УЗАГАЛЬНЕННЯ
практики розгляду судами деяких питань, пов'язаних із відновленням втраченого судового провадження, у тому числі на тимчасово окупованій території і в зоні АТО
План
Вступ
1. Законодавче врегулювання відновлення втраченого судового провадження. Характерні ознаки та особливості цього виду провадження.
2. Дотримання судами вимог законодавства під час визначення підсудності заяви про відновлення втраченого судового провадження.
3. Проблеми правозастосовного характеру у справах цієї категорії, які виникають на стадії до судового розгляду.
4. Проблемні питання судового розгляду в справах про відновлення втраченого судового провадження, у тому числі пов'язані з ухваленням судового рішення.
5. Особливості розгляду судами справ про відновлення судових проваджень, матеріали яких були втрачені на тимчасово окупованій території України та на території проведення АТО.
Висновки
Вступ
Однією з гарантій забезпечення права на судовий захист у цивільному судочинстві є існування на законодавчому рівні інституту цивільного процесуального права - відновлення втраченого судового провадження. Застосування цього процесуального механізму в разі втрати повністю або частково судового провадження забезпечує можливість реалізації усіх складових права на судовий захист, яке не обмежується лише вирішенням справи судом, а охоплює також право на оскарження судового рішення та виконання судового рішення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) право на справедливий суд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Тому виконання рішення суду повинно розглядатись як невід'ємна частина судового процесу в розумінні статті 6 Конвенції (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року, "Брумареску проти Румунії" від 28 листопада 1999 року, "Бакай та інші проти України" від 9 листопада 2004 року).
Ефективне застосування у національному цивільному процесі інституту відновлення втраченого судового провадження набуває особливої актуальності у зв'язку з припиненням діяльності судів на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та окремих районах Донецької та Луганської областей і, як наслідок, втратою матеріалів багатьох цивільних справ, що перебували у провадженні цих судів. Адже втрата матеріалів судових проваджень, рішення у яких не виконано, є перешкодою для реалізації громадянами передбаченого Конституцією України права на судовий захист та гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції права на справедливий суд.
1. Законодавче врегулювання відновлення втраченого судового провадження. Характерні ознаки та особливості цього виду провадження
Джерелами законодавчого регулювання питань, пов'язаних із відновленням втраченого судового провадження, є:
5) Інструкція з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міста Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 173 (Інструкція з діловодства);
6) Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджене рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (в редакції від 03 березня 2016 року) (Положення про АСДС).
Порядок відновлення втраченого судового провадження регулюється нормами Розділу IX ЦПК. До набрання чинності цим Кодексом відновлення втраченого судового провадження здійснювалося відповідно до додатка 3 Цивільного процесуального кодексу 1963 року, положення якого визначали порядок відновлення не лише втраченого судового, а й виконавчого провадження. На сьогодні ж відновленню втраченого судового провадження присвячено окремий розділ в ЦПК, аналіз норм якого дозволяє визначити цю категорію справ як окремий вид провадження із властивим лише йому предметом судового захисту.
Відповідно до статті 402 ЦПК відновлення втраченого судового провадження проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом. Це означає, що розгляд заяви про відновлення втраченого судового провадження регулюється не лише спеціальними нормами, які містяться у Розділі IX ЦПК, а й загальними правилами, що стосуються, зокрема, змісту заяви (стаття 119 ЦПК), наслідків недодержання вимог щодо змісту заяви, викладених у статтях 119, 405 ЦПК (стаття 121 ЦПК), відмови у відкритті провадження у справі (частина друга статті 122 ЦПК), порядку дослідження доказів (статті 177- 190 ЦПК), змісту рішення (стаття 215 ЦПК) тощо.
Порядок відновлення судового провадження, втраченого у зв'язку з припиненням діяльності судів на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим (АР Крим) та окремих районах Донецької та Луганської областей, а також у зв'язку з проведенням антитерористичної операції (АТО), окрім положень ЦПК, регламентується також спеціальним законодавством. Так, питання щодо підсудності справ про відновлення судового провадження, втраченого на цих територіях, визначається відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"або Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції". Крім того, вирішення питання підсудності у цій категорії справ має здійснюватись з урахуванням розпоряджень Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) "Про визначення територіальної підсудності справ", "Про зміну територіальної підсудності справ", "Про відновлення роботи судів", якими визначено суди, уповноважені на розгляд справ, підсудних відповідним судам Донецької та Луганської областей, які знаходяться в зоні проведення АТО.
Під час здійснення судочинства у цій категорії справ судам слід враховувати роз'яснення Верховного Суду України (ВСУ) стосовно відновлення втраченого судового провадження, викладені у п. 38 Постанови Пленуму ВСУ від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (ППВСУ № 2).
Незважаючи на те, що відновленню втраченого судового провадження присвячено окремий розділ у ЦПК, а також окремі роз'яснення ВСУ, ВССУ результати узагальнення судової практики у справах цієї категорії засвідчили наявність суттєвих труднощів у застосуванні судами інституту відновлення втраченого судового провадження. Це зумовлено недоліками законодавчого регулювання, що характеризуються наявністю великої кількості прогалин та колізій, а також відсутністю ґрунтовних науково-теоретичних досліджень проблематики застосування норм про відновлення втраченого судового провадження в цивільних справах.
Зміст статей 402- 409, які розміщені у розділі IX ЦПК та регулюють порядок відновлення втраченого судового провадження, дозволяє визначити цю категорію справ як окремий вид цивільного провадження, що, на відміну від справ позовного, окремого та наказного провадження, спрямований не на захист порушених суб'єктивних матеріальних прав, свобод чи інтересів, а на захист процесуальних прав учасників процесу, пов'язаних з втратою судового провадження. При цьому характерною рисою відновлення втраченого провадження, на відміну від інших видів судових проваджень, є можливість відкриття провадження за ініціативою суду, що є винятком із загального правила щодо диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 11 ЦПК.
Норми ЦПК не містять законодавчого визначення поняття "втрачене судове провадження", однак, виходячи з їх змісту, під втратою судового провадження слід розуміти повну або часткову втрату цивільної справи, якій присвоєно певний порядковий номер та заведено статистичну картку та у якій має місце відображення усіх процесуальних дій та актів в рамках такого провадження. При цьому з урахуванням статті 402 ЦПК відновлені можуть бути як всі, так і частина документів (окремий документ) конкретної цивільної справи позовного, наказного чи окремого провадження, яке було закінчене ухваленням рішення або постановленням ухвали про його закриття.
Для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження не має значення, чи набуло ухвалене у такому провадженні судове рішення законної сили.
Таким чином, безпосереднім об'єктом відновлення є конкретний перелік відсутніх повністю або частково матеріалів втраченої цивільної справи. Предметом відновлення є зміст окремих процесуальних документів чи їх частин, що містились у втраченій цивільній справі.
Слід зауважити, що нормами розділу IX ЦПК не передбачено з якою метою може бути ініційоване питання про відновлення втраченого судового провадження. Однак відповідно до вимог, які ставляться до заяви про відновлення втраченого судового провадження, зазначення у ній мети відновлення є обов'язковим (частина перша статті 405 ЦПК).
Як свідчать результати аналізу судової практики у цій категорії справ метою відновлення втраченого судового провадження може бути одержання завіреної копії судового рішення, виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, скасування заходів забезпечення позову, вирішення питань, пов'язаних із зверненням судового рішення до виконання, тощо. Слід зауважити, що саме від мети відновлення судового провадження може залежати обсяг документів втраченого судового провадження, які будуть відновлені. При цьому питання щодо обсягів відновлення втраченого судового провадження законодавцем віднесено на розсуд суду. Так, відповідно до статті 408 ЦПК суд ухвалює рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
Нормами ЦПК, що регулюють порядок відновлення втраченого судового провадження, не визначено з яких причин судове провадження може бути втрачено. Разом з тим результати проведеного узагальнення засвідчили, що судове провадження може бути відновлене незалежно від причин його втрати, які можуть мати як об'єктивний, так і суб'єктивний характер. До об'єктивних причин втрати судового провадження (які не залежать від волі людини) можна віднести, зокрема, стихійне лихо (землетрус, повінь, ураган тощо), аварію техногенного характеру (пожежа, затоплення приміщення тощо), військові дії. Суб'єктивними причинами втрати судового провадження (які залежать від волі людини) можуть бути, зокрема, протиправні дії окремих осіб (знищення, викрадення матеріалів тощо), недбалість працівників суду під час зберігання справи у суді, втрата справи під час пересилання поштою з одного суду до іншого. Крім того, у ППВСУ № 2 ВСУ окремо звернув увагу на таку причину втрати судового провадження, як знищення справи у зв'язку із закінченням строку її зберігання. Результати проведеного узагальнення засвідчили, що втрата судового провадження з цієї причини нерідко є підставою для відновлення такого провадження.
Оскільки відновлення втраченого судового провадження не вирішує питання щодо суб'єктивних матеріальних прав та обов'язків осіб, а є судовим захистом процесуальних прав, які пов'язані із втратою судового провадження, законодавець виключив можливість відновлення судового провадження, яке було втрачене до закінчення судового розгляду. Це зумовлено тим, що особа в такому разі не позбавлена можливості реалізувати захист свого порушеного, оспореного чи невизнаного права або охоронюваного законом інтересу шляхом подання нового позову, що прямо передбачено частиною третьою статті 406 ЦПК.
2. Дотримання судами вимог законодавства під час визначення підсудності заяви про відновлення втраченого судового провадження
Стаття 404 ЦПК встановлює виключну територіальну підсудність справи про відновлення втраченого судового провадження. Відповідно до цієї статті заява про відновлення втраченого судового провадження подається заінтересованими особами до суду, який розглядав цю справу та ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі.
Такі судові рішення може ухвалити не тільки суд першої інстанції, що розглядав справу (статті 205, 208, 215 ЦПК), а й апеляційний чи касаційний суд (статті 314, 344 ЦПК). Однак, незважаючи на відсутність прямої вказівки в ЦПК, заява про відновлення втраченого судового провадження повинна подаватися до суду першої інстанції, оскільки саме в цьому суді формується та зберігається (зберігалася) справа. Це пов'язано і з тим, що справу розглядав суд першої інстанції, а апеляційне чи касаційне провадження є лише стадіями перегляду судового рішення навіть у разі ухвалення цими судами власного рішення по суті спору. Такий висновок узгоджується з позицією ВССУ, викладеною в ухвалі від 01 липня 2015 у справі № 6-13992св15, де зазначено, що відновлення втраченого судового провадження здійснюється місцевим судом, незалежно від того, на якій стадії розгляду (в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції) вона перебувала. Якщо необхідно здійснити апеляційний або касаційний розгляд справи, її матеріали після такого відновлення передаються місцевим судом відповідно до суду апеляційної або касаційної інстанції.
Водночас результати проведеного узагальнення засвідчили, що не всі суди дотримуються вимог статті 404 ЦПК щодо підсудності справ про відновлення втраченого судового провадження. Зокрема, існують випадки прийняття апеляційними судами до розгляду заяв про відновлення втраченого судового провадження та вирішення ними питання про відновлення такого провадження.
Так, рішенням Апеляційного суду Луганської області від 06 серпня 2015 року в справі № 410/601/13-ц (провадження № 22ц/782/428/15) задоволено заяву про відновлення втраченого судового провадження та відновлено повністю втрачене судове провадження № 22ц/782/4353/13 у цивільній справі № 410/601/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "С" про стягнення штрафних санкцій за договором підряду та за зустрічним позовом третьої особи із самостійними вимогами ТОВ "У" до ОСОБА_1, ТОВ "С", Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про розірвання договору підряду, зобов'язання вчинити дії. При цьому Апеляційний суд Луганської області з урахуванням того, що у втраченому провадженні остаточне рішення було ухвалене саме апеляційним судом, який змінив рішення суду першої інстанції, зробив висновок, що йому підсудна заява про відновлення втраченого провадження.
Зазначені вище правила щодо підсудності мають дотримуватися й у випадку, коли питання про відновлення втраченого судового провадження ініціюється судом на підставі статті 403 ЦПК.
Законодавець не деталізує, у яких випадках суд може бути ініціатором відновлення втраченого судового провадження, тому вирішення цього питання відбувається на розсуд суду. Водночас слід враховувати, що у випадку втрати судового провадження у суді першої інстанції, відновлення такого провадження має бути ініційоване судом першої інстанції, а коли судове провадження втрачено в апеляційній чи касаційній інстанції, то ініціатива в порушенні питання щодо відновленого судового провадження належить апеляційному або касаційному суду, який дає вказівки суду першої інстанції. Наприклад, у разі надходження апеляційної скарги на судове рішення та виявлення факту втрати судового провадження, у якому було ухвалене оскаржуване рішення, суд першої інстанції має ініціювати відновлення втраченого судового провадження.
Проте результати аналізу судової практики засвідчили, що в переважній більшості випадків суди першої інстанції після надходження апеляційної скарги на судове рішення у справі, матеріали якої втрачено, в порушення частини другої статті 296 ЦПК надсилали до суду апеляційної інстанції лише апеляційну скаргу без матеріалів справи, не вирішуючи питання про відновлення втраченого судового провадження.
Так, у справі № 2-4620/08 Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області після надходження апеляційної скарги на ухвалу про залишення позову без розгляду надіслав до Апеляційного суду Запорізької області лише матеріали апеляційної скарги, зазначивши у супровідному листі про неможливість надіслання матеріалів цивільної справи у зв'язку з її знищенням після закінчення строків зберігання.
Ухвалою від 29 квітня 2015 року Апеляційний суд Запорізької області (провадження № 22-ц/778/3474/15) на підставі частини сьомої статті 297 ЦПК повернув матеріали апеляційної скарги до суду першої інстанції для належного оформлення з наданням строку для усунення недоліків. В ухвалі апеляційний суд, зокрема, зазначив, що належні докази відсутності можливості відновлення втраченого судового провадження в порядку розділу ІХ ЦПК судом першої інстанції не надані.
Цікавим прикладом є ухвала Апеляційного суду Донецької області від 15 вересня 2015 року у справі № 6-149/09 (провадження № 22 ц/775/1018/2015), якою суд апеляційної інстанції повернув справу до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя у зв'язку з її неналежним оформленням для виконання вимог статті 403 ЦПК: відновлення втраченого провадження. При цьому в резолютивній частині ухвали безпосередньо вказано про необхідність вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження у встановлений в ухвалі строк.
Таким чином, судам першої інстанції при виявленні факту втрати матеріалів цивільної справи (в т.ч. у зв'язку із закінченням строків її зберігання) та необхідності здійснення апеляційного перегляду у такій справі слід ініціювати питання про відновлення втраченого судового провадження для надіслання належно оформленої справи до апеляційного суду на виконання частини другої статті 296 ЦПК. Такий висновок узгоджується з роз'ясненнями, що містяться у ППВСУ № 2, відповідно до яких втрачене судове провадження за ініціативою суду може бути відновлене, коли це потрібно для вирішення іншої справи, надіслання справи до суду вищої інстанції тощо.
Якщо суд першої інстанції не ініціював питання про відновлення втраченого судового провадження та надіслав до суду апеляційної інстанції лише апеляційну скаргу без матеріалів справи, апеляційний суд не має можливості вирішити питання про відкриття апеляційного провадження, тому відповідно до частини сьомої статті 297 ЦПК має повернути матеріали справи для належного оформлення та вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження. Такий висновок узгоджується з правовою позицією ВССУ, викладеною в ухвалі від 05 серпня 2015 року в справі № 6-7938св15, де суд касаційної інстанції зазначив, що, повертаючи апеляційну скаргу з підстав відсутності достатніх матеріалів справи, необхідних для її розгляду, суд не виконав вимог частини сьомої статті 297 ЦПК та не вирішив питання про її повернення до суду першої інстанції для належного оформлення, а в разі необхідності і вирішення питання про відновлення втраченого провадження, як передбачено статтями 402- 408 ЦПК, та не роз'яснив права скаржнику подавати відповідну заяву.
Результати вивчення судової практики у зазначеній категорії справ засвідчили, що суди апеляційної інстанції під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження в переважній більшості випадків застосовують частину сьому статті 297 ЦПК та повертають матеріали справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.
Так, Апеляційний суд Миколаївської області в ухвалі від 07 жовтня 2015 року в справі № 2-5524/2006 (провадження № 22 ц/784/2533/15), встановивши, що з суду першої інстанції надійшла лише апеляційна скарга з копією оскаржуваного рішення та з довідкою про знищення справи, зазначив, що відкриття провадження є передчасним і для об'єктивного розгляду апеляційної скарги необхідно відновити судове провадження у цій справі. Враховуючи зазначене, апеляційний суд ухвалив апеляційну скаргу з доданими матеріалами повернути до Ленінського районного суду м. Миколаєва для відновлення судом першої інстанції судового провадження у зазначеній справі.
Цікавою є ухвала Апеляційного суду Сумської області від 20 лютого 2014 року в справі № 2-1362/04 (провадження № 22-ц/788/399/14), в якій суд у зв'язку з тим, що матеріали справи містять лише копію оскаржуваного рішення, зазначив, що матеріали підлягають поверненню до суду першої інстанції для вирішення питання відновлення і оформлення втраченого судового провадження з обов'язковим формуванням окремої справи, яка повинна містити всі можливі до відновлення документи і докази, а також оригінал рішення суду, яке оскаржується.
Слід зауважити, що у наведених вище справах апеляційні суди, повертаючи неналежно оформлені матеріали справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження, правильно посилались на частину сьому статті 297 ЦПК. Водночас Апеляційний суд Миколаївської області в порушення вимог цієї статті в ухвалі не зазначив строк, протягом якого суд першої інстанції мав вирішити питання про відновлення втраченого судового провадження.
Під час підготовки узагальнення у практиці судів апеляційної інстанції було виявлено також випадки постановлення ухвал про повернення апеляційних скарг апелянтам у зв'язку з втратою судового провадження та роз'яснення їм права на звернення до суду першої інстанції з заявою про відновлення такого провадження та подання апеляційної скарги після вирішення цього питання.
Так, ухвалою від 16 грудня 2015 року в справі № 2/237/1755/13 (провадження № 22-ц/775/1271/2015) Апеляційний суд Донецької області у зв'язку з надходженням з суду першої інстанції лише матеріалів апеляційної скарги з додатками без цивільної справи повернув апеляційну скаргу апелянту та роз'яснив йому право на звернення до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з заявою про відновлення втраченого судового провадження та після вирішення цього питання право звернутися з апеляційною скаргою.
Крім того, Апеляційний суд Херсонської області, розглянувши заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (провадження № 88 ц/791/2/14) та встановивши, що матеріали справи знищені у зв'язку із закінченням терміну зберігання, постановив ухвалу від 31 січня 2014 року про повернення заяви заявнику, у якій зазначив, що заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не може бути розглянута судом до відновлення судового провадження та роз'яснив заявнику право повторно звернутися з відповідною заявою, якщо перестануть існувати обставини, що є підставою для повернення заяви.
Під час підготовки узагальнення було також виявлено випадки, коли апеляційний суд після надходження апеляційної скарги без матеріалів справи відкривав апеляційне провадження з одночасним постановленням ухвали про його зупинення до вирішення питання про відновлення втраченого провадження.
Так, Апеляційний суд Чернігівської області у справі № 2-1926/2005 (провадження № 22-ц/795/820/2014) постановив ухвалу від 11 квітня 2014 року, якою зупинив апеляційне провадження за апеляційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 лютого 2005 року та повернув справу до цього суду для проведення дій з відновлення втраченого судового провадження.
Існують випадки, коли відновлення втраченого судового провадження може бути ініційоване та частково здійснене судом апеляційної або касаційної інстанції. Такі випадки можуть мати місце, якщо матеріали судової справи втрачено на стадії апеляційного або касаційного провадження.
Прикладом цього може слугувати справа № 490/2905/15-ц, матеріали якої разом з матеріалами касаційного провадження (№ 6-15693св14) було втрачено після призначення справи до касаційного розгляду. У зв'язку з цим ВССУ ухвалою від 29 січня 2015 року було відновлено втрачене судове провадження у частині касаційного провадження, яке разом з матеріалами справи, які збереглися, та матеріалами службової перевірки за фактом втрати судового провадження було направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження на підставі статей 402- 408 ЦПК.
Подібним прикладом є справа № 2-48/10/0408, яка після касаційного перегляду (провадження № 6-27688св11) була повернута судом першої інстанції до ВССУ для належного оформлення у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи оригіналів двох процесуальних документів суду касаційної інстанції (ухвала про призначення справи до судового розгляду та рішення). Проведеною перевіркою було встановлено, що зазначені документи було втрачено під час оформлення справи для її відправлення до суду першої інстанції. Дослідивши матеріали справи, провадження за касаційною скаргою, рішення в Єдиному реєстрі судових рішень та встановивши зміст зазначених процесуальних документів, ВССУ рішенням від 8 серпня 2012 року відновив частину втраченого судового провадження - ухвалу та рішення суду касаційної інстанції з викладенням у резолютивній частині рішення їх повного тексту.
Підсудність справ про відновлення судового провадження, втраченого натимчасово окупованій території України або в районі проведення АТО, встановлюється нормами спеціального законодавства, а саме: Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"( Закон № 1207-VII) та Законом України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" ( Закон №1632-VII). На це також звертає увагу ВССУ в ухвалі від 01 липня 2015 року у справі № 6-13992св15, де зазначає, що, якщо місцевий суд (якому згідно зі статтею 404 ЦПК підсудна заява про відновлення втраченого судового провадження) знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то відновлення втраченої справи здійснюється судом за територіальною підсудністю судових справ, визначеною згідно з нормами зазначених Законів (стаття 12 Закону № 1207-VII або статті 1, 3 Закону № 1632 VII).
Результати вивчення судової практики у цій категорії справ засвідчили відсутність проблем під час визначення підсудності справ відповідно до Закону № 1207-VII, статтею 12 якого чітко встановлено, що у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, розгляд підсудних їм цивільних справ здійснюється місцевими загальними судами міста Києва, що визначаються Апеляційним судом міста Києва. На підставі цієї норми у разі надходження заяв про відновлення втраченого судового провадження Апеляційний суд міста Києва своєю ухвалою визначає підсудність такої заяви одному з районних судів міста Києва та надсилає йому матеріали заяви для розгляду.
Разом з тим під час підготовки узагальнення було виявлено наявність неоднакового застосування судами Закону № 1632-VII під час визначення підсудності заяв про відновлення судового провадження, втраченого на території проведення АТО.
Статтею 1 Закону № 1632-VII передбачено особливості визначення територіальної підсудності в районі проведенняантитерористичної операції. Так, у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції цією статтею передбачено зміну територіальної підсудності судових справ, підсудних таким судам, та забезпечення їх розгляду місцевими загальними судами, апеляційними судами, що визначаються головою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Під час вирішення такими судами питання про підсудність їм заяви про відновлення втраченого судового провадження слід враховувати, що забезпечення розгляду справ передбачає як розгляд та вирішення справ по суті, так і розгляд усіх інших процесуальних питань, з якими законодавство пов'язує реалізацію громадянами та юридичними особами права на доступ до суду. Зокрема, це стосується і процесуальних питань, які виникають після ухвалення судового рішення у справі, у тому числі відновлення втраченого судового провадження.
Таким чином, у разі, якщо є необхідність у вирішенні процесуальних питань, які виникають після ухвалення судового рішення у справі, матеріали якої не передано до суду відповідно до підсудності,встановленої Законом № 1632-VII, та прийнятими на його виконання розпорядженнями Голови ВССУ, такі питання можуть бути вирішені шляхом застосування механізму відновлення втраченого судового провадження.
Разом із тим під час підготовки цього узагальнення було виявлено випадки повернення заяв про відновлення втраченого судового провадження та відмови в задоволенні таких заяв місцевими судами Донецької та Луганської областей (яким визначено територіальну підсудність справ у зв'язку з припиненням діяльності судів, розташованих на території АТО) через порушення правил підсудності.
Так,Костянтинівськийміськрайоннийсуд Донецької області в рішенні від 03 червня 2015 року у справі № 233/4733/15-ц про відмову в задоволенні заяви про відновлення втраченого судового провадження зазначив, що заяви щодо питань, які суд вирішує після ухвалення остаточного судового рішення (заяви про ухвалення додаткового судового рішення, роз'яснення судового рішення, виправлення описки в судовому рішенні, у виконавчому документі, про видачу копій рішень, про відновлення втраченого судового провадження в цивільних справах тощо), на стадії виконання судового рішення, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про видачу виконавчого документа є непідсудними стосовно їх розгляду судам, визначеним Законом № 1632-VII. У зв'язку з цим суд зробив висновок, що такі заяви підлягають поверненню заявнику відповідно до правил, встановлених пунктом 4 частини третьої статті 121 ЦПК, з роз'ясненням, що розгляд таких документів належить до повноважень відповідних місцевих судів, розташованих у районі проведення антитерористичної операції, після відновлення їхньої роботи.
Апеляційний суд Донецької області 23 вересня 2015 року ухвалив нове рішення у цій справі, яким скасував рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2015 року та частково задовольнив заяву про відновлення втраченого судового провадження, відновивши повний зміст рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 27 лютого 2007 року. Скасовуючи рішення першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що якщо місцевий суд знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то відновлення втраченої справи здійснюється судом за територіальною підсудністю судових справ, визначеною згідно зі статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" або статтями 1, 3 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".
У зазначеному випадку апеляційний суд правильно скасував рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, зробивши висновок про незаконність та необґрунтованість цього рішення. Водночас, відновивши частково втрачене судове провадження (в частині рішення суду першої інстанції), апеляційний суд порушив вимоги статті 404 ЦПК, якою встановлено підсудність справ про відновлення втраченого судового провадження судам першої інстанції. Однак, враховуючи заявлену мету відновлення втраченого судового провадження - отримання соціальних виплат на недієздатну доньку, а також ту обставину, що втрата провадження мала місце у зв'язку з проведенням АТО, постановлення апеляційним судом такого рішення відповідає положенням Конституції України та статті 6 Конвенції в частині гарантування кожному права на судовий захист.
Іншим прикладом є ухвала Рубіжанського міського суду Луганської області від 28 листопада 2014 рокув справі № 425/2896/14-ц, в якій зазначено, що заяви щодо питань, які суд вирішує після ухвалення остаточного судового рішення, є непідсудними стосовно їх розгляду судам, визначеним Законом № 1632-VII. Розгляд таких заяв належить до повноважень відповідних місцевих судів, розташованих у районі проведення антитерористичної операції, лише після відновлення їхньої роботи. Цією ухвалою Рубіжанський міський судЛуганської області повернув заяву про відновлення втраченого судового провадження у зв'язку з непідсудністю справи судуі роз'яснив заявнику, що він має право звернутись з цією заявою до Первомайського міського суду Луганської області після відновлення його роботи.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 березня 2015 року (провадження № 22ц/790/1756/15) ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області було скасовано та передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому в ухвалі Апеляційний суд Харківської області вказав на безпідставність повернення заяви про відновлення втраченого судового провадження, оскільки Рубіжанському міському суду Луганської області визначена територіальна підсудність Первомайського міського суду Луганської області.
Разом з тим результати проведеного узагальнення засвідчили, що така судова практика є незначною і більшість судів, яким Законом № 1632-VII та розпорядженнями Голови ВССУ визначено територіальну підсудність справ, приймають до розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження в цивільних справах, розгляд яких закінчено розташованими у районі проведення АТО місцевими судами.
3. Проблеми правозастосовного характеру у справах цієї категорії, які виникають на стадії до судового розгляду
Реєстрація та облік справ і матеріалів, що розглядаються місцевим загальним судом, у тому числі справ за заявами про відновлення втраченого судового провадження, здійснюються відповідно до Інструкції з діловодства та Положення про АСДС.
Пунктом 2.14 Інструкції з діловодства та п. 2.2.4 Положення про АСДСпередбачено, що кожній судовій справі надається єдиний унікальний номер, який формується АСДС автоматично в суді першої інстанції та залишається незмінним незалежно від проходження справи в інстанціях. Цей номер повинен обов'язково вказуватися судами всіх інстанцій в судовому рішенні. Номер справи має такий формат: код суду першої інстанції (три цифри) / номер судової справи за порядком у поточному році / рік реєстрації (дві цифри).
В АСДС також формується номер провадження судової справи, який містить індекс, код суду, порядковий номер справи у поточному році, рік реєстрації, інші дані, необхідні для діловодства відповідного суду. При цьому відповідно до п. 2.15 Інструкції з діловодства справи за заявами про відновлення втраченого судового провадження реєструються та обліковуються у місцевому загальному суді згідно з індексом провадження "2-в".
Враховуючи зазначене, реєстрація та облік заяви про відновлення втраченого судового провадження має обліковуватись за раніше присвоєним єдиним унікальним номером справи та номером провадження з індексом "2-в".
Водночас з матеріалів, які надійшли для узагальнення, вбачається, що на практиці суди часто не дотримуються вимог Інструкції з діловодства та Положення про АСДС, здійснюючи облік заяв про відновлення втраченого судового провадження за новим номером цивільної справи та номером провадження з індексом "2-в", тобто фактично формують нову цивільну справу.
Прикладом може слугувати справа про відновлення втраченого судового провадження (єдиний унікальний номер 2-656/2011) за заявою С.Н.М., якій Рубіжанським міським судом Луганської області було присвоєно № 425/1097/16-ц, а провадження у справі зареєстровано за № 2 в/425/8/16.
Слід зауважити, що згадані вимоги щодо збереження єдиного унікального номера справи мають дотримуватись також у випадку, якщо відновлення втраченого судового провадження ініційоване судом.
Результати проведеного узагальнення також засвідчили, що суди не завжди дотримуються вимог Положення про АСДС під час здійснення розподілу між суддями заяв про відновлення втраченого судового провадження. Відповідно до п. 2.3.44 Положення про АСДС заяви про відновлення втраченого судового провадження передаються раніше визначеному в судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу) за винятком випадків відсутності такого судді (п. 2.3.47 Положення про АСДС). З досліджених матеріалів справ про відновлення судового провадження вбачається, що в деяких випадках у разі надходження відповідної заяви визначення судді для її розгляду здійснюється автоматизованою системою в загальному порядку шляхом автоматизованого розподілу під час реєстрації такої заяви. Про це свідчать протоколи автоматизованого розподілу судової справи між суддями, які містяться в матеріалах окремих справ.
Водночас передбачений п. 2.3.44 Положення про АСДС порядок розподілу заяв про відновлення втраченого судового провадження не застосовується у випадку, якщо заява про відновлення втраченого провадження подається до суду, якому згідно із Законом № 1207-VII або Законом № 1632-VII визначено територіальну підсудність справ. У таких випадках на підставі п. 2.3.47 Положення про АСДС автоматизований розподіл таких судових справ має здійснюватися в загальному порядку за правилами, визначеними Засадами використання автоматизованої системи документообігу суду.
Як вже зазначалося, у статті 403 ЦПК, передбачено можливість відновлення втраченого судового провадження за ініціативою суду, але не конкретизовано, у яких випадках суд має право ініціювати вирішення цього питання. У ППВСУ № 2 з цього питання зазначено лише, що втрачене судове провадження може бути відновлене за ініціативою суду, коли це потрібно для вирішення іншої справи, надіслання справи до суду вищої інстанції тощо. У зв'язку з відсутністю законодавчого врегулювання цього питання та чітких роз'яснень з цього приводу на практиці існують випадки, коли за наявності необхідності у відновленні втраченого судового провадження суди не порушують це питання за відсутності заяви зацікавленої особи, поданої в порядку статей 403- 405 ЦПК.
Так, Приморський районний суд м. Одеси, розглянувши питання про відновлення втраченого у зв'язку із закінченням строку зберігання судового провадження у цивільній справі № 2-7669/04, постановив ухвалу від 15 травня 2015 року про відмову у відкритті провадження (провадження № 2в/522/8/15). Ухвалу суд мотивував тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які заяви від сторін у справі про відновлення втраченого судового провадження, а за ініціативою суду провадження не може бути поновленим, так як згідно з архівними даними цивільна справа № 2-7669/04 знищена за спливом терміну зберігання. При цьому суд залишив поза увагою запит апеляційного суду Одеської області про необхідність надання цієї справи для огляду в межах іншої справи.
Крім того, досить показовою є ухвала Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 серпня 2015 року про відмову у відкритті провадження у справі про відновлення втраченого судового провадження, де зазначено, що до суду не звертались особи, які брали участь у справі, відсутні адреси сторін і, крім того, суд не вбачає підстав для відновлення судового провадження за ініціативою суду.
Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції фактично проігнорував лист Апеляційного суду Донецької області про витребування справи (матеріали якої втрачено) для розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Крім того, як вже зазначалося вище, суди часто всупереч роз'ясненням ВСУ не ініціюють питання про відновлення втраченого провадження у зв'язку з поданням апеляційної скарги на судове рішення, постановлене у такому провадженні, та необхідністю надіслання справи до суду апеляційної інстанції. У таких випадках суди першої інстанції в порушення частини сьомої статті 297 ЦПК надсилають до апеляційного суду лише матеріали апеляційної скарги та повідомляють про те, що матеріали справи втрачено. Лише після повернення апеляційним судом неналежно оформлених матеріалів справи для вирішення питання про відновлення втраченого провадження суди ініціюють і вирішують це питання.
У зв'язку з цим та з огляду на відсутність у законодавстві переліку підстав для ініціювання судом питання про відновлення втраченого судового провадження, слід наголосити, що ініціювання судом питання про відновлення втраченого судового провадження може мати місце у всіх випадках, коли це є необхідним для захисту прав та інтересів осіб, які брали участь у справі або чиїх прав та обов'язків вона безпосередньо стосується.
Результати опрацювання надісланих судами матеріалів для проведення узагальнення свідчать про те, що в більшості випадків суди ініціювали відновлення втраченого судового провадження за наявності заяв про вчинення процесуальних дій, пов'язаних з таким провадженням (виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, роз'яснення судового рішення, його апеляційне оскарження та перегляд за нововиявленими обставинами, скасування заходів забезпечення позову, які було застосовано в межах втраченого провадження, видача дубліката виконавчого листа та поновлення строку на його пред'явлення тощо).
У зв'язку з цим у судів часто виникає питання щодо можливості за наявності заяви про вчинення процесуальних дій, пов'язаних з втраченим судовим провадженням, вирішення таких процесуальних питань одночасно з відновленням втраченого судового провадження. Слід зауважити, що вирішення цього питання має здійснюватись судами з урахуванням роз'яснень, викладених у пункті 18 постанови пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами". ВССУ у цій постанові зазначив, що заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами підлягає розгляду в одному провадженні зі справою, в якій ухвалено судове рішення, а якщо справа не збереглася, заяву може бути розглянуто лише після відновлення судового провадження в порядку, визначеному розділом IX ЦПК.
Такий підхід має застосовуватись судами не лише за необхідності відновлення втраченого судового провадження для розгляду заяви про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами, а й інших процесуальних питань, пов'язаних з втраченим провадженням. Тобто відкрите за заявою особи провадження у справі, зокрема, про виправлення описки у судовому рішенні, про скасування заходів забезпечення позову, видачі дубліката виконавчого документа тощо, має бути зупинене до вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження. Звертаємо увагу, що неприпустимим є вирішення зазначених процесуальних питань та питання про відновлення втраченого судового провадження одним процесуальним документом.
Такої помилки припустився Свердловський міський суд Луганської області у справі № 427/7313/16-ц (провадження № 2-в/408/9/16), ухваливши 21 березня 2016 року рішення, яким заяву Щ.А.В. про відновлення втраченого судового провадження у справі № 427/7313/13-ц та видачу дубліката виконавчого листа у цій справі задоволено. Окрім іншого, суд не врахував, що питання про видачу дубліката виконавчого документа за змістом пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК вирішується шляхом постановлення ухвали, а не рішення.
Як приклад правильного вирішення зазначених питань слід навести справу Рубіжанського міського суду Луганської області № 425/4468/15-ц (провадження № 6/425/1/16) за заявою про видачу дубліката судового наказу та поновлення пропущеного строку для його пред'явлення, в якій суд ухвалою від 11 січня 2016 року зупинив провадження, одночасно ініціювавши питання про відновлення втраченого цивільного провадження у справі № 2-1140/201 з переданням канцелярії суду копії ухвали для реєстрації цивільної справи про відновлення втраченого судового провадження.
У судовій практиці існують також випадки, коли заявник подає до суду одну заяву про відновлення втраченого судового провадження і про вчинення процесуальної дії, пов'язаної з втраченим провадженням (зазвичай про видачу дубліката виконавчого листа). У такому випадку ці питання також не можуть розглядатись в одному провадженні з ухваленням одного рішення. Так, у справі № 409/1548/16-ц (провадження № 2-в/409/63/16) Білокуракинський районний суд Луганської області, розглянувши заяву про відновлення втраченого судового провадження, у якій заявниця також просила видати дублікат втраченого виконавчого листа, визнав недоцільним розгляд цих питань в одному провадженні. Керуючись згаданими роз'ясненнями ВССУ, суд зробив висновок, що вказані вимоги можуть бути роз'єднані у самостійні провадження, оскільки їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи, у зв'язку з чим визнав за необхідне виділити заяву про видачу дубліката втраченого виконавчого листа в самостійне провадження. У зв'язку з цим суд ухвалив заявлені вимоги роз'єднати у самостійні провадження. При цьому вимогу про відновлення втраченого провадження ухвалив продовжити у цьому провадженні, а вимогу про видачу дубліката виконавчого листа - передати до канцелярії суду для виконання вимог статті 11-1 ЦПК.
Аналіз судової практики у такій категорії справ засвідчили, що в багатьох випадках відкриття провадження у справі про відновлення втраченого судового провадження здійснюється за наявності прямої вказівки апеляційного суду щодо необхідності відновлення втраченого провадження для забезпечення розгляду апеляційної скарги на судове рішення, постановлене у такому провадженні. Крім того, у судовій практиці мають місце випадки відновлення провадження з ініціативи суду у разі одночасної втрати великої кількості судових проваджень внаслідок аварій техногенного характеру (наприклад, пожежа, затоплення приміщення), а також умисних протиправних дій окремих осіб (наприклад, підпал приміщення суду Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області).
У зв'язку з відсутністю законодавчого врегулювання існує неоднакова практика судів щодо процесуального оформлення ініціативи суду про відновлення втраченого судового провадження. Зокрема, в одних випадках відкриття провадження у справі здійснювалось суддею на підставі окремого наказу голови суду (низка справ Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області), в інших випадках - на підставі заяви керівника апарату суду (справа № 636/2751/2014 Чугуївського міського суду Харківської області). Також в одній із справ приводом для відновлення втраченого судового провадження був акт службової перевірки за фактом відсутності оригіналів документів у матеріалах справи, який містив висновок про необхідність відновлення втрачених матеріалів справи. При цьому питання про відновлення частково втраченого судового провадження вирішувалось суддею, у провадженні якого знаходилась справа, без постановлення ухвали про відкриття провадження (справа № 2218/16732/2012 Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області).
Так, Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у зв'язку зі знищенням великої кількості матеріалів справ внаслідок пожежі у приміщенні суду під час подій початку 2014 року відновлення втрачених матеріалів справ здійснюється на підставі окремих наказів голови суду. Такі накази було видано головою суду щодо відновлення, зокрема, справи № 2 1115/11 за позовом А.О.М. до В.А.Є. про стягнення аліментів та справи № 2-н-3437/2011 за заявою Т.Н.М. до ПП "О" про видачу судового наказу щодо стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
У згаданій справі Чугуївського міського суду Харківської області № 636/2751/2014 (провадження № 2-в/636/1/14) керівником апарату цього суду за дорученням зборів суддів було подано заяву про відновлення втраченого судового провадження (в порядку розділу ІХ ЦПК). На підставі цієї заяви керівника апарату суду в справі було відкрито провадження і рішенням від 24 січня 2014 року відновлено провадження у цивільній справі № 2036/1886/2012 за позовом М.Ю.О. до ПАТ "СК "П" про стягнення належного страхового відшкодування та моральної шкоди.
Враховуючи наявність неоднакової практики щодо порядку ініціювання судом відновлення втраченого судового провадження, слід зазначити, що у разі, якщо є привід для відновлення втраченого судового провадження (наприклад, акт службової перевірки, яким встановлено факт втрати судового провадження, довідка з архіву суду щодо знищення матеріалів справи у зв'язку із закінченням строку зберігання тощо) правильним вбачається застосування за аналогією п. 2.3.44 Положення про АСДС та ініціювання справи про відновлення втраченого судового провадження з обов'язковим постановленням ухвали про відкриття провадження суддею, у провадженні якого знаходилась справа. У разі якщо передача цього питання для вирішення раніше визначеному у справі судді є неможливою у зв'язку з його відсутністю, справа розподіляється між суддями в загальному порядку за правилами, визначеними Засадами використання автоматизованої системи документообігу суду.