Про службові відрядження

У зв'язку із здійсненням заходів щодо забезпечення соціального захисту населення в умовах лібералізації цін Кабінет Міністрів України

1. Установити, що підприємства, об'єднання, установи й організації відшкодовують відрядженим працівникам витрати по найму житлового приміщення при поданні виправдних документів у розмірі фактичних витрат з урахуванням додаткових послуг, що надаються у готелях, але не вище 125 крб. на добу.

Відшкодування вказаних витрат у розмірі понад 125 крб. на добу провадиться з дозволу керівника підприємства, об'єднання, установи й організації.

У разі відсутності документів, що підтверджують витрати по найму житлового приміщення, вони можуть відшкодовуватися відрядженому працівникові у розмірах, визначених керівником підприємства, об'єднання, установи й організації, але не вище 40 крб. на добу у столицях держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і автономних республік, обласних центрах і містах республіканського підпорядкування, 30 крб. в інших містах і районних центрах, 20 крб. - у решті населених пунктів.

Відрядженому працівникові відшкодовується плата за бронювання місця у готелях у розмірі 50 процентів його вартості.

2. За кожну добу перебування працівника у відрядженні, враховуючи час перебування у дорозі, йому сплачуються добові у розмірі 50 карбованців.

Працівникам, тимчасово переведеним або відрядженим для роботи у зоні відчуження на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, сплачуються добові з розрахунку 65 крб. за кожний день перебування в цій зоні.

У разі відрядження строком на один день або у таку місцевість, звідки відряджений має можливість щоденно повертатись до місця постійного проживання, добові сплачуються у половинному розмірі.

3. Витрати по проїзду до місця відрядження і назад відшкодовуються відрядженому працівникові у розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі), включаючи страхові внески по державному обов'язковому страхуванню пасажирів на транспорті, оплату послуг по попередньому продажу проїзних квитків і витрати за користування в поїздах постільними речами.

Витрати по проїзду відрядженого працівника в м'якому вагоні, у каютах, що оплачуються по I-IV групах тарифних ставок, на судах морського флоту, в каютах I і II категорії на судах річкового флоту, а також на повітряному транспорті по квиткам І класу відшкодовуються в кожному окремому випадку з дозволу керівника підприємства, об'єднання, установи і організації при поданні проїзних документів.

4. Надати право керівникам підриємств, об'єднань, установ і організацій у випадках, коли розмір витрат по службових відрядженнях відомий заздалегідь, провадити оплату вказаних витрат відрядженим працівникам, за їх згодою, без подання виправних документів.

5. Установити, що підприємства й організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівникам, направленим для виконання монтажних, налагоджувальних і будівельних робіт, працівникам, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проходить у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер у розмірах, передбачених колективними договорами (або за погодженням із замовником). Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) не можуть перевищувати 50 крб. на добу, що сплачуються працівникам при службових відрядженнях, а працівникам, які виконують роботу у зоні відчуження на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи вахтовим методом, - 65 крб. на добу.

Працівникам, направленим для виконання монтажних, налагоджувальних і будівельних робіт і для виконання робіт вахтовим методом, незалежно від строку відрядження, витрати по проїзду до місця відрядження і назад і по найму житлового приміщення (крім випадків, коли їм надається житло безплатно) відшкодовуються у порядку, встановленому пунктами 1 і 3 цієї постанови.

6. Відрядження працівників здійснюється з дозволу керівників підприємств, об'єднань, установ і організацій. Строк відрядження визначається керівниками, але не може перевищувати одного місяця.

Строк відрядження працівників, які направляються для виконання монтажних, налагоджувальних і будівельних робіт, не повинен перевищувати одного року.

7. Міністерству фінансів України розробити і затвердити разом з Міністерством праці України інструкцію про службові відрядження.

8. Визнати такими, що втратили чинність:

розпорядження Ради Міністрів УРСР від 25 березня 1988 р. N 136;

пункт 6 постанови Ради Міністрів УРСР і Ради Федерації незалежних профспілок України від 5 листопада 1990 р. N 337 "Про деякі заходи щодо закріплення кадрів у будівництві в період переходу до ринкових відносин";

постанову Кабінету Міністрів УРСР від 22 травня 1991 р. N 11 "Про відшкодування витрат по службових відрядженнях" (ЗП України, 1991 р., N 5, ст. 43);

пункт 1 розпорядження Кабінету Міністрів УРСР від 10 червня 1991 р. N 49;

пункт 8 постанови Кабінету Міністрів України від 1 січня 1992 р. N 1 "Про здійснення першочергових заходів щодо забезпечення соціального захисту населення в умовах лібералізації цін".

Ця постанова вводиться в дію з 1 квітня 1992 року.