Про затвердження Правил будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки

5.17.22. Для гойдалки типу 2 (з декількома осями обертання) мають виконуватися такі вимоги:

кут між спинкою та сидінням не повинен змінюватися під час гойдання;

відстань по висоті між спинкою та сидінням має бути не менше 60 мм і не більше 75 мм;

діаметр отворів у сидінні має бути не більше 30 мм.

5.17.23. Для гойдалки типу 3 (з одною точкою кріплення) кріплення елементів підвішування має унеможливлювати їх скручування під час обертання платформи.

5.18. Додаткові вимоги безпеки до катальних гір, залізниць та інших пристроїв для розваг, що пересуваються рейками

5.18.1. Ці вимоги поширюються на атракціони, у яких пасажирські модулі пересуваються рейками або напрямними (рис. 35).

Рис. 35. Атракціони з напрямними

5.18.2. Небезпечні для відвідувачів зони в загальному випадку мають бути обгороджені жорсткою системою обмеження доступу. Прорізи для входу та виходу повинні мати бар'єри або ворота, що позначають прохід у спеціальну зону (наприклад, за допомогою механічних воріт або турнікетів), щоб перешкоджати руху відвідувачів через них до повної зупинки пасажирського модуля.

5.18.3. Дитячі рейкові атракціони з механічним приводом, швидкість яких не більше 2,0 м/с, а гальмовий шлях під час зупинки їх оператором не більше 2 м, мають бути обладнані жорсткою системою обмеження доступу. Входи та виходи можуть бути без будь-якого контролю персоналом.

5.18.4. Малі залізниці в парках не вимагають додаткових захисних огороджень за виконання таких умов:

колія залізниці надійно обгороджена від інших атракціонів, місць перебування відвідувачів, торговельних точок тощо;

поїзд веде оператор;

швидкість поїзда не більше 5 м/с;

на поїзді є система звукового попередження;

на перехрестях є звукова та світлова сигналізація;

вокзал обгороджений жорсткою системою обмеження доступу.

5.18.5. Візки з пасажирськими модулями мають відповідати вимогам пунктів 5.2 і 5.3 цих Правил, зокрема:

відвідувачі як усередині, так і зовні не повинні стикатися із частинами, що рухаються, атракціону;

відвідувачі, що перебувають у пасажирському модулі, не повинні одержувати травми кистей або передпліч у разі зіткнення з візками, що йдуть попереду або позаду;

шасі та верхня частина візків мали достатню кількість ступенів свободи та просвіт для проходження ділянок, що мають кривизну, бічні нахили, гірки і ями, з урахуванням допустимого спрацювання.

5.18.6. Бампери встановлюються на одній і тій же висоті попереду та (або) позаду в тих місцях візка, де він може контактувати з іншими візками. Якщо під час контакту можливий зсув бамперів відносно один одного, наприклад, через поздовжнє або бічне погойдування, висота бамперів має бути достатньою, щоб забезпечити їх перекриття. Як мінімум, один бампер на кожному візку має встановлюватися на пружинному кріпленні для зм'якшення ударів, причому розраховується для номінальної швидкості. Демпфери можна не встановлювати, якщо візки захищені від зіткнення системою зон блокування.

5.18.7. Пасажирські модулі, якщо це необхідно, обладнуються засобами фіксації відповідно до пункту 5.9 цих Правил.

5.18.8. Провідні елементи візків і поїздів мають забезпечувати постійний контакт із рейками за будь-яких умов за допомогою відповідних бічних провідних роликів, протироликів або еквівалентних систем. Конструкція провідних елементів має гарантувати, що навіть у разі втрати одного колеса або ролика візок або поїзд не зійдуть з рейок. Граничні норми спрацювання поверхонь кочення ведучих коліс, бічних роликів і протироликів мають бути зазначені в експлуатаційних документах.

5.18.9. Бічні рухи візків і гондол мають бути обмежені, щоб запобігти зіткненню з візками та гондолами на сусідніх коліях або з нерухомими об'єктами. Безпечні відстані відлічуються від крайніх положень візків або гондол.

5.18.10. Гондоли, що розгойдуються, або аналогічні пасажирські модулі мають бути обладнані пристроями для блокування бічних або поздовжніх коливань гондол під час посадки та висаджування відвідувачів.

5.18.11. Якщо на атракціоні одночасно можуть рухатися кілька візків або поїздів, то має бути встановлена автоматична безвідмовна система керування, що розділяє їх і не дозволяє їм зіштовхуватися. У разі руху кількох візків або поїздів на колії вони мають споряджатися противідкатними пристроями на ділянці підіймання відповідно до вимог пункту 5.5 цих Правил.

5.18.12. Система із зонним блокуванням має ґрунтуватися на повному контролі траси, розділеної на зони блокування, у кожній з яких може перебувати одночасно тільки один візок або поїзд. Зони блокування відділяються одна від одної запобіжними гальмами.

5.18.13. Підйомник можна розглядати як зону блокування, що не вимагає запобіжного гальма на своєму кінці, якщо візок або поїзд можуть бути безпечно зупинені перед входом у наступну зону блокування.

5.18.14. Не потрібно, щоб обладнання зони блокування було безвідмовним у місці посадки (висаджування), якщо максимальна швидкість візка або поїзда там не більше 1,0 м/с і модуль обладнаний амортизаторами.

5.18.15. Гальма візків мають відповідати вимогам пунктів 5.4 і 5.18 цих Правил.

5.18.16. Візки мають гальмуватися стоянковими гальмами наприкінці спуску після кожної поїздки. На випадок затримки під час посадки (висаджування) відвідувачів необхідно абсолютно надійно запобігти будь-якому ризику зіткнення з візками, що рухаються слідом.

5.18.17. Запобіжні гальма на спуску мають бути розташовані на мінімальній запланованій відстані, розрахованій так, щоб між візками або поїздами, що йдуть один за одним, завжди було хоча б одне гальмо.

5.18.18. Запобіжні гальма мають бути безвідмовними та зупиняти візок або поїзд так, щоб умови гальмування були максимально сприятливими.

5.18.19. Стоянкові гальма мають забезпечувати автоматичну зупинку пасажирського модуля на найкоротшому можливому гальмовому шляху, довжина якого визначається величиною допустимих перевантажень відповідно до вимог пункту 5.3.3 цих Правил.

5.18.20. Гальма не повинні блокуватися або заїдати, а працювати в керованому режимі так, щоб сила гальмування зростала.

5.18.21. Можливе використання двох типів гальм:

нормально закритого типу - що спрацьовують від пружин та інших механічних пристроїв, і повертаються у первинний стан електричним, гідравлічним, пневматичним або іншими аналогічними пристроями;

нормально відкритого типу - що спрацьовують від гідравлічних, пневматичних або інших аналогічних пристроїв, а повертаються у первинний стан пружинами або іншими аналогічними механічними пристроями.

5.18.22. Гальма нормально закритого типу можуть уважатися безвідмовними.

5.18.23. Використання небезвідмовних гальм нормально відкритого типу як запобіжних гальм дозволяється в таких випадках:

наявність дублюючого незалежного гальма для найбільш несприятливого випадку або можливість трикратного спрацьовування гальма після падіння тиску в гальмовій системі;

якщо механічні частини гальм спроектовані з урахуванням впливу розрахункових навантажень відповідно до вимог НД;

наявність безвідмовної системи керування гальмами;

наявність автоматичного регулювання тиску робочої рідини у всій системі та у кожному гальмовому пристрої.

5.18.24. Максимальне прискорення гальмування має бути не більше 0,7g в аварійних випадках і 0,5g для звичайних експлуатаційних гальм, якщо тільки відвідувачі не фіксовані додатково, наприклад, з використанням поясної фіксації.

5.19. Додаткові вимоги безпеки до автомобілів, що зіштовхуються, швидкісних доріг, картингів, дитячих міні-мопедів

5.19.1. Ці вимоги поширюються на атракціони, у яких використовуються самохідні транспортні засоби (автомобілі, картинги, мопеди), керовані відвідувачами.

5.19.2. Для автомобілів з бамперами слід забезпечити мінімальні безпечні відстані, наведені в табл. 8.

5.19.3. Для огородження небезпечних зон у місцях руху автомобілів повинні застосовуватися візуальні системи обмеження доступу. Входи та виходи можуть бути без будь-якого прямого контролю персоналом.

5.19.4. Зона катання має бути оточена бар'єром достатньої висоти для запобігання виїзду машин за межі зони. Бар'єр має витримувати удари машин, що рухаються з максимальною швидкістю.

5.19.5. Конструкція автомобілів, що зіштовхуються, має унеможливлювати випадання відвідувачів. Периметром автомобіля має бути бампер з м'якого матеріалу або надувних шин, що виступають настільки, щоб забезпечити вимоги мінімальних відстаней, викладених у пункті 5.19.2 цих Правил. Бампери у всіх машин одного атракціону встановлюють на однаковій висоті, що дорівнює висоті огородження (бар'єра) атракціону.

5.19.6. Усі рухомі та небезпечні деталі та вузли автомобілів мають бути виконані так, щоб унеможливити ризик одержання травми, або захищені так, щоб звести до мінімуму ймовірність одержання травми від ударів.

5.19.7. Автомобілі, що зіштовхуються, мають бути оснащені пасами безпеки або іншими еквівалентними за ефективністю пристроями, що захищають дітей від одержання травм у разі зіткнення з іншими автомобілями. У разі встановлення пасів безпеки їхня ширина має бути не менше 0,025 м.

Рис. 36. Безпечні відстані для автомобілів, що зіштовхуються

5.19.8. Автомобілі на швидкісних трасах мають бути обладнані відповідними пасами безпеки.

5.19.9. Покриття зони водіння має бути гладким і рівним, а матеріал покриття повинен витримувати розрахункові навантаження.

5.19.10. Автомобілі, що зіштовхуються, мають бути виконані так, щоб ризик перекидання був мінімальним.

5.19.11. Максимальна швидкість автомобілів має бути не більше 3,33 м/с (12 км/год), а для дітей віком до 8 років, які катаються без супроводу дорослих, не більше 1,11 м/с (4 км/год).

5.19.12. Швидкість може бути збільшена до 3,89 м/с (14 км/год) за наявності ефективних амортизаторів, що впливають на відвідувачів у разі зіткнення з такими самими, як в автомобілів, що зіштовхуються, під час руху зі швидкістю 3,33 м/с (12 км/год).

Максимальні швидкості всіх автомобілів, що рухаються однією трасою, не повинні відрізнятися більш ніж на 15 %, а їх маса - більш ніж на 30 %.

5.19.13. На атракціоні має бути встановлений вимикач, що дає змогу операторові зі свого робочого місця зупиняти всі електромобілі одночасно.

5.19.14. Струмопровідні деталі автомобілів, що зіштовхуються, доступні для торкання відвідувачів, які сидять у кабіні, можуть перебувати під напругою не більше 25 В змінного струму або 60 В постійного струму (максимальний рівень пульсацій - не більше 10 %), яка подається від розділового трансформатора або від еквівалентного генератора.

5.19.15. Верхня живильна мережа (на висоті не менше 2,5 м від підлогового лотка автомобіля) може перебувати під максимальною напругою не більше 50 В для змінного струму або 120 В для постійного струму з максимальним рівнем пульсацій не більше 10 %, яка подається від розділового трансформатора або від еквівалентного генератора змінного струму.

5.19.16. Відкриті, незахищені струмопровідні пристрої струмознімача автомобіля мають розташовуватися на висоті не менше 2,5 м від підлоги кабіни автомобіля.

5.19.17. Верхня живильна мережа або пластина, що подає живлення, а також колектори на машинах і колії повинні бути виконані так, щоб звести до мінімуму травми очей через іскри або частки, що летять.

5.19.18. Необхідно вжити таких заходів:

1) для зон катання площею до 200 кв.м живильна мережа або пластина мають бути надійно з'єднані з джерелом живлення мінімум у двох точках. Для більших площ необхідні, як мінімум, три точки з'єднання.

Живильна мережа повинна являти собою дротяну сітку (бажано шестикутну) з діаметром дроту від 1,2 мм до 1,4 мм і розміром вічка не більше 40 мм. Можна використовувати оцинковану сталь або інші придатні матеріали (наприклад, мідь, латунь, алюміній).

Сітка має бути натягнута, а пластини закріплені настільки, щоб під тиском колекторів не відбувалося значних деформацій або зсувів;

2) сталеві проводи мають бути оцинковані. Живильна сітка має бути закріплена рівномірно на висоті не менше 2,5 м над підлогою кабіни автомобіля;

3) автомобілі мають бути обладнані сталевими або бронзовими контактними щітками, підпружиненими із зусиллям не менше 10 Н (рис. 37 і 38);

4) струмознімачі повинні мати максимально можливий радіус для того, щоб струмознімач торкався живильної сітки, як мінімум, у трьох точках. Вони мають легко обертатися, створюючи на сітку постійний тиск силою не менше 10 Н. Дозволяється використовувати для струмознімачів сталь або кольорові метали (мідь, латунь, алюміній);

5) місця підключення до джерела живлення мають розташовуватися рівномірно периметром струмопровідної сітки або пластини.

Пластини, що утворюють зону контакту, повинні бути гладкими і мають підключатися до клеми МІНУС джерела живлення у двох протилежних точках, щоб унеможливити виникнення небезпечних різниць потенціалів. Має бути забезпечений надійний електричний контакт із пластинами на їх краях.

Пластини зони контакту мають бути з'єднані з усіма найближчими металевими елементами конструкції.

Рис. 37. Приклад типового струмознімача для живильної мережі

Рис. 38. Контакт щітки зі струмопровідною підлогою

5.19.19. Зона руху швидкісних автомобілів і картингів має бути оточена бар'єром, висота якого достатня для запобігання виїзду автомобілів із зони. Підпружинені бар'єри не дозволяються. Бар'єр має витримувати наїзд автомобіля з відвідувачем на максимальній швидкості. Входи та виходи повинні контролюватися персоналом.

5.19.20. Швидкісні дороги та картинги для запобігання ходіння відвідувачів трасою та вздовж неї повинні мати огородження висотою не менше 0,5 м щодо бар'єра траси, але в кожному разі не менше 1 м від рівня поверхні, на якій розташовуються відвідувачі (жорстка система обмеження доступу).

5.19.21. Траса та швидкісні автомобілі мають бути такими, щоб звести до мінімуму ризик перекидання. Слід урахувати такі характеристики, як швидкість, нахил, радіуси віражів і ширину траси. Там, де можливий обгін, траса повинна мати ширину в три рази більшу максимальної ширини автомобіля.

Поздовжні та поперечні ухили траси не повинні викликати ковзання або занос автомобіля на мокрій трасі під час гальмування.

Швидкісні автомобілі мають бути обладнані бамперами для запобігання ударів по колесах або корпусах машин.

5.19.22. Швидкісні автомобілі мають бути обладнані регульованими діагональними пасами безпеки шириною мінімум 0,025 м на кожному сидінні і які відповідають таким мінімальним вимогам до пристроїв фіксації:

індивідуальні для кожного відвідувача;

з індивідуально регульованим фіксованим положенням;

замикаються вручну самим відвідувачем;

відмикаються відвідувачем вручну;

без сигналізації;

ручні;

резервування не обов'язкове.

5.19.23. Максимальна швидкість автомобілів на швидкісних трасах має бути не більше 8,33 м/с (30 км/год).

Максимальна швидкість автомобілів, якими користуються діти молодше 8 років без супроводу дорослих, на швидкісній трасі не повинна перевищувати 1,11 м/с (4 км/год).

Автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння мають бути обладнані лотком під двигуном і трубами, що подають паливо.

Двигун має розміщатися так, щоб відвідувачі не піддавалися небезпеці у разі його загоряння.

5.19.24. Зона водіння швидкісних автомобілів і картингів має бути гладкою і рівною, а матеріал покриття відповідний.

Система керування атракціону з електромобілями повинна давати змогу операторові зупиняти всі автомобілі одночасно.

5.19.25. Площадка для дитячих міні-мопедів з метою запобігання несанкціонованого виходу відвідувачів повинна мати жорстку систему обмеження доступу.

Входи та виходи можуть бути без будь-якого прямого контролю персоналом. Зона катання має бути обнесена бар'єром достатньої висоти, що перешкоджає виїзду мопедів за її межі.

Бар'єр має витримувати удари міні-мопедів, що рухаються на максимальній швидкості. Пружні бар'єри неприпустимі.

5.19.26. Міні-мопеди мають бути виконані таким чином, щоб звести до мінімуму ризик перекидання.

5.19.27. На міні-мопеди мають бути встановлені бампери відповідного розміру, що виступають за габарити не менше ніж на 100 мм. Бампери на всіх мопедах того самого атракціону встановлюються на одній і тій самій висоті, що збігається з висотою крайки порога або бар'єра, що обгороджує атракціон.

5.19.28. Необхідно забезпечити стійкість міні-мопедів під час руху або зіткнень.

5.19.29. Сідло має бути оснащене твердою спинкою та відповідним огородженням або аналогічними пристроями. Суцільна опора має забезпечувати захист ніг від ударів і запобігати падінню.

5.19.30. Необхідно забезпечити безпечне розміщення на мопеді дитини та її захист.

5.19.31. Спеціальні вимоги до фіксувальних пристроїв міні-мопедів не висуваються.

5.19.32. Максимальна швидкість міні-мопедів має бути не більше 0,97 м/с (3,5 км/год).

5.20. Додаткові вимоги безпеки до спіральних гірок і спусків

5.20.1. У місцях, де відвідувачі можуть підійти до спуску або залишати атракціон, повинні застосовуватися жорсткі системи обмеження доступу. Для запобігання тисняві проходи до місця посадки та до виходу з атракціону мають контролюватися персоналом. Виходи можуть бути без будь-якого прямого контролю персоналом.

5.20.2. Повинні бути передбачені засоби (мішки, мати, санки тощо), на яких відвідувачі будуть сидіти під час спуску, де потрібен додатковий захист від скалок і опіків.

5.20.3. Спеціальні вимоги до пристроїв фіксації не висуваються.

5.20.4. Канали або жолоби мають бути гладкими за всією довжиною. Напуск дозволяється тільки в напрямку руху. Висота бічних стінок одиночних каналів має бути не менше 0,45 м, а верхня частина їх округлена. Якщо кілька каналів розташовані поруч, то відстань між ними має бути не менше 0,1 м.

Нижня частина спуску має бути такою, щоб відвідувач міг завершити поїздку без сторонньої допомоги.

5.20.5. Ухили каналів мають бути такими, щоб діюче на відвідувачів прискорення залишалося в межах норми, і не було потрібно занадто великої відстані для гальмування. Ризик відриву від поверхні повинен бути зведений до мінімуму.

5.21. Додаткові вимоги безпеки до дитячих гірок

5.21.1. Ці вимоги поширюються на дитячі гірки, типова конструктивна схема яких наведена на рис. 39.

Рис. 39. Схема дитячої гірки

5.21.2. Доступ до стартової ділянки гірки має забезпечуватися за допомогою сходів, драбин, похилих трапів тощо.

5.21.3. Стартову ділянку обладнують так, щоб задати початковий напрямок ковзання дитини.

Довжина стартової ділянки має бути не менше 350 мм з нахилом від 0 град. до 5 град. у напрямку ділянки ковзання.

5.21.4. Для гірок, що прибудовуються, як стартову ділянку дозволяється використовувати платформи, що є елементом конструкції обладнання дитячого ігрового майданчика.

5.21.5. Ширина стартової ділянки повинна дорівнювати ширині ділянки ковзання.

5.21.6. Якщо довжина стартової ділянки гірки більше 400 мм, її виконують у вигляді платформи.

5.21.7. Верхній край бортиків стартової ділянки має бути суцільним від початку стартової ділянки до початку бортиків ділянки ковзання.

5.21.8. Якщо висота вільного падіння стартової ділянки гірки перевищує 1000 мм, бортики стартової ділянки мають бути продовженням бортиків ділянки ковзання.

5.21.9. Для гірок, що прибудовуються, висота бортиків стартової ділянки має бути не менше 500 мм (рис. 40).

Для гірок, що стоять окремо, висота бортиків стартової ділянки має бути не менше 700 мм (рис. 40).

Для гірок, що прибудовуються, з висотою вільного падіння більше 1000 мм висота бортиків стартової ділянки має бути від 700 мм до 900 мм.

5.21.10. Радіус закруглення за будь-якої зміни кута верхньої частини бортика має бути не менше 500 мм.

5.21.11. Гірки, що прибудовуються, з висотою вільного падіння більше 1000 мм обладнують захисною поперечиною (рис. 40).

Захисну поперечину встановлюють на висоті від 700 мм до 900 мм від рівня підлоги стартової ділянки.

5.21.12. Для гірок, що прибудовуються, зі стартовою ділянкою або бар'єром поза краєм платформи висота бортиків стартової ділянки має дорівнювати висоті огородження платформи. На рис. 40 і 41 показані бортики гірок, що прибудовуються та стоять окремо.

5.21.13. Середній кут нахилу ділянки ковзання не повинен перевищувати 40 град. Максимальний кут нахилу окремого елемента ділянки ковзання не повинен перевищувати 60 град.

Нахил ділянки ковзання вимірюють осьовою лінією.

Рис. 40. Бортики та захисна поперечина гірки, що прибудовується

Рис. 41. Бортики гірки, що стоїть окремо

5.21.14. Якщо зміна кута нахилу між окремими елементами ділянки ковзання, крім елемента, що прилягає до стартової ділянки, перевищує 15 град., то радіус закруглення переходу від однієї ділянки ковзання до іншої має бути не менше:

450 мм - для початкових двох метрів по висоті гірки (від стартової ділянки);

1000 мм - для іншої частини гірки.

5.21.15. Ширина ділянки ковзання відкритої прямої гірки з ділянкою ковзання довжиною більше 1500 мм має бути від 700 мм до 950 мм.

Вимірювання ширини ділянки ковзання гірки з овальним дном здійснюється на відстані 100 мм від верху бортика.

5.21.16. Спіральна та криволінійна гірки (рис. 42) повинні мати ширину ділянки ковзання не менше 700 мм.

Рис. 42. Спіральна та криволінійна гірки

5.21.17. Тунельна ділянка гірки (закрита секція) має починатися від кінця стартової ділянки, бути безперервною по всій довжині та закінчуватися перед кінцевою ділянкою гірки.

Внутрішній діаметр тунельної ділянки гірки має бути не менше 750 мм.

5.21.18. Усі гірки обладнують кінцевою ділянкою. Залежно від середнього кута нахилу кінцевої ділянки гірки розподіляються на такі типи:

тип 1 гірка, кінцева ділянка якої має середній кут нахилу не більше 10 град.;

тип 2 гірка, кінцева ділянка якої має середній кут нахилу не більше 5 град.

5.21.19. Кінцева ділянка гірки типу 1 наведена на рис. 43.

Рис. 43. Кінцева ділянка гірки типу 1

5.21.20. Кінцева ділянка гірки типу 2 наведена на рис. 44.

Рис. 44. Кінцева ділянка гірки типу 2

5.21.21. Мінімальні довжини кінцевої ділянки С гірок наведені в табл. 9.

5.21.22. Радіус вигину закінчення гірки типу 1 повинен бути R >= 50 мм. Закінчення гірок типу 1 наведені на рис. 45 і 46.

Рис. 45. Закінчення гірки типу 1 із продовженням до поверхні ґрунту

Рис. 46. Закінчення гірки типу 1 над поверхнею ґрунту

5.21.23. Висота кінцевої ділянки гірки над поверхнею ґрунту Н (рис. 44 - 46) має бути не більше:

200 мм - для гірок з довжиною ділянки ковзання менше 1500 мм;

350 мм - для гірок з довжиною ділянки ковзання більше 1500 мм.

5.21.24. Рекомендується, щоб конструкція гірки забезпечувала гальмування та повну зупинку дитини на її кінцевій ділянці.

5.21.25. Стартова ділянка та ділянка ковзання мають бути обладнані бортиками (рис. 47) з висотою h згідно табл. 10.

5.21.26. Бортики гірки з овальним дном (рис. 47а) мають бути перпендикулярні до поверхні ковзання.

Для гірок із плоским дном дозволяється відхилення бортиків від вертикальної площини на кут не більше 30 град.

Рис. 47. Профілі гірки

5.21.27. Радіус закруглення країв бортиків має бути не менше 3 мм, або краї бортиків мають бути оснащені захисними засобами, що унеможливлюють травмування дітей під час гри.

5.21.28. Конструкція поверхні гірки має унеможливлювати застрявання тіла, частин тіла та одягу дитини.

5.21.29. У з'єднаннях окремих елементів та ділянок гірки мають бути відсутні проміжки, щоб унеможливити цим уведення в зазори гострих предметів, таких як леза, уламки скла тощо.

5.21.30. Рекомендується гірки виконувати без з'єднань окремих ділянок.

5.21.31. Зони гірки, що стоїть окремо наведені, на рис. 48.

Рис. 48. Зони гірки, що стоїть окремо

5.21.32. Зони тунельної гірки наведені на рис. 49.

Рис. 49. Зони тунельної гірки

5.21.33. Уся зона приземлення гірки має бути обладнана ударопоглинальним покриттям.

Загальні вимоги до зони приземлення встановлюються відповідно до вимог пунктів 5.14.53-5.14.59 цих Правил.

5.21.34. Розміри зони приземлення відповідно до табл. 11 і рис. 50.

Рис. 50. Зона приземлення гірки

5.22. Додаткові вимоги безпеки до водних гірок

5.22.1. Ці вимоги поширюються на водні гірки висотою 2 м і вище, які класифікуються наступним чином:

тип 1 - одиночна пряма гірка з радіусними ділянками тільки у вертикальній площині із середнім ухилом не більше 70 % і висотою не більше 3 м;

тип 2 - одиночна гірка із середнім ухилом від 11 % до 18 % і висотою не більше 3 м;

тип 3 - одиночна гірка без обмеження висоти із середнім ухилом не більше 13 %, на якій відвідувач може досягати середньої швидкості спуску 5 м/с і максимальної швидкості спуску 7 м/с;

тип 4 - одиночна швидкісна гірка без обмеження висоти із середнім ухилом від 13 % до 20 %, на якій відвідувач може досягати середньої швидкості спуску 10 м/с і максимальної швидкості спуску 14 м/с;

тип 5 - одиночна високошвидкісна гірка без обмеження висоти із середнім ухилом не менше 20 %, на якій відвідувач може досягати максимальної швидкості спуску більше 14 м/с;

тип 6:

тип 6.1 - гірка типу 3 з декількома окремими паралельними трасами (прямими та вигнутими у вертикальній площині), розташованими поруч одна з одною всією довжиною, на якій відвідувач може досягати максимальної швидкості спуску до 7 м/с;

тип 6.2 - гірка типу 4 з декількома окремими паралельними трасами (прямими та вигнутими у вертикальній площині), розташованими поруч одна з одною всією довжиною, на якій відвідувач може досягати максимальної швидкості спуску до 14 м/с;

тип 7 - широка пряма гірка із середнім ухилом не більше 25 % і не вище 8 м над рівнем води, на якій відвідувач може досягати максимальної швидкості спуску до 5 м/с.

5.22.2. Конструкція водних гірок має забезпечувати безпеку відвідувачів і обслуговувального персоналу за всіх можливих сполучень навантажень і зовнішніх впливів, навіть якщо ці комбінації навантажень малоймовірні (статичні та ударні навантаження, навантаження від вітру та снігу, вплив кліматичних факторів, навантаження від води тощо). Під час перевірки гірки на навантаження від води має враховуватися подвоєний обсяг води, що подається на гірку.

5.22.3. Користування водними гірками може включати ризики відповідно до чинних НД, а також:

падіння з водної гірки;

падіння на водній гірці;

зіткнення відвідувачів;

опіки;

застрявання;

забрудненість і засмічення води;

інші травми, пов'язані з дефектами поверхні ковзання в зоні спуску.

5.22.4. Про наявність спеціальних ефектів, наприклад темряви, світлових ефектів, звукових ефектів, туману тощо, варто попереджати відвідувача безпосередньо перед спуском.

5.22.5. Матеріали та елементи конструкції водної гірки, у тому числі облицювання зони занурення, не повинні створювати небезпеки для відвідувачів.

5.22.6. Конструкція водної гірки має унеможливлювати застрявання частин тіла або одягу відвідувача в її елементах.

5.22.7. Конструкція поверхні водної гірки має унеможливлювати одержання травми.

5.22.8. На поверхнях, обмежених зоною безпеки (пункт 5.22.55 цих Правил), не повинно бути отворів, за винятком отворів для води і (або) спеціальних ефектів.

5.22.9. Поверхня зони спуску має бути гладкою, без нерівностей. У місцях стику двох частин гірки дозволяється різниця висот, але вона не повинна бути проти напрямку спуску та не повинна травмувати відвідувача.

Краї стиків у зоні спуску повинні мати закруглення по обидва боки.

5.22.10. Кути і краї елементів гірки всередині зони безпеки мають бути закруглені з радіусом не менше 3 мм, а отвори та розрізи на кутах повинні бути захищені.

5.22.11. Поверхні стартових площадок, сходів і проходів для відвідувачів мають бути не слизькими і не мати елементів, об які можна спіткнутися, або отворів, у які може провалитися сферичний предмет діаметром більше 12 мм.

5.22.12. Краї стартових площадок і сходів мають бути обладнані огородженнями та поручнями висотою не менше 1000 мм.

5.22.13. Висота огородження має бути не менше 1000 мм від рівня підлоги, а його конструкція повинна бути такою, щоб підлітки та діти не могли пролізти крізь нього або під ним, і щоб у ньому не могла застрягти голова відвідувача.

5.22.14. Якщо для доступу до водної гірки використовують сходи, то по обидва боки сходів мають бути поручні, що переходять у поручні стартової площадки.

5.22.15. Ширина сходів має бути не менше 900 мм. Ширина аварійних сходів має бути не менше 600 мм.

5.22.16. Між сусідніми прольотами сходів в одному напрямку обладнують площадки довжиною не менше 800 мм.

5.22.17. Ширина східців має бути не менше 240 мм, за винятком східців спіральних і гвинтових сходів.

Висота східців має бути не менше 140 мм і не більше 240 мм.

Кути і краї східців повинні мати закруглення радіусом не менше 3 мм.

5.22.18. Перед входом у зону старту водної гірки, для запобігання падіння відвідувачів, обладнують стартову площадку довжиною не менше 500 мм. Стартову площадку обладнують захисними огородженнями висотою не менше 1000 мм. Якщо висота водної гірки вище 12000 мм, висота захисного огородження має бути не менше 1200 мм.

Висоту захисного огородження вибирають відповідно до рис. 51.

5.22.19. Конструкція зони старту має бути такою, щоб унеможливити виштовхування відвідувача на водну гірку відвідувачами, що йдуть позаду.

5.22.20. Усі водні гірки, за винятком гірок типу 1, повинні мати обмежники (наприклад, у вигляді поперечини на висоті від 800 мм до 1100 мм над поверхнею стартового елемента), що забезпечують спуск з гірки відвідувача в дозволеній позиції.

Рис. 51. Висота захисного огородження

5.22.21. Верхні краї обох сторін гірки мають бути виготовлені так, щоб за нормальної експлуатації відвідувач не міг дотягтися або доторкнутися до зовнішніх елементів гірки. Конструкція зони спуску має забезпечувати безпеку відвідувача і його втримання усередині жолоба під час спуску з гірки.

5.22.22. Максимально допустимі навантаження на відвідувача, створювані прискореннями, і тривалість їхньої дії мають відповідати даним табл. 12.

5.22.23. Труби та закриті елементи мають бути виготовлені так, щоб відвідувач не втрачав орієнтацію (наприклад, частково або повністю пропускати світло). Якщо передбачено спеціальний ефект, що створює ризик втрати відвідувачем орієнтації або паніки в трубі, в закритому елементі (наприклад, повна темрява, водоспад тощо), відвідувача попереджають про це перед зоною старту.

5.22.24. Зона фінішу має забезпечувати ефективне і безпечне гальмування відвідувача після спуску.

5.22.25. Зоною фінішу вважають:

спеціалізований прийомний пристрій відповідно до вимог пунктів 5.22.46 і 5.22.47 цих Правил;

спеціальний басейн;

багатоцільовий басейн;

природна водойма.

5.22.26. Якщо відвідувач спускається з гірки безпосередньо в басейн, то для його виходу мають бути передбачені сходи, східці або підлога, що підвищується.

5.22.27. Траєкторія виходу відвідувача з однієї гірки не повинна перетинати траєкторію виходу відвідувача з іншої гірки.

5.22.28. Якщо зони фінішу декількох гірок закінчуються на одній стороні спеціального басейну, вихід розташовують таким чином, щоб відвідувачі рухалися у напрямках, які не перетинаються, та забезпечують швидке звільнення зони руху.

5.22.29. Допоміжні засоби для спуску мають бути плавучими. Кути допоміжних засобів для спуску мають відповідати вимогам пункту 5.22.10 цих Правил.

5.22.30. У настанові з використання допоміжних засобів для спуску зазначають, для яких цілей вони призначені, позиції відвідувача під час користування ними, допустимі маса та розміри тіла відвідувача.

5.22.31. Під час використання допоміжних засобів для спуску необхідний контроль персоналом за дотриманням дистанції між відвідувачами.

5.22.32. Кут нахилу переходу від жолоба до труби, тунельного покриття, борту безпеки або бризкозахисного екрана не повинен перевищувати 45 град., а радіус округлення країв - не менше 100 мм відповідно до рис. 52.

5.22.33. Висота від поверхні ковзання гірки до тунельного покриття або верха труби має бути не менше 1200 мм відповідно до рис. 52.

Рис. 52. Перехід між елементами водної гірки

5.22.34. У разі забору води із зони, де можуть перебувати відвідувачі, особлива увага приділяється забезпеченню їх безпеки.

5.22.35. Обсяг води, що подається на гірку, впливає на характер ковзання та визначається виробником для кожної конкретної гірки під час її введення в експлуатацію.

5.22.36. Доступ сторонніх осіб до приладів регулювання подачі води не дозволяється. Рекомендується установлення сигналізації, що попереджає про вихід з ладу обладнання.

5.22.37. Конструкція гірки має унеможливлювати зіткнення та завдання шкоди відвідувачами один одному.

5.22.38. Зіткнення або завдання шкоди відвідувачами один одному може виникнути через недотримання дистанції на старті та (або) через різницю у швидкості спуску відвідувачів. Якщо різні позиції тіл відвідувачів під час спуску є причиною розходжень у швидкості, дозволяється одна позиція (або група позицій, що відповідають одній швидкості) або черговість спуску з гірки має регулюватися.

5.22.39. Конструкція водної гірки має унеможливлювати несанкціонований доступ сторонніх осіб у зону безпеки.

5.22.40. Розміри перетину гірки типу 1 мають відповідати рис. 53.

Рис. 53. Перетин гірки типу 1

5.22.41. Розміри перетину гірки типу 2 мають відповідати рис. 54.

Дозволяється збільшення розмірів перетину водної гірки на відстані більше 2 м від зони старту до розмірів перетину гірки типу 3 відповідно до рис. 55.

Рис. 54. Перетин гірки типу 2

5.22.42. Розміри перетину гірок типів 3 і 4 повинні відповідати рис. 55.

Діаметр труб має бути не менше 800 мм.

Рис. 55. Перетин гірок типів 3 і 4

5.22.43. Розміри перетину прямої гірки типу 5 із закругленою підлогою мають відповідати рис. 55, а з плоскою підлогою - рис. 56.

Для гірки у формі труби внутрішній діаметр має бути - не менше 800 мм.

Рис. 56. Перетин гірки типу 5

5.22.44. Розміри перетину гірки типу 6 мають відповідати рис. 57.

Рис. 57. Перетин гірки типу 6

Перетин гірки з поворотами, з декількома трасами типу 6.1 має відповідати рис. 55 (тип 3).

Перетин гірки з поворотами, з декількома трасами типу 6.2 має відповідати рис. 55 (тип 4).

5.22.45. Розміри перетину гірки типу 7 мають відповідати рис. 58.

Рис. 58. Перетин гірки типу 7

5.22.46. Спеціалізовані прийомні пристрої застосовують, як правило, у гірках із середньою швидкістю спуску понад 14 м/с.

5.22.47. Конструкція спеціалізованого приймального пристрою має забезпечувати:

ефективне та безпечне гальмування відвідувача;

безпечний і швидкий вихід відвідувача з нього.

5.22.48. Рекомендовані розміри зон занурення водних гірок наведені в додатку 2. Залежно від конструкції водної гірки глибина та розміри зони занурення мають бути визначені на підставі розрахунків і за результатами випробувань.

5.22.49. Під час потрапляння в спеціальний або багатоцільовий басейн відвідувач не повинен стикатися зі стінками басейну або зіштовхуватися з іншими відвідувачами.

5.22.50. Для гірок типів 2 - 5, зони занурення яких розташовані на одній стороні басейну, та для гірок типу 6 наносять лінію контрастного кольору віссю траси спуску, або встановлюють м'які плаваючі канати, щоб направити відвідувача до призначеного для нього виходу.

5.22.51. Дно спеціального басейну в зоні занурення має бути горизонтальним і рівним.

Дно багатоцільового басейну в зоні занурення має бути рівним.

5.22.52. Якщо глибина басейну менше або дорівнює 1,3 м, дозволяється підвищення або зниження дна басейну з ухилом до 10 % у напрямку спуску.

5.22.53. Глибина зони занурення залежно від висоти падіння відвідувача (відстань між фінішним елементом і водною поверхнею) має відповідати даним табл. 13.

Мінімальну глибину зони занурення вимірюють на відстані 2 м від кінця фінішного елемента віссю траси гірки в напрямку спуску.

5.22.54. Воду на гірку подають у зоні старту. Обсяг води, що подається на гірку, має відповідати табл. 14.

5.22.55. Розміри зони безпеки повинні відповідати наведеним на рис. 59.

Рис. 59. Зони безпеки гірок

У зоні безпеки не дозволяється наявність нерухомих об'єктів (елементів конструкцій, гілок дерев тощо).

Елементи конструкції гірки дозволяється розташовувати на відстані від лінії х - х відповідно до рис. 59, за умови, що вони захищені, гладкі та рівні, а мінімальний радіус закруглення їх країв 100 мм відповідно до рис. 52.