КФВ є складовою частиною державної системи класифікаціїтехніко-економічної та соціальної інформації. КФВ використовуєтьсяпід час збирання та обробки інформації в автоматизованих системахдержавної статистики, фінансовій звітності, Державному реєстрізвітних (статистичних) одиниць України, наукових дослідженнях,інших автоматизованих інформаційних системах.
Об'єктами класифікації в КФВ є форми власності, встановленізгідно з чинним законодавством України і, насамперед, ЗакономУкраїни "Про власність" ( 697-12 ).
Структурно класифікація складається з двозначних цифровихкодів, побудованих методом кодування, та назв форм власності.
Форми власності як економічні категорії системи відносинвласності доцільно розглядати при аналізі статистичної абофінансової звітності, статистичних бюлетенів разом з іншимикласифікаціями, насамперед, організаційно-правовими формамигосподарювання та видами діяльності. Це дає змогу проводитидосконалий аналіз стану господарської діяльності в Україні або вокремих її регіонах.
Ведення КФВ здійснює Головний обчислювальний центр МінстатуУкраїни. Підготовку змін до класифікації здійснює Мінстат Україниразом з Головним обчислювальним центром.
Підставою для змін та доповнень до класифікації є відповіднізміни, внесені до законодавчих актів України.
Зміни погоджуються з Інститутом держави і права НАН України,Українським науково-дослідним інститутом стандартизації,сертифікації та інформатики (УкрНДІССІ) та затверджуєтьсяДержстандартом України.
Повідомлення про зміни в класифікації публікується вінформаційних покажчиках стандартів. Класифікація набуває чинностіз 01.01.95 р.
2. Визначення
2.1. Ппаво власності - це регульовані законом суспільнівідносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Власність в Україні виступає в таких формах: приватна,колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними.
2.2. Приватна власність
Суб'єктами права приватної власності в Україні є громадяниУкраїни, іноземні громадяни та особи без громадянства.
Право приватної власності виникає на підставі отриманнягромадянином доходів від участі в суспільному виробництві,індивідуальної праці, ведення підприємницької діяльності,вкладення коштів в кредитні установи, акціонерні товариства, атакож на майно, одержане внаслідок успадкування або укладенняінших угод, не заборонених законом.
Об'єктами приватної власності є:
- індивідуальні підприємства, засновані на особистійвласності фізичної особи та виключно її праці;
- сімейні підприємства, засновані на власності та працігромадян України - членів однієї сім'ї, що проживають разом;
- приватні підприємства, засновані на власності окремогогромадянина України з правом найму робочої сили;
- селянські (фермерські) господарства;
- підприємства, засновані на власності іноземних громадян;
- майно, що належить громадянам, у тому числі громадянам, якізаймаються підприємницькою діяльністю без створення юридичноїособи, а саме: житлові будинки, квартири, предмети особистогокористування, дачі, садові будинки, предмети домашньогогосподарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки,насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, виробленапродукція, транспортні засоби, грошові кошти, інші цінні папери, атакож майно споживчого і виробничого призначення: твори науки,літератури, мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки таінші результати інтелектуальної праці.
2.3. Колективна власність
Право колективної власності виникає на підставі:добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб длястворення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарськихтовариств і об'єднань; передавання державних підприємств в оренду;перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариствадержавних субсидій; пожертвувань організацій та громадян, іншихцивільно-правових угод.
У колективну власність можуть бути передані землі колективнихсільськогосподарських підприємств, сільськогосподарськихкооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у томучислі створених на базі радгоспів, та інших сільськогосподарськихпідприємств, землі садівницьких товариств - за рішенням загальнихзборів цих підприємств, кооперативів, товариств.
Власник самостійно володіє, користується і розпоряджаєтьсяоб'єктами власності, які йому належать.
Вищими органами управління суб'єктами колективної формивласності є загальні збори, конференції, з'їзди тощо.
Окремі функції по господарському управлінню колективниммайном можуть бути покладені вищими органами управління власникана створювані ними органи. Суб'єктами права колективної власностіє:
- орендні підприємства;
- організації орендарів;
- товариства покупців;
- кооперативи;
- колективні підприємства і, в тому числі, колективнісільськогосподарські підприємства;
- споживчі товариства та їхні спілки;
- господарські товариства;
- спільні підприємства;
- об'єднання недержавних підприємств (асоціації, корпорації,консорціуми, концерни та інші об'єднання);
- політичні партії, інші об'єднання громадян, релігійніорганізації та спілки цих структур.
2.4. Державна власність
До державної власності в Україні належать загальнодержавнавласність і власність адміністративно-територіальних одиниць(комунальна власність).
2.4.1. Суб'єктом права загальнодержавної власності є державав особі Верховної Ради України.
Об'єктами права загальнодержавної власності є:
- майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України таутворюваних нею державних органів;
- майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордоннихі внутрішніх військ;
- оборонні об'єкти;
- єдина енергетична система;
- системи транспорту загального користування, зв'язку таінформації, що мають загальнодержавне значення;
- кошти державного бюджету;
- Національний банк та його установи і створювані нимикредитні ресурси;
- державні резервні, страхові та інші фонди;
- майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів;
- майно державних підприємств;
- об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, щостановить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує їїекономічний та соціальний розвиток.
У загальнодержавній власності може перебувати інше майно, атакож майно, передане у власність України іншими державами,юридичними особами і громадянами.
2.4.2. Суб'єктами права комунальної власності є:
- Республіка Крим в особі її Верховної Ради;
- адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних,районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.Об'єктами права комунальної власності є:
- майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради РеспублікиКрим та утворюваних нею республіканських органів;
- майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад іутворюваних ними органів;
- кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єктижитлово-комунального господарства;
- майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я,торгівлі, побутового обслуговування;
- майно підприємств комунальної власності;
- місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку таінформації, а також інше майно, необхідне для забезпеченняекономічного і соціального розвитку відповідної території.
У комунальній власності перебуває також майно, передане увласність Республіці Крим, області, району чи іншійадміністративно-територіальній одиниці іншими суб'єктами прававласності.
2.5. Власнітсь інших держав
Об'єктами власності інших держав є:
- майно, необхідне для здійснення дипломатичних, консульськихта інших міжнародних відносин у випадках і порядку, встановленихміжнародними договорами і законодавством України.
2.6. Власність міжнародних організацій та юридичних осібінших держав
Суб'єктами права власності міжнародних організацій таюридичних осіб інших держав є юридичні особи, діяльність якихрегламентується законодавством цих держав. Об'єктами власностіміжнародних організацій та юридичних осіб інших держав є:
- не заборонене законами України нерухоме чи рухоме майно,включаючи земельні ділянки, будинки, споруди, квартири,приміщення, обладнання, транспортні засоби, інше майносоціально-культурного та виробничого призначення, підприємства,частки у статутному фонді підприємств, акції, облігації та іншіцінні папери.
3. Класифікація форм власності
------------------------------------------------------------------
| Код | Найменування |
|--------+-------------------------------------------------------|
| 10 | Приватна власність |
|--------+-------------------------------------------------------|
| 20 | Колективна власність |
|--------+-------------------------------------------------------|
| 30 | Державна власність |
|--------+-------------------------------------------------------|
| 31 | - загальнодержавна власність |
|--------+-------------------------------------------------------|
| 32 | - комунальна власність |
|--------+-------------------------------------------------------|
| 40 | Власність інших держав |
|--------+-------------------------------------------------------|
| 50 | Власність міжнародних організацій та |
| | юридичних осіб інших держав |
------------------------------------------------------------------
Додаток N 2
ДЕРЖСТАНДАРТ УКРАЇНИ
Н А К А З
від 22 листопада 1994 року N 288
Про затвердження державних класифікаторів України
На виконання Державної програми переходу на міжнароднусистему обліку і статистики Н А К А З У Ю:
Затвердити державні класифікатори України (ДК):
ДК 002-94 Класифікація організаційно-правових формгосподарювання.
Встановити чинність зазначених класифікаторів з 01.01.95 р.
Голова Держстандарту України О.Северінов
ДЕРЖАВНИЙ КЛАСИФІКАТОР УКРАЇНИ
ДК
Класифікація організаційно-правових
форм господарювання
Классификация организационно-правовых
форм хозяйствования
The classification organisation-legal
forms of management
1. Вступна частина
Класифікація організаційно-правових форм господарювання(КОПФГ) - державний класифікатор, розроблений згідно з "Програмоюпереходу України на міжнародну систему статистики та обліку", якабула затверджена постановою Кабінету Міністрів України N 326 від 4травня 1993 р.
КОПФГ є складовою частиною державної системи класифікаціїтехніко-економічної та соціальної інформації.
КОПФГ використовується під час збирання та обробки інформаціїв автоматизованих системах державної статистики, фінансовійзвітності, Державному реєстрі звітних (статистичних) одиницьУкраїни, наукових дослідженнях.
Об'єктами класифікації в УКОПФГ є організаційно-правові формигосподарських суб'єктів, встановлені відповідними законодавчимиактами України (додаток А).
Структурно класифікація складається з тризначних цифровихкодів, побудованих за серійно-порядковим методом кодування, таназв організаційно-правових форм господарювання.
Ведення КОПФГ здійснює Головний обчислювальний центр МінстатуУкраїни.
Підготовку змін до класифікації здійснює Мінстат Україниразом з Головним обчислювальним центром.
Підставою для внесення змін є відповідні зміни законодавчихактів України.
Зміни погоджуються з Інститутом держави і права НАН України,Українським науково-дослідним інститутом стандартизації,сертифікації та інформатики (УкрНДІССІ) і затверджуютьсяДержстандартом України.
Повідомлення про зміни в класифікації публікується вінформаційних покажчиках стандартів.
Класифікація набуває чинності з 01.01.95 р.
2. Визначення
2.1. Юридичні особи - суб'єкти, які мають відокремлене майно,можуть від свого імені набувати майнових та особистих немайновихправ і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді,арбітражному або третейському судах.
2.2. Підприємництво - це самостійна ініціативна,систематична, на власний ризик діяльність по виробництвупродукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею зметою одержання прибутку.
2.3. Суб'єкти підприємницької діяльності
- громадяни України, інших держав, не обмежені законом управоздатності або дієздатності;
- юридичні особи всіх форм власності, встановлених ЗакономУкраїни "Про власність". Підприємництво в Україні здійснюється вбудь-яких організаційних формах на вибір підприємця.
2.4. Організації, що не займаються підприємницькою діяльністю- організації, заклади, установи, для яких отримання прибутку не єосновною метою їх діяльності.
2.5. Індивідуальне підприємство - підприємство, засноване наособистій власності фізичної особи та виключно її праці.
2.6. Сімейне підприємство - підприємство, засноване навласності та праці громадян України - членів однієї сім'ї, якіпроживають разом.
2.7. Приватне підприємство - підприємство, засноване навласності окремого громадянина України з правом найму робочоїсили.
2.8. Колективне підприємство - підприємство, засноване навласності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншогостатутного товариства, громадської та релігійної організації.
2.9. Державне підприємство - підприємство, засноване назагальнодержавній власності.
2.10. Державне комунальне підприємство - підприємство,засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць.
2.11. Спільне підприємство - підприємство, засноване на базіоб'єднання майна іноземної юридичної або фізичної особи і суб'єктадержавної форми власності, на яких не поширено дію ДекретуКабінету Міністрів України N 24-92 від 31.12.92 р. ("Провпорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності,створених за участю державних підприємств").
2.12. Підприємство, засноване на власності громадянина абоюридичної особи іншої держави - підприємство, що повністю належитьінвестору, тобто єдиним засновником і власником якого є окремийіноземний громадянин або юридична особа іншої держави.
2.13. Кооператив - вид підприємства, яке створене громадянамиУкраїни, що добровільно об'єднались на основі членства дляспільного здійснення господарської та іншої діяльності.
2.14. Орендне підприємство - підприємство, створене на базіорендованого майна державного підприємства.
Оренда являє собою засноване на договорі строкове платневолодіння і користування майном, необхідним орендареві дляздійснення підприємницької та іншої діяльності. Об'єктами орендиє:
- цілісні майнові комплекси державних підприємств,організацій чи їх структурних підрозділів (філіалів, цехів,дільниць);
- окреме індивідуально визначене майно державних підприємств,організацій.
Орендарями можуть бути організації орендарів, створенічленами трудового колективу державного підприємства, організації,їх структурних підрозділів; громадяни та юридичні особи України,іноземних держав, міжнародні організації та особи безгромадянства.
2.15. Селянське (фермерське) господарство - формапідприємництва громадян України, які виявили бажання вироблятитоварну сільськогосподарську продукцію, займатись її переробленнямта реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарстваможуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 16-річноговіку, та інші родичі, котрі об'єдналися для роботи в цьомугосподарстві. Селянське (фермерське) господарство може бутистворене однією особою.
2.16. Споживче товариство - самостійна демократичнаорганізація громадян, які на основі добровільності членства івзаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються дляспільного господарювання з метою поліпшення свого економічного ісоціального стану.
2.17. Спілка споживчих товариств - об'єднання на добровільнихзасадах споживчих товариств. Взаємовідносини між споживчимитовариствами та їх спілками будуються на договірних засадах.Товариства можуть делегувати спілкам частину своїх повноважень тавиконання окремих функцій.
2.18. Господарські товариства - підприємства, установи,організації, створені на засадах угоди юридичними особами ігромадянами шляхом об'єднання їхнього майна та підприємницькоїдіяльності з метою одержання прибутку.
До господарських товариств належать:
- акціонерні товариства;
- товариства з обмеженою відповідальністю;
- товариства з додатковою відповідальністю;
- повні товариства;
- командитні товариства.
2.18.1. Акціонерне товариство - товариство, яке має статутнийфонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальноївартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями лише майномтовариства.
2.18.1.1. Відкрите акціонерне товариство - вид акціонерноготовариства, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритоїпідписки та купівлі-продажу на біржах.
2.18.1.2. Закрите акціонерне товариство - вид акціонерноготовариства, акції якого розподіляються між засновниками і неможуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися тапродаватися на біржах.
Закрите акціонерне товариство може бути реорганізоване увідкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченомузаконодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесення зміндо статуту товариства.
2.18.2. Товариство з обмеженою відповідальністю - товариство,що має статутний фонд, розділений на частки, розмір якихвизначається установчими документами. Учасники товариства несутьвідповідальність в межах їх вкладів.
2.18.3. Товариство з додатковою відповідальністю -товариство, статутний фонд якого поділено на частки визначенихустановчими документами розмірів. Учасники такого товариствавідповідають за його борги своїми внесками до статутного фонду, аза недостатністю цих сум - додатково належним їм майном воднаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожногоучасника.
Граничний розмір відповідальності учасників передбачається вустановчих документах.
2.18.4. Повне товариство - товариство, всі учасники якогозаймаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарнувідповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.
2.18.5. Командитне товариство - товариство, що включає порядз одним чи більшістю учасників, які несуть відповідальність зазобов'язаннями товариства всім своїм майном, також одного абобільше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом умайні товариства (вкладників).
Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більшеучасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарнувідповідальність за борги товариства.
2.19. Асоціація - договірне об'єднання, створене з метоюпостійної координації господарської діяльності. Асоціація не маєправа втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-якого зїї учасників.
2.20. Корпорація - договірне об'єднання, створене на основіпоєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів зделегуванням окремих повноважень централізованого регулюваннядіяльності кожного з учасників.
2.21. Консорціум - тимчасове статутне об'єднання промисловогоі банківського капіталу для досягнення спільної мети.
2.22. Концерн - статутне об'єднання підприємствпромисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлітощо на основі повної фінансової залежності від одного або групипідприємців.
2.23. Об'єднання - інші об'єднання підприємств за галузевими,територіальними та іншими принципами.
2.24. Дочірнє підприємство - підприємство, єдиним засновникомі власником якого є інше підприємство.
2.25. Підприємець - фізична особа, яка є громадяниномУкраїни, іноземним громадянином, особою без громадянства, щоздійснює підприємницьку діяльність.
2.26. Організації, заклади, установи - організаційніструктури, які не займаються підприємницькою діяльністю.Фінансування робіт, пов'язаних з їх діяльністю, здійснюється зарахунок асигнувань, що виділяються з державного бюджету або змісцевого бюджету адміністративно-територіальних одиниць.
2.27. Організація орендарів - організація, створена трудовимколективом державного підприємства, яка має переважальне передіншими фізичними та юридичними особами право на укладення договоруоренди майна того державного підприємства, організації, де вонастворена.
2.28. Організація покупців - добровільне об'єднання громадян,які уклали угоду про спільну діяльність з метою придбання об'єктівприватизації.
2.29. Політична партія - об'єднання громадян, прихильниківпевної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, якімають головною метою участь у визначенні державної політики,формуванні органів влади, органів місцевого та регіональногосамоврядування і представництво в їх складі.
2.30. Громадська лрганізація - об'єднання громадян длязадоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних,творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та іншихспільних інтересів.
2.31. Релігійні організації - релігійні громади, управління іцентри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства(місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, щоскладаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійніоб'єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючихгромадян одного і того ж культу, віросповідання, напряму, течіїабо толку, які добровільно об'єдналися з метою спільногозадоволення релігійних потреб.
2.32. Філія - структурно відокремлена частина юридичноїособи, що знаходиться поза межами розташування керівного органуюридичної особи та виконує таку ж діяльність (виробничу, науковутощо), що й юридична особа в цілому. Філія має своє керівництво,яке підпорядковане керівному органу юридичної особи, і діє напідставі довіреності, яка отримується від відповідного керівногооргану юридичної особи.
2.33. Представництво - структурно відокремлена частинаюридичної особи. Представництво діє за межами знаходженняюридичної особи від її імені. Діяльність представництваобмежується виключно представницькими функціями (укладання угод,здавання-приймання продукції тощо).
3. Класифікація організаційно-правових форм
господарювання
Код Найменування
А Суб'єкти підприємницької діяльності
100 Індивідуальне підприємство
110 Сімейне підприємство
120 Приватне підприємство
130 Колективне підприємство
140 Державне підприємство
150 Державне комунальне підприємство
160 Спільне підприємство
170 Підприємство, засноване на повній власності
громадянина або юридичної особи іноземної держави
180 Кооператив
190 Орендне підприємство
200 Селянське (фермерське) господарство
210 Споживче товариство
220 Спілка споживчих товариств
230 Акціонерне товариство
231 - відкрите акціонерне товариство
232 - закрите акціонерне товариство
240 Товариство з обмеженою відповідальністю
250 Товариство з додатковою відповідальністю
260 Повне товариство
270 Командитне товариство
280 Асоціація
290 Корпорація
300 Консорціум
310 Концерн
320 Об'єднання
330 Дочірнє підприємство
340 Підприємець
Б Організації, що не займаються підприємницькою
діяльністю
400 Організація (бюджетна)
410 Заклад
420 Установа
430 Організація орендарів
440 Організація покупців
450 Політична партія
460 Громадська організація
470 Релігійна організація
В Відокремлені підрозділи
500 Філія
510 Представництво
Додаток N 3
Методичні рекомендації
щодо класифікації інституційних секторів економіки України
(Затверджено наказом Мінстату України
від 25 липня 1994 р. N 172)
1. Загальні положення
1.1. Поділ економіки на інституційні сектори застосовується всистемі національних рахунків (СНР) для відображення поведінки іфункцій окремих типів економічних суб'єктів.
1.2. Ці методичні рекомендації розроблені відповідно достандартної Системи національних рахунків, прийнятої ОрганізацієюОб'єднаних Націй, Міжнародним Валютним Фондом, КомісієюЄвропейських Співтовариств, Організацією ЕкономічногоСпівробітництва та Розвитку, Світовим Банком Реконструкції таРозвитку в 1993 році (надалі - СНР ООН) та особливостей економікиУкраїни на етапі переходу до ринкових відносин.
1.3. Економічні та правові терміни, назви форм власності тапідприємництва, вжиті у цих рекомендаціях, зорієнтовані на світовістатистичні стандарти та потреби національного рахівництва. Зазмістом вони можуть відрізнятися від однойменних понять, щозастосовуються у нормативних документах та господарській практиціУкраїни.
1.4. Супутні термінологічні визначення, такі, наприклад, якрезидентство, види державних установ і корпорацій, подаються врекомендаціях у мінімальному обсязі, необхідному для проведеннякласифікації інституційних секторів економіки.
Більш детальна їх характеристика відноситься до спеціальнихрозділів статистики: платіжного балансу, статистики державнихфінансів, ділової та фінансово-грошової статистики тощо.
2. Інституційні одиниці
2.1. Система національних рахунків розглядає економічнудіяльність як сукупність операцій економічних суб'єктів абоінституційних одиниць.
Інституційні одиниці мають такі ознаки:
- права самостійного володіння продуктами і активами,здатність обмінюватися цими правами в операціях з іншимиінституційними одиницями;
- здатність приймати економічні рішення та брати участь векономічній діяльності, нести за них відповідальність і звітуватизгідно з законом;
- здатність приймати зобов'язання та укладати контракти відсвого імені;
- ведення повного набору рахунків, включаючи баланс активівта пасивів (або можливість складання такого балансу в разінеобхідності).
Інституційні одиниці поділяються на дві великі групи:
- фізичні особи або їх групи в формі домашніх господарств;
- юридичні чи соціальні одиниці, існування яких визнаєтьсязаконом або суспільством, незалежно від того, які особи абосуб'єкти можуть володіти ними чи контролювати їх.
Інституційна одиниця, що розглядається в ролі виробника, можебути визначена як підприємство.
2.2. Національна економіка складається з внутрішніх(резидентних) інституційних одиниць.
Інституційна одиниця вважається резидентом даної країни тоді,коли вона має центр економічного інтересу (місцеположення житла,виробництва чи інших приміщень), розташований на економічнійтериторії цієї країни, та коли вона приймає участь в економічнійдіяльності країни протягом невизначеного чи визначеного, алетривалого періоду часу (рік або більше). Резидентом є такожінституційна одиниця, що тимчасово знаходиться на території іншоїкраїни та проводить діяльність в інтересах своєї країни.
2.3. Розрізняються такі основні види юридичних одиниць:корпорації та квазікорпорації, некомерційні організації, органидержавного управління.
2.4. Корпорації - це інституційні одиниці, що створеніспеціально з метою ринкового виробництва товарів та послуг і єджерелами прибутку чи іншої фінансової вигоди для своїх власників.У ринковій економіці корпорації вважаються основною інституційноюформою підприємництва.
Вони виступають як одиниці-виробники і не мають витрат накінцеве споживання в інтересах домашніх господарств. Під кінцевимспоживанням розуміються витрати споживчих товарів і послуг з метоюзадоволення індивідуальних потреб чи бажань членів домашніхгосподарств. СНР ООН передбачає, що фінансування таких витраткорпораціями відображається через оплату праці, відрахування насоціальне страхування та соціальні допомоги, трансферти коштівосновної діяльності на утримання соціально-культурних підрозділів,які надають послуги своїм працівникам безплатно або за пільговимицінами тощо. Безпосереднє списання витрат за рахунок коштів,одержаних таким чином, відноситься до домашніх господарств.Трансфертами в системі національних рахунків називаютьсянекомпенсовані передачі товарів, послуг або активів від однієїінституційної одиниці до іншої.
Корпорації знаходяться у колективній власності акціонерів тапайовиків, які діють окремо від своїх корпорацій, і їхвідповідальність обмежена сумою капіталу, вкладеного в акції. Докорпорацій звичайно відносять компанії, акціонерні товариства,спільні підприємства, кооперативи тощо.
2.5. Квазікорпорації - це некорпоративні підприємства (тобтоналежать одному власнику), які в усьому іншому, крім формивласності, поводять себе так, наче вони були б корпораціями. Кожнаквазікорпорація повинна мати повний набір рахунків, що давав биможливість повністю визначати потоки доходів і капіталу між нею тавласником. Прикладами квазікорпорацій можуть служити: 1)підприємства у державній чи одноосібній приватній власності; 2)резидентні філії іноземних фірм.
2.6. Некомерційні організації - створюються з тією ж метою,що й корпорації, але їх статус не дозволяє їм бути джерелом доходудля суб'єктів, які їх контролюють та фінансують. Вони можуть мативитрати на кінцеве споживання стосовно товарів та послуг, які вонинадають домашнім господарствам. Різновиди некомерційнихорганізацій наведені у п.3.7.
2.7. Органи державного управління покликані виконуватизаконодавчу, юридичну або виконавчу владу над іншимиінституційними одиницями. Вони мають повноваження збирати податкита інші обов'язкові платежі, а також витрачати їх відповідно допевної урядової політики. Органи державного управління здійснюютьвитрати на кінцеве споживання в інтересах суспільства в цілому таіндивідуальних домашніх господарств.
2.8. Некорпоративні підприємства, які не є квазікорпораціями,відрізняються тим, що вони юридично та економічно невіддільні відспоживчої або домогосподарської діяльності своїх власників і маютьз такою діяльністю спільний набір рахунків. Такі підприємстваможуть існувати при домашніх господарствах (див. п.2.9), або якринкові заклади (п.4.1) органів державного управління танеринкових некомерційних організацій, наприклад,негоспрозрахункові друкарні, автогосподарства тощо, які виконуютьплатні роботи на сторону.
2.9. Домашні господарства є споживчими одиницями таучасниками виробничої діяльності. Остання може набирати дві форми:
- поставки робочої сили для різних типів інституційниходиниць;
- безпосередньої зайнятості на власних некорпоративнихпідприємствах (індивідуальних, сімейних, селянських, підсобнихгосподарствах, підприємницька діяльність яких здійснюється безутворення юридичної особи).
Домашні господарства в ролі інституційних одиницьвизначаються як невеликі групи людей, що живуть в одному й тому жпомешканні, повністю або частково об'єднують свої доходи і майно,спільно споживають певні типи продуктів та послуг. Вважаютьсяприналежними до єдиної інституційної одиниці також люди, якіпостійно або тривалий час живуть в установах:
- члени релігійних конфесій (в товариствах, монастирях тощо); - довготривалі пацієнти (в лікарнях,особливо психіатричних);
- в'язні довгого строку ув'язнення;
- особи, що постійно живуть в будинках для престарілих.
3. Сектори економіки України
3.1. Стосовно до особливостей своїх функцій та структуриекономіки України резидентні інституційні одиниці групуються втакі п'ять секторів:
- нефінансові корпорації;
- фінансові корпорації;
- сектор загального державного управління;
- домашні господарства;
- некомерційні організації, що обслуговують домашнігосподарства.
Одиниці-нерезиденти, що здійснюють операції з резидентнимиінституційними одиницями, або мають з ними інші економічнізв'язки, утворюють групу, що може розглядатися як своєріднийсектор "іншого світу", призначений для обліку зовнішньоекономічноїдіяльності. До складу іншого світу входять деякі нерезидентніінституційні одиниці, що знаходяться у географічних рамках країни,наприклад, посольства, консульства, військові бази, міжнародніорганізації.
3.2. Сектор "Нефінансові корпорації" включає резидентнінефінансові корпорації та квазікорпорації, що зайняті ринковимвиробництвом товарів і нефінансових послуг: державні, приватні,колективні, орендні, спільні підприємства, акціонерні товариства,товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, кооперативитощо. Ресурси цих одиниць формуються головним чином на кошти,одержані від продажу товарів та послуг; разом з тим вони можутьпокрити частини витрат за рахунок субсидій з державного бюджету.
Крім того, до цього сектора включаються некомерційніорганізації, що обслуговують підприємців (торговельні палати,добровільні об'єднання підприємств та галузеві органигосподарського управління у формах асоціацій, консорціумів,корпорацій, концернів, організацій орендарів тощо), основнимджерелом фінансових ресурсів котрих є відрахування або внескизацікавлених підприємців, що розглядаються як оплата послуг цихнекомерційних організацій.
3.3. Сектор "Фінансові корпорації" включає резидентнікорпорації та квазікорпорації, що зайняті фінансовимпосередництвом та іншими пов'язаними з цим фінансовими послугамина комерційній основі. їх ресурси утворюються за рахунок прийнятихзобов'язань, отриманих процентів, страхових премій, комісійних.
Види фінансових корпорацій перелічені в п.3.4.
До сектора фінансових корпорацій відносяться такожнекомерційні організації, що створені і фінансуються фінансовимиустановами (наприклад, об'єднання банкірів).
За світовою практикою центральний (національний) банкрозглядається як фінансова корпорація, коли він є незалежним відУряду в фінансовому відношенні (в іншому випадку він вважаєтьсяодиницею сектора загального державного управління). Національнийбанк України включається до сектора фінансових корпорацій.
3.4. За характером своєї діяльності фінансові корпорації таквазікорпорації поділяються на такі підсектори: Національний банк;інші депозитні корпорації; інші фінансові посередники, крімстрахових корпорацій та пенсійних фондів; допоміжні фінансовіорганізації; страхові корпорації та пенсійні фонди.
Підсектор інших депозитних корпорацій об'єднує всі резидентніфінансові корпорації та квазікорпорації (крім Національногобанку), основною діяльністю яких є фінансове посередництво і якімають зобов'язання у вигляді депозитів або подібних до нихфінансових документів. Здебільшого це банки та установи типубанків. Вони поділяються на: 1) депозитні грошові корпорації, якіпрацюють з короткостроковими фінансовими документами, що замінюютьгроші та можуть бути оплачені на вимогу; 2) інші депозитнікорпорації, крім депозитних грошових.
Інші фінансові посередники, крім страхових корпорацій тапенсійних фондів - це установи, що займаються фінансуваннямінвестицій, включаючи фінансовий лізинг, продаж у розстрочку,особисте кредитування.
Допоміжні фінансові організації (такі, що безпосередньо не єфінансовими посередниками) охоплюють маклерські фірми по операціяхз цінними паперами, вексельні контори тощо.
Страхові корпорації - це різні форми організацій, щоздійснюють страхування життя, страхування від нещасних випадків,хвороби, пожежі, інших ризиків.
Пенсійні фонди, які відносяться до фінансових корпорацій,створюються для забезпечення доходу окремим групам найманихпрацівників після виходу на пенсію за рахунок добровільних внесківпрацівників та роботодавців.
3.5. Сектори нефінансових та фінансових корпорацій (крімНаціонального банку) поділяються також, відповідно, на підсекторидержавних, національних приватних корпорацій та корпорацій підіноземним контролем.
До державних відносяться корпорації та квазікорпорації(включаючи орендні), що контролюються державою. Цей контроль можездійснюватися шляхом: придбання державою більш як половини акцій,законодавчого визначення політики корпорацій, призначеннядиректорів з відповідними повноваженнями.
Національні приватні корпорації охоплюють всі корпорації таквазікорпорації, що не контролюються урядом чиодиницями-нерезидентами.
Корпорації під іноземним контролем (іноземні корпорації)об'єднують філії корпорацій-нерезидентів та корпорації підконтролем некорпоративних нерезидентних одиниць, наприклад, урядівінших країн. У цьому підсекторі знаходяться спільні та іноземніприватні підприємства.
3.6. Сектор "Загальне державне управління" включає органидержавного управління центрального, регіонального і місцевогорівнів та підвідомчі їм некомерційні організації, що утримуютьсяна державному бюджеті та надають безкоштовні послугиіндивідуального характеру у сфері освіти, культури і спорту,відпочинку, соціального забезпечення, житлового господарства тапослуги колективного характеру в галузі державного управління,підтримання порядку і безпеки, оборони, науки і науковогообслуговування, шляхового і лісового господарства, обслуговуваннясільського господарства тощо.
До цього сектора входять також державні фонди соціальногострахування і забезпечення, які утворюються з обов'язкових внесківі призначені для виплати допомог усім членам суспільства абовеликим групам приватних осіб.
СНР ООН передбачає два варіанти групування одиницьзагальнодержавного управління по підсекторах: по типах (державніустанови, фонди соціального забезпечення), а потім по рівнях(центральні, регіональні, місцеві) та в зворотній послідовності. Всистемі національних рахунків України застосовується першийваріант.
3.7. Сектор "Некомерційні організації, що обслуговуютьдомашні господарства" включає всі резидентні некомерційніорганізації за винятком тих, які відносяться до вищезгаданихсекторів. Їх функція - надання неринкових товарів та послугдомашнім господарствам без оплати або за цінами, що не маютьекономічного значення. Виділяються такі типи некомерційнихорганізацій, що обслуговують домашні господарства:
а) некомерційні організації, створені для надання послуг,головним чином, їх членам (професійні спілки, політичні партії,релігійні організації, добровільні спортивні товариства,організації покупців тощо), а також ті, що фінансуються, восновному, за рахунок членських внесків;
б) благодійні товариства і фонди, що надають товари тапослуги домашнім господарствам на неринковій основі, джереломфінансових ресурсів для яких є пожертвування в грошовій інатуральній формі;
в) підрозділи (заклади) нефінансових і фінансовихпідприємств, що надають соціально-культурні послуги, в основному,своїм працівникам (наприклад, відомчі житла, лікарні, клуби,стадіони тощо). Кошти цих "квазі-НКО" відображаються в системінаціональних рахунків як трансферти від основної діяльностіпідприємств-засновників.
3.8. Сектор "Домашні господарства" включає всі резидентнігосподарства, ознаки яких наведені в п.2.9.
Домашні господарства розподіляються по підсекторах залежновід того, яке джерело доходу переважає в загальному доходігосподарства. Виділяються підсектори домашніх господарств:наймачів (роботодавців); осіб, які працюють на себе; найманихпрацівників; одержувачів доходів від власності та трансфертів.
До наймачів відносяться власники некорпоративних підприємствдомашніх господарств, де, крім них, зайняті ще наймані працівники.Особи, які працюють на себе - це власники некорпоративнихпідприємств домашніх господарств без найманих працівників. Наймачіта особи, які працюють на себе, одержують результати виробництва уформі змішаного доходу, що поєднує в собі компенсацію за власнупрацю та доход на вкладений капітал.
Доход найманих працівників складається з винагороди за працю. Доход від власності визначається як економічна вигода,одержана власником невироблених активів - матеріальних (землі,надр, водоймищ, некультивованих біологічних ресурсів) інематеріальних (майнових прав), а також фінансових активів (акцій,депозитів, позичок тощо) внаслідок передачі їх для використанняіншій інституційній одиниці.
Останній підсектор, у свою чергу, може бути розподілений натри групи: домогосподарств - одержувачів доходів від власності;одержувачів пенсій; одержувачів доходів від інших трансфертів.Пенсії займають основне місце серед трансфертних доходів домашніхгосподарств. Пенсії виплачуються державними фондами соціальногозабезпечення та приватними пенсійними фондами відповідно до ранішезроблених внесків і у рамках програм соціального страхування.Серед інших систематичних трансфертів можна навести прикладсоціальних допомог за межами програм соціального страхування,одержуваних особами, які під час праці не робили відповіднівнески.
3.9. Загальна схема класифікації та коди секторів згідно зСНР ООН наводиться у додатку N 4.
4. Виробничі одиниці інституційних секторів
по галузях економіки
4.1. Як виробники конкретних продуктів (товарів та послуг)інституційні одиниці розділяються на заклади, що відносяться допевних галузей економіки.
Заклад визначається як підприємство або частина підприємства,яке самостійно зайняте одним або переважно одним видом діяльностів одному місцерозташуванні (географічному районі) та для якогоможуть бути одержані достовірні дані по прибутку.
4.2. Орієнтовна схема перехресної класифікації інституційниходиниць, секторів та галузей економіки вміщена у додатку N 5.
Додаток N 4
Структура класифікації інституційних секторів
економіки України
С.1 Економіка в цілому
С.11 Нефінансові корпорації
С.11001 Державні нефінансові корпорації
С.11002 Національні приватні нефінансові корпорації
С.11003 Нефінансові корпорації під іноземним контролем
С.12 Фінансові корпорації
С.121 Національний банк
С.122 Інші депозитні корпорації
С.1221 Депозитні грошові корпорації
С.12211 Державні
С.12212 Національні приватні
С 12213 Корпорації під іноземним контролем
С.1222 Інші депозитні корпорації крім депозитних грошових