Про затвердження Річної національної програми під егідою Комісії Україна - НАТО на 2017 рік

З метою забезпечення виконання пріоритетних завдань співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору, на виконання рішень, прийнятих під час засідання Комісії Україна - НАТО на рівні глав держав та урядів (9 липня 2016 року, м. Варшава, Республіка Польща), а також відповідно до пунктів 1, 3 і 17 частини першої статті 106 Конституції України

1. Затвердити Річну національну програму під егідою Комісії Україна - НАТО на 2017 рік (додається).

2. Державному комітету телебачення і радіомовлення України, Міністерству інформаційної політики, Міністерству закордонних справ України, Міністерству оборони України, іншим центральним органам виконавчої влади за участю інших державних органів, залучених до виконання Річної національної програми під егідою Комісії Україна - НАТО на 2017 рік, органів місцевого самоврядування забезпечити регулярне інформування громадськості про хід та результати її виконання.

3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

23 грудня 2014 року Верховна Рада України прийняла рішення про відмову України від здійснення політики позаблоковості, яка виявилася неефективною у контексті убезпечення держави від зовнішнього тиску та агресії.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відмови України від здійснення політики позаблоковості" були внесені зміни до статей 6 та 8 Закону України "Про основи національної безпеки України" і статті 11 Закону України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики" , згідно з якими відновлено політичний курс на інтеграцію до євроатлантичного безпекового простору, а основними напрямами державної політики з питань національної безпеки та основними засадами зовнішньої політики України визначено поглиблення співпраці з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО) з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації.

Розвиток та дальше поглиблення відносин особливого партнерства України з НАТО відбувається з дотриманням принципів, зафіксованих у Хартії про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно-Атлантичного договору (НАТО), підписаній 9 липня 1997 року, Декларації про її доповнення від 21 серпня 2009 року, а також на виконання рішень, прийнятих за результатами засідань Комісії Україна - НАТО на рівні глав держав та урядів (4 вересня 2014 року, м. Ньюпорт, Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії та 9 липня 2016 року, м. Варшава, Республіка Польща).

Вперше введено посаду Віце-прем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України.

З метою налагодження чіткої внутрішньодержавної координації співробітництва між Україною та НАТО Указом Президента України від 8 липня 2016 року № 296 "Питання координації євроатлантичної інтеграції України" утворено Комісію з питань координації євроатлантичної інтеграції України на чолі з Віце-прем'єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України.

Указом Президента України від 7 грудня 2016 року № 547"Про річні національні програми під егідою Комісії Україна - НАТО" затверджено Положення про розроблення річних національних програм під егідою Комісії Україна - НАТО та оцінювання результатів їх виконання.

Пріоритетним завданням є досягнення повної сумісності органів сектору безпеки і оборони з відповідними органами держав - членів НАТО, що має забезпечити можливість набуття у майбутньому членства України в НАТО з метою отримання дієвих гарантій суверенітету та територіальної цілісності України. У зв'язку з цим Україна підтримує політику "відкритих дверей" НАТО та позицію Північноатлантичного альянсу щодо чинності рішення Бухарестського саміту НАТО 2008 року про те, що Україна стане членом НАТО.

В умовах тимчасової окупації Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, проведення в окремих районах Донецької та Луганської областей антитерористичної операції та загальної ситуації, що склалася внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, Річна національна програма під егідою Комісії Україна - НАТО на 2017 рік (далі - Програма), Основні заходи у рамках Річної національної програми під егідою Комісії Україна - НАТО на 2017 рік (Додаток 1) та Орієнтовний план заходів у рамках Комісії Україна - НАТО на 2017 рік (Додаток 2) мають особливе значення для забезпечення захисту національних інтересів і безпеки України, передусім у контексті використання потенціалу та практичної допомоги НАТО та держав - членів Альянсу у підвищенні обороноздатності України для протидії агресії Російської Федерації та реформування за стандартами НАТО сектору безпеки і оборони та оборонно-промислового комплексу.

Указами Президента України 26 травня 2015 року № 287 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року "Про Стратегію національної безпеки України" та від 6 червня 2016 року № 240 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року "Про Стратегічний оборонний бюлетень України" було затверджено нову Стратегію національної безпеки України та схвалено Стратегічний оборонний бюлетень України. Метою зазначених документів є зокрема реформування Збройних Сил України відповідно до стандартів НАТО та досягнення їх взаємосумісності з силами НАТО до 2020 року.

Для України особливе партнерство з НАТО є невід'ємною складовою євроінтеграційного курсу, оскільки доповнює процес внутрішньодержавних перетворень у рамках процесу європейської інтеграції необхідними реформами оборонного та безпекового секторів, оборонно-промислового комплексу та Збройних Сил України. Це дасть змогу зробити процес інтеграції України в європейську та євроатлантичну спільноту комплексним і всеохоплюючим.

Україна розраховує на підтримку НАТО та держав - членів Альянсу в реформуванні держави та забезпечуватиме інформування на постійній основі НАТО про результати проведення реформ.

Виконання Програми не потребуватиме додаткових витрат із Державного бюджету України, оскільки здійснюватиметься за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених центральним органам виконавчої влади, іншим державним органам, а також за рахунок фінансової допомоги з бюджету НАТО та окремих держав - членів Альянсу.

1.1. Внутрішня політика

Внутрішня політика, спрямована на комплексне, глибинне та невідкладне реформування України, відіграє особливу роль у контексті очікуваних українським суспільством змін, які необхідні для дальшого успішного розвитку держави.

Ключові завдання влади на цьому шляху визначені у Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5, Угоді про коаліцію депутатських фракцій "Європейська Україна" Верховної Ради України VIII скликання, підписаній 27 листопада 2014 року, засадах державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційній стратегії) на 2014-2017 роки, затверджених Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1699-VII, а також у Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2014 року № 695, схваленій Постановою Верховної Ради України від 11 грудня 2014 року № 26-VIII, яка спрямована на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII (далі - Угода про асоціацію).

Майданчиками для пошуку національного консенсусу, визначення пріоритетів реформ, координації дій із реформування, моніторингу реалізації та досягнення цілей реформ є Конституційна Комісія, утворена Указом Президента України від 3 березня 2015 року № 119 "Про Конституційну Комісію", та Національна рада реформ, утворена Указом Президента України від 23 липня 2014 року № 614"Про забезпечення впровадження єдиної державної політики реформ в Україні".

1.1.1. Ключові соціально-політичні та правові реформи

Демократичні реформи в Україні спрямовані, передусім, на досягнення європейських демократичних стандартів. Асоціація з Європейським Союзом є важливим стимулом для розбудови в Україні сучасної європейської держави.

Конкретними кроками для досягнення зазначеної мети в найближчій перспективі мають стати:

удосконалення системи державного управління;

децентралізація влади та проведення конституційної реформи;

удосконалення механізму здійснення парламентського контролю, а також забезпечення контролю з боку громадянського суспільства за діяльністю центральних та місцевих органів виконавчої влади;

удосконалення виборчого законодавства;

реформування системи правоохоронних органів згідно з європейськими нормами та стандартами;

забезпечення впровадження незалежного, справедливого і доступного судочинства.

Особливу увагу приділено боротьбі з корупцією. З метою ефективного запровадження антикорупційної реформи 14 жовтня 2014 року прийнято низку Законів України, спрямованих на протидію корупції, зокрема "Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки", "Про Національне антикорупційне бюро України", "Про запобігання корупції", а також Указ Президента України № 808 "Про Національну раду з питань антикорупційної політики".

Крім того, передбачено виконання державних програм, які стосуються енергетичної незалежності України та популяризації держави у світі.

Реформи проводитимуться з максимально широким залученням інститутів громадянського суспільства.

1.1.1.1. Децентралізація

Протягом останніх двох років Україна активно впроваджує реформу місцевого самоврядування на основі європейських цінностей, зокрема положень Європейської хартії місцевого самоврядування, ратифікованої Законом України 15 липня 1997 року № 452/97, та з урахуванням українських особливостей і традицій розвитку місцевої демократії.

Ця реформа базується на принципах децентралізації влади та субсидіарності, тобто передачі повноважень органів виконавчої влади у відповідних сферах органам місцевого самоврядування та створення належних матеріальних і фінансових умов для забезпечення здійснення цих повноважень.

Розподіл повноважень між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на різних рівнях адміністративно-територіального устрою здійснюватиметься таким чином:

якомога більше повноважень повинні мати органи, що мають найтісніший контакт з людьми з метою найбільш успішної реалізації таких повноважень;

зазначені органи повинні мати необхідні організаційні, матеріальні та фінансові ресурси для забезпечення обсягу та якості послуг, які надаються населенню, відповідно до державних соціальних стандартів і нормативів.

Правовою основою децентралізації влади та реформування місцевого самоврядування є Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 року № 333-р.

Стратегічна мета децентралізації влади та реформування місцевого самоврядування - створення і підтримка повноцінного життєвого середовища для громадян, надання високоякісних і доступних адміністративних та соціальних послуг, становлення дієвих інститутів місцевої демократії, задоволення інтересів громадян в усіх сферах життєдіяльності на відповідній території, узгодження інтересів держави та територіальних громад.

Шляхи досягнення мети - відхід від централізованої моделі державного управління, забезпечення спроможності місцевого самоврядування та побудова ефективної системи територіальної організації влади в Україні, реалізація у повній мірі положень Європейської хартії місцевого самоврядування, принципів субсидіарності, повсюдності і фінансової самодостатності місцевого самоврядування.

Середньострокові цілі:

визначення обгрунтованої територіальної основи для діяльності органів місцевого самоврядування, здатної забезпечити доступність та якість адміністративних та соціальних послуг, що надаються цими органами;

створення належних матеріальних, фінансових та організаційних умов для забезпечення здійснення органами місцевого самоврядування власних і делегованих повноважень;

розмежування повноважень у системі органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади на різних рівнях адміністративно-територіального устрою за принципом субсидіарності;

розмежування повноважень між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на засадах децентралізації влади;

визначення механізмів державного контролю за законністю рішень органів місцевого самоврядування та якістю надання населенню адміністративних та соціальних послуг;

максимальне залучення населення до прийняття управлінських рішень, сприяння розвитку форм демократії участі на місцевому рівні.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

сприяти формуванню спроможних територіальних громад відповідно до Методики формування спроможних територіальних громад, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2015 року № 214.

унормувати питання щодо розмежування повноважень між районною радою та органом місцевого самоврядування об'єднаної територіальної громади у разі, якщо межі такої громади повністю співпадають з межами району;

активізувати роботу щодо визначення на законодавчому рівні засад формування адміністративно-територіального устрою, умов та порядку утворення адміністративно-територіальних одиниць, їх ліквідації, порядку найменування і перейменування адміністративно-територіальних одиниць;

підвищити прозорість та ефективність використання бюджетних коштів шляхом передбачення в установленому порядку обов'язковості застосування програмно-цільового методу на рівні всіх місцевих бюджетів. Запровадити процедури прозорого складання місцевих бюджетів за участю громадськості та звітування про виконання бюджету, а також забезпечити розвиток системи електронних закупівель та створення умов для широкого використання цієї системи;

стимулювати розвиток добровільно об'єднаних територіальних громад шляхом надання фінансової підтримки формуванню відповідної інфраструктури таких громад;

стимулювати розвиток територіальних громад через фінансування в установленому порядку заходів з реалізації регіональної політики;

запровадити ефективні механізми участі громадян у виробленні органами місцевого самоврядування рішень: місцеві ініціативи, громадські слухання, загальні збори громадян за місцем проживання, електронні петиції, проведення громадської експертизи, утворення при органах місцевого самоврядування консультативно-дорадчих органів для проведення консультацій з громадськістю.

1.1.1.2. Реформа виборчого законодавства

Основними напрямами реформи виборчого законодавства в Україні визначено реалізацію невід'ємного права громадянина демократичної держави вільно обирати органи влади, а також виконання державою обов'язку забезпечити громадянам можливість реалізації такого права.

Саме тому одним з найважливіших завдань, яке стоїть перед Україною, є створення такої виборчої системи, яка б забезпечила вибір громадян України відповідно до їх переконань, що сприятиме утвердженню України як демократичної, соціальної, правової держави та зміцненню довіри населення до інституту виборів.

Під час проведення виборчих кампаній створюватимуться належні умови для реалізації громадянами конституційних виборчих прав, вільного волевиявлення під час голосування, забезпечуватиметься проведення виборів у повній відповідності з вимогами Конституції і законів України та з дотриманням європейських стандартів.

Середньострокові цілі:

забезпечення підзвітності і дієвості парламенту, стабільності партійної системи та можливості ротації політичних еліт відповідно до Угоди про коаліцію депутатських фракцій "Європейська Україна" Верховної Ради України VIII скликання, підписаної 27 листопада 2014 року;

забезпечення невідворотності покарання за злочини проти виборчих прав громадян та відповідальності за адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення.

1.1.1.3. Конституційна реформа

Конституційна реформа має вирішальне значення для проведення усіх інших реформ. Одним з її основних завдань є запровадження механізму державної влади, який унеможливить її узурпацію та забезпечить єдність державної політики.

Конституційна реформа гарантуватиме забезпечення незалежності і професійності суддів, а також створить основу для реформи місцевого самоврядування та децентралізації влади на засадах деконцентрації фінансових ресурсів та субсидіарності.

Основними напрямами впровадження засад удосконалення Основного Закону України є:

забезпечення балансу законодавчої, виконавчої та судової влади та чіткого їх розподілу;

зміцнення засад і принципів парламентаризму;

забезпечення дотримання єдності державної політики;

забезпечення впровадження конституційних гарантій незалежності і професійності суддів та справедливого правосуддя;

приведення організації органів прокуратури у відповідність з європейськими стандартами.

З метою розроблення узгоджених пропозицій щодо удосконалення Основного Закону України діє Конституційна Комісія як спеціальний допоміжний орган при Президентові України. Розпочато процес внесення змін до Конституції України, який ґрунтується на засадах прозорості, відкритості та гласності.

30 вересня 2016 року набрали чинності зміни до Конституції України в частині правосуддя, які зокрема передбачають:

деполітизацію вирішення питань суддівської кар'єри шляхом позбавлення Президента України та Верховної Ради України права звільняти суддів;

надання Вищій раді правосуддя повноважень щодо переведення, звільнення суддів та внесення Президентові України подання про їх призначення;

припинення здійснення Міністром юстиції України та Генеральним прокурором України своїх повноважень як членів Вищої ради юстиції;

до утворення Вищої ради правосуддя її повноваження здійснює Вища рада юстиції. Вища рада правосуддя утворюється шляхом реорганізації Вищої ради юстиції. До обрання (призначення) членів Вищої ради правосуддя цей орган діє у складі членів Вищої ради юстиції протягом строку їх повноважень, але які не можуть тривати довше, ніж до 30 квітня 2019 року. Обрання (призначення) членів Вищої ради правосуддя здійснюється не пізніше 30 квітня 2019 року.

Середньострокові цілі:

реалізація конституційних положень щодо:

здійснення прокуратурою підтримання публічного обвинувачення в суді, організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляду за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку, представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом;

здійснення представництва особи в суді виключно адвокатом.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

сформувати на конкурсній основі склад Верховного Суду;

здійснити в установленому законом порядку ліквідацію Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України;

утворити апеляційні суди у відповідних апеляційних округах;

унормування питання реалізації права особи на звернення до Конституційного Суду України з конституційною скаргою.

1.1.1.4. Запобігання та протидія корупції

Боротьба з корупцією визначена одним із ключових напрямів реформування держави.

Основні завдання антикорупційної реформи:

забезпечення доброчесності та підзвітності в публічному секторі;

забезпечення прозорості фінансування політичних партій і політичної діяльності, обмеження впливу приватного капіталу на політику;

скасування державної монополії на інформацію та гарантування доступу до суспільно необхідної інформації;

зменшення корупційних ризиків у сфері публічних закупівель шляхом забезпечення їх прозорості і конкурентності;

посилення можливості для виявлення та кримінального переслідування корупційних діянь.

Для забезпечення формування та реалізації антикорупційної політики постановою Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 року № 118 утворено Національне агентство з питань запобігання корупції, яке має впроваджувати інструменти попередження корупції та здійснювати контроль за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, контролю та перевірки декларацій зазначених осіб.

На виконання Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" Указом Президента України від 16 квітня 2015 року № 217 утворено Національне антикорупційне бюро України, на яке покладено завдання із протидії кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

Крім того, у 2015 році утворено Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру як самостійний структурний підрозділ Генеральної прокуратури України, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у справах, підслідних Національному антикорупційному бюро України.

Україна продовжуватиме брати участь в Програмі НАТО з розбудови цілісності, прозорості, доброчесності та зниження корупційних ризиків у роботі оборонних і безпекових інституцій (далі - Програма ВІ), а також виконувати рекомендації НАТО стосовно організації та проведення самооцінки складових сектору безпеки і оборони України на предмет виявлення корупційних ризиків у процесі управлінської діяльності та ресурсного менеджменту.

У рамках Програми ВІ надаються спроможності для спеціалізованої експертизи та допомога для підвищення рівня взаємодії і належного управління у сфері безпеки і оборони.

За підтримки Ради національної безпеки і оборони України у 2017 році Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція України, Служба безпеки України, Національна гвардія України та Державна прикордонна служба України завершать процес самооцінки на предмет виявлення корупційних ризиків у процесі управлінської діяльності та ресурсного менеджменту, а також узагальнення її результатів з метою оцінки ефективності імплементації запроваджених антикорупційних заходів та визначення потреби у запровадженні нових відповідних заходів.

У 2017 році в рамках Програми ВІ та із застосуванням методології Програми НАТО "Удосконалення військової освіти" (DEEP) буде здійснено підготовку фахівців з подолання корупції та запровадження ефективного і прозорого менеджменту в складових сектору безпеки і оборони.

Середньострокові цілі:

забезпечення дотримання вимог антикорупційного законодавства, зокрема шляхом реалізації антикорупційних програм у державних органах та органах місцевого самоврядування;

імплементація принципів Програми ВІ, рекомендацій Групи держав Ради Європи проти корупції (GRECO) та Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції;

функціонування нової системи фінансового контролю активів і доходів державних службовців;

формування системи притягнення до відповідальності за корупційні правопорушення;

формування системи запобігання корупції в публічному секторі;

запровадження дієвого механізму співпраці Міністерства оборони України, інших складових сектору безпеки та оборони з недержавними моніторинговими організаціями, що передбачає обмін інформацією, своєчасний розгляд і виконання наданих рекомендацій, залучення представників недержавних моніторингових організацій до відповідних робочих груп;

впровадження в освітній процес і систему професійної підготовки військовослужбовців і цивільного персоналу навчальних дисциплін з питань побудови цілісності, прозорості, підзвітності, запровадження доброчесності та зниження корупційних ризиків у роботі оборонних і безпекових інституцій.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

сформувати Державне бюро розслідувань, яке здійснюватиме досудове розслідування злочинів, вчинених правоохоронцями, суддями та високопосадовцями (окрім корупційних);

забезпечити належне функціонування Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними шляхом скоєння корупційних та інших злочинів;

удосконалити механізм державного захисту осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції (викривачів), а також визначити механізм захисту осіб, які розкривають інформацію про загрозу або шкоду суспільним інтересам;

забезпечити здійснення заходів Програми ВІ, а також її проекту "Розбудова доброчесного оборонного відомства", який реалізується в рамках діяльності Ради міністрів оборони Південно-Східної Європи;

забезпечити незалежне та ефективне функціонування Національного агентства з питань запобігання корупції.

1.1.1.4.1. Боротьба з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом

В Україні прийнято низку законів, спрямованих на запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, на національному, регіональному та міжнародному рівнях, вдосконалюються сучасні механізми відповідного контролю.

Середньострокові цілі:

налагодження практичної взаємодії з НАТО з питань запозичення та впровадження в Україні передового досвіду держав - членів НАТО у сфері запобігання та протидії з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;

формування у співпраці з державами - членами НАТО ефективних механізмів для унеможливлення здійснення незаконних фінансових транзакцій.

Пріоритетне завдання на поточний рік - забезпечити приведення національного законодавства у відповідність з вимогами Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) та документів Європейського Парламенту.

1.1.1.5. Реформування системи судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів

Метою реформи є утвердження правопорядку, який ґрунтується на високому рівні правової культури в суспільстві, діяльності всіх суб'єктів суспільних відносин на засадах принципів верховенства права та захисту прав і свобод людини, а в разі порушення прав і свобод - справедливого та адекватного їх відновлення в розумні строки.

Реформування системи судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів здійснюється, зокрема, за такими напрямами:

забезпечення незалежності, безсторонності та неупередженості суддів;

запобігання та протидія корупції у системі органів судочинства в Україні;

підвищення прозорості діяльності суддів та ступеня їх відповідальності;

підвищення рівня професійної підготовки та кваліфікації суддів;

підвищення ефективності правосуддя та оптимізація повноважень судів різної юрисдикції;

посилення гарантій провадження адвокатської діяльності та забезпечення доступності безоплатної правової допомоги;

удосконалення системи виконання судових рішень та підвищення ефективності виконавчого провадження;

приведення повноважень та діяльності органів прокуратури до європейських стандартів;

удосконалення процесуального забезпечення справедливості і права на захист під час кримінального провадження;

підвищення рівня ефективності роботи судових та правоохоронних органів у боротьбі з організованою злочинністю та корупцією;

підвищення ефективності запобігання вчиненню злочинів і реабілітації засуджених та вдосконалення системи виконання покарань.

Унаслідок реалізації судової реформи судова система України та суміжні правові інститути працюватимуть ефективно, продуктивно та скоординовано, стануть підзвітними громадянам України, будуть вільними від будь-якого політичного впливу та відповідатимуть європейським стандартам, грунтуючи свою діяльність на дотриманні принципу верховенства права.

Прийняті Верховною Радою України 2 червня 2016 року закони України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" та "Про судоустрій і статус суддів" сприятимуть ефективній, продуктивній і скоординованій роботі судової влади.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає зміни системи судоустрою, яку складають місцеві суди, апеляційні суди та Верховний Суд. На виконання рекомендацій Європейської комісії "За демократію через право" (Венеціанська Комісія) судова система з 4-ланкової перетворюється на 3-ланкову.

Крім того, у складі Верховного Суду діятимуть Велика Палата Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний кримінальний суд, Касаційний цивільний суд.

Середньострокові цілі:

оновлення суддівського корпусу та впровадження нових механізмів для стимулювання забезпечення доброчесної поведінки суддів;

запровадження світових стандартів у правничій освіті та регулюванні правничих професій.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

удосконалити процесуальне законодавство, яке відповідатиме інституціональним змінам судової системи;

вдосконалити стандарти та правила конкуренції для добору суддів;

поліпшити мотивованість судових рішень, зокрема шляхом проведення навчання суддів судів різних інстанцій та організації семінарських занять з метою вдосконалення складення й оформлення судових рішень, поліпшення їх якості;

продовжити реформування системи суддівського врядування, зокрема шляхом підвищення інституційної спроможності Вищої ради правосуддя як єдиного конституційного органу суддівського врядування;

встановити процедуру розгляду справ судом присяжних та розширити сферу його застосування;

розробити механізм функціонування суду присяжних-арбітрів та третейських суддів, які залучаються до вирішення господарських спорів;

здійснити ліквідацію вищих спеціалізованих судів, діяльність яких не передбачена законом, і створити нову структуру Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України;

утворити Вищий антикорупційний суд, Вищий суд з питань інтелектуальної власності та місцеві окружні суди.

1.1.1.5.1. Реформування прокуратури

Головною метою реформи є удосконалення організації та діяльності прокуратури України з метою імплементації європейських стандартів, запровадження положень, покликаних підвищити професійність прокурора та його незалежність, а також передбачити участь органів прокурорського самоврядування у вирішенні питань, пов'язаних із діяльністю прокуратури.

Відповідно до Закону України "Про прокуратуру" систему прокуратури становлять Генеральна прокуратура, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури, військові прокуратури та Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Основні напрями реформування прокуратури:

збалансування структури системи, оптимізація складу її компонентів відповідно до покладених завдань;

удосконалення кадрової політики, системи підготовки кваліфікованих фахівців;

підвищення ефективності здійснення демократичного цивільного контролю над діяльністю органів прокуратури, забезпечення максимально допустимої та необхідної відкритості й прозорості у їх діяльності;

удосконалення соціального захисту прокурорів;

запобігання виникненню передумов для втручання політичних сил у діяльність органів прокуратури.

Середньострокова ціль - гарантована реалізація прокуратурою її основної мети, яка полягає в утвердженні верховенства закону, зміцненні законності та правопорядку, захисті прав і свобод людини й громадянина, суспільних і державних інтересів.

Пріоритетне завдання на поточний рік:

залучити прокуратуру до системи правосуддя й утворити спільні органи врядування в системі правосуддя.

1.1.1.5.2. Реформа пенітенціарної системи

У контексті реалізації реформи системи виконання покарань основним завданням є реформування органів пенітенціарної системи та їх організаційно-правового забезпечення з використанням позитивного міжнародного досвіду.

Реформа пенітенціарної системи України передбачає, зокрема, такі заходи:

розробка нового законодавства у сфері функціонування слідчих ізоляторів та установ виконання покарання відповідно до європейських норм;

демілітаризація системи;

підвищення операційної ефективності 100 державних підприємств у системі пенітенціарної служби за рахунок створення єдиного виробничого холдингу, проведення закупівель через систему електронних закупівель з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи "Prozorro";

будівництво нових слідчих ізоляторів та установ виконання покарань за інвестиційною схемою або за рахунок кредитних коштів, переміщення існуючих слідчих ізоляторів та установ виконання покарань за межі міст.

Середньострокова ціль - створення нової пенітенціарної системи шляхом завершення ліквідації Державної пенітенціарної служби України та передачі її повноважень та функцій Міністерству юстиції України, проведення відкритого конкурсного добору працівників, демілітаризація системи, підвищення заробітної плати працівників органів виконання покарань та забезпечення належних умов перебування в пенітенціарних установах.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

оптимізувати кількість установ виконання покарань до економічно обґрунтованого рівня.

1.1.1.5.3. Реформування системи пробації

Реалізація реформи системи пробації надасть можливість впровадити в Україні систему наглядових і соціально-виховних заходів, які застосовуються до засуджених за рішенням суду та відповідно до закону, і дасть змогу кардинально змінити вектор роботи з правопорушниками ще на етапі обвинувачення.

Реформування системи пробації передбачає такі заходи:

створення законодавчих умов для запровадження в Україні системи пробації відповідно до міжнародних стандартів;

створення організаційної структури, фінансових, матеріальних та технічних умов функціонування органів пробації для ефективного виконання поставлених завдань;

удосконалення системи управління органами пробації;

розробка інструментів та методик роботи пробації, створення навчальних програм для персоналу органу пробації, підтримки та удосконалення його професійних навиків.

Середньострокова ціль - введення в дію повноцінної системи пробації, яка забезпечуватиме виконання функцій, визначених Законом України "Про пробацію" , та відповідатиме міжнародним стандартам.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

сформувати нормативно-правову базу функціонування системи пробації;

забезпечити навчання персоналу органу пробації;

забезпечити проведення заходів соціальної комунікації щодо пробації в Україні.

1.1.1.5.4. Розвиток діяльності суду присяжних

Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" запроваджено інститут присяжних.

Функціонування суду присяжних надасть можливість створити необхідні умови для подальшого втілення ідей правової держави у сфері правосуддя, зміцнити довіру до суду, гарантувати справедливість, захист прав і свобод людини.

Середньострокова ціль - удосконалення законодавства щодо розмежування функцій суддів та присяжних при розгляді за клопотанням обвинуваченого кримінального провадження судом присяжних;

1.1.1.5.5. Забезпечення створення рівних можливостей для доступу осіб до правової допомоги та правосуддя, підвищення рівня правової спроможності територіальних громад та спільнот

Актуальним є підвищення рівня правової культури в суспільстві, зокрема шляхом інформування осіб з числа соціально вразливих груп населення про можливість отримання правової допомоги, створення умов для надання безоплатної первинної правової допомоги на рівні територіальних громад, сприяння реалізації внутрішньо переміщеними особами права на безоплатну вторинну допомогу.

Середньострокові цілі:

підвищення рівня правової спроможності територіальних громад та правової культури суспільства;

розширення територіальної доступності безоплатної первинної та вторинної правової допомоги з урахуванням необхідності забезпечення оперативного отримання правових послуг населенням, що проживає у віддалених населених пунктах;

розвиток мережі спеціалізованих установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, залучення до надання такої допомоги юридичних осіб приватного права, налагодження співпраці центрів з надання безоплатної вторинної допомоги з громадськими організаціями - провайдерами безоплатної правової допомоги.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

здійснити переорієнтацію системи безоплатної правової допомоги на посилення правової спроможності та можливостей територіальних громад;

створити ефективну систему управління правовими знаннями та партнерських мереж системи безоплатної правової допомоги;

удосконалити систему безоплатної правової допомоги у цивільних та адміністративних справах, а також розпочати перехід від моделі залучення адвокатів ex officio (адвокати за призначенням) до моделі офісів громадського захисту у кримінальних провадженнях.

1.1.1.6. Реформування системи державного управління та розвиток електронного урядування

Реформа державного управління є однією з основних реформ у державі та здійснюється відповідно до Стратегії реформування державного управління України на 2016-2020 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 474-р.

Результатом проведення реформи має стати створення ефективної, прозорої, відкритої та гнучкої структури державного управління із застосуванням новітніх інформаційно-комунікативних технологій (електронне урядування) для забезпечення вироблення і реалізації цілісної державної політики, спрямованої на суспільний сталий розвиток і адекватне реагування на внутрішні та зовнішні виклики.

Крім того, ефективна система державного управління є однією з основних передумов демократичного урядування, що грунтується на принципі верховенства права.

Розвиток електронного урядування, у свою чергу, спрямований на підвищення ефективності державного управління, а також покращення якості обслуговування державними органами фізичних і юридичних осіб.

Середньострокові цілі:

удосконалення системи обміну інформацією між державними органами у процесі формування політики та законодавства;

розширення використання державними органами інтегрованої системи електронного документообігу.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити розвиток системи електронної взаємодії державних органів;

забезпечити належне функціонування центрів надання адміністративних послуг.

1.1.1.7. Свобода слова та інформаційна політика

Неухильне дотримання принципів свободи слова та відкритості діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, забезпечення доступу громадян до інформації, недопущення цензури і перешкоджання професійній діяльності журналістів є пріоритетними напрямами інформаційної політики України, що реалізується у постійному конструктивному діалозі з громадськістю. Співробітництво України з НАТО у сфері стратегічних комунікацій набуло особливого значення у контексті ведення Російською Федерацією гібридної війни проти України.

Дорожня карта Партнерства у сфері стратегічних комунікацій між Радою національної безпеки і оборони України та Міжнародним секретаріатом НАТО спрямована на розбудову та розвиток спроможностей України у сфері стратегічних комунікацій шляхом надання консультативної та практичної допомоги.

Виконання плану заходів з реалізації зазначеної Дорожньої карти покликане розширити формат та способи взаємодії України та держав - членів НАТО в інформаційній сфері, підвищити та зміцнити рівень співпраці органів державної влади у питаннях комунікації щодо національних стратегічних завдань та реформ, що впроваджуються з метою набуття підтримки громадян та партнерів.

Основні цілі Партнерства у сфері стратегічних комунікацій:

розвиток спроможностей органів державної влади у зазначеній сфері та усіх її складових на стратегічному та операційному рівнях шляхом надання консультативної і практичної підтримки;

підтримка співпраці України з експертами, які мають відповідний досвід у сфері стратегічних комунікацій;

сприяння розвитку в Україні культури стратегічних комунікацій на інституційному рівні, налагодження більш тісного співробітництва з неурядовими організаціями й сприяння розвитку їх спроможності здійснювати стратегічні комунікації в інтересах України;

досягнення й підтримка найвищих стандартів точності та етики для забезпечення довіри до державної комунікативної політики.

У контексті посилення комунікаційних впливів передбачається створення системи, яка об'єднуватиме комунікації на рівні реалізації державної політики та матиме на меті:

зміну підходу держави з "інформувати" на "вислухати/ проконсультувати / залучити";

встановлення механізму координації комунікації між органами державної влади (крос-агентська координація);

зміну підходу до кризових комунікацій від реагування на кризу до управління ризиками (проблемними питаннями).

Середньострокові цілі:

створення ефективної системи суспільного мовлення;

реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації;

створення координаційного міжвідомчого механізму інформаційних операцій;

вдосконалення умов для провадження професійної діяльності журналістами, іншими працівниками засобів масової інформації;

створення належних умов функціонування системи державного іномовлення України;

впровадження реформи урядових комунікацій;

інформаційна реінтеграція окремих районів Донецької та Луганської областей, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя;

сприяння відновленню функціонування та розвитку засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження в умовах проведення антитерористичної операції в окремих районах Донецької та Луганської областей;

створення відомчої і урядової/міжвідомчої системи стратегічних комунікацій;

розбудова спроможностей зі стратегічних комунікацій у сфері національної безпеки і оборони;

розвиток публічної дипломатії;

розроблення та реалізація національної стратегії України у сфері стратегічних комунікацій;

розроблення системи фахової підготовки спеціалістів у сфері стратегічних комунікацій;

активізація взаємодії з державами - партнерами в інформаційній сфері, зокрема шляхом впровадження та розвитку партнерства у сфері стратегічних комунікацій.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

сприяти проведенню реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації та їх редакцій;

сприяти діяльності інститутів громадянського суспільства у проведенні аналізу стану додержання законодавства про свободу слова та захист професійної діяльності журналістів;

продовжити забезпечення виконання міжнародних зобов'язань, зокрема щодо свободи слова і засобів масової інформації, безпеки журналістів і протидії пропаганді війни та ненависті, захисту національного інформаційного простору;

забезпечити імплементацію Дорожньої карти Партнерства у сфері стратегічних комунікацій між Радою національної безпеки і оборони України та Міжнародним секретаріатом НАТО;

сформувати політику та координаційний механізм у сфері публічної дипломатії;

реформувати урядові комунікації;

створити модель освітньої системи з державних стратегічних комунікацій та розробити план її впровадження.

1.1.1.8. Національна єдність та підтримка національних меншин

Відповідно до статті 3 Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Українська держава гарантує своїм громадянам рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права і свободи та здійснюватиме заходи щодо забезпечення міжнаціональної злагоди та миру в українському суспільстві.

Держава бере на себе зобов'язання забезпечувати належний рівень захисту прав національних меншин та корінних народів, сприяти задоволенню їх національно-культурних та релігійних потреб, збереженню та розвитку етнічної та культурної самобутності.

Для досягнення цієї мети триває робота з удосконалення національної законодавчої бази, спрямованої на регулювання етнонаціональних відносин, поліпшення взаємодії з громадськими об'єднаннями національних меншин, сприяння збереженню та розвитку їх етнічної самобутності відповідно до кращих світових практик.

Середньострокова ціль - забезпечення належного рівня захисту та реалізації прав національних меншин та сприяння задоволенню їх етнокультурних потреб.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

удосконалити взаємодію з громадськими об'єднаннями національних меншин;

сприяти активізації міжнародного співробітництва у сфері забезпечення і захисту прав та інтересів національних меншин;

опрацювати проекти законів про освіту і мови з громадськими об’єднаннями національних меншин, при цьому гарантуючи їм застосування найкращих практик у контексті поширення та розвитку їх етнічної ідентичності.

1.1.1.8.1. Забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб

Внаслідок окупації та анексії Російською Федерацією частини території України значна частина населення Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також окремих районів Донецької та Луганської областей була вимушена залишити місця свого постійного проживання, що призвело до істотної внутрішньої міграції.