Про визнання незаконним та скасування наказу

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя - Грибан І.О., судді: Беспалов О.О., Губська О.А. (за участі: секретар с/з - Печенюк Р.В., пр-ки апелянтів: Обертас О.В., Островський А.А., Цепкова А.В., Кригін Д.Л., Кочеткова В.В., Капланов О.В., Павленко Д.В., Давидчук Т.О., пр-ки відповідачів: Глущенко В.В., Єфремова А.Ю., пр-ки 3-х осіб: Обертас О.В., Кригін Д.Л.), розглянувши в судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька", комунального підприємства Ялтинської міської ради "Бюро технічної інвентаризації", комунального підприємства "Вінницьке обласне Бюро технічної інвентаризації", Рівненської міської ради, Асоціації "Палата Бюро технічної інвентаризації", Міського комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2013 року у справі за позовом комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька", комунального підприємства Ялтинської міської ради "Бюро технічної інвентаризації", комунального підприємства "Вінницьке обласне Бюро технічної інвентаризації", Рівненської міської ради, Асоціації "Палата Бюро технічної інвентаризації", Міського комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" (м. Луганськ), Львівської обласної ради до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерства юстиції України за участю третіх осіб - Федерації профспілок України, Луганської міської ради, Вінницької обласної ради про визнання незаконним та скасувати наказу, -

Позивачі звернулися в суд з позовними вимогами до відповідачів про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 658 "Про затвердження Змін до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна". Як на підставу позову вказували на порушення процедури державної реєстрації оскаржуваного наказу та на порушення їх прав, оскільки оскаржуваним наказом, всупереч Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" , їх позбавлено деяких повноважень щодо проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна. Крім того, позивач Міське комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації" (м. Луганськ) з підстав порушення строків оприлюднення заявляв вимогу про визнання частково незаконним наказу № 2 від 08.01.2013 р., яким також внесено ряд змін до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2013 року в задоволенні позовних вимог позивачів відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, КП "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька", КП Ялтинської міської ради "Бюро технічної інвентаризації", КП "Вінницьке обласне Бюро технічної інвентаризації", Рівненська міська рада, Асоціація "Палата Бюро технічної інвентаризації", Міське КП "Бюро технічної інвентаризації" (м. Луганськ) подали апеляційні скарги, в яких, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини даної справи, пояснення представників апелянтів, відповідачів та третіх осіб, перевіривши доводи апеляційних скарг та заперечень, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції достовірно встановлено, що Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі - Позивач-1) 28.12.2012 р. виданий наказ № 658 "Про затвердження Змін до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна", який 28.12.2012 р. зареєстрований Міністерством юстиції України (далі - Позивач-2) за № 2212/22524.

Цим наказом внесено зміни в Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджену наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 р. № 127, якими, зокрема, встановлено, що технічна інвентаризація об'єктів нерухомого майна проводиться суб'єктами господарювання, у складі яких працюють один або більше виконавців робіт з технічної інвентаризації, які пройшли професійну атестацію у Мінрегіонального розвитку України, що інвентаризаційна справа формується і ведеться на кожен об'єкт нерухомого майна та весь час його існування та зберігається в органі державної реєстрації прав за місцезнаходженням такого об'єкта; в тексті Інструкції слова "Бюро технічної інвентаризації" замінено словами "суб'єкт господарювання".

Позивачі вважають даний наказ протиправним, оскільки він порушує їхні законні права, а також права громадян та юридичних осіб в галузі володіння, користування та розпорядження нерухомим майном.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідач-1, видаючи оскаржуваний наказ, реалізовував надані йому чинним законодавством повноваження з дотриманням вимог щодо погодження та оприлюднення проекту наказу, а Відповідач-2 правомірно здійснив державну реєстрацію оскаржуваного наказу.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та встановленим фактам, колегія суддів звертає увагу не наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організація, повноваження та порядок діяльності Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, крім іншого, врегульовані Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі - Положення), затвердженим Указом Президента України від 31.05.2011 р. № 633/2011.

Відповідно до п. 1, 2 Положення Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіон України) входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної житлової політики і політики у сфері будівництва, архітектури, містобудування та житлово-комунального господарства.

До основних завдань Мінрегіону України належать: 1) формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах удосконалення територіальної організації влади, адміністративно-територіального устрою, розвитку місцевого самоврядування; будівництва, архітектури, містобудування, промисловості будівельних матеріалів, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; житлово-комунального господарства, житлової політики, благоустрою населених пунктів, квітково-декоративного насінництва та розсадництва, поводження з побутовими відходами, поховання, технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна; архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства; 2) забезпечення технічного регулювання у сфері будівництва, містобудування, промисловості будівельних матеріалів, житлово-комунального господарства (п. 3 Положення ).

Мінрегіон України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, затверджує інструкцію з проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна ( абз. 4 пп. 2 п. 4 Положення ).

Відповідно до п. 8 Положення Мінрегіон України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує Міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Накази Мінрегіону України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" .

Нормативно-правові акти Мінрегіону України підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Отже, на підставі правового аналізу зазначених вище законодавчих норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Відповідач-1 наділений повноваженнями щодо затвердження інструкції з проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна та відповідно щодо внесення до неї змін, а також наділений повноваженнями щодо видання на основі і на виконання доручень Президента України регуляторних актів - наказів.

Крім того, згідно п. 80 розділу "Реформування системи реєстрації прав власності" Національного плану дій на 2012 рік, затвердженого Указом Президента України від 12.03.2012 № 187/2012, з метою удосконалення порядку проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та прийняття нормативно-правових актів щодо спрощення процедур реєстрації прав на нерухоме майно, Мін'юст України та Мінрегіон України були визначені відповідальними за подання, для внесення Президентом України, як невідкладного проекту Закону України про технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна, в якому передбачити, зокрема: визначення поняття "технічна інвентаризація"; закріплення мети технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, яка має полягати, зокрема, у визначенні фактичної площі, об'єму, технічного стану об'єкта; проведення обов'язкової технічної інвентаризації лише об'єктів нерухомого майна, завершених будівництвом, під час приймання їх у встановленому порядку в експлуатацію, добудованих та перепланованих об'єктів (зі зміною несучих конструкцій), а також під час здійснення правочинів щодо відчуження об'єктів нерухомого майна, не прийнятих в експлуатацію, не завершених будівництвом, а також об'єктів нерухомого майна, самочинно збудованих, безхазяйних, до прийняття судом рішення про визнання права власності на такі об'єкти; заборону вимагати у власника нерухомого майна проведення в установленому порядку технічної інвентаризації у випадках, не передбачених законом; визначення загальних засад державного регулювання діяльності у сфері технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна; можливість проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна суб'єктами господарювання будь-якої форми власності, які отримали ліцензію на цей вид господарської діяльності; визначення суб'єктів відносин у сфері технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, їх прав та обов'язків; порядок та строки здійснення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна; спрощення дозвільних процедур щодо переобладнання, перепланування житлового будинку або приміщення та порядку введення його в експлуатацію, посилення відповідальності за самовільне переобладнання, перепланування житлового будинку або приміщення (зі зміною несучих конструкцій), використання не за призначенням житлових приміщень, а також відшкодування у повному обсязі фізичним та юридичним особам шкоди, завданої такими неправомірними діями; відповідальність за порушення законодавства про технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна.

Також за Дорученням Президента України від 06.12.2012 р. № 1-1/3280 "Щодо невідкладних заходів для забезпечення прав громадян під час отримання адміністративних послуг" Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерству юстиції України було доручено до 17 грудня 2012 року забезпечити вдосконалення Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, обмеживши випадки обов'язкового проведення технічної інвентаризації лише прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, у тому числі після проведення реконструкції та капітального ремонту; проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва; проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об'єднання об'єкта нерухомого майна або виділення частки з об'єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об'єднання або виділення частки завершений будівництвом об'єкт приймався в експлуатацію.

Отже, на виконання п. 80 розділу "Реформування системи реєстрації прав власності" Національного плану дій на 2012 рік та Доручення Президента України від 06.12.2012 р. № 1-1/3280 Відповідачем-1 було розроблено проект оскаржуваного наказу "Про затвердження Змін до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна", який згідно діючого законодавства є регуляторним актом.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянтів про те, що врегулюванню зазначених вище питань має обов'язково передувати прийняття відповідного закону, є неспроможними та не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

Щодо доводів апелянтів про порушення процедури оприлюднення та погодження оскаржуваного наказу колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 р. № 1160-IV кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону .

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Згідно ст. 13 зазначеного закону план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регуляторного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ст. ст. 9, 13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 р. № 1160-IV Відповідач-1 на своєму офіційному сайті http://minregion.gov.ua у розділі "Нормативно-правова база" рубрики "Проекти нормативно-правових актів для обговорення" 23.11.2012 р. оприлюднив проект оскаржуваного наказу "Про затвердження змін до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна" та повідомлення про оприлюднення проекту наказу.

Зазначене свідчить про відсутність з боку Відповідача-1 порушень вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та спростовує твердження позивачів про їх наявність.

В той же час позивачі належним чином не скористалися наданим їм Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 р. № 1160-IV правом щодо подання зауважень та пропозицій до проекту регуляторного акта.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 р. № 1160-IV проекти регуляторних актів, які розробляються центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню із уповноваженим органом.

На виконання вимог ст. 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 р. № 1160-IV Відповідач-1 листом від 24.12.2012 р. № 7/8-20649 звертався до Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва за погодженням проекту оскаржуваного наказу "Про затвердження Змін до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна", що підтверджується матеріалами справи.

За результатами розгляду проекту оскаржуваного наказу рішенням Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва про погодження проекту регуляторного акта № 942/1 від 27.12.2012 р. відповідний проект наказу "Про затвердження Змін до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна" був погоджений без зауважень.

Враховуючи виконання законодавчих вимог щодо оприлюднення та погодження проекту оскаржуваного наказу, відповідний наказ "Про затвердження Змін до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна" був затверджений Відповідачем-1 28.12.2012 р. за № 658.

Крім того, Відповідач-1 звертався до Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини з проханням дати висновок щодо відповідності оскаржуваного наказу положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини (лист від 28.12.2012 р. № 7/8-20955).

Згідно висновку Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 28 грудня 2012 року зазначений нормативно-правовий акт відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї та практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 117 Конституції України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Указом Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992 р. № 493/92 визначено, що державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України.

Згідно абз. 2 п. 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Процедуру підготовки та подання до Міністерства юстиції України нормативно-правових актів Національного банку України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, інших органів, акти яких підлягають державній реєстрації відповідно до чинного законодавства, а також єдиний механізм їх розгляду та державної реєстрації у Міністерстві юстиції України установлює Порядок подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 р. № 34/5 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3.7 Порядку нормативно-правовий акт, що подається на державну реєстрацію, має відповідати Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано верховною Радою України, та acquis communautaire, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, правилам нормопроектувальної техніки, узгоджуватися з раніше прийнятими нормативно-правовими актами, викладатися згідно з правилами українського правопису та вимогами Примірної інструкції.

Пунктом 3.12 Порядку визначено, що разом з нормативно-правовим актом та супровідним листом до нього до Міністерства юстиції України подаються: а) пояснювальна записка, до якої долучається завірена в установленому законодавством порядку копія висновку юридичної служби суб'єкта нормотворення, складеного за результатами проведеної юридичної експертизи проекту нормативно-правового акта; б) відомості про чинні нормативно-правові акти з питання, що належить до сфери правового регулювання прийнятого нормативно-правового акта, інформація про строки приведення їх у відповідність до нормативно-правового акта, поданого на державну реєстрацію, а також про нормативно-правові акти, що втрачають чинність у зв'язку з прийняттям цього акта; в) копія нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни або який визнається таким, що втратив чинність, у контрольному стані та порівняльна таблиця; г) відомості про офіційне погодження нормативно-правового акта із зацікавленими органами незалежно від того, чи є таке погодження обов'язковим згідно із законодавством (оригінал, який після прийняття рішення щодо державної реєстрації повертається суб'єкту нормотворення, та дві копії); ґ) оригінал та дві копії рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва про погодження проекту нормативно-правового акта або оригінал та дві копії рішення Урядового комітету з питань економічної політики та європейської інтеграції про задоволення скарги головного розробника проекту нормативно-правового акта щодо відмови в погодженні проекту нормативно-правового акта (для регуляторних нормативно-правових актів); д) довідка щодо відповідності нормативно-правового акта aquis communautaire; е) висновок Міністерства юстиції щодо відповідності нормативно-правового акта положенням Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини; є) інформаційно-аналітичні матеріали з публічного обговорення проектів нормативно-правових актів (у разі необхідності).

Як свідчать матеріали справи, Відповідач-1 листом від 28.12.2012 р. № 7/8-20954 подав на державну реєстрацію Відповідачу-2 всі необхідні документи, передбачені п. 3.12 Порядку .

Відповідно до п. 4.2, 4.6 Порядку спеціалісти Управління проводять правову експертизу нормативно-правових актів, тобто перевіряють їх відповідність Конституції та чинному законодавству України, а також правилам нормопроектувальної техніки.

Експертиза нормативно-правового акта провадиться з метою встановлення повноважень суб'єкта нормотворення на прийняття цього акта, забезпечення його відповідності законодавству якості й обґрунтованості, своєчасності прийняття, виявлення можливих позитивних і негативних наслідків його дії.

За результатами правової експертизи Міністерство юстиції України в межах установленого строку приймає одне з таких рішень: а) про державну реєстрацію нормативно-правового акта; б) про повернення нормативно-правового акта без державної реєстрації для доопрацювання; в) про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта.

Рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта приймається, якщо нормативно-правовий акт відповідає Конституції, законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Відповідачем-2 після проведення правової експертизи оскаржуваного наказу за наявності у Відповідача-1 повноважень, погодження Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва і висновку Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини правомірно здійснено державну реєстрацію оскаржуваного наказу від 28.12.2012 р. № 658 "Про затвердження змін до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна".

Отже, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України, з дотримання вимог Європейської конвенції з прав людини, на виконання Доручення Президента України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 658.

Колегія суддів не вбачає підстав до скасування ухваленого судом першої інстанції рішення.

Також колегія суддів не вбачає підстав до задоволення позовних вимог щодо визнання частково незаконним та скасування наказу № 2 від 08.01.2013 р. з виключенням із змісту деяких положень.

Відповідно до п. 1, 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Наразі позивачі не зазначили, в чому положення оскаржуваних наказів не відповідають або суперечать законам чи нормативним актам вищої юридичної сили.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України позивачем в адміністративній справі є особа, на захист прав свобод та інтересів якої подано адміністративний позов. Відповідно ж до п. 6 ч. 1 ст. 3 КАС України адміністративний позов визначено як звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. При цьому не будь-яке порушення суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків кореспондує праву особи вимагати його припинення. Позивач має довести правову заінтересованість у виконанні з боку органу владних повноважень певного обов'язку саме на свою користь. Тобто позивачем має бути доведений факт порушення його прав.

В даному ж випадку спір стосується зменшенню обсягу функціональних обов'язків позивачів, як органів виконавчої влади, щодо виконання ними делегованих повноважень.

Разом з тим в сфері правовідносин, яка регулюється оскаржуваним наказом, розширюються права та зменшуються обов'язки громадян та спрощується процедура проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна та державної реєстрації прав.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

Апеляційні скарги комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька", комунального підприємства Ялтинської міської ради "Бюро технічної інвентаризації", комунального підприємства "Вінницьке обласне Бюро технічної інвентаризації", Рівненської міської ради, Асоціації "Палата Бюро технічної інвентаризації", Міського комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" (м. Луганськ) - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.