Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні

29. У процесі проведення інспекції Комісія має право збирати та обробляти персональні дані, що стосуються предмета інспекції. При цьому згода осіб, персональні дані яких пов’язані з предметом інспекції, на проведення таких дій не вимагається.

Суб’єкт персональних даних після завершення інспекції повідомляється Комісією про склад та зміст зібраних у процесі проведення інспекції персональних даних щодо нього, про свої права, визначені Законом України "Про захист персональних даних", та мету збирання персональних даних.

30. Матеріали інспекції зберігаються у Комісії протягом 10 років, якщо більший строк зберігання всіх чи окремих матеріалів не встановлено законом.

1. Фіксація кожного факту вчинення порушення профільного законодавства здійснюється уповноваженим на супроводження в порядку, встановленому цією статтею.

2. Уповноважений на супроводження складає проект акта про вчинення порушення профільного законодавства у разі наявності доказів вчинення порушення профільного законодавства, достатніх для складання такого проекту, в отриманих:

1) документах від структурного підрозділу Комісії, який здійснює нагляд на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

2) матеріалах інспекції;

3) матеріалах розслідування.

Уповноважений на супроводження надсилає зазначений проект акта особі, щодо якої планується скласти акт про вчинення порушення профільного законодавства (далі - акт про правопорушення), для надання коментарів, пропозицій, пояснень та/або заперечень із зазначенням строку для їх надання, який не може становити менше п’яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання проекту такою особою.

3. Акт про правопорушення має містити:

1) ідентифікаційні дані особи, щодо якої складено акт;

2) посилання на норми законодавства (статті, частини, пункти), порушення вимог яких зафіксовано у діях особи, щодо якої складено акт;

3) узагальнені доводи уповноваженого на супроводження щодо предмета розгляду справи про порушення профільного законодавства;

4) обставини, що підтверджують доводи уповноваженого на супроводження, з посиланням на відповідні докази;

5) пропоновані заходи впливу, яких уповноважений на супроводження вважає за необхідне вжити за результатами проведення розгляду справи про порушення профільного законодавства. У разі якщо уповноважений на супроводження вважає за необхідне застосувати до особи фінансові санкції (штрафи), зазначається конкретний розмір такої санкції в межах, передбачених статтею 50 цього Закону;

6) підпис уповноваженого на супроводження.

Інші вимоги до змісту та оформлення акта про правопорушення встановлюються Комісією.

4. Уповноважений на супроводження у випадках, встановлених Комісією як колегіальним органом, разом з проектом акта про правопорушення може направити проект угоди про врегулювання наслідків вчинення порушення профільного законодавства, складений відповідно до вимог статті 38 цього Закону.

Особа, щодо якої планується скласти акт про правопорушення, може відмовитися від пропозиції укладення угоди про врегулювання наслідків вчинення порушення профільного законодавства (далі - угода про врегулювання) або протягом зазначеного уповноваженим на супроводження строку надати пропозиції щодо зміни тексту проекту такої угоди.

У разі якщо уповноваженим на супроводження не направлено проект угоди про врегулювання, особа, щодо якої планується скласти акт про правопорушення, може самостійно запропонувати укладення такої угоди, проект якої складається та розглядається з урахуванням вимог статті 38 цього Закону.

У разі недосягнення згоди щодо укладення угоди про врегулювання факт її ініціювання і твердження, що були зроблені з метою її досягнення, не можуть розглядатися як відмова від обвинувачення або як визнання своєї винуватості.

5. У разі отримання від особи, щодо якої складено проект акта про правопорушення, коментарів, пропозицій (зокрема щодо укладення угоди про врегулювання або зміни тексту проекту такої угоди), пояснень та/або заперечень уповноважений на супроводження здійснює їх розгляд протягом розумного строку, але не більше одного місяця з дня їх отримання. За результатами такого розгляду уповноважений на супроводження:

1) у разі необхідності - з метою організації перевірки інформації, отриманої від особи, щодо якої складено проект акта про правопорушення, вживає додаткових дій, передбачених порядком розгляду справ про порушення профільного законодавства відповідно до статті 37 цього Закону, або ініціює проведення розслідування відповідно до статті 34 цього Закону;

2) у разі необхідності вносить зміни до тексту проекту акта про правопорушення та/або до тексту проекту угоди про врегулювання, після чого за потреби направляє змінений проект акта та/або змінений проект угоди особі, щодо якої складено такий проект акта, для надання коментарів, пропозицій, пояснень та/або заперечень із зазначенням строку для їх надання, який не може становити менше п’яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання такою особою зміненого проекту (змінених проектів);

3) у разі досягнення згоди щодо тексту проекту угоди про врегулювання зупиняє складання акта про правопорушення та подає таку угоду про врегулювання до Колегії уповноважених на розгляд справ;

4) у разі відсутності пропозицій щодо укладення угоди про врегулювання або недосягнення згоди щодо її тексту направляє акт про правопорушення разом з матеріалами, на підставі яких здійснювалася підготовка такого акта, з коментарями, пропозиціями, поясненнями та/або запереченнями (за наявності) особи, щодо якої складено такий акт, до Колегії уповноважених на розгляд справ.

У разі якщо особа, щодо якої складено проект акта про правопорушення, протягом строку, зазначеного уповноваженим на супроводження, не надала коментарів, пропозицій (зокрема щодо укладення угоди про врегулювання або зміни тексту проекту такої угоди), пояснень та/або заперечень, уповноважений на супроводження вчиняє дії, передбачені пунктом 1 або 4 цієї частини, невідкладно після завершення зазначеного строку.

6. Уповноважений на супроводження у процесі фіксації факту вчинення порушення профільного законодавства має право:

1) ініціювати укладення, укладати та подавати на затвердження до Колегії уповноважених на розгляд справ угоду про врегулювання;

2) ініціювати проведення розслідування відповідно до статті 34 цього Закону;

3) у процесі проведення розгляду справи про порушення профільного законодавства, що здійснюється відповідно до статті 37 цього Закону, надавати інформацію, документи, докази та заявляти клопотання, зокрема щодо залучення експертів та/або свідків, уповноваженому на розгляд справи;

4) здійснювати інші права, передбачені цим Законом.

7. Рішення, які у процесі фіксації факту вчинення порушення профільного законодавства має право прийняти уповноважений на супроводження, оформлюються постановами в порядку, визначеному Комісією як колегіальним органом.

8. Особа, щодо якої складається акт про правопорушення або з якою укладено угоду про врегулювання, має право:

1) отримувати правничу допомогу;

2) отримувати копії постанов, що виносяться уповноваженим на супроводження;

3) ознайомлюватися з матеріалами, на підставі яких здійснюється підготовка проекту акта про правопорушення, виготовляти копії з таких матеріалів (крім документів, що містять інформацію з обмеженим доступом);

4) надавати коментарі, пропозиції, пояснення та/або заперечення у відповідь на отримані від уповноваженого на супроводження пропозиції або документи та заявляти клопотання у процесі фіксації факту вчинення порушення профільного законодавства. Такі коментарі, пропозиції, пояснення та/або заперечення підлягають обов’язковому долученню до матеріалів, на підставі яких здійснюється підготовка акта про правопорушення;

5) ініціювати укладення, укладати угоду про врегулювання;

6) оскаржувати в судовому порядку винесені щодо неї постанови уповноваженого на супроводження;

7) не визнавати свою винуватість у вчиненні правопорушення або відмовитися давати пояснення, показання та/або у будь-який момент відмовитися відповідати на окремі запитання, у разі якщо такі пояснення, показання та/або відповіді можуть стати підставою для притягнення її до відповідальності;

8) відмовитися давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для притягнення її близьких родичів або членів її сім’ї до відповідальності;

9) бути негайно повідомленою уповноваженим на супроводження про свої права, передбачені цією статтею;

10) здійснювати інші права, передбачені законом.

1. Метою розгляду справ про порушення профільного законодавства (далі - справи про правопорушення) є:

1) захист осіб, які не вчиняли порушень профільного законодавства, від притягнення до відповідальності;

2) притягнення до відповідальності осіб, які вчинили порушення профільного законодавства;

3) застосування належних правових процедур врегулювання наслідків вчинення порушень профільного законодавства.

2. Комісія за результатами здійснення нагляду, проведення інспекцій або розслідувань на ринках капіталу та організованих товарних ринках має право притягати до відповідальності осіб, винних у порушенні профільного законодавства.

Порядок розгляду справ про порушення профільного законодавства (далі - порядок розгляду) встановлюється Комісією як колегіальним органом.

3. Керівник Колегії уповноважених на розгляд справ протягом одного робочого дня, наступного за днем отримання акта про правопорушення разом з доданими до нього матеріалами, на підставі яких здійснювалася підготовка такого акта, та з коментарями, пропозиціями, поясненнями та/або запереченнями (за наявності) особи, щодо якої складено такий акт, або отримання угоди про врегулювання, визначає уповноваженого на розгляд справ, який здійснюватиме розгляд справи про правопорушення.

У разі спричинення істотної шкоди інвесторам, залежно від тяжкості або тривалості порушення профільного законодавства, обсягів діяльності особи, яка вчинила таке порушення, або величини доходів, які були отримані нею внаслідок його вчинення, або збитків, яких їй вдалося уникнути, та в інших випадках, передбачених порядком розгляду, керівник Колегії уповноважених на розгляд справ у строк, встановлений абзацом першим цієї частини, визначає декількох уповноважених на розгляд справ, які здійснюватимуть розгляд справи про правопорушення.

4. Уповноважений на розгляд справ у процесі проведення розгляду справи про правопорушення має право:

1) розглядати питання щодо притягнення особи, винної у порушенні профільного законодавства, до відповідальності, передбаченої цим Законом;

2) вимагати надання будь-якої інформації (незалежно від способу її збереження або відображення), необхідної для здійснення розгляду справи;

3) залучати для розгляду справи експертів, перекладачів, свідків;

4) проводити, зокрема з використанням відео-, аудіозв’язку, опитування свідків.

У разі прийняття уповноваженим на розгляд справ рішення про проведення опитування свідків, передбаченого цим пунктом, він зобов’язаний не пізніше ніж за три робочі дні до дня опитування у порядку, визначеному Комісією як колегіальним органом, письмово повідомити свідка про проведення опитування. Повідомлення про проведення опитування може містити вимогу до свідка з’явитися для проведення опитування до приміщення Комісії. За згодою свідка його опитування може бути проведено до дати, зазначеної у повідомленні про проведення опитування.

Свідок має право обрати письмову форму проведення опитування, передбаченого цим пунктом, у порядку, визначеному Комісією як колегіальним органом. Обрання письмової форми проведення опитування не вважається відмовою від опитування. У разі обрання письмової форми проведення опитування свідок протягом трьох робочих днів надає у письмовій формі відповіді на запитання уповноваженого на розгляд справ та підписує документ з такими відповідями;

5) направляти особі, щодо якої складено акт про правопорушення, запит про вжиття заходів;

6) затверджувати угоду про врегулювання;

7) застосовувати заходи впливу контрольного характеру;

8) видавати розпорядження про усунення порушення профільного законодавства;

9) здійснювати інші права, передбачені цим Законом.

5. Особа, щодо якої складено акт про правопорушення або з якою укладено угоду про врегулювання, у процесі проведення розгляду справи про правопорушення має право:

1) отримувати правничу допомогу;

2) отримувати копії постанов, що виносяться уповноваженим (уповноваженими) на розгляд справ;

3) ознайомлюватися з матеріалами справи, виготовляти з них копії (крім документів, що містять інформацію з обмеженим доступом);

4) надавати коментарі, пропозиції, пояснення та/або заперечення, які підлягають обов’язковому долученню до матеріалів справи;

5) надавати інформацію, документи, докази та заявляти клопотання, у тому числі щодо залучення експертів, свідків;

6) ініціювати укладення, укладати угоду про врегулювання;

7) оскаржувати в судовому порядку винесені щодо неї уповноваженим (уповноваженими) на розгляд справ постанови, видані розпорядження та інші документи;

8) здійснювати інші права, передбачені законом.

6. Свідки мають право:

1) отримувати правничу допомогу;

2) ознайомлюватися протягом розумного строку з документами, наданими уповноваженим (уповноваженими) на розгляд справ;

3) отримувати пояснення щодо того, яким чином запитання, поставлені у процесі опитування, пов’язані з предметом розгляду справи про правопорушення;

4) ознайомлюватися протягом розумного строку з документом, що фіксує проведення (результати проведення) опитування;

5) надавати коментарі, пропозиції, пояснення та/або заперечення щодо зафіксованої під час (за результатами) опитування інформації;

6) виправляти (за потреби) стенограму чи протокол опитування;

7) здійснювати інші права, передбачені законом.

7. Особа, щодо якої складено акт про правопорушення або з якою укладено угоду про врегулювання, та свідки мають право:

1) не визнавати свою винуватість у вчиненні правопорушення або відмовитися давати пояснення, показання та/або у будь-який момент відмовитися відповідати на окремі запитання, якщо такі пояснення, показання та/або відповіді можуть стати підставою для притягнення їх до відповідальності;

2) відмовитися давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для притягнення їхніх близьких родичів або членів їхніх сімей до відповідальності;

3) бути негайно повідомленими уповноваженим на розгляд справ про свої права, передбачені цією статтею.

8. Уповноважений (уповноважені) на розгляд справ, визначений (визначені) згідно із частиною третьою цієї статті, відповідно до порядку розгляду виносить (виносять) постанову про початок проведення розгляду справи про правопорушення та призначає (призначають) дату розгляду справи про правопорушення (акта про правопорушення або угоди про врегулювання).

9. Рішення, які у процесі проведення розгляду справи про правопорушення має право приймати уповноважений на розгляд справ, оформлюються постановами, розпорядженнями та іншими документами відповідно до порядку розгляду.

10. Розгляд справи про правопорушення здійснюється у присутності особи, щодо якої складено акт про правопорушення або з якою укладено угоду про врегулювання, та/або у присутності уповноваженого представника такої особи.

У разі якщо особа, щодо якої складено акт про правопорушення або з якою укладено угоду про врегулювання, та/або її уповноважений представник були належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи про правопорушення, але без поважних причин не з’явилися, такий розгляд може бути здійснений уповноваженим (уповноваженими) на розгляд справи за її (його) відсутності. У такому разі уповноважений (уповноважені) на розгляд справи повинен (повинні) мати докази, які підтверджують факт отримання такою особою (її уповноваженим представником) повідомлення про місце, дату та час розгляду справи про правопорушення.

11. У процесі проведення розгляду справи про правопорушення уповноважений (уповноважені) на розгляд справ повинен (повинні) надати особі, щодо якої складено акт про правопорушення та не укладено угоду про врегулювання, можливість:

1) надати коментарі, пояснення та/або заперечення щодо акта про правопорушення у строк не менше 10 робочих днів;

2) запропонувати укласти угоду про врегулювання.

У разі якщо після винесення постанови про початок проведення розгляду справи про правопорушення особа, щодо якої складено акт про правопорушення, запропонувала укласти угоду про врегулювання, така пропозиція розглядається уповноваженим на супроводження відповідно до статті 36 цього Закону.

У разі якщо за результатами розгляду пропозиції про укладення угоди про врегулювання таку угоду було укладено після винесення постанови про початок проведення розгляду справи про правопорушення, уповноважений (уповноважені) на розгляд справ зупиняє (зупиняють) розгляд акта про правопорушення та призначає (призначають) дату розгляду угоди про врегулювання.

12. Під час проведення розгляду справи уповноважений (уповноважені) на розгляд справ зобов’язаний (зобов’язані) всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини можливого вчинення порушення профільного законодавства. Встановлення факту вчинення такого порушення не може здійснюватися на підставі доказів, отриманих з порушенням вимог, встановлених цим Законом.

Усі сумніви щодо доведеності вчинення особою порушення профільного законодавства тлумачаться на користь такої особи.

13. Фізичні та юридичні особи зобов’язані не перешкоджати у проведенні розгляду справи про правопорушення шляхом:

1) ненадання або надання не в повному обсязі інформації, пов’язаної з предметом розгляду справи про правопорушення, крім випадків, передбачених пунктами 1 і 2 частини сьомої цієї статті;

2) надання недостовірної інформації;

3) надання інформації у формі або у спосіб, що унеможливлює чи ускладнює її використання;

4) знищення документів, інформації, у тому числі які містяться в інформаційних системах (базах даних), інших матеріалів, що можуть бути доказами;

5) неприбуття без поважних причин для проведення опитування або неповідомлення про причини такого неприбуття, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім пункту 4 частини четвертої цієї статті.

14. Під час проведення розгляду справи про правопорушення уповноважений (уповноважені) на розгляд справ виносить (виносять) постанови:

1) про зупинення проведення розгляду справи про правопорушення;

2) про відновлення проведення розгляду справи про правопорушення;

3) про завершення проведення розгляду справи про правопорушення;

4) про встановлення факту порушення профільного законодавства;

5) про застосування заходів впливу контрольного характеру;

6) про затвердження угоди про врегулювання або про відмову у затвердженні угоди про врегулювання;

7) інші постанови, визначені законодавством.

У разі винесення постанови про затвердження угоди про врегулювання постанови, передбачені пунктами 3-5 цієї частини, не виносяться.

Передбачені цією частиною постанови направляються особі, щодо якої вони винесені, протягом п’яти робочих днів з дня винесення.

15. Постанова про зупинення проведення розгляду справи про правопорушення виноситься:

1) у випадках, передбачених частиною шістнадцятою цієї статті;

2) у разі настання обставин, що перешкоджають подальшому розгляду справи.

Винесення постанови про зупинення проведення розгляду справи про правопорушення зупиняє перебіг строку давності, визначеного частиною двадцять першою цієї статті, у разі винесення постанови відповідно до пункту 1 цієї частини.

Проведення розгляду справи про правопорушення зупиняється з підстави, передбаченої пунктом 2 цієї частини, на період існування обставин, що перешкоджають подальшому розгляду справи.

16. Якщо у процесі проведення розгляду справи про правопорушення виявлені ознаки вчинення кримінального правопорушення у сфері ринків капіталу та організованих товарних ринків, уповноважений (уповноважені) на розгляд справ виносить (виносять) постанову про направлення повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до відповідних правоохоронних органів та направляє (направляють) таке повідомлення з копіями матеріалів справи. У разі якщо за таким повідомленням розпочато кримінальне провадження, такий уповноважений виносить (такі уповноважені виносять) постанову про зупинення проведення розгляду справи про правопорушення на період кримінального провадження, крім випадків, передбачених абзацом третім цієї частини.

Протягом кримінального провадження, розпочатого за наслідками повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, направленого уповноваженим (уповноваженими) на розгляд справ, перебіг строків притягнення особи до відповідальності, визначених частиною двадцять першою цієї статті, зупиняється, крім випадків, передбачених абзацом третім цієї частини.

У разі якщо у процесі проведення розгляду справи ознаки кримінального правопорушення у сфері ринків капіталу та організованих товарних ринків встановлені одночасно з ознаками порушення профільного законодавства, уповноважений (уповноважені) на розгляд справ може (можуть) не виносити постанову про зупинення проведення розгляду справи про правопорушення.

17. Уповноважений (уповноважені) на розгляд справ, крім випадків, передбачених абзацом третім частини шістнадцятої цієї статті, у разі якщо було розпочато кримінальне провадження за наслідками надісланого таким уповноваженим (такими уповноваженими) повідомлення, передбаченого абзацом першим частини шістнадцятої цієї статті, виносить (виносять):

1) постанову про відновлення проведення розгляду справи про правопорушення - у разі якщо кримінальне провадження закрито з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, або з цієї самої підстави судом ухвалено виправдувальний вирок;

2) постанову про завершення проведення розгляду справи про правопорушення - у разі якщо кримінальне провадження закрито з інших підстав, передбачених статтею 284 Кримінального процесуального кодексу України;

3) постанову про завершення проведення розгляду справи про правопорушення - у разі якщо у кримінальному провадженні ухвалено судове рішення, у якому суд вирішив обвинувачення по суті.

18. Постанова про відновлення проведення розгляду справи про правопорушення виноситься у разі:

1) настання випадку, передбаченого пунктом 1 частини сімнадцятої цієї статті;

2) якщо угода про врегулювання вважається розірваною з підстави, передбаченої абзацом першим частини п’ятої статті 38 цього Закону;

3) зникнення обставин, що перешкоджали розгляду справи.

19. Постанова про завершення проведення розгляду справи про правопорушення виноситься у разі:

1) якщо за наслідками розгляду справи про правопорушення встановлено відсутність складу порушення профільного законодавства або малозначність такого порушення;

2) настання випадку, передбаченого пунктом 2 або 3 частини сімнадцятої цієї статті.

20. Постанова про встановлення факту порушення профільного законодавства виноситься у разі встановлення складу порушення такого законодавства та за умови, що особа підлягає звільненню від відповідальності у зв’язку із завершенням визначеного частиною двадцять першою цієї статті строку притягнення до передбаченої цим Законом відповідальності за порушення профільного законодавства.

Передбачена абзацом першим цієї частини постанова може бути оскаржена у судовому порядку в частині встановлення складу порушення профільного законодавства.

21. Особа звільняється від передбаченої цим Законом відповідальності за порушення профільного законодавства, якщо минуло:

1) дев’ять місяців з дня виявлення порушення або три роки з дня вчинення порушення, крім випадків, зазначених у пункті 2 цієї частини;

2) п’ять років з дня вчинення порушення заборони (заборон), передбаченої (передбачених) статтями 21 та/або 22 Закону України "Про товарні біржі" та/або статтями 150, 153 та/або 159 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а при триваючому порушенні, зазначеному в цьому пункті, - три роки з дня його виявлення.

Перебіг строків, визначених цією частиною, зупиняється у випадках, передбачених цією статтею.

22. Постанова про застосування заходів впливу контрольного характеру виноситься у разі встановлення складу порушення профільного законодавства та за умови, що не закінчилися строки давності, визначені частиною двадцять першою цієї статті.

23. При визначенні заходів впливу контрольного характеру, які підлягають застосуванню за наслідками встановлення вчинення порушення профільного законодавства, уповноважений (уповноважені) на розгляд справ зобов’язаний (зобов’язані) взяти до уваги такі обставини:

1) тяжкість і тривалість порушення;

2) фінансовий стан порушника та прогнозовані наслідки для його фінансового стану, спричинені застосуванням до такого порушника фінансових санкцій (штрафів) за порушення профільного законодавства;

3) вигода (отриманий прибуток або збитки, яких вдалося уникнути), одержана порушником внаслідок вчинення порушення (якщо сума вигоди може бути визначена);

4) збитки третіх осіб, спричинені внаслідок вчинення порушення, якщо сума таких збитків може бути визначена;

5) інші порушення профільного законодавства, вчинені порушником протягом останніх 10 років, що передують дню винесення відповідної постанови;

6) умисність або необережність вчинення порушення;

7) співпраця порушника з Комісією;

8) заходи, вжиті порушником з метою запобігання повторному вчиненню порушення;

9) наслідки вчинення порушення для фінансової системи та/або системи організованих товарних ринків, зокрема виникнення системних ризиків для функціонування ринків капіталу внаслідок вчиненого порушення;

10) обставини, що відповідно до закону обтяжують відповідальність;

11) обставини, що пом’якшують відповідальність;

12) інші обставини, що мають значення для об’єктивного визначення заходів впливу контрольного характеру.

У разі якщо порушником профільного законодавства є фінансова установа, нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк України, уповноважений (уповноважені) на розгляд справ також повинен (повинні) брати до уваги інформацію, отриману від Національного банку України, щодо діяльності зазначеного суб’єкта, зокрема про його фінансовий стан та прогнозовані для його діяльності наслідки, спричинені застосуванням фінансових санкцій (штрафів) за порушення профільного законодавства.

24. У разі якщо станом на дату винесення постанови про встановлення факту порушення профільного законодавства або постанови про застосування заходів впливу контрольного характеру порушення профільного законодавства триває, уповноважений (уповноважені) на розгляд справ одночасно з винесенням відповідної постанови видає (видають) розпорядження про усунення порушення профільного законодавства, в якому зазначаються:

1) заходи, яких особа зобов’язана вжити з метою припинення порушення;

2) строк вжиття заходів, передбачених пунктом 1 цієї частини;

3) порядок звітування про вжиті заходи;

4) наслідки невиконання розпорядження.

Передбачене цією частиною розпорядження направляється особі, щодо якої воно видано, протягом п’яти робочих днів з дня видання.

25. Постанова про відмову в затвердженні угоди про врегулювання виноситься у разі, якщо:

1) умови угоди суперечать вимогам закону;

2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним;

5) очевидна неможливість виконання стороною угоди взятих на себе за угодою зобов’язань;

6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

У разі винесення постанови про відмову в затвердженні угоди про врегулювання, яку було подано до Колегії уповноважених на розгляд справ у випадку, передбаченому пунктом 3 частини п’ятої статті 36 цього Закону, уповноважений на супроводження відновлює процес фіксації факту порушення профільного законодавства в порядку, передбаченому статтею 36 цього Закону.

Постанова про затвердження угоди про врегулювання виноситься у разі, якщо відсутні підстави для відмови в затвердженні такої угоди, визначені пунктами 1-6 цієї частини. Угода про врегулювання є невід’ємною частиною постанови про затвердження угоди про врегулювання.

Винесення постанови про затвердження угоди про врегулювання зупиняє розгляд справи про правопорушення та перебіг строків давності, визначених частиною двадцять першою цієї статті, на строк до виконання такої угоди або до настання обставин, передбачених абзацом першим частини п’ятої статті 38 цього Закону, за яких така угода вважається розірваною.

26. Постанови, передбачені пунктами 1-6 частини чотирнадцятої цієї статті, повинні містити:

1) ідентифікаційні дані особи, щодо якої складено акт про правопорушення та/або з якою укладено угоду про врегулювання;

2) відповідні норми профільного законодавства, за порушення яких щодо особи складено акт про правопорушення та/або вчинення яких така особа визнала, уклавши угоду про врегулювання;

3) передбачені цією статтею підстави винесення постанови, обґрунтування та мотиви застосування таких підстав;

4) строки і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження;

5) порядок отримання копій постанови;

6) інші відомості, визначені порядком розгляду.

У разі винесення постанов, передбачених пунктами 3-6 частини чотирнадцятої цієї статті, додатково зазначається рішення щодо речових доказів.

У разі винесення постанови, передбаченої пунктом 4 частини чотирнадцятої цієї статті, додатково зазначаються докази підтвердження вчинення порушення із зазначенням мотивів врахування доказів, що містяться у матеріалах справи, у разі неврахування окремих доказів - мотиви неврахування, а також підстави звільнення від відповідальності відповідно до строків давності, визначених частиною двадцять першою цієї статті.

У разі винесення постанови, передбаченої пунктом 5 частини чотирнадцятої цієї статті, додатково зазначаються докази підтвердження вчинення порушення із зазначенням мотивів врахування доказів, що містяться у матеріалах справи, у разі неврахування окремих доказів - мотиви неврахування, а також заходи впливу контрольного характеру, призначені за кожне з порушень, що визнано доведеним, із зазначенням обставин, передбачених частиною двадцять третьою цієї статті, що були взяті до уваги при визначенні таких заходів впливу.

У разі винесення постанови про затвердження угоди про врегулювання, передбаченої пунктом 6 частини чотирнадцятої цієї статті, додатково зазначаються відомості про укладену угоду про врегулювання (її реквізити, зміст та передбачені нею заходи контрольного характеру).

27. Вимоги до форми та інші вимоги до змісту постанов, передбачених цією статтею, встановлюються порядком розгляду.

28. Постанови, винесені відповідно до цієї статті, набирають чинності з моменту їх винесення.

29. Постанова, винесена відповідно до цієї статті, може бути оскаржена виключно до суду у порядку, встановленому законом.

30. У разі якщо винесена відповідно до цієї статті постанова про застосування заходів впливу контрольного характеру, якою передбачено застосування до особи заходу контрольного характеру у вигляді накладення штрафу, протягом одного місяця з дня набрання нею чинності не була самостійно виконана особою, щодо якої застосовано такий захід контрольного характеру, або не була оскаржена у судовому порядку, така постанова набуває статусу виконавчого документа, підлягає оформленню Комісією відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та передається до органів державної виконавчої служби для примусового виконання згідно із законом.

У разі якщо зазначена постанова протягом одного місяця з дня набрання нею чинності була оскаржена у судовому порядку та адміністративним судом було відкрито провадження у справі про визнання зазначеної постанови протиправною та скасування, така постанова набуває статусу виконавчого документа з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням щодо такої постанови з урахуванням строків, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

31. Про застосування заходів впливу контрольного характеру до фінансових установ, нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, або посадових осіб таких установ Комісія інформує Національний банк України протягом трьох робочих днів з дня винесення відповідної постанови.

32. Кошти від сплати штрафів за порушення профільного законодавства зараховуються до загального фонду Державного бюджету України.

1. Угода про врегулювання - це укладений між Комісією та особою, щодо якої складено акт про правопорушення або проект такого акта, у письмовій формі та у порядку, встановленому Комісією, договір, за яким така особа зобов’язується виконати умови, передбачені частиною четвертою цієї статті, а Комісія зобов’язується припинити притягнення такої особи до відповідальності за порушення профільного законодавства.

Угода про врегулювання від імені Комісії укладається уповноваженим на супроводження. Угода про врегулювання підлягає затвердженню уповноваженим (уповноваженими) на розгляд справ та набирає чинності після винесення постанови про затвердження такої угоди в порядку, визначеному статтею 37 цього Закону.

2. Угода про врегулювання може бути укладена виключно до винесення постанови, передбаченої пунктом 3, 4 або 5 частини чотирнадцятої статті 37 цього Закону.

3. Уповноважений на супроводження при вирішенні питання про укладення угоди про врегулювання зобов’язаний враховувати:

1) обставини, визначені пунктами 1-12 частини двадцять третьої статті 37 цього Закону;

2) наявність суспільного інтересу в забезпеченні якомога швидшого проведення розгляду справи про правопорушення, підвищенні ефективності здійснення державного нагляду на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

4. Обов’язковими умовами угоди про врегулювання є:

1) визнання особою, з якою укладено угоду, вчинення нею порушення профільного законодавства;

2) зменшення розміру фінансової санкції (штрафу), зазначеного уповноваженим на супроводження в акті про правопорушення або у проекті такого акта, та/або незастосування додаткового заходу впливу контрольного характеру;

3) добровільна сплата особою, з якою укладено угоду, застосованої до неї фінансової санкції (штрафу) відповідно до строків, погоджених сторонами угоди, вжиття такою особою заходів для усунення та/або недопущення у подальшій діяльності порушень, запобігання здійсненню (припинення) забороненої діяльності, підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи внутрішнього контролю тощо.

Угода про врегулювання може містити інші умови, зокрема про відшкодування особою, з якою укладено таку угоду, збитків, завданих фізичним, юридичним особам, державі або територіальній громаді внаслідок вчинення порушення профільного законодавства.

5. У разі якщо особа, з якою укладено угоду про врегулювання, не виконала умови такої угоди або оскаржила постанову про її затвердження в судовому порядку, така угода вважається розірваною.

Невиконання умов угоди про врегулювання особою, з якою укладено таку угоду, належить до обставин, що обтяжують відповідальність, крім наявності підстав звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, визначених статтею 617 Цивільного кодексу України.

6. Контроль за належним виконанням умов затвердженої угоди про врегулювання здійснює уповноважений на супроводження.

Якщо угода про врегулювання вважається розірваною у випадках, передбачених абзацом першим частини п’ятої цієї статті, уповноважений на супроводження невідкладно:

1) у разі якщо складення акта про правопорушення було зупинено у випадках, передбачених пунктом 3 частини п’ятої статті 36 цього Закону, завершує складення акта про правопорушення відповідно до вимог та у порядку, визначених статтею 36 цього Закону, зазначає інформацію щодо розірвання угоди про врегулювання у такому акті та подає його до Колегії уповноважених на розгляд справ для подальшого розгляду в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

2) у разі якщо постанова про початок проведення розгляду справи про правопорушення була винесена на підставі раніше поданого акта про правопорушення, на заміну раніше поданого акта складає новий акт про правопорушення відповідно до вимог та у порядку, визначених статтею 36 цього Закону, зазначає інформацію щодо розірвання угоди про врегулювання у такому акті та подає його до Колегії уповноважених на розгляд справ для подальшого розгляду в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

7. Комісія у порядку, встановленому нею як колегіальним органом, оприлюднює інформацію про укладені угоди про врегулювання на своєму офіційному веб-сайті.

1. За умови настання негативних наслідків для клієнтів юридичних осіб, зазначених у цій частині, та/або інвесторів, Комісія має право відповідно до постанови, винесеної нею як колегіальним органом, звернутися офіційним каналом зв’язку до юридичних осіб, зазначених у пунктах 1-3 цієї частини, та до їх власників з пропозицією про заміну протягом розумного строку керівника (керівників) виконавчого органу таких юридичних осіб.

До юридичних осіб, на яких поширюються положення цієї статті, належать:

1) професійні учасники ринків капіталу (крім банків);

2) професійні учасники організованих товарних ринків;

3) особи, які провадять діяльність, пов’язану з ринками капіталу та організованими товарними ринками (крім пов’язаних агентів).

2. Негативні наслідки, зазначені у частині першій цієї статті, можуть бути спричинені:

1) наявністю фінансової нестабільності відповідно до критеріїв, визначених Комісією;

2) наявністю публічного корпоративного конфлікту в осіб, зазначених у частині першій цієї статті;

3) арештом або набранням законної сили обвинувальним вироком щодо керівника особи, зазначеної у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, що робить неможливим виконання таким керівником своїх посадових обов’язків;

4) порушенням вимог профільного законодавства, передбачених для припинення провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках або діяльності, пов’язаної з ринками капіталу та організованими товарними ринками, юридичною особою, зазначеною у пунктах 1-3 частини першої цієї статті.

3. У разі якщо протягом п’яти робочих днів офіційним каналом зв’язку не надійшла відповідь на звернення Комісії, передбачене абзацом першим частини першої цієї статті, або у разі отримання необґрунтованої відмови на таке звернення, Комісія як колегіальний орган може винести постанову про призначення тимчасового керівника виконавчого органу юридичної особи, зазначеної у пунктах 1-3 частини першої цієї статті (далі - тимчасовий керівник).

4. Наслідки призначення тимчасового керівника встановлюються частиною чотирнадцятою цієї статті.

5. Тимчасовий керівник, залежно від підстав його призначення, виконує такі завдання:

1) у випадках, визначених пунктами 1-3 частини другої цієї статті, - забезпечує виконання чинних зобов’язань осіб, зазначених у частині першій цієї статті, перед клієнтами та інвесторами з метою недопущення порушення прав клієнтів та інвесторів, без можливості взяття нових зобов’язань;

2) у випадках, визначених пунктом 4 частини другої цієї статті, - забезпечує відповідно до вимог профільного законодавства припинення провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках або діяльності, пов’язаної з ринками капіталу та організованими товарними ринками, юридичною особою, тимчасовим керівником якої його призначено.

6. Тимчасовий керівник може бути призначений на строк до 12 місяців. Зазначений строк може бути продовжений на строк до шести місяців виключно у разі, якщо умови, за яких тимчасового керівника було призначено, зберігаються.

Порядок призначення тимчасового керівника, умови та порядок його діяльності встановлюються Комісією як колегіальним органом.

7. Інформація про призначення тимчасового керівника оприлюднюється у день його призначення на офіційному веб-сайті Комісії.

8. Тимчасовим керівником може бути:

1) незалежний експерт (за договором);

2) особа, запропонована СРО, членом якої є особа, зазначена у пункті 1 частини першої цієї статті, за умови що така особа відповідає вимогам, встановленим Комісією.

Тимчасовим керівником може бути лише особа, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, вищу освіту у галузі права або економіки та досвід роботи, необхідний для виконання функцій тимчасового керівника, відповідно до вимог, встановлених Комісією.

9. Комісія з урахуванням вимог та в порядку, що передбачені цією статтею, має право у будь-який момент усунути тимчасового керівника від виконання обов’язків, зокрема у разі невідповідності його діяльності вимогам, встановленим Комісією.

10. У разі призначення тимчасового керівника Комісія укладає з ним договір, типова форма якого затверджується Комісією як колегіальним органом.

Оплата праці тимчасового керівника, а також спеціалістів, залучених тимчасовим керівником для забезпечення здійснення своїх повноважень, проводиться згідно з укладеними з ними договорами за рахунок коштів особи, тимчасовим керівником якої його призначено.

Відносини, пов’язані з виконанням функцій тимчасового керівника, не підпадають під дію законодавства про працю та здійснюються на підставі договору, укладеного з ним Комісією, у тому числі щодо оплати праці тимчасового керівника.

11. Тимчасовим керівником не може призначатися особа, яка є кредитором, пов’язаною особою або акціонером (учасником) особи, зазначеної у частині першій цієї статті.

12. Тимчасовий керівник не має права:

1) приймати прямо або опосередковано будь-які послуги, подарунки та інші цінності від осіб, заінтересованих у вчиненні будь-яких дій, пов’язаних з призначенням тимчасового керівника;

2) використовувати або надавати дозвіл на використання майна, яке тимчасовий керівник має право контролювати, у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

3) розголошувати інформацію про діяльність особи, тимчасовим керівником якої його призначено, якщо це не пов’язано з виконанням завдань тимчасового керівника.

13. Невиконання або неналежне виконання тимчасовим керівником своїх завдань, що завдало збитків особі, тимчасовим керівником якої його призначено, або іншим учасникам ринків капіталів та/або учасникам товарних спот-ринків, є підставою для припинення виконання ним обов’язків та відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

14. З дня винесення Комісією постанови про призначення тимчасового керівника повноваження органів управління (крім загальних зборів акціонерів (учасників) та осіб, які виконують управлінські функції в особі, в якій призначено тимчасового керівника, переходять до тимчасового керівника.

Повноваження органів управління особи, у якій призначено тимчасового керівника, поновлюються з дня припинення повноважень тимчасового керівника.

Правочини, вчинені від імені або в інтересах особи, в якій призначено тимчасового керівника, після такого призначення керівником, який був замінений таким призначенням, або іншою особою, яка виконує управлінські функції у такій особі, є нікчемними.

15. Повноваження тимчасового керівника припиняються з дня винесення Комісією як колегіальним органом постанови про припинення повноважень тимчасового керівника або з дня завершення строку, визначеного частиною п’ятою цієї статті.

Підставою для винесення постанови, передбаченої абзацом першим цієї частини, є:

1) подання тимчасовим керівником відповідної заяви;

2) неможливість виконання повноважень тимчасового керівника за станом здоров’я;

3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо тимчасового керівника;

4) невідповідність тимчасового керівника вимогам, передбаченим цією статтею;

5) усунення тимчасового керівника від виконання обов’язків відповідно до частини восьмої цієї статті;

6) невиконання або неналежне виконання тимчасовим керівником своїх обов’язків відповідно до частини дванадцятої цієї статті;

7) смерть тимчасового керівника.

16. Тимчасовий керівник звітує про свою діяльність у порядку, встановленому Комісією як колегіальним органом.

17. Збитки, заподіяні тимчасовим керівником особі, у якій його призначено, за рішенням суду відшкодовуються Комісією такій особі в повному обсязі. Після відшкодування зазначених збитків Комісія має право зворотної вимоги (регресу) до особи, яка виконувала повноваження тимчасового керівника, у розмірі виплаченого відшкодування.

1. Комісія у встановленому нею порядку після завершення проведення інспекції оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті інформацію про початок та завершення такої інспекції.

Узагальнені результати інспекцій, зокрема знеособлена інформація щодо недоліків у діяльності учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків, виявлених у ході інспекцій, та узагальнені рекомендації щодо усунення таких недоліків оприлюднюються на офіційному веб-сайті Комісії.

2. Комісія у встановленому нею порядку після завершення проведення розслідування оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті інформацію про початок та завершення такого розслідування.

Вимоги абзацу першого цієї частини не поширюються на розслідування, що проводяться за запитом регулятора - підписанта Меморандуму IOSCO.

Постанови, які виносяться під час проведення розслідування, не підлягають оприлюдненню.

Будь-яка особа (крім уповноваженого на проведення розслідування) може розголошувати відомості розслідування, зокрема шляхом надання коментарів, лише за письмовою згодою уповноваженого на проведення розслідування та в обсязі, в якому такий уповноважений визнає можливим розголошення. Уповноважений на проведення розслідування надає письмову згоду на розголошення іншою особою відомостей розслідування за погодженням з безпосереднім керівником. Уповноважений на проведення розслідування може розголошувати відомості розслідування лише за письмовою згодою безпосереднього керівника.

Уповноважений на проведення розслідування попереджає осіб, яким стали відомі відомості розслідування у зв’язку з участю в ньому, про обов’язок нерозголошення таких відомостей без його письмової згоди. Незаконне розголошення відомостей розслідування тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

3. Комісія у встановленому нею порядку оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті інформацію про застосування заходів впливу контрольного характеру за результатами проведення розгляду справи про правопорушення.

Зазначена у цій частині інформація оприлюднюється невідкладно після направлення постанови про застосування заходів впливу контрольного характеру та розпорядження про усунення порушення профільного законодавства (у разі його видання) або постанови про затвердження угоди про врегулювання особі, щодо якої винесено відповідну постанову (видано розпорядження).

Інформація, що оприлюднюється, повинна містити, зокрема, дані про вид та ступінь тяжкості вчинених порушень профільного законодавства, а також ідентифікувати осіб, щодо яких застосовано відповідні заходи впливу контрольного характеру.

4. Комісія у встановленому нею порядку має право здійснювати на своєму офіційному веб-сайті офіційні повідомлення, пов’язані із здійсненням нею правозастосування, за умови що такі повідомлення не призводять до оприлюднення інформації з обмеженим доступом.

1. Комісія відповідно до вимог цього Закону з метою виконання завдань щодо державного регулювання та нагляду, передбачених частиною першою статті 2 цього Закону, у встановленому нею порядку може здійснювати заходи правозастосування, до яких належать коригувальні заходи, заходи раннього втручання та заходи впливу контрольного характеру.

2. Коригувальні заходи здійснюються Комісією у вигляді надання рекомендацій за результатами проведення інспекції та/або за результатами здійснення пруденційного нагляду.

3. Заходи раннього втручання здійснюються Комісією у вигляді направлення запитів про вжиття заходів.

4. Заходи впливу контрольного характеру здійснюються Комісією за вчинення порушень профільного законодавства з урахуванням обставин, визначених частиною двадцять третьою статті 37 цього Закону. Такими заходами є:

1) публічне попередження;

2) застосування фінансової санкції (штрафу);

3) припинення дії ліцензії на провадження діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

4) припинення дії свідоцтва про включення до Реєстру осіб, уповноважених надавати інформаційні послуги на ринках капіталу та організованих товарних ринках, Реєстру торгових репозиторіїв;

5) припинення дії свідоцтва про включення до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств;

6) припинення дії свідоцтва СРО;

7) зупинення дії ліцензії на провадження діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

8) зупинення дії свідоцтва про включення до Реєстру осіб, уповноважених надавати інформаційні послуги на ринках капіталу та організованих товарних ринках, Реєстру торгових репозиторіїв;

9) зобов’язання припинити протиправне діяння (дії або бездіяльність) та утримуватися від такого діяння у майбутньому;

10) заборона здійснення операцій з фінансовими інструментами;

11) заборона на період до п’яти років здійснювати публічну пропозицію цінних паперів та/або подавати проспект цінних паперів на затвердження Комісії;

12) зобов’язання щодо відшкодування у порядку, встановленому Комісією, збитків, зокрема упущеної вигоди, завданих інвесторам (учасникам товарних спот-ринків) у результаті порушення профільного законодавства;

13) заборона бути учасником торгів на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках;

14) заборона використання права голосу власником участі у професійному учаснику ринків капіталу (крім банків) та організованих товарних ринків;

15) заборона використання власником голосуючих акцій (особою, якій належать права голосу за акціями) права голосу в акціонерному товаристві;

16) скасування результатів голосування на загальних зборах учасників (акціонерів) загалом або в частині голосування конкретного учасника (акціонера), що може мати наслідком визнання недійсним рішення загальних зборів;

17) заборона виконання управлінських функцій в учаснику ринків капіталу (крім інвестора у фінансові інструменти, який не є інституційним інвестором, не належить до інших категорій учасників ринків капіталу, не є професійним учасником організованих товарних ринків) або у професійному учаснику організованих товарних ринків особі, яка виконує такі управлінські функції;

18) зобов’язання акціонерного товариства щодо прийняття рішення про зміну типу товариства з публічного на приватне;

19) інші заходи впливу, передбачені цим Законом.

5. Основними заходами впливу контрольного характеру є заходи, передбачені пунктами 1 і 2 частини четвертої цієї статті.

6. Заходи впливу контрольного характеру, передбачені пунктами 3-6 та 18 частини четвертої цієї статті, можуть застосовуватися як основні або додаткові заходи впливу контрольного характеру.

7. Додатковими заходами впливу контрольного характеру є заходи, передбачені пунктами 7-17 і 19 частини четвертої цієї статті.

8. За одне правопорушення може бути призначено лише один основний захід впливу контрольного характеру. До основного заходу впливу контрольного характеру може бути приєднано один чи декілька додаткових заходів впливу контрольного характеру, при цьому призначення основного та додаткових заходів впливу контрольного характеру оформлюється однією постановою про застосування заходів впливу контрольного характеру.

9. Заходи впливу, передбачені пунктами 14 та 16 частини четвертої цієї статті, можуть бути застосовані виключно у разі порушення вимог статті 74 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

10. Захід впливу, передбачений пунктом 15 частини четвертої цієї статті, може бути застосований виключно у разі порушення вимог статті 92 Закону України "Про акціонерні товариства".

11. Захід впливу, передбачений пунктом 17 частини третьої цієї статті, може бути застосований до банку, який є професійним учасником ринків капіталу, у вигляді заборони виконання управлінських функцій виключно керівникам структурних підрозділів такого банку, що забезпечують провадження ним професійної діяльності на ринках капіталу.

Комісія має право звернутися до Національного банку України з пропозицією про застосування Національним банком України до керівника банку, який є професійним учасником ринків капіталу, заходу впливу у вигляді відсторонення від посади.

12. Захід впливу, передбачений пунктом 18 частини четвертої цієї статті, може бути застосований виключно у разі недотримання вимог абзацу другого частини першої статті 26 Закону України "Про акціонерні товариства.