Практика розгляду судами корпоративних спорів

Господарськi товариства - унiверсальна i найбiльш оптимальна в стабiльному майновому оборотi органiзацiйно-правова форма суб'єктiв господарювання. Необхiдною умовою для їх дiяльностi є забезпечення ефективного та своєчасного захисту прав та охоронюваних законом iнтересiв учасникiв корпоративних вiдносин, якi пов'язанi зi створенням, дiяльнiстю, управлiнням та припиненням дiяльностi господарських товариств.

Ця сфера правового регулювання є прiоритетною як у законодавствах зарубiжних країн, так i на мiждержавному рiвнi. Зокрема, на думку Європейської Комiсiї, право товариств "можна вважати фундаментом усiєї ринкової економiки" (1). У зв'язку з цим законодавство України про компанiї також вiднесено до прiоритетної сфери першого етапу виконання Загальнодержавної програми адаптацiї законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затверджену вiдповiдним Законом вiд 18 березня 2004 р. N 1629-IV.

Проте, аналiзуючи стан нормативного забезпечення корпоративних вiдносин в Українi, доводиться констатувати, що вiтчизняне законодавство занадто фрагментарно регулює питання створення та дiяльностi цих суб'єктiв на вiдмiну вiд законодавства провiдних країн свiту.

Законодавча неврегульованiсть, недосконалiсть формулювань положень нормативно-правових актiв, наявнiсть колiзiй у зазначенiй сферi призводять до неоднакового тлумачення та застосування судами корпоративного законодавства. Названi фактори призводять є причиною численних помилок при розглядi судами корпоративних спорiв, високої питомої ваги скасованих та змiнених судових рiшень, що викликає потребу у напрацюваннi єдиної судової практики.

Окрiм того, вiтчизняний корпоративний сектор характеризується зростанням кiлькостi корпоративних конфлiктiв, якi завдають шкоди не лише їх учасникам, а й iнвестицiйному iмiджу держави в цiлому. Чинне законодавство дозволяє на сьогоднi формально законними засобами здiйснювати корпоративнi захоплення шляхом зловживання правом, використання прогалин та колiзiй в законодавствi тощо. Такi дiї стають можливими в тому числi у зв'язку з неефективнiстю судового контролю в аналiзованiй сферi.

Таким чином, дотримання господарськими судами матерiального та процесуального законодавства при вирiшеннi корпоративних спорiв є визначальним для виконання мети правосуддя щодо захисту прав та охоронюваних законом iнтересiв осiб, а не використання недобросовiсними учасниками обороту з метою захоплення корпоративного контролю.

Законом вiд 15 грудня 2006 р. N 483-V "Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України щодо визначення пiдсудностi справ з питань приватизацiї та з корпоративних спорiв" (далi - Закон N 483-V) розширено юрисдикцiю господарських судiв шляхом вiднесення до їх пiдвiдомчостi (пiдсудностi) справ, що виникають з корпоративних вiдносин, а це призвело до зростання кiлькостi господарських спорiв цiєї категорiї.

Актуальнiсть проведення цього узагальнення визначається також запланованим запровадженням спецiалiзацiї суддiв господарських судiв України щодо розгляду спорiв з корпоративних вiдносин, а також створенням вiдповiдної судової палати у Вищому господарському судi України, що передбачено постановою Пленуму Вищого господарського суду України та Ради суддiв господарських судiв України вiд 26 липня 2007 р. "Про пiдсумки роботи господарських судiв України у I пiврiччi 2007 року та їх завдання на поточний рiк".

За таких умов формування єдиної судової практики та надання роз'яснень Верховним Судом України з питань застосування законодавства сприятиме впорядкуванню корпоративних вiдносин, та, в цiлому, розвитку пiдприємництва i заохоченню до iнвестицiйної дiяльностi.

Метою узагальнення є аналiз застосування господарськими судами норм законодавства при вирiшеннi корпоративних спорiв, виявлення складних i спiрних питань у судовiй практицi та законодавствi, розробка пропозицiй щодо забезпечення однакового застосування господарськими судами норм права, а також заповнення прогалин у законодавствi.

В узагальненнi проаналiзовано практику розгляду господарськими судами корпоративних спорiв за 2005 р.-I пiврiччя 2007 р. При цьому як корпоративнi в узагальненнi розглядалися спори, що виникають мiж учасниками корпоративних вiдносин з приводу захисту їх прав та охоронюваних законом iнтересiв.

Аналiз даних щодо розгляду господарськими судами корпоративних спорiв у 2005 р.-I пiврiччi 2007 р.

Згiдно з даними апеляцiйних господарських судiв, у 2005-2006 рр. та I пiврiччi 2007 р. мiсцевi господарськi суди з прийняттям рiшення розглянули майже 2,5 тис. корпоративних спорiв або 86,2 % вiд тих, якi перебували у провадженнi. Аналiз цих даних свiдчить про зменшення як кiлькостi, так i питомої ваги справ, у яких судами задоволено позовнi вимоги. Так, з прийняттям рiшення мiсцевi господарськi суди розглянули: 1038 корпоративних спорiв у 2005 р., позовнi вимоги задоволено у 917 або 88,3 % вiд числа розглянутих iз прийняттям рiшення; у 2006 р. - 818 корпоративних спорiв, позовнi вимоги задоволено у 681 або 83,3 %; у I пiврiччi 2007 р. - 636 корпоративних спорiв, позовнi вимоги задоволено у 428 або 67,3 %.

У структурi корпоративних спорiв, розглянутих з прийняттям рiшення в 2006 р., спори, пов'язанi зi створенням господарських товариств: скасування державної реєстрацiї товариства, спори мiж засновниками товариства, спори щодо зобов'язань, якi виникли до державної реєстрацiї товариства, становили 68,1 % [77,8 %] (2); спори про визнання рiшень загальних зборiв недiйсними - 7 % [4,7 %]; спори, пов'язанi з виходом, виключенням учасника з товариства, переходом частки учасника в статутному (складеному) капiталi товариства - 3,2 % [1,3 %]; спори щодо компетенцiї, порядку обрання та вiдкликання наглядової ради товариства, визнання рiшень наглядової ради недiйсними - 0,6 % [0,6 %]; спори щодо компетенцiї, порядку обрання та вiдкликання виконавчого органу товариства - 0,2 % [0,4 %]; iншi корпоративнi спори - 20,9 % [15,2 %]. У I пiврiччi 2007 р. питома вага розглянутих з прийняттям рiшення корпоративних спорiв, пов'язаних зi створенням господарських товариств: скасування державної реєстрацiї товариства, спори мiж засновниками товариства, спори щодо зобов'язань, якi виникли до державної реєстрацiї товариства становила 34,9 %; спорiв про визнання рiшень загальних зборiв недiйсними - 19,5 %; спорiв, пов'язаних з виходом, виключенням учасника з товариства, переходом частки учасника в статутному (складеному) капiталi товариства - 8,8 %; спорiв щодо компетенцiї, порядку обрання та вiдкликання наглядової ради товариства, визнання рiшень наглядової ради недiйсними - 1,6 %; спорiв щодо компетенцiї, порядку обрання та вiдкликання виконавчого органу товариства - 0,8 %; iнших корпоративних спорiв - 34,4 %.

До апеляцiйних господарських судiв у 2006 р. надiйшло 166 апеляцiйних скарг, апеляцiйних подань про перегляд судових рiшень мiсцевих судiв, прийнятих за результатами розгляду корпоративних спорiв, з яких розглянуто 141. Задоволено 60 апеляцiйних скарг, подань або 42,6 % [49,3 %] вiд розглянутих в апеляцiйному порядку, у тому числi скасовано - 52, або 36,9 % [37 %]. Найбiльший вiдсоток задоволених апеляцiйних скарг, подань на судовi рiшення мiсцевих господарських судiв областей: Сумської та Харкiвської - по 75 % [25 %]; Миколаївської та Одеської - по 71,4 % [66,7 %]; Днiпропетровської та Кiровоградської - по 56,3 % [47,8 %]; а також Чернiгiвської областi та м. Києва - по 54,5 % [60 %].

За касацiйними скаргами, поданнями на рiшення мiсцевих та апеляцiйних судiв, постановлених у корпоративних спорах у 2006 р., Вищий господарський суд України розглянув 51 справу. У касацiйному порядку цей суд задовольнив 21 касацiйну скаргу, подання або 41,2 % [47,4 %] вiд розглянутих у касацiйному порядку.

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України за касацiйними скаргами, поданнями на судовi рiшення Вищого господарського суду України у корпоративних спорах розглянула 14 справ. За результатами перегляду у касацiйному порядку скасовано 13 [4 iз 5 розглянутих] справ.

У I пiврiччi 2007 р. за апеляцiйними скаргами, поданнями про перегляд судових рiшень з корпоративних спорiв як мiсцевих господарських, так i мiсцевих загальних судiв у провадженнi апеляцiйних господарських судiв перебувало 500 справ. Зокрема, в провадженнi Київського апеляцiйного господарського суду перебувало 145 справ i всi за апеляцiйними скаргами на судовi рiшення мiсцевих загальних судiв; Донецького апеляцiйного господарського суду на судовi рiшення мiсцевих загальних судiв - 18, або 52,9 % вiд тих, що перебували в провадженнi.

За результатами апеляцiйного розгляду задоволено 188 апеляцiйних скарг або 37,1% вiд розглянутих, iз них скасовано - 101 або 31,8 %.

У касацiйному порядку Вищий господарський суд України задовольнив 14 касацiйних скарг або 41,2 % вiд розглянутих у касацiйному порядку.

За касацiйними скаргами, поданнями на судовi рiшення Вищого господарського суду України з корпоративних спорiв Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у I пiврiччi 2007 р. розглянула 83 справи, скасувала 2 судових рiшення. У тому числi за спорами: про визнання рiшень загальних зборiв недiйсними - 50 справ, скасовано 1 судове рiшення; пов'язаними з виходом, виключенням учасника з товариства, переходом частки учасника в статутному (складеному) капiталi товариства - 5 справ, скасовано 1 судове рiшення.

Пiдвiдомчiсть (пiдсуднiсть) корпоративних спорiв господарським судам

Законом N 483-V до пiдвiдомчостi (пiдсудностi) господарських судiв вiднесено справи, що виникають з корпоративних вiдносин у спорах мiж господарським товариством та його учасником (засновником, акцiонером), у тому числi учасником, який вибув, а також мiж учасниками (засновниками, акцiонерами) господарських товариств, що пов'язанi зi створенням, дiяльнiстю, управлiнням та припиненням дiяльностi цього товариства, крiм трудових спорiв. Зазначеним Законом також визначено поняття "корпоративнi вiдносини" як вiдносини, що виникають, змiнюються та припиняються щодо корпоративних прав. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України (далi - ГК) корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фондi (майнi) господарської органiзацiї, що включають правомочностi на участь цiєї особи в управлiннi господарською органiзацiєю, отримання певної частки прибутку (дивiдендiв) даної органiзацiї та активiв у разi лiквiдацiї останньої вiдповiдно до закону, а також iншi правомочностi, передбаченi законом та статутними документами.

Матерiали узагальнення засвiдчили, що на практицi виникають труднощi з розмежуванням пiдвiдомчостi (пiдсудностi) зазначеної категорiї спорiв мiж господарськими судами i загальними судами, а також адмiнiстративними судами. Це пов'язано, передусiм, з вiдсутнiстю унiфiкованих критерiїв для розмежування корпоративних спорiв вiд iнших категорiй спорiв.

Пiдвiдомчiсть (пiдсуднiсть) справ загальним i господарським судам визначається законодавством. У разi вiдсутностi прямої вказiвки у законi застосовується принцип розмежування пiдвiдомчостi (пiдсудностi) за суб'єктним складом. Зокрема, на пiдставi ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далi - ГПК) господарським судам пiдвiдомчi спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав i охоронюваних законом iнтересiв пiдприємств, установ, органiзацiй, iнших юридичних осiб (у тому числi iноземних), громадян, якi здiйснюють пiдприємницьку дiяльнiсть без створення юридичної особи. При цьому справи, що виникають з корпоративних вiдносин, на пiдставi п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК пiдвiдомчi (пiдсуднi) господарським судам незалежно вiд того, якi особи - юридичнi чи фiзичнi - є учасниками корпоративних вiдносин, з яких виник спiр. Тому, якщо стороною у справi є фiзична особа, вирiшального значення при розмежуваннi юрисдикцiй набуває питання, чи є ця справа такою, що виникає з корпоративних вiдносин.

Зокрема, складним є питання, чи пiдлягають розгляду господарським судом справи, що пов'язанi зi створенням, дiяльнiстю, управлiнням та припиненням дiяльностi iнших суб'єктiв господарювання, якi не є господарськими товариствами (кооперативи, приватнi пiдприємства, колективнi пiдприємства тощо), якщо стороною у справi є фiзична особа?

У судiв склалася неоднакова практика щодо вирiшення питання про пiдвiдомчiсть (пiдсуднiсть) вказаної категорiї спорiв. Деякi суди за аналогiєю застосовують п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК i щодо спорiв, пов'язаних з дiяльнiстю iнших суб'єктiв господарювання.

Так, рiшенням Господарського суду Чернiгiвської областi вiд 14 травня 2007 р. у справi за позовом Ш., I. до сiльськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря" задоволено позов та визнано недiйсним рiшення загальних зборiв членiв цього кооперативу, незважаючи на те, що позивачi є фiзичними особами.

Господарський суд м. Києва 16 травня 2007 р. також прийняв рiшення у справi за позовом Т. до колективного пiдприємства "Тала" про визнання незаконними рiшень загальних зборiв цього пiдприємства.

I навпаки, ухвалою Севастопольського апеляцiйного господарського суду у справi за позовом М. до споживчого товариства "Речовий ринок", Ф.Л., П., Г., Ф.I., Ф.Ю., К. про визнання недiйсним рiшення зборiв засновникiв цього товариства, засновницького договору товариства та скасування державної реєстрацiї засновницького договору суд припинив провадження у справi у зв'язку з тим, що товариство не є господарським товариством, а тому дiя п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК на нього не поширюється.

У зв'язку з цим виникла необхiднiсть роз'яснити судам, що при вирiшеннi питання про пiдвiдомчiсть (пiдсуднiсть) аналогiчних категорiй справ до врегулювання на законодавчому рiвнi у судiв вiдсутнi пiдстави виходити за межi пiдвiдомчостi (пiдсудностi) господарських судiв, визначених ст. 12 ГПК. Тому, незважаючи на те, що спори, пов'язанi з дiяльнiстю iнших юридичних осiб, є за своїм змiстом близькими до спорiв, що виникають з корпоративних вiдносин, проте, якщо хоча б однiєю зi сторiн спору є фiзична особа, непiдвiдомчi (непiдсуднi) господарським судам.

Не пiдлягає розширеному тлумаченню п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК також щодо справ, пов'язаних зi створенням, дiяльнiстю, управлiнням та припиненням дiяльностi господарського товариства, якщо стороною у справi не є нi господарське товариство, нi його учасник (засновник, акцiонер), у тому числi такий, що вибув.

Зокрема, у судiв виникають труднощi щодо визначення пiдвiдомчостi (пiдсудностi) спорiв за участю спадкоємцiв учасникiв господарського товариства, якi ще не стали учасниками господарського товариства.

Так, Донецький апеляцiйний господарський суд постановою вiд 12 червня 2007 р. у справi за позовом ТОВ "Зодiак" до Л.С., Л.О. про визначення їх часток у статутному капiталi товариства, успадкованих пiсля смертi учасника товариства, обгрунтовано припинив провадження у справi на пiдставi п. 1 ст. 80 ГПК (спiр не пiдлягає вирiшенню в господарських судах). Судова колегiя апеляцiйної iнстанцiї дiйшла висновку про те, що цей спiр не є корпоративним з огляду на те, що вiдносини мiж юридичною особою-позивачем та спадкоємцем померлого учасника не є корпоративними.

Проте є випадки помилкового розгляду господарськими судами справ за позовами спадкоємцiв учасникiв товариства-фiзичних осiб.

Наприклад, Київський апеляцiйний господарський суд рiшенням вiд 23 квiтня 2007 р. змiнив рiшення Господарського суду м. Києва вiд 28 лютого2007 р. у справi за позовом М. до ТОВ "Статус", ТОВ "Торгiвельнi мережi 2000" щодо визнання частково недiйсним протоколу загальних зборiв, визнання учасником товариства та стягнення моральної шкоди. Судова колегiя вказаного суду прийняла рiшення про вiдмову у задоволеннi позову у зв'язку з тим, що загальнi збори вiдмовили позивачу (спадкоємцю) у прийняттi до складу учасникiв товариства. З таким висновком погодився також Вищий господарський суд України у постановi вiд 19 липня 2007 р.

У результатi аналiзу судової практики встановлено, що досить складним є також питання чiткого розмежування корпоративних та трудових вiдносин, оскiльки правовiдносини, що виникають мiж одноособовим виконавчим органом та господарським товариством, регулюються i нормами трудового права, i нормами цивiльного та господарського права. Вiдповiдно у господарських судiв та загальних судiв склалася неоднакова практика щодо пiдвiдомчостi (пiдсудностi) цiєї категорiї справ.

Так, рiшенням Господарського суду м. Севастополя вiд 22 березня 2007 р. задоволено позов К. до ТОВ "Альфа i Ко" про визнання недiйсним рiшення зборiв учасникiв про обрання Л. директором товариства та визнання недiйсним наказу голови товариства про призначення Л. на цю посаду. Постановою Севастопольського апеляцiйного господарського суду вiд 24 квiтня 2007 р. рiшення мiсцевого господарського суду скасовано у частинi задоволення позовних вимог про визнання недiйсним наказу голови товариства, в цiй частинi провадження у справi припинено у зв'язку з тим, що внутрiшнi вiдносини мiж працiвником, у тому числi особою, яка є одноособовим виконавчим органом пiдприємства, якi стосуються трудових обов'язкiв та обов'язкiв пiдприємства щодо створення сприятливих умов працi, визначаються нормами трудового права. Отже, накази про прийняття на роботу та звiльнення з посади є актами волевиявлення пiдприємства, спрямованими на встановлення або припинення трудових вiдносин мiж пiдприємством та конкретним працiвником. Тому спори, пов'язанi iз скасуванням (визнанням недiйсними) наказiв про прийняття на роботу, звiльнення з посади, належать до трудових спорiв i непiдвiдомчi господарським судам.

Iнший приклад. Господарський суд Сумської областi 23 квiтня 2007 р. прийняв рiшення у справi за позовом П. до ТОВ "Сумський регiональний маркетинговий центр", К.Г., К.Ю. про визнання недiйсним протоколу зборiв учасникiв товариства, на яких було прийнято рiшення про звiльнення з посади директора товариства та призначення iншого. Харкiвський апеляцiйний господарський суд постановою вiд 7 червня 2007 р. рiшення залишив без змiн.

Аналогiчний висновок зробила колегiя суддiв Судової палати у цивiльних справах Верховного Суду України. Ухвалою вiд 25 квiтня 2007 р. у справi за позовом П. до ЗАТТ "Порiччя", Г. про визнання недiйсним рiшення загальних зборiв акцiонерiв ЗАТТ "Порiччя" та зобов'язання усунути перешкоди у виконаннi П. обов'язкiв голови правлiння скасовано рiшення Хустського районного суду Закарпатської областi вiд 18 липня 2006 р. та рiшення Апеляцiйного суду Закарпатської областi вiд 30 жовтня 2006 р. у зв'язку з незаконнiстю та необгрунтованiстю, а справу направлено до суду першої iнстанцiї для вирiшення питання про розгляд справи в порядку господарського судочинства у вiдповiдностi до Закону N 483-V.

При вирiшеннi питання про пiдвiдомчiсть (пiдсуднiсть) аналогiчних категорiй спорiв судам необхiдно керуватися тим, що справи у трудових спорах мiж учасником (засновником, акцiонером) господарського товариства-фiзичною особою i господарським товариством є пiдвiдомчими (пiдсудними) загальним судам.

Як випливає зi змiсту ст. 3 Кодексу законiв про працю України (далi - КЗпП), до трудових вiдносин належать вiдносини працiвникiв усiх пiдприємств, установ, органiзацiй незалежно вiд форм власностi, виду дiяльностi та галузевої належностi, а також осiб, якi працюють за трудовим договором з фiзичними особами.

Також вiдповiдно до ч. 4 ст. 65 ГК у разi найму керiвника пiдприємства з ним укладається договiр (контракт), в якому визначається строк найму, права, обов'язки i вiдповiдальнiсть керiвника, умови його матерiального забезпечення, умови звiльнення його з посади, iншi умови найму за погодженням сторiн. А згiдно з ч. 6 вказаної статтi керiвника пiдприємства може бути звiльнено з посади достроково на пiдставах, передбачених договором (контрактом), вiдповiдно до закону.

При вирiшеннi питання про те, чи є спiр, який виник мiж вказаними особами, трудовим, судам необхiдно керуватися положеннями гл. XV КЗпП "Iндивiдуальнi трудовi спори". У зв'язку з цим спори, пов'язанi з оскарженням членами виконавчих органiв товариства, а також тими членами наглядової ради товариства, якi уклали з товариствами трудовi договори, рiшень вiдповiдних органiв товариства про звiльнення (усунення, вiдсторонення, вiдкликання) їх з посади, розглядаються в порядку позовного провадження загальними судами як трудовi спори.

Так, ухвалою колегiї суддiв Судової палати у цивiльних справах Верховного Суду України вiд 11 липня 2007 р. у справi за позовом М. до ТОВ "Нацiональний центр медичних технологiй" про поновлення на роботi, стягнення середнього заробiтку за час вимушеного прогулу та вiдшкодування моральної шкоди скасовано рiшення Святошинського районного суду м. Києва вiд 26 липня 2006 р. та рiшення Апеляцiйного суду м. Києва вiд 30 листопада 2006 р. i передано справу на новий розгляд до суду першої iнстанцiї.

Апеляцiйний суд, зокрема, вказав, що позивач брав участь у засiданнi зборiв учасникiв ТОВ, на яких було переобрано генерального директора ТОВ, а тому порушення порядку його повiдомлення про скликання зборiв немає правового значення. Так само не має правового значення видання наказу про звiльнення позивача з роботи в перiод його тимчасової непрацездатностi, оскiльки наказ є лише фактичним оформленням вiдповiдного рiшення зборiв учасникiв ТОВ.

Колегiя суддiв Верховного Суду України з таким висновком не погодилася, вказавши, що судами, зокрема, не з'ясовано дотримання порядку звiльнення, передбаченого КЗпП.

Зважаючи на це, необхiдно звернути увагу судiв, що у цьому разi вiдповiдна посадова особа товариства, навiть якщо вона є учасником (акцiонером) господарського товариства, звертається до суду за захистом своїх трудових, а не корпоративних прав.

Потрiбно також роз'яснити судам, що способом захисту порушених або оспорюваних прав у таких категорiях спорiв є подання позову про поновлення на посадi, зобов'язання усунути перешкоди у виконаннi посадових обов'язкiв тощо вiдповiдної посадової особи господарського товариства, а не позову про визнання недiйсним вiдповiдного рiшення загальних зборiв акцiонерiв (учасникiв) товариства чи наглядової ради товариства.

Пiдвiдомчими (пiдсудними) загальним судам є також спори мiж учасником (засновником, акцiонером) господарського товариства та товариством, що виникають не з корпоративних вiдносин, а щодо трудових вiдносин посадових осiб товариства, якщо однiєю зi сторiн, якi беруть участь у справi, є фiзична особа.

Таким чином, на сьогоднi чинне законодавство частину фактично корпоративних спорiв чи пов'язаних з ними спорiв залишило у пiдвiдомчостi (пiдсудностi) загальних судiв. У зв'язку з цим наявнi розбiжностi у практицi загальних i господарських судiв, а також прийняття взаємовиключних рiшень, що потребує негайного врегулювання на законодавчому рiвнi.

Господарським судам необхiдно також звернути увагу на пiдвiдомчiсть (пiдсуднiсть) ще однiєї категорiї спорiв, пов'язаних з корпоративними вiдносинами. Зокрема, у правовiдносинах щодо реалiзацiї корпоративних прав вiдповiдно до ст. 9 Закону вiд 10 грудня 1997 р. N 710/97-ВР "Про Нацiональну депозитарну систему та особливостi електронного документообiгу цiнних паперiв в Українi" (далi - Закон N 710/97-ВР) бере участь реєстратор, який веде реєстр власникiв iменних цiнних паперiв.

При вирiшеннi справ за позовами акцiонерiв щодо внесення змiн до системи реєстру власникiв iменних цiнних паперiв судам необхiдно враховувати таке.

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 9 Закону N 710/97-ВР дiяльнiсть щодо ведення реєстру власникiв iменних цiнних паперiв здiйснює емiтент або реєстратор. Якщо кiлькiсть власникiв iменних цiнних паперiв емiтента перевищує кiлькiсть, визначену Державною комiсiєю з цiнних паперiв та фондового ринку (далi - ДКЦПФР) як максимальну для органiзацiї самостiйного ведення реєстру емiтентом, емiтент зобов'язаний доручити ведення реєстру реєстратору шляхом укладення вiдповiдного договору.

Обов'язок емiтента забезпечити ведення реєстру реєстратором власникiв iменних цiнних паперiв встановлений у п. 9 розд. VII Положення про порядок ведення реєстрiв власникiв iменних цiнних паперiв (затверджений рiшенням ДКЦПФР вiд 17 жовтня 2006 р. N 1000; зареєстрованого у Мiнiстерствi юстицiї України 22 сiчня 2007 р. за N 49/13316).

У зв'язку з цим у випадку, якщо ведення реєстру власникiв iменних цiнних паперiв здiйснюється реєстратором, то як вiдповiдач у справi за позовами щодо внесення змiн до системи реєстру повиннi залучатися вiдповiдне акцiонерне товариство та реєстратор.

Судам потрiбно мати на увазi, що ця категорiя спорiв є пiдвiдомчою (пiдсудною) господарським судам i в разi, якщо однiєю з осiб, якi беруть участь у справi, є фiзична особа, як справи, що виникають з корпоративних вiдносин у спорах мiж господарським товариством та його учасником вiдповiдно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК.

Так, у справi за позовом В. до ТОВ "Кримреєстр" про визнання недiйсною коригуючої операцiї в системi реєстру власникiв iменних акцiй ВАТ "Лакський завод будiвельних матерiалiв" Київський районний суд м. Симферополя у вереснi 2006 р. порушив провадження. Проте пiсля вирiшення спору судом першої iнстанцiї справа разом з апеляцiйною скаргою у березнi 2007 р. обгрунтовано надiслана Апеляцiйним судом АР Крим до Севастопольського апеляцiйного господарського суду.

Матерiали узагальнення засвiдчили, що у практицi господарських судiв виникали труднощi, пов'язанi iз застосуванням Прикiнцевих положень Закону N 483-V. Зокрема, суди не завжди звертають увагу на вимогу п. 2, вiдповiдно до якого господарським судам пiдвiдомчi (пiдсуднi) справи зi спорiв, пов'язаних з корпоративними вiдносинами, провадження щодо яких не порушено (не вiдкрито).

Наприклад, помилку допустив Ковпакiвський районний суд м. Сум при винесеннi ухвали вiд 12 лютого 2007 р. у справi за позовом К. до ТОВ "Весна", Виконавчого комiтету Сумської мiської ради про закриття провадження у справi. Районний суд повинен був розглянути цю справу по сутi у своєму провадженнi, оскiльки провадження у справi було вiдкрито у 2004 р., тобто до набрання чинностi Законом № 483-V.

Судам слiд враховувати, що зi спорами, що виникають з корпоративних вiдносин, можуть бути пов'язанi спори, якi за своїм змiстом є публiчно-правовими, у зв'язку з чим пiдлягають розгляду в порядку адмiнiстративного судочинства за правилами Кодексу адмiнiстративного судочинства України (далi - КАС) на пiдставi п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС.

Наприклад, у судiв склалась неоднакова практика щодо розгляду спорiв про стягнення iз учасникiв фондового ринку штрафiв, накладених уповноваженими особами ДКЦПФР.

Так, ухвалами Господарського суду м. Києва вiд 9 лютого 2007 р. у справi N 45/143-А та вiд 12.03.07 р. у справi N 45/203-А обгрунтовано вiдкрито провадження в адмiнiстративних справах за позовом прокурора Днiпровського району м. Києва в iнтересах ДКЦПФР про стягнення штрафiв вiдповiдно до вимог КАС.

У той же час Господарський суд Донецької областi ухвалою вiд 28 липня 2006 р. у справi за адмiнiстративним позовом прокурора Ворошиловського району м. Донецька в iнтересах держави в особi Донецького територiального управлiння ДКЦПФР до ВАТ Донецької фiнансово-промислової компанiї "Донецькоблагробуд" помилково закрив провадження у справi у зв'язку з тим, що мiж сторонами виник господарський спiр про стягнення штрафних санкцiй за правопорушення на ринку цiнних паперiв, розгляд якого не належить до компетенцiї адмiнiстративних судiв.

Вiдповiдно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС до компетенцiї адмiнiстративних судiв належать спори фiзичних чи юридичних осiб iз суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рiшень (нормативно-правових актiв чи правових актiв iндивiдуальної дiї), дiй чи бездiяльностi. Проте, суди повиннi враховувати, що у разi, якщо предметом спору є визнання недiйсним рiшення загальних зборiв учасникiв (акцiонерiв) господарського товариства, а вимога до суб'єкта владних повноважень є похiдною (наприклад, про державну реєстрацiю припинення юридичної особи), то такий спiр пiдвiдомчий (пiдсудний) господарським судам. У цьому разi вiдповiдна вимога про державну реєстрацiю припинення юридичної особи є похiдною.

Наприклад, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України (постанова вiд 12 червня 2007 р.) у справi за позовом заступника прокурора Iвано-Франкiвської областi в iнтересах держави в особi Фонду державного майна України до ТОВ "Лукойл-Нафтохiм", ЗАТ "Лукор", Виконавчого комiтету Калуської мiської ради та ВАТ "Орiана" про визнання частково недiйсним установчого договору ЗАТ "Лукор" та зобов'язання вчинити дiї розглянула справу за правилами ГПК.

У той же час Господарський суд Iвано-Франкiвської областi необгрунтовано розглянув справу за правилами КАС (постанова вiд 12 квiтня 2006 р.) та задовольнив позов приватної фiрми "Камертон" до Виконавчого комiтету Iвано-Франкiвської мiської ради про визнання недiйсними протоколу загальних зборiв ТзПВ "Iнтерком-Зуб" про реорганiзацiю та рiшення виконавчого комiтету Iвано-Франкiвської мiської ради про реєстрацiю реорганiзацiї. Окрiм того, господарський суд не врахував, що вiдповiдачем у справах за позовами про визнання недiйсними рiшень органiв управлiння товариства є товариство.

У зв'язку з цим суди повиннi суворо дотримуватися вимог процесуального закону при вирiшеннi питання щодо юрисдикцiй судiв, щоб не позбавляти осiб їх конституцiйного права на правосуддя через вiдомчi розбiжностi.

Застосування господарськими судами способiв захисту прав, не передбачених законом

Як засвiдчив аналiз судових рiшень, що надiйшли для узагальнення, деякi господарськi суди, задовольняючи позовнi вимоги, застосовують такi способи захисту прав та законних iнтересiв осiб, якi не передбаченi чинним законодавством.

Зокрема, ст. 16 Цивiльного кодексу України (далi - ЦК) визначено такi способи захисту цивiльних прав та iнтересiв судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недiйсним; 3) припинення дiї, яка порушує право; 4) вiдновлення становища, яке iснувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурi; 6) змiна правовiдношення; 7) припинення правовiдношення; 8) вiдшкодування збиткiв та iншi способи вiдшкодування майнової шкоди; 9) вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рiшення, дiй чи бездiяльностi органу державної влади, органу влади Автономної Республiки Крим або органу мiсцевого самоврядування, їхнiх посадових i службових осiб.

Аналогiчний перелiк способiв захисту цивiльних прав встановлено ст. 20 ГК.

Однак, наприклад, набула поширення практика розгляду судами позовiв про визнання рiшень загальних зборiв правомочними. Проте господарським судам необхiдно враховувати, що рiшення загальних зборiв та iнших органiв управлiння господарського товариства, якi є за своєю правовою природою актами, є дiйсними, якщо у судовому порядку не буде встановлено iнше, тобто iснує презумпцiя легiтимностi рiшень вiдповiдних органiв управлiння.

Так, Господарський суд Днiпропетровської областi у рiшеннi вiд 6 квiтня 2007 р. у справi за позовом ЗАТ "Трубний завод ВСМПО-АВIСМА" до ВАТ "Нiкопольський пiвденно-трубний завод", Г. про визнання дiйсними загальних зборiв акцiонерiв обгрунтовано зробив висновок про те, що у суду вiдсутнi пiдстави для задоволення такого позову, оскiльки заявленi вимоги про визнання дiйсними загальних зборiв та їх рiшення не вiдповiдають можливим способам захисту прав та iнтересiв, встановлених господарським (цивiльним) законодавством.

У постановi Днiпропетровського апеляцiйного господарського суду вiд 19 червня 2007 р., якою апеляцiйну скаргу ЗАТ "Трубний завод ВСМПО-АВIСМА" залишено без задоволення, а також пiдкреслюється, що вимога про визнання дiйсним рiшення загальних зборiв акцiонерiв не є спором про наявнiсть чи вiдсутнiсть цивiльного права, тобто не є позовом про визнання. Зазначена вимога не може бути предметом спору та розглядатися самостiйно.

З аналогiчних пiдстав не пiдлягають задоволенню вимоги про визнання загальних зборiв учасникiв (акцiонерiв) товариства такими, що вiдбулися, визнання реорганiзацiї такою, що вiдбулась. У деяких випадках суди при цьому допускають помилки.

Наприклад, Господарський суд Одеської областi рiшенням вiд 21 грудня 2006 р. необгрунтовано задовольнив позов ТОВ "Iнститут аналiзу права" до виробничо-комерцiйної фiрми "Алеа" про визнання реорганiзацiї такою, що вiдбулася.

Не пiдлягають задоволенню i вимоги щодо змiни судом мiсця проведення загальних зборiв господарського товариства.

Наприклад, Харкiвський апеляцiйний господарський суд у постановi вiд 3 жовтня 2006 р. у справi за позовом ТОВ "Надiя-Iнвест" до ВАТ "Лебединське хлiбоприймальне пiдприємство", ТОВ "Севен Хiлз Iнвестментс Груп" про змiну мiсця проведення загальних зборiв акцiонерiв, скасувавши рiшення Господарського суду Сумської областi вiд 27 липня 2006 р., вказав, що чинне законодавство не передбачає можливостi подання до господарського суду позову iз зазначеною вимогою.

Встановивши, що предмет позову не спiввiдноситься iз встановленими законом способами захисту прав, господарський суд повинен вiдмовити в позовi. Деякi суди помилково припиняють провадження у справi в зв'язку з її непiдвiдомчiстю (непiдсуднiстю) суду.

Так, Житомирський апеляцiйний господарський суд постановою вiд 9 грудня 2005 р. скасував рiшення Господарського суду Вiнницької областi вiд 23 червня 2005 р. у справi за позовом Державної акцiонерної компанiї "Укрмедпром" до ВАТ "Фермент", ДКЦПФР про скасування рiшення загальних зборiв у зв'язку з тим, що предмет позову не вiдповiдає встановленим законом способам захисту прав (рiшення загальних зборiв може бути визнано судом недiйсними, а не скасовано), тому господарський суд повинен був вiдмовити в позовi, а не припинити провадження у справi.

Господарським судам слiд враховувати, що акцiонери (учасники) господарського товариства не вправi також звертатися до суду за захистом прав та iнтересiв iнших акцiонерiв (учасникiв) господарського товариства та самого товариства, а також обгрунтовувати свої вимоги порушенням прав iнших акцiонерiв (учасникiв) товариства.

Так, у постановi Судової палати у господарських справах Верховного Суду України вiд 9 серпня 2005 р. у справi за позовом ТОВ "Транс-Агро-Сервiс" до ТОВ "Агропромислова компанiя "Хронос", ВАТ "Український кредитно-торговий банк", ВАТ "Благовiщенське хлiбоприймальне пiдприємство" про визнання недiйсним договору встановлено, що ТОВ "Транс-Агро-Сервiс" (акцiонер ВАТ "Благовiщенське хлiбоприймальне пiдприємство") звернулося до господарського суду з позовом про визнання недiйсним договору застави, укладеного мiж ВАТ "Благовiщенське хлiбоприймальне пiдприємство" та ВАТ "Український кредитно-торговий банк", у зв'язку з порушенням цим договором прав позивача як акцiонера.

Рiшенням Господарського суду м. Києва вiд 10 листопада 2004 р., залишеним без змiн постановою Київського апеляцiйного господарського суду вiд 23 грудня 2004 р., позов задоволено.

Залишаючи без змiн постанову Вищого господарського суду України вiд 7 квiтня 2005 р., якою зазначенi рiшення скасовано, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України в задоволеннi позову вiдмовила, вказавши, що Вищий господарський суд України обгрунтовано виходив з того, що не можна вважати такою, що грунтується на законi, прийняту судами позицiю про ототожнення власних прав та iнтересiв акцiонера з правами та iнтересами самого товариства.

В iншому випадку Господарський суд Днiпропетровської областi у справi за позовом П. до українсько-чеського ЗАТ "Iскра-Ланiо" про визнання недiйсним рiшення загальних зборiв обгрунтовано зробив висновок, що посилання позивача на те, що iнший акцiонер вiдповiдача - Б. також не брав участi в загальних зборах акцiонерiв, рiшення якого оскаржується, є безпiдставними, оскiльки позивачем не надано доказiв щодо надання останнiм повноважень позивачевi на захист його прав та iнтересiв у судовому засiданнi. Позивач повинен довести, що певними дiями (бездiяльнiстю) було безпосередньо порушено його права та iнтереси, бо iнакше суд повинен вiдмовити у позовi.

Вирiшуючи спiр по сутi, господарський суд повинен встановити наявнiсть в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матерiального права або законного iнтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявнiсть чи вiдсутнiсть факту їх порушення або оспорювання. Зокрема, не можуть бути також задоволенi позовнi вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому i щодо якого невiдомо, чи буде воно порушено, наприклад, вимоги про припинення дiй шляхом заборони чинити перешкоди позивачу щодо участi у загальних зборах тощо.

Такий висновок зробив Виший господарський суд України у постановi вiд 6 лютого 2007 р. у справi за позовом ТОВ "Виробничо-комерцiйне товариство"Укртрансгаз-Сервiс" до ТОВ "Юнiс реєстр консалтинг", ВАТ по газопостачанню та газифiкацiї "Черкасигаз", третя особа - Нацiональна акцiонерна компанiя "Нафтогаз України" про визнання недiйсними рiшень загальних зборiв, припинення дiй. Звертаючись до суду, позивач просив здiйснити захист його права шляхом заборони вiдповiдачам чинити перешкоди щодо його участi у загальних зборах.

Виший господарський суд України вказав, що оскiльки правовою пiдставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав i охоронюваних законом iнтересiв (ст. 1 ГПК), право на позов у особи виникає пiсля порушення вiдповiдачем її права, тобто захисту пiдлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому i щодо якого невiдомо, буде воно порушено чи нi.

Спори щодо визнання недiйсними установчих документiв господарського товариства, а також щодо внесення змiн до установчих документiв господарського товариства

Наведенi вище статистичнi данi свiдчать, що зазначена категорiя спорiв є однiєю з найчисельнiших серед корпоративних спорiв, якi розглядалися господарськими судами. При цьому основна частина спорiв вказаної категорiї була пов'язана з припиненням юридичної особи. Вiдповiдно до ст. 110 ЦК, ст. 38 Закону вiд 15 травня 2003 р. N 755-IV "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб-пiдприємцiв" пiдставою для припинення юридичної особи є визнання недiйсним запису про проведення державної реєстрацiї через порушення закону, допущенi при створеннi юридичної особи, якi не можна усунути, а вiдповiдний позов може бути пред'явлено до суду, зокрема органом, що здiйснює державну реєстрацiю, а також учасником юридичної особи.

Господарським судам необхiдно звернути увагу на те, що не всi спори, пов'язанi з вимогою про припинення господарського товариства, є корпоративними спорами, та вiдповiдно до цього вирiшувати питання про пiдвiдомчiсть (пiдсуднiсть) спору господарським судам.

До категорiї корпоративних не належать спори про визнання недiйсними установчих документiв господарського товариства та припинення юридичної особи, якi порушуються за позовами органiв Державної податкової служби України та iнших суб'єктiв владних повноважень, що здiйснюють контроль за дiяльнiстю товариства, а також органiв, що здiйснюють державну реєстрацiю юридичних осiб. Цi спори як публiчно-правовi за зверненням суб'єкта владних повноважень на пiдставi п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС вiднесено до юрисдикцiї адмiнiстративних судiв.

Такий висновок, наприклад, зроблено колегiєю суддiв Судової палати у цивiльних справах Верховного Суду України в ухвалi вiд 14 березня 2007 р. у справi за позовом Державної податкової iнспекцiї у Святошинському районi м. Києва до Я., Ц., ТОВ "Укртехiнтелпроект", третя особа - Святошинська районна в м. Києвi державна адмiнiстрацiя - про визнання установчих документiв господарського товариства недiйсними.

Також Господарський суд м. Києва ухвалою вiд 26 квiтня 2007 р. обгрунтовано вiдмовив у прийняттi позовної заяви у справi за позовом Державної податкової iнспекцiї у Печерському районi м. Києва до В., ТОВ "Технологiя К" про визнання недiйсними установчих документiв.

Господарський суд вказав, що iнспекцiя не є учасником корпоративних правовiдносин по вiдношенню до вiдповiдачiв. Зважаючи на те, що позивачем у справi виступає суб'єкт владних повноважень, а також з огляду на пiдстави i предмет позову, спiр не пiдлягає вирiшенню в господарському судi. Висновок мiсцевого суду був пiдтриманий Київським апеляцiйним господарським судом у постановi вiд 18 липня 2007 р.

З вказаної категорiї спорiв до корпоративних належать лише спори за позовами учасникiв (засновникiв, акцiонерiв) господарського товариства, пов'язанi з вимогами про визнання недiйсними установчих документiв господарського товариства та припинення юридичної особи у зв'язку з порушеннями вимог законодавства щодо порядку їх прийняття i затвердження.

Вимоги до змiсту установчих документiв передбаченi статтями 88, 143, 154 ЦК, ч. 2 ст. 57, ст. 82 ГК, статтями 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону вiд 19 вересня 1991 р. N 1576-XII "Про господарськi товариства" (далi - Закон N 1576-ХII). За змiстом ч. 4 ст. 4 зазначеного Закону вiдсутнiсть в установчих документах вiдомостей, обов'язковiсть яких визначена законом, є пiдставою для вiдмови у державнiй реєстрацiї товариства та змiн, внесених до установчих документiв товариства. Ця норма кореспондується iз ч. 1 ст. 27, ст. 30 Закону N 755-IV.

Як свiдчать аналiзованi справи, недолiком чинного законодавства є невизначенiсть пiдстав та наслiдкiв визнання недiйсними установчих документiв господарських товариств з урахуванням правової природи цих документiв.

Суд може визнати недiйсними установчi документи за наявностi одночасно таких умов:

- на момент розгляду справи вони не вiдповiдають вимогам законодавства;

- допущенi при їх прийняттi та затвердженнi порушення не можуть бути усунутi;

- вiдповiднi положення установчих документiв порушують права та законнi iнтереси позивачiв.

Так, наприклад, з пiдстав вiдсутностi передбачених законом положень у статутi Господарський суд Львiвської областi прийняв рiшення про визнання недiйсним статуту у справi N 3/166-9/439.

У ч. 2 ст. 87 ЦК передбачено, що установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договiр мiж учасниками, якщо iнше не встановлено законом. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 82 ГК засновницький договiр є установчим документом повного товариства i командитного товариства, а статут - установчим документом акцiонерного товариства (далi - АТ), товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю (далi - ТОВ) i товариства з додатковою вiдповiдальнiстю (далi - ТДВ).

При вирiшеннi спорiв про визнання установчих документiв господарського товариства недiйсними господарським судам необхiдно розмежовувати правову природу статуту та установчого (засновницького) договору товариства.

Так, статут юридичної особи за своєю правовою природою є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскiльки вiн мiстить норми, обов'язковi для учасникiв товариства, посадових осiб товариства та iнших працiвникiв, враховуючи порядок затвердження та внесення змiн до статуту.

Пiдставами для визнання актiв, в тому числi статуту, недiйсними, є невiдповiднiсть його вимогам чинного законодавства та/або визначенiй законом компетенцiї органу, який видав (затвердив) цей акт. Крiм того, обов'язковою умовою визнання акта недiйсним є порушення у зв'язку з прийняттям вiдповiдного акта прав та законних iнтересiв позивача.

Проте деякi суди помилково визначають правову природу статуту як правочину, i, вiдповiдно, застосовують щодо статуту норми, якi регламентують пiдстави недiйсностi правочинiв.

Так, у постановi Львiвського апеляцiйного господарського суду вiд 14 травня 2007 р. у справi за позовом Н. до ТОВ "Компанiя "Терланд-Агро", С. про визнання частково недiйсним статуту ТОВ та зобов'язання внести змiни до статуту суд зробив висновок про те, що статут є правочином, оскiльки вiн є дiєю учасникiв товариства, спрямованою на набуття, змiну або припинення цивiльних прав та обов'язкiв, пов'язаних iз участю в товариствi.

А Господарський суд Днiпропетровської областi у рiшеннi вiд 28 грудня 2005 р. у справi за позовом ТОВ "Депозитарно-фондова компанiя "Славутич-Капiтал" до ВАТ "Днiпроводбуд" помилково визначив природу статуту як одностороннього правочину та застосував щодо статуту норму про правочин, що порушує публiчний порядок (ст. 228 ЦК). Це рiшення скасував Днiпропетровський апеляцiйний господарський суд постановою вiд 20 березня 2006 р.

У зв'язку з цим господарським судам необхiдно враховувати, що статут не є одностороннiм правочином, оскiльки вiдповiдно до статей 36, 41, 59 Закону N 1576-XII статут затверджується (змiнюється) загальними зборами учасникiв (засновникiв, акцiонерiв) господарського товариства. А загальнi збори не є нi суб'єктом права, нi органом, який здiйснює представництво товариства, оскiльки вiдповiдно до статей 48, 62 вказаного Закону виконавчий орган здiйснює дiї вiд iменi товариства. Не є статут i договором, оскiльки вiдповiдно до ст. 626 ЦК договором є домовленiсть двох або бiльше сторiн, спрямована на встановлення, змiну або припинення цивiльних прав та обов'язкiв. А статут затверджується (змiнюється) не за домовленiстю всiх учасникiв (засновникiв, акцiонерiв) товариства, а бiльшiстю у 3/4 чи простою бiльшiстю голосiв акцiонерiв (учасникiв) товариства (статтi 42, 59 Закону N 1576-XII).

При вирiшеннi господарськими судами спорiв про визнання недiйсним статуту необхiдно звернути увагу на те, що пiдставами для цього можуть бути лише випадки, прямо передбаченi законом.

Так, рiшенням Господарського суду Чернiгiвської областi вiд 5 травня 2006 р. у справi за позовом ТОВ "Сiверщина-Iнвест" до ВАТ "Чернiгiвський рiчковий порт" про визнання недiйсною нової редакцiї статуту встановлено, що оскiльки чинним законодавством не передбачено, що порушення строку, встановленого для повiдомлення органу державної реєстрацiї про змiни в установчих документах, тягне визнання змiн до установчих документiв недiйсними, позов є безпiдставним, необгрунтованим, а тому задоволенню не пiдлягає. Рiшення залишене без змiн постановою Вищого господарського суду України вiд 3 жовтня 2006 р., а Верховний Суд України ухвалою вiд 7 грудня 2006 р. вiдмовив в порушеннi провадження з перегляду постанови у касацiйному порядку зазначеної постанови Вищого господарського суду України.

Обов'язковою умовою визнання акта недiйсним є порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом iнтересiв позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду вiдсутнi пiдстави для задоволення позову.

При вирiшеннi спорiв про визнання недiйсним установчого договору господарського товариства господарським судам необхiдно враховувати, що з набранням чинностi ЦК (статтi 142, 153) договiр про створення (заснування) АТ, ТОВ та ТДВ не регулює вiдносини мiж учасниками (акцiонерами) товариства при здiйсненнi ним дiяльностi та припиняє свою дiю пiсля досягнення мети - створення i державної реєстрацiї товариства. Цi договори повиннi вiдповiдати загальним вимогам, що пред'являються до правочинiв, i при розглядi спорiв про визнання їх недiйсними суди повиннi керуватися вiдповiдними нормами про недiйснiсть правочинiв.

При аналiзi судових рiшень виявилося, що у господарських судiв вiдсутнiй єдиний пiдхiд до формування суб'єктного складу справ цiєї категорiї.

У зв'язку з цим виникає необхiднiсть роз'яснити господарським судам, що у зв'язку з рiзною правовою природою статуту та установчого договору господарського товариства у справах про визнання недiйсним статуту вiдповiдачем є товариство, вiдсутня необхiднiсть залучати до участi у справi всiх учасникiв (акцiонерiв) товариства, а в справах щодо визнання недiйсним установчого (засновницького) договору мають залучатися всi учасники (акцiонери) товариства як сторони договору.

Господарськi суди протягом перiоду, що аналiзується, розглядали також спори щодо внесення змiн i доповнень до установчих документiв господарських товариств. Внесення змiн до статуту АТ, ТОВ та ТДВ вiдповiдно до статей 41, 42, 59 Закону N 1576-XII належить до виключної компетенцiї загальних зборiв товариства.

Господарськi суди також повиннi враховувати, що суди не вправi своїм рiшенням вносити змiни до установчих документiв товариства - вирiшення цього питання не належить до компетенцiї суду й означало б втручання у внутрiшню дiяльнiсть товариства. Пiдвiдомчими (пiдсудними) судам є лише справи у спорах про спонукання товариства внести змiни до установчих документiв товариства у випадку, якщо невнесенням таких змiн порушуються права чи охоронюванi законом iнтереси осiб.

Господарським судам також пiдвiдомчi (пiдсуднi) спори щодо недiйсностi внесених змiн до установчих документiв товариства або визнання недiйсними рiшень загальних зборiв щодо внесення змiн до установчих документiв.

Спори щодо визнання рiшень загальних зборiв учасникiв (акцiонерiв) господарського товариства недiйсними

Чинне законодавство не визначає пiдстав для визнання недiйсними актiв органiв юридичної особи на вiдмiну вiд пiдстав визнання недiйсними правочинiв. Так, ч. 5 ст. 98 ЦК передбачено право учасника товариства на оскарження рiшення загальних зборiв до суду, проте не встановлено пiдстав для визнання рiшення загальних зборiв недiйсними.