Про затвердження Положення про порядок проведення примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів)

коли в результаті перевірки не підтвердились повноваження представників сторін колективного трудового спору (конфлікту);

коли порушені положення статті 4 Закону щодо процедури висунення вимог найманих працівників.

Відмова в реєстрації констатує факт відступлення від норм законодавчих та нормативно-правових актів, що регулюють примирні процедури, і тимчасово зупиняє їх до усунення виявлених порушень.

Після усунення виявлених порушень орган, уповноважений представляти інтереси найманих працівників, або профспілка подають необхідні документи і реєстрація висунутих працівниками вимог та колективного трудового спору проводиться відповідно до встановленого порядку.

7.9. Зняття колективного трудового спору (конфлікту) з реєстрації здійснюється розпорядженням НСПП на підставі подання відповідно відділу НСПП по роботі в містах Києві та Севастополі, відділення НСПП в Автономній Республіці Крим та областях, яке направляється відділу розв'язання колективних трудових спорів (конфліктів) НСПП після отримання письмового повідомлення про закінчення колективного трудового спору (конфлікту) від сторін спору.

8.1. Перевірка, в разі необхідності, повноважень представників сторін колективного трудового спору (конфлікту), здійснюється відповідно до частини 6 статті 15 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

8.2. Положення про порядок перевірки повноважень представників сторін колективного трудового спору (конфлікту) затверджується Національною службою посередництва і примирення.

8.3. За результатами перевірки повноважень представників сторін колективного трудового спору (конфлікту) НСПП приймає рішення.

8.4. По колективних трудових спорах (конфліктах) на національному та галузевому рівнях рішення приймається головою Національної служби посередництва і примирення, на територіальному і виробничому рівнях рішення приймаються начальниками відділень Національної служби посередництва і примирення в Автономній Республіці Крим та областях.

8.5. Рішення Національної служби посередництва і примирення складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині вказуються найменування органу Національної служби посередництва і примирення, дата прийняття рішення, найменування сторін колективного трудового спору (конфлікту).

Описова частина рішення повинна містити стислий виклад результатів перевірки повноважень сторін колективного трудового спору (конфлікту), заяв, пояснень сторін та їх представників, опис дій, виконаних Національною службою посередництва і примирення під час проведення перевірки повноважень сторін колективного трудового спору (конфлікту).

У мотивувальній частині рішення вказуються обставини справи, встановлені Національною службою посередництва і примирення, докази, на підставі яких прийняте рішення, законодавчі та нормативно-правові акти, якими Національна служба посередництва і примирення керувалася, приймаючи рішення.

Резолютивна частина має містити рекомендації про приведення повноважень сторін відповідно до чинного законодавства, шляхи здійснення сторонами колективного трудового спору (конфлікту) заходів щодо визначення повноважних сторін колективного трудового спору (конфлікту).

8.6. Прийняте рішення підписується головою Національної служби посередництва і примирення (в разі прийняття рішення по колективному трудовому спору (конфлікту) на національному чи галузевому рівнях) або начальником відповідного регіонального відділення Національної служби посередництва і примирення (в разі прийняття рішення по колективному трудовому спору (конфлікту) на територіальному чи виробничому рівнях).

8.7. Рішення надсилається сторонам колективного трудового спору (конфлікту) не пізніше ніж в п'ятиденний строк від дня отримання звернення сторін колективного трудового спору (конфлікту).

8.8. Рішення Національної служби посередництва і примирення мають рекомендаційний характер і повинні розглядатися сторонами колективного трудового спору (конфлікту) та відповідними центральними або місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування у триденний строк. Результати розгляду рішення Національної служби посередництва і примирення доводяться до відома сторін колективного трудового спору (конфлікту) та Національної служби посередництва і примирення.

Розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється:

а) примирною комісією:

з питань встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту і укладення або зміни колективного договору, угоди;

б) трудовим арбітражем:

в разі неприйняття примирною комісією рішення у встановлені строки (примирною комісією на виробничому рівні - у п'ятиденний, примирними комісіями на галузевому та територіальному рівнях - у десятиденний, примирною комісією на національному рівні - п'ятнадцятиденний строк з моменту утворення комісій), або ж відповідно продовжені за згодою сторін колективного трудового спору (конфлікту);

в разі неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) з цих питань;

з питань виконання колективного договору, угоди, невиконання вимог законодавства про працю.

10.1. Примирна комісія - тимчасовий позавідомчий орган, що створюється сторонами соціально-трудових відносин при виникненні колективного трудового спору (конфлікту) відносно:

а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;

б) укладання чи зміни колективного договору, угоди.

Примирна комісія складається із представників сторін.

Представниками сторін колективного трудового спору (конфлікту) в примирній комісії можуть бути працівники установ, що перебувають в колективному трудовому спорі, або ж уповноважені професійних спілок, членами яких є учасники колективного трудового спору (конфлікту), які отримали повноваження найманих працівників на представлення їх інтересів в примирній комісії, або ж уповноважені організацій, яким їх статутом чи положенням надано право представляти інтереси членів організацій - учасників колективного трудового спору, які отримали повноваження найманих працівників на представлення їх інтересів в примирній комісії.

Колективні трудові спори (конфлікти) розглядаються на виробничому, галузевому, територіальному та національному рівнях відповідною примирною комісією.

10.2. Основним завданням примирної комісії є вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту).

Відповідно до цього завдання примирна комісія здійснює такі функції:

- обмін думками представників сторін про умови та порядок вирішення колективного трудового спору (конфлікту);

- консультації представників сторін із заінтересованими органами державної влади, іншими компетентними організаціями, установами та фізичними особами;

- обговорення варіантів вирішення колективного трудового спору (конфлікту) і вибір з них найбільш прийнятного рішення.

10.3. Відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирних процедурах членів примирної комісії, здійснюється відповідно до Положення про порядок відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирній процедурі по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту) незалежного посередника, членів примирної комісії і трудового арбітражу, затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення, Міністерства фінансів України і Міністерства праці та соціальної політики України від 01.12.1999 року N 116/308/210.

10.4. Примирна комісія утворюється за ініціативою однієї із сторін колективного трудового спору (конфлікту):

- на виробничому рівні - у триденний,

- на галузевому або територіальному - у п'ятиденний,

- на національному рівні у десятиденний строк з моменту виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з рівної кількості представників сторін.

Рішення про встановлення кількості представників сторін визначається сторонами спільно і оформляється відповідним протоколом.

Порядок делегування представників до комісії, персональний склад представників та їхні повноваження вирішуються кожною із сторін самостійно. Зміна складу представників однієї із сторін допускається у разі невиконання представником (представниками) обов'язків перед стороною колективного трудового спору (конфлікту), яку вони представляють.

Визначення представників сторін колективного трудового спору (конфлікту) до примирної комісії оформляється відповідним рішенням.

Перед початком розгляду справи члени примирної комісії приймають регламент проведення засідань, обирають голову комісії.

10.5. Примирна комісія розглядає колективний трудовий спір (конфлікт) на своїх засіданнях. Веде засідання голова комісії.

За згодою представників сторін у роботі комісії можуть брати участь інші особи, представники зацікавлених органів і організацій як експерти, консультанти.

10.6. Рішення примирної комісії приймається на її засіданнях:

- виробничою примирною комісією у п'ятиденний,

- галузевою або територіальною примирною комісією у десятиденний,

- національною примирною комісією у п'ятнадцятиденний строк з моменту утворення комісії. За згодою сторін ці терміни можуть бути продовжені.

10.7. Примирна комісія повноважна розглядати справу про колективний трудовий спір (конфлікт) і виносити рішення, якщо на її засіданні присутні не менше двох третин представників від кожної із сторін і незалежний посередник, якщо він залучений до участі в роботі примирної комісії.

Рішення оформляється протоколом, має для сторін обов'язкову силу і виконується в порядку і строки, які встановлені цим рішенням.

Рішення примирної комісії направляється сторонам колективного трудового спору (конфлікту) та НСПП або відповідному відділенню НСПП в Автономній Республіці Крим та областях на другий день після прийняття рішення.

10.8. Рішення примирної комісії складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині вказуються найменування підприємства, установи, організації, дата прийняття рішення, найменування сторін колективного трудового спору (конфлікту), прізвища, ім'я та по батькові членів примирної комісії, представників сторін та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб.

Описова частина рішення повинна містити стислий виклад вимог найманих працівників, відповіді власника, уповноваженого ним органу (представника) на висунуті найманими працівниками вимоги разом із соціально-економічним обгрунтуванням, заяв, пояснень сторін та їх представників, інших учасників роботи примирної комісії, опис дій, виконаних примирною комісією.

У мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені примирною комісією, причини виникнення колективного трудового спору (конфлікту), докази, на підставі яких прийняте рішення, законодавство, яким примирна комісія керувалася, приймаючи рішення, обгрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Резолютивна частина має містити висновок про задоволення вимог або відмову у виконанні вимог повністю чи частково по кожній із вимог окремо.

При задоволенні вимог в резолютивній частині рішення вказується найменування сторони, на користь якої вирішено спір, строк виконання дій по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту).

При розгляді колективного трудового спору (конфлікту), що виник при укладенні або зміні колективного трудового договору (угоди), щодо його виконання, в резолютивній частині вказується рішення з кожного спірного положення договору (угоди), а у спорі про спонукання укласти договір (угоду), з посиланням на поданий найманими працівниками проект договору (угоди).

10.9. Після прийняття рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) примирна комісія припиняє свою роботу.

10.10. З ініціативи обох сторін або однієї із сторін колективного трудового спору (конфлікту) до участі в роботі примирної комісії по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту) може бути залучений незалежний посередник.

Незалежний посередник може бути залучений до участі в роботі примирної комісії і в разі неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) з ініціативи однієї із сторін.

11.1. Примирна комісія розглядає за участю незалежного посередника питання колективного трудового спору (конфлікту) відносно:

а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;

б) укладання чи зміни колективного договору, угоди;

Колективні трудові спори (конфлікти) розглядаються на виробничому, галузевому, територіальному та національному рівнях відповідною примирною комісією.

Основним завданням примирної комісії є вироблення за участю незалежного посередника рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту).

Відповідно до цього завдання примирна комісія за участю незалежного посередника здійснює такі функції:

- обмін думками представників сторін про умови та порядок вирішення колективного трудового спору (конфлікту);

- консультації представників сторін із заінтересованими органами державної влади, іншими компетентними організаціями, установами та фізичними особами;

- обговорення варіантів вирішення колективного трудового спору (конфлікту) і вибір з них найбільш прийнятного рішення.

11.2. Незалежний посередник - це визначена за спільним вибором сторін колективного трудового спору (конфлікту) особа, яка сприяє встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні примирною комісією взаємоприйнятного рішення.

Основною метою діяльності незалежного посередника є досягнення довіри сторін колективного трудового спору (конфлікту), встановлення співробітництва між сторонами колективного трудового спору (конфлікту), сприяння сторонам колективного трудового спору (конфлікту) в його вирішенні на взаємоприйнятних умовах.

Діяльність незалежного посередника не може зазнавати втручання з боку будь-якого органу, організації, фізичної особи з метою перешкоджання веденню переговорів, спонукання незалежного посередника до нав'язування сторонам прийняття певного рішення.

Відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирних процедурах незалежного посередника, здійснюється відповідно до Положення про порядок відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирній процедурі по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту) незалежного посередника, членів примирної комісії і трудового арбітражу, затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення, Міністерства фінансів України і Міністерства праці та соціальної політики України від 01.12.1999 року N 116/308/210.

11.3. Процедура залучення незалежного посередника до участі в роботі примирної комісії по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту) визначається Положенням про посередника, яке затверджується Національною службою посередництва і примирення.

Посередник приступає до виконання повноважень незалежного посередника з моменту отримання письмового доручення від органу НСПП, про що він повідомляє сторони колективного трудового спору (конфлікту) протягом доби.

11.4. Незалежний посередник має право:

брати участь в усіх засіданнях примирної комісії; проводити консультації з окремими членами примирної комісії;

пропонувати сторонам для обговорення та відбору різні варіанти вирішення колективного трудового спору (конфлікту);

безоплатно отримувати від сторін колективного трудового спору (конфлікту), НСПП, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, інформацію, необхідну для проведення аналізу, розрахунків, підготовки обгрунтувань;

отримувати копію угоди про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) та копію протоколу про розбіжності, якщо колективний трудовий спір (конфлікт) не врегульовано, в день їх підписання представниками сторін;

ініціювати утворення трудового арбітражу у разі:

- неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбачених пунктами "а" і "б" статті 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

- виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбачених пунктами "в" і "г" статті 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

попереджати членів примирної комісії про допущені ними чи можливі порушення норм чинного законодавства;

повідомляти сторони про можливі наслідки недосягнення ними згоди по суті колективного трудового спору (конфлікту).

11.5. Незалежний посередник під час участі в роботі примирної комісії зобов'язаний:

дотримуватись норм Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", інших законодавчих та нормативно-правових актів;

вивчити суть і причини колективного трудового спору (конфлікту) перед початком роботи у примирній комісії;

з'ясувати наявність достатніх повноважень у членів примирної комісії для прийняття зобов'язання від імені сторін колективного трудового спору (конфлікту);

сприяти створенню у примирній комісії атмосфери, сприятливої для вияснення позицій сторін і пошуку компромісу;

не вдаватись до упередженості або тиску по відношенню до будь-якої з сторін колективного трудового спору (конфлікту);

не оприлюднювати у будь-який спосіб свої висновки по суті колективного трудового спору (конфлікту) під час примирної процедури без згоди на те сторін колективного трудового спору (конфлікту).

11.6. Після прийняття за участю незалежного посередника рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) примирна комісія припиняє свою роботу.

11.7. В разі неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) з ініціативи однієї із сторін або незалежного посередника може бути утворений трудовий арбітраж.

12.1. Трудовий арбітраж - орган, який складається із залучених сторонами колективного трудового спору (конфлікту) фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті колективного трудового спору (конфлікту).

12.2. Основним завданням трудового арбітражу є вирішення по суті спору між сторонами колективного трудового спору (конфлікту).

До трудового арбітражу можуть за згодою сторін передаватися спори, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо:

- встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, укладання чи зміни колективного договору, угоди (в разі неприйняття примирною комісією рішення у встановлені терміни або ж в разі неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо урегулювання цього питання);

- виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;

- невиконання законодавства про працю.

12.3. Трудовий арбітраж утворюється з ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору (конфлікту) або незалежного посередника.

Сторони колективного трудового спору (конфлікту) можуть на власний розсуд визначати кількість трудових арбітрів. Якщо сторони не досягнуть згоди, то трудовий арбітраж складається з трьох арбітрів.

Процедура призначення членів трудового арбітражу визначається Положенням про члена трудового арбітражу (арбітра), яке затверджується Національною службою посередництва і примирення.

Національна служба посередництва і примирення може залучати до участі в роботі трудового арбітражу народних депутатів України, представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

На прохання сторін колективного трудового спору (конфлікту) НСПП або її регіональні відділення направляють своїх спеціалістів, експертів для участі в роботі трудового арбітражу.

До складу трудового арбітражу не можуть входити особи, які є представниками сторін колективного трудового спору (конфлікту), або особи, які в тій чи іншій мірі зацікавлені в його однобічному вирішенні.

12.4. Відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирних процедурах членів трудового арбітражу, здійснюється відповідно до Положення про порядок відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирній процедурі по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту) незалежного посередника, членів примирної комісії і трудового арбітражу, затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення, Міністерства фінансів України і Міністерства праці та соціальної політики України від 01.12.1999 року N 116/308/210.

12.5. Арбітр як член трудового арбітражу має право:

обирати і бути обраним головою трудового арбітражу;

вносити пропозиції до порядку ведення трудового арбітражу;

безоплатно отримувати повну і достовірну інформацію від сторін колективного трудового спору (конфлікту), необхідну для прийняття рішення по суті колективного трудового спору (конфлікту);

залучати, у разі необхідності, за сприянням НСПП до проведення аналізу, розрахунків, підготовки обгрунтувань по суті колективного трудового спору (конфлікту) експертів і спеціалістів НСПП, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування;

попереджати сторони колективного трудового спору (конфлікту) та їх представників про допущені ними порушення норм чинного законодавства та можливі наслідки таких порушень;

повідомляти сторони колективного трудового спору (конфлікту) про можливі наслідки у разі недосягнення згоди по суті колективного трудового спору (конфлікту);

брати участь в прийнятті рішення трудового арбітражу;

на збереження місця роботи (посади) та середнього заробітку на час роботи в трудовому арбітражі;

на оплату праці та відшкодування витрат, пов'язаних з участю у трудовому арбітражі;

на гарантії, передбачені Кодексом законів про працю України для виборних профспілкових працівників, членів рад (правлінь) підприємств і рад трудових колективів.

12.6. Арбітр як член трудового арбітражу зобов'язаний:

вивчити суть і причини колективного трудового спору (конфлікту) перед початком розгляду питання по суті, аналізувати і узагальнювати матеріали та результати розгляду вимог сторін колективного трудового спору (конфлікту);

використати для врегулювання колективного трудового спору (конфлікту) всі можливості, не заборонені законодавством;

надавати на вимогу НСПП інформацію стосовно розгляду колективного трудового спору (конфлікту) та прийнятого трудовим арбітражем рішення;

подати до НСПП інформацію (встановленого зразка) про підсумки участі у процедурі розгляду колективного трудового спору (конфлікту) у триденний строк після її закінчення;

не розголошувати відомості про хід вирішення колективного трудового спору (конфлікту) до його завершення у разі висунення такої вимоги однією із сторін.

12.7. Сторони можуть на свій розсуд домовитись про процедуру розгляду справи трудовим арбітражем. В разі відсутності такої угоди трудовий арбітраж може з дотриманням вимог Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" вести розгляд таким чином, який він вважає доцільним.

Сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце розгляду спору. У разі відсутності такої домовленості місце розгляду визначається трудовим арбітражем з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зустрічності для сторін.

Перед початком роботи трудового арбітражу сторони колективного трудового спору (конфлікту) оформляють спільним протоколом домовленість про обов'язковість рішень трудового арбітражу.

Трудовий арбітраж повинен розпочати розгляд справи відразу після його сформування та закінчити розгляд у десятиденний строк з дня створення. За рішенням більшості членів трудового арбітражу цей строк може бути подовжено до двадцяти днів.

Колективний трудовий спір (конфлікт) розглядається трудовим арбітражем з обов'язковою участю представників сторін, а в разі необхідності - представників інших зацікавлених органів та організацій.

12.8. На своєму першому засіданні члени трудового арбітражу обирають зі свого складу Голову трудового арбітражу. На Голову трудового арбітражу покладається обов'язок вести засідання трудового арбітражу.

Сторонам колективного трудового спору (конфлікту) не менш ніж за 24 години повинно бути надіслано повідомлення про будь-яке слухання та про будь-яке засідання трудового арбітражу, що проводиться з метою ознайомлення з документами або іншими матеріалами.

Всі заяви, документи або інша інформація, що подаються однією із сторін трудовому арбітражу, повинні бути передані іншій стороні колективного трудового спору (конфлікту). Сторонам повинні бути передані також будь-які висновки експертів або інші документи доказового характеру, які можуть впливати на рішення трудового арбітражу.

В роботі трудового арбітражу можуть брати участь представники Національної служби посередництва і примирення.

12.9. При вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) трудовий арбітраж приймає рішення у десятиденний строк з дня його створення. За рішенням більшості членів трудового арбітражу цей строк може бути продовжено до двадцяти днів.

Засідання, де приймається остаточне рішення (резолютивна частина), може бути проведене лише у складі членів трудового арбітражу.

Рішення приймається в засіданні трудовим арбітражем більшістю голосів його членів за результатами вивчення та обговорення всіх обставин колективного трудового спору (конфлікту).

Рішення трудового арбітражу оформляється протоколом і підписується усіма його членами. Член трудового арбітражу, не згодний з рішенням, має право викласти у письмовій формі свою окрему думку, що приєднується до справи.

12.10. Рішення трудового арбітражу складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині вказуються найменування трудового арбітражу, дата прийняття рішення, найменування сторін колективного трудового спору (конфлікту), прізвища, ім'я та по батькові членів трудового арбітражу, представників сторін та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб, відомості про попередню домовленість сторін щодо обов'язковості або необов'язковості виконання сторонами рішення трудового арбітражу.

Описова частина рішення повинна містити стислий виклад вимог найманих працівників, відповіді власника, уповноваженого ним органу (представника) висунуті найманими працівниками вимоги разом із соціально-економічним обгрунтуванням, заяв, пояснень сторін та їх представників, інших учасників роботи трудового арбітражу, опис дій, виконаних трудовим арбітражем.

У мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені трудовим арбітражем, причини виникнення колективного трудового спору (конфлікту), докази, на підставі яких прийняте рішення, законодавство, яким трудовий арбітраж керувався, приймаючи рішення, обгрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Резолютивна частина має містити висновок про задоволення вимог або відмову у виконанні вимог повністю чи частково по кожній із заявлених вимог окремо.

При задоволенні вимог в резолютивній частині рішення вказується найменування сторони, на користь якої вирішено спір, строк виконання дій по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту).

При розгляді колективного трудового спору (конфлікту), що виник при укладенні або зміні колективного трудового договору (угоди), щодо його виконання, в резолютивній частині вказується рішення з кожного спірного положення договору (угоди), а у спорі про спонукання укласти договір (угоду), з посиланням на поданий найманими працівниками проект договору (угоди).

12.11. Прийняте рішення оголошується головою трудового арбітражу у засіданні після закінчення розгляду колективного трудового спору (конфлікту).

12.12. Якщо колективний трудовий спір (конфлікт) не вирішується по суті, то трудовий арбітраж приймає відповідне рішення.

Це рішення трудового арбітражу має містити:

- найменування трудового арбітражу, дату винесення ухвали, найменування сторін колективного трудового спору (конфлікту), представників сторін, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їх посад);

- стислий виклад суті колективного трудового спору (конфлікту);

- мотиви винесення рішення з посиланням на законодавство;

- висновок з розглянутого питання.

12.13. Рішення надсилається сторонам колективного трудового спору (конфлікту), Національній службі посередництва і примирення у термін не пізніше трьох днів після його прийняття.

12.14. Трудовий арбітраж має право за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, якщо з якоїсь вимоги найманих працівників, яку було розглянуто в трудовому арбітражі, не прийнято рішення.

12.15. Рішення трудового арбітражу про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) є обов'язковим для виконання, якщо сторони попередньо про це домовилися.

12.16. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення роботи трудового арбітражу здійснюється сторонами колективного трудового спору (конфлікту) за домовленістю, а якщо сторони не досягли згоди - в рівних частках.

13.1. Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" сторони колективного трудового спору (конфлікту) після додержання передбаченої цим Законом примирної процедури мають право звернутися за сприянням у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) до Національної служби посередництва і примирення.

13.2. Якщо у вимогах найманих працівників чи профспілки містяться питання, вирішення яких відповідно до законодавства віднесено до компетенції центральних або місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Національна служба посередництва і примирення розглядає всі матеріали і за результатами розгляду готує відповідні рекомендації керівникам цих органів.

13.3. Рекомендації по колективних трудових спорах (конфліктах) на національному та галузевому рівнях (на виробничому та територіальному рівнях у випадках, якщо у вимогах найманих працівників містяться питання, вирішення яких відповідно до законодавства віднесено до компетенції центральних органів виконавчої влади) готуються центральним апаратом і підписуються головою Національної служби посередництва і примирення, рекомендації по колективних трудових спорах (конфліктах) на територіальному і виробничому рівнях готуються регіональними відділеннями і підписуються начальниками відповідних відділень Національної служби посередництва і примирення.

13.4. Рекомендації Національної служби посередництва і примирення складаються із вступної, описової, мотивувальної і рекомендаційної частин.

У вступній частині вказуються найменування Національної служби посередництва і примирення або її відповідного регіонального відділення, дата прийняття рекомендацій, найменування сторін колективного трудового спору (конфлікту).

Описова частина рекомендацій повинна містити стислий виклад вимог найманих працівників, відповіді власника, уповноваженого ним органу (представника) на висунуті найманими працівниками вимоги разом із соціально-економічним обгрунтуванням, заяв, пояснень сторін та їх представників, опис дій, виконаних Національною службою посередництва і примирення або її відповідним регіональним відділенням під час проведення примирних процедур.

У мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені Національною службою посередництва і примирення або її відповідним регіональним відділенням, причини виникнення колективного трудового спору (конфлікту), докази, на підставі яких прийняті рекомендації, законодавчі та нормативно-правові акти, якими Національна служба посередництва і примирення або її відповідне регіональне відділення керувалися, приймаючи рекомендації.

Рекомендаційна частина має містити висновок про рекомендовані шляхи вирішення по кожній із заявлених вимог окремо.

В рекомендаційній частині вказується найменування сторони, на користь якої може бути вирішено спір, можливий строк виконання дій по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту).

13.5. При підготовці рекомендацій по колективному трудовому спору (конфлікту), що виник при укладенні або зміні колективного трудового договору (угоди) чи його виконання, в рекомендаційній частині вказуються рекомендації з кожного спірного положення договору (угоди), а у спорі про спонукання укласти договір (угоду), з посиланням на поданий найманими працівниками проект договору (угоди).

13.6. Рекомендації надсилаються керівникам відповідних центральних або місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування разом із матеріалами, що стосуються колективного трудового спору (конфлікту).

13.7. Керівники відповідних центральних або місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування повинні у семиденний строк розглянути рекомендації Національної служби посередництва і примирення і проінформувати про прийняті ними рішення сторони колективного трудового спору (конфлікту) та Національну службу посередництва і примирення.

13.8. Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" сторони колективного трудового спору (конфлікту) після додержання передбаченої цим Законом примирної процедури мають право звернутися по сприяння у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) до Національної служби посередництва і примирення з метою розв'язання розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин.

13.9. Національна служба посередництва і примирення розглядає всі матеріали і в десятиденний строк надсилає сторонам своє рішення.

13.10. По колективних трудових спорах (конфліктах) на національному та галузевому рівнях (на виробничому рівні у випадках, якщо сфера діяльності підприємства, установи, організації поширюється на декілька адміністративно-територіальних одиниць, передбачених частиною другої статті 133 Конституції України) рішення приймається головою Національної служби посередництва і примирення, на виробничому і територіальному рівнях рішення приймаються начальниками відповідних відділень Національної служби посередництва і примирення.

13.11. Рішення Національної служби посередництва і примирення складаються із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині вказуються найменування Національної служби посередництва і примирення або її відповідного регіонального відділення, дата прийняття рішення, номер рішення, найменування сторін колективного трудового спору (конфлікту).

Описова частина рішення повинна містити стислий виклад вимог найманих працівників, відповіді власника, уповноваженого ним органу (представника) на висунуті найманими працівниками вимоги разом із соціально-економічним обгрунтуванням, заяв, пояснень сторін та їх представників, опис дій, виконаних Національною службою посередництва і примирення або її відповідним регіональним відділенням під час проведення примирних процедур.

У мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені Національною службою посередництва і примирення або її відповідним регіональним відділенням, причини виникнення колективного трудового спору (конфлікту), докази, на підставі яких прийняте рішення, законодавчі та нормативно-правові акти, якими Національна служба посередництва і примирення або її відповідне регіональне відділення керувалися, приймаючи рішення, обгрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Резолютивна частина рішення має містити висновок про шляхи вирішення або неможливості вирішення по кожній із заявлених вимог окремо.

В резолютивній частині рішення вказується найменування сторони, на користь якої може бути вирішено спір, можливі строки виконання дій по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту).

13.12. При розгляді колективного трудового спору (конфлікту), що виник при укладенні або зміні колективного трудового договору (угоди) чи його виконання, в резолютивній частині вказується рішення з кожного спірного положення договору (угоди), а у спорі про спонукання укласти договір (угоду), з посиланням на поданий найманими працівниками проект договору (угоди).

13.13. Рішення надсилається сторонам колективного трудового спору (конфлікту) в десятиденний строк від дня отримання звернення сторін колективного трудового спору (конфлікту).

13.14. Рішення Національної служби посередництва і примирення мають рекомендаційний характер і повинні розглядатися сторонами колективного трудового спору (конфлікту) та відповідними центральними або місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування у семиденний строк.

13.15. Результати розгляду рішення Національної служби посередництва і примирення доводяться до відома сторін колективного трудового спору (конфлікту) та Національної служби посередництва і примирення.

14.1. Страйк відповідно до частини другої статті 17 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" застосовується як крайній засіб (коли всі інші можливості вичерпано) вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у зв'язку з відмовою власника або уповноваженого ним органу (представника) задовольнити вимоги найманих працівників або уповноваженого ними органу, профспілки, об'єднання профспілок чи уповноваженого нею (ними) органу.

14.2. Порядок здійснення права на страйк встановлено Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

14.3. Страйк може бути розпочато, якщо примирні процедури не привели до вирішення колективного трудового спору (конфлікту) або власник чи уповноважений ним орган (представник) ухиляється від примирних процедур або не виконує угоди, досягнутої в ході вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

14.4. Рішення про оголошення страйку на підприємстві приймається за поданням органу профспілкової або іншої організації, уповноваженої згідно із статтею 3 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" представляти інтереси найманих працівників, загальними зборами (конференцією) найманих працівників шляхом голосування.

В поданні органу профспілкової або іншої організації, уповноваженої згідно із статтею 3 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" представляти інтереси найманих працівників, викладаються вимоги найманих працівників, що були предметом колективного трудового спору (конфлікту), причини, через які примирні процедури не привели до вирішення колективного трудового спору (конфлікту), вказуються причини неможливості вирішення розбіжностей між сторонами іншим засобом, окрім страйку.

Рішення приймається загальними зборами (конференцією) найманих працівників шляхом голосування і вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість найманих працівників або 2/3 делегатів конференції.

Відповідно до цієї ж процедури приймається рішення про оголошення страйку і найманими працівниками структурного підрозділу або окремою категорією найманих працівників.

В рішенні про оголошення страйку вказуються:

перелік розбіжностей сторін, які є підставою для оголошення і проведення страйку;

дата і час початку страйку, його тривалість і передбачувана кількість учасників;

назва органу, який очолює страйк, склад представників працівників, уповноважених на участь в примирних процедурах під час проведення страйку;

пропозиції щодо мінімуму необхідних робіт (послуг), що виконуватимуться на підприємстві, в установі чи організації в період страйку.

Рішення зборів (конференції) про оголошення страйку оформляється протоколом. Порушення положень частини першої статті 19 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" є підставою для визнання страйку в судовому порядку незаконним.

14.5. Оголошенню галузевого або територіального страйку передує конференція, збори, пленум або засідання іншого органу представників найманих працівників або профспілок, на яких заслуховується інформація уповноваженого органу про причини недосягнення згоди між сторонами. За підсумками обговорення можуть прийматися рекомендації про оголошення галузевого або територіального страйку, які направляються трудовим колективам або профспілкам, що знаходяться на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або входять до відповідної галузі.

В рекомендаціях про оголошення страйку вказуються:

перелік розбіжностей сторін, які є підставою для оголошення і проведення страйку;

дата і час початку страйку, його тривалість і передбачувана кількість учасників;

назва органу, який очолює страйк, склад представників працівників, уповноважених на участь в примирних процедурах під час проведення страйку;

пропозиції щодо мінімуму необхідних робіт (послуг), що виконуватимуться на підприємствах, в установах чи організаціях, що знаходяться на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або входять до відповідної галузі, в період страйку.

Рекомендації про оголошення страйку оформляється протоколом.

14.6. Наймані працівники підприємств, галузі або адміністративно-територіальної одиниці самостійно приймають рішення про оголошення або неоголошення страйку на підприємствах, в установах, в організаціях в порядку, передбаченому частиною першою статті 19 Закону.

14.7. Страйк вважається галузевим чи територіальним, якщо на підприємствах, в установах і організаціях, на яких оголошено страйк, кількість працюючих становить більше половини загальної кількості працюючих відповідної галузі чи території.

14.8. Відповідно до частини третьої статті 44 Конституції України та частини п'ятої статті 19 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.

14.9. Орган (особа), який очолює страйк, зобов'язаний письмово попередити власника або уповноважений ним орган (представника) не пізніш ніж за сім днів до початку страйку, а у разі прийняття рішення про страйк на безперервно діючому виробництві - за п'ятнадцять днів.

14.10. Власник або уповноважений ним орган (представник) зобов'язаний у найкоротший строк попередити постачальників і споживачів, транспортні організації, а також інші заінтересовані підприємства, установи, організації щодо рішення найманих працівників про оголошення страйку.

14.11. Місцеперебування під час страйку працівників, які беруть у ньому участь, визначається органом (особою), що керує страйком, за погодженням із власником або уповноваженим ним органом (представником).

14.12. У разі проведення зборів, мітингів, пікетів за межами підприємства орган (особа), який очолює страйк, повинен повідомити про запланований захід місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не пізніше ніж за три дні.

14.13. Страйк на підприємстві очолює орган (особа), що визначається загальними зборами (конференцією) найманих працівників при прийнятті рішення про оголошення страйку.

14.14. Страйк на підприємстві очолює орган (особа), що визначається загальними зборами (конференцією) найманих працівників при прийнятті рішення про оголошення страйку. На виробничому рівні орган (особа) що очолює страйк визначається загальними зборами (конференцією) найманих працівників одночасно з прийняттям рішення про оголошення страйку, про що вказується в протоколі зборів (конференції).

Галузевий чи територіальний страйк очолює (координує) орган (особа), визначений конференцією зборами, пленумом чи іншим виборним органом представників найманих працівників, профспілкових чи інших організацій працівників, уповноважених представляти відповідні трудові колективи. На галузевому і територіальному рівнях, одночасно з прийняттям рекомендацій про оголошення страйку, визначається орган (особа), що очолює (координує) страйк.

Орган (особа), що очолює страйк, діє під час страйку в межах прав, передбачених цим Законом працівників про хід вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

До повноважень органу (особи), який очолює страйк, відносяться:

а) проведення переговорів, консультацій від імені страйкуючих з власником або уповноваженим ним органом, органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування;

б) дотримання учасниками страйку громадського порядку, цілісності майна, недопущення заподіяння шкоди життю і здоров'ю людей;

в) прийняття рішення про припинення страйку і підписання угоди з власником або уповноваженим ним органом;

г) управління страйковим фондом, у випадку його створення.

Повноваження органу (особи) як керівника страйку припиняються, якщо сторони підписали угоду про врегулювання колективного трудового спору (конфлікту), а також у разі прийняття рішення про відміну або про припинення страйку.

14.15. Під час страйку сторони колективного трудового спору (конфлікту) зобов'язані продовжувати пошук шляхів його вирішення, використовуючи для цього усі наявні можливості.

Пошук шляхів вирішення колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється шляхом проведення примирних процедур, насамперед шляхом утворення примирної комісії із рівної кількості представників сторін, в тому числі із залученням до участі в роботі примирної комісії незалежного посередника та експертів і фахівців НСПП.

Рішення про утворення примирної комісії, залучення до участі в роботі примирної комісії незалежного посередника приймається спільно власником або уповноваженим ним органом (представником) та органом (особою), що очолює страйк. Порядок визначення представників до примирної комісії визначається власником або уповноваженим ним органом (представником) та органом (особою), що очолює страйк, самостійно.

Угода про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) підписується керівником або іншим повноважним представником органу, що очолює страйк, власником або уповноваженим ним органом (представником).

Угода про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) складається із вступної, описової і резолютивної частин.

У вступній частині вказуються найменування власника або уповноваженого ним органу (представника) та органу (особи), що очолює страйк, дата підписання угоди.

Описова частина угоди повинна містити стислий виклад вимог найманих працівників, опис дій, виконаних під час проведення примирних процедур.

Резолютивна частина угоди має містити спільне рішення про шляхи вирішення колективного трудового спору (конфлікту) по кожній із заявлених вимог окремо.

Контроль за виконання умов цієї угоди здійснюється сторонами колективного трудового спору (конфлікту) або уповноваженими ними органами (особами).

14.16. Власник або уповноважений ним орган (представник), місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування і орган (особа), що очолює страйк, зобов'язані вжити необхідних заходів до забезпечення під час страйку життєздатності підприємства, збереження майна, додержання законності та громадського порядку, недопущення загрози життю і здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу.