню, особливо у тих випадках, коли виник симптомокомплекс блокади суглоба після утворення "суглобової миші". При відмові від оперативного лікування або його незадовільних результатах Постанова про придатність або непридатність до військової служби приймається залежно від ступеня порушення функцій кінцівки або суглоба.

Постанова про придатність або непридатність кандидата до військової служби приймається через шість місяців після закінчення лікування залежно від ступеня порушення функцій кінцівки або суглоба.

Передбачає набуті вкорочення верхніх кінцівок, у тому числі внаслідок кутових деформацій кісток після неправильно зрощених переломів, а також набуті фіксовані деформації та дефекти пальців кисті.

До підпункту "а" належать:

відсутність обох кистей на рівні кистьових суглобів (кистьовий суглоб - комплекс суглобів, який з'єднує кисть із передпліччям та містить променево-зап'ястний, зап'ястний, міжзап'ястний, зап'ястно-п'ястний та міжп'ястний суглоби, а також дистальний променево-ліктьовий суглоб) або на рівні усіх п'ястних кісток або відсутність усіх пальців на рівні п'ястно-фалангових суглобів на кожній із кистей.

До цього підпункту належить відсутність:

у правші або лівші - кисті на рівні кистьового суглоба або на рівні усіх п'ястних кісток або відсутність усіх пальців на рівні п'ястно-фалангових суглобів на одній кисті;

трьох пальців на рівні п'ястно-фалангових суглобів на кожній із кистей;

першого пальця на рівні п'ястно-фалангового суглоба та другого - п'ятого пальців - на рівні дистальних кінців середніх фаланг на кожній із кистей;

другого - п'ятого пальців - на рівні дистальних кінців основних фаланг на кожній із кистей; перших та других пальців на рівні п'ястно-фалангових суглобів на кожній із кистей (огляд військовослужбовців за графами II-V Розкладу хвороб у цих випадках проводиться за підпунктом "б");

вкорочення (у тому числі відносне) верхньої кінцівки більше ніж на 8 см (огляд військовослужбовців за графами II-V Розкладу хвороб у цих випадках проводиться за підпунктом "б").

До підпункту "б" належать:

дефекти та деформації однієї кисті або пальців однієї кисті: відсутність кисті на рівні кистьового суглоба або на рівні усіх п'ястних кісток або відсутність усіх пальців на рівні п'ястнофалангових суглобів;

застарілі вивихи трьох та більше п'ястних кісток;

дефекти трьох та більше п'ястних кісток;

руйнування та дефекти трьох та більше п'ястно-фалангових суглобів;

застарілі пошкодження або дефекти сухожилків згиначів трьох або більше пальців проксимальніше рівня п'ястних кісток;

сукупність застарілих пошкоджень трьох та більше пальців, які призводять до значних трофічних, неврологічних порушень та стійкої контрактури.

До цього підпункту належить відсутність:

перших пальців на рівні п'ястно-фалангових суглобів на кожній із кистей;

трьох пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на кожній із кистей;

другого-п'ятого пальців на рівні дистальних міжфалангових суглобів на кожній із кистей (огляд військовослужбовців за графами I-V Розкладу хвороб у цих випадках проводиться за підпунктом "в").

До підпункту "в" належать:

дефекти та деформації кисті внаслідок застарілих вивихів двох п'ястних кісток, дефекти або псевдоартрози двох п'ястних кісток або хронічний остеомієліт трьох та більше п'ястних кісток на одній кисті;

остеомієліт кісток кистьового суглоба;

руйнування або дефекти двох п'ястно-фалангових суглобів на одній кисті;

застарілі переломо-вивихи, остеохондропатії кісток кистьового суглоба, синдром карпального або латерального каналу (при відмові від оперативного лікування);

застарілі пошкодження сухожилків згиначів двох пальців на рівні п'ястних кісток та сухожилка довгого згинача першого пальця на одній кисті;

сукупність пошкоджень структур кисті, кистьового суглоба та пальців, що супроводжуються трофічними, неврологічними розладами та незначними порушеннями функцій кисті.

До цього підпункту належить відсутність:

трьох пальців на рівні п'ястно-фалангових суглобів на одній кисті;

першого пальця та другого - п'ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній кисті;

другого пальця на рівні п'ястно-фалангового суглоба та третього-п'ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній кисті;

другого-п'ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній кисті; першого або другого пальця у правші або лівші;

вкорочення (у тому числі відносне) верхньої кінцівки від 2 до 5 см включно.

До підпункту "г" належать:

пошкодження структур кисті та пальців, які не вказані у підпунктах "а", "б" або "в";

вкорочення верхньої кінцівки до 2 см.

За відсутність першого пальця кисті слід уважати відсутність дистальної фаланги. За відсутність другого - п'ятого пальців кисті слід уважати відсутність дистальної та середньої фаланг. За відсутність фаланги кисті слід уважати відсутність 2/3 фаланги. Пошкодження або захворювання кісток, сухожиль або нервів пальців кисті, що призвели до розвитку стійких контрактур у хибному положенні, прирівнюються до відсутності пальців.

За наявності фібробластичних порушень (долонний фасціальний фіброматоз (Дюпюітрена)) військовослужбовцям, що оглядаються, пропонується оперативне лікування.

Передбачає набуті фіксовані деформації стопи. Оцінюючи придатність до військової служби кандидатів та військовослужбовців з порожнистою стопою, слід мати на увазі, що стопи з підвищеними поздовжніми склепіннями часто є варіантом норми.

Порожнистою стопою вважається така деформація, яка супроводжується супінацією заднього та пронацією переднього відділу за наявності високого внутрішнього та зовнішнього склепіння (так звана різко скручена стопа), передній відділ стопи розпластаний, широкий та дещо приведений, з натоптишами під головками середніх плюсньових кісток.

Плоска стопа без клінічних проявів є варіантом норми. При плоскостопості сплощення склепіння часто не викликає ніяких суб'єктивних розладів, тому не може бути підставою для застосування цієї статті. Ця стаття передбачає фіксовану плоскостопість, яка виникає в результаті декомпенсації вальгусної стопи або внаслідок дитячої та юнацької плоскостопості, яка з чисто м'язової форми перейшла у зв'язково-суглобову фіксовану деформацію.

До підпункту "а" належать кінська, п'яткова, варусна, порожниста стопа та інші необоротні різко виражені викривлення стоп, що роблять неможливим користування стандартним взуттям.

До підпункту "б" належать:

плоскостопість III ступеня;

відсутність частини стопи на будь-якому її рівні;

відсутність, зведення або нерухливість усіх пальців на рівні основних фаланг на обох стопах з їх кігтистою або молоточкоподібною деформацією;

вкорочення (у тому числі відносне) нижньої кінцівки - від 2 до 5 см включно (огляд військовослужбовців за графами I-V Розкладу хвороб у цих випадках проводиться відповідно до пункту "в");

посттравматична деформація кісток стопи (у тому числі п'яткової кістки зі зменшенням кута Бєллєра більше 10 град.) з артрозом у суглобах передплесні II ступеня.

До підпункту "в" належать:

помірно виражені деформації стопи із незначним больовим синдромом та порушенням статики, при яких неможливе носіння стандартного взуття;

плоскостопість II ступеня за наявності остеоартрозу у таранно-човноподібному суглобі;

відсутність, зведення або нерухливість першого або двох пальців на одній стопі.

До цього підпункту належить:

відсутність усіх пальців на рівні основних фаланг на одній стопі;

відсутність усіх пальців на рівні середніх фаланг на обох стопах;

посттравматична деформація кісток стопи (у тому числі п'яткової кістки зі зменшенням кута Бєллєра до 10 град.) з артрозом у суглобах передплесні I ступеня;

вкорочення (у тому числі відносне) нижньої кінцівки до 2 см.

До підпункту "г" належить плоскостопість I та II ступенів без явищ артрозу у таранно-човноподібному суглобі.

Ступінь плоскостопості оцінюється за рентгенограмами стоп, виконаними у стоячому положенні у 2-х проекціях.

У разі наявності в оглянутого поздовжньої плоскостопості на кожній із стоп різних ступенів Постанова приймається за плоскостопістю більшого ступеня. Плоскостопість I та II ступенів без явищ остеоартрозу не є перешкодою для вступу до ВВНЗ.

Кандидати на службу за графою II Розкладу хвороб у зв'язку з тривалим перебуванням на ногах визнаються непридатними за наявності в них плоскостопості II ступеня. Кандидати за графою V Розкладу хвороб: водії за наявності плоскостопості I та II ступенів визнаються придатними, фельд'єгеря з плоскостопістю II ступеня - непридатними.

У разі деформацій першого пальця стопи, що супроводжуються поперечною плоскостопістю та іншими деформаціями стопи, які утруднюють носіння стандартного взуття, огляд проводиться за підпунктами "б", "в" або "г" залежно від ступеня порушень функцій.

За наявності фібробластичних порушень (підошовний фасціальний фіброматоз) військовослужбовцям, що оглядаються, пропонується оперативне лікування.

Передбачає набуті укорочення кінцівок, у тому числі внаслідок кутових деформацій кісток після неправильно зрощених переломів.

До підпункту "а" належать укорочення руки більше 8 см або ноги більше 5 см.

До підпункту "б" належать укорочення руки від 5 см до 8 см включно або ноги від 2 см до 5 см включно.

До підпункту "в" належать укорочення руки від 2 см до 5 см включно або ноги до 2 см.

До підпункту "г" належить укорочення руки до 2 см.

За наявності ампутаційних кукс кінцівок на будь-якому рівні після злоякісних новоутворень або захворювань судин (облітеруючий ендартеріїт, атеросклероз тощо) Постанова приймається, у тому числі, й за статтями Розкладу хвороб, які передбачають основне захворювання.

У разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього при хибній куксі після ампутації або реампутації, за наявності трофічних розладів та постійного фантомного або ампутаційно-больового синдрому, що перешкоджає протезуванню, огляд проводиться за підпунктом "а".

Огляд військовослужбовців з куксами кінцівок для встановлення ступеня придатності до військової служби проводиться тільки після їх первинного протезування на казенних або державних протезно-ортопедичних підприємствах МОЗ України протезами вітчизняного виробництва.

До підпункту "а" належать:

інфекційний спондиліт з частими (три і більше разів на рік) загостреннями, значним порушенням функцій та стійкою втратою працездатності;

травматична спондилопатія (хвороба Кюммеля);

спондилолістез III-IV ступенів (зміщення більше ніж на половину поперечного діаметра тіла хребця) з постійно вираженим больовим синдромом;

деформуючий спондильоз та міжхребцевий остеохондроз шийного відділу хребта, що супроводжуються функціональною нестабільністю II, III стадій (зміщення тіл хребців більше 3 мм під час функціональних проб) та вертебро-базилярною недостатністю;

деформуючий спондильоз та міжхребцевий остеохондроз грудного та поперекового відділів хребта, що супроводжуються глибокими пара- та тетрапарезами з порушеннями функцій сфінктерів, із синдромом бокового аміотрофічного склерозу, а також поліомієлітичним, каудальним, судинним, компресійним, вираженим больовим синдромом та стато-координаторними порушеннями після тривалого (не менше трьох місяців) стаціонарного лікування без стійкого клінічного ефекту;

фіксовані викривлення хребта (кіфози, сколіози IV ступеня) з різкою деформацією грудної клітки (реберний горб та інше) та значним порушенням функції зовнішнього дихання III ступеня по рестриктивному типу.

До підпункту "б" належать:

остеохондропатії хребта (кіфози, структурні та неструктурні сколіози III ступеня) з помірною деформацією грудної клітки та помірним порушенням функції зовнішнього дихання II ступеня по рестриктивному типу;

інфекційний спондиліт з нечастими загостреннями (1-2 рази на рік та рідше);

поширений (ураження трьох та більше міжхребцевих дисків або тіл хребців у кожному з відділів хребта) деформуючий спондильоз II ступеня та міжхребцевий остеохондроз з множинними масивними клювоподібними розростаннями в ділянці міжхребцевих сполучень з больовим синдромом без стійкого клінічного ефекту після повторних (два та більше разів на рік) стаціонарних лікувань;

спондилолістез II ступеня (зміщення на половину поперечного діаметра тіла хребця) з больовим синдромом;

стан після вилучення міжхребцевого диска.

До підпункту "в" належать:

фіксовані викривлення хребта, які супроводжуються ротацією хребців (сколіоз II ступеня, остеохондропатичний кіфоз з клиноподібною деформацією трьох та більше хребців зі зниженням висоти передньої поверхні тіла хребця на 3 мм і більше);

обмежений (ураження трьох та більше хребців в одному або двох відділах хребта) деформуючий спондильоз та міжхребцевий остеохондроз з больовим синдромом;

спондилолістез I ступеня (зміщення на 1/4 поперечного діаметра тіла хребця) з больовим синдромом.

Ознаками клінічного прояву остеохондрозу є порушення статичної функції ураженого відділу хребта: випрямлення шийного (поперекового) лордозу або утворення кіфозу, поєднання локальних лордозу та кіфозу замість рівномірного лордозу. Больовий синдром при фізичних навантаженнях повинен бути підтверджений неодноразовими зверненнями за медичною допомогою та лікуванням, які записуються в медичних документах оглянутого. Тільки сукупність клінічних та рентгенологічних ознак обмеженого деформуючого спондильозу та міжхребцевого остеохондрозу в поєднанні з неврологічними розладами дають підставу для застосування підпункту "в" цієї статті.

Для незначного порушення функції хребта характерні рухові та чутливі порушення, які проявляються неповною втратою чутливості в зоні одного невроміра, втратою або зниженням сухожилкового рефлексу, зниженням м'язової сили окремих м'язів кінцівки при загальній компенсації її функції.

До підпункту "г" належать:

нефіксовані викривлення хребта більше 5-10 град. та остеохондропатичний кіфоз (кінцева стадія захворювання);

ізольовані явища деформуючого спондильозу та міжхребцевого остеохондрозу (у тому числі поодинокі грижі Шморля та протрузії міжхребцевих дисків) без порушення функцій.

Характер патологічних змін хребта повинен бути підтверджений багатовісьовими навантажувальними, функціональними, рентгенологічними, а за необхідності - іншими сучасними дослідженнями (КТ, МРТ).

Ступінь сколіозу визначається за рентгенограмами, виконаними у вертикальному та у горизонтальному положеннях, на підставі виміру кутів сколіозу (за методикою Ліппмана-Коба): I ступінь - 1-10, II ступінь - 11-25, III ступінь - 26-50, IV ступінь - більше 50 (за Чакліним В.Д.).

Кандидати, які перенесли гострі запалення суглобів, тимчасово непридатні до завершення лікування. У разі відсутності ознак запалення протягом 6 місяців (на воєнний час - 3 місяці) після перенесеної гострої хвороби кандидати визнаються придатними до військової служби та навчання у ВВНЗ.

Постанова про потребу у відпустці військовослужбовців за станом здоров'я приймається у випадках, коли після завершення лікування після гострих та загострення хронічних захворювань кістково-м'язової системи зберігається функціональна недостатність суглобів, а для відновлення функції потрібний термін не менше одного місяця. За цією статтею приймається Постанова про потребу військовослужбовців у звільненні від виконання службових обов'язків або відпустці за станом здоров'я при тимчасових обмеженнях рухів опорно-рухового апарату після операцій на кістках, суглобах, м'язах, сухожилках з приводу їх захворювань, ендопротезувань великих суглобів (за винятком оперативного лікування пухлин та травм).

Кандидати, які призиваються на військову службу за контрактом, вступають у ВВНЗ, та військовослужбовці, у яких виявлені захворювання нирок, підлягають стаціонарному обстеженню.

З метою своєчасного встановлення діагнозу, надання медичної допомоги, початку проведення замісної ниркової терапії та проведення військово-лікарської експертизи доцільно застосовувати поняття "хронічна хвороба нирок" (ХХН).

ХХН - наявність ознак ураження нирок та (або) зниження швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) < 60 мл/хв. протягом 1,5-2-х місяців від початку захворювання.

До підпункту "а" належать хронічні захворювання нирок (хронічний гломерулонефрит, хронічний первинний пієлонефрит, нефропатії тощо).

До підпункту "б" належать хронічні захворювання нирок з помірними порушеннями їх парціальних функцій, без ХНН або ХХН III стадії.

Помірним порушенням функції нирок вважається: наявність сечового синдрому (стійка незначна еритроцитурія, лейкоцитурія, протеїнурія), зниження відносної густоти сечі за пробою Зимницького менше 1020, зниження секреторного або екскреторного сегментів на радіоізотопній ренографії більше 30% норми, на видільних урограмах поява контрасту пізніше 20-ї хвилини.

За цим підпунктом оглядаються військовослужбовці за наявності стійкої артеріальної гіпертензії, пов'язаної з хронічним захворюванням нирок, яка потребує медикаментозної корекції.

За підпунктом "в" оглядаються військовослужбовці з хронічними захворюваннями нирок та незначним порушенням їх функції або ХХН I, II стадій.

Незначним порушенням функції нирок вважаються: наявність сечового синдрому (минуща еритроцитурія, лейкоцитурія, протеїнурія) при нормальних показниках рівня клубочкової фільтрації та рівня креатиніну крові, на екскреторних урограмах поява контрасту пізніше 10-ї хвилини.

Кандидати з хронічними захворюваннями нирок незалежно від того, порушена функція нирок чи ні, непридатні до військової служби.

Військовослужбовцям, які перенесли гострий гломерулонефрит, пієлонефрит, надається відпустка у зв'язку із хворобою на підставі статті 80 Розкладу хвороб.

Огляд осіб з аномалією розвитку нирок, сечокам'яною хворобою, туберкульозом нирок, синдромами ураження нирок при інших захворюваннях (метаболічні, судинні, токсичні та інші нефропатії), за наслідками травм та хірургічного лікування проводиться за відповідними статтями Розкладу хвороб.

За наявності у кандидатів альбумінурії, еритроцитурії, лейкоцитурії для з'ясування їх ґенезу необхідне спеціальне обстеження (у тому числі стаціонарне). Рішення виноситься індивідуально з урахуванням результатів обстеження.

До підпункту "а" належать:

захворювання, що супроводжуються значно вираженими порушеннями видільної функції нирок або ХНН II, III ступенів;

сечокам'яна хвороба з ураженням нирок при незадовільних результатах лікування (камінці, гідронефроз, піонефроз, вторинний пієлонефрит тощо, які не піддаються лікуванню);

двобічний нефроптоз III стадії;

тазова дистопія нирок зі значними порушеннями функцій;

відсутність однієї нирки, видаленої з приводу захворювань, при порушенні функції нирки, яка залишилась, незалежно від ступеня її вираження;

стани після резекції або пластики сечового міхура;

склероз шийки сечового міхура, що супроводжується міхуро-восечовідним рефлюксом та вторинним двостороннім хронічним пієлонефритом або гідронефрозом;

стриктура уретри, яка потребує систематичного бужування.

До підпункту "б" належать захворювання, що супроводжуються помірно вираженими порушеннями видільної функції нирок або ХНН I ступеня, а саме:

сечокам'яна хвороба з частими нападами ниркової коліки (три та більше на рік), відходженням каміння з помірним порушенням функції нирок;

нефункціонуюча нирка або відсутність однієї нирки, видаленої з приводу захворювань, без порушень функцій другої нирки;

двобічний нефроптоз II стадії з постійним больовим синдромом, вторинним пієлонефритом, вазоренальною гіпертензією;

однобічний нефроптоз III стадії;

тазова дистопія нирок з помірними порушеннями функцій;

склероз шийки сечового міхура при вторинних однобічних помірних змінах сечовидільної системи (односторонній гідроуретер, гідронефроз, вторинний пієлонефрит тощо);

стриктура уретри, яка потребує бужування не більше двох разів на рік у разі задовільних результатів лікування.

До підпункту "в" належать:

поодинокі камінці (до 0,5 см у діаметрі) нирок, сечоводів, які мають схильність до самостійного відходження із рідкими нападами ниркової коліки (один-два рази на рік) та підтверджуються даними ультразвукового дослідження, за наявності патологічних змін сечі;

поодинокі камінці (0,5 см у діаметрі та більше) нирок, сечоводів без порушення видільної функції нирок;

двобічний нефроптоз II стадії з незначними клінічними проявами та незначними порушеннями функцій нирок;

однобічний нефроптоз II стадії із вторинним пієлонефритом;

тазова дистопія нирок з незначними порушеннями функцій;

хронічні захворювання сечовидільної системи (цистит, уретрит) з частими (два та більше разів на рік) загостреннями, що потребують стаціонарного лікування;

хронічні захворювання сечовидільної системи (цистит, уретрит) із частими (два та більше разів на рік) загостреннями при успішному лікуванні та незначному порушенні функцій.

До підпункту "г" належать:

наслідки (протягом не менше одного року) після інструментального видалення або самостійного відходження поодинокого камінця із сечовивідних шляхів (лоханка, сечовід, сечовий міхур) без повторного каменеутворення;

дрібні (до 0,5 см) поодинокі камінці нирок, сечоводів, підтверджені тільки ультразвуковим дослідженням, без патологічних змін у сечі;

однобічний або двосторонній нефроптоз II стадії без порушення видільної функції нирки та за відсутності патологічних змін у сечі;

однобічний або двосторонній нефроптоз I стадії.

Стадія нефроптозу визначається за рентгенограмами, виконаними у вертикальному положенні обстежуваного: I стадія - опущення нижнього полюса нирки на 2 хребці, II стадія - на 3 хребці, III стадія - більше ніж на 3 хребці.

При захворюваннях чоловічих статевих органів за показаннями пропонується хірургічне лікування.

До підпункту "а" належать:

доброякісна гіперплазія передміхурової залози III-IV стадії зі значним порушенням сечовиділення при незадовільних результатах лікування або відмові від нього;

відсутність статевого члена.

До підпункту "б" належать:

доброякісна гіперплазія передміхурової залози II стадій з помірним порушенням сечовиділення (наявність залишкової сечі до 50 мл);

хронічний простатит, що потребує стаціонарного лікування хворого (три та більше разів на рік);

рецидивна (після повторного хірургічного лікування) одностороння або двостороння водянка яєчка або сім'яного канатика з об'ємом рідини 100 мл та більше.

Одноразовий рецидив водянки оболонок яєчка або сім'яного канатика не є підставою для застосування підпункту "б".

До підпункту "в" належать:

доброякісна гіперплазія передміхурової залози I стадії;

хронічний простатит з камінням передміхурової залози.

До підпункту "г" належать:

водянка яєчка або сім'яного канатика з об'ємом рідини менше 100 мл;

фімоз, інші хвороби чоловічих статевих органів без клінічних проявів.

Відсутність одного яєчка після видалення з приводу неспецифічного захворювання, поранення, травми або інших пошкоджень не є підставою для застосування цієї статті, не перешкоджає проходженню військової служби та навчанню у ВВНЗ.

Передбачає хронічні запальні хвороби яєчників, маткових труб, тазової клітковини, очеревини, матки, шийки матки, піхви та вульви. Діагноз має бути встановлений у стаціонарних умовах.

До підпункту "а" належать:

хронічні запальні хвороби органів малого таза у жінок, які потребують лікування (три та більше разів на рік) та супроводжуються стійкими тазовими болями, порушеннями менструальної функції. Діагноз повинен бути встановлений у стаціонарі.

До підпункту "б" належать хронічні запальні хвороби жіночих статевих органів з помірними клінічними проявами, частими (два рази на рік) загостреннями.

До підпункту "в" належать хронічні запальні хвороби статевих органів з рідкими загостреннями та незначними клінічними проявами.

Під час визначення тяжкості захворювання та ступеня порушення функцій уражених органів слід враховувати ступінь поширеності процесу, вираженість больового синдрому, тривалість порушення функцій та ефективність лікувальних заходів. Діагноз ендометріозу повинен бути встановлений у стаціонарі.

До підпункту "а" належать:

ендометріоз зі значними клінічними проявами, що потребують стаціонарного лікування (слід враховувати ступені поширеності процесу, вираженості больового синдрому та порушення менструальної функції, відсутність стійкого ефекту від консервативного лікування);

повне випадіння матки або піхви. Випадінням матки вважається такий стан, коли у положенні стоячи (або лежачи - при потугах) уся матка виходить за межі статевої щілини назовні, вивертаючи за собою стінки піхви;

свищі із залученням статевих органів (сечостатеві, кишково-статеві) при незадовільних результатах лікування або відмові від нього;

органічно незумовлені кровотечі, які призводять до стійкої анемії.

До підпункту "б" належать:

ендометріоз з помірними клінічними проявами та тимчасовим ефектом від консервативного лікування;

опущення жіночих статевих органів. Опущенням матки та піхви вважається такий стан, коли при потугах статева щілина зіяє та з неї з'являється шийка матки або передня чи задня стінки піхви, але не виходить за її межі. При опущенні статевих органів, ускладнених нетриманням сечі, медичний огляд проводиться за підпунктами "а" або "б" залежно від результатів лікування. Дистопія матки без порушення функції не є підставою для застосування цієї статті і не перешкоджає проходженню військової служби та навчанню у ВВНЗ.

До підпункту "в" належать:

ендометріоз з незначними клінічними проявами;

дистопія матки, що супроводжується менорагіями, запорами, болями в ділянці куприка, низу живота;

незначне опущення стінок піхви;

рубцеві та спайкові процеси малого таза без больового синдрому;

статевий інфантилізм при задовільному загальному розвитку;

безпліддя та інші незапальні хвороби жіночих статевих органів з незначними порушеннями функцій.

Під час медичного огляду жінок з хворобами молочної залози обов'язково повинен бути огляд лікаря-мамолога. Проведення рентгенологічного дослідження (мамографії) у осіб жіночої статі після 45 років та осіб, що перебувають на динамічному обліку з приводу доброякісних новоутворень - за показаннями.

При визначенні ступеня порушення функцій слід враховувати:

ступінь змін у молочних залозах;

поширеність патологічного (одно- або двостороннього) процесу;

наявність локалізованих ділянок ущільнення або кістозних змін;

вираженість больового симптому при пальпації, нагрубання молочної залози;

частота та тривалість загострення захворювання та ефективність проведеного лікування.

Наявність гіпертрофії та нагрубання молочних залоз з больовим синдромом при доброякісних дисплазіях молочної залози дає підстави вважати їх такими, що заважають носінню стандартного одягу та спорядження.

До підпункту "а" належать:

захворювання молочної залози з поширеним двостороннім процесом та частими загостреннями;