Про затвердження Порядку обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі

Відповідно до статті 22 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та на виконання наказу Міністерства аграрної політики від 27 червня 2003 року N 206 "Про забезпечення додержання вимог щодо державної реєстрації нормативно-правових актів", з метою створення дієвих умов роботи олійно-жирових підприємств різних форм власності і господарювання, поліпшення обліку й уніфікації оформлення операцій із олійним насінням і продуктами його перероблення

1. Затвердити Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, що додається.

2. Департаменту харчової промисловості (Кіщак Ю.П.):

2.1. Забезпечити подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

2.2. Довести наказ до відома підприємств олійно-жирової галузі, інших підприємств незалежно від форм власності й господарювання, що здійснюють переробку олійної й жирової сировини та використовують її при виробництві маргаринової продукції, майонезів та соусів з використанням олій, миловарної продукції та інших видів олійно-жирової продукції.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Демчака І.М.

4. Цей наказ набирає чинності через 10 днів після його державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

1.1. Цей Порядок встановлює організацію та ведення первинного обліку олійно-жировими підприємствами, їх структурними підрозділами, іншими виробництвами незалежно від форм власності і господарювання, що здійснюють переробку олійної і жирової сировини та виробляють олію, маргаринову продукцію, майонез та соуси з використанням олій, миловарну продукцію та інші види олійно-жирової продукції.

1.2. Запровадження Порядку зумовлено потребою забезпечити однаковий первинний облік олійно-жирових виробництв з урахуванням вимог чинного законодавства, галузевих особливостей, практичного досвіду та змін у господарському механізмі підприємств.

1.3. Первинний облік на олійно-жирових виробництвах здійснюється відповідно до Законів України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про зерно та ринок зерна в Україні", Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 N 1545 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР", Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 N 246, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.11.99 за N 751/4044 (далі - Положення (стандарт) 9), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248 (далі - Положення (стандарт) 16), типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 N 193, інших чинних нормативно-правових актів та цього Порядку.

1.4. Первинний облік на олійно-жирових підприємствах ґрунтується на даних зважування сировини, матеріалів, готової продукції, попутної продукції і відходів виробництва з урахуванням їх якості.

1.5. Первинний облік у виробничих цехах, складах і лабораторіях відображається в спеціальних книгах обліку, лабораторних і технологічних журналах. Форми побудови книг обліку у виробничих цехах і складах встановлені цим Порядком. Форма побудови лабораторних і технологічних журналів встановлена згідно з вимогами чинних нормативних документів. Записи у книгах обліку, лабораторних і технологічних журналах здійснюються тільки чорнилом або кульковими ручками пастою темного кольору.

У книгах обліку підчистки та незумовлені виправлення не допускаються. Виправлення помилкових записів робиться темним чорнилом або пастою кульковою ручкою коректурним способом, тобто невірний текст або цифра закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифра. Закреслення роблять однією рискою, щоб можна було прочитати виправлене. Виправлення помилки обумовлюється написом "виправлено" і підтверджується підписами осіб, які зробили виправлення, із зазначенням дати виправлення.

1.6. Сторінки в книгах цехового та складського обліку сировини і готової продукції нумеруються із зазначенням кількості сторінок у кінці книги. Книги прошнуровуються і скріплюються підписом головного бухгалтера та печаткою підприємства.

1.7. Усі сторінки технологічних і лабораторних журналів перед видачею нумеруються із зазначенням кількості сторінок у кінці журналів. Журнали прошнуровуються, підписуються уповноваженою особою і скріплюються печаткою підприємства.

1.8. Правильність і своєчасність записів, а також виведення залишку в складських та цехових книгах обліку перевіряються систематично, але не менше одного разу на тиждень, працівниками бухгалтерії у присутності осіб, відповідальних за облік у складах, цехах тощо. Факт перевірки, наявність усіх сторінок у книзі і зауваження з ведення обліку зазначаються в книгах за підписом особи, яка здійснила перевірку, та вказуються дата проведення перевірки, посада, прізвище та ініціали особи, яка здійснила перевірку.

1.9. Відповідальним за ведення технологічних журналів призначається особа з числа працівників, що обслуговують технологічне обладнання на кожній технологічній дільниці, і затверджується наказом керівника підприємства.

1.10. Контроль за правильністю ведення і своєчасністю записів у технологічних журналах здійснюється інженером зміни і начальником цеху. Факт перевірки, наявність усіх сторінок у технологічних журналах, зауваження з ведення технологічних журналів зазначаються в журналах за підписом особи, яка здійснила перевірку, із зазначенням дати проведення перевірки, посади, прізвища та ініціалів особи, яка здійснила перевірку.

1.11. Дані всіх технологічних журналів використовуються у встановленому порядку для всіх видів звітності підприємства. Період обігу всіх технологічних журналів встановлено на строк не менше ніж один рік.

1.12. Первинні документи, облікові регістри, бухгалтерська звітність, технологічні та лабораторні журнали зберігаються відповідно до вимог із зберігання архівних документів згідно з чинним законодавством.

1.13. На перше число кожного місяця у виробничих цехах проводиться інвентаризація залишків сировини, матеріалів, готової продукції, попутної продукції і відходів виробництва. При цьому допускаються об'ємні виміри залишків сировини і незавершеного виробництва, які використовуються тільки для складання щомісячних звітів. Допускається визначення ваги лушпиння розрахунковим методом.

1.14. Джерелом для складання прибуткових і видаткових документів про рух сировини на підприємствах олійно-жирової галузі є книги відважувань (форми 2, 8, 11; додатки 2, 8, 12). Відповідальність за належне ведення цих книг покладається на начальників цехів і дільниць, завідувачів складів та інших матеріально відповідальних осіб. Бухгалтерія не менше одного разу на тиждень перевіряє правильність ведення цих книг та записів.

1.15. Визначення кількості сировини, матеріалів і готової продукції при прийманні, передачі зі складів до цехів, з цехів до складів і з цеху до цеху повинно проводитись ваговим методом. Облік руху олії дозволяється проводити з використанням масових витратомірів. На підприємстві повинно бути встановлено графік повірки ваговимірювального господарства (вагів). Повірка вагів здійснюється у терміни, передбачені нормативною документацією. Результати повірки вагів відмічаються в книгах відважувань (форми 2, 8, 11; додатки 2, 8, 12) або в журналі обліку засобів вимірювання і в технічних паспортах на ваги. На ваги ставиться клеймо про дату повірки.

1.16. Якщо олійно-жирове підприємство за технологічною схемою або через технічні умови на операціях передачі олійної сировини зі складів (елеваторів) до виробничих цехів не має вагів, то облік здійснюється на підставі даних зважування олійної сировини, що надходить, на автомобільних та залізничних вагах з обов'язковою щомісячною фізичною інвентаризацією олійної сировини у складі (елеваторі). Такий облік здійснюється лише за умови використання олійного насіння на потреби виробництва, але не за умови надання послуг із зберігання олійного насіння.

1.17. Якщо олійно-жирове підприємство за технологічною схемою або через технічні умови на операціях передачі шроту (макухи) з виробничих цехів до складів (елеваторів) не має вагів, то облік здійснюється на підставі даних зважування шроту (макухи), що відвантажують, з обов'язковою щомісячною інвентаризацією шроту (макухи) у складі (елеваторі).

1.18. Для контролю за правильністю зважування періодично повинні виконуватися контрольні переважування вантажів, що ввозяться та вивозяться, або перевірки контрольним повіреним вантажем з відповідними записами про це в журналах контрольних зважувань.

1.19. Особи, які допущені до роботи на ваговимірювальних приладах, повинні пройти спеціальний інструктаж.

1.20. Ємності (баки, цистерни тощо) для зберігання сировини і готової продукції повинні бути прокалібровані, а їх місткість вказана на зовнішніх стінках.

1.21. Зважування сировини, матеріалів і готової продукції при отриманні та відвантаженні проводиться матеріально відповідальною особою (завідувачем складу, вагарем, комірником тощо). При спільному виконанні робітниками і службовцями окремих видів робіт, що пов'язані із зберіганням, відпусканням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запровадитися колективна матеріальна відповідальність (завідувач складу, вагар, комірники та інші).

1.22. Приймання сировини відбувається згідно з вимогами чинного законодавства, державних стандартів, технічних умов, особливих умов постачання товарів (сировини), договірних зобов'язань постачальників сировини і покупців готової продукції, статутів залізничного, автомобільного і водного транспорту, Положення (стандарту) 9 та цього Порядку.

При складанні договорів на поставку сировини перелік якісних показників може включати не тільки показники, що входять у чинні стандарти на дану сировину, але також і ті, які мають важливе значення для нормального ведення технологічного процесу (наприклад показник "вміст воску" в олії для олійно-жирових підприємств, що переробляють олію).

1.23. Товарно-транспортні накладні та інші супровідні документи на сировину, що надходить, направляються до відділу постачання (або іншого відділу, що виконує ці функції) підприємства. Працівники відділу зобов'язані зареєструвати вищевказані документи в журналі обліку вантажів, що надійшли (типова форма N М-1, затверджена наказом Мінстату від 21.06.96 N 193, далі - типова форма N М-1), перевірити їх відповідність умовам договору щодо асортименту сировини, матеріалів, їх кількості, цін, термінів відвантаження тощо, зробити в картках або книзі оперативного обліку відповідний запис, передати документи до фінансового відділу або до бухгалтерії.

Зареєстровані примірники товарно-транспортних та інших документів передаються відповідному складу для керівництва при прийманні і оприбуткуванні сировини.

1.24. Якість олійного насіння або жирової сировини, що надходить на підприємство, посвідчується сертифікатом або якісним посвідченням постачальника.

Кожна партія олійної сировини, що надійшла на підприємство, приймається матеріально відповідальною особою за масою, встановленою на вагах з діючим клеймом, у присутності особи, що доставила олійну сировину, і обов'язково за якістю, визначеною вимірювальною (випробувальною) лабораторією підприємства (далі - лабораторія).

Олійна сировина, що надходить за держзакупівлями, ураховується за формою N 3 (додаток 3).

1.25. Для перевірки достовірності даних постачальника про якість олійного насіння представник лабораторії підприємства-одержувача у присутності представника постачальника олійної сировини відбирає проби відповідно до вимог чинної нормативної документації і виконує контрольні аналізи за методиками і показниками, що встановлені чинними нормативними документами (державними стандартами). При відбиранні проб надається перевага принципу пропорційного відбору проби, при якому з кожної тонни олійної сировини відбирається встановлена нормативними документами кількість сировини.

При відбиранні проб слід надавати перевагу автоматичному відбору проб за допомогою пробовідбірників та автоматичних пристроїв.

За наявності відхилень результатів аналізів лабораторії щодо якості олійної сировини від якісних посвідчень постачальника в межах допустимих норм за державним стандартом оприбуткування олійного насіння за показниками якості проводиться за даними контрольних аналізів лабораторії олійно-жирового підприємства-одержувача (споживача).

За наявності відхилень результатів аналізів щодо якості від даних якісних посвідчень постачальника поза межами допустимих норм за державним стандартом відбирають контрольну пробу відповідно до вимог чинної нормативної документації на відбір проб даного виду сировини. Відбір проби оформляється актом відбору проби сировини, що надійшла (форма 19, додаток 23).

1.26. У разі незгоди постачальника олійної сировини чи матеріально відповідальної особи складу олійної сировини з даними аналізу, зробленого лабораторією, у їх присутності повинен бути зроблений повторний аналіз, а при незгоді з повторним аналізом зразок направляється у добовий термін для аналізу уповноваженому органу (акредитованій у Державній системі акредитації випробувальній лабораторії). Результати аналізу уповноваженого органу є остаточними.

У додатку 40 наведено приклад визначення якісних показників олійного насіння, що надійшло на підприємство, для оприбуткування у книзі кількісно-якісного обліку олійного насіння, макухи (шроту), відходів (цінних і малоцінних) (форма 12, додаток 13) (далі - книга кількісно-якісного обліку за формою N 12).

1.27. Оприбуткування олійного насіння, яке надійшло з якісними посвідченнями або з сертифікатом державної хлібної інспекції, відбувається у книзі кількісно-якісного обліку за якісними показниками, визначеними за даними аналізу лабораторії олійно-жирового підприємства, у межах допустимих відхилень за державними стандартами без зміни початкової сортності олійного насіння.

При передачі цього ж самого олійного насіння у виробництво сортність не змінюється, а показники якості визначаються за даними аналізу лабораторії олійно-жирового підприємства.

Якість олійного насіння, що надходить для переробки на давальницьких умовах, також визначається лабораторією олійно-жирового підприємства.

1.28. Якщо олійна сировина постачається від одного постачальника декількома партіями та перевірка якості олійної сировини перших партій свідчить, що відхилення не перевищує допустимих норм за державним стандартом, то надалі допускається вибірковий контроль якості насіння, що надходить від цього постачальника, а до кінця сезону допускається оприбуткування олійної сировини за даними якісного посвідчення постачальника.

1.29. Зважування і відбір проб олійної сировини, що приймається безпосередньо від постачальників, проводиться у присутності представників постачальників і на кожну партію виписується приймальна квитанція (прибутковий ордер). У квитанції зазначаються вага і якість олійного насіння за даними підприємства - одержувача.

Якщо протягом доби одним постачальником здається декілька партій олійної сировини, визначення якості олійної сировини можна проводити за середньодобовою пробою.

1.30. Жирова сировина, що надходить від постачальників, приймається за вагою в натурі і враховується в первинних документах за вагою в натурі, встановленою одержувачем, і в жирах (без вологи, вагового відстою та нежирових домішок, що не розчиняються в ефірі) за формами N 18 і N 18а (додатки 21 і 22 ). Жирову сировину (вітчизняну та імпортовану), що надійшла на підприємство в тарі з трафаретною вагою, дозволяється приймати, враховувати і відпускати на виробництво за вагою, вказаною на трафареті, за умови, якщо тара не пошкоджена і не має течі.

Каустична сода (натр їдкий технічний) та сода кальцинована, що надходять від постачальників, приймаються за вагою в натурі і враховуються в первинних документах за вагою в натурі і в перерахунку на 100%.

1.31. Якість жирової сировини, содопродуктів і синтетичних речовин визначається якісними посвідченнями постачальника. За наявності відхилень за якістю в межах допустимих норм за державним стандартом оприбуткування жирової сировини, содопродуктів проводиться за даними аналізів лабораторії підприємства-одержувача.

1.32. Якщо при отриманні вантажів на станції залізниці виявлена нестача, яка підтверджена комерційним актом (стаття 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 N 457) , то при пред'явленні претензії до постачальника або до залізниці кількість недостатнього за підрахунком вантажу зменшується на розмір природного убутку за діючими нормами.

Якщо нестача вантажу в межах норм природного убутку і норм граничного розходження у визначенні маси вантажу (допустима погрішність, яка встановлена для автомобільних і залізничних вагів, на яких здійснюється зважування), то претензії не пред'являються і комерційний акт не складається, а нестача покривається за нормою.

1.33. Рафінована олія, саломас, переетерифіковані жири власного виробництва, призначені для подальшої переробки на тому самому підприємстві, передаються з цеху в цех за виробничою собівартістю. Передача цієї олії, саломасу та переетерифікованих жирів на склад або в цехи, що переробляють жирову сировину, оформляється із зазначенням у первинних документах ваги в натурі і в жирах (без вологи і вагового відстою). На складі і в цехах, що переробляють жирову сировину, олія обліковується за видами в книзі обліку готової і попутної продукції, жирової сировини й зворотних виробничих відходів (форма N 21, додаток 25) (далі - книга обліку за формою N 21) за вагою в натурі і в жирах (без вологи і вагового відстою).

1.34. Якщо на підприємство, крім власного виробництва, надходить олія зі сторони, то облік всієї олії на складі ведеться за вагою в натурі і в жирах (без вологи і вагового відстою). У жиропереробних цехах олія обліковується в книзі обліку за формою N 21 за вагою в натурі і в жирах (без вологи і вагового відстою).

1.35. На олійно-жирових підприємствах цехи (самостійні дільниці) щомісяця подають бухгалтерії виробничі звіти про рух сировини і матеріалів, виробництво готової і попутної продукції за всіма виробництвами (форма 23, додаток 27; форма 23а, додаток 28; форма 23б, додаток 29; форма 24, додаток 30; форма 25, додаток 31; форма 26, додаток 32; форма 26а, додаток 33; форма 27, додаток 34; форма 27а, додаток 35; форма 28, додаток 36; форма 29, додаток 37; форма 30, додаток 38).

1.36. До складу виробленої продукції входить готова продукція, що відповідає вимогам державних стандартів, а при відсутності їх - технічним умовам, що розроблені та затверджені у порядку, встановленому ДСТУ 1.3:2004 "Національна стандартизація. Правила побудови, викладення, оформлення, погодження, прийняття та позначення технічних умов". До складу виробленої продукції також належить попутна продукція, отримана в процесі виробництва основної продукції, яка перевірена відділом технічного контролю (лабораторією), передана на склад і забезпечена сертифікатом або іншим документом, що засвідчує якість готової продукції.

1.37. Виробничі звіти складаються на основі лімітно-забірних карток, актів приймання сировини, актів здачі готової і попутної продукції і зворотних відходів та інших документів, а також даних лабораторії про якість сировини, продукції тощо. Результати аналізів і інші дані видаються цехам, заводам, складам з лабораторії за підписом начальника (завідувача) лабораторії і оформляються належним чином (темним чорнилом або кульковою ручкою темною пастою з повним найменуванням показників і чітко написаними цифрами).

Виробничі звіти після перевірки бухгалтерією перевіряються і підписуються головним інженером підприємства і затверджуються керівником підприємства.

1.38. Для складання звіту і з метою належного контролю виробництва щомісяця в цехах (дільницях) здійснюється інвентаризація. Інвентаризація проводиться комісією, призначеною керівником підприємства, і оформляється актом інвентаризації сировини, незавершеного виробництва, напівфабрикатів, готової і попутної продукції, зворотних виробничих відходів (форма N 17, додаток 19) (далі - акт за формою N 17). Інвентаризації підлягають залишки сировини, матеріалів, готової і попутної продукції, напівфабрикатів і відходів, що залишилися у виробництві на кінець місяця.

Кількість перероблених за звітний місяць сировини і матеріалів визначається як різниця між залишком їх на початок місяця плюс надходження за місяць мінус залишок на кінець місяця.

1.39. Залишки сировини, матеріалів, готової продукції, напівфабрикатів у виробництві на кінець місяця (незавершене виробництво), що підлягають інвентаризації, перераховуються у вихідну сировину і враховуються як виробничі запаси.

До незавершеного виробництва належать: олійне насіння в завальній ямі пресового відділення; напівфабрикати (ядро, м'ятка, місцела, олія нерафінована, фуз, макуха пресових цехів або заводів, що переробляються на тому самому підприємстві, тощо) в олійнодобувному цеху (на заводі); маргаринова продукція в камерах охолоджування маргаринового заводу (цеху) та маргаринова продукція на стадії дозрівання; мило у відстійних ємностях миловарного цеху (заводу); саломас, олія рафінована в рафінаційному цеху олієзаводу, гідрозаводу олійно-жирового комбінату; залишок гліцерину в гліцериновому цеху; емульсії для кетчупів, гірчиці, хрону та інших соусів.

1.40. Передача олійно-жирової сировини, жирозамінювачів і жиромістких відходів у виробництво оформлюється лімітно-забірними картками за формою N 20, що наведена у додатку 24 (далі - форма N 20), або за типовою формою N М-8, що затверджена наказом Мінстату від 21.06.96 N 193 (далі - типова форма N М-8).

Лімітно-забірні картки реєструються і нумеруються бухгалтерією підприємства і щомісяця видаються складам і цехам під розписку. Не використані протягом місяця лімітно-забірні картки повертаються до бухгалтерії.

1.41. Виявлений у процесі зберігання в складах і оформлений актом внутрішній брак мила, маргаринової продукції повинен негайно передаватися на переробку на тому самому підприємстві. Передача забракованої продукції зі складу у виробництво оформлюється накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів за типовою формою N М-11, затвердженою наказом Мінстату України від 21.06.96 N 193 (далі типова форма N М-11).

Брак цієї ж продукції, що виявлений покупцями в межах терміну реалізації її за сертифікатом (якісним посвідченням) або з вини підприємства і оформлений двостороннім актом, приймається підприємством на склад для переробки. Передача цього браку зі складу у виробництво також оформляється за типовою формою N М-11 ( v0193202-96).

Обсяг виробленої продукції та її склад зменшуються в натуральному і грошовому вираженні в тому місяці, у якому виявлений брак.

Якщо при реалізації (відвантаженні) продукції (олії, маргаринової продукції) змінюється її первинна сортність, то поправка вноситься до складу виробленої продукції в тому місяці, у якому виявлена пересортиця.

1.42. Готова продукція передається з цехів до складів за вагою, а також за кількістю і за вагою встановленим на підприємстві способом (транспортером, автокарами, шляхом перекачування тощо).

Готова продукція, що затарена в короби, ящики, бочки, пляшки тощо, передається у тарі до складу за кількістю і за вагою, указаною на трафареті.

Тара з готовою продукцією (олією, маргарином, майонезом, милом тощо) маркується згідно з чинним законодавством.

1.43. Реалізація (відвантаження) готової продукції, попутної продукції і відходів, які підлягають реалізації, проводиться олійно-жировими підприємствами на підставі укладених договорів. Оформлення відвантаження проводиться на підставі наказу (додаток 39) з випискою товарно-транспортних накладних.

1.44. Якщо покупцем встановлена невідповідність фактичної ваги продукції напису на трафареті транспортної тари, то вантажовідправником проводиться ретельна перевірка факту і причин виникнення різниці з встановленням винних осіб і стягненням суми нестачі в установленому порядку.

1.45. При отриманні від покупців претензій щодо понаднормової нестачі продукції, що відвантажена залізничним транспортом, вантажовідправник повинен здійснити ретельне розслідування причин, які спричинили нестачу, а в разі потреби - провести інвентаризацію залишків продукції на складах підприємства.

Якщо при отриманні претензії проведення вагової інвентаризації залишків продукції неможливе, то виявлена нестача враховується у бухгалтерському обліку у встановленому порядку відповідно до діючих положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

1.46. Відповідно до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 N 69, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.08.94 за N 202/412 (далі - Інструкція по інвентаризації N 69), інвентаризація товарно-матеріальних цінностей проводиться не рідше одного разу на рік. При проведенні інвентаризації підприємства керуються Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням (стандартом) 9, Положенням (стандартом) 16.

1.47. При проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на олійно-жирових підприємствах ураховується таке:

уся жирова сировина, готова і попутна продукція на складах і в цехах повністю інвентаризуються шляхом зважування із зачищенням усіх ємностей;

продукція, що виготовлена з давальницької сировини, і давальницька сировина, що зберігаються на складах підприємства, інвентаризуються нарівні з продукцією і сировиною, що належать підприємству.

На час проведення інвентаризації припиняються приймання, передача, перекачування і відвантаження готової продукції і сировини.

Інвентаризаційні відомості (описи) складаються на момент перевірки за місцями зберігання і за видами продукції і підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальною особою. Якщо однойменна продукція і сировина зберігаються в декількох складах, то проводиться інвентаризація кожної дільниці окремо із записом даних перевірки на окремих описах, що підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальною особою.

Після закінчення інвентаризації за окремими дільницями зберігання комісія складає загальний акт інвентаризації.

Керівник і головний бухгалтер підприємства несуть відповідальність за належне і своєчасне проведення інвентаризації.

1.48. На всіх олійно-жирових підприємствах обов'язково проводиться зачищення товарних баків і інших ємностей, у яких зберігаються олія і жири. Зачищення проводиться після звільнення від олії і жирів кожного товарного бака (ємності) і оформляється актом інвентаризації (зачищення) товарних баків (ємностей) (форма N 16а, додаток 18). Результати зачищення відображаються в складському і бухгалтерському обліках.

1.49. Один раз на рік у встановлені для підприємства строки (як правило, після завершення сезону переробки олійної сировини) проводиться річна вагова інвентаризація жирової сировини на складах і в цехах із зачищенням усіх товарних баків і визначенням результатів за всім обігом олії та інших жирів за період від попереднього зачищення.

Баковий відстій (фуз - осад, що утворюється при відстоюванні олії в ємностях і складається переважно з часток мезги, шроту (жмиху), фосфатидів і олії), що утворився в баках, зважується, кожне відваження заноситься до книги відважувань. Фуз є зворотним відходом. За аналізами лабораторії визначається вміст жиру у фузі.

На основі акта зачищення проводиться списання в такому порядку:

на олієзаводах олія списується у фуз у натурі, фуз оприбутковується в натурі і в жирах. При складанні акта зачищення баків (форма N 16, додаток 17) під час річної інвентаризації визначається кількість олії за всім обігом з часу попереднього зачищення з вмістом у ній вологи, вагового відстою і жиру. Ці показники беруть із даних книги обліку за формою N 21. При виявленні необґрунтованого збільшення вологості у фузі комісія встановлює причини, робить відповідні висновки і визначає кількість олії, що підлягає списанню у фуз;

на жирових комбінатах олія та інші жири списуються у фуз за вагою в жирах. Фуз оприбутковується за вагою в натурі і в жирах. Якщо при зачищенні баків виявиться невідповідність надходжень і видатків жирів за вагою в натурі за рахунок підвищення вмісту вологи в жирах (внаслідок застосування пари для розігрівання жирів при зливанні), то робиться відповідна поправка на вагу в натурі за надходженням.

Передача фузу зі складу на переробку у виробництво оформляється лімітно-забірною карткою. Фуз, отриманий при зачищенні цехової апаратури і баків перед зупинкою олієзаводу (цеху) на капітальний ремонт, здається на склад за вагою в натурі і в жирах.

2.1. Кожна партія олійного насіння, що надходить на підприємство, зважується і приймається матеріально відповідальною особою за масою, встановленою на вагах з діючим клеймом, у присутності особи, що доставила олійне насіння, і за якістю, визначеною лабораторією олійно-жирового підприємства згідно з пунктами 1.24, 1.25 цього Порядку.

2.2. Якість імпортної сировини, що надійшла на підприємство, визначається за результатами аналізів лабораторії олійно-жирового підприємства, і сировина оприбутковується за результатами цих аналізів.

2.3. Приймання від постачальників насіння, доставленого залізничним, водним і автомобільним транспортом, оформляється актом приймання олійного насіння, що надійшло від постачальників за формою N 9 (додаток 9); приймання давальницького насіння безпосередньо від замовників оформляється квитанцією на приймання до переробки давальницького олійного насіння і на видачу належної олієпродукції (форма 5, додаток 5).

2.4. Насіння, що надійшло, оприбутковується і обліковується за видами, кількістю і якістю у книзі кількісно-якісного обліку за формою N 12. Книга кількісно-якісного обліку за формою N 12 ведеться матеріально відповідальними особами без розмежування за окремими місцями зберігання.

2.5. У книзі кількісно-якісного обліку за формою N 12 відображається фізична вага олійного насіння, що надійшло на підприємство. Розходження за вагою, що зазначена в накладній залізничної станції, порту, заготівельного пункту, оформляється комерційним актом, що складається залізничною станцією (портом), або актом при перевезенні автомобільним транспортом за підписом супроводжувальної особи і підписом завідувача складу або іншої матеріально відповідальної особи, яка прийняла насіння. Комерційний акт складається в тому випадку, якщо нестача олійного насіння перевищує норму природного убутку при перевезеннях відповідним видом транспорту та граничні розходження у визначенні маси нетто для вагів. Норми граничного розходження у визначенні маси вантажу обумовлені допустимою похибкою, встановленою для автомобільних та залізничних вагів, на яких здійснюється зважування партій олійного насіння.

2.6. Переміщення олійного насіння у межах підприємства оформлюється актом внутрішнього пересування олійного насіння (форма N 10, додаток 10) (далі - акт за формою N 10).

Актом за формою N 10 оформляється передача олійного насіння зі складу на виробництво, зі складу в сушарку, з сушарки до виробництва. Якщо на заводі є два або декілька завідувачів сировинними складами, то переміщення олійного насіння зі складів, закріплених за однією матеріально відповідальною особою, в склади, закріплені за іншою матеріально відповідальною особою, оформляється також актом за формою N 10.

Цим самим актом оформляється передача приймальником (у присутності комісії) давальницького олійного насіння до сировинних складів.

Акт за формою N 10 на передачу олійного насіння зі складу в сушарку і з сушарки до складу складається в день передачі в двох примірниках - по одному для кожної із сторін.

Акт за формою N 10 на передачу олійного насіння на виробництво складається щодня в двох примірниках за підписами завідувача складу (здавальника) і начальника цеху (приймальника). Один примірник цього акта передається начальнику цеху і є основою для складання виробничого звіту (форма N 23, додаток 27), а другий примірник залишається у завідувача складу і передається до бухгалтерії при звіті про рух сировини, готової і попутної продукції та зворотних виробничих відходів (форма N 4, додаток 4) (далі - звіт за формою N 4).

На кожний вид олійного насіння складається окремий акт на основі записів у книзі відважувань (форма N 11, додаток 12) (далі - книга відважувань за формою N 11) і результатів аналізів лабораторії олійно-жирового підприємства.

Відвантаження олійного насіння на інші підприємства оформлюється розпорядженням керівника підприємства і відповідними відвантажувальними документами.

2.7. На підприємствах, що мають самостійні сушильні відділення, начальник відділення або за його дорученням інший робітник приймає і відпускає просушене олійне насіння за фактичною вагою і за якістю, що визначається лабораторією. Облік руху олійного насіння відображається у книзі кількісно-якісного обліку за формою N 12 сушильного відділення.

Результати підробітку олійного насіння на очисних машинах і в сушарках відображаються в звіті про підробіток олійного насіння (форма N 14, додаток 15) (далі - звіт за формою 14).

Списання вологи і сміття унаслідок підробітку олійного насіння і сушіння проводиться відповідно до положення (стандарту) 16 і фіксується у книзі кількісно-якісного обліку за формою N 12 один раз на місяць на підставі звіту за формою N 14.

Олійне насіння, яке надходить на підробіток і після підробітку, обов'язково зважується.

Якщо сушарки входять до складів олійного насіння і разом зі складами перебувають у віданні однієї матеріально відповідальної особи, то кількісно-якісний облік за складами і сушарками ведеться разом.

Щодо перелопачування, повітряно-сонячного сушіння і провітрювання олійного насіння звіт про підробіток олійного насіння за формою 14 не складається, а якісне поліпшення олійного насіння за вологістю і засміченістю внаслідок такого підробітку відображається при зачищенні складів. Списання вологи і сміття проводиться на основі акта зачищення складів олійного насіння, макухи (шроту) (форма N 13, додаток 14) (далі - акт за формою N 13).

Списання сміття за ваговим обліком дозволяється тільки на тих підприємствах, які мають змогу окремо зберігати сміття, що зняте при підробітку, зважувати його, систематично вивозити з території підприємства після аналізів лабораторії з оформленням відповідного запису у книзі відважувань (форма 2, додаток 2) за перепустками.

Якщо олійно-жирове підприємство за технологічною схемою не має можливості зважувати сміття, що утворилося при підробітку (очищенні) олійної сировини, то для складання виробничих звітів за місяць необхідно визначати вихід сміття розрахунковим шляхом. У цьому випадку визначення фактичної кількості сміття за ваговим обліком відбувається при зачищенні складів під час вагової інвентаризації.

2.8. Олійне насіння передають на виробництво за фактичною вагою і якістю, що визначається лабораторією підприємства.

Початком виробництва на олієзаводах вважається надходження насіння у бункер виробництва після зважування. На олієзаводах, де до виробничих цехів належать очисні і сушильні відділення, початком виробництва вважається надходження олійного насіння зі складів у бункери (завальні ями) цих відділень після зважування насіння.

На олієзаводах, де очищення і сушка насіння проводяться у сировинних складах, здаванням олійного насіння у виробництво вважається подача його зі складу в бункери підготовчого відділення олійнодобувного заводу.

2.9. Для визначення якості олійного насіння, що подане у виробництво зі складу, відбираються проби встановленим методом згідно з вимогами чинної нормативної документації на відбір проб даного виду олійного насіння. На основі записів у книзі відважувань і даних аналізу лабораторій щодня складається акт за формою N 10.

2.10. Після переробки насіння окремих культур або після звільнення складів насіння, що перебувають у віданні однієї матеріально відповідальної особи, не менше одного разу на рік обов'язково проводиться зачищення складів. Зачищення складів оформлюється актом за формою N 13, який складається комісією.

Комісія встановлює результати операцій по складу, використовуючи такі книги і первинні документи: книги кількісно-якісного обліку, перевірені за первинними документами та щодо правильності підрахунку і середньозважених показників (за вологістю і сміттєвими домішками); звіти складів і первинні прибутково-видаткові документи (накладні, приймальні квитанції тощо); звіти про підробіток олійного насіння; комерційні акти та рекламації за якістю; лабораторні журнали із записом аналізів якості насіння; книги обліку сміття, що вивозиться.

Якщо при очищенні олійного насіння на очисних машинах у сировинних складах із сміття вилучають олійне насіння (у подрібненому вигляді, що пройшло через 3-міліметрове сито), то це насіння здається у виробництво за фактичною вагою. Здавання проводиться актом за формою N 10. Олійність цього насіння визначається окремо для встановлення загальної середньої олійності переробленого насіння. Списання цього олійного насіння зі складу не проводиться, і вдруге у виробництві воно не оприбутковується.

Запис у книгу кількісно-якісного обліку за формою N 12 здійснюється за витратою у звичайному порядку за всіма показниками. При зачищенні складів олійного насіння в акті за формою N 13 кількість і якість зданого сировинним відділом витягнутого з сміття олійного насіння, що пройшло через 3-міліметрове сито, відображається в пункті 5а.

2.11. У процесі зберігання і підробітку олійного насіння відбувається зміна його якості (тобто зниження вологості і сміттєвих домішок), що спричиняє зміну маси олійного насіння. Убуток олійного насіння обґрунтовується досягнутим при зберіганні і підробітку поліпшенням його якості і за рахунок природного убутку при зберіганні за діючими нормами. Якість олійного насіння, що передається у виробництво, визначає лабораторія підприємства, за даними якої робиться відповідний запис у книзі кількісно-якісного обліку за формою N 12.

Зміну фізичної маси олійного насіння визначають таким чином:

1) за записами в книзі кількісно-якісного обліку олійного насіння визначають з початку сезону заготівель (або за звітний період) середньозважений відсоток вологості і сміттєвої домішки за надходженням і витратою олійного насіння;

2) відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення вологості визначається за формулою

3) розмір убутку маси олійного насіння за рахунок зміни вологості розраховується за формулою

4) відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення сміттєвих домішок (понад списання за актами підробітку відходів, що використовуються та не використовуються) розраховується за формулою

5) розмір убутку маси олійного насіння за рахунок зміни сміттєвих домішок розраховується за формулою

6) убуток маси олійного насіння (А) за рахунок зменшення вологості і сміттєвих домішок дорівнює (кг):

7) в окремих випадках, коли на основі акта зачищення встановлено підвищення вологості або збільшення кількості сміття, комісія із зачищення складів детально перевіряє і вказує в акті зачищення причини погіршення якості. За наявності підстав для нарахування різниці у вазі вона визначається за формулою

Розрахунок убутку ваги олійного насіння внаслідок зміни вмісту в них вологи і сміття відображається у формі 10а (додаток 11).

Убуток фізичної ваги олійного насіння внаслідок зменшення вологості і сміттєвої домішки, а також нестача олійного насіння при зберіганні на складі внаслідок природного убутку без проведення інвентаризації і перевірки її результатів забороняється.

2.12. Природний убуток олійного насіння, виявлений при зачищенні складу, не повинен перевищувати затверджених норм природного убутку олійного насіння при зберіганні.

Збільшення ваги олійного насіння за рахунок збільшення вологи і сміття відображається за надходженням у книзі кількісно-якісного обліку за формою N 12 та в бухгалтерському обліку відповідно до вимог положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Виявлені при зачищенні або інвентаризації фактичні надлишки олійного насіння оприбутковуються за книгою кількісно-якісного обліку та в бухгалтерському обліку відповідно до вимог положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Встановлюються причини утворення надлишків олійного насіння.

2.13. Визначення природного убутку олійного насіння в % проводиться на основі діючих норм природного убутку:

1) при середньому терміні зберігання насіння до трьох місяців за формулою

2) при середньому терміні зберігання олійного насіння більше трьох місяців за формулою

де: а - норма природного убутку за попередній термін зберігання, %;

б - різниця між найвищою нормою для даного проміжного терміну зберігання і попередньою нормою убутку, %;

в - різниця між середнім терміном зберігання даної партії насіння і терміном зберігання, установленим для попередньої норми;

г - число місяців зберігання, до якого належить різниця між нормами "б".

У додатку 41 наведено приклади розрахунку розміру природного убутку олійного насіння при різних термінах зберігання.

2.14. Зменшення ваги насіння внаслідок сушіння визначається за формулою

У додатку 42 наведено приклад розрахунку зменшення ваги насіння в результаті сушіння.

2.15. Списання убутку фізичної ваги олійного насіння зі складів (за матеріально відповідальними особами) проводиться тільки після зачищення складів на основі акта за формою N 13.

2.16. Зменшення ваги олійного насіння за рахунок знімання сміття у виробничих цехах відображається у виробничо-технічних журналах олієзаводу (цеху) і до складських операцій не належить.

2.17.Виробітком олієзаводу (цеху) вважається кількість продукції (включаючи попутну), яка відповідає вимогам діючих стандартів, іншій нормативно-технічній документації і яка здана до складу або до інших цехів для подальшої переробки.

2.18. Уся вироблена олія, шрот (макуха) тощо в міру виходу їх з виробництва зважуються і здаються на склад готової продукції.

При підрахунку обсягу продукції по олієзаводу (цеху) із загальної кількості виробленої і зданої на склад олії і шроту (макухи) виключається давальницька олія і шрот (макуха).

2.19. Для обліку продукції (включаючи попутну продукцію і відходи) на олієзаводі (у цеху) ведеться книга відважувань за формою N 11. На основі записів у ній щодня складається акт приймання на склад готової і попутної продукції та зворотних виробничих відходів (форма N 15, додаток 16) (далі - акт за формою N 15), який є основним документом для бухгалтерського і складського обліку.

2.20. Склад готової продукції приймає олію за вагою, видами і ґатунками. Облік олії ведеться в книзі обліку готової продукції (форма N 21, додаток 25) за вагою в натурі і в жирах. Зберігання виробленої олії з різними кислотними числами, що відповідають різним ґатункам, здійснюється окремо.

Враховуючи, що в процесі зберігання олії її сортність може мінятися, при відпуску у витратних документах вказується сортність згідно з аналізами лабораторії на відвантажену партію.

Після закінчення місяця проводиться уточнення сортності фактично випущеної продукції за місяць, для чого встановлюється сортність залишків олії на кінець місяця і складається відомість руху олії за місяць (форма N 17а, додаток 20).

Відомість складається лабораторією у двох примірниках на основі даних про залишки олії за ґатунками на початок місяця, кінець місяця і даних про відвантаження (відпуск) олії за ґатунками за місяць. Відомість підписується головним інженером і завідувачем лабораторії, затверджується керівником підприємства. Один примірник відомості є підставою для внесення змін до даних складського обліку про надходження олії за ґатунками та залишається у звітних документах складу, другий примірник відомості передається планово-виробничому відділу для обліку продукції, що вироблена за місяць.

2.21. Здані на склад шрот (макуха), лушпиння враховуються у книзі кількісно-якісного обліку за формою N 12 за кожним видом за вагою в натурі і за вологістю.

Шрот (макуха), який надходить з виробництва на склад, зважується на вагах. На тих підприємствах, де є змога провадити охолоджування шроту (макухи), зважування проводиться після охолоджування.

Якщо олійно-жирове підприємство за технологічною схемою або за технічних умов на операціях передачі шроту (макухи) з виробничих цехів до складів (елеваторів) не має вагів, то облік ведеться на підставі даних зважування відвантаженого шроту (макухи) з обов'язковою щомісячною інвентаризацією шроту (макухи) у складі (елеваторі).