Про затвердження Положення про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами

Відповідно до статті 36 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статей 7 та 59 Закону України "Про Національний банк України", з метою вдосконалення нормативно-правових актів Національного банку України, підвищення ефективності та забезпечення стабільної діяльності банків Правління Національного банку України

1. Затвердити Положення про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами, що додається.

2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 17.12.2003 N 561 "Про затвердження Положення про порядок визначення справедливої вартості та зменшення корисності цінних паперів", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 09.01.2004 за N 5/8604.

3. Унести до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 N 368, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.09.2001 за N 841/6032 (зі змінами), такі зміни:

3.1. Пункт 1.7 глави 1 розділу II доповнити підпунктом "є" такого змісту:

"є) балансову вартість цінних паперів у торговому портфелі банку, крім цінних паперів, які перебувають у власності банку:

не більше одного року - справедлива вартість яких визначається за даними оприлюднених котирувань цінних паперів на фондових біржах;

не більше 181 дня - справедлива вартість яких не може бути визначена банком за даними оприлюднених котирувань цінних паперів на фондових біржах".

3.2. Виноску 5 до пункту 3.5 глави 3 розділу IV викласти в такій редакції:

"5 До негативно класифікованих активів належать: кредитні операції, що класифіковані за ступенем ризику як "сумнівні", "безнадійні", дебіторська заборгованість, що належить до III та IV груп ризику; цінні папери, що обліковуються в торговому портфелі та за якими сума накопиченої уцінки перевищує 50 відсотків від вартості їх придбання (тобто балансової вартості цінних паперів без уключення накопиченої уцінки/дооцінки); цінні папери, що обліковуються у портфелях на продаж та до погашення, значення показника ризику яких становить "0,5" та більше; прострочені понад 31 день та сумнівні до отримання нараховані доходи; кошти, що розміщені на кореспондентських рахунках у банках-резидентах і нерезидентах, які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів або які зареєстровані в офшорних зонах, а також у банках, що розташовані в країнах, рейтинг яких не підтверджений рейтинговим агентством (яке має право визначати рейтингові оцінки згідно із законодавством України)".

4. Департаменту методології банківського регулювання та нагляду (Н.В.Іваненко) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України довести зміст цієї постанови до відома самостійних структурних підрозділів і територіальних управлінь Національного банку України, а також банків України для використання в роботі.

5. Постанова набирає чинності через 10 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, крім підпункту 3.1 пункту 3, який набирає чинності через 60 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

6. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови Національного банку України В.Л.Кротюка, Департамент банківського регулювання і нагляду (В.О.Зінченко) та начальників територіальних управлінь Національного банку України.

1.1. Це Положення визначає порядок розрахунку та формування банками України резерву за операціями з цінними паперами (далі - цінні папери або операції з цінними паперами).

Розрахунок та формування резерву за інвестиціями банку, що не оформлені цінними паперами, здійснюється аналогічно до порядку, визначеного цим Положенням.

1.2. Це Положення розроблено відповідно до статті 36 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статей 7 та 59 Закону України "Про Національний банк України", Законів України "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про господарські товариства" "Про акціонерні товариства", а також нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Національний банк), основних вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

1.3. Для розрахунку та формування резерву банк зобов'язаний здійснювати перегляд цінних паперів, які класифіковані ним до портфеля на продаж і портфеля до погашення, не рідше одного разу на місяць з дати визнання їх на балансі. За результатами аналізу фінансового стану емітентів, поточної вартості цінних паперів, грошових потоків і доходів за цінними паперами, а також усієї наявної в розпорядженні банку інформації про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку банк визначає нестандартні цінні папери, під які мають створюватися резерви.

1.4. Розрахунок резерву за операціями з цінними паперами здійснюється залежно від їх класифікації до відповідного портфеля та методу визначення балансової вартості.

1.5. Розрахунок та формування резерву під цінні папери банк зобов'язаний здійснювати щомісяця у повному обсязі незалежно від розміру його доходів за станом на перше число місяця, наступного за звітним, до встановленого строку подання оборотно-сальдового балансу.

Розмір фактично сформованого резерву за операціями банку з цінними паперами контролюється за даними оборотно-сальдового балансу.

1.6. Формування резерву здійснюється у валюті номіналу цінного папера.

1.7. Банк має право не формувати резерв під цінні папери, які емітовані центральними органами виконавчої влади та Національним банком, незалежно від того, до якого портфеля вони класифіковані, а також під вкладення в акції (частки) бірж, депозитаріїв, платіжних систем, кредитних бюро.

1.8. Банк визначає як безнадійну заборгованість за операціями з цінними паперами, уключаючи нараховані за ними проценти та комісії, за якими сума накопиченої уцінки становить 100 відсотків від вартості їх придбання, а також за цінними паперами, значення показника ризику яких становить "1,0".

1.9. Банк списує заборгованість за операціями з цінними паперами, що визначена як безнадійна, за рахунок резерву в порядку, установленому Національним банком.

1.10. Банк зобов'язаний розробити та затвердити рішенням відповідного органу банку внутрішньобанківське положення, яке, зокрема, має містити:

умови та підстави віднесення цінного папера до відповідного портфеля з урахуванням наміру його придбання і можливості утримання;

порядок оцінки цінних паперів (у тому числі докладний перелік критеріїв, що є об'єктивними доказами зменшення корисності цінних паперів);

порядок оцінки ризику цінного папера (у тому числі порядок оцінки ризику емітента, наявності додаткового забезпечення та/або рейтингових оцінок);

опис обраних банком методів визначення справедливої вартості відповідних цінних паперів, у тому числі критеріїв, що забезпечують достовірність цих методів;

опис методів розрахунку суми очікуваного відшкодування за цінними паперами в портфелях банку на продаж і до погашення, у тому числі критерії оцінки майбутніх грошових потоків;

порядок і критерії оцінки зменшення корисності за інвестиціями в асоційовані та дочірні компанії;

порядок документального оформлення і підтвердження оцінки цінних паперів.

1.11. Банк зобов'язаний уживати всіх необхідних заходів для отримання інформації, яка необхідна для здійснення аналізу ризику цінного папера, у тому числі для оцінки показника ризику емітента, за всіма цінними паперами, що перебувають у портфелі на продаж та в портфелі до погашення.

Уся інформація, що використовується банком для оцінки операцій з цінними паперами, у тому числі для оцінки фінансового стану емітента, має бути доступна органам управління та підрозділам внутрішнього контролю банку, зовнішнім аудиторам і уповноваженим працівникам Національного банку.

У цьому Положенні зазначені нижче терміни вживаються в такому значенні:

відновлення корисності - наявність подій, які свідчать про повне або часткове зникнення факторів, що в минулому мали негативний вплив на вартість цінного папера, величину майбутніх грошових потоків і значення показника ризику цінного папера;

залишковий строк дії цінного папера - строк, який залишається від дати розрахунку резерву за цінним папером до дати погашення відповідно до умов емісії такого папера (у тому числі дати погашення відсотків);

нестандартні цінні папери - активи у вигляді цінних паперів, за якими визнано втрату економічної вигоди та під які мають створюватися резерви;

показник безризиковості цінного папера - розрахункова величина, що використовується для оцінки суми очікуваного відшкодування та розраховується як різниця між одиницею та показником ризику цінного папера. Цей показник є кількісним показником виміру ризику цінного папера;

показник ризику цінного папера (Прцп) - величина ризику цінного папера, що використовується для розрахунку суми очікуваного відшкодування та визначається за результатами оцінки ризику за цінним папером, у тому числі ризику емітента та інших факторів, які мають вплив на очікувані майбутні грошові потоки за цінним папером, відповідно до вимог глави 5 цього Положення. Цей показник є кількісним показником виміру ризику цінного папера. Показник Прцп може набувати таких значень: "0,0", "0,2", "0,5" та "1,0";

поточна ринкова ставка дохідності (ставка KIACR) - середньозважена ставка міжбанківського кредитування, що розраховується на підставі фактичних даних за міжбанківськими договорами щодо процентних ставок за кредитами, фактично наданими за відповідними строками, і доводиться до відома банків Національним банком для розрахунку суми очікуваного відшкодування (у відсотках річних);

ризик цінного папера - ризик, пов'язаний з вкладанням коштів у цінний папір, що проявляється у вигляді втрати економічної вигоди від утримання цінного папера та засвідчується наявністю принаймні однієї із нижчезазначених подій (об'єктивних доказів зменшення корисності), які мають вплив на очікувані майбутні грошові потоки за цінним папером:

фінансові труднощі емітента;

висока ймовірність банкрутства;

реорганізація емітента;

зникнення активного ринку для цінних паперів через фінансові труднощі емітента;

розірвання договору внаслідок невиконання його умов;

прострочення виплати відсотків чи основної суми;

значне або тривале зменшення справедливої вартості акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком порівняно з їх собівартістю.

3.1. Розрахунок резерву за цінними паперами здійснюється з урахуванням виду цінного папера (боргові цінні папери, акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком) і методу визначення його балансової вартості (собівартості або справедливої вартості).

Банк має здійснювати перегляд цінних паперів, за якими укладено договори про їх подальший продаж, на предмет виявлення за ними ризику з метою формування резерву до часу припинення визнання таких цінних паперів на балансі банку.

3.2. Банк для розрахунку резерву за цінними паперами, що обліковуються в портфелі банку на продаж та внесені до біржового реєстру, має брати справедливу вартість цінного папера, визначену за його котирувальною ціною покупця (ціною bid) за даними оприлюднених котирувань лістингових цінних паперів на фондових біржах за станом на час закриття останнього біржового дня звітного місяця.

У разі відсутності таких котирувань на зазначену дату банк має визначати справедливу вартість цінного папера, який внесено до біржового реєстру, за його останнім біржовим курсом, що визначений за результатами біржових торгів, які відбулися протягом останніх п'яти робочих днів звітного місяця.

3.3. За цінними паперами, справедлива вартість яких визначена банком згідно з вимогами пункту 3.2 цієї глави та за якими є ризик цінного папера, резерв формується на суму накопиченої за такими цінними паперами уцінки на дату розрахунку резерву.

Під час розрахунку резерву за зазначеними цінними паперами слід дотримуватися такої послідовності дій:

визначається поточна справедлива вартість цінного папера, який внесено до біржового реєстру, за даними оприлюднених котирувань лістингових цінних паперів на фондових біржах;

здійснюється в разі потреби нарахування відсотків, амортизація дисконту/премії, нарахування дивідендів;

розраховується різниця між поточною справедливою вартістю, визначеною відповідно до абзацу третього цього пункту, і балансовою вартістю, скоригованою відповідно до абзацу четвертого цього пункту, та здійснюється переоцінка цінних паперів на величину такої різниці;

здійснюється перегляд усієї доступної інформації про цінний папір та його емітента з метою виявлення ризику цінного папера та робиться відповідний висновок про наявність чи відсутність ризику або про відновлення корисності цінного папера.

У разі наявності ризику цінного папера створюється резерв на суму накопиченої за таким цінним папером уцінки на дату розрахунку резерву.

За відсутності ризику цінного папера резерв за таким цінним папером не формується.

У разі відновлення корисності цінного папера банк повинен керуватися вимогами пунктів 3.9 та 3.10 цієї глави залежно від виду цінного папера.

3.4. За цінними паперами, справедлива вартість яких не може бути визначена банком згідно з вимогами пункту 3.2 цієї глави та за якими є ризик цінного папера, резерв формується на суму перевищення балансової вартості цінного папера над сумою очікуваного відшкодування з урахуванням поточної ринкової ставки дохідності та ризику цінного папера.

Для розрахунку суми очікуваного відшкодування за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком використовується значення ставки KIAСR у відсотках річних.

Для розрахунку суми очікуваного відшкодування за борговими цінними паперами значення ставки KIAСR у відсотках річних трансформується в значення ставки KIAСR у відсотках щоденних відповідно до такої формули:

365 - кількість календарних днів у році. Для високосного року до розрахунку умовно береться 365 днів.

3.5. Для акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, справедлива вартість яких не може бути визначена банком згідно з вимогами пункту 3.2 цієї глави та за якими є ризик цінного папера, сума очікуваного відшкодування визначається як потенційний дохід інвестора від володіння цінним папером, зважений на показник безризиковості цінного папера та дисконтований на п'ять років з періодом дисконтування один рік під поточну ринкову ставку дохідності найтривалішого строку, і розраховується за такою формулою:

Прцп - показник ризику цінного папера;

d - поточна ринкова ставка дохідності (у відсотках річних);

t - порядковий номер періоду дисконтування (рік);

5 - загальна кількість періодів дисконтування.

3.6. Для боргових цінних паперів, справедлива вартість яких не може бути визначена банком згідно з вимогами пункту 3.2 цієї глави та за якими є ризик цінного папера, сума очікуваного відшкодування визначається як сума оцінених величин майбутніх грошових потоків за цінним папером, зважених на показник безризиковості цінного папера та дисконтованих на відповідну за строком поточну ринкову ставку дохідності, і розраховується за такою формулою:

Прцп - показник ризику цінного папера;

d - поточна ринкова ставка дохідності (у відсотках щоденних);

t - кількість днів з часу розрахунку резерву до дати виникнення майбутнього грошового потоку;

n - загальна залишкова кількість днів дії фінансового інструменту з дня розрахунку резерву.

3.7. Під час розрахунку резерву за борговими цінними паперами, акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком, справедлива вартість яких не може бути визначена банком згідно з вимогами пункту 3.2 цієї глави, слід дотримуватися такої послідовності дій:

здійснюється в разі потреби нарахування процентів, амортизація дисконту/премії, нарахування дивідендів;

здійснюється перегляд усієї доступної інформації про цінний папір та його емітента з метою виявлення ризику цінного папера та робиться відповідний висновок про наявність чи відсутність ризику або про відновлення корисності цінного папера.

У разі відсутності ризику цінного папера резерв за таким цінним папером не формується (подальша оцінка за таким цінним папером здійснюється відповідно до нормативно-правових актів щодо бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України).

У разі наявності ризику цінного папера сума очікуваного відшкодування за таким цінним папером розраховується за формулою (2) або (3) залежно від виду цінного папера. Розрахунок суми очікуваного відшкодування проводиться банком відповідно до пункту 4.2 глави 4 цього Положення та з урахуванням вимог пункту 3.4 цієї глави щодо ставки дисконтування. На величину різниці між балансовою вартістю та сумою очікуваного відшкодування за таким цінним папером здійснюється переоцінка (уцінка) цінного папера та формується резерв на суму всієї накопиченої уцінки.

У разі відновлення корисності цінного папера сума очікуваного відшкодування розраховується за формулою (2) або (3) залежно від виду цінного папера. Надалі банк повинен керуватися вимогами пунктів 3.9 та 3.10 цієї глави.

3.8. Під час розрахунку резерву за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком, що обліковуються банком за собівартістю, слід дотримуватися такої послідовності дій:

у разі потреби проводиться нарахування дивідендів;

здійснюється перегляд усієї доступної інформації про цінний папір та його емітента з метою виявлення ризику цінного папера та робиться відповідний висновок про наявність чи відсутність ризику або про відновлення корисності цінного папера.

У разі наявності ризику цінного папера розраховується сума очікуваного відшкодування цінного папера за формулою (2) і формується резерв на різницю між балансовою вартістю такого цінного папера, скоригованою відповідно до абзацу другого цього пункту, і розрахованою сумою очікуваного відшкодування.

У разі відсутності ризику цінного папера резерв за таким цінним папером не формується.

3.9. Якщо в наступних періодах після формування резерву за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком сума очікуваного відшкодування за цінним папером збільшується, то таке збільшення не є підставою для коригування величини раніше сформованого резерву за цим цінним папером.

3.10. Якщо в наступних періодах після формування резерву за борговими цінними паперами їх справедлива вартість збільшується, то на відповідну суму в межах раніше створеного резерву за цим цінним папером зменшується сума сформованого резерву.

4.1. Розрахункова величина резерву визначається як різниця між балансовою вартістю цінного папера та сумою очікуваного відшкодування за таким цінним папером.

Сума очікуваного відшкодування за цінним папером визначається як сума оцінених величин майбутніх грошових потоків за цінним папером, зважених на показник безризиковості цінного папера та дисконтованих на ефективну ставку відсотка цього цінного папера, і розраховується за такою формулою:

Прцп - показник ризику цінного папера;

d - ефективна ставка відсотка за цінним папером (значення, що відповідає тривалості періоду дисконтування). Ефективною ставкою відсотка для цінних паперів із фіксованою ставкою є ефективна ставка відсотка, що була визначена під час їх первісного визнання; ефективною ставкою відсотка для цінних паперів із плаваючою (змінною) ставкою відсотка є ефективна ставка відсотка, що була визначена під час останньої зміни номінальної ставки;

t - порядковий номер періоду дисконтування (день, місяць, квартал, рік відповідно до обраного банком методу визнання доходу);

n - загальна залишкова кількість періодів дисконтування з дня розрахунку резерву.

4.2. Під час розрахунку суми очікуваного відшкодування за цінним папером слід дотримуватися такої послідовності дій:

а) визначається залишковий строк дії цінного папера.

Залишковий строк дії цінного папера може відрізнятися від строку, що передбачений умовами його випуску, у разі реструктуризації такого цінного папера та/або затримки погашення номіналу цінного папера та/або відсотків за ним;

б) оцінюються майбутні грошові потоки за цінним папером у розрізі часу їх виникнення. До оцінених майбутніх грошових потоків можуть уключатися будь-які платежі в погашення номіналу цінного папера та відсотків за ним. Разом з тим має об'єктивно оцінюватися період отримання коштів, особливо за цінними паперами тих емітентів, які допустили затримку платежів;

в) здійснюється коригування (зменшення) оцінених майбутніх грошових потоків на показник ризику цінного папера шляхом зважування кожного оціненого майбутнього грошового потоку окремо на показник безризиковості цінного папера;

г) здійснюється розрахунок теперішньої (дисконтованої) вартості оцінених майбутніх грошових потоків шляхом дисконтування кожного потоку окремо на ефективну ставку відсотка для відповідного періоду. Якщо строк виникнення оціненого майбутнього грошового потоку не відповідає періоду, для якого була розрахована ефективна ставка відсотка, здійснюється відповідна трансформація ставки;

ґ) визначається сума дисконтованих майбутніх грошових потоків.

4.3. Якщо в наступних періодах після формування резерву сума очікуваного відшкодування за цінним папером збільшується, то на відповідну суму в межах раніше сформованого резерву за цим цінним папером зменшується сума сформованого резерву.

5.1. Визначення показника ризику цінного папера здійснюється за результатами комплексного аналізу фінансового стану емітента, виду цінного папера та його поточної вартості, а також усієї наявної в розпорядженні банку достовірної інформації про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку.

Джерелами інформації щодо фінансового стану емітента є, зокрема, його установчі документи, фінансова, податкова та статистична звітність, інша інформація щодо його діяльності, яка може забезпечити формування банком професійного судження про втрату економічної вигоди за кожним видом цінного папера.

Джерелами інформації щодо обігу відповідного цінного папера на фондовому ринку можуть бути оприлюднені котирування цінних паперів, які внесено до біржового реєстру на фондових біржах, дані щодо перебування цінного папера в лістингу бірж.

5.2. Значення показника ризику цінного папера визначається відповідно до класу емітента такого папера згідно з табл. 1.

Отримане значення може бути відкориговане в разі наявності додаткового забезпечення (у тому числі гарантійного) за умовами емісії відповідного цінного папера, а також даних щодо поточного кредитного рейтингу емітента та/або цінних паперів емітента.

Визначення класу емітента здійснюється з урахуванням вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо порядку формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

Якщо емітент цінних паперів є одночасно позичальником банку, то значення показника ризику цінного папера не може бути більшим, ніж значення коефіцієнта резервування для заборгованості такого позичальника, яке визначено з урахуванням його фінансового стану та обслуговування боргу.

5.3. Якщо умовами емісії (випуску) цінних паперів передбачено додаткове забезпечення їх погашення у вигляді гарантій органів державної влади або через забезпечення емітентом якості іпотечного покриття за іпотечними облігаціями, то до розрахунку суми очікуваного відшкодування мають братися відкориговані значення показника ризику цінного папера, що наведені в табл. 2:

Наведені в табл. 2 відкориговані значення показника ризику цінного папера слід брати до розрахунку лише щодо тих потоків коштів, які повністю забезпечені відповідними гарантійними механізмами. До решти потоків коштів за такими цінними паперами повинні застосовуватися значення показника ризику цінного папера, що наведені в табл. 1.

5.4. Під час аналізу операцій з векселями для визначення показника ризику цінного папера банк може оцінювати або векселедавця, або будь-яку зобов'язану за векселем особу. Для операцій з векселями встановлюються значення показника ризику цінного папера, що наведені в табл. 3.

5.5. У разі отримання від рейтингового агентства (яке має право визначати рейтингові оцінки згідно із законодавством України) рейтингової оцінки емітента або цінних паперів емітента до розрахунку суми очікуваного відшкодування можуть братися уточнені значення показника ризику цінного папера (без урахування класу емітента), що наведені в табл. 4.

Рейтингове агентство має бути незалежним від банку, тобто не матиме з ним пов'язаних осіб та конфлікту інтересів.

Рейтингове агентство здійснює визначення рейтингової оцінки згідно із законодавством України.

Під час використання рейтингових оцінок для уточнення значення показника ризику цінного папера банк повинен ураховувати те, що в разі наявності:

одночасно рейтингів емітента та рейтингів цінних паперів емітента банк повинен використовувати рейтинги цінних паперів та ігнорувати рейтинги емітента;

одночасно двох різних рейтингів одного емітента або двох різних рейтингів цінних паперів емітента (які вказують на різні значення показника ризику цінного папера) банк повинен визначати значення показника ризику цінного папера на підставі нижчого рейтингу;

одночасно трьох та більше різних рейтингів одного емітента або трьох і більше різних рейтингів цінних паперів емітента (які вказують на різні значення показника ризику цінного папера) банк повинен визначати значення показника ризику цінного папера на підставі нижчого рейтингу з двох найвищих.

5.6. Значення показника ризику цінних паперів, що емітовані центральними органами виконавчої влади та Національним банком, установлюється на рівні "0,0".

Значення показника ризику облігацій місцевих позик установлюється на рівні "0,2".

5.7. Значення показника ризику цінного папера встановлюється на рівні "1,0" незалежно від класу емітента:

а) за борговими цінними паперами, за якими є затримка погашення номіналу або відсотків понад сім календарних днів;

б) за всіма борговими цінними паперами одного емітента, якщо щонайменше за одним із випусків (або видів) цінних паперів цього емітента є затримка погашення номіналу або відсотків понад 30 днів;

в) за цінними паперами, які банк отримав шляхом переоформлення будь-якої заборгованості.

5.8. Клас емітента цінних паперів визначається за результатами оцінки фінансового стану емітента з урахуванням нижчезазначених факторів:

а) клас "А" визначається з урахуванням таких факторів:

не менше п'яти років з часу державної реєстрації емітента;

не менше одного року з часу останньої структурної реорганізації, змін у складі керівництва емітента;

наявність лише позитивних аудиторських висновків за останні три роки діяльності;

відсутність фактів несплати чи несвоєчасної сплати нарахованих відсотків за борговими зобов'язаннями та користування кредитами;

прибуткова діяльність протягом останніх трьох років;

розмір власного капіталу перевищує розмір статутного капіталу та резервного фонду.

До цього класу належать емітенти, стосовно яких немає жодних сумнівів щодо своєчасності та повноти погашення боргових цінних паперів і сплати відсотків за ними, а також щодо отримання стабільних доходів за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком;

б) клас "Б" визначається з урахуванням таких факторів:

не менше трьох років з часу державної реєстрації емітента;

не менше одного року з часу останньої структурної реорганізації, змін у складі керівництва емітента;

наявність лише позитивних аудиторських висновків за попередній рік діяльності;

відсутність фактів несплати чи несвоєчасної сплати нарахованих відсотків за борговими зобов'язаннями;

прибуткова діяльність за попередній фінансовий рік, але рівень прибутку порівняно з минулими роками зменшується;

розмір власного капіталу перевищує розмір статутного капіталу.

До цього класу належать емітенти, стосовно яких немає офіційних претензій щодо їх спроможності своєчасно та повністю погашати боргові цінні папери, сплачувати відсотки, а також отримувати стабільні доходи за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком на час їх класифікації, однак, певні внутрішні (передбачена реорганізація, зміна профілю діяльності, регіону роботи тощо) або зовнішні фактори (загальний стан сфери основної діяльності тощо) не дають змоги віднести їх до вищого класу;

в) клас "В" визначається з урахуванням таких факторів:

менше трьох років з часу державної реєстрації емітента;

менше одного року з часу останньої структурної реорганізації, змін у складі керівництва емітента;

наявність лише позитивних аудиторських висновків за останній рік діяльності;

наявність фактів періодичного затримання сплати відсотків за борговими зобов'язаннями або оголошених дивідендів;

розмір власного капіталу позитивний, але менший, ніж розмір статутного капіталу.

До цього класу належать емітенти, стосовно яких є претензії щодо своєчасного та повного погашення боргових цінних паперів, затримки сплати відсотків, а також значного скорочення рівня дохідності за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком;

г) клас "Г" визначається з урахуванням таких факторів:

менше одного року з часу державної реєстрації емітента, останньої структурної реорганізації, змін у складі керівництва емітента;

наявність частково негативного (або негативного) аудиторського висновку або відсутність аудиторського висновку;

наявність фактів непогашення або несвоєчасного погашення боргових цінних паперів;

наявність фактів несплати або несвоєчасної сплати нарахованих відсотків за борговими зобов'язаннями;

збиткова діяльність за попередній рік, негативні фінансові результати поточного року;

нестабільна динаміка показників на квартальні дати, значення показників погіршуються;

чітка тенденція до від'ємного розміру власного капіталу на звітні дати.

До цього класу належать емітенти, які не в змозі в строк погасити боргові цінні папери, а також емітенти, щодо яких банк не може розраховувати на повернення суми внеску до статутного капіталу в разі їх реорганізації;

ґ) клас "Д" визначається з урахуванням таких факторів:

менше одного року з часу державної реєстрації емітента, останньої структурної реорганізації, змін у складі керівництва емітента;

наявність негативного аудиторського висновку або відсутність аудиторського висновку;

наявність фактів непогашення або несвоєчасного погашення боргових цінних паперів;

наявність фактів несплати або несвоєчасної сплати нарахованих відсотків за борговими зобов'язаннями;

збиткова діяльність протягом останніх трьох років, негативні фінансові результати протягом поточного року;

емітента визнано банкрутом або щодо нього порушено справу про банкрутство;

від'ємний розмір власного капіталу на дату оцінки.

До цього класу належать емітенти, інвестування яких надалі є неприпустимим, а придбані боргові цінні папери практично неможливо погасити на час проведення їх класифікації (однак, можна буде погасити за рішенням суду або після санації), а також ті емітенти акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, за якими банк може не лише не повернути свою частку в статутному капіталі, а й бути правонаступником деяких боргових зобов'язань.

5.9. Банк зобов'язаний віднести емітента до класу не вище класу "Д" у разі відсутності в банку достовірної інформації, що підтверджує оцінку ризику (класу) емітента.

Якщо емітент не відповідає принаймні половині перелічених показників відповідного класу, то такий емітент відноситься до класу, що є нижчим.

5.10. Банк зобов'язаний надавати інформацію, на підставі якої було визначено клас емітента, представникам органу банківського нагляду на перший запит. Ненадання такої інформації є підставою для застосування заходів впливу відповідно до законодавства України.