Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства

У порядку інформації доводяться до відома відповіді Вищого арбітражного суду України на запити щодо застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства.

1. Спори за участю державних податкових органів.

1.1. Який строк позовної давності - загальний чи скорочений - слід застосовувати до позовів, пов'язаних зі стягненням пені за прострочку ввезення на митну територію України товарів за бартерними операціями згідно з Указом Президента України від 27.01.95 "Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" та розрахунків згідно з Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"?

За змістом частини третьої статті 2 Цивільного кодексу України відносини, що виникають внаслідок застосування податковими органами майнової відповідальності до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення строків зарахування виручки в іноземній валюті та ввезення товарів за бартерними операціями, не регулюються цивільним законодавством. Тому відсутні правові підстави для застосування до цих відносин статті 72 Цивільного кодексу України.

1.2. Чи може вважатись виконаним зобов'язання за бартерним контрактом, якщо відсутні документи про перетинання товарами кордону, тобто вантажна митна декларація?

Відповідно до статті 11 Указу Президента України від 27.01.95 "Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" однією з необхідних умов застосування відповідних санкцій є неввезення на митну територію України товарів за бартерною угодою протягом 90 календарних днів з дати митного оформлення (дати виписки вивізної вантажної митної декларації) товарів, що фактично експортовані за таким договором.

Що ж до ввезення товарів, то воно вважається здійсненим з моменту оформлення відповідної вантажної митної декларації у порядку, встановленому Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 N 574.

1.3. Чи вправі податковий орган застосовувати до спільного підприємства фінансові санкції у вигляді пені за несвоєчасне надходження валютної виручки, якщо сторони за договором на підставі статті 217 Цивільного кодексу України домовились про взаємозалік заборгованості?

Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не ставить стягнення пені за порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, у залежність від обраного сторонами порядку проведення розрахунків, в тому числі і основаних на заліку взаємозаборгованості резидента і нерезидента.

2. Спори, пов'язані зі сплатою внесків до державних цільових фондів.

2.1. Чи можна вважати, що установи банків, які здійснювали закупівлю валюти в період з 02.10.98 (дата набрання чинності Указом Президента України від 31.08.98 "Про невідкладні заходи щодо погашення заборгованості з виплати пенсій") по 03.11.98 (дата видання Кабінетом Міністрів України постанови N 1740 "Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій") і не нараховували збір на обов'язкове пенсійне страхування, мають заборгованість до цього фонду?

Згідно зі статтею 2 Указу Президента України від 31.08.98 "Про невідкладні заходи щодо погашення заборгованості з виплати пенсій" збір на обов'язкове пенсійне страхування за ставками, встановленими цим Указом, підлягає сплаті у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Такий порядок встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.98 N 1740 "Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій", якій надано зворотну силу (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.11.98 N 1852).

2.2. Чи застосовується стаття 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" у разі нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування підприємцям - фізичним особам?

Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" такий збір з зазначених у цьому пункті осіб обчислюється, виходячи з суми оподатковуваного доходу (прибутку). Такий доход (прибуток) визначається відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 N 12 (з подальшими змінами і доповненнями).

2.3. Чи може норматив робочих місць для інвалідів, а отже, і розмір відрахувань до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за нестворення робочих місць для інвалідів обчислюватись у десяткових дробах?

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) розмір відрахувань до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за невиконання вимог статті 19 Закону визначається середньою заробітною платою на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Поняття робочого місця інваліда визначено Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 N 314. За змістом згаданого Положення робоче місце інваліда - це окреме робоче місце (а не його частина) на підприємстві, де створено необхідні умови для праці інваліда. Таке робоче місце вважається створеним, якщо у повному обсязі відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Отже розмір відповідних відрахувань підприємствами коштів до відділень Фонду соціального захисту інвалідів залежить від кількості не створених робочих місць, обрахованої виходячи з цілих чисел, а не будь-якої їх частки - десятих, відсотків тощо.

2.4. Які суб'єкти підприємницької діяльності є платниками збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення?

Статтею 2 Закону України "Про формування Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" (далі - Закон) до числа платників названого збору віднесено тих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють її з метою отримання прибутку, а також сплачують заробітну плату. Отже для стягнення цього збору необхідна наявність обох зазначених у названій статті умов.

3. Спори за участю Укрзалізниці.

3.1. Яким документом може підтверджуватись вартість вантажу?

Документом, який підтверджує вартість вантажу не обов'язково повинні бути передбачені статтею 115 Статуту залізниць України рахунок або інший документ відправника. Такими доказами за змістом статті 130 названого Статуту можуть бути й інші розрахункові документи, зокрема, платіжні доручення на перерахування коштів.

Отже, якщо розрахунки за продукцію здійснювались шляхом перерахування коштів поставщику (продавцю), який не є відправником вантажу, залізниця не має права залишати без розгляду претензію про відшкодування втрат, недостачі, псування або пошкодження вантажу тільки з тієї підстави, що до претензії не додано рахунок відправника вантажу.

3.2. Якими нормативними актами слід керуватись у вирішенні спорів про відшкодування витрат залізниці, пов'язаних з користуванням земельними ділянками під складськими приміщеннями, користуванням під'їзними коліями та їх амортизацією тощо?

Згідно зі статтею 71 Статуту залізниць України (далі - Статут) взаємовідносини залізниці з іншими підприємствами щодо порядку і умов експлуатації залізничних під'їзних колій, подачі і забирання вагонів визначається договором. Статтею 76 Статуту передбачено, що порядок розроблення та форми таких договорів встановлюються Правилами перевезення вантажів. До затвердження Міністерством транспорту України зазначених Правил взаємовідносини залізниці з контрагентами мають визначатись законодавством, чинним на момент укладання відповідних договорів, та цими договорами.

Залізниці також вправі на підставі угод надавати у користування суб'єктам підприємницької діяльності станційні склади і майданчики, що перебувають у їх віданні, та приймати рішення про складування за плату суб'єктами підприємницької діяльності вантажів у смузі відведення, а також надавати дозвіл на будівництво тимчасових споруд (статті 9 і 12 Статуту). Розмір відповідної плати повинен встановлюватись сторонами в договорі. Відповідність чи невідповідність умов цих договорів вимогам законодавства має оцінюватись арбітражним судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладання спірної угоди (пункт 10 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 N 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").

4. Чи може бути підставою для визнання недійсним договору застави, який підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, відсутність рішення вищого органу господарського товариства про передачу майна в заставу?

Відповідно до статті 20 Закону України "Про власність" суб'єктом права колективної власності є, зокрема, господарське товариство, яке набуває цивільних прав і обов'язків через свої органи. Тому у разі укладення договору застави органом господарського товариства без порушення наданих йому повноважень та норм чинного законодавства у арбітражного суду відсутні правові підстави для визнання такого договору недійсним.

5. Чи можливе отримання засновником товариства з обмеженою відповідальністю дивідендів за результатами роботи цього товариства, якщо засновник не повністю вніс у статутний фонд визначений установчими документами свій внесок?

Згідно з пунктом "Б" частини першої статті 10 Закону України "Про господарські товариства"(в редакції Закону України від 23.12.97, введеного в дію з 22.01.98) право на отримання дивідендів пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів. Питання про виплату дивідендів засновнику, який не повністю сплатив свій внесок до статутного фонду, повинно вирішуватись з урахуванням установчих документів та зібраних у справі доказів.

6. За якими цінами і тарифами повинні здійснюватись розрахунки зі споживачами за природний газ і послуги, пов'язані з його транспортуванням, за договорами, укладеними у 1996-1998 р.р.?

Постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.98 N 1998 "Про удосконалення порядку формування цін" не містить вказівок щодо будь-яких перерахунків зі споживачами продукції за минулі роки - у ній йдеться лише про приведення ціни на продукцію у відповідність з її реальною собівартістю з урахуванням питомої ваги імпортних сировини і матеріалів, використаних у виготовленні продукції та сплачених в іноземній валюті станом на 01.12.98.

7. Чи поширюється дія Постанови Верховної Ради України від 25.06.93 "Про норматив обігу платіжних документів в Україні" на перерахування іноземної валюти в межах України з одної установи банку до іншої?

Постанова Верховної Ради України від 25.06.93 "Про норматив обігу платіжних документів в Україні" (з подальшими змінами) не ставить загальний порядок обігу платіжних документів у залежність від характеру операції, яку має бути здійснено установою банку за цими документами, чи виду валюти.

8. Як треба розуміти термін "перетин митного кордону"?

Відповідно до статті 37 Митного кодексу України переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню. Операції, що входять до митного оформлення, і порядок їх здійснення визначаються Державною митною службою України відповідно до цього Кодексу.

Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 N 574 Положення про вантажну митну декларацію пов'язує початок митного оформлення з обов'язковим поданням суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності згаданої декларації та прийняття її органом Державної митної служби України (пункти 2-6 названого Положення), а здійсненим митне оформлення може вважатись за наявності на всіх аркушах декларації особистої номерної печатки інспектора митниці (пункт 8 цього ж Положення).

Що ж до моменту перетину митного кордону, то він має визначитись згідно з абзацами десятим-чотирнадцятим пункту 1.7 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 N 307.

9. Чи має право арбітражний суд за заявою прокурора, поданою в інтересах податкового органу, який не був стороною у справі, виносити відповідно до статті 121 Арбітражного процесуального кодексу України ухвалу про звернення стягнення державного мита на майно відповідача?

Статтею 121 Арбітражного процесуального кодексу України право звернутись з заявою про відстрочку, розстрочку або зміну способу виконання рішення арбітражного суду надано стороні у справі, а отже, прокурор чи його заступник можуть звернутись з такою вимогою в інтересах сторони, якою може бути лише орган державної влади чи місцевого самоврядування, яким законом надано повноваження органів виконавчої влади. Податкові органи, яким надсилається наказ арбітражного суду про стягнення державного мита для примусового виконання, не є стороною у справі.