• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження Положення про порядок проведення примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів)

Національна служба посередництва і примирення | Наказ, Положення від 24.04.2001 № 92
НАЦІОНАЛЬНА СЛУЖБА ПОСЕРЕДНИЦТВА І ПРИМИРЕННЯ
Н А К А З
N 92 від 24.04.2001
Про затвердження Положення про порядок проведення примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів)
( Із змінами, внесеними згідно з Наказом НСПП N 38 від 23.01.2002 )
Відповідно до підпункту 15 пункту 4 Положення про Національну службу посередництва і примирення, затвердженого Указом Президента України від 17 листопада 1998 року N 1258/98, із змінами, внесеними Указом Президента України від 30 грудня 2000 року N 1393/2000,
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Положення про порядок проведення примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів), що додається.
2. Вважати таким, що втратило чинність, Положення про порядок проведення примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів) на підприємствах і в галузях, на яких відповідно до статті 24 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" проведення страйків забороняється, затверджене наказом Національної служби посередництва і примирення від 04 травня 1999 року N 38, із доповненнями, внесеними наказом Національної служби посередництва і примирення від 11 листопада 1999 року N 104.
3. Керівникам структурних підрозділів Національної служби посередництва і примирення вжити організаційних заходів щодо реалізації норм затвердженого пунктом 1 цього наказу Положення в практичній діяльності по сприянню вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів).
4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.
Голова Національної служби
посередництва і примирення

В.М.Руденко
Затверджено
наказом Національної служби
посередництва і примирення
від 24 квітня 2001 року N 92
Положення про порядок проведення примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів)
( У тексті Положення слова "у відповідності із" замінено на слова "відповідно до" згідно з Наказом НСПП N 38 від 23.01.2002 )
I. Загальні положення
1.1. Це Положення визначає правові і організаційні засади здійснення відповідно до Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" системи заходів по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів), в т.ч. класифікацію розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин, визначення сторін колективних трудових спорів (конфліктів) та органів (осіб), уповноважених представляти їх інтереси, порядок формування вимог найманих працівників, профспілки, порядок і строки розгляду вимог найманих працівників або профспілки, порядок проведення примирних процедур, шляхи і форми сприяння Національною службою посередництва і примирення вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів).
1.2. Основні терміни:
підприємство - самостійний господарюючий суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу);
структурні підрозділи - цехи, відділи, ферми, інші господарюючі підрозділи, що здійснюють діяльність на підставі положення, затвердженого директором підприємства (об'єднання), і очолюються керівником, який призначається (затверджується) на посаду директором підприємства;
структурні одиниці - виробничо-господарські суб'єкти підприємства, що мають статус, визначений у статуті (положенні) підприємства, є цілісними майновими комплексами, виробляють продукцію (виконують роботу, надають послуги) в єдиному (замкнутому) технологічному процесі, знаходяться за юридичною адресою підприємства (об'єднання) або в іншому місці, а також відокремлені підрозділи підприємства чи об'єднань (філіали, представництва, відділення тощо) з правами відкриття поточних і розрахункових рахунків;
статут підприємства - основний документ, на основі якого діє підприємство. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств - власником майна за участю трудового колективу. У статуті підприємства визначаються:
власник підприємства;
найменування підприємства;
місцезнаходження підприємства;
предмет і цілі діяльності підприємства;
органи управління підприємства і порядок їх формування;
компетенція і повноваження трудового колективу підприємства та його виборних органів;
орган, який має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та інше).
порядок утворення майна підприємства;
умови реорганізації та припинення діяльності підприємства;
комерційна таємниця підприємства - відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам;
колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, укладення чи зміни колективного договору, угоди, виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, невиконання вимог законодавства про працю;
найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві, в установі та організації, в їх об'єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю;
окремі категорії найманих працівників - групи найманих працівників, які належать до однієї відповідної професії з відповідним рівнем освіти та відповідною спеціалізацією і які виконують відповідний кваліфікаційний рівень робіт;
трудовий колектив - це усі громадяни, які своєю працею беруть участь у діяльності підприємства (установи, організації) на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством;
професійна спілка (профспілки) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання);
об'єднання профспілок - добровільні об'єднання профспілкових організацій (первинних, місцевих, обласних, регіональних, галузевих) для здійснення завдань і функцій, визначених Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності";
профспілковий орган - орган, створений згідно із статутом (положенням) профспілки, об'єднання (асоціації) профспілок;
роботодавець - власник підприємства, установи або організації незалежно від форм власності, виду діяльності чи галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, які відповідно до законодавства використовують найману працю;
об'єднання роботодавців - добровільні об'єднання роботодавців (на місцевому, обласному, регіональному, загальнодержавному рівнях), які відповідно до статутів (положень) наділені повноваженнями представляти інтереси роботодавців;
момент виникнення колективного трудового спору (конфлікту) - дата, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від власника чи уповноваженого ним органу (представника) повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника чи уповноваженого ним органу (представника) або коли строки розгляду вимог, передбачені Законом, закінчилися, а відповіді від власника не надійшло;
примирна комісія - орган, призначений для вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту), та який складається з представників сторін;
посередник - це підготовлена Національною службою посередництва і примирення особа, яка в разі визначення її за спільним вибором сторін колективного трудового спору (конфлікту), набуває статусу незалежного посередника;
незалежний посередник - це визначена за спільним вибором сторін колективного трудового спору (конфлікту) особа, яка сприяє встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні примирною комісією взаємоприйнятного рішення;
трудовий арбітраж - орган, який складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті колективного трудового спору (конфлікту);
арбітр - це підготовлена Національною службою посередництва і примирення особа, яка в разі залучення її сторонами колективного трудового спору (конфлікту) для участі в роботі трудового арбітражу, набуває статусу члена трудового арбітражу і має право розгляду колективного трудового спору (конфлікту) з метою прийняття рішення по його суті;
Національна служба посередництва і примирення - постійно діючий державний орган, який сприяє поліпшенню соціально-трудових відносин та запобігає виникненню колективних трудових спорів (конфліктів), прогнозує їх та сприяє своєчасному їх вирішенню, здійснює посередництво для вирішення таких спорів (конфліктів);
страйк - це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємств, установ, організацій (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).
( Підпункт 1.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом НСПП N 38 від 23.01.2002 )
II. Предмет колективного трудового спору (конфлікту)
2.1. Відповідно до статті 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" (далі - Закон) колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин щодо:
а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;
б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;
в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;
г) невиконання вимог законодавства про працю.
2.2. До підпункту а) статті 2 Закону - розбіжності щодо встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту - відносяться:
- розбіжності щодо нормування і оплати праці;
- розбіжності щодо умов і охорони праці;
- розбіжності щодо регулювання режиму праці, тривалості робочого часу і відпочинку;
- розбіжності щодо забезпечення продуктивної зайнятості;
- розбіжності щодо поділу і кооперації праці;
- розбіжності щодо організації і обслуговування робочих місць;
- розбіжності щодо організації підбору персоналу та його розвитку;
- розбіжності щодо соціальних гарантій, компенсацій, пільг;
- розбіжності щодо комунально-побутового обслуговування;
- розбіжності щодо санітарно-побутового обслуговування;
- розбіжності щодо медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;
- розбіжності щодо організації громадського харчування та питтєвого режиму на виробництві;
- розбіжності щодо участі трудового колективу у погодженні статуту (положення) підприємства (на державних підприємствах) або внесенні змін до нього;
- розбіжності щодо участі трудового колективу в призначенні (обранні) керівника підприємства, установи, організації у випадках, передбачених чинним законодавством;
- розбіжності в інших питаннях соціально-економічних умов праці та виробничого побуту.
2.3. До підпункту б) статті 2 Закону - розбіжності щодо укладення або зміни колективного договору - відносяться:
- розбіжності щодо укладення колективного договору, угоди;
- розбіжності щодо внесення змін до колективного договору, угоди.
2.4. До підпункту в) статті 2 Закону - розбіжності щодо виконання колективного договору, угоди - відносяться:
на виробничому рівні:
- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про зміни в організації виробництва і праці;
- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про забезпечення продуктивної зайнятості;
- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про нормування і оплату праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);
- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про встановлення гарантій, компенсацій, пільг;
- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про участь трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом);
- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку;
- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про умови і охорону праці;
- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;
- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про гарантії діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працівників;
- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про умови регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;
- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про передбачені ним додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.
на територіальному рівні:
- розбіжності щодо виконання положень регіональної угоди про гарантії праці і забезпечення продуктивної праці населення;
- розбіжності щодо виконання положень регіональної угоди про мінімальні соціальні гарантії оплати праці і доходів всіх груп і верств населення, які забезпечували б достатній рівень життя;
- розбіжності щодо виконання положень регіональної угоди про трудові відносини, режим роботи і відпочинку;
- розбіжності щодо виконання положень регіональної угоди про умови охорони праці;
- розбіжності щодо виконання положень регіональної угоди про житлово-побутове, медичне, культурне обслуговування, організацію оздоровлення і відпочинку;
- розбіжності щодо виконання положень регіональної угоди про передбачені нею вищі порівняно з генеральною угодою соціальні гарантії, компенсації, пільги.
на галузевому рівні
- розбіжності щодо виконання положень галузевої угоди про нормування і оплату праці, встановлення для підприємств галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації на основі єдиної тарифної сітки по мінімальній межі та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов праці окремих професійних груп і категорій працівників галузі (підгалузі);
- розбіжності щодо виконання положень галузевої угоди про встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій, пільг у сфері праці і зайнятості;
- розбіжності щодо виконання положень галузевої угоди про трудові відносини;
- розбіжності щодо виконання положень галузевої угоди про умови і охорону праці;
- розбіжності щодо виконання положень галузевої угоди про житлово-побутове, медичне, культурне обслуговування, організацію оздоровлення і відпочинку;
- розбіжності щодо виконання положень галузевої угоди про умови зростання фондів оплати праці;
- розбіжності щодо виконання положень галузевої угоди про встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.
на національному рівні:
- розбіжності щодо виконання положень генеральної угоди про гарантії праці і забезпечення продуктивної зайнятості;
- розбіжності щодо виконання положень генеральної угоди про мінімальні соціальні гарантії оплати праці і доходів всіх груп і верств населення, які забезпечували б достатній рівень життя;
- розбіжності щодо виконання положень генеральної угоди про розмір прожиткового мінімуму, мінімальні нормативи;
- розбіжності щодо виконання положень генеральної угоди про соціальне страхування;
- розбіжності щодо виконання положень генеральної угоди про трудові відносини, режим роботи і відпочинку;
- розбіжності щодо виконання положень генеральної угоди про умови охорони праці і навколишнього природного середовища;
- розбіжності щодо виконання положень генеральної угоди про задоволення духовних потреб населення;
- розбіжності щодо виконання положень генеральної угоди про умови зростання фондів оплати праці та встановлення міжгалузевих співвідношень в оплаті праці.
2.5. До підпункту г) статті 2 Закону - невиконання вимог законодавства про працю - відносяться:
- невиконання вимог законодавства про гарантії при укладенні, зміні та припиненні трудових договорів (контрактів) найманих працівників;
- невиконання вимог законодавства про забезпечення зайнятості звільнених працівників;
- невиконання вимог законодавства про регулювання режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;
- невиконання вимог законодавства про нормування і оплату праці;
- невиконання вимог законодавства про гарантії і компенсації (пільги);
- невиконання вимог законодавства про охорону праці, в т.ч. щодо відшкодування у встановленому порядку шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров'я;
- невиконання вимог законодавства про гарантії щодо зайнятості, умов та охорони праці жінок;
- невиконання вимог законодавства про гарантії щодо зайнятості, умов та охорони праці молоді;
- невиконання вимог законодавства про надання пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням;
- невиконання вимог законодавства про гарантії діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;
- невиконання вимог законодавства про забезпечення державного соціального страхування;
- невиконання вимог законодавства з інших питань, які регулюються чинним законодавством про працю.
III. Сторони колективного трудового спору (конфлікту)
3.1. Сторонами колективного трудового спору (конфлікту) на виробничому рівні є:
- наймані працівники підприємства, установи, організації та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи представник;
- наймані працівники структурного підрозділу підприємства, установи, організації та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи представник;
- окремі категорії найманих працівників підприємства, установи, організації та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи представник;
- профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація (якщо ці повноваження надані найманими працівниками в колективному договорі) та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи представник з питань виконання колективного договору;
- профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація (якщо ці повноваження передбачені відповідно до статті 9 Закону України "Про підприємства в Україні" в статуті (положенні) підприємства, установи, організації) та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи представник з питань виконання колективного договору.
3.2. Сторонами колективного трудового спору (конфлікту) на територіальному рівні є:
- наймані працівники підприємств, установ, організацій однієї або декількох галузей (професій) однієї адміністративно-територіальної одиниці та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;
- профспілки, їх об'єднання (якщо висуваються вимоги щодо виконання положень регіональної угоди) та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;
- профспілки, їх об'єднання або інші органи, уповноважені відповідно до чинного законодавства найманими працівниками на представництво їх інтересів, та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;
3.3. Сторонами колективного трудового спору (конфлікту) на галузевому рівні є:
- наймані працівники підприємств, установ, організацій однієї галузі (професії) однієї або декількох адміністративно-територіальних одиниць та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;
- профспілки, їх об'єднання (якщо висуваються вимоги щодо виконання положень галузевої угоди) та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;
- профспілки, їх об'єднання (якщо висуваються вимоги щодо виконання положень галузевої угоди на регіональному рівні) та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;
- профспілки, їх об'єднання або інші органи, уповноважені відповідно до чинного законодавства найманими працівниками однієї галузі (професії) на представництво їх інтересів, та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;
3.4. Сторонами колективного трудового спору (конфлікту) на національному рівні є:
- наймані працівники підприємств, установ, організацій однієї або декількох галузей (професій) однієї або декількох адміністративнотериторіальних одиниць та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники на території більшості адміністративно-територіальних одиниць України, передбачених частиною другою статті 133 Конституції України;
- профспілки, їх об'єднання (якщо висуваються вимоги щодо виконання положень Генеральної угоди) та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;
- профспілки, їх об'єднання або інші органи, уповноважені відповідно до чинного законодавства найманими працівниками однієї або декількох галузей (професій) на території більшості адміністративно-територіальних одиниць України, передбачених частиною другою статті 133 Конституції України, на представництво їх інтересів, та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники.
3.5. Визначення уповноваженого найманими працівниками на представництво органу здійснюється:
на виробничому рівні
- загальними зборами (конференцією) найманих працівників підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або окремих категорій найманих працівників;
- шляхом збору підписів найманих працівників (не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу або окремої категорії найманих працівників;
- шляхом визначення в колективному договорі уповноваженого найманими працівниками органу на представництво їх інтересів;
- шляхом визначення в статуті (положенні) підприємства, установи, організації органу на представництво інтересів найманих працівників;
на територіальному рівні
- конференцією представників найманих працівників підприємств, установ і організацій однієї або декількох галузей відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
- зборами найманих працівників підприємств, установ і організацій однієї або декількох галузей відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
- шляхом збору підписів найманих працівників (не менше половини підписів членів трудових колективів підприємств, установ, організацій однієї або декількох галузей відповідної адміністративно-територіальної одиниці);
- рішенням профспілок, їх об'єднань (якщо висуваються вимоги щодо виконання положень регіональної угоди);
на галузевому рівні
- конференцією представників найманих працівників підприємств, установ і організацій однієї галузі (професії);
- зборами найманих працівників підприємств, установ і організацій однієї галузі (професії);
- шляхом збору підписів найманих працівників (не менше половини підписів членів трудових колективів підприємств, установ, організацій відповідної галузі);
- рішенням профспілок, їх об'єднань (якщо висуваються вимоги щодо виконання положень галузевої угоди);
на національному рівні
- конференцією представників найманих працівників однієї або декількох галузей (професій) на території більшості адміністративно-територіальних одиниць України, передбачених частиною другою статті 133 Конституції України;
- рішенням профспілок, їх об'єднань (якщо висуваються вимоги щодо виконання положень генеральної угоди), які підписали генеральну угоду.
3.6. Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" уповноважений найманими працівниками на представництво орган є єдиним повноважним представником найманих працівників до моменту припинення такого спору (конфлікту).
IV. Формування вимог найманих працівників
4.1. Вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються і затверджуються:
- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є наймані працівники підприємства, установи, організації, - загальними зборами (конференцією) найманих працівників підприємства, установи, організації або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше ніж половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації;
- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є наймані працівники структурного підрозділу підприємства, установи, організації, - загальними зборами (конференцією) найманих працівників структурного підрозділу підприємства, установи, організації або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше ніж половини підписів членів трудового колективу структурного підрозділу підприємства, установи, організації;
- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є окрема категорія найманих працівників підприємства, установи, організації, - загальними зборами (конференцією) цих найманих працівників підприємства, установи, організації або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше ніж половини підписів членів трудового колективу окремої категорії найманих працівників підприємства, установи, організації;
- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є профспілкова організація (якщо ці повноваження надані найманими працівниками в колективному договорі) з питань виконання колективного договору, - рішенням виборного органу відповідної профспілкової організації;
- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є інша уповноважена найманими працівниками організація (якщо ці повноваження надані найманими працівниками в колективному договорі) з питань виконання колективного договору, - загальними зборами (конференцією) найманих працівників підприємства, установи, організації або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше ніж половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації;
- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є профспілкова (якщо ці повноваження передбачені відповідно до статті 9 Закону України "Про підприємства в Україні" в статуті (положенні) підприємства, установи, організації), - рішенням виборного органу відповідної профспілкової організації;
- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є інша уповноважена найманими працівниками організація (якщо ці повноваження передбачені відповідно до статті 9 Закону України "Про підприємства в Україні" в статуті (положенні) підприємства, установи, організації), - рішенням цієї організації.
4.2. Вимоги найманих працівників на територіальному рівні формуються і затверджуються:
- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є наймані працівники однієї або декількох галузей однієї адміністративно-територіальної одиниці, - конференцією представників найманих працівників підприємств, установ і організацій однієї або декількох галузей відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є наймані працівники однієї або декількох галузей однієї адміністративно-територіальної одиниці, - шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше ніж половини підписів членів трудових колективів підприємств, установ, організацій однієї або декількох галузей відповідної адміністративно-територіальної одиниці);
- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є профспілки, їх об'єднання (якщо висуваються вимоги щодо виконання положень регіональної угоди) - рішенням виборного органу профспілок, їх об'єднань;
( Частина третя підпункту 4.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом НСПП N 38 від 23.01.2002 )
- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є інший уповноважений найманими працівниками орган, - рішенням цього органу.
4.3. Вимоги найманих працівників на галузевому рівні формуються і затверджуються:
- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є наймані працівники однієї галузі однієї або декількох адміністративно-територіальних одиниць, - конференцією представників найманих працівників підприємств, установ і організацій однієї галузі однієї або двох відповідних адміністративно-територіальних одиниць;
- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є наймані працівники однієї галузі однієї або декількох адміністративно-територіальних одиниць, - шляхом збору підписів найманих працівників (не менше половини підписів членів трудових колективів підприємств, установ, організацій відповідної галузі);
- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є профспілки, їх об'єднання (якщо висуваються вимоги щодо виконання положень галузевої угоди) - рішенням та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;
- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є профспілки, їх об'єднання (якщо висуваються вимоги щодо виконання положень галузевої угоди на регіональному рівні) - рішенням профспілок, їх об'єднань;
- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є інші уповноважені найманими працівниками органи - рішенням цих органів.
4.4. Вимоги найманих працівників на національному рівні формуються і затверджуються:
- конференцією представників найманих працівників однієї або декількох галузей (професій) на території більшості адміністративно-територіальних одиниць України, передбачених частиною другою статті 133 Конституції України;
- рішенням профспілок, їх об'єднань (якщо висуваються вимоги щодо виконання положень генеральної угоди), які підписали генеральну угоду.
4.5. Разом із висуненням вимог збори (конференція) найманих працівників, профспілки, їх об'єднання, інші уповноважені найманими працівниками організації (органи) визначають орган чи особу, які будуть представляти їх інтереси. Рішення зборів (конференції), профспілок, їх об'єднань, інших уповноважених найманими працівниками організацій (органів) оформляється відповідним протоколом.
4.6. Вимоги найманих працівників, профспілки чи об'єднання профспілок, інших уповноважених найманими працівниками органів оформляються відповідним протоколом і надсилаються власнику або уповноваженому ним органу (представнику). Разом із протоколом про затвердження вимог власнику або уповноваженому ним органу (представнику) надсилається рішення про визначення органу чи особи, які будуть представляти їх інтереси.
4.7. Дата вручення вимог власнику або уповноваженому ним органу (представнику) повинна бути зафіксована в журналі або в інших реєстраційних формах обліку вхідної кореспонденції або в формі підпису безпосередньо власника або керівника уповноваженого власником органу (представника) на другому екземплярі вимог, що залишається в представника найманих працівників, або поштовим документом (квитанція), що підтверджує відправку вимог рекомендованим листом.
V. Порядок і строки розгляду вимог найманих працівників або профспілки
5.1. Власник або уповноважений ним орган (представник) зобов'язаний розглянути вимоги найманих працівників, категорій найманих працівників, колективу працівників чи профспілки та повідомити їх представників про своє рішення у триденний строк з дня одержання вимог.
5.2. Якщо задоволення вимог виходить за межі компетенції уповноваженого власником органу (представника), він зобов'язаний надіслати їх у триденний строк з дня одержання вимог власнику або до відповідного вищестоящого органу управління, який має право прийняти рішення, про що він повідомляє іншу сторону. При цьому строк розгляду вимог найманих працівників кожною інстанцією не повинен перевищувати трьох днів.
5.3. Загальний строк розгляду вимог і прийняття рішення (з урахуванням часу пересилання) не повинен перевищувати тридцяти днів з дня одержання цих вимог власником або уповноваженим ним органом (особою) до моменту одержання найманими працівниками чи профспілкою повідомлення від власника або відповідного вищестоящого органу управління про прийняте ним рішення.
5.4. Рішення власника або відповідного вищестоящого органу управління викладається у письмовій формі і не пізніше наступного дня надсилається представницькому органу іншої сторони колективного трудового спору (конфлікту) разом із соціально-економічним обгрунтуванням.
VI. Момент виникнення колективного трудового спору (конфлікту)
6.1. Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від власника чи уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника чи уповноваженого ним органу (представника) або коли строки розгляду вимог, передбачених цим Законом , закінчилися, а відповіді від власника не надійшло.
Рішення про вступ у колективний трудовий спір (конфлікт) у зв'язку з незгодою з рішенням власника чи уповноваженого ним органу (представника) або закінченням строків розгляду вимог і ненадходженням відповіді від власника передбачає вказання причин і дати вступу в колективний трудовий спір (конфлікт), необхідність надсилання письмових інформацій про вступ в колективний трудовий спір органам, передбаченим частиною другою статті 6 Закону.
6.2. Про виникнення колективного трудового спору (конфлікту) орган, який представляє інтереси найманих працівників або профспілки, зобов'язаний у триденний строк письмово проінформувати власника чи уповноважений ним орган (представника), місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за місцем знаходження підприємства та Національну службу посередництва і примирення:
якщо колективний трудовий спір (конфлікт) виник на виробничому рівні в селі, селищі, місті районного підпорядкування, то письмова інформація надсилається власнику чи уповноваженому ним органу (представнику), відповідній районній державній адміністрації, відповідній сільській, селищній, міській раді і відповідному відділенню Національної служби посередництва і примирення;
якщо колективний трудовий спір (конфлікт) виник на виробничому рівні в місті обласного підпорядкування, то письмова інформація надсилається власнику чи уповноваженому ним органу (представнику), Раді міністрів Автономної Республіки Крим (в Автономній Республіці Крим) або відповідній обласній державній адміністрації, міській раді і відповідному відділенню Національної служби посередництва і примирення;
якщо колективний трудовий спір (конфлікт) виник на територіальному рівні в місті обласного підпорядкування, то письмова інформація надсилається власнику чи уповноваженому ним органу (представнику), Раді міністрів Автономної Республіки Крим (в Автономній Республіці Крим) або відповідній обласній державній адміністрації, міській раді і відповідному відділенню Національної служби посередництва і примирення;
якщо колективний трудовий спір (конфлікт) виник на територіальному рівні в сільському районі, то письмова інформація надсилається власнику чи уповноваженому ним органу (представнику), районній державній адміністрації, відповідній сільській, селищній або міській раді (в районному центрі) і відповідному відділенню Національної служби посередництва і примирення;
якщо колективний трудовий спір (конфлікт) виник на територіальному обласному рівні, то письмова інформація надсилається власнику чи уповноваженому ним органу (представнику), відповідній обласній державній адміністрації, міській раді (обласного центру) і відповідному відділенню Національної служби посередництва і примирення;
якщо колективний трудовий спір (конфлікт) виник на територіальному республіканському (в Автономній Республіці Крим) рівні, то письмова інформація надсилається власнику чи уповноваженому ним органу (представнику), Раді міністрів Автономної Республіки Крим, Сімферопольській міській раді і відділенню Національної служби посередництва і примирення в Автономній Республіці Крим;
якщо колективний трудовий спір (конфлікт) виник на галузевому регіональному рівні, то письмова інформація надсилається власнику чи уповноваженому ним органу (представнику), відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим або обласній державній адміністрації, відповідно Сімферопольській міській раді або міській раді обласного центру і відповідному відділенню Національної служби посередництва і примирення;
якщо колективний трудовий спір (конфлікт) на галузевому рівні, то письмова інформація надсилається власнику чи уповноваженому ним органу (представнику), Київській міській державній адміністрації, Київській міській раді і Національній службі посередництва і примирення;
якщо колективний трудовий спір (конфлікт) виник на національному рівні, то письмова інформація надсилається власнику чи уповноваженому ним органу (представнику), Київській міській державній адміністрації, Київській міській раді і Національній службі посередництва і примирення.
VII. Реєстрація висунутих працівниками вимог та колективного трудового спору (конфлікту)
7.1. Відповідно до положень частини шостої статті 15 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" реєстрації Національною службою посередництва і примирення підлягають:
висунуті відповідно до норм статей 2 і 4 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" вимоги найманих працівників;
колективні трудові спори (конфлікти).
7.2. Для реєстрації висунутих працівниками вимог та колективного трудового спору (конфлікту) відділ НСПП по роботі в містах Києві та Севастополі і відділення НСПП в Автономній Республіці Крим та областях в день отримання (але не пізніше наступного дня) направляють Національній службі посередництва і примирення письмове повідомлення про виникнення колективного трудового спору (конфлікту), в якому містяться такі дані:
інформація про момент виникнення та сторони колективного трудового спору (конфлікту);
вимоги найманих працівників.
7.3. Реєстрація колективного трудового спору (конфлікту) та висунутих найманими працівниками вимог здійснюється на підставі розпорядження НСПП, в якому визначаються:
- факт реєстрації колективного трудового спору (конфлікту);
- реєстраційний номер колективного трудового спору (конфлікту);
- факт реєстрації висунутих найманими працівниками вимог.
У випадках, якщо окремі висунуті найманими працівниками вимоги не відповідають положенням статті 2 Закону, в розпорядженні НСПП робиться обгрунтований висновок, в якому зазначаються причини відмови в їх реєстрації.
Розпорядження НСПП про реєстрацію колективного трудового спору (конфлікту) та висунутих найманими працівниками вимог надсилається сторонам колективного трудового спору (конфлікту), відповідним місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, відповідним відділенням НСПП в Автономній Республіці Крим та областях (по містах Києву і Севастополю - відділу НСПП по роботі в містах Києві та Севастополі).
7.4. Реєстраційний номер, який присвоюється колективному трудовому спору, складається із:
перші три цифри - порядковий номер реєстрації (для прикладу - 001);
через дефіс наступні дві цифри - останні дві цифри поточного року (для прикладу - 01);
через дріб записується код адміністративно-територіальної одиниці;
через дефіс - позначення буквою рівня колективного трудового спору (на виробничому рівні - В, на територіальному рівні - Т, на галузевому рівні - Г, на національному рівні - Н).
Коди адміністративно-територіальних одиниць:
Автономна Республіка Крим - 01
Вінницька область - 02
Волинська область - 03
Дніпропетровська область - 04
Донецька область - 05
Житомирська область - 06
Закарпатська область - 07
Запорізька область - 08
Івано-Франківська область - 09
Київська область - 10
Кіровоградська область - 11
Луганська область - 12
Львівська область - 13
Миколаївська область - 14
Одеська область - 15
Полтавська область - 16
Рівненська область - 17
Сумська область - 18
Тернопільська область - 19
Харківська область - 20
Херсонська область - 21
Хмельницька область - 22
Черкаська область - 23
Чернівецька область - 24
Чернігівська область - 25
місто Київ - 26
місто Севастополь - 27
7.5. Книга реєстрації висунутих найманими працівниками вимог та колективних трудових спорів (конфліктів) є документом для службового користування і зберігається із дотриманням правил, встановлених чинними нормативно-правовими актами. Книга реєстрації висунутих найманими працівниками вимог та колективних трудових спорів (конфліктів) ведеться відділом розв'язання колективних трудових спорів (конфліктів) НСПП і зберігається у відділі.
7.6. Всі документи з питань висунутих працівниками вимог та колективних трудових спорів (конфліктів), що надходять до НСПП, приймаються:
щодо колективних трудових спорів (конфліктів) на національному, галузевому та виробничому (для підприємств, які мають структурні підрозділи на території декількох адміністративно-територіальних одиниць України) рівнях, - відділом розв'язання колективних трудових спорів (конфліктів) НСПП;
щодо колективних трудових спорів (конфліктів) на виробничому і територіальному рівнях - відділеннями НСПП в Автономній Республіці Крим та областях (по містах Києву і Севастополю - відділом НСПП по роботі в містах Києві та Севастополі).
7.7. Документи реєструються в установленому порядку в книгах вхідних документів та з контрольними картками передаються відповідно голові НСПП, начальнику відділення НСПП для попереднього розгляду.
По кожному колективному трудовому спору (конфлікту) заводиться справа, в якій повинні бути такі документи:
а) письмова інформація відповідно до статті 6 Закону органу, який представляє інтереси найманих працівників, або профспілки про виникнення колективного трудового спору (конфлікту);
б) вимоги найманих працівників, затверджені відповідно до норм статей 2 і 4 Закону, та копії рішень про їх затвердження;
в) документи, що підтверджують повноваження сторін колективного трудового спору (конфлікту) - копії протоколів зборів, конференції трудового колективу із вказанням органу чи особи, які будуть представляти інтереси найманих працівників, копія наказу (розпорядження) про призначення представника власника або його уповноваженого органу, в установленому порядку затверджена виписка із статуту (положення) підприємства, установи чи організації про його структуру, власника або уповноваженого ним органу (представника) із вказанням, ким затверджений статут (положення);
г) копія рішення власника або уповноваженого ним органу (представника) про відмову у задоволенні вимог найманих працівників разом із соціально-економічним обгрунтуванням або документи, що підтверджують направлення і отримання власником чи уповноваженим ним органом (представником) вимог і закінчення встановлених Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" строків їх розгляду;
д) копія рішення уповноваженого представницького органу найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки про незгоду з рішенням власника чи уповноваженого ним органу (представника) про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог або рішення уповноваженого представницького органу найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки про вступ у колективний трудовий спір (конфлікт) у разі ненадходження на його адресу у передбачені статтею 5 Закону строки відповіді на вимоги найманих працівників;
е) інші документи, що стосуються даного колективного трудового спору (конфлікту).
7.8. Відмова у реєстрації висунутих працівниками вимог та колективного трудового спору (конфлікту) може бути у випадках:
коли висунуті найманими працівниками вимоги не відповідають положенням статті 2 Закону;